Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 icon

Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010



НазваниеНавчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010
страница12/18
Дата конвертации28.11.2012
Размер3.43 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
скачать >>>
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   18

Мета: повторити вивчений матеріал „Заповіді блаженства”;

ознайомити учнів з християнськими заповідями любові;

виховувати в учнів почуття християнської любові.

^ Тип: комбінований

Обладнання: Біблія, робочі аркуші

Хід заняття

1. Вступ (молитва)

– Доброго дня усім! Насамперед, хочу запропонувати попросити Божого благословення на нашу роботу.

Премилосердний Господи! Пошли нам благодать Духа Твого Святого, щоб дав нам розуміння і укріпив душевні наші сили, щоб слухали ми навчання, щоб зросли ми Тобі, нашому Творцю, на славу, батькам нашим на втіху, Церкві і Батьківщині на користь. Амінь.

2. Повторення

– Спочатку попрошу вас пригадати тему нашого попереднього уроку. Про що ми говорили на минулому занятті? Як звучала його тема?

(Християнські моральні вимоги. „Заповіді блаженства”)

Для того, щоб систематизувати наші знання з попередньої теми, я попрошу вас виконати завдання №1 на робочих аркушах. Насамперед там ви побачите два малюнки.

– Який епізод зі Святого Письма відтворено на першому малюнку? (^ Отримання десяти заповідей Мойсеєм на горі Синай.)

– А на другому? (Нагірна проповідь Ісуса Христа.)

А тепер – завдання: пригадайте все, що пов’язано з цими двома визначними подіями у житті людства і визначте їхні спільні та відмінні риси.

(Спільні риси: зображена розмова з Богом; місце – на горі; причина – пред’явлення людям Заповідей / Закону).

(Відмінні риси: оприлюднення Заповідей відбувалося за різних природних умов – грім, блискавки у Старому Заповіті і тиха погода у Новому Заповіті; різна кількість людей, які отримують Закон – один Мойсей і багато людей; різна кількість Заповідей – 10 і 9; різні способи явлення Бога – невидимо і видимо; різні способи подачі Закону – скрижалі і усно).

Давайте пригадаємо зміст тих дев’яти заповідей, які Ісус Христос дав людям у Нагірній проповіді. Зверніть свою увагу на завдання №2 на робочих аркушах. Вам слід правильно з’єднати частини речень, прочитати вірно Заповідь і коротко її охарактеризувати – до чого спонукає нас Христос у кожній із цих Заповідей.

(Блаженні вбогі духом, бо їхнє є Царство Небесне.

Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю.

^ Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.

Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться.

Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.

Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога.

^ Блаженні миротворці, бо вони синами Божими названі будуть.

Блаженні ті, кого переслідують за правду, бо їхнє є Царство Небесне.

Блаженні ті, кого будуть ганьбити і проганяти, і лихословити, обмовляючи через Мене. Радійте і веселіться, бо нагорода ваша велика на небі...)

– Скажіть, як християни називають ці Заповіді? (за ключовим словом, яке знаходиться у кожній із Заповідей – Заповіді Блаженства.)

Чим вони суттєво відрізняються від десяти Заповідей Старого Заповіту? (Старозаповітні Заповіді мають переважно заборонний характер, а новозаповітні – спонукальний характер.)

3. Представлення нового матеріалу

Закон був даний Мойсею на двох скрижалях. На які дві частини ми можемо умовно розподілити десять Заповідей? (1-4 Заповіді – обов’язки людини перед Богом, 5-10 Заповіді – обов’язки людини перед людиною.)

– А як Христос підсумував старозаповітний Закон? До яких двох Заповідей Він звів ті десять Заповідей, які Бог дав Мойсею? Згадаємо, що відповів Ісус Христос юнакові на його запитання про найголовнішу заповідь у Законі. Для правильної відповіді на це запитання виконайте завдання №3 на ваших робочих аркушах.

(1. Люби Господа, Бога твого всім серцем твоїм, усією душею твоєю і всією думкою твоєю.

2. Люби ближнього твого, як самого себе.)

– Тепер визначте у цих двох висловлюваннях те найголовніше, що їх об’єднує і є найважливішим, на вашу думку, у стосунках між людьми. (Любов)

– Тож ми з вами підійшли до визначення сьогоднішньої теми заняття. Ми будемо говорити сьогодні про любов. Для цього наперед визначимо питання, які ми повинні розглянути протягом нашого заняття.

1. Що таке любов?

2. Якою повинна бути любов?

3. Як ми можемо проявити свою любов?

4. Як Господь проявляє Свою любов до нас?

– Прошу вас висловити свої думки стосовно вказаних питань. (Вчитель записує на дошці.)

Наприклад:

1. Почуття людини, які характеризуються особливим, приязним ставленням до інших.

2. Взаємною, безкорисливою, щирою тощо.

3. Допомагати тому, кого любимо, поважати, бути уважним до його проблем тощо.

4. Дає все, що нам необхідно для життя.

– Насамперед, з ваших відповідей слідує, що поняття „любов” може мати різні значення. Ми любимо хорошу книгу, любимо Батьківщину, батьків, свою кохану людину. Скільки відтінків має одне і те ж слово. Щоправда, ще в українській мові є слово „кохання”. Проте воно має лише одне конкретне значення. А от грецька мова дає нам кілька слів для визначення любові:

Любов-ерос – це любов як закоханість, стихійне і пристрасне почуття.

Любов-філія – це дружна любов, зумовлена соціальними чи сімейними стосунками, батьківська, синівська любов.

Любов-агапе – жертовна любов, яка все прощає і сповнена жалості до ближнього.

– А тепер ми з вами спробуємо, розгорнувши Святе Письмо, переконатися, наскільки вірно ми розуміємо те, якою повинна бути справжня любов.

4. Біблійна історія: Ісус у домі фарисея

Один фарисей запросив Ісуса до себе на обід. Ісус прийшов до його дому і сів до столу. За схід­ним звичаєм люди напівлежали навколо столу, тому до будь-кого з них можна було підійти ззаду.

Аж тут жінка, яку всі у місті знали як велику грішницю, під час обіду увійшла до цього будинку. Вона дізналась, що Ісус знаходиться в домі фарисея і принесла алебастрову пляшечку мира (запашна олія) і, ставши позад Нього, вся у сльозах, почала обмивати ноги Ісуса сльозами і витирати їх волоссям своєї голови. І далі вона цілувала ноги Ісуса і намащувала їх миром.

^ Фарисей, що запросив Ісуса на обід, побачивши те, міркував про себе, кажучи:

Якби Ісус був пророк, то знав би, хто і яка ця жінка, що торкається Його: це ж грішниця.

Ісус зрозумів, про що подумав господар дому і, звернувшись до нього, сказав:

Симоне! Я маю щось сказати тобі.

^ Симон відповів:

Говори, Вчителю!

Два боржники були в одного позичальника, – почав Ісус, – один винен був йому 500 ди­наріїв, а інший – 50. Але так як боржники не мали чим заплатити, він пробачив їм обом. Скажи, Симоне, який із боржників буде більше любити його?

^ Симон відповів:

Гадаю той, якому більше пробачив.

Ісус сказав йому:

Правильно ти розсудив.

І, вказуючи на жінку, Ісус сказав далі Симонові:

Чи бачиш ти цю жінку? Я прийшов у твій дім, і ти води Мені на ноги не дав, а вона сльозами обмила Мені ноги і волоссям голови своєї витерла. Поцілунку ти Мені не дав; а вона, з тих пір, як Я прийшов, не перестає цілувати Мої ноги. Ти голови Моєї оливою не намастив, а вона миром пахучим ноги Мої намастила. Ось тому говорю Я тобі: „Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить.

^ Потім сказав до жінки:

Прощаються тобі гріхи.

І почали ті, хто сидів поряд з Ним за столом, говорити поміж собою: „Хто ж це такий, що й гріхи відпускає?” А Він промовив до жінки:

Твоя віра спасла тебе; іди у мирі. (Лк. 8: 36-50)

5. Обговорення прочитаного

1. Чому жінка прийшла в дім Симона? (Щоб побачити Ісуса.)

2. Як вона виявила Йому свою любов? (Намастила ноги дорогоцінною олією)

3. Чому жінка використовувала миро для вияву своїх почуттів? (Це був найдорожчий її скарб, і вона це віддала Ісусові.)

4. Що чекала жінка натомість від Ісуса? (Вона нічого не чекала, вона тільки віддавала.)

5. Чому Ісус звернув увагу Симона на те, що той не помив ноги, не намастив голову Ісуса оливою? (Це було знаком вияву любові до гостя, знаком особливої пошани.)

6. Як Ісус відреагував на вчинок жінки?

(Показав усім її велику любов і пробачив гріхи.)

7. Яку любов проявила грішниця до Ісуса? (Її любов була жертовною. Любов-агапе.)

– Багато хто судить про людину, виходячи з її зовнішнього вигляду, становища у суспільстві чи її вчинків. Непросто любити людину жертовною любов’ю, яка не вимагає нічого взамін, яка приймає людину такою, якою сотворив її Господь. Навіть тоді, коли людина здійснює і аморальні вчинки. І на прикладі цієї євангельської історії ми можемо стверджувати, що справжня любов повинна уміти прощати, тому що вона є Божою любов’ю.

Ось як говорить апостол Павло про справжню любов:

Любов довготерпелива, любов лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого (вигоди), не поривається до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою; все зносить, в усе вірить, на все сподівається, усе стерпить. Любов ніколи не минає. (1Кор. 13: 4-8)

Давайте запишемо у дві колонки, якою справжня любов повинна бути і чого вона не повинна допускати (Завдання 4).

6. Практичне застосування

– А тепер дайте відповіді на запитання:

Як ми можемо проявляти свою любов до інших людей?

(Справами милосердя, словами утіхи, виявляючи до них свою увагу.)

Спробуємо розв’язати кілька проблемних ситуацій:

1. Уявіть собі ситуацію, коли одному із двох чоловіків, які помирають від голоду, трапляється кусень хліба. Можливим є три варіанти, три продовження історії: або від з’їдає хліб сам, або він після вагань і складних переживань ділиться з іншим, або ділиться відразу і без будь-яких вагань.

– У якому з цих трьох варіантів проявиться справжня сила волі людини і його християнська любов?

– Як би вчинили ви у подібній ситуації, якщо кусень хліба опинився б у вас? А якщо у вашого товариша?

(Відповіді учнів.)

2. Світлана – старанна учениця. Вона навчається у 9 класі. Завжди активна, багато читає, пише чудові твори, у яких піднесено говорить про ідеали у житті. Її ставлення до навчання, однокласників завжди радують учителів. Та все змінюється, лишень вона переступає поріг дому. Куди й зникає її скромність і порядність. Вона грубо поводиться з матір’ю, бурчить незадоволено, коли вона не встигла попрати чи випрасувати їй плаття. Часто дорікає вона матері зі словами: „Отак ти завжди...”

– Як характеризує дівчину така двоякість поведінки?

– Чим ви можете пояснити таку двоякість поведінки дівчини?

– А як ви себе поводите вдома? Чи немає у вашій поведінці чогось такого, що нагадує поведінку Світлани?

(Відповіді учнів.)

3. Валя вже кілька років дружить з Геною. З часом вони зрозуміли, що їхня дружба переросла у справжні почуття. Та з Геною сталася біда. Він тяжко захворів на запалення легень. Хвороба дала ускладнення і, як наслідок, – відкрита форма туберкульозу. Йому зробили операцію і направили на лікування до Криму. Після лікування Гена повернувся з Криму і з нетерпінням чекав на зустріч із Валею. Однак Валю переконали, що дружба з Геною може зашкодити її власному здоров’ю. Тож дівчина вирішила розірвати стосунки...

– Якими виявилися її почуття до Гени?

– Які якості характеру проявилися у вчинку Валі?

– Як міг себе почувати Гена, дізнавшись про рішення Валі?

(Відповіді учнів.)

Про таку поведінку людини, яка не сповнена християнської любові, а лише має показовий, видимий для усіх результат, і говорить апостол Павло:

Коли я говорю мовами людськими та ангельськими, але не маю любові, то я стаю немов та мідь дзвінка або бубон, який гуде. І коли маю дар пророкувати і осягаю усі таємниці та все знання, і коли маю віру таку, щоб навіть гори переставляти, проте любові не маю, – то я ніщо! І коли я роздам усе своє багатство, і віддам тіло своє, щоб спалили його, однак любові не маю – то ніякої користі від того не матиму. (1Кор. 13: 1-3)

– З чим порівнює апостол людину, яка не має любові?

– Чому, на вашу думку, жодне з багатств чи дарувань людини нічого не варте без любові?

(Відповіді учнів.)

2. Як ми можемо виявляти свою любов до Бога?

(Слухаючи Його слово і виконуючи Його заповіді.)

На виконання Його Заповідей нам і необхідно звернути найбільшу увагу. Коли Христос востаннє зібрався зі Своїми учнями на таємну вечерю, то апостоли почули від нього особливі слова про любов. Прислухайтеся до них:

^ Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як Я полюбив вас, так любіть і ви один одного! По тому дізнаються, що ви Мої учні, як буде любов серед вас. (Ін. 13: 34-35)

Це Моя заповідь, щоб ви любили один одного, як Я вас полюбив! Немає більшої любові понад ту, як хто душу (життя) свою віддасть за друзів своїх. Коли робите все, що Я вам заповідаю, то ви – друзі мої. (Ін. 15: 12-14)

Якщо ми уважно слухали слова Христа, то нам не складе труднощів відповісти, яку заповідь ми повинні виконувати, якщо хочемо бути справжніми друзями Христовими, справжніми християнами. (Це заповідь взаємної любові.) Так, дійсно, це заповідь взаємної любові. Такої любові, якою Господь полюбив увесь світ:

^ Бо так Бог полюбив світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього не загинув, але мав життя вічне. (Ін. 3: )

– Як Бог показав Свою любов до всього людства?

(Віддав Свого Сина.)

– З якою метою Бог послав у світ Свого Сина Ісуса Христа?

(Щоб люди вірили у Нього і мали вічне життя, спаслися.)

– Що Бог чекає від кожної людини навзамін?

(Бог чекає, що кожна людина також проявить свою любов до Бога через віру в Ісуса Христа і через любов до ближнього.)

7. Підсумок

– Підсумувати наш урок хочу євангельським уривком із розмови Ісуса з юнаком про те, яка заповідь у Законі найбільша.

^ Коли один із книжників запитав Ісуса: „Котра заповідь найголовніша у Мойсеєвому Законі?” Ісус відповів:

Найбільша і найперша заповідь – „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, всією душею своєю і всім розумом своїм.” Друга ж заповідь, подібна до першої: „Люби ближнього свого, як самого себе.” На цих двох заповідях основується увесь Закон Мойсеїв і вчення пророків.

^ Тоді книжник відповів Ісусові: „Насправді, любити Бога і любити ближнього, як самого себе – найбільша за всі жертви.” А Христос сказав йому у відповідь:

Недалеко ти від Царства Божого. (Мр. 12: 28-34)

Той, хто любить насправді, любить Бога і любить людей, той і буде по-справжньому щасливим, тому що йому Господь обіцяє Царство Небесне.

^ Робочий аркуш

Завдання 1

Синайське законодавство




спільні риси

____________________________

____________________________

____________________________

____________________________

____________________________

____________________________

____________________________

____________________________

____________________________


^ Нагірна проповідь




відмінні риси

______________________________

______________________________

______________________________

______________________________

______________________________

______________________________

______________________________

______________________________

______________________________


Завдання 2



1. Блаженні вбогі духом,

2. Блаженні лагідні,

3. Блаженні засмучені,

4. Блаженні голодні і спраглі правди,

5. Блаженні милостиві,

6. Блаженні чисті серцем,

7. Блаженні миротворці,

8. Блаженні ті, кого переслідують за правду,

9. Блаженні ті, кого будуть ганьбити і проганяти, і лихословити, обмовляючи через Мене.



а) бо вони успадкують землю.

б) бо їхнє є Царство Небесне.

в) бо вони побачать Бога.

г) бо вони помилувані будуть.

д) бо вони наситяться.

е) бо вони будуть утішені.

є) бо їхнє є Царство Небесне.

ж) Радійте і веселіться, бо нагорода ваша велика на небі...

з) бо вони синами Божими названі будуть.



Завдання 3

1. ___________________________________________________________________________ всім серцем твоїм, усією душею твоєю і всією думкою твоєю.

2. _______________________________________________________________, як самого себе.


Завдання 4

Любов довготерпелива, любов лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого (вигоди), не поривається до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою; все зносить, в усе вірить, на все сподівається, усе стерпить. Любов ніколи не минає. (1Кор. 13: 4-8)


_________________________________ _________________________________

_________________________________ _________________________________

_________________________________ _________________________________

_________________________________ _________________________________

_________________________________ _________________________________

_________________________________ _________________________________

_________________________________ _________________________________


^ 2.14. Тема: Християнська сім’я. Взаємовідносини чоловіка і дружини, батьків і дітей (11 клас)

Мета: розкрити особливість та сутність християнської сім’ї;

проаналізувати сутність шлюбу не лише як історичного, але й позаісторичного, вічного встановлення Божого;

формувати християнські сімейні цінності та християнське уявлення про шлюб та сім’ю.

^ Тип: лекція з елементами бесіди

Обладнання: Біблія, Закон Божий.

План:

1. Старий Заповіт про сім’ю. „І сказав Господь Бог: не добре бути чоловікові одному” (Бут. 2,18).

2. Ісус Христос про ідеал шлюбу, про нове ставлення до жінки. Сутність християнської сім’ї.

3. Зустріч. Шлюб. Архітипова структура сім’ї.

4. Сімейна дисципліна та моральні цінності у християнській сім’ї.

5. Висновки.

6. Домашнє завдання.

На дошці:

Проблемне запитання до уроку: У чому смисл статі (двостатевості)?

Вислови для роздумів:

„У шлюбному житті поєднана пара повинна створювати ніби єдину моральну особистість.” (І. Кант)

„Залежність життя сімейного робить людину більш моральною.” (О. С. Пушкін)

„Одружитися – це означає удвічі зменшити свої права і удвічі збільшити свої обов’язки.” (А.Шопенгауер)

^ Хід заняття

І. Організаційний етап

ІІ. Вивчення теми

1. Розповідь

– Давайте звернемося до Біблії. (Буття 2:20-24) (зачитати).

Старозаповітний Закон визнавав за чоловіком право залишати дружину з будь-якої, навіть іноді з незначної причини. Це було відображення патріархального права, що панувало на Сході. Хоча у Біблії високо цінувались любов і жіноча честь, а мати була оточена повагою, становище жінки, у відповідності з Законом, значно відрізнялось від прийнятого в інших країнах. Чоловік іменувався „баал”, „господар”, „володар”; дружина була майже його власністю, поряд зі слугами та домашнім майном. Цим пояснюється параграф Закону, що полегшував чоловіку розірвання шлюбу. (Мт. 19:8)

Книжники, здогадуючись, що Ісус дивиться на розлучення інакше, втягнули Його у дискусію. Відповідь Учителя стосувалася б не лише Закону, але й політики, оскільки зачіпала самого тетрарха. (Ірод Антипа залишив свою жінку, щоб одружитись на Іродіаді. Іоанн Хреститель постраждав саме через те, що засудив вчинок правителя).

Ісус в категоричній формі відкинув думку, ніби Мойсеїв Закон схвалює розлучення. За його словами, Мойсей у даному випадку зробив поступку „жорстокосердю” людей. Ісус на­креслив перед своїми слухачами ідеал шлюбу: шлюб встановлений творцем і не є лише засобом для народження дітей. Коли „двоє стають однією плоттю”, – це чудо, божественний дар, котрим володіють лише люди. „Що Бог поєднав – людина нехай не розлучає”. Тому подружня єдність може бути порушена лише невірністю. Цей принцип навіть Його учням здавався таким, що не можна виконати. Як і Мойсей, Христос теж бачив недосконалість і слабкість людини, однак не мав наміру заради цього занижувати ідеал. Допускав він і безшлюбність, котру розглядав як особливе покликання. В той же час багато з Його апостолів (Петро, Филип) були одружені.

Перші християни іменували сім’ю „домашньою Церквою” (апостол Павло). А коли ми говоримо про Церкву, то вживаємо слова й поняття, пов’язані із сімейним життям: священика називаємо „отцем”, „батюшкою”, себе – „духовними дітьми” нашого духівника.

– Чому? Що споріднює поняття Церква і сім’я? Церква – це об’єднання, єдність людей під Богом, в Богові. („Де двоє і троє зібралися в Ім’я Моє, там і Я серед них.”)

У християнській сім’ї потрібно дійсно розуміти як „малу Церкву”, тобто єдність декількох люблячих один одного людей, що живуть під Богом, – у живій вірі у Бога. Відповідальність батьків подібна до відповідальності церковного духовенства: батьки теж повинні бути в першу чергу „свідками”, тобто прикладом християнської віри і життя.

– Чи можлива така сім’я у наш час? (обговорити)

Нове ставлення до жінки Христос утвердив ще на початку свого служіння (Ін. 4, 4-44) (зачитати).

2. Обговорення

– Що здивувало учнів Христа? (Що не їм, а цій простій жінці, до того ж блудниці, Він вперше прямо сказав про Себе як про Месію і посвятив її у суть вічної релігії духу…)

3. Історична довідка

Для Сократа жінка була лише тупою набридливою істотою, а Будда не дозволяв своїм послідовникам навіть дивитись на жінку. В дохристиянському світі жінки найчастіше зали­шались мовчазними рабинями, життя яких було обмежене виснажливою працею і домашніми турботами. Не випадково в одній з іудейських молитов були слова: „Дякую тобі, Боже, що Ти не створив мене жінкою…”

Христос повертає жінці відняту у неї людську гідність і право мати духовні запити.

Віднині її місце не лише біля сімейного вогнища. Тому серед близьких послідовників Ісуса ми бачимо немало учениць, переважно галилеянок. Це Марія з Магдали, мати Іоанна і Якова – Саломея, сестра Діви Марії – Марія Клеопова…

4. Розповідь

– На початку будь-якого шлюбу лежить зустріч. Зустріч юнака і дівчини, чоловіка та жінки. Зустріч – це абсолютно не випадкова, а промислительна подія в житті двадцятьох людей. Зустріч – це не перше знайомство, хоча ці дві події – зустріч і знайомство, можуть співпадати – кохання з першого погляду. Зустріч – це зародження почуттів, це початок одкровення, котре ми й називаємо любов’ю. Зустріч у її містико-психологічному смислі може відбутись й після багатьох років знайомства.

Якщо шлюб будується на правильних духовних основах, то момент зустрічі, як переживання постійно оновленого почуття, завжди присутній у подружжя (приклад: М.В.Гоголь „Старосветские помещики”).

Оновлення почуття зустрічі можливе, як правило, тільки в Богові.

Завершенням зустрічі є шлюб. Та це не завжди так. У Дж. К. Джерома є розповідь про англійську сім’ю, де чоловік і жінка просто „поважали один одного”. Та сумісні скорботи і праця відкрили їх один для одного. Тобто зустріч відбулась уже після прийняття шлюбу. Церковні шлюби по благословенню дуже часто дарують цю зустріч вже після вінчання. У цьому й відкривається велична слава Церкви Христової!

Святі отці говорили, що у шлюбі треба намагатись уникати грубої невідповідності у віці, освіті, зовнішніх даних. Та при цьому завжди пам’ятати: дивовижність шлюбу полягає ще й у тому, що Господь часто поєднує, здавалося б, непоєднане.

Таємницею й одночасно ядром особистості є образ Божий у людині, святиня душі. Його особливість – невичерпність, глибина образу Божого. Тому коли подружжя молиться один за одного, Господь відкриває їм їх душі в ніколи недосяжні повноті. І це взагалі ніби не залежить від нас. Це дано. І кому дано – той знає. А кому не дано – той теж знає, що не дано.

Подія впізнавання образу Божого у подружжі і взагалі в людині називається одкровенням. Цей процес завжди взаємний. Одкровення і любов – це тотожність. Поза любов’ю породжується невірне знання. Саме дійство, Таїнство Вінчання і благословення Боже на шлюб мають силу вічного возз’єднання подружжя у Богові. У Таїнстві сім’ї і шлюбу є дві міри одухотвореності і благочестя:

– одна міра – це повнота усвідомлення того, що містично, духовно чоловік і жінка завжди один чи одна;

– друга міра, за рангом нижча, – допускає другий і навіть третій шлюби у випадку смерті одного з подружжя чи інших обставин.

Полігамні шлюби – це сходження Боже до певного духовного стану і можливостей того чи іншого народу.

Християнська моногамія – це істинне повернення в Едем, до першого шлюбу до гріхопадіння.

Першою сакральною особою сім’ї є Батько. Батько має властивість родити дітей. І по плоті і духом. Батько має силу і владу благословляти дітей іменем Божим. Батько – господар, володар для своїх близьких. Батько – це й слуга для своїх близьких. (1 Кор. 11:3)

Друга особа – Син. Син завжди менший від батька. (Мт. 10,24): „Учень не вищий за учителя свого.” Син містично ніколи не знає, що він може бути і більшим від батька, оскільки він благоговіє перед батьком. Син знає і любить батька.

Згідно з З. Фрейдом (австрійський психоаналітик, неоязичник), існує роковий, демонічний ареал у стосунках батька і сина – це Едіпів комплекс: син обов’язково повинен або ж убити батька, або ж протиставити себе йому. Так сталось у міфі з Кроносом, батьком Зевса. Так було з Лиєм, батьком Едіпа. Та З. Фрейд удавано не помітив, що Син Божий – Ісус Христос перемагає ці рокові стосунки. Про це свідчить Його молитва у Гефсиманському саду, перед стражданнями, де Він молиться Отцеві: „Отче Мій! Якщо можливо, хай промине Мене чаша ця; проте не як Я хочу, але як Ти.” (Мт. 26,39) і (Мт. 3,17)

Отже, син – чадо послуху. Ніхто не може стати батьком, не пройшовши через синівство. Послух – це прямий шлях сина до надбання батьківства.

( Що на це скажуть сьогоднішні сини своїх батьків – хлопці? Цей принцип стосується й дочок… Ви слухняні діти?)

Стосунки батька і сина завжди ієрархічні (це треба знати і прийняти). Справжня ієрархічність благодатна і сповнена любові, але й певної суворості. І тому покараний син, хоч і ображений, та завжди знає, що він любимий батьком. Згадаймо історію поведінки Хама: побачивши батька голим, він посміявся над батьком перед своїми братами – Симом та Яфетом. Однак Сим та Яфет ввійшли у дім. І, задкуючи, щоб не бачити наготи батька, і накрили його. Це є морально-психологічний образ поведінки сина, котрий бачить недоліки і падіння батька чи матері). А що ж робити? Відповідь: молитись, каятись самому, надіятись.

Третьою священною особою у сім’ї є жінка, Мати. Жіноче начало у сім’ї має також свою антиномію. Жінка за своїм походженням – вторинна. (1 Кор.. 11:8): „Не чоловік від жінки, але жінка від чоловіка”.

А за достоїнством – рівна йому. В цьому й полягає сутність християнської сім’ї. Моральна архітипова основа жінки – цнота, цнотливість. У своїй повноті вона виражена у Пресвятої Діви Богородиці. (Як вам відомо, таїна Божої Матері – що вона Діва і родила Сина Божого. А будучи Матір’ю, залишилась Непорочною.) І ця двоєдність не могла не відобразитись і на благочестивому характері жінки-християнки.

Щодо цнотливості, це головна „охорона”, моральна якість дівчини-християнки, бо цнота дівчини – це збереження, „охорона” свого тіла і душі у чистоті й цілісності для Бога і чоловіка. Зрозуміло, що сьогодні важко це засвоїти. Бо ідеали, котрі культивує суспільна свідомість, зовсім інші (дівчина-фотомодель, дівчина-блудниця…). Та справжні, істинні ідеали були і є у Православній Церкві: Діва Марія, жінки-мироносиці…

Отже, основним і позитивним моральним ідеалом для дівчини-християнки повинен стати ідеал добропорядної дружини і турботливої матері.

5. Продовження розповіді з елементами бесіди

– Що таке дисципліна? (атмосфера порядку). Чи потрібна дисципліна у сім’ї? В чому вона повинна проявлятись?

Так, в поняття „дисципліна” входить:

  • певний розпорядок дня, часу, праці і розваг;

  • виконання певних обов’язків;

  • ввічливість, правдивість;

  • відповідальність за ту чи іншу справу.

Розрізняють дисципліну сімейну і суспільну (в дитячому садку, в школі).

Суспільна дисципліна полягає у тому, щоб робити все вчасно, слухатись вказівок, не заважати іншим. Така дисципліна спрямована на те, щоб життя колективу проходило безконфліктно.

Сімейна дисципліна у християнській сім’ї ґрунтується на любові і на вихованні у дітей здатності любити і бути уважним до інших.

Моральні цінності в християнській сім’ї:

  • не засмучувати іншого;

  • не робити боляче іншому;

  • говорити правду;

  • жаліти;

  • визнавати свою провину;

  • просити вибачення (прощення);

  • бажання зрозуміти;

  • самому прощати.

Слід зауважити: любов батьків до дітей – не потурання! Вона повинна бути правдивою і вимогливою, але одночасно уважною і включати в себе розуміння, бажання зрозуміти – чого дитина поводить себе саме так (грубить, не слухається…).

– А якою повинна бути любов дітей до батьків?

– В чому проявляєте ви свою любов до батьків? (Так, вона повинна ґрунтуватися на довірі, повазі, слухняності (послухові)

– Хто з вас любить своїх батьків за цими критеріями?

Давайте зачитаємо визначення любові, як всеосяжного почуття, у І посланні до коринфян апостола Павла.

Отже, сімейна дисципліна ґрунтується на вірі в кожну людську істоту.

ІІІ. Висновки

Сім’я – це те середовище, в якому росте і розвивається дитина, яким вона душевно живиться. Християнська сім’я – це реальний досвід життя. Участь у молитві, у святах, у стосунках між членами сім’ї і відчуття того, що ми називаємо святістю.

Життя у шлюбі має в собі три сторони – біологічну, соціальну і духовну, і всі ці сторони не просто дані нам одна поруч з іншою, вони при нормальних умовах утворюють цілісну єдність. Чоловік і жінка можуть належати лише один одному і це не лише як вимога соціальної моралі, а як певна повелительна і глибока таїна, що осягається лише у шлюбі: зникає почуття свого „я” як окремої людини. У внутрішньому світі і в зовнішніх справах і чоловік, і жінка відчувають себе лише часткою якогось загального цілого – один без іншого не хочуть існувати, хочеться все разом бачити, все разом робити, бути завжди разом.

Позбавившись егоїзму, і чоловік, і дружина, кожен сам по собі, стають відкритими у своєму серці й для всіх людей. Звідси – величезне значення сім’ї у розвитку соціальних відносин.

ІV. Домашнє завдання

Дати відповідь (письмово):

– Як ви уявляєте сучасне сімейне життя?

– Якою б ви хотіли бачити свою сім’ю?

^ Відповідь не проблемне запитання:

Смисл статі – в утворенні сім’ї як соціального цілого, народження дітей, з одного боку, та сила взаємного життя один в одному чоловіка та жінки – з другого.

1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   18



Похожие:

Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 iconНавчально-методичний посібник для студентів спеціальності : 010103 та 010103 "Педагогіка і методика середньої освіти. Образотворче мистецтво"
Теоретичні основи композиції: Навчально-методичний посібник для студентів внз художніх та художньо-педагогічних спеціальностей. /...
Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 iconНавчально-методичний посібник для 2-го класу К. Шкільний світ, 2012. 128с. Зміст розділ Теоретичні питання засвоєння етичних норм молодшими школярами: психологічний аспект
Лариса Кравчук.«Сходинки етичного зростання»: Навчально-методичний посібник для 2-го класу К. Шкільний світ, 2012. 128с
Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 iconНавчально-методичний посібник для 3-го класу К. Шкільний світ, 2012. 128с. Зміст розділ Теоретичні питання засвоєння етичних норм молодшими школярами: психологічний аспект
Лариса Кравчук.«Сходинки етичного зростання»: Навчально-методичний посібник для 3-го класу К. Шкільний світ, 2012. 128с
Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 iconБ. Руснак залучення громадян до участі в місцевому самоврядуванні навчально-методичний посібник
Залучення громадян до участі в місцевому самоврядуванні. Навчально-методичний посібник / Укладач Б. А. Руснак. – Чернівці: чмгс “Буковинська...
Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 iconSemester: 9 Number of ects credits allocated
Вербінська Г. М. Уроки астрономії: навчально-методичний посібник. – К.: Шк світ, 2010. – 128 с
Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 iconНавчально-методичний посібник для студентів педагогічних університетів. Умань : впц «Візаві», 2011. 201 с
В., Колмакова В. О. Інформатика. Змістові модулі : Інформація та інформаційні процеси. Інформаційна система. Операційні системи....
Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 iconНавчально-методичний посібник для викладачів. Аспірантів, студентів магістратури. К.: Кондор,2008. 272с
Артемова Л. В. Педагогіка і методика вищої школи.: Навчально-методичний посібник для викладачів. Аспірантів, студентів магістратури....
Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 iconМетодичний посібник «корпоративні права»
Методичний посібник розроблено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Березій З. А
Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 iconНачальника управління житлово-комунального господарства
Біла Церква (далі -порядок) розроблено з метою впорядкування процедури проведення періодичної повірки, обслуговування І ремонту квартирних...
Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 icon2. Module code: бмн 6 06 3 Module type
Красноштан І. В., Миронюк Т. М., Пащенко М.І. Загальна цитологія І гістологія (практикум). Навчально-методичний посібник для студентів...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов