Положення (норми) запропонованого проекту Закон України „Про об’єднання громадян\" Закон України „Про об’єднання громадян\" Стаття 3 icon

Положення (норми) запропонованого проекту Закон України „Про об’єднання громадян" Закон України „Про об’єднання громадян" Стаття 3



НазваниеПоложення (норми) запропонованого проекту Закон України „Про об’єднання громадян" Закон України „Про об’єднання громадян" Стаття 3
Дата конвертации29.01.2013
Размер209.59 Kb.
ТипПоложення
скачать >>>


П О Р І В Н Я Л Ь Н А Т А Б Л И Ц Я

до проекту Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо надання соціальних послуг”



Зміст положення (норми) чинного законодавства


Зміст відповідного положення (норми) запропонованого проекту


Закон України „Про об’єднання громадян”


Закон України „Про об’єднання громадян”

Стаття 3. Громадська організація

Громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Стаття 3. Громадська організація

Громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних, а також суспільно корисних інтересів.

Стаття 24. Господарська та інша комерційна діяльність


З метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані об'єднання громадян можуть здійснювати необхідну господарську та
іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи, заснування підприємств в порядку, встановленому законодавством.


Політичні партії, створювані ними установи і організації не мають права засновувати підприємства, крім засобів масової інформації, та займатись господарською та іншою комерційною діяльністю, за винятком продажу суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів із власною
символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших суспільно-політичних заходів.



Об'єднання громадян, створені ними установи та організації зобов'язані вести оперативний та бухгалтерський облік, статистичну
звітність, зареєструватись в органах державної податкової інспекції та вносити до бюджету платежі у порядку і розмірах, передбачених законодавством.

Стаття 24. Господарська та інша комерційна діяльність


Для виконання статутних завдань і цілей зареєстровані об’єднання громадян можуть безпосередньо здійснювати необхідну господарську діяльність без мети отримання прибутку, а також комерційну діяльність шляхом утворення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи, заснування підприємств в порядку, встановленому законодавством.

Політичні партії, створювані ними установи і організації не мають права засновувати підприємства, крім засобів масової інформації, та займатись господарською та іншою комерційною діяльністю, за винятком продажу суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів із власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших суспільно-політичних заходів.


Об'єднання громадян, створені ними установи та організації зобов'язані вести оперативний та бухгалтерський облік, статистичну звітність, зареєструватись в органах державної податкової інспекції та вносити до бюджету платежі у порядку і розмірах, передбачених законодавством.



^ Закон України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”

Закон України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”


Стаття 8. Державні соціальні нормативи у сфері соціального обслуговування


Державні соціальні нормативи у сфері соціального обслуговування встановлюються для визначення розмірів державних гарантій соціальної підтримки інвалідів, осіб похилого віку, дітей, які залишилися без піклування батьків, та інших осіб, які потребують соціальної підтримки.



З цією метою визначаються:

перелік послуг, які надаються закладами соціального обслуговування і фінансуються за рахунок державного та місцевих бюджетів і соціальних фондів;



норми соціального обслуговування пенсіонерів, інвалідів та дітей, які перебувають на утриманні держави;


норми харчування та забезпечення непродовольчими товарами у державних і комунальних закладах соціального обслуговування.


^ Стаття 8. Державні соціальні нормативи у сфері соціального обслуговування (надання соціальних послуг)

Державні соціальні нормативи у сфері соціального обслуговування (надання соціальних послуг) встановлюються для визначення розмірів державних гарантій соціальної підтримки громадян похилого віку, інвалідів, дітей, які залишилися без піклування батьків, інших осіб, які потребують соціальної підтримки.


^ З цією метою визначаються:

перелік, види та обсяги послуг, які надаються закладами соціального обслуговування (надання соціальних послуг) і фінансуються за рахунок державного та місцевого бюджетів і соціальних фондів;

норми та нормативи соціального обслуговування (надання соціальних послуг) громадян похилого віку, інвалідів, дітей, які перебувають на утриманні держави;

норми харчування та забезпечення непродовольчими товарами у державних і комунальних закладах соціального обслуговування (надання соціальних послуг);

показники (індикатори) якості соціального обслуговування (надання соціальних послуг).



^ Закон України „Про соціальні послуги”


Закон України „Про соціальні послуги”


Стаття 1. Визначення основних термінів


У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

соціальні послуги - комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги (далі - особи, що потребують соціальних послуг), з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя;

складні життєві обставини, що об'єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно (інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку із старістю або станом здоров'я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім'ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад, стихійне лихо, катастрофа тощо);


суб'єкти, що надають соціальні послуги - державні та комунальні спеціалізовані підприємства, установи та заклади соціального обслуговування, підпорядковані центральним, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - державні та комунальні суб'єкти), юридичні особи, створені відповідно до законодавства, які не мають на меті отримання прибутку (далі - недержавні суб'єкти), фізичні особи.

Стаття 1. Визначення основних термінів


У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

соціальні послуги - комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі цільові соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги (далі - особи, що потребують соціальних послуг), з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя;

складні життєві обставини - обставини, що об'єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно (інвалідність, розумова відсталість, часткова втрата рухової активності у зв'язку із старістю або станом здоров'я, самотність, сирітство, бездоглядність, безпритульність, бездомність, безробіття, насильство, жорстоке поводження, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім'ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад, стихійне лихо, катастрофа тощо);


суб'єкти, що надають соціальні послуги – спеціалізовані підприємства, установи та заклади соціального обслуговування державної або комунальної власності, які відповідно перебувають у сфері управління центральних або місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування (далі - державні та комунальні суб'єкти), юридичні особи, в тому числі громадські та благодійні організації, утворені відповідно до законодавства, які не мають на меті отримання прибутку (далі - недержавні суб'єкти), фізичні особи;


надання соціальних послуг на професійній основі – кваліфікована діяльність суб’єктів, що надають соціальні послуги у сфері соціального обслуговування (надання соціальних послуг) відповідно до статутних документів, положень, посадових інструкцій, цивільно-правових договорів, за наявності відповідної освітньої підготовки їх працівників, з дотриманням державних мінімальних стандартів якості соціальних послуг, етичних, правових норм і принципів надання соціальних послуг;


соціальний робітник – особа, яка має необхідні навички роботи з окремими цільовими соціальними групами чи окремими особами і безпосередньо надає соціальні послуги, що не вимагають спеціальної підготовки;


цільова соціальна група – група осіб, об’єднаних за спільною соціальною, демографічною або іншою ознакою, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги у вигляді надання їм однотипних соціальних послуг;


державні соціальні стандарти соціального обслуговування (надання соціальних послуг) – встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівень державних соціальних гарантій у сфері соціального обслуговування (надання соціальних послуг), зазначається перелік, види та обсяги соціальних послуг, гарантованих державою особам, що перебувають у складних життєвих обставинах;


державні мінімальні стандарти якості соціальних послуг – нормативний документ, що містить показники (індикатори) якості соціального обслуговування (надання соціальних послуг), в якому визначається зміст, встановлюється мінімальний рівень вимог щодо обсягу, умов і порядку надання соціальних послуг, гарантованих державою особам, що їх потребують, згідно з яким оцінюється здатність послуг задовольняти індивідуальні потреби та покращувати якість життя їх отримувачів;


показники (індикатори) якості соціального обслуговування (надання соціальних послуг) – сукупність показників, які використовуються для оцінки діяльності суб’єктів, що надають соціальні послуги на професійній основі, та які впливають на якість соціального обслуговування (надання соціальних послуг);


отримувачі соціальних послугокремі особи, цільові соціальні групи осіб, які потребують соціального обслуговування (надання соціальних послуг) і отримують їх;


оцінка потреб у соціальних послугах збирання, узагальнення та аналіз інформації про стан та життєві обставини окремої особи або цільової соціальної групи осіб з метою визначення потреби у соціальних послугах, видів і обсягів їх надання, оцінювання впливу послуг на процес подолання складних життєвих обставин;


соціальне замовлення – комплекс заходів організаційно-правового характеру, що вживаються місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування з метою залучення недержавних суб’єктів, фізичних осіб до надання соціальних послуг, потреба в яких визначається на основі оцінки потреб громади у соціальних послугах, за умови, що такі послуги не надаються державними та комунальними суб’єктами;


виконавці соціального замовлення – недержавні суб’єкти, утворені відповідно до законодавства, які не мають на меті отримання прибутку, фізичні особи, які надають соціальні послуги на професійній основі;


соціально-побутова адаптація – комплекс організаційних, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-побутових заходів, що здійснюються стосовно осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, шляхом надання їм відповідних соціальних послуг з метою навчання правилам і нормам поведінки в суспільстві та побуті, відновлення знань, вмінь і навичок самообслуговування, соціально-середовищної орієнтації, здатності до самостійної суспільної і родинно-побутової діяльності, соціального спілкування, підтримання соціального статусу та повноцінної життєдіяльності.


Стаття 3. Основні принципи надання соціальних послуг

Надання соціальних послуг ґрунтується на принципах:

адресності та індивідуального підходу;

доступності та відкритості;

добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг;
гуманності;

комплексності;

максимальної ефективності використання бюджетних та позабюджетних коштів суб'єктами, що надають соціальні послуги;

законності;

соціальної справедливості;

забезпечення конфіденційності суб'єктами, які надають послуги, дотримання ними стандартів якості, відповідальності за дотримання етичних і правових норм.

Стаття 3. Основні принципи надання соціальних послуг

Надання соціальних послуг ґрунтується на принципах:

адресності та індивідуального підходу;

доступності та відкритості;

добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг;
гуманності;

комплексності;

максимальної ефективності використання бюджетних та позабюджетних коштів суб'єктами, що надають соціальні послуги;

законності;

соціальної справедливості;

забезпечення конфіденційності суб'єктами, які надають соціальні послуги на професійній основі;

дотримання суб’єктами, які надають соціальні послуги на професійній основі, державних мінімальних стандартів якості соціальних послуг, етичних, правових норм і принципів надання соціальних послуг.


Стаття 5. Види соціальних послуг та форми їх надання


Основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування.

Матеріальна допомога надається особам, що знаходяться у складній життєвій ситуації, у вигляді грошової або натуральної допомоги: продуктів харчування, засобів санітарії і особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття та інших предметів першої необхідності, палива, а також технічних і допоміжних засобів реабілітації.

Соціальне обслуговування здійснюється шляхом надання соціальних послуг:

за місцем проживання особи (вдома);

у стаціонарних інтернатних установах та закладах;

у реабілітаційних установах та закладах;

в установах та закладах денного перебування;

в установах та закладах тимчасового або постійного перебування;

у територіальних центрах соціального обслуговування;




в інших закладах соціальної підтримки (догляду).

Відповідно до цього Закону можуть надаватися такі види соціальних послуг:

соціально-побутові послуги - забезпечення продуктами харчування, м'яким та твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів тощо;


психологічні послуги - надання консультацій з питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад;




соціально-педагогічні послуги - виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, організація індивідуального навчального, виховного та корекційного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів, громадських організацій, заінтересованих осіб;


соціально-медичні послуги - консультації щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи, збереження, підтримка та охорона її здоров'я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;


соціально-економічні послуги - задоволення матеріальних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, що реалізуються у формі надання натуральної чи грошової допомоги, а також допомоги у вигляді одноразових компенсацій;


юридичні послуги - надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, адвокатська допомога, захист прав та інтересів особи тощо);


послуги з працевлаштування - пошук підходящої роботи, сприяння у працевлаштуванні та соціальне супроводження працевлаштованої особи;


послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями - комплекс медичних, психологічних, інформаційних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для реалізації права на професійну орієнтацію та підготовку, освіту, зайнятість;

інформаційні послуги - надання інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги); розповсюдження просвітницьких та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги); поширення об'єктивної інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг, формування певних уявлень і ставлення суспільства до соціальних проблем (рекламно-пропагандистські послуги);


інші соціальні послуги.

Суб'єкти, що надають соціальні послуги, можуть їх надавати в інших формах, не передбачених цією статтею, але визначених Кабінетом Міністрів України в переліку платних соціальних послуг.

Перелік соціальних послуг, опис їх змісту та якості зазначаються в Державному класифікаторі соціальних стандартів та нормативів, що затверджується Кабінетом Міністрів України і публікується в засобах масової інформації відповідними центральними органами виконавчої влади.




Перелік та порядок надання соціальних послуг за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування регулюються законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Стаття 5. Види соціальних послуг та форми їх надання

Основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування.

Матеріальна допомога надається особам, що знаходяться у складній життєвій ситуації, у вигляді грошової або натуральної допомоги: продуктів харчування, засобів санітарії і особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття та інших предметів першої необхідності, палива, а також технічних і допоміжних засобів реабілітації.

^ Соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) здійснюється:

за місцем проживання особи (вдома);

у стаціонарних інтернатних установах та закладах;

у реабілітаційних установах та закладах;

в установах та закладах денного перебування;

в установах та закладах тимчасового або постійного перебування;

у територіальних центрах соціального обслуговування (надання соціальних послуг);

в інших закладах соціальної підтримки (догляду).

Відповідно до цього Закону можуть надаватися такі види соціальних послуг:

соціально-побутові послуги - забезпечення продуктами харчування, м'яким та твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, соціально-побутової адаптації, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів тощо;

психологічні послуги - надання консультацій з питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад;

соціально-педагогічні послуги - виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, організація індивідуального навчального, виховного та корекційного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів, громадських організацій, заінтересованих осіб;

соціально-медичні послуги - консультації щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи, збереження, підтримка та охорона її здоров'я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;


соціально-економічні послуги - задоволення матеріальних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, що реалізуються у формі надання натуральної чи грошової допомоги, а також допомоги у вигляді одноразових компенсацій;

юридичні послуги - надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, адвокатська допомога, захист прав та інтересів особи тощо);

послуги з працевлаштування - пошук підходящої роботи, сприяння у працевлаштуванні та соціальне супроводження працевлаштованої особи;

виключити;


інформаційні послуги - надання інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги); розповсюдження просвітницьких та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги); поширення об'єктивної інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг, формування певних уявлень і ставлення суспільства до соціальних проблем (рекламно-пропагандистські послуги);

інші соціальні послуги.

Суб'єкти, що надають соціальні послуги, можуть їх надавати в інших формах, не передбачених цією статтею, але визначених Кабінетом Міністрів України в переліку платних соціальних послуг.

Перелік соціальних послуг, опис їх змісту та якості зазначаються в Державному класифікаторі соціальних стандартів та нормативів, що затверджується Кабінетом Міністрів України і публікується в засобах масової інформації відповідними центральними органами виконавчої влади.

Перелік та порядок надання соціальних послуг за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування регулюються законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.


Стаття 7. Порядок надання соціальних послуг

Суб'єкти, що надають соціальні послуги, здійснюють свою діяльність на професійній основі відповідно до положення про них або їх статуту, де обов'язково зазначаються перелік соціальних послуг, категорій осіб, яким вони надаються, умови та порядок їх надання.


Суб'єкти, що надають соціальні послуги, на договірних засадах можуть залучати для виконання цієї роботи інші підприємства, установи, організації, фізичних осіб, зокрема волонтерів.

Соціальні послуги можуть надаватися як за плату, так і безоплатно.

Безоплатні соціальні послуги державними та комунальними суб'єктами в обсягах, визначених державними стандартами соціального обслуговування, надаються:


громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу;

громадянам, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв'язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійними лихами, катастрофами, які є біженцями внаслідок збройних та міжетнічних конфліктів, якщо середньомісячний сукупний дохід цих осіб нижче встановленого прожиткового мінімуму;


дітям та молоді, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв'язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім'ї.

Вичерпний перелік соціальних послуг, умови їх надання та порядок регулювання тарифів їх оплати встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються і виплачуються компенсаційні виплати в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 7. Порядок надання соціальних послуг

Суб’єкти, що надають соціальні послуги, здійснюють свою діяльність на професійній основі відповідно до положення про них або їх статуту (фізичні особи, які надають соціальні послуги на професійній основі, відповідно до письмової заяви, що подається до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), в яких визначено перелік соціальних послуг, категорії осіб, яким вони надаватимуться, з дотриманням державних мінімальних стандартів якості соціальних послуг;

Перелік, види та обсяги соціальних послуг, що надаються особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, встановлюються в державних соціальних стандартах соціального обслуговування (надання соціальних послуг), а зміст та якість послуг визначаються в державних мінімальних стандартах якості соціальних послуг, які розробляються відповідними центральними органами виконавчої влади і затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкти, що надають соціальні послуги, на договірних засадах можуть залучати для виконання цієї роботи інші підприємства, установи, організації, фізичних осіб, зокрема волонтерів.

Соціальні послуги можуть надаватися як за плату, так і безоплатно.

Безоплатні соціальні послуги державними та комунальними суб'єктами в обсягах, визначених державними соціальними стандартами соціального обслуговування (надання соціальних послуг), надаються:

громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу;

громадянам, які перебувають у складній життєвій ситуації у зв'язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, бездомністю, стихійними лихами, катастрофами, які є біженцями внаслідок збройних та міжетнічних конфліктів, якщо середньомісячний сукупний дохід їх сімей нижчий ніж прожитковий мінімум для сім’ї;

дітям та молоді, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв'язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім'ї.

Вичерпний перелік соціальних послуг, умови їх надання та порядок регулювання тарифів їх оплати встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються і виплачуються компенсаційні виплати в порядку та розмірах,
встановлених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 13. Співробітництво під час організації надання соціальних послуг

Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування під час організації надання соціальних послуг співробітничають між собою, а також із суб'єктами, які надають соціальні послуги, іншими юридичними та фізичними особами.



Стаття 13. Співробітництво під час організації надання соціальних послуг

Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування під час організації надання соціальних послуг співробітничають між собою, а також із суб'єктами, які надають соціальні послуги, іншими юридичними та фізичними особами.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування оцінюють потреби громадян у соціальних послугах, планують їх надання, впроваджують і забезпечують реалізацію соціального замовлення, в тому числі шляхом залучення бюджетних та інших коштів, передбачених цим Законом, для фінансування соціальних послуг.

Стаття 17. Кадрове забезпечення надання соціальних послуг

Надання соціальних послуг здійснюють соціальні працівники та інші фізичні особи, які мають відповідну освіту і схильні за особистими якостями до надання соціальних послуг.

До надання соціальних послуг можуть залучатися волонтери, діяльність яких регулюється відповідним положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Кваліфікаційні вимоги до соціальних працівників та інших фахівців, які надають соціальні послуги, порядок їх атестації визначаються відповідними центральними органами виконавчої влади.



Стаття 17. Кадрове забезпечення надання соціальних послуг

^ Надання соціальних послуг здійснюють соціальні працівники, фахівці, фізичні особи, які надають соціальні послуги на професійній основі, соціальні робітники.

Кваліфікаційні вимоги до соціальних працівників, фахівців, фізичних осіб, які надають соціальні послуги на професійній основі, порядок їх атестації визначають відповідні центральні органи виконавчої влади.

Підвищення кваліфікації соціальних працівників, фахівців, фізичних осіб, які надають соціальні послуги на професійній основі, проводять заклади післядипломної освіти, що мають відповідну ліцензію, видану в установленому порядку.

До надання соціальних послуг можуть залучатися волонтери, діяльність яких регулюється відповідним положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.



Віце-прем’єр-міністр України –

Міністр соціальної політики України Сергій ТІГІПКО





Похожие:

Положення (норми) запропонованого проекту Закон України „Про об’єднання громадян\" Закон України „Про об’єднання громадян\" Стаття 3 iconПоложення (норми) запропонованого проекту акта Закон України «Про об‘єднання громадян» Стаття Об'єднання громадян Об'єднанням громадян є добровільне громадське формування,
Закону України «Про організації роботодавців, їх об’єднання, права та гарантії їх діяльності»
Положення (норми) запропонованого проекту Закон України „Про об’єднання громадян\" Закон України „Про об’єднання громадян\" Стаття 3 iconЗакон України "Про об'єднання громадян" постанова Кабінету міністрів України від 26. 02. 1993 р. №40. «Про затвердження Положення про порядок легалізації об’єднання громадян»
Закон України "Про об'єднання громадян" постанова Кабінету міністрів України від 26. 02. 1993 р. №40. «Про затвердження Положення...
Положення (норми) запропонованого проекту Закон України „Про об’єднання громадян\" Закон України „Про об’єднання громадян\" Стаття 3 iconЗакон України „Про звернення громадян" Закон України „Про порядок подання та розгляду звернень" закон україни про звернення громадян
Цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної...
Положення (норми) запропонованого проекту Закон України „Про об’єднання громадян\" Закон України „Про об’єднання громадян\" Стаття 3 iconЗакон "Про об'єднання громадян" недемократичним!
Закон "Про об’єднання гро­ма­дян" таким, що порушує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, та недемократичним....
Положення (норми) запропонованого проекту Закон України „Про об’єднання громадян\" Закон України „Про об’єднання громадян\" Стаття 3 iconЗакон України від 16 червня 1992 року №2460-хіі ’’Про об’єднання громадян’’ закон україни про об’єднання громадян
З 23 квітня 2011 року до цього Закону будуть внесені зміни згідно із Законом України від 23 вересня 2010 року n 2555-vi
Положення (норми) запропонованого проекту Закон України „Про об’єднання громадян\" Закон України „Про об’єднання громадян\" Стаття 3 iconЗакон україни про об'єднання громадян
Громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових,...
Положення (норми) запропонованого проекту Закон України „Про об’єднання громадян\" Закон України „Про об’єднання громадян\" Стаття 3 iconПовідомлення про заснування Загальні положення
Закон України «Про об’єднання громадян», Закону України «Про молодіжні та дитячі громадські організації», Закону України «Про місцеве...
Положення (норми) запропонованого проекту Закон України „Про об’єднання громадян\" Закон України „Про об’єднання громадян\" Стаття 3 iconПоложення (норми) запропонованого проекту Закон України «Про банки і банківську діяльність» Стаття 51. Розрахункові банківські операції
«Про внесення змін до деяких Законів України щодо операцій з іноземною валютою»
Положення (норми) запропонованого проекту Закон України „Про об’єднання громадян\" Закон України „Про об’єднання громадян\" Стаття 3 iconПоложення (норми) проекту акта Кодекс України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української рср, 1984, додаток до №51, ст. 1122) Стаття 186 Порушення законодавства про об'єднання громадян
Керівництво об'єднанням громадян, яке не легалізувалося у встановленому законом порядку чи якому відмовлено у легалізації, або яке...
Положення (норми) запропонованого проекту Закон України „Про об’єднання громадян\" Закон України „Про об’єднання громадян\" Стаття 3 iconЗакон україни про звернення громадян
України наданого їм Конституцією України ( 254к/96-вр ) права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов