Положення (норми) запропонованого проекту Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні icon

Положення (норми) запропонованого проекту Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні



НазваниеПоложення (норми) запропонованого проекту Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні
Дата конвертации29.01.2013
Размер327.09 Kb.
ТипПоложення
скачать >>>

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ

до проекту Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо прав інвалідів”


Зміст положення (норми) чинного законодавства


Зміст положення (норми) запропонованого проекту

Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”

Цей Закон визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

Цей Закон визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

^ Розділ І „Загальні положення”

Стаття 1. Інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України та іншими законодавчими актами.

Центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання, виду діяльності і галузевої належності), їх філії, відділення, представництва, що ведуть окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, банки та інші фінансові установи, фізичні особи, які використовують найману працю, а також представництва іноземних юридичних осіб (у тому числі міжнародних організацій), які використовують працю найманих працівників - громадян України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, залучають представників громадських організацій інвалідів до підготовки рішень, що стосуються інтересів інвалідів.


Дискримінація інвалідів забороняється і переслідується за законом.

Стаття 1. Інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України та законами України.

Центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання, виду діяльності і галузевої належності), їх філії, відділення, представництва, що ведуть окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, банки та інші фінансові установи, а також представництва іноземних юридичних осіб (у тому числі міжнародних організацій), які використовують працю найманих працівників - громадян України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі − органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації), фізичні особи, які використовують найману працю, залучають представників громадських організацій інвалідів до підготовки рішень, що стосуються інтересів інвалідів.

Стаття 2. Інвалідом є особа зі стійким розладом функцій
організму
, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.

Стаття 2. Інвалідом є особа з стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, зумовленими захворюванням, наслідком травм або уродженими вадами, що заважають її ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими громадянами.

Терміни “дискримінація за ознакою інвалідності”, “розумне пристосування” та “універсальний дизайн” вживаються у значенні, наведеному у Конвенції про права інвалідів.

^ Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється.

З метою реалізації інвалідами прав та свобод людини і громадянина під час розроблення державних соціальних стандартів, проведення дослідно-конструкторських, науково-дослідних робіт застосовується принцип універсального дизайну.


Стаття 4. Діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.

Соціальний захист інвалідів з боку держави полягає у наданні грошової допомоги, засобів пересування, протезування, орієнтації і сприйняття інформації, пристосованого житла, у встановленні опіки або стороннього догляду, а також пристосуванні забудови населених пунктів, громадського транспорту, засобів комунікацій і зв'язку до особливостей інвалідів.


Стаття 4. Діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.

Соціальний захист інвалідів з боку держави полягає у наданні грошової допомоги, засобів пересування, протезування, орієнтації і сприйняття інформації, пристосованого житла, у встановленні опіки або стороннього догляду, а також пристосуванні забудови населених пунктів, громадського транспорту, засобів комунікацій і зв'язку до особливостей інвалідів.

Пільги інвалідам надаються на підставі пенсійного посвідчення або посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам”, “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам” та інших законів, в яких зазначено групу та причину інвалідності.

^ Органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють забезпеченню прав інвалідів на повне включення до суспільного життя.


Стаття 6. Захист прав, свобод і законних інтересів інвалідів забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.

Громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його інвалідом.

Службові особи та інші громадяни, винні у порушенні прав інвалідів, визначених цим Законом, несуть встановлену законодавством матеріальну, дисциплінарну, адміністративну чи кримінальну відповідальність.

Стаття 6. Захист прав, свобод і законних інтересів інвалідів забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.

Громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його інвалідом.

II. Державні органи України, які здійснюють державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів

II. Державні органи України, які здійснюють державне управління з питань забезпечення прав інвалідів

Стаття 8. Державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Представники республіканських громадських організацій інвалідів є членами колегій центрального органу виконавчої влади з питань праці та соціальної політики та Міністерства охорони здоров'я України.


Стаття 8. Державне управління з питань забезпечення прав інвалідів здійснюється в межах повноважень центральними та місцевими органами виконавчої влади, а також органами місцевого самоврядування.


^ Розділ III „Громадські організації інвалідів”

Стаття 12. Громадські організації інвалідів та спілки громадських організацій інвалідів (далі - громадські організації інвалідів) створюються з метою здійснення заходів щодо соціального захисту, реабілітації інвалідів, залучення їх до суспільно корисної діяльності, занять фізичною культурою і спортом та мають право користуватися пільгами і преференціями, передбаченими законодавством.


Стаття 12. Громадські організації інвалідів та спілки громадських організацій інвалідів (далі - громадські організації інвалідів) створюються з метою здійснення заходів щодо соціального захисту, реабілітації інвалідів, залучення їх до суспільно корисної діяльності, занять фізичною культурою і спортом та мають право користуватися пільгами і преференціями, передбаченими законодавством.

^ Представники всеукраїнських громадських організацій інвалідів можуть залучатися до складу колегій центральних органів виконавчої влади.

Стаття 21. Держава гарантує інвалідам дошкільне виховання, здобуття освіти на рівні, що відповідає їх здібностям і можливостям.

Дошкільне виховання, навчання інвалідів здійснюється в загальних або спеціальних дошкільних та навчальних закладах.

Професійна підготовка або перепідготовка інвалідів здійснюється з урахуванням медичних показань і протипоказань для наступної трудової діяльності. Вибір форм і методів професійної підготовки провадиться згідно з висновками медико-соціальної експертизи.

При навчанні, професійній підготовці або перепідготовці інвалідів поряд із загальними допускається застосування альтернативних форм навчання.

Обдаровані діти-інваліди мають право на безплатне навчання музики, образотворчого, художньо-прикладного мистецтва у загальних навчальних закладах або спеціальних позашкільних навчальних закладах.

Стаття 21. Держава гарантує інвалідам дошкільне виховання, здобуття освіти на рівні, що відповідає їх здібностям і можливостям.

Дошкільне виховання, навчання інвалідів здійснюється в загальних або спеціальних дошкільних та навчальних закладах.

Професійна підготовка або перепідготовка інвалідів здійснюється з урахуванням медичних показань і протипоказань для наступної трудової діяльності. Вибір форм і методів професійної підготовки провадиться згідно з висновками медико-соціальної експертизи.

При навчанні, професійній підготовці або перепідготовці інвалідів поряд із загальними допускається застосування альтернативних форм навчання.

Обдаровані діти-інваліди мають право на безплатне навчання музики, образотворчого, художньо-прикладного мистецтва у загальних навчальних закладах або спеціальних позашкільних навчальних закладах.

Навчальні заклади надають освітні послуги інвалідам на рівні з іншими особами, у тому числі шляхом створення належного кадрового, матеріально-технічного забезпечення та забезпечення розумного пристосування, що враховує індивідуальні потреби інваліда.

Стаття 23. Державою визнається дактильно-жестова мова як засіб міжособового спілкування, а також як засіб навчання
інвалідів з вадами слуху.

Правовий статус та сфера застосування дактильно-жестової мови визначаються законодавством України.

Інвалідам по слуху забезпечується доступ до засобів масової інформації шляхом титрування та здійснення сурдоперекладу на дактильно-жестову мову глухих інформаційних і тематичних телепрограм, кіно-, відеофільмів у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.


^ Стаття 23. Жестова мова як природна мова осіб з порушеннями слуху є засобом спілкування та навчання і користується захистом держави.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування:

сприяють засвоєнню жестової мови та заохоченню мовної самобутності осіб з порушеннями слуху;

гарантують збереження, вивчення і всебічний розвиток жестової мови, її використання як засобу виховання, навчання, викладання, спілкування і творчості;

забезпечують підготовку працівників органів соціального захисту населення, правоохоронних органів, органів пожежної безпеки, аварійно-рятувальних служб, закладів охорони здоров’я тощо з оволодіння необхідними навичками спілкування жестовою мовою;

сприяють наданню послуг перекладачів жестової мови громадянам України, які мають порушення слуху і користуються жестовою мовою;

створюють умови для проведення наукових досліджень жестової мови;

сприяють використанню в офіційних відносинах жестової мови та шрифту Брайля.

Телерадіоорганізації забезпечують субтитрування або переклад на жестову мову передач і програм.


Стаття 24. Після закінчення навчального закладу інвалідам надається право вибору місця роботи з наявних варіантів або надається за їх бажанням право вільного працевлаштування.

При відмові у прийнятті на роботу, ненаданні роботи за спеціальністю інваліду, направленому за розподілом після закінчення навчального закладу, або при недодержанні інших умов трудового договору і законодавства про працю адміністрація підприємства (об'єднання), установи і організації відшкодовує витрати на його проїзд до місця роботи і назад до місця, де він проживає, а також витрати на проїзд супровідника, якщо він є необхідним.


Стаття 24. Після закінчення навчального закладу інвалідам надається право вибору місця роботи з наявних варіантів або надається за їх бажанням право вільного працевлаштування.

При відмові у прийнятті на роботу, ненаданні роботи за спеціальністю інваліду, направленому за розподілом після закінчення навчального закладу, або при недодержанні інших умов трудового договору і законодавства про працю орган державної влади, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа та організація відшкодовує витрати на його проїзд до місця роботи і назад до місця, де він проживає, а також витрати на проїзд супровідника, якщо він є необхідним.

Стаття 25. Адміністрація підприємств (об'єднань), установ і організацій (незалежно від форм власності і господарювання) зобов'язана створювати безпечні і не шкідливі для здоров'я умови праці, вживати заходів, спрямованих на запобігання інвалідності, на відновлення працездатності інвалідів.

За інвалідами внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, які проходять професійну реабілітацію, у тому числі професійну підготовку і перепідготовку згідно з індивідуальною програмою реабілітації, якщо з моменту встановлення інвалідності минуло не більше року, зберігається середній заробіток за попереднім місцем роботи із зарахуванням пенсії по інвалідності протягом строку, передбаченого програмою. У таких випадках відшкодування витрат з урахуванням сплачених сум пенсій здійснюється підприємством (об'єднанням), установою і організацією, у період роботи на яких настала інвалідність.

Стаття 25. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації створюють безпечні і нешкідливі для здоров’я умови праці, вживають заходів до запобігання інвалідності та відновлення працездатності інвалідів. У разі працевлаштування інвалідам забезпечують розумне пристосування.

За інвалідами внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, які проходять професійну реабілітацію, у тому числі професійну підготовку і перепідготовку згідно з індивідуальною програмою реабілітації, якщо з моменту встановлення інвалідності минуло не більше року, зберігається середній заробіток за попереднім місцем роботи із зарахуванням пенсії по інвалідності протягом строку, передбаченого програмою. У таких випадках відшкодування витрат з урахуванням сплачених сум пенсій здійснюється органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою та організацією, у період роботи на яких настала інвалідність.


^ Розділ V „Створення умов для безперешкодного доступу інвалідів до соціальної інфраструктури”

Стаття 26. Органи державної влади, підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання) зобов'язані створювати умови для безперешкодного доступу інвалідів до жилих, громадських і виробничих будинків, споруд, громадського транспорту, для вільного пересування в населених пунктах.

Стаття 26. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації створюють умови для безперешкодного доступу інвалідів (у тому числі інвалідів, які використовують крісла колісні та собак-поводирів) до об’єктів житлово-комунального та громадського призначення, транспорту загального користування для вільного пересування в населених пунктах і користування засобами зв’язку та інформації.

На об’єктах громадського призначення та транспорті загального користування розміщуються знаки, що застосовуються в міжнародній практиці для позначення їх доступності для інвалідів.

^ На об’єктах громадського призначення інформація, що оприлюднюється, дублюється рельєфним літерно-цифровим або рельєфно-крапковим шрифтом (шрифтом Брайля).

Нумерація поверхів, кабінетів на об’єктах громадського призначення наноситься рельєфним літерно-цифровим шрифтом.

Стаття 27. Планіровка і забудова населених пунктів, формування жилих районів, розробка проектних рішень, будівництво і реконструкція будинків, споруд та їх комплексів без пристосування для використання інвалідами не допускається.


У тих випадках, коли з об'єктивних причин неможливо пристосувати для інвалідів діючі об'єкти, за рішенням органів місцевого самоврядування за участю відповідних підприємств (об'єднань), установ і організацій створюються інші сприятливі умови життєдіяльності інвалідів, зокрема, будівництво спеціальних об'єктів.

Фінансування зазначених заходів здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, а також підприємств (об'єднань), установ і організацій, які не мають можливості пристосувати свої об'єкти для інвалідів.

Стаття 27. Планування і забудова населених пунктів, формування жилих районів, розроблення проектних рішень, будівництво і реконструкція будинків, споруд та їх комплексів, об’єктів благоустрою, формування рекреаційних зон, засобів зв’язку та інформації без пристосування для використання інвалідами не допускається.

У тих випадках, коли з об'єктивних причин неможливо пристосувати для інвалідів діючі об'єкти, за рішенням органів місцевого самоврядування за участю відповідних підприємств, установ, організацій створюються інші сприятливі умови життєдіяльності інвалідів, зокрема, будівництво спеціальних об'єктів.

Фінансування зазначених заходів здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, а також підприємств, установ, організацій, які не мають можливості пристосувати свої об'єкти для інвалідів.

^ Стаття 28. Підприємства та організації, що здійснюють транспортне обслуговування населення, зобов'язані забезпечити спеціальне обладнання транспортних засобів, вокзалів, аеропортів та інших об'єктів, яке б дало змогу інвалідам безперешкодно користуватися їх послугами.

У тих випадках, коли діючі транспортні засоби не можуть бути пристосовані для використання інвалідами, органи місцевого самоврядування створюють інші можливості для їх пересування.

При проектуванні і створенні нових засобів пересування, реконструкції і будівництві аеропортів, залізничних вокзалів і автовокзалів, морських і річкових портів обов'язково передбачається можливість їх використання інвалідами.

^ Стаття 28. Підприємства, установи, організації та фізичні особи-підприємці, що здійснюють транспортне обслуговування населення, зобов'язані забезпечити спеціальне обладнання транспортних засобів, вокзалів, аеропортів та інших об'єктів, яке б дало змогу інвалідам безперешкодно користуватися їх послугами.

У тих випадках, коли діючі транспортні засоби не можуть бути пристосовані для використання інвалідами, органи місцевого самоврядування створюють інші можливості для їх пересування.

При проектуванні і створенні нових засобів пересування, реконструкції і будівництві аеропортів, залізничних вокзалів і автовокзалів, морських і річкових портів обов'язково передбачається можливість їх використання інвалідами.

Транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний, авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен), що працює на маршрутах, у межах території села, селища, міста, а також приміських маршрутах, з метою врахування обмежених можливостей інвалідів забезпечується зовнішніми звуковими інформаторами номера і кінцевих зупинок маршруту, а також текстовими та звуковими системами у салоні для обов’язкового оголошення зупинок.

Транспортні засоби загального користування, що виготовляються або ввозяться в Україну, повинні бути пристосовані для користування інвалідами по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату, а також передбачати можливість встановлення зовнішніх звукових інформаторів номера і кінцевих зупинок маршруту, а також текстових та звукових систем у салоні для оголошення зупинок.

Стаття 35. Інваліди забезпечуються засобами спілкування, що полегшують їх взаємодію між собою та з іншими категоріями населення. Порядок і умови такого забезпечення передбачаються місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування за участю громадських організацій інвалідів.

Інваліди першої та другої груп мають право на позачергове і пільгове встановлення квартирних телефонів за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів. Порядок і умови встановлення телефонів інвалідам визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів.

....

Стаття 35. Інваліди забезпечуються засобами спілкування, що полегшують їх взаємодію між собою та з іншими категоріями населення. Порядок і умови такого забезпечення передбачаються місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування за участю громадських організацій інвалідів.

Інваліди першої та другої груп мають право на позачергове і пільгове встановлення квартирних телефонів за рахунок видатків, що здійснюються з місцевих бюджетів і враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів. Порядок і умови встановлення телефонів інвалідам визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів.

^ Стаття 38-1. Транспортне обслуговування інвалідів здійснюється на пільгових умовах.

Інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метрополітену і таксі), а також всіма видами приміського транспорту.

Діти-інваліди та інваліди першої, другої груп по зору і з ураженням опорно-рухового апарату та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів зазначених категорій (не більше одного супроводжуючого), мають право на безплатний проїзд також у метро.

...

^ Стаття 38-1. Транспортне обслуговування інвалідів здійснюється на пільгових умовах.

Інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого на одного інваліда), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метрополітену і таксі), а також всіма видами приміського транспорту.

Діти-інваліди інваліди першої, другої груп по зору і з ураженням опорно-рухового апарату та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів зазначених категорій (не більше одного супроводжуючого на одного інваліда), мають право на безплатний проїзд також у метро.





^ Стаття 42. Особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть установлену законом матеріальну, дисциплінарну, адміністративну чи кримінальну відповідальність.

^ Закон України „Про реабілітацію інвалідів в Україні”

Цей Закон відповідно до Конституції України
визначає основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації обмежень життєдіяльності, викликаних порушенням здоров'я зі стійким розладом функцій організму, функціонування системи підтримання інвалідами фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності.

Цей Закон відповідно до Конституції України
визначає основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я, функціонування системи підтримання інвалідами фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності.


^ Розділ І „Загальні положення”

Стаття 1.

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

інвалід - особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності, викликає в особи потребу в соціальній допомозі і посиленому соціальному захисті, а також виконання з боку держави відповідних заходів для забезпечення її законодавчо визначених прав;

дитина-інвалід - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності та викликає необхідність надання їй соціальної допомоги і захисту;

інвалідність - міра втрати здоров'я та обмеження життєдіяльності, що перешкоджає або позбавляє конкретну особу здатності чи можливості здійснювати діяльність у спосіб та в межах, що вважаються для особи нормальними залежно від вікових, статевих, соціальних і культурних факторів.

...

обмеження життєдіяльності - повна або часткова втрата особою внаслідок захворювання, травми або вроджених вад здатності або можливості самообслуговування, самостійного пересування, спілкування, орієнтації, контролювання своєї поведінки;

...

попередження інвалідності - здійснення комплексу медичних, гігієнічних, фізичних, педагогічних, психологічних, професійних та інших заходів, спрямованих на профілактику переходу захворювання, наслідків травми або вади у постійне обмеження життєдіяльності чи інвалідність особи або на зменшення тяжкості інвалідності;

...

усунення обмежень життєдіяльності - система заходів, спрямованих на створення умов для досягнення або відновлення особою оптимального фізичного, інтелектуального, психічного і соціального рівня життєдіяльності та забезпечення її законодавчо визначених прав;

...

реабілітація інвалідів - система медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових заходів, спрямованих на надання особам допомоги у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій організму, усуненні обмежень їх життєдіяльності для досягнення і підтримання соціальної і матеріальної незалежності, трудової адаптації та інтеграції в суспільство;



Стаття 1.

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

інвалід — особа із стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, зумовленими захворюванням, наслідком травм або уродженими вадами, що заважають її ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими громадянами;

дитина-інвалід — особа віком до 18 років (повноліття) із стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, зумовленими захворюванням, наслідком травм або уродженими вадами, що заважають її ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими громадянами;

інвалідність — міра втрати здоров’я у зв’язку із стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, що заважають особі брати ефективну участь у житті суспільства нарівні з іншими громадянами;”;


догляд — сукупність соціальних послуг, спрямованих на підтримку, захист та забезпечення безпеки інваліда, який не може вести самостійний спосіб життя внаслідок стійких фізичних, психічних, інтелектуальних або сенсорних порушень, зумовлених захворюванням, наслідком травм або уродженими вадами;


попередження інвалідності – здійснення комплексу медичних, гігієнічних, фізичних, педагогічних, психологічних, професійних та інших заходів, спрямованих на профілактику переходу захворювання, наслідків травми або вади в інвалідність особи або на зменшення тяжкості інвалідності;


Виключити


реабілітація інвалідів — система медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових, фізкультурно-спортивних, соціально-побутових заходів, спрямованих на надання особам допомоги у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій організму для досягнення і підтримання соціальної і матеріальної незалежності, трудової адаптації та інтеграції в суспільство, а також забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації і виробами медичного призначення;

Стаття 3. Основними завданнями законодавства України з питань реабілітації інвалідів є:

створення умов для усунення обмежень життєдіяльності інвалідів, відновлення і компенсації їх порушених або втрачених здатностей до побутової, професійної, суспільної діяльності;

Стаття 3. Основними завданнями законодавства України з питань реабілітації інвалідів є:

створення умов для відновлення і компенсації їх порушених або втрачених здатностей до побутової, професійної, суспільної діяльності;

Стаття 7. Медико-соціальна експертиза щодо визначення ступеня обмеження життєдіяльності інваліда.

Інвалідність і ступінь втрати здоров'я повнолітніх хворих встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, а неповнолітніх - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.

Огляд повнолітніх хворих, інвалідів, дітей-інвалідів проводиться за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Залежно від ступеня розладу функцій організму та обмеження життєдіяльності особі, визнаній інвалідом, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.


Перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я інваліда та обсягів потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

До підгрупи А першої групи інвалідності відносяться особи з виключно високим ступенем втрати здоров'я, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування.

До підгрупи Б першої групи інвалідності відносяться особи з високим ступенем втрати здоров'я, значною залежністю від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій і які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

Особам у віці до 18 років лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів встановлюється категорія "дитина-інвалід".

Встановлення інвалідності і ступеня втрати здоров'я супроводжується складанням індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда, що визначає реабілітаційні заходи і терміни їх реалізації.


Медико-соціальні експертні комісії визначають:

ступінь обмеження життєдіяльності особи, стан працездатності, групу інвалідності, причину і час настання інвалідності внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва чи професійного захворювання;


види трудової діяльності, рекомендовані для інваліда за станом його здоров'я;

причинний зв'язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли в дитинстві, уродженим дефектом;

ступінь втрати здоров'я, групу, причину, зв'язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи;

ступінь стійкого обмеження життєдіяльності у хворих для направлення їх у стаціонарні установи соціального обслуговування;

медичні показання на право одержання інвалідами спеціального автотранспорту і протипоказання до керування ним.

Медико-соціальні експертні комісії здійснюють організацію робіт щодо вивчення виробничих, медичних, психологічних, екологічних, соціальних причин виникнення інвалідності, її рівня і динаміки.

Медико-соціальні експертні комісії зобов'язані забезпечити своєчасний огляд (переогляд) повнолітніх хворих, інвалідів, а лікувально-консультативні комісії лікувально-профілактичних закладів і дітей-інвалідів стосовно інвалідності і ступеня втрати здоров'я.

Медико-соціальні послуги з огляду повнолітніх осіб і послуги лікарсько-консультативних комісій з огляду неповнолітніх надаються безоплатно.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджується Кабінетом Міністрів України.

^ Стаття 7. Медико-соціальна експертиза

Інвалідність та обмеження ефективної участі у житті суспільства повнолітніх осіб встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, а неповнолітніх — лікувально-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.

Огляд повнолітніх осіб, інвалідів, дітей-інвалідів проводиться за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму у зв’язку з фізичними, психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями, зумовленими захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами.

Залежно від ступеня стійких фізичних, психічних, інтелектуальних або сенсорних порушень організму та ступеня можливості особи брати ефективну участь у житті суспільства нарівні з іншими громадянами внаслідок втрати здоров’я особі, визнаній інвалідом, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров’я інваліда та обсягів потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

До підгрупи А першої групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров’я, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування.

До підгрупи Б першої групи інвалідності належать особи з високим ступенем втрати здоров’я, значною залежністю від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій і які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

^ Особам у віці до 18 років лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів встановлюється категорія “дитина-інвалід”.

Лікувально-консультативні комісії лікувально-профілактичних закладів:

визначають з урахуванням втрати здоров’я ступінь можливості дитини-інваліда брати ефективну участь у житті суспільства нарівні з іншими дітьми;

складають індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання;

надають консультативну допомогу з питань реабілітації та стороннього нагляду, догляду або допомоги дітям-інвалідам.

Медико-соціальні експертні комісії визначають:

ступінь можливості особи з урахуванням втрати здоров’я брати ефективну участь у житті суспільства нарівні з іншими громадянами, групу інвалідності, причину і час настання інвалідності внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва чи професійного захворювання, стан працездатності. Висновок про нездатність до трудової діяльності готується лише у разі згоди інваліда (крім інвалідів, які визнані недієздатними);

види трудової діяльності, рекомендовані для інваліда за станом його здоров’я;

причинний зв’язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, уродженою вадою;

ступінь втрати здоров’я, групу інвалідності, причину, зв’язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи;

медичні показання на право одержання інвалідами спеціального автомобільного транспорту і протипоказання до керування ним.

Медико-соціальні експертні комісії:

складають індивідуальну програму реабілітації інваліда, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання;

організовують проведення робіт з вивчення виробничих, медичних, психологічних, екологічних, соціальних причин виникнення інвалідності, її рівня і динаміки;

забезпечують своєчасний огляд (переогляд) повнолітніх хворих, інвалідів, а лікувально-консультативні комісії лікувально-профілактичних закладів – дітей-інвалідів стосовно інвалідності та ступеня втрати здоров’я.

^ Медико-соціальні послуги з огляду повнолітніх осіб і послуги лікувально-консультативних комісій з огляду неповнолітніх осіб надаються безоплатно.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджуються Кабінетом Міністрів України.

^ Розділ ІІ „Повноваження органів виконавчої влади у сфері реабілітації інвалідів”

Стаття 9. Центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики в межах своїх повноважень щодо здійснення державної політики у сфері реабілітації інвалідів:

...

забезпечує ведення Державного реєстру реабілітаційних установ (далі - Реєстр установ), розробляє типові штатні нормативи професійного складу працівників реабілітаційних установ;

Стаття 9. Центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики в межах своїх повноважень щодо здійснення державної політики у сфері реабілітації інвалідів:

...

розробляє типові штатні нормативи професійного складу працівників реабілітаційних установ;


Стаття 10. Центральні органи виконавчої влади беруть участь у здійсненні державної політики у сфері реабілітації інвалідів та в межах своїх повноважень забезпечують:

...

створення умов для забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів технічними та іншими засобами і послугами реабілітації, виробами медичного призначення.

Стаття 10. Центральні органи виконавчої влади беруть участь у здійсненні державної політики у сфері реабілітації інвалідів та в межах своїх повноважень забезпечують:

...

створення умов для забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення та реабілітаційними послугами.

Стаття11. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених
нормативно-правовими актами:

...

створюють умови для забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів, виходячи з їх потреб та відповідно до рекомендацій медико-соціальних експертних комісій (лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів), технічними та іншими засобами і послугами реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним автотранспортом;

Стаття 11. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених
нормативно-правовими актами:

...

створюють умови для забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів, виходячи з їх потреб та відповідно до рекомендацій медико-соціальних експертних комісій (лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів), технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним автотранспортом та реабілітаційними послугами;

^ Розділ ІІІ „Система реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів”

Стаття 14. Створення та припинення діяльності реабілітаційних установ

Реабілітаційні установи в Україні створюються на основі державної, комунальної і приватної власності, а також шляхом об'єднання майна різних форм власності.

…..

Відомості про реабілітаційні установи незалежно від їх форми власності та відомчої підпорядкованості центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики вносить до Реєстру установ.

Стаття 14. Створення та припинення діяльності реабілітаційних установ

Реабілітаційні установи в Україні створюються на основі державної, комунальної і приватної власності, а також шляхом об'єднання майна різних форм власності.



^ Розділ V „Складові системи реабілітації інвалідів”

Стаття 23. Індивідуальна програма реабілітації інваліда

...

Обсяг реабілітаційних заходів, що передбачається індивідуальною програмою реабілітації інваліда, не може бути меншим від передбаченого Державною типовою програмою реабілітації інвалідів.

...

Індивідуальна програма реабілітації має для інваліда, дитини-інваліда рекомендаційний характер. Інвалід (законний представник дитини-інваліда) має право відмовитися від будь-якого виду, форми та обсягу реабілітаційних заходів, передбачених його індивідуальною програмою реабілітації, або від усієї програми в цілому. Інвалід (законний представник дитини-інваліда) самостійно вирішує питання про вибір та забезпечення конкретними засобами чи послугами реабілітації, включаючи засоби пересування, вироби медичного призначення, друковані видання зі спеціальним шрифтом, звукопідсилювальну апаратуру, санаторно-курортне лікування тощо в межах його індивідуальної програми реабілітації.

Стаття 23. Індивідуальна програма реабілітації інваліда

...

Обсяг реабілітаційних заходів, що передбачається індивідуальною програмою реабілітації інваліда, не може бути меншим від передбаченого Державною типовою програмою реабілітації інвалідів.

...

Індивідуальна програма реабілітації має для інваліда, дитини-інваліда рекомендаційний характер. Інвалід (законний представник дитини-інваліда) має право відмовитися від будь-якого виду, форми та обсягу реабілітаційних заходів, передбачених його індивідуальною програмою реабілітації, або від усієї програми в цілому. “Інвалід (законний представник недієздатного інваліда, дитини-інваліда) бере участь у виборі конкретних технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення, реабілітаційних послуг і санаторно-курортного лікування тощо в межах його індивідуальної програми реабілітації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.


Стаття 26. Держава забезпечує розробку, виробництво, закупівлю технічних та інших засобів реабілітації, спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування інвалідів, дітей-інвалідів, поширює інформацію про таку продукцію.

Технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів є:

засоби для пересування;

спеціальні засоби для самообслуговування;

спеціальні засоби для догляду;


спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну інформацією;

спеціальні засоби для освіти (включаючи літературу для сліпих) і занять трудовою діяльністю;

протезні вироби (включаючи протезно-ортопедичні вироби, ортопедичне взуття і спеціальний одяг);

спеціальне фізкультурно-спортивне обладнання і спорядження, спортивний інвентар.

Стаття 26. Держава забезпечує розробку, виробництво, закупівлю технічних та інших засобів реабілітації, спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування інвалідів, дітей-інвалідів, поширює інформацію про таку продукцію.

Технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів є:

протезно-ортопедичні вироби, в тому числі ортопедичне взуття;

спеціальні засоби для самообслуговування та догляду;

засоби для пересування;

допоміжні засоби для особистої рухомості, переміщення та підйому;

меблі та оснащення;

спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну інформацією;

спеціальні засоби для освіти (включаючи літературу для сліпих) і занять трудовою діяльністю;


спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну інформацією;

спеціальні засоби для освіти (включаючи літературу для сліпих) і занять трудовою діяльністю;

спеціальне фізкультурно-спортивне обладнання і спорядження, спортивний інвентар.

Стаття 30. Учасники реабілітаційного процесу

Учасниками реабілітаційного процесу є:

педагогічні, медичні, соціальні, музичні працівники, психологи, психотерапевти, спортивні тренери, майстри виробничого навчання реабілітаційної установи, реабілітологи та інші фахівці, пов'язані з реабілітаційним процесом;

інваліди, діти-інваліди, які проходять реабілітацію;

законні представники інвалідів, дітей-інвалідів.

Стаття 30. Учасники реабілітаційного процесу

Учасниками реабілітаційного процесу є:

педагогічні, медичні, соціальні, музичні працівники, психологи, психотерапевти, спортивні тренери, майстри виробничого навчання реабілітаційної установи, реабілітологи, перекладачі жестової мови та інші фахівці, пов'язані з реабілітаційним процесом;

інваліди, діти-інваліди, які проходять реабілітацію;

законні представники інвалідів, дітей-інвалідів.

^ Розділ VI „Фінансове та інформаційне забезпечення системи реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів”

Стаття 41. Інформаційні ресурси у сфері реабілітації інвалідів формуються у вигляді централізованого банку даних з проблем інвалідності, що містить дані про характер і причини інвалідності, освітній і професійний рівень інвалідів, дітей-інвалідів, склад сім’ї, рівень доходів, потребу і забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, протезно-ортопедичними виробами, виробами медичного призначення, послугами реабілітації, спеціальним автотранспортом, санаторно-курортним лікуванням тощо.

...

На підставі даних інформаційних ресурсів органи виконавчої влади здійснюють соціальний моніторинг, планування і прогнозування потреб інвалідів, дітей-інвалідів у засобах і послугах реабілітації.

Стаття 41. Інформаційні ресурси у сфері реабілітації інвалідів формуються у вигляді централізованого банку даних з проблем інвалідності, що містить дані про характер і причини інвалідності, освітній і професійний рівень інвалідів, дітей-інвалідів, склад сім’ї, рівень доходів, потребу і забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, реабілітаційними послугами, санаторно-курортним лікуванням, спеціальним автотранспортом тощо”.

...

На підставі даних інформаційних ресурсів органи виконавчої влади здійснюють соціальний моніторинг, планування і прогнозування потреб інвалідів, дітей-інвалідів у технічних та інших засобах реабілітації, виробах медичного призначення та реабілітаційних послугах.



Перший заступник Міністра В. Надрага






Похожие:

Положення (норми) запропонованого проекту Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні iconЗакон україни про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (щодо підвищення ролі держави у реалізації права інвалідів на працю)
Внести наступні зміни до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (Відомості Верховної Ради урср, 1991...
Положення (норми) запропонованого проекту Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні iconЗакон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21. 03. 91 N 875-xii (далі Закон)
Управлінням законодавства та узагальнення судової практики та Судовою палатою з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб здійснено...
Положення (норми) запропонованого проекту Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні iconЗакон україни про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Верховна Рада України постановляє
Внести до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (Відомості Верховної Ради урср, 1991 р., N 21, ст....
Положення (норми) запропонованого проекту Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні iconЗакон щодо людей з інвалідністю Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»
Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй прийняла конвенцію «Про права інвалідів» та факультативний протокол до конвенції....
Положення (норми) запропонованого проекту Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні iconРішення від № м. Дружківка Про внесення змін до рішення міської
На виконання Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», на підставі Програми соціального захисту інвалідів...
Положення (норми) запропонованого проекту Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні iconРішення від № м. Дружківка Про внесення змін до рішення міської
На виконання Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», на підставі Програми соціального захисту інвалідів...
Положення (норми) запропонованого проекту Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні iconЗакон україни про внесення змін до деяких законодавчих актів України Верховна Рада України постановляє: І. Внести зміни до таких законодавчих актів України
У законі України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (Відомості Верховної Ради урср, 1991, n 21, ст. 252)
Положення (норми) запропонованого проекту Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні iconРішення від № м. Дружківка Про забезпечення у місті соціального захисту інвалідів
Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян органами праці та соціального захисту населення», законів...
Положення (норми) запропонованого проекту Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні iconПоложення (норми) запропонованого проекту акону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (щодо приведення у відповідність із Законом України „Про соціальний діалог в Україні") Зауваження та пропозиції зофр
Зміст положення (норми) запропонованого проекту акону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”
Положення (норми) запропонованого проекту Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні iconРозпорядження голови сколівської районної державної адміністрації від " 15 " березня 2012 року №86 м. Сколе Про Координаційну раду з проблем інвалідів при голові районної державної адміністрації
Закону України від 21. 03. 1991 №875-xіі „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні’’
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов