Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти icon

Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти



НазваниеНавчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти
страница1/10
Дата конвертации02.05.2013
Размер2.1 Mb.
ТипНавчальний посібник
скачать >>>
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

M.M. ФІЦУЛА

Вступ до педагогічної професії

Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти


ТЕРНОПІЛЬ

НАВЧАЛЬНА КНИГА - БОГДАН 2003

ББК 74.00я73 Ф66


Рецензенти:

доктор педагогічних наук, професор А.В. Вихрущ;

проректор з наукової роботи ТДПУ ім. В. Гнатюка, доктор пед. наук, професор

Г. В. Терещук

Охороняється законом про авторське право.

Жодна частина даного видання не може бути використана чи відтворена в будь-якому вигляді без дозволу автора чи видавництва.


Фіцула М.М.

Ф66 Вступ до педагогічної професії: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. -2-е вид. — Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2003. —136 с.


ISBN 966-692-199-5


У навчальному посібнику розглянуто особливості педагогічної діяльності, сформульовано вимоги до особистості вчителя, охарактеризовано сучасну загальноосвітню школу. Розкрито також проблеми підготовки майбутнього вчителя у вищому педагогічному навчальному закладі: зміст і форми навчання студентів; педагогічна практика студентів у школі і підготовка їх до педагогічного спілкування; самостійна робота і самовиховання майбутніх педагогів; структура системи освіти в Україні, принципи її побудови.

Навчальний посібник підготовлено з урахуванням вимог чинної навчальної програми.

ББК74.00я73


© Фіцула М. М., 2003 © Навчальна книга - Богдан, макет, художнє оформлення, 2003

... Ця посада набагато ваговитіша за найвищі посади в державі (Платон)


ПЕРЕДМОВА

Курс "Вступ до педагогічної професії", що вивчається у першому семестрі, відкриває весь цикл психолого-педагогічних дисциплін і логічно пов'язаний з основними теоретичними курсами педагогіки і психології та педагогічною практикою, яка розпочинається з другого семестру.

Мета цього курсу — розкриття перед студентами перспективи і шляхів оволодіння професійною діяльністю вчителя—вихователя і викладача навчального предмета, сприяння підготовці першокурсників до педагогічної практики.

Завдання курсу:

♦ сформувати у студентів загальне уявлення про структуру, зміст, характер і специфіку їхньої майбутньої професійної діяльності;

♦ показати загальноосвітню школу як галузь майбутньої професійної діяльності;

♦ ознайомити зі змістом та основними формами навчання у вищому пе­дагогічному закладі освіти, видами і формами перевірки й оцінки знань, умінь та навичок студентів;

♦ розкрити місце педагогічної практики студентів у їх професійній підготовці, шляхи формування культури педагогічного спілкування;

♦ дати уявлення про раціональні форми і методи самостійної роботи студентів з оволодіння спеціальністю, про роль самовиховання у формуванні основ педагогічної майстерності;

♦ ознайомити майбутніх учителів із системою освіти в Україні, принципами її побудови;

♦ сприяти формуванню особистості майбутнього педагога, розвитку йо­го культури, ерудиції.

Вивчення "Вступу до педагогічної професії" повинно сприяти адаптації першокурсників до умов навчання у вищому педагогічному закладі освіти, свідомому і активному їх включенню до самостійної навчальної, наукової, громадської діяльності, має забезпечити початкову підготовку до проведення педагогічної практики.

Вивчення цієї навчальної дисципліни повинно пробуджувати інтерес студентів до педагогічної теорії, до передового педагогічного досвіду, формувати установку на оволодіння професійними знаннями, необхідними для педагогічної діяльності.

З метою поглиблення самостійної роботи над курсом наприкінці кожної теми вміщено контрольні запитання, завдання і список рекомендованої літератури.Тема 1. Особливості педагогічної діяльності


Розділ І. Педагогічна діяльність і особистість педагога

^ Тема 1. Особливості педагогічної діяльності

У Давньому Вавилоні, Єгипті, Сирії "пайдагогос" найчастіше були жерці, а в Давній Греції—найрозумніші, найталановитіші вільнонаймані громадяни: педономи, педотриби, дидаскали, педагоги. У Давньому Римі цю роботу доручали державним чиновникам, які добре оволоділи науками, багато ман­дрували, знали мови, культуру і звичаї різних народів.

Першим педагогом, який отримував платню з імператорської казни Рим­ської імперії, був учитель ораторів першого століття ^ Марк Фабій Квінтіліан. Він відкрив у Римі власну школу риторики, яка згодом стала державною.

За часів середньовіччя педагогічною діяльністю займалися переважно священики, ченці, однак у міських школах та університетах — дедалі частіше люди зі спеціальною освітою.

У Київській Русі педагогів називали "майстрами". Упродовж багатьох століть тут не існувало спеціальних навчальних закладів для підготовки вчителів. Ними були і дяки з піддячими, і священнослужителі, і мандрівні дидаскали — "школярі-книжники". Відомості про те, як ставились до них, містить "Слово о том, яко не забиваті учителей своих" Кирила Туровського: "Если й научился от простого человека, не от иерея, то держи в своем сердце и уме память

0 нем до исхода души своей... Непомящие же, откуда добро познали, те подобни голодному и измерашему зимой псу, которого согрели и накормили, а он начал лаять на согревшего й накормившого его".1

Історія української школи і педагогіки засвідчує, що багато видатних людей України були причетними до учительської діяльності і чесно служили педагогічній справі. Так, відома діячка народної освіти Христина Данилівна Алчевська (1841-1920) працювала в Харківській недільній школі для жінок, написала ряд методичних праць з питань навчання дорослих ("Книга для дорослих", "Що читати народові?" та ін.).

Понад 50 років життя віддав педагогічній діяльності ^ Тимофій Григорович Лубенець (1855-1936), працюючи вчителем на Чернігівщині і Поділлі, а також у навчальних закладах Києва. Він написав і видав понад 30 підручників для учнів початкових шкіл і методичних посібників для вчителів.

1 Кравець В.П. Історія української школи і педагогіки. — Тернопіль, 1994. — С. 22.

Визначний український письменник ^ Степан Васильович Васильченко

(1870-1932) після закінчення в 1898 році Коростишівської гімназії учителював у Київській та Полтавській губерніях. У 20-30-х роках працював завідувачем і вихователем дитячого будинку в Києві, викладачем української мови і літератури в Київській середній школі ім. І. Франка.

Не можна не згадати видатного педагога ^ Антона Семеновича Макаренка (1888-1939), який увійшов у класику сучасної педагогіки як засновник теорії і методики виховання в дусі колективізму. Практичний досвід виховання неповнолітніх правопорушників в умовах спеціального виховного закладу яскраво описано в його художніх творах — "Прапори на баштах" і "Педагогічна поема".

З 1946 року до останніх днів свого життя працював директором Павлиської середньої школи на Кіровоградщині видатний український педагог Василь Олександрович Сухомлинський (1918-1970). Він написав багато книжок з проблем навчання та виховання учнів, а також художніх творів для дітей. Його праці, сповнені високого гуманізму, великої любові і поваги до учнів, знайшли широке визнання у світовій педагогічній теорії і практиці, стали неоціненним скарбом для української національної школи і педагогіки.

Праця — діяльність людини, спрямована на перетворення і освоєння природних і соціальних сил з метою задоволення потреб, в результаті якої створюються матеріальні і духовні цінності, формується сама людина. Процес праці складається з трудової діяльності, предмета праці і знарядь праці.

Кожен вид трудової діяльності вимагає від її виконавців відповідної професії (від лат. professio — спеціальність, офіційно визнане заняття). Для успішного виконання професійної діяльності необхідна певна підготовка — оволодіння професійними знаннями, уміннями, навичками, що здійснюється через відповідні професійні навчальні заклади.

Розглянуті загальні особливості праці властиві і трудовій діяльності педагога. Але вона вирізняється специфічними особливостями, які випливають з того, що педагог працює з живою істотою, формує її як особистість.

Педагогічна діяльність (праця) — особливий вид суспільно корисної діяль­ності дорослих людей, свідомо спрямованої на підготовку підростаючого покоління до життя відповідно до економічних, політичних, моральних, естетичних цілей. Вона передбачає цілеспрямовану діяльність дорослих — батьків, учителів, школи та інших виховних установ, спрямовану на здійснення керівництва процесом виховання дітей.

Педагогічна діяльність включає в себе такі компоненти:

а) цілеспрямована діяльність — навчання і виховання підростаючого покоління, формування у нього певних людських якостей;

б) предмет праці — людська істота з неповторними індивідуальними якостями;

в) засоби праці — інструментом впливу на предмет праці є особистість вчителя: його знання і вміння, його культура і моральне обличчя, його почуття і воля. Суб'єкт праці і визначальний засіб педагогічного процесу зливаються.1

Педагогічна діяльність може розглядатися як процес послідовного ви­рішення різноманітних навчально-виховних завдань. Вона складається із системи дій, спрямованих сукупно на реалізацію виховних завдань, і пов'язана з різними факторами педагогічного процесу, зокрема з діяльністю учнів і конкретними цілями та змістом навчання і виховання. Така діяльність здійснюється в умовах, які постійно змінюються, і конкретних ситуаціях з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей, що постійно розвиваються.

Педагогічна діяльність, як суспільна функція, здійснюється педагогами, спеціально підготовленими людьми. Багато дорослих, які беруть участь у виховному процесі, часто не усвідомлюють великого виховного значення своїх взаємовідносин з дітьми, нерідко діють всупереч педагогічним цілям, знижуючи ефективність виховного процесу в цілому.

Педагогічна діяльність має, передусім, велике соціальне значення, бо йдеться про формування людської особистості. "Учитель, виховуючи підростаюче покоління, готуючи його до життя й праці, — пише Д. Ніколенко, — здійснює одну з найважливіших функцій суспільства. Навчаючи молодь творчо засвоювати здобуті людством знання, формуючи особистість як суб'єкта пізнання і праці, здатного рухати вперед науку, техніку і мистецтво, він пов'язує минуле з майбутнім. Розвиток продуктивних сил суспільства значною мірою залежить від здійснюваного школою і вчителем цілеспрямованого розвитку прогресивних творчих сил особистості"2.

Предметом педагогічного впливу є дитина, підліток, юнак, дівчина, які характеризуються певними задатками і потребами, нахилами й інтересами, розумом і волею, почуттями та іншими рисами особистості. Цей надто цінний "матеріал" педагогічної праці робить її особливо відповідальною.

Підкреслюючи високу відповідальність педагога за результати своєї праці, В. Сухомлинський писав, що "ні в якій справі помилки і невдачі не призводять до таких тяжких наслідків, як в учительській. Учитель зобов'язаний перед суспільством, перед твоїми батьками працювати тільки добре; кожна крихта

твоєї людської краси — це його безсонні ночі, сивина, неповоротні хвилини його особистого щастя — так, учителеві часто буває ніколи подумати про себе, бо він змушений думати про інших, і це для нього не самопожертва, не покірне підкорення долі, а справжнє щастя особистого життя."1

Важливою особливістю педагогічної діяльності є її динамічність, зумовлена тим, що об'єкт педагогічної праці, навчання і виховання — учень — постійно змінюється, розвивається. Зміни в навчальних можливостях учня, рівні його вихованості, стосунків з товаришами і вчителями вимагають від педагога вчасного виявлення цих змін і відповідного реагування на них.

Учительська професія поєднує в собі дві спеціальності. Кожен учитель є спеціалістом з того предмета, який він викладає, і, крім того, — педагогом-вихователем. Ці дві спеціальності у діяльності вчителя завжди виступають в єдності: навчаючи дітей своєму предмету, вчитель виховує їх; а виховуючи — домагається вищих успіхів у навчанні. Виконання функцій викладання і виховання — не рівнозначні. Навчитися виховувати дітей набагато складніше, ніж їх навчити.2

Особливістю педагогічної діяльності є і те, що педагог виховує учнів не лише спеціально організованою позакласною виховною роботою, а насам­перед змістом свого навчального предмета. Не випадково Л. Толстой ре­комендував учителеві глибоко знати і любити свій предмет, щоб знаннями виховувати учнів. Знання чинять позитивний виховний вплив на учня тільки за певних умов: коли вчитель зуміє створити на уроці відповідний емоційний настрій, впливаючи не тільки на розум, а й на емоційну сферу учнів; коли учні усвідомлять необхідність у знаннях не тільки на сьогодні, а й для майбутнього; коли учнів спонукають до поглиблення і розширення знань, до їх використання для власного самовдосконалення.

Педагогічна діяльність вимагає безпосередніх контактів з учнями, налагодження належного педагогічного спілкування. Під час цього безпо­середнього контакту вчитель впливає на учнів не тільки своїми знаннями, а й властивими йому рисами характеру, виявом емоційно-вольової сфери, світоглядом тощо.

Особливість педагогічної праці полягає в тому, що вона включає в себе організацію самого учня як суб'єкта навчання і виховання, оскільки ефективний педагогічний вплив на особистість можливий тільки за умови, що вона сама буде активним учасником навчально-виховного процесу. Активність

1 Див.: Чернокозов И.И. Професіональная зтика учителя. — К.: Радянська школа, 1988. —С. 37.

2 Ніколенко Д.Ф. Психологія особистості радянського вчителя. — К.: МО УРСР, 1973. — С. 3.

1 Сухомлинский В.А. Как воспитать настоящего человека. — К.: Радянська школа, 1975. — С. 171.

2 Див: Ніколенко Д.Ф. Психологія особистості радянського вчителя. — К.: МО УРСР, 1973.— С. 49.8

учня проявляється і в тому, що засвоєне ним використовується як засіб самовдосконалення. Така активність об'єкта праці (учня) може бути лише в педагогічній діяльності, і це потребує від вчителя великої майстерності — він повинен спрямовувати поведінку учня, в найширшому розумінні, у потрібне русло.'

Важливою особливістю педагогічної діяльності є і те, що вчитель у навчально-виховному процесі має справу не тільки з окремими учнями, а й з колективом класу, який теж є не тільки об'єктом, а й суб'єктом виховання, засобом впливу на своїх членів. Для використання колективу як засобу навчання і виховання від педагога вимагається здійснення процесу організації колективу.

Для педагогічної діяльності властиве поєднання в педагогові функцій виконавця і інструмента праці, що вимагає від нього високого рівця профе­сійної майстерності, постійного її удосконалення. Головним інструментом, яким користується вчитель у навчально-виховній роботі, є мова і мовлення. К. Ушинський вказував, що рідна мова — цей чудовий, великий народний педагог — основа усякого розвитку і скарбниця всіх знань: з неї починається всяке розуміння, через неї проходить і до неї повертається. "Дитина входить у духовне життя людей, що її оточують, завдяки рідній мові, і, навпаки, світ, який оточує дитину відбивається в ній своєю духовною стороною тільки посередництвом того ж середовища — рідної мови... Вивчення кожного предмета передається дитині, засвоюється нею і завжди виявляється у формі слова".2 Слово є наймогутнішим засобом духовного контакту, морального впливу і переконання учнів.

Оскільки в навчально-виховному процесі учень піддається виховному впливу багатьох учителів, батьків, керівництва школи та інших виховних інституцій, педагогічна праця вчителя передбачає координацію виховних впливів усіх цих суб'єктів виховання. Організація такої взаємодії суб'єктів навчально-виховного процесу є важливим компонентом педагогічної праці. Педагогічна діяльність характеризується і багатоплановістю. Учитель, виконуючи функції викладача й вихователя, може працювати у різних типах загальноосвітньої школи (ліцей, гімназія, вечірня школа, школа-інтернат) чи профтехучилищі або позашкільній установі. Окрім того, він може обіймати різні посади: учителя-предметника, учителя початкових класів, вихователя, організатора позакласної роботи, заступника директора школи, директора школи, чиновника-управлінця у відділах освіти.

1 Див.: Ніколенко Д.Ф. Психологія особистості радянського вчителя. — К.: МО УРСР

1973. —С. 47.

2Ушинський К.Д. Твори: В 6-ти т. — К.: Радянська школа, 1954.— Т. 2. — С. 403.

Успіх педагогічної діяльності значною мірою залежить від суспільного оточення, його позитивного чи негативного впливу на вихованців. Педагог, на думку А.С. Макаренка, в інтересах виховання повинен активно впливати на це оточення, змінювати його на краще, у тому числі і за допомогою своїх учнів.

До особливостей педагогічної діяльності слід віднести і те, що її результати помітні не відразу, що може негативно позначатися на ставленні педагога до своєї праці. "Працю вчителя ні з чим не можна ні порівняти, ні зіставити, — писав В. Сухомлинський. — Ткач уже через годину бачить плоди своєї праці. Сталевар через кілька годин радіє з гарячого потоку металу — це вершина його мрії; хлібороб через кілька місяців милується колосками і жменею зерна, вирощеного в полі... А вчителеві треба працювати роки і роки, щоб побачити предмет свого творіння; буває, минають десятиріччя, і ледве-ледве починає позначатися те, що ти замислив; ні в кого так часто не гостює почуття незадоволення, як в учителя...".'

Діалектичний характер педагогічного процесу, постійний розвиток учнів, їх індивідуальні відмінності потребують від педагога творчості, врахування умов, які складаються щомиті у процесі праці. Творчо працюючий педагог перевіряє та аналізує власний досвід, вивчає і використовує все краще з чужого, шукає і знаходить нові, кращі, раціональні навчально-виховні технології.

Учитель, який працює творчо, спроможний повною мірою виявити і роз­винути здібності й задатки учнів, побачити в їх поведінці неординарність своїх дій. Відхід від традиційного в педагогічній діяльності орієнтування на "середнього" учня зумовлює зацікавлене, компетентне, активне ставлення педагога до творчих проявів кожного учня, повагу до його неповторної індивідуальності".2

Творчо працюючий вчитель виступає і як дослідник. У своїй роботі він, спираючись на основні положення теорії навчання і виховання, постійно досліджує навчально-виховний процес, робить висновки, експериментує, придумує щось нове. Адже вчитель, який не підходить до праці, як дослідник, на думку А. Дістервега, неминуче потрапляє під владу механічності, рутинності.

В. Сухомлинський вважав, що "без наукового передбачення, без уміння закладати в людині сьогодні ті зерна, які зійдуть через десятиріччя, виховання перетворилося б у примітивний нагляд, вихователь — у неграмотну няньку, педагогіка — у знахарство. Треба науково передбачати — в цьому суть

1 Сухомлинский В.А. Как воспитать настоящего человека. — К.: Радянська школа, 1975.—С. 171.

2 Див.: КічукН.В. Формування творчої особистості вчителя. — К.: Либідь, 1991.— С. 3.10

культури педагогічного процесу, і чим більше тонкого, вдумливого передбачення, тим менше несподіваних нещасть"1.

Про значення діяльності вчителя для держави влучно виразився учитель німецьких учителів — німецький педагог А. Дістервег: "Що сталося б з народом, із суспільством, з державою без його тихої, скромної, працьовитої діяльності? Він один ще не в змозі зробити все, але він закладає основи всьому, і без нього відразу ж поширилося б серед нас варварство".2 А тому, на його думку, держава повинна відповідально ставитись до питання підготовки вчителя: "Хто бажає, щоб народ був щасливий і виховувався успішно, той повинен визнати як першу і неминучу умову досягнення цієї мети — виховання та освіту вчителів, а також таке їх становище, що відповідало б їхньому важливому обов'язку".3

^ Систему педагогічної діяльності складають викладання, виховання, класне керівництво, діяльність із професійного самовдосконалення, управлінська, організаторська, методична, позашкільна, науково-дослідна. Ці види діяльності вирізняються за своїми цілями, змістом, методикою виконання.

Педагог у школі передовсім — викладач певного навчального предмета, який глибоко і всебічно знає сучасний стан науки та інших галузей людської культури, що лежать в основі дисципліни, яку він викладає, володіє знанням психолого-педагогічних і методичних основ навчання та виховання і педаго­гічними уміннями та навичками. У процесі навчання вчитель озброює учнів системою знань, умінь та навичок, формує пізнавальні здібності і науковий світогляд школярів. Учитель керує роботою предметних гуртків, організовує конкурси, олімпіади, екскурсії у природу, на виробництво, в музеї, проводить індивідуальну роботу з відстаючими і найбільш підготовленими учнями.

Крім того, як вихователь, учитель всебічно розвиває учнів, піклується про їх розумове, моральне, правове, трудове, естетичне і фізичне виховання. Це завдання вирішується у системі всієї його навчально-виховної роботи в ролі вчителя-предметника і класного керівника.

Класне керівництво — це здійснення учителем поряд із викладанням того чи іншого предмета загальної роботи з об'єднання зусиль учителів, що працюють в тому чи іншому класі, координації їхніх вимог і зусиль для досягнення найкращих результатів у виховній і навчальній роботі з учнями класу. Класний керівник повинен добре знати умови життя учнів, вивчати їхні інтереси, запити та індивідуальні особливості. Він працює у тісному контакті

1 Сухомлинський В.О. Народження громадянина. — К.: Радянська школа, 1970. — С. 71.

2 ДистервегА. Избранньїе педагогические сочинения.—Москва: Учпедгиз, 1956.—С. 313. 3Там само. —С. 48.

з учителями класу, батьками, домагається єдності педагогічних вимог до учнів з боку школи й родини.

Учитель бере участь в організації позакласної роботи в школі як складової навчально-виховної роботи, однієї з форм організації дозвілля дітей. Він допомагає дитячому самоврядуванню у проведенні цієї роботи в позаурочний час.

Позашкільна робота проводиться педагогами у позашкільних освітньо-виховних закладах — державних й громадських організаційно — та інструктивно-методичних установах із позашкільної роботи з дітьми та підлітками. Є позашкільні заклади загального типу (палаци й будинки школярів, дитячі парки) і спеціалізовані (дитячі бібліотеки, театри, спортивні школи, станції юних натуралістів, техніків, туристів, дитячі залізниці, морські та річкові пароплавства, лісництва).

Професійним обов'язком вчителя є постійне підвищення кваліфікації. Це — головна умова творчої діяльності і зростання педагогічної майстерності. Основи для формування професійної майстерності педагогів закладаються під час їх підготовки у вищому педагогічному закладі освіти. Завершується формування педагога-майстра у процесі самостійної практичної діяльності. Це передбачає як засвоєння нових досягнень психолого-педагогічної науки у процесі самоосвіти, так і аналіз та осмислення власного досвіду роботи і досвіду колег. Не випадково видатні педагоги минулого підкреслювали, що учитель залишається вчителем, поки сам постійно вчиться.

У процесі методичної роботи підвищується науковий рівень вчителя; покращується його підготовка до засвоєння змісту нових програм і технологій, їх реалізації; відбувається постійне ознайомлення з досягненнями психолого-педагогічних наук і методик викладання навчальних дисциплін, вивчення та впровадження у шкільну практику передового педагогічного досвіду; контролюється творче виконання перевірених рекомендацій, збагачення новими, прогресивними й досконалими методами і засобами навчання; удосконалюються навички самоосвітньої роботи вчителя; надається кваліфікована допомога з теорії та практичної діяльності.

Педагогічна наука може розвиватися лише за умови збагачення її новими фактами, здобутими у процесі пошуково-дослідницької роботи, тобто здійснення наукових досліджень. Хороший учитель, щоб краще й глибше оволодіти своїм навчальним предметом, знайомиться з новою науковою літературою у своїй галузі, слідкує за розвитком даної науки за кордоном, аналізує основну методичну літературу, уважно опрацьовує науково-методичні журнали зі свого предмета, вивчає досвід навчально-виховної роботи своїх колег за фахом, експериментально перевіряє доцільність12

запровадження у власну практику педагогічних новацій. Працюючи над науковим матеріалом, вчитель завжди намагається педагогічно його переосмислити, виявити те, що саме і як він зможе застосувати у школі для вдосконалення своєї навчально-виховної діяльності, для пробудження і поглиблення інтересу учнів до навчального предмета.

Успішне здійснення навчально-виховного процесу в школі залежить насамперед від якості керівництва педагогічним колективом, яке здійсню­ється директором школи, його заступником з навчальної роботи і органі­затором позакласної та позашкільної роботи. Щоб успішно управляти педа­гогічним і учнівським колективом, організовувати їх на виконання завдань, які вирішує сучасна школа, керівникам треба знати не тільки психологію дітей і дорослих та педагогіку, а й програму дій працівників школи. Вони повинні мати, передусім, організаторські здібності та бути взірцем для своїх колег-учителів. Визначальними якостями керівника педагогічного колективу є також нетерпимість до проявів зазнайства і самозаспокоєння, відчуття нового, творчий підхід до шкільних проблем. Успішна робота керівництва школи забезпечується повсякденною підтримкою кожного творчого починання і педагогічних шукань. Кращим керівникам шкіл властиві висока професійна майстерність та глибока компетентність серед вчителів у питаннях педагогічної теорії і практики, почуття поваги до колективу, непохитна віра в його творчі можливості, уміння захопити своїм прикладом.1

Яким би з розглянутих видів педагогічної діяльності, на думку Н. Кузьміної. вчитель не займався, він має бути готовим до виконання таких функцій: конструктивної, комунікативної, організаторської та гностичної.

^ Конструктивна функція, як уміння прогнозувати навчально-виховний процес, включає три основні види проектувальної діяльності:

1. Конструктивно-змістовна діяльність; полягає у відборі змісту навчально-виховного матеріалу та в його конструюванні;

2. Конструктивно-операційна діяльність; її суть — у плануванні структури дій вчителя і учня;

3. Конструктивно-матеріальна діяльність; полягає у проектуванні навчально-матеріальної бази для навчання і виховання учнів.

^ Комунікативна функція передбачає встановлення взаємовідносин:

а) з окремими учнями, малими групами і учнівськими колективами;

б) з батьками учнів;

в) з окремими учителями і зі всім шкільним колективом. Комунікативна діяльність дозволяє враховувати і задовольняти запити

й інтереси учнів, правильно розуміти та оцінювати інформацію про

1 Див.: Деякі питання школознавства. — К.: Радянська школа, 1966. — С. 143.

ефективність спрямованого на учнів виховного впливу, варіювати методи навчання й виховання залежно від реальної життєвої та педагогічної ситуації.

^ Організаторська функція полягає в реалізації і корекції проектів конструктивної діяльності.

Гностична функція спрямована на:

а) вивчення окремих учнів і класів;

б) оцінку методів навчання й виховання (визначення сфери ефективного застосування кожного з них);

в) вивчення методичних вказівок (їх практична оцінка, розмежування в них об'єктивного і суб'єктивного);

г) аналіз власного досвіду і досвіду інших учителів, узагальнення його і перенесення ефективних форм, методів і прийомів у практику своєї роботи;

ґ) вивчення, самоосвіта і самовиховання своєї особистості.

У процесі педагогічної діяльності можуть виникати труднощі, викликані зовнішніми умовами самої діяльності, а також недоліками освітньої, моральної і фізичної непідготовленості людини до діяльності та її ставлення до цієї діяльності. Педагогічні труднощі умовно можна поділити на:

1. Об'єктивні — безпосередньо пов'язані з педагогічною діяльністю, але не залежать від учителя (стан навчальної бази, робочого місця та ін.), а також пов'язані з умовами життя і побуту педагога.

2. Об'єктивно-суб'єктивні — що залежать як від самого педагога, так і від інших факторів (недостатня педагогічна підготовка, відсутність підтримки і допомоги з боку колективу).

3. Суб'єктивні — що залежать від характеру педагога, мотивів діяльності (випадковість вибору професії) та від інших психологічних особливостей його особистості (за Н. Кузьміною).

З метою активізації творчої професійної діяльності, стимулювання фахової та загальної освіти педагогічних працівників, посилення мотивації якісної праці, підвищення професійної відповідальності за результати навчання і виховання в закладах освіти здійснюється атестація педагогічних працівників. Періодичність проведення атестації — один раз у п'ять років. Не підлягають атестації молоді спеціалісти, стаж роботи яких менший 3-ох років, педагоги, які працюють в даному освітньому закладі менше року, перебувають на тривалому лікуванні, жінки, що перебувають у відпустці по догляду за дитиною. Спеціалісти, які навчаються заочно, можуть атестуватися за бажанням.

Якщо педагогічний працівник відмовляється проходити чергову атестацію, йому встановлюється кваліфікаційна категорія, на ступінь нижча від попе­редньої. Для педагогічних працівників, які вирішили підвищити кваліфікаційну категорію, проводиться позачергова атестація.14

Атестація педагогічних працівників проводиться атестаційними комісіями, які створюються при загальноосвітніх навчально-виховних'закладах, відділах та управліннях освіти. За рішенням атестаційної комісії педагогічним працівникам встановлюються наступні кваліфікаційні категорії: "спеціаліст вищої категорії", "спеціаліст І категорії", "спеціаліст II категорії", "спеціаліст"; можуть також присвоюватись педагогічні звання "старший вчитель", "вчитель-методист", "вихователь-методист", "педагог-організатор", "методист" та інші. Вимоги до кваліфікаційних категорій та педагогічних звань наведено у "Типовому положенні про атестацію педагогічних працівників України".


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10



Похожие:

Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти iconНавчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. К.: Видавничий центр "Академія"
Фіцула М. М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. К.: Видавничий центр "Академія"
Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Рекомендовано Міністерством освіта І науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (лист Ne 4/18-г-1111...
Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (лист №4/18-г-1228 від 30. 05. 2008 р.)
Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (лист №4/18-г-1228...
Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти iconНавчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. К.: Видавничий центр "Академія"
Мета вивчення: оволодіти знаннями педагогіку як науку і навчальний предмет, знати основні категорії педагогіки, проаналізувати зв'язок...
Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності «Педагогіка вищої школи», лист №1/11 12102 від 22. 12. 2011
Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів...
Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
М 17 Загальна психологія: Навчальний посібник. — Видання друге, перероблене та доповнене. — Київ: «Центр навчальної літератури»,...
Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Львів: „Новий Світ 2000, 2004. 296 с
А. Ф. Потіш, В. Г. Медвідь, О. Г. Гвоздецький, З. Я. Козак Екологія: основи теорії і практикум. Навчальний посібник для студентів...
Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Синьов В. М. доктор педагогічних наук, професор, дійсний член апн україни, директор Інституту корекційної педагогіки І психології...
Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Поліщук В. А. доктор педагогічних наук, професор; Булах І. С. доктор психологічних наук, професор; Архипова С. П. кандидат педагогічних...
Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти iconНавчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів
Посібник розрахований для студентів зі спеціальності 'правознавство' юридичних вузів, правників, криміналістів, а також може бути...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов