Міжнародна практика формування кластерів та можливості її адаптації для україни icon

Міжнародна практика формування кластерів та можливості її адаптації для україни



НазваниеМіжнародна практика формування кластерів та можливості її адаптації для україни
Дата конвертации28.04.2013
Размер162.57 Kb.
ТипДокументы
скачать >>>
1. /доклады на конференцию/Жарова доклад[1].doc
2. /доклады на конференцию/Яцек Дрожджаль уточ.doc
3. /доклады на конференцию/выступление Климова.doc
4. /доклады на конференцию/доклад Борисенко.doc
5. /доклады на конференцию/доклад Вишни.doc
6. /доклады на конференцию/доклад Внуковой.doc
7. /доклады на конференцию/доклад Войнаренко.doc
8. /доклады на конференцию/доклад Говоркова.doc
9. /доклады на конференцию/доклад Дубницкого.doc
10. /доклады на конференцию/доклад Канищенко.doc
11. /доклады на конференцию/доклад Кузнецовой.doc
12. /доклады на конференцию/доклад Лукша.doc
13. /доклады на конференцию/доклад Малый.doc
14. /доклады на конференцию/доклад Микулы.doc
15. /доклады на конференцию/доклад Семёнов.doc
16. /доклады на конференцию/доклад Соколенко.doc
17. /доклады на конференцию/доклад Стаценко.doc
18. /доклады на конференцию/доклад Устич.doc
19. /доклады на конференцию/доклад-Ляшенко.DOC
20. /доклады на конференцию/приветствие Анищук.doc
Міжнародна практика формування кластерів та можливості її адаптації для україни
К ластер как повышение конкурентноспособности предприятий – на примере кластера «зеленая химия» /польша/ Яцек Дрожджал
Климов Александр Алексеевич
Теоретичні основи формування механізмів державного управління інноваційним розвитком промислової галузі
«роль севастопольской тпп в развитии экономики региона и международном сотрудничестве» Вишня Л. И., президент Севастопольской торгово-промышленной палаты
Внукова Н. М., доктор экономических наук, заведующий кафедрой Харьковского национального экономического университета, Коваленко В. Н
М. П. Войнаренко, Хмельницький національний університет кластери як центри економічного зростання регіонів за умов кризи вступ
Поэтапная разработка проекта «создание инновационно-технологического кластера «агробум», Г. Мелитополь
Особенности формирования промышленных кластерных структур в условиях новой экономики
Інтернаціоналізація процесів економічної кластеризації Анотація
Кузнєцова Н. Г. Київський національний торговельно-економічний університет Механізм формування кластерних об'єднань: етапи обгрунтування Анотація
Роль транскордонного співробітництва в умовах посилення впливу глобальних трансформацій і геополітичних змін
Особливості створення та функціонування кластерів в будівельній галузі
Методологічні підходи ідентифікації транскордонних кластерів
Тезисы выступления) Семенов А. Г. (Ноо «Ассоциация устойчивого развития Севастополя \"Аура\"»)
«Перспективы роста экономики Украины на основе инновационных кластеров» Соколенко С. И
Принципы создания и некоторые результаты работы кластера «эко –энерго»
Кластерний аналіз лісового сектору карпатського регіону україни: досвід розробки та впровадження устич Р.І., координатор сектору економіки швейцарсько-українського проекту розвитку лісового господарства в Закарпатті forza ситуація
Возможности и механизмы формирования трансграничных высокотехнологичных кластеров
Программа Украине>, которая начала реализовываться в этом году, является

МІЖНАРОДНА ПРАКТИКА ФОРМУВАННЯ КЛАСТЕРІВ

ТА МОЖЛИВОСТІ ЇЇ АДАПТАЦІЇ ДЛЯ УКРАЇНИ


Жарова Л.В., к.е.н., с.н.с., провідний науковий співробітник

Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України


Для сучасної економіки характерними є дві діалектично пов’язані тенденції: глобалізація економічних процесів і регіональна спеціалізація виробництв. В цих умовах для підвищення ефективності управління процесами виробництва провідні економісти все частіше використовують кластерний підхід. Найчастіше він застосовується при розробці регіональних програм, що забезпечують економічне зростання на території шляхом створення структурованих галузевих об’єднань компаній, органів державної влади та місцевого самоврядування, науки та некомерційного сектору.

В результаті аналізу досвіду кластеризації в багатьох країнах світу Соколенко С. прийшов до висновку, що кластерами варто вважати регіональну групу взаємозалежних компаній та асоційованих інститутів у певній області, які зв'язані спільними цілями і доповнюють один одного.

Цей підхід до організації ведення бізнесу має такі ознаки: відсутність єдиного централізованого впливу, дотримання умов рівноправності, акцентування уваги на тих наукових технологіях, які швидко розвиваються, створення умов для зростання ринкової кон’юнктури тощо. На загал, створення кластерів та запровадження кластерної моделі поведінки підприємств є способом встановлення стосунків між урядом і бізнесом та засобом залучення аутсайдерів ринку до ефективної співпраці в рамках конкретної території.

Міжнародний досвід показує, що формування сучасного кластера припускає виділення декількох сценаріїв (див. табл. 1) - своєрідних операцій, що забезпечують та визначають його будову.


Таблиця 1

Сценарії формування кластеру


Назва




Зміст

Техніко-реалізаційний




Взаємодія фундаментальної науки й розроблювачів комплексних технологічних рішень, на основі створення ефективних наукоємних комерційно затребуваних технологій

Організаційно-виробничий



Оптимізація вибору типу виробництва (одиничне, серійне, крупно-серіне) на основі результатів опробування дослідно-експериментальних зразків продукції

Макретинговый



Позиціювання даної групи підприємств на ринку за результатами досліджень попиту на виріб / послугу / технологію / інфраструктуру,. В рамках цього сценарію створюється або використовується система маркетингових мереж та дилерів, що біла створена одним із підприємств членів кластеру

Інвестиційний



Визначення перспективності створення продукту, проведення аналізу альтернатів реалізації та організації кластеру, оцінка ризиків кожного із проектів і кожного з етапів реалізації окремого проекту, постійний аналіз впливу стабільності попиту на результат реалізації проекту залежно від вартості продукції

Кадровий



Підготовка кадрів, які здатні працювати в умовах високої невизначеності, взаємодії носіїв широко професійних якостей, технологічної гнучкості й перепрофілювання сучасного постфордисткого виробництва

Інституційно-організаційний




Визначає як повинен бути організований кластер, як він повинен формуватися й розвиватись. У сучасних умовах кластер припускає соорганізацію як мінімум чотирьох великих технологічних груп, які утворять технологічну основу кластеру: сучасні наукові лабораторії; центри розробки; промислово-технологічні групи; маркетингові групи


Кластерна модель розвитку національної економіки є відкритою для об’єднання взаємодіючих компонентів регіону – інтелектуальних, виробничих, природних. Організаційною основою ефективної взаємодії є кластери, завдяки яким можна досягати значних зрушень в економічному зростанні області і країни в цілому. Яскравим прикладом цього є досвід європейських країн, який є особливо важливим для України, що прагне євро інтеграції.

За останні десять років у більшості кластерів на території Європейського союзу збільшилась кількість службовців, у той час як майже в 70% кластерів за той же період спостерігався ріст числа фірм. Кількісні дослідження показують, що регіональні кластери функціонують трохи краще, ніж відповідні сектори в національному масштабі. У цілому дуже гарні результати по кластерах не можуть не привертати до себе уваги, з огляду на той факт, що за останнє десятиліття в багатьох галузях промисловості в Європі спостерігалися низьке зростання або навіть зниження зайнятості.

Збільшення числа кластерів, що розвиваються, обумовлюється також відносно більшою кількістю наукових кластерів, що ставляться переважно до зростаючих галузей промисловості, і більшою кількістю нових кластерів, які у своєму життєвому циклі переживають стадію експансії. Регіональні кластери найчастіше являють собою благодатний ґрунт для існуючих фірм, стимулюючи їхню сприйнятливість до новацій, конкурентноздатність, здатність до залучення внутрішніх інвестицій.

Як показало дослідження, у європейських кластерах зростає значення малих і середніх підприємств (частка яких становить 35 та 56% відповідно у загальній кількості підприємств). Відзначається також тенденція до більшого співробітництва регіональних кластерів з національними й глобальними ланцюгами поставок, чим з регіональними партнерами.

Тенденція до посилення значимості малих та середніх підприємств вказує на важливість для функціонування багатьох кластерів саме регіональних ресурсів. Адже малі підприємства особливо залежать від місцевих умов, оскільки рідко мають у своєму розпорядженні ресурси, достатніми для співробітництва із широкою мережею партнерів. Малі й середні підприємства часто спираються на знання й мережі декількох ділових партнерів, що можуть простиратися на великі відстані, але найчастіше зосереджені в регіоні, де розміщенні основні підприємства-члени кластеру.

Слід зазначити також посилення ролі у європейських кластерах транснаціональних корпорацій. Більше широкі ланцюги поставки часто організуються багатонаціональними підприємствами, зокрема транснаціональними корпораціями (ТНК) або багатонаціональними компаніями (БНК). У деякі кластери входять, головним чином, фабрики, що провадять стандартизовані товари або послуги й використовують переважно малокваліфікованих й низькооплачуваних робітників. Інші кластери можуть об’єднувати науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи й передове виробництво, що вимагає високоосвіченого персоналу, розміщення поблизу наукових центрів тощо. Взагалі, існування організаційних одиниць – підрозділів або філій – БНК може сприяти передачі знань і технологій тим підприємствам у кластері, які функціонують у границях даної місцевості, а також стимулювати освітні й інноваційні процеси на цих підприємствах.

З часом, як підприємства в кластері піддаються усе більшому впливу конкуренції на світовому ринку (деякі з них одночасно можуть бути світовими лідерами у своїй ніші), вони змушені співробітничати з «кращими» науково-дослідними установами на національному й міжнародному рівнях, а іноді і з корпоративними дослідницькими центрами. втім, як ми виявили в ході дослідження, фірми більше схильні до співробітництва з місцевими дослідницькими структурами або навіть виконують дослідження самостійно.

Концентрація науководослідних установ в кластері останнім часом зростає, у результаті чого фундаментальні й прикладні дослідження, так само як і допоміжні послуги, стають усе більше доступними для підприємств усередині самого кластера.

Посилення екстерналізації означає, що робота, що колись виконувалася партнерами усередині кластера, тепер у значній мірі (або навіть повністю, наприклад, виробництво комплектуючих) здійснюється за його межами. Це може свідчити про глобальне використання зовнішніх джерел фірмами кластерів. Підприємства в північних європейських кластерах особливо часто закуповують проміжні компоненти в зовнішніх постачальників за межами кластера, керуючись принципом - знаходити більше дешевих постачальників у дешевих областях. Ми вважаємо, що ці тенденції не можна розглядати як позитивні, адже вони призводять до виведення екологічно небезпечних виробництв за межі кластеру та за межі території країни.

З світового досвіду можна виділити декілька прикладів всесвітньо відомих об’єднань підприємств, які досягли вражаючих успіхів у відповідних галузях промисловості. Зокрема характерні такі утворення – це Каліфорнійській кластер з виготовлення вина. Він включає 680 комерційних винарень та декілька тисяч незалежних виноградів. До об'єднання входять також спеціалізовані громадські організації та рекламні фірми, численні видавництва, що обслуговують виноробну промисловість та торгові агенції. Відомий також у світі італійський кластер з виготовлення взуття, до якого належать компанії Ферагамо і Гучі, а також численні спеціалізовані постачальники деталей взуття, обладнання тощо. Він також включає декілька ланок пов’язаних з ним галузей промисловості, серед яких ті, що виробляють різноманітні шкіряні вироби та різні типи взуття. Крім репутації, учасники кластеру часто отримують ще й прибутки від різних спільних маркетингових заходів: торгові ярмарки, видання, маркетингові презентації тощо.

Вивчення закордонного досвіду формування кластерів дозволяє виділити наступні варіанти їхньої побудови: 1) зверху вниз (ключову роль грають органи влади, які на початковому етапі визначають стратегію кластера, виділяють ресурси для його розвитку, формують координаційну раду); 2) знизу вгору (ініціатива йде від господарських суб'єктів, кластер виникає в результаті об'єднання окремих проектів і програм, що інтегрують його потенційних учасників); 3) змішаний варіант.

Вибір варіанта залежить від наявності об'єктивних передумов формування кластерів на конкретній території (зацікавленість підприємств у співробітництві, що зложилися механізми взаємодії між підприємствами, інноваційний рівень виробництва й т.д.), готовності органів влади до діалогу з бізнесом на умовах партнерства, розвитку інфраструктури підтримки бізнесу й інших факторів.

Більш детально розглянемо приклади впровадження кластерів (кластерізації) держав-членів Організації чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС). Досвід країн причорноморського регіону можна узагальнити за кількома основними напрямами:

1. Політика запровадження розвитку кластерної моделі економіки

- як складової політики інноваційного розвитку. Наприклад в Болгарії в рамках реформування економіки в 2003 році була розроблена Болгарська ініціатива конкурентноздатності, заснована на кластерной моделі. У вересні 2004 року затверджена Національна інноваційна стратегія розвитку економіки на 2007–2013 р., що базується на активізації діяльності інноваційних кластерів. До цієї групи можна віднести Казахстан, Російську Федерацію, Україну тощо.

- як окремої складової загальнонаціональної політики. Прикладом такого підходу є Туреччина. Кластеризація турецької економіки триває з початку 90-х років минулого століття. Нині розроблено й затверджена «Національна програма кластеризації на 2007–2008 р». Специфікою кластерного розвитку більшості регіонів є те, що в них формувалися в основній масі низько- або среднетехнологичні кластери з великою інтенсивністю праці невисокої кваліфікації. Також використовують цей підхід до створення кластерної політики у Вірменії та Румунії.

2. Галузева спрямованість кластерних ініціатив:

- на високотехнологічні виробництва у Тереччині, Російській Федерації, Болгарії. Зокрема у Туреччині наразі існує п'ять ключових регіонів – Стамбул, Анкара, Ізмір, Бурса й Кочаелі – зуміли створити високотехнологічні кластери. У Російській Федерації активно підтримується діяльність «наукоградов». Під керівництвом «Союзу розвитку наукоградов», що у цей час охоплює 37 муніципальних формувань, активізувалася діяльність по прискоренню інноваційного розвитку країни й поступового формування Нi-Тech кластерів.

- на традиційні для країни галузі, наприклад у Румунії, Вірменії, Казахстані, Туреччині, України. Так Румунії розташовуються: на північному сході й північно-заході (кластери текстилю й виробництва одягу); у районі Бухареста й на південно-сході країни (кластери машинобудування); у центрі й на північно-заході (кластери деревообробки);  у південних регіонах (кластери виробництва продуктів харчування);  у Бухаресті (хімічні кластери). Нові кластери формуються у всіх регіонах Румунії. Також в останні роки найбільш ефективним виявилося робота Вірменського фармацевтичного кластеру, особливістю якого є активна діяльність з розширення виробництва медикаментів із цілющих трав. У 2007 році випуск натуральних лікувальних коштів досяг 24% від усього обсягу вироблених кластером медикаментів.

3. Організаційно-управлінський підхід до створення кластерів:

- орієнтація на розвиток малого та середнього бізнесу, характерна для таких країн, як Болгарія, Україна, Вірменія По даним WEF (2005 р.), у Вірменії найбільшого розвитку досягли кластери по випуску ювелірних виробів й обробці алмазів, виготовленню коньяку й провина, продуктів агропромислового комплексу, металовиробів, що працюють у гірській і туристичній галузях.. У Казахстані триває формування національних кластерів у секторах нафтової, газової, харчової й текстильної промисловості, будівельних матеріалів і туризму, інжинірингу, транспортно-логістичних послуг. Країна формує кластерні об'єднання орієнтовані на нафтогазові ресурси, та хімічну промисловість. Поруч з тим планується створення курортної зони «Кендерли», що повинна стати основою туристичного кластера на Каспійське море.

- спрямованість на створення окремих об’єднань. У 1950–1960 р. у Румунії було створено унікальну виробничу структуру – «індустріальний округу» (варіант виробничого кластера). Саме такого роду кластери стали активно впроваджуватися в економіку Румунії в останні 10–15 років. Вважається, що щорічно виникає близько 1000 нових індустріальних кластерів. У Російській Федерації основним механізмом вирішення проблем підвищення конкурентноздатності країни стала розробка державної стратегії конкурентного розвитку Росії й регіональних інноваційних систем, що містять комплекс заходів, реалізованих на макро-, мезо- і мікрорівнях.

В Україні, то перша спроба впровадження кластерних моделей в Україні відносяться до 1998 року, коли було започатковане створення кількох кластерів на Хмельниччині – швейного, будівельних матеріалів і агропромислового.

Практичне втілення кластерної моделі, особливо її просування з боку державних та регіональних управлінських структур, потребує глибокого методологічного та методичного відпрацювання відповідних механізмів. Назріла необхідність становлення науково обґрунтованих курортно–рекреаційних кластерів зумовлює актуальність дослідження економічної доцільності взаємодії підприємств, організацій, установ, закладів на базі кластерних логіко-структурних моделей.

Важливим управлінським аспектом проблеми є участь урядових та самоврядних структур в процесах кластеризації. З одного боку, кластеризація об’єктивно зумовлена формуванням відповідних умов "вільних ринків". А з іншого – вся сучасна економічна система ґрунтується на діалектичному поєднанні "невидимої руки ринку" та виваженого економічного регулювання на міжнародному, національному та регіональному рівнях. Тому роль державних управлінських структур в цьому процесі важко переоцінити. Світова практика дозволяє виділити основні напрями участі влади у формуванні та розвитку кластерів:

  • структурна політика. Орієнтується на створення стабільних умов підвищення конкурентоспроможності та інноваційного потенціалу підприємств. Серед основних механізмів здійснення структурної політики можна виділити дерегуляцію та підтримку конкурентного середовища; загальнотехнологічне регулювання; податкові механізми; формування стабільної інфраструктури.

  • посередницька політика. Спрямовується на ідентифікацію та стимулювання інноваційної кластеризації шляхом надання стратегічної інформації й задоволення попиту та пропозиції.

  • політика вимогливого споживача. Спрямовується на задоволення суспільних соціальних потреб шляхом ініціювання й організації інноваційних кластерів, здатних виконувати ці замовлення. Основними механізмами її здійснення є тендерні процедури закупівель, розвиток інфраструктурних проектів інноваційного забезпечення, відмова від регулювання, що перешкоджає розвитку інновацій.

Останнім часом в багатьох розвинутих країнах великого значення набули так звані "кластерні стратегії", побудовані на центрах ділової активності, що вже довели свою силу і конкурентноздатність на світовому ринку. В рамках їхньої реалізації урядові структури концентрують зусилля на підтримці існуючих кластерів та створенні нових мереж компаній, що раніше не контактували між собою. Держава при цьому не тільки сприяє формуванню кластерів, а й сама стає їх учасником. Відповідні кластерні стратегії нині широко використовуються в країнах Європи.

Особливість кластерного підходу в управлінні розвитком регіональної економіки полягає в тому, що в цьому випадку прискорення отримують не тільки пріоритетні виробництва, що становлять полюси зростання у регіоні, а і в галузі міського господарства, безпосередньо зв’язані з обслуговуванням відпочиваючих та налаштовані на досягнення конкретного результату. Регулювання з боку влади об’єднань курортно-рекреаційних підприємств забезпечить збалансований конкурентний розвиток курортної території як основного, так і допоміжного виробництва, соціальної сфери та потреб туристів.

Наразі ця галузь наукового знання набуває все більшого розвитку. Серед робіт за даною тематикою варто зазначити дисертаційне дослідження І. Давиденко, присвячене впровадженню кластерного механізму як елемента регулювання діяльності регіональної рекреаційної системи Одеської області. В ній автором запропоновано основні методологічні підходи до формування регіональних туристично-рекреаційних кластерів в Україні, зокрема, визначено, що:

- основною метою створення рекреаційного кластера є внесок в оновлення та зміцнення регіонального економічного потенціалу; підвищення конкурентоспроможності рекреаційно-туристичної галузі держави;

- засобами досягнення мети повинні стати визначення державних економічних пріоритетів, оптимального розподілу державної підтримки підприємств кластера; формування організаційної структури, необхідної для закріплення коопераційної системи і виконання коопераційних проектів.

- основними напрямками діяльності рекреаційного кластера мають бути: управління розвитком регіональної рекреаційної системи, координація роботи її складових частин; акумуляція розрізнених фінансових, матеріальних і трудових ресурсів регіону, підприємств регіонального рекреаційного комплексу, підприємств споріднених галузей для досягнення поставленої мети; зростання рівня послуг, які надаються підприємствами кластера; залучення вітчизняних та іноземних інвесторів для фінансування модернізації і нового будівництва об'єктів рекреаційно-туристичного призначення; сприяння відтворенню і захисту природних комплексів і екосистем, флори і фауни, історико-культурних пам'яток; прогнозування і програмування перспективного розвитку кластера, його фінансово-економічної та інвестиційної діяльності.

Таким чином, на підставі міжнародного досвіду й кращої практики можна говорити про наступні фактори успіху кластерной політики:

формалізація державної політики стосовно кластерів, що враховує страновую (регіональну) специфіку, особливості галузі й учасників кластера (програми розвитку кластерів);

формулювання довгострокового бачення кластерів (включення програм розвитку кластерів у стратегію країни/регіону/муніципалітету);

розвиток комунікації між основними учасниками кластера: компаніями, державними органами, науково-освітнім співтовариством, фінансовими організаціями, торговельними асоціаціями й проч.;

активне використання державного (муніципального) замовлення як інструмента підтримки кластерів;

розвиток науково-освітньої бази, розширення доступу до державних НИОКР, стимулювання кооперації освітнього й реального секторів;

розвиток інноваційної інфраструктури (інкубатори, наукові парки, особливі економічні зони).

В водночас, до числа основних проблем, що перешкоджають масштабному й ефективному застосуванню кластерных технологій можна віднести:

недолік информированности представників органів виконавчої влади й бізнесу в питаннях застосування кластерного підходу;

відсутність державної політики, що забезпечує системний підхід й організацію взаємодії різних рівнів виконавчої влади при реалізації кластерных проектів й як наслідок - відсутність організаційної й фінансової підтримки кластерных ініціатив;

відсутність ефективної методологічної бази, що забезпечує застосування кластерных організаційних технологій;

недолік підготовлених фахівців з питань застосування кластерных організаційних технологій;

низький рівень розвитку субконтрактации й аутсорсинга.

У цій ситуації саме органи влади різного рівня повинні стати свого роду каталізатором формування й розвитку кластерів, заохочувати й спонукувати компанії до того, щоб підвищувати рівень ефективності за рахунок кооперації в рішенні загальних проблем.

Визначаючи роль держави в розвитку кластерів відмітимо, що складність кластерной політики укладається в тім, що вона існує на різних рівнях і повинна складатися зі скоординованих дій федеральної й регіональної влади. Якщо розібрати кластерную політикові в США або європейських країнах, то можна побачити як мінімум два рівні, на яких вона існує: національний і регіональний. Зараз з'являється третій рівень — міждержавний. Гарним прикладом є балтійські країни — Швеція, Фінляндія, Данія, Норвегія, до них можна прилічити й кілька російських регіонів. Експертна група вчених та практиків РФ проводила дослідження з аналізу національної політики розвитку кластеров, на предмет існування універсальних інструментів розвитку кластеров. Їх висновок, що таких універсальних інструментів не існує.

Сучасний світовий досвід свідчить, що рівень кластеризації економіки виступає каталізатором рівня конкурентноздатності країни, а також її окремих регіонів. У цьому аспекті необхідно мати Національну програму підвищення конкурентноздатності, що набуває в сучасних умовах особливу актуальність.

Виходячи із вищесказаного, можна зробити наступні висновки:

економіка України і суб’єкти її діяльності готові до сприйняття кластерних технологій та їх практичного застосування;

кластер є однією із привабливих форм організації продуктивних сил суспільства, особливо в умовах становлення ринкових механізмів господарювання, оскільки об’єднує на добровільних і взаємовигідних засадах суб’єктів економічної діяльності, що дозволяє їм успішно конкурувати на ринках різних рівнів;

кластерні технології сприяють налагодженню взаєморозуміння між управлінськими структурами і бізнесовими колами при вирішенні соціально – економічних проблем певного регіону;

інформаційно–рекламне забезпечення діяльності кластеру належить до пріоритетних напрямів його розвитку;

кластеризація туристичного та готельного господарства робить “прозорими” інвестиційні надходження і веде до оптимізації їх використання у регіональному розрізі;

туристична галузь – приваблива сфера вкладання інвестицій, які даватимуть повнішу віддачу при умові існування кластерів регіонального і державного рівнів;

кластеризація туристичної сфери пожвавить рекреаційну діяльність і, при правильній організації, стимулюватиме розвиток інших виробництв у легкій та харчовій промисловості, сервісному секторі.

Наприкінці зазначимо, що подальший розвиток кластерних ініціатив в Україні потребує вирішення наступних завдань:

  • розробки й затвердження стратегії підвищення конкурентноздатності країни і її регіонів на основі інноваційних кластерних структур;

  • забезпечення на законодавчому рівні формування сприятливої для розвитку підприємництва ділового середовища з акцентом на співробітництво влади, бізнесу, науки, утворення й громадських організацій в інноваційних мережних структурах;

  • створення національної й регіональних рад конкурентноздатності, які координували б розробку й реалізацію проектів інноваційних кластерних об'єднань й інших сітьових формувань;

  • впровадження інноваційних освітніх програм для підготовки й перепідготовки фахівців, що приймають участь у розвитку й функціонуванні інноваційних сітьових структур;

  • проведення фундаментальні дослідження для визначення пріоритетів формування в країні національних і регіональних виробничих кластерів;

  • з огляду на унікальний виробничо-технологічний, науковий, освітній потенціал, сконцентрований на Чорноморському узбережжі України (АР Крим, Одеса, Миколаїв, Херсон, Севастополь), розробки регіональних ТПП й формування в них високотехнологічних кластерів – лідерів по наданню інтелектуальних послуг як для країн ОЧЕС, так і на глобальному рівні.



Похожие:

Міжнародна практика формування кластерів та можливості її адаптації для україни iconМіжнародна практика формування кластерів та можливості її адаптації для україни жарова Л. В., к е. н., с н. с
В рамках цього сценарію створюється або використовується система маркетингових мереж та дилерів, що біла створена одним із підприємств...
Міжнародна практика формування кластерів та можливості її адаптації для україни iconУ львові проходить міжнародна конференція „практика активного відпочинку та туризму для неповносправних” Сьогодні, 8 квітня, у Львові розпочалася триденна міжнародна конференція „Практика активного відпочинку та туризму для неповносправних”,
Сьогодні, 8 квітня, у Львові розпочалася триденна міжнародна конференція „Практика активного відпочинку та туризму для неповносправних”,...
Міжнародна практика формування кластерів та можливості її адаптації для україни iconПередовий досвід розвитку кластерів for the Programme
На подальших сторінках ви знайдете перелік двадцяти кращих порад для практиків на основі міжнародного досвіду створення кластерів....
Міжнародна практика формування кластерів та можливості її адаптації для україни iconПротокол засідання Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України
Про законодавче та інституційне забезпечення процесу формування та розвитку кластерів в Україні
Міжнародна практика формування кластерів та можливості її адаптації для україни iconМіжнародна наукова-практична конференція для студентів, аспірантів та молодих вчених 16-17. 09. 2011 р., м. Київ «Формування та розвиток макроекономічних систем в аспекті економічного розвитку України у ХХІ столітті»
Формування наукового потенціалу України є одним з головних завдань держави. Публікація результатів досліджень є надзвичайно відповідальним...
Міжнародна практика формування кластерів та можливості її адаптації для україни iconДержавний стандарт соціальної адаптації віл-інфікованих
Державний стандарт соціальної адаптації віл-інфікованих застосовується для організації надання послуги соціальної адаптації, моніторингу...
Міжнародна практика формування кластерів та можливості її адаптації для україни iconДля загальноосвітніх навчальних закладів
Географія є не тільки джерелом нових відомостей про Землю, а й основою для формування гуманістичного світогляду, виховання дбайливих...
Міжнародна практика формування кластерів та можливості її адаптації для україни iconЗаявка на участь у ІІ міжнародній науково-практичній конференції „Формування ефективних механізмів господарювання в умовах сучасної економіки: теорія І практика”
Формування ефективних механізмів господарювання в умовах сучасної економіки: теорія і практика”
Міжнародна практика формування кластерів та можливості її адаптації для україни iconРозпорядження кму від 10. 09. 08 №1214-р Мінрегіонбуд спільно з Національною академією наук України є спів
Національною академією наук України є співвиконавцями заходів з розробки «Національної стратегії формування та розвитку транскордонних...
Міжнародна практика формування кластерів та можливості її адаптації для україни iconМіжнародного Фонду «Відродження»
Відкриття Центру є першим для України кроком у становленні е-демократії як можливості залучення громадян до формування та реалізації...
Міжнародна практика формування кластерів та можливості її адаптації для україни iconМіжнародна конференція «Аграрна країна: прибуткове вівчарство» ухвалює
Програма розвитку тваринництва, як одного з ведучих і перспективних напрямів аграрного сектору економіки України, є пріоритетним...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов