Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 icon

Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010



НазваниеНавчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010
страница16/18
Дата конвертации28.11.2012
Размер3.43 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
скачать >>>
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

3.6. Ток-шоу „Віра і молодь”


^ Категорія учасників: учні старших класів.

Мета: обговорити з учнями питання впливу Церкви на молодь;

вияснити, що найбільше впливає на мотивацію поведінки молодої людини;

виховувати толерантне ставлення до представників різних віросповідань.

Оформлення: столи для глядачів і гостей розташовані по периметру класу; посеред кімнати жур­нальний столик і 4 стільці для головних учасників ток-шоу; на дошці – тема заходу „Віра і молодь”, основні питання, що виносяться на розгляд, а також основні поняття (віра, релігія, церква)

^ Хід ток-шоу:

І. Вступ

Привітання. Оголошення теми:

– Доброго дня, шановні учасники та гості нашого ток-шоу! Сьогоднішня наша зустріч присвячена проблемі ставлення молодих людей до Церкви та впливу Церкви на життя молоді. Отже, наша тема звучить так: Віра і молодь.

^ Представлення учасників

– Спочатку про головних учасників нашого ток-шоу. Це ваші товариші, які отримали відповідне домашнє завдання, щоб висвітлити нам власне бачення однієї із запропонованих проблем, які ви бачите на дошці. Отже нашими головними учасниками є Ярослава, Люда, Максим і Богдан.

А проблемними питаннями, над якими вони повинні були попрацювати вдома, є такі:

1. Віра і молодь. чи сумісні ці поняття?

2. Віра і поведінка молодої людини.

3. Віра і належність до Церкви.

4. Вибір молодої людини. Релігійна терпимість.

ІІ. Основна частина

– Для початку нам слід ознайомитися з головними поняттями, які будемо використовувати протягом нашого спілкування. Отже, такими є віра, релігія, церква.

Попросимо наших головних учасників висловити свою думку стосовно того, який зміст вони вкладають у ці поняття.

(Висловлювання учасників).

– Я хотів би також зачитати, як трактують ці поняття різні довідкові видання. Отже,

Віра

1. Визнання існування Бога, переконання у існуванні чогось надприродного. (Новий тлумачний словник української мови, 2006 р.)

2. Відношення до даних знання – певних понять, суджень, уявлень, ідей, яке полягає у сприйнятті цих даних як істинних без попередньої перевірки їх власною пізнавальною діяльністю. Стосовно релігійної віри – це віра у надприродне. (УРЕ)

Релігія

1. (дослівно – зобов’язання, віра.) Погляди та уявлення, в основі яких лежить віра у існування надприродних сил. (Новий тлумачний словник української мови, 2006 р.)

2. Віра в існування надприродних сил – Бога, духів, душ, ангелів. Включає в себе – молитви, релігійні обряди, свята тощо; має установи і організації – церкви, громади, монастирі тощо. (УРЕ)

3. (лат. religio – благочестя, набожність.) Форма суспільної свідомості, яка включає в себе ідеї, погляди, уявлення про надприроднє; викликані ним переживання, почуття, емоції, настрої; відповідні їм культові дії – обряди, свята, молитви, богослужіння; побутові традиції, стереотипи мислення і поведінки, способу життя, а також організації, які об’єднують, спрямовують і контролюють віруючих. (УСЭ)

Церква

1. Приміщення для здійснення богослужіння (синонім – храм).

2. Спільнота людей, об’єднаних одним віросповіданням.

3. Організаційна одиниця, як суспільний орган представництва віруючих, що має свою структуру та ієрархію (наприклад, Українська Православна Церква).

А зараз перейдемо власне до нашого домашнього завдання.

До першого питання ми запрошуємо Ярославу. Вона готувала питання сумісності таких понять як віра і молодь. Отже, Ярослава: Віра і молодь: чи сумісні ці поняття.

Спочатку я доведу до шановної аудиторії результати анкетування, яке ми проводили серед учнів старших класів нашої школи. Стосовно першої проблеми респондентам було запропоновано три питання. Ось результати цього опитування.

1. Хто повинен найбільше займатися християнським вихованням дітей?

Батьки – 2, школа – 1, Церква – 6,

батьки, школа і Церква разом – 39, ніхто – 3.

2. Чи може школа давати дітям релігійні знання?

Так – 43, ні – 4, не задумувався над цим – 4.

3. З яким віком у вас асоціюється віруюча людина?

Дитячим – 0, юнацьким – 0, зрілим – 8, всі вікові категорії – 43.

Ось такі результати опитування, які безпосередньо стосуються першого проблемного питання, яке зараз нам висвітлить Ярослава. Прошу до слова. Лише зауважу, що, досліджуючи проблему, Ярослава мала звернути особливу увагу на такі пункти:

а) якої вікової категорії повинна бути віруюча людина;

б) чи потрібне виховання християнської віри, з якого віку і ким;

в) що повинно бути головним при визначенні світогляду молодої людини.

(Виступ першого учасника)

Віра і молодь. Чи сумісні ці поняття?

У наш непростий час, коли руйнуються старі цінності, на яких виховувались наші батьки, тобто комуністичні ідеали, які виявилися новою утопією, а релігійне виховання і культура зведені нанівець за попередні роки, душі нашої молоді зяють пусткою. Але «святе місце не буває пусте» і вже поспішають захопити безсмертну душу у свої тенета різноманітні секти, або занурити у полон масової культури, яка заполонила екрани наших телевізорів, де знецінення людського життя, людини, як особистості, досягло свого апогею. Як тут не згадати слова Ісуса Христа, який попереджав нас про те, що настане час, і прийдуть до нас вовки в овечих шкурах і багатьох зваблять на загибель (Мт. Глава 7, вірш 15). Так, дійсно, всі вони і є вовками, які намагаються заволодіти душею молодої людини. Чи не втрачає наша країна свою молодь, а разом із нею і своє майбутнє? Так, втрачає. Тому потрібно рятувати її, виховувати в кожній молодій людині християнську віру. Бо ж, як говорили святі отці, душа людини від народження є християнкою.

Споконвіку християнські цінності і мораль утримували нашу націю на історичних теренах. Завдяки православній вірі Україна таки відстояла свою незалежність і з роздертої і розшматованої між Польщею, Австро-Угорщиною, Росією піднялась гордою і вільною. Але що ж наша віра тепер? Яке є нині відношення молоді до релігії? Які духовні стержні утримують молоду людину на перехрестях буття? Чи не запізно звертається молодь до Господа з молитвою каяття, коли вже стільки помилок за плечима і надії більше, як на нього не залишилось.

Чи знаємо ми, що є велична книга Буття, де є відповіді на всі запитання, тільки потрібно навчитись її читати. Біблія (Святе Письмо) – це не лише священна книга християн. Це най­по­ширеніша з усіх книг, які будь-коли існували на земній кулі: за останніми свідченнями, вона повністю або частково перекладена 1900 мовами світу. Чи багато молодих людей може похва­ли­тися своїми знаннями про Біблію, чи знають вони, що основний її текст складається з двох частин: Старого та Нового Заповіту. Скільки з опитаних скажуть, що Старий Заповіт був напи­саний давньо­єврейською мовою, а Новий – грецькою? Чи вкаже хто на авторів книг Святого Письма? Я вважаю, що людина не може назвати себе освіченою, якщо вона не читала Біблію.

До речі, до нас Біблія дійшла церковнослов’янською мовою: перший переклад з давньогрецької на церковнослов’янську здійснили у ІХ ст. просвітителі слов’янських народів, брати Кирило та Мефодій. На жаль, оригінали тих перших перекладів не збереглися.

На мою думку, віруючою людина може бути у будь-якому віці. Але ця віра повинна бути свідомою, від чистого серця. Виховування віри можливе лише в тому випадку, коли людина здатна розуміти і усвідомлювати свою віру, дії, вчинки. Звичайно ж, найкраще виховувати віру слід ще з дитинства. Як говорив Ісус Христос: „Не забороняйте дітям приходити до мене, бо таким належить Царство Небесне” (Мт. 19 глава, вірші 13-15). Батьки повинні не примусово спонукати своїх дітей до певних дій, а впливати на формування роздумів про віру своїми розповідями і повчаннями. Чому саме батьки? Мабуть тому, що вони – люди, яким дитина найбільше довіряє, і саме батьки здатні закласти правильну основу в житті своєї дитини. Апостол Павло повчає: „Діти, слухайтесь своїх батьків у Господі, бо це справедливо! „Шануй свого батька та матір” – це перша заповідь з обітницею, „щоб тобі добре велося і був ти на землі довголітній!” Та ви, батьки, не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх у нагадуванні і остереженні Божому” (Еф. 6: 4).

Також може постати питання чи повинна школа впливати на формування світогляду дитини, у тому числі і релігійного, оскільки саме там вона проводить більшу частину свого часу. На мою думку, школа повинна частково впливати на формування світогляду школяра. Певна річ, що учень сам повинен обирати: бути йому християнином чи ні, але поряд із тим, що школа дає знання з різних наук, вона також повинна пропонувати дітям і релігійні знання.

Основним, при визначенні світогляду молодої людини, повинна бути її свідомість, а також власна думка, рішення, які підказує їй, так званий „внутрішній голос”. Людина повинна самостійно, а не примусово обирати свою стежку життя, а, зокрема, віру. Тому, нинішня молодь, визначаючи свої духовні орієнтири і уподобання має реальну можливість вибору – головне, аби цей вибір був свідомий.

Багато із нас плутають поняття віри та релігії. Певна річ, ці поняття близькі за значенням, але ж не тотожні, і різняться між собою з найдавніших часів. Релігію можна вибирати за тими чи іншими ознаками і прилучитися до неї за власним бажанням чи бути прилученим до неї переконливими доказами. А віру не обирають. Вона присутня або відсутня в людській душі і дається людині у спадок від народження. Це підсвідома категорія, яку можна висловити як „голос крові”. Інакше кажучи, віра – це етнічна пам'ять поколінь, яку повинна мати кожна людина на цій планеті.

– Подякуємо нашій учасниці за підготовлений матеріал. Відразу хочу дати уточнююче запитання:

– Чи можливі, на твою думку, об’єднання зусиль школи і Церкви для подолання негативних наслідків впливу ЗМІ та інших чинників, як то економічної та екологічної ситуації, впливу вулиці тощо?

(Відповідь учасника)

– Прошу учасників та гостей ток-шоу приєднатися до обговорення, задавати запитання та висловлювати свої думки щодо проблеми.

^ Запитання учасників і гостей:

1. Якщо людина усім своїм життям показує невіру в Бога, а потім, припустимо , у зрілому віці за якихось обставин змінює своє ставлення до Бога, іншими словами, стає віруючою, то чи немає, на твою думку, у цій людині лукавства і лицемірства?

2. Які заходи чи дії Православної Церкви сприяли б, на твою думку, залученню молоді до віри?

(Відповідь головного учасника і обговорення проблеми у залі. Підсумок обговорення проблеми ведучим.)

– Подякуємо Ярославі і перейдемо до наступної проблеми.

До другого питання ми запрошуємо Людмилу, яка готувала виступ щодо проблеми залежності поведінки молодої людини від її віри. Отже, Людмила: Віра і поведінка молодої людини.

Спочатку – результати анкетування стосовно другої проблеми. Респондентам було запропоновано два питання. Ось результати цього опитування.

1. Що може свідчити про те, що молода людина є віруючою?

слова – 1, відвідування Церкви – 6, добрі справи – 3, увесь стиль життя – 41.

2. Що найбільше впливає на вашу поведінку?

Настанови вчителів – 2; виховання батьків – 19;

Віра – 5; сам визначаю, як треба поводитися – 25.

Такі досить незвичні результати анкетування, особливо другого питання. Можливо вони свідчать про певний юнацький максималізм у поведінці. А можливо і певне непорозуміння під час проведення опитування.

Тож, прошу до слова Люду, яка у своїй розвідці повинна торкнутися таких пунктів:

а) чи може бути віра визначальним чинником поведінки людини;

б) як молода людина може проявити свою віру;

в) чи є необхідними справи віри для того, щоб молода людина проявила свою віру.

(Виступ другого учасника)

Віра і поведінка молодої людини

Антон Чехов сказав: „Людина повинна бути або віруючою, або такою, що перебуває у пошуках віри, інакше вона порожня істота”.

Я вважаю, що в житті кожної людини настає момент, коли вона визначається зі своїм віросповіданням. Обирає для себе дорогу, по якій буде йти все життя. Питання виникає лише в тому, чи на цій дорозі є місце для Бога. А це вже кожен вирішує самостійно. Та вже, коли ти остаточно зробив свій вибір, треба бути вірним йому і виконувати певні обов'язки.

^ Але чи виражається віра в Бога лише відвідуванням церкви?

На мою думку, віра без церкви так як і церква без віри не можуть існувати. Іноді зустрічаються такі випадки, коли батьки примушують свою дитину ходити до церкви, незважаючи на її особисті думки та бажання. Ця ж дитина слухаючи в церкві слово Боже, думає про щось своє. І цим самим, я вважаю, вона бере гріх на душу. Адже вона виконує обов'язки перед Богом неправдиво. А Бог бачить все. І, я думаю йому прикро бачити отаку відбувальщину. Та й батьки в цьому випадку неправі. Адже, коли вони хочуть залучити дитину до віри, то не потрібно робити це в примусовому порядку, а просто ознайомлювати дитину з віросповіданням, з його обов'язками. А вона вже сама нехай вирішує чи їй це потрібно. А примушувати її – це неправильно. Бо ж віра має бути не примусовою, а щиросердечною.

Але чи потрібні справи для віри? Апостол Яків сказав: „Яка користь, брати мої, коли хто-небудь говорить, що має віру, але не має діл? Чи може така віра його врятувати? Якщо брат чи сестра будуть нагі та позбавлені денної поживи, та коли скаже їм хто-небудь із вас: „Ідіть з миром, грійтесь та їжте!”, але не дасть їм нічого необхідного для їх тіла, яка тому користь? Так і віра, якщо не супроводжується ділами, мертва сама по собі” (Як. 2: 14-20).

І особисто я вважаю, якщо людина вірить в Бога, вона повинна притримуватись певних правил віросповідання, в тому числі й заповідей Божих. Однією з яких є: „Шість днів працюй, а сьомий віддай Господу Богу”.

То що ж для нас значить віддавати Богу? Кожен з нас, мабуть, розуміє це як шість днів ми займаємось своїми справами і лише на сьомий ідемо до Храму Божого, щоб присвятити цей день Ісусу.

Але чи лише у відвідуванні церкви проявляється справжня віра? Апостол Павло сказав: „Бог віддасть кожному згідно його вчинків. Життя вічне Він дарує тим, хто шукає слави, честі, нетління і постійно чинить добро, а сварливим та тим, хто противиться правді, але кориться неправді, Він посилає гнів і лютість” (Рим. 2: 6-8).

Тобто не достатньо лише говорити, що в тебе є віра і не достатньо з цією вірою сидіти вдома, а необхідно проявити її через свої справи. А які ж це можуть бути справи?

Ісус сказав, що коли прийде син Божий, він засяде на престолі, і перед ним зберуться всі народи. Праведників Він поставить праворуч від себе, а решту – ліворуч. І після цього він скаже тим, що праворуч, щоб посіли царство, адже коли Він був голодним, вони дали йому їсти, прагнув він, і вони напоїли його, був хворим, і вони відвідали його. Але праведники, здивовано, запитають, що коли вони все це зробили. На це Господь відповість, що зробивши це для ближнього свого – вони зробили це для нього. А грішникам він накаже йти геть. Адже вони відносилися погано, до оточуючих, і цим самим завдали шкоди Богу. І підуть прокляті на вічну муку, а праведники у вічне життя (Мт. 25: 31-46).

З відси й висновок, що ми показуємо свою віру в Бога, якщо ми відповідно робимо добро людям. Ставимося до них, як до самих себе, допомагаємо їм. І саме цим ми проявляємо свою віру в Господа.

І взагалі, зробивши висновок з усієї моєї розповіді, я вважаю, що віра і справи мають бути одним нерозривним цілим.

– Ось таке ставлення Люди до даної проблеми. І моє уточнююче запитання:

Апостол Павло зазначав: „Усі згрішили і позбавлені слави Божої”. І ще: „Ділами Закону не буде оправдана ніяка людина”. Чи свідчать ці слова про те, що добрі справи не є необхідними для спасіння людини?

(Відповідь учасника)

– Учасників та гостей ток-шоу запрошую до обговорення. Прошу задавати запитання та висловлювати свої думки щодо проблеми.

^ Запитання учасників і гостей:

1. Якщо людина виконує усі Заповіді Божі і лише однієї не дотримується. Чи можна вважати таку людину насправді віруючою?

2. Які практичні справи твоїх однолітків можуть показати їхню сравжню віру в Бога?

(Відповідь головного учасника і обговорення проблеми у залі. Підсумок обговорення проблеми ведучим.)

– Подякуємо Людмилі за висвітлення свого бачення цієї проблеми і перейдемо до наступного питання нашого зібрання.

До третього питання ми запрошуємо Максима. Він підготував виступ на тему: Віра і належність до Церкви.

На початку хочу оголосити результати анкетування стосовно третьої проблеми. Респондентам було запропоновано два питання. Ось такі результати цього опитування ми отримали.

1. До якого віросповідання Ви б себе віднесли?

Християнин – 51; не християнин – 0; атеїст – 0; не можу визначитися – 0.

2. Чи берете Ви участь у богослужіннях?

Так, часто – 1; так, інколи – 9; так, але рідко – 36; ніколи – 5.

Важливим, як на мене, є те, що всі респонденти заявили про себе, як християни. От лише до виконання християнських обов’язків відвідування богослужінь вони ставляться досить недбало.

У своєму виступі Максим має торкнутися таких пунктів:

а) сутність християнського віросповідання;

б) яка церква більше приваблює молодь;

в) що є позитивним у православному віросповіданні;

г) чи є негативні прояви церковного життя.

Тож, запрошую до слова Максима.

(Виступ третього учасника)

Віра і належність до Церкви

Бог єдиний за своєю суттю, але триєдиний в Особах: ми сповідуємо віру в Єдиносущу й нероздільну Трійцю – Бога-Отця, Бога-Сина й Бога-Духа Святого. Співвідношення єдності Божої і Його Триєдності є таємницею, яка не доступна на розуміння людини. Одночасно отці Церкви для пояснення цієї таємниці іноді вдаються до аналогії із матеріального життя: наприклад – єдність вогню, продовжуваного ним світла й тепла, що йде від нього. Усі особи Пресвятої Трійці мають рівне Божественне достоїнство.

За традиційними визначеннями, Церква є від Бога встановлене товариство людей, з'єднаних православною вірою, законом Божим, священноначалом і таїнствами. Але Церква об'єднує не тільки людей, що живуть нині: є Церква земно-сучасне співтовариство Віруючих, і Церква Небесна – позачасова духовна єдність Божої Матері, ангелів і святих. Главою Церкви є Ісус Христос. Сама Церква йменується також Тілом Хрестовим. Деякі з членів Церкви ще під час земного життя своєю працею, добрими справами, щирою любов'ю до Бога й до людей одержують особливу благодать Божу і після тілесної смерті удостоюються особливого прославлення на Небі. Їх ми іменуємо святими.

Але чи можна віру людини і відвідування церкви ставити у залежність одне від одного? Звісно, Церкву і віру варто поєднувати між собою, але чи завжди це так? Головне, щоб віра була у серці кожної людини. Не менш важливо дотримуватися заповідей Божих. Людина, яка слідує закону Божому, її доброту і милосердя видно в суспільстві. Всі заповіді Божі направляють людину на істинний шлях. Однак деякі люди відвідують церкву, не маючи віри, а просто вважаючи, що так потрібно, так велить традиція.

У наш час є актуальним питання: Як молодь ставиться до Церкви? На сьогоднішній день існують багато церков, які мають не лише християнське спрямування. Але молодь більше приваблює християнська Церква. Тому що християнська Церква навчає, як правильно жити. Саме у християнському віровченні викладені основи буття світу. А Церква намагається донести вчення Господа Бога до нашої свідомості.

Основним джерелом Православної Церкви є Біблія. Православне віросповідання ґрунтується на Святому Письмі, яке повідає історію створення світу, на якому ми перебуваємо. Нести людям Боже слово – саме це і є найголовнішою позитивною рисою християнського віросповідання.

Звичайно хтось може запитати: А які негативні риси несе за собою Церква в житті? Негативних проявів християнського віросповідання, на мою думку, в нашому житті немає. Тому що Православна Церква навчає жити по закону Божому, а дотримуватися закону Божого означає любити Бога, виконувати його заповіді і застосовувати його принципи.

^ З цього можна зробити висновок: Справжню релігію можна пізнати по її вивченню і поведінці тих, хто її сповідує.

– Ось таке своєрідне і насичене богословською термінологією бачення проблеми Максимом. Хочу задати одне уточнююче запитання:

Окремі релігійні організації практикують використання на своїх зібраннях особливі ритуали, як то танці, медитацію тощо. Окремим молодим людям таке подобається. Але, на твою думку, чи варто практикувати таке на богослужінні?

(Відповідь учасника)

Учасників та гостей ток-шоу запрошую до обговорення. Ваші запитання та думки щодо проблеми.

^ Запитання учасників і гостей:

1. Іноді про Православну Церкву (як місце зібрання православних християн) говорять у негативному плані, закидаючи їй (тобто прихожанам храму) забобонність, надмірну обрядовість, а то і звинувачуючи у магічних діях, чародійстві тощо. Що можна сказати таким людям у відповідь?

2. Що можна порадити людям, які вірять у прикмети?

(Відповідь головного учасника і обговорення проблеми у залі. Підсумок обговорення проблеми ведучим.)

– Подякуємо Максиму за його участь у нашому обговоренні і перейдемо до наступного питання нашого шоу.

Четвертим учасником, якого ми зараз запросимо до слова, є Богдан. Він підготував виступ на тему: Вибір молодої людини. Релігійна терпимість.

Результати анкетування стосовно четвертого питання, виявилися такими. Учасники анкетування мали відповісти на два запитання:

1. Як Ви ставитеся до проблеми нав’язування релігії, наприклад, проповідь на вулиці, прихід до будинків тощо?

Позитивно – 6; негативно – 36; байдуже – 9.

2. Як зміниться Ваше ставлення до молодої людини, якщо Ви дізнаєтеся, що він (вона), є членом якоїсь релігійної організації чи секти?

Зміниться на позитивне – 0, зміниться на негативне – 10.

не зміниться – 5, залежить від поведінки самої людини – 36.

Переважна більшість респондентів, як бачимо, не схвалює практику нав’язування релігійних переконань. Одночасно така ж кількість опитаних впевнена, що у стосунках між людьми головним повинна бути власне поведінка людини.

Тож, прошу, Богдане, до слова. У своєму виступі Богдан має торкнутися таких пунктів:

а) коли людина повинна визначитися для себе у вирішенні питання вибору між релігією і атеїзмом;

б) ставлення молодого християнина до людей інших віросповідань;

в) проблема нав’язування релігії;

г) можливість переходу з одного віросповідання до іншого.

(Виступ четвертого учасника)

Вибір молодої людини. Релігійна терпимість

Християнство є однією з найпоширеніших релігій світу, яка має до 1,5 млрд. послідовників у Європі, Америці, Африці, на Близькому Сході та в інших регіонах. Це – світова релігія, яка охоплює три напрями – православ'я, католицизм, протестантизм.

У житті кожної людини настає період, коли перед нею виникає питання – вірить вона у вищі сили, які стоять над нами, чи ні. Часто люди живуть, не задумуючись над тим, що всі їхні дії контролюють вищі сили. Тож часто нарікаючи на долю, на різні негаразди, випробування – ми здебільшого не розуміємо, що це – лише наслідки нашого життя, наших вчинків, і можливо через все це ми маємо пройти. Існує така легенда: йшли дорогою два мандрівники і несли на плечах великі хрести. їм було дуже тяжко. здавалось, що цей тягар неможливо винести. І ось один з чоловіків попросив у Господа зменшити його ношу. Господь послухав його і зменшив хрест. Через деякий час на шляху мандрівників виникла перешкода – глибока прірва. Чоловік з великим хрестом перебрався через прірву, поклавши на неї хрест. Другий мандрівник теж спробував, але його хрест виявився замалий, і він полетів у прірву. Тож висновок можна зробити такий: не можна нарікати на долю ні в якому разі. Але не можна забувати ще одну істину: „Кожному дається по вірі його”. Тобто, про що ми думаємо, у що ми віримо, те й маємо. Тож кожна молода людина, яка хоче щасливого життя, повинна зрозуміти, що без Божого благословення воно неможливе. І чим раніше вона це зрозуміє і визначиться, тим легше їй буде в житті.

Що стосується питання ставлення молодого християнина до людей інших віросповідань, то тут слід згадати Євангеліє, із різних місць якого видно, що Господь любить всі народи і хоче врятувати людей всіх народів світу. Апостол Павло сказав: „Нема різниці поміж іудеєм та греком. Бо той же Господь є Господом усіх. Щедрий для усіх, хто кличе його. Бо „кожен, хто покличе Господнє ім'я, буде врятований” (Рим. 10: 12-13).

Всі люди і всі народи однаково цінні перед Господом. Ісус Христос помер, щоб врятувати всіх людей на землі. Тож кожен молодий християнин повинен з повагою ставитися до людей інших вір.

Нетрадиційні релігії були породжені процесами суспільного життя XX ст. На позначення їх вживають терміни: „неорелігії”, „неосекти”, „псевдо релігії”, „релігії нового віку”. Не завжди ці віросповідання несуть в собі добро. Достатньо згадати сумнозвісне „Біле братство”, яке забирало з сімей переважно молодь, і коли його діяльність стала набирати відверто антисуспільне спрямування, його було заборонено. Тож серед великої кількості віросповідань християнину важливо не втратити свою зірку віри, надії і любові.

Інколи ми можемо зустріти людей, гарно одягнених, гарно вихованих, які пропонують нам подивитися на світ з іншої сторони. І вони хочуть, щоб люди прийняли їх віру. Але, на мою думку, твоя віра – це та віра, яка з дитинства була привита тобі батьками, і вона повинна залишитися з тобою, щоб ти в подальшому передав її своїм нащадкам.

І ще одна проблема, якої я хотів би торкнутися – це перехід людини у інше віросповідання. Така проблема існує, офіційно така політика деяких релігійних організацій називається „прозелітизмом”.

На мою думку, такі переходи можливі тільки у край рідких випадках. Наприклад, якщо дві людини різних вір закохуються, то для того, щоб поєднатися у шлюбі, одному з них необхідно прийняти віросповідання іншого. Це єдина з вагомих причин для зміни віросповідання. Тільки в цьому випадку я підтримую таких людей. А в інших ситуаціях, коли люди змінюють віру під тиском – для мене такі дії просто незрозумілі і недопустимі.

– Кожна людина має право на власну думку. І якщо я не погоджуюся із останніми думками Богдана, це не означає, що він не повинен своєї думки озвучувати. А я дійсно не поділяю думки стосовно переходу до іншого віросповідання. З цього приводу хочу задати одне запитання:

Перехід з одного віросповідання до іншого, без сумніву, дуже болюча проблема. Проте іноді буває так, що у молодій сім’ї один із її членів є віруючим, а інший – ні. Як варто поводитися обом у такому випадку? Чи не мусить один із них прийняти думку іншого?

(Відповідь учасника)

– А зараз запитання учасників та гостей.

^ Запитання учасників і гостей:

1. Як ти будеш поводитися, коли до тебе на вулиці підійдуть представники однієї із сект і спробують провести з тобою бесіду?

2. Чи будеш особисто ти переходити до іншого віросповідання, якщо опинишся у подібній ситуації?

(Відповідь головного учасника і обговорення проблеми у залі. Підсумок обговорення проблеми ведучим.)

– Дякую Богдану і всім присутнім у цьому залі за активне обговорення проблеми молоді і Церкви.

А зараз прошу аудиторію висловити свої думки щодо проблем, які порушувалися у цій залі.

(Виступи глядачів)

ІІІ. Підсумок

– На завершення нашого ток-шоу хочу відзначити добру підготовку наших головних учасників, а також активність залу, який був готовий до обговорення кожного питання, винесеного на це зібрання. Хочу зауважити, що і гості не стояли осторонь обговорення, а своїми запитаннями і своїм баченням вирішення певних проблем допомогли молодим людям, присутнім у цьому залі, зрозуміти важливість віри у житті людини, необхідність молодому християнину звіряти свої вчинки із Законом Божим.

Наприкінці нашого заходу хочу внести пропозицію щодо тематики наступного ток-шоу. Вважаю, доцільним було б обговорити таке питання: Православна Церква в Україні: історія і сучасність.

До нової зустрічі і нехай допоможе нам Бог!

1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18



Похожие:

Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 iconНавчально-методичний посібник для студентів спеціальності : 010103 та 010103 "Педагогіка і методика середньої освіти. Образотворче мистецтво"
Теоретичні основи композиції: Навчально-методичний посібник для студентів внз художніх та художньо-педагогічних спеціальностей. /...
Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 iconНавчально-методичний посібник для 2-го класу К. Шкільний світ, 2012. 128с. Зміст розділ Теоретичні питання засвоєння етичних норм молодшими школярами: психологічний аспект
Лариса Кравчук.«Сходинки етичного зростання»: Навчально-методичний посібник для 2-го класу К. Шкільний світ, 2012. 128с
Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 iconНавчально-методичний посібник для 3-го класу К. Шкільний світ, 2012. 128с. Зміст розділ Теоретичні питання засвоєння етичних норм молодшими школярами: психологічний аспект
Лариса Кравчук.«Сходинки етичного зростання»: Навчально-методичний посібник для 3-го класу К. Шкільний світ, 2012. 128с
Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 iconБ. Руснак залучення громадян до участі в місцевому самоврядуванні навчально-методичний посібник
Залучення громадян до участі в місцевому самоврядуванні. Навчально-методичний посібник / Укладач Б. А. Руснак. – Чернівці: чмгс “Буковинська...
Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 iconSemester: 9 Number of ects credits allocated
Вербінська Г. М. Уроки астрономії: навчально-методичний посібник. – К.: Шк світ, 2010. – 128 с
Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 iconНавчально-методичний посібник для студентів педагогічних університетів. Умань : впц «Візаві», 2011. 201 с
В., Колмакова В. О. Інформатика. Змістові модулі : Інформація та інформаційні процеси. Інформаційна система. Операційні системи....
Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 iconНавчально-методичний посібник для викладачів. Аспірантів, студентів магістратури. К.: Кондор,2008. 272с
Артемова Л. В. Педагогіка і методика вищої школи.: Навчально-методичний посібник для викладачів. Аспірантів, студентів магістратури....
Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 iconМетодичний посібник «корпоративні права»
Методичний посібник розроблено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Березій З. А
Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 iconНачальника управління житлово-комунального господарства
Біла Церква (далі -порядок) розроблено з метою впорядкування процедури проведення періодичної повірки, обслуговування І ремонту квартирних...
Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 icon2. Module code: бмн 6 06 3 Module type
Красноштан І. В., Миронюк Т. М., Пащенко М.І. Загальна цитологія І гістологія (практикум). Навчально-методичний посібник для студентів...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов