Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 icon

Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010



НазваниеНавчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010
страница3/18
Дата конвертации28.11.2012
Размер3.43 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
скачать >>>
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

^ 1.5. Реалізація навчально-виховного потенціалу християнської культури на уроках з різних предметів


Основним структурним елементом системи викладання християнської етики у школі повинен стати, на нашу думку, саме базовий урок, хоча не можна також нехтувати й іншими формами, як то факультатив, гурток та інше.

Стандарт уроку відомий практично усім вчителям. Нагадувати його немає потреби. Проте як кожен вчитель ставиться до уроку? Що вбачає головним у ньому? Як, врешті-решт, організовує діяльність учнів на ньому? Саме від цього і залежить його ефективність, яка бачиться нами у суто практичній площині – діти повинні усвідомити певний матеріал, і, що не менш важливо, уміти застосовувати все це у практичному житті. Така постановка питання не є чимось новим. І немає потреби у тому, щоб згадати, який вчений вперше вивів принцип єдності теоретичних знань та їх практичної реалізації. Достатньо розгорнути Новий Заповіт Господа нашого Ісуса Христа і прочитати небагатослівну фразу: „Іди – і роби так і ти” (Лк. 10, 37).

Будь-який урок передбачає взаємодію трьох складових: учителя, учня та програмового матеріалу. Все це об’єднується на уроці відповідною методологією навчання. І якщо учитель, учень та програмовий матеріал є одиницями відносно сталими, то методи, форми та прийоми роботи, які пропонує дана методологія проведення заняття є елементами надзвичайно динамічними. Та воно і не дивно, оскільки та система навчання, якою ми намагаємося охопити учнів сьогодні, назавтра вже буде дійсно вчорашнім днем. Практична діяльність учителя вимагає завжди бути на гребені часу у використанні новітніх технологій навчання.

Зараз багато говориться про інтерактивні технології навчання. У це поняття можна вкладати багато чого. Та одна теза повинна бути незаперечною: інтерактивність передбачає співпрацю. Тож технологія уроку християнської етики повинна будуватися так, щоб учень у процесі навчання на уроці спілкувався, обдумував, висловлював свої шляхи вирішення проблеми тощо.

Урок християнської етики повинен сприяти творчості дитини, розкривати приховані здібності, спрямовувати на пошук шляхів самовдосконалення і самореалізації. У протилежному випадку, обмежені рамками навчального матеріалу та вимог до рівня навчальних успіхів учня, ми однозначно скотимося до найлегшої і найнеефективнішої технології навчання середньовіччя – схоластики.

„…Нехай схвалення заслуговує не лише успішність в науках, а також віра і моральність… Немає нічого отрутнішого і гибельнішого для духу християнського життя, як ця науковість і виключна турбота про неї”, – говорить святитель Феофан Затворник.

Спорідненість курсу „Біблійна історія та християнська етика” з іншими предметами очевидна не скрізь. Якщо її можна простежити стосовно вивчення української та зарубіжної літератур (там певна кількість годин відводиться для ознайомлення учнів з біблійними сюжетами), етики, історії (історія цивілізації нерозривно пов’язана з історією християнської церкви), музики та образотворчого мистецтва, то такий міжпредметний зв’язок досить тяжко уявити з географією, біологією, іноземними мовами, основами здоров’я, і практично унеможливлюється при розгляді таких предметів, як математика, фізика, хімія, інформатика. Хоча кожен предмет несе у собі виховний потенціал і при правильному його використанні може слугувати і засобом усвідомлення належності молодого громадянина до великого духовного спадку християнської культури.

Біблійна історія та християнська етика у курсі вивчення української літератури розглядається, згідно програми, у 9 класі. Проте поряд з цим важливо донести до дітей, що Святе Письмо було натхненником багатьох творів класиків української літератури. І що найважливіше – стало основним чинником формування їх як особистостей.

Біблійні мотиви часто звучать у творчості Тараса Шевченка. Першими його книжками були „Граматика”, „Часослов” (збірка релігійних пісень і молитов) і „Псалтир” (збірка релігійних пісень). Протягом усього життя великий Кобзар захоплювався Біблією. Читаючи її, він під­крес­лю­вав цікаві місця, дивувався глибині змісту кожної фрази. У своєму букварі для дітей Шевченко вмістив на першій сторінці молитви, бо вважав, що віра облагороджує людину. Усім відомий ескіз Шевченка „Розп'яття”. Де б він не був, він залишав у своєму альбомі для малю­ван­ня зображення старовинних монастирів. Друзі Тараса згадували, що він любив ходити по церк­вах і перемальовувати старі речі та ікони. Тому й біблійні мотиви у його поезіях не випадкові.

Ми добре знаємо Шевченка як борця проти несправедливості та неволі. Він бачив порушення Божих заповідей на землі, засуджував лицемірну мораль тогочасного суспільства, але водночас християнські ідеали українського народу (а Україна завжди мала глибоке коріння віри) збігалися з прагненням Кобзаря до відновлення вічних цінностей, братерської любові і встановлення Царства добра, правди і волі на всій землі.

Григорій Сковорода намагався показати в Біблії раціональне начало. Він говорив, що за її зовнішністю ховається „глагол божій”, що „вся сія дрянь дышет богом и вечностью”, несе в собі „прекрасную ипостась истины”.

Біблія у розумінні Сковороди є „преславная слава, слово божіе и мысли его”, вивчення якої дає розуміння сутності життя, відкриває вхід у „во многія обители божіего сего лабиринфа”. Біблія – це „мысли божія”, які творять у людині „сердце вечное”, а через це – робить вічною саму людину. Біблія – це святе письмо, в якому „розум божий ховається, замкнутий, недоступний і запечатаний”. Біблію порівнює Сковорода зі стежиною, яка „будьто лествица утвержденна на земле стоит, но на высоких краях и на острейших остнах и на горных горах почивает”. Святе Письмо є „ό παράδεισος (раєм) благочестивих і ангельських умів, на яке завжди дивляться, але яким ніколи не можуть пересититися”. Тому найправильнішим вважає Григорій Сковорода „здобувати друзів мертвих, тобто священні книги”.

У своєму листі до М.І. Ковалинського Сковорода співає гімн Біблії, як премудрості Божій: „Но ничто мне не нужно, как спокойна келіа, да наслаждаюся моею невестою оною: „Сію возлюбих от юности моея...” О, сладчайшій органе! Едина голубице моя, Бібліе! О, дабы собылося на мне оное! „Давид мелодивно выгравает дивно. На все струны ударяет. Бога выхваляет”. На сіе я родился. Для сего ям и пію, да с нею поживу и умру с нею, аминь!”

У курсі зарубіжної літератури Біблійна історія та християнська етика присутня незначною мірою в 6 класі, у розділі „З міфів давніх євреїв”. У ньому наведено лише оповідь про початок світу. Більш докладніше в курсі світової літератури учні знайомляться зі Святим Письмом у 9 класі.

Одночасно, сучасне дослідження життя і творчості багатьох зарубіжних письменників дає підстави для розгляду їх творчості в аспекті християнської етики і культури. Так, можна розглядати творчість Г.Х.Андерсена. О.Уайльда, О.С.Пушкіна і багатьох інших.

Показовим може бути розгляд шляху Миколи Гоголя до Христа. На запитання, чому він прийшов до Христа, російський письменник відповідав, що в Ньому він знайшов ключ до душі людини. Вивчення ж людської душі, на його думку, є надзвичайно важливою справою, сенс якої у визначенні здатності людини до високого призначення: „Назначенье человека – служить, и вся жизнь наша єсть служба. Не забывать только нужно того, что взято место в земном государстве затем, чтобы служить на нем Государю Небесному, и потому иметь в виду Его закон. Только так служа, можно угодить всем: государю, и народу, и земле своїй”. Думка про служіння, висловлена в „Авторській сповіді”, стала центральною у „Вибраних уривках листування з друзями”.

У „Вибраних уривках листування з друзями” Гоголь звертається до читачів як рівний усім людям учень єдиного для всіх Вчителя – Христа. Він виступає тут як апостол, що здійснює духовний подвиг в ім'я Бога і заради своєї землі, своїх співвітчизників: „Я не знаю выше подвига, как подать руку изнемогшему духом”. Відчувши моральний занепад у суспільстві, Гоголь намагається знайти шляхи духовного перетворення світу.

Письменник нагадує сучасникам про любов до своєї вітчизни. Кожний має служити їй на своєму місці, відкривши Бога в душі. Тільки так – через власне оновлення й духовне єднання – можна, на думку Гоголя, допомогти батьківщині визначити своє місце у світі, показавши приклад іншим народам. Кожний, як пише Гоголь, повинен подумати про своє спасіння, однак тепер слід більше думати не про себе, не бігти на кораблі зі своєї землі, але рятувати свою душу, не виходячи зі стін держави: „Должен всяк из нас спасать себя самого в самом сердце государства”.

Гоголь із болем говорить про розрив між державними й християнськими законами в суспільстві. Він закликає сучасників подолати цю незгоду, не боячись важких випробувань. Письменник звертається до людей, які потерпають від неможливості виявити свої здібності, від брутальності провінції, бездуховного оточення. Автор закликає їх не занепадати духом й зібрати всі сили для духовної боротьби: „На битву мы сюда призваны”. А найбільша битва, на думку Гоголя, триває у людській душі в боротьбі за людське в ній, за воскресіння великої любові, Бога. Не випадково „Вибрані уривки листування з друзями” завершує XXXII глава „Світле Воскресіння”. Біблійна фраза „Христос воскрес!” стала лейтмотивом усього розділу. Гоголь розкриває високий зміст цього свята, що полягає не в поцілунках, а передовсім у братській любові до людини, яка є найвищою цінністю, до всього людства. Цій високій меті духовного воскресіння суспільства присвятив своє служіння Гоголь.

Особливим твором Гоголя є „Размышления о божественной литургии”, який хоча і не вивчається у курсі середньої школи, проте у творчості письменника займав неабияке місце. Гоголь крок за кроком аналізує у ньому сутність служби Божої, вбачаючи у ній шлях єднання людини і Бога.

Слід зауважити, що твори Гоголя були програмними ще у церковноприходських школах. Так, з метою навчання і виховання підростаючого покоління учнів у церковнопарафіяльних школах учителі знайомили із творами класиків літератури, а також відзначали пам’ятні події, дати. Так, учні жіночої двокласної церковнопарафіяльної школи при Козельщинському монастирі читали твори О.С. Пушкіна, М.В. Гоголя, І.С. Тургенєва. У 1901 році у зв’язку із 50-річчям від дня смерті видатного письменника М.В. Гоголя школам було розіслано його твір „Размышление о божественной литургии”. 20 березня 1909 року у всіх духовно-навчальних закладах Чернігівської єпархії було здійснено літургію, а по її закінченні і панахиду в зв’язку із 100-річчям від дня народження М.В. Гоголя.

Зв’язок Біблійної історії та християнської етики зі шкільним курсом історії та географії полягає вже у тому, що будь-яка історія – це наука про минуле. Будь-яка подія стається в часі і просторі. Ці чинники завжди супроводжують історичну подію. Звідси є очевидним застосування географічних і хронологічних вказівок при ознайомленні з курсом Біблійної історії. Коло подій, які описані у Священній історії, за місцем дії займають лише невелику частину Азії та Африки. Тому ознайомлення учнів з географічним положенням, кліматичними умовами, рослинним і тваринним світом, деякими особливостями місцевості не складатимуть особливих труднощів. Проте таке ознайомлення ставить Священну історію в розряд достовірних знань, підвищує увагу учнів, викликаючи у них інтерес до вивчення побуту і умов життя народу, який близький до нас за Божественним одкровенням. Знайомство з цим, у свою чергу, значно краще пояснює і ті шляхи, яким Господь веде людство до спасіння.

Особливої уваги заслуговує висвітлення в курсі всесвітньої історії становлення і розвитку церкви Христової. На жаль, воно залишається однобічним, зорієнтованим лише на зовнішні прояви діяльності найбільш значущих церковних організацій, та й переважно у негативному плані. Як приклад варто навести організацію хрестових походів, інквізицію, індульгенції, негативні прояви діяльності окремих представників християнської церкви, наприклад пап римських (католицька церква), реформаторські крайнощі протестантизму, роз’єднаність Православ’я в Україні тощо. Тож, насамперед, варто звернути увагу учнів на той позитивний потенціал, який несло і несе у собі християнство, на те, що саме християнство (власне православ’я) стало державотворчим і культуротворчим фактором українського народу.

Суспільствознавчі науки пов’язує з християнською мораллю поняття законності, яке розглядається в них у різних аспектах, проте, врешті-решт, є двома сторонами однієї природи речей. Моральний закон, який прописаний у Біблії (як старозаповітний, так і новозаповітний) є ніби змістом, душею писаних законів, згідно яких живе суспільство.

Немає особливої потреби наголошувати на очевидній спорідненості курсу світської етики і етики християнської. Вагома різниця у них полягає, насамперед, у тому, що перша намагається привити дітям моральність, не опираючись на ідеал, взірець, приклад для наслідування, яким у другій є Христос.

Погляди на походження життя вже не є предметом спотикання для біологічної науки. Визнаючи право на існування матеріалістичної теорії, ми не можемо не надати такого ж права й іншій теорії – креаціоністській, яка є основою християнського віровчення про створення світу і походження людини. Тому предмет біології повинен знайомити учнів з різними підходами та гіпо­тезами. Вивчаючи біологію людини варто детальніше ознайомлювати учнів з її духовним началом, вбачаючи у цьому не лише задоволення культурних потреб чи вивчення особливостей нервової системи, а й духовний світ людини, що ґрунтується на вірі у Бога і прагненні богоуподібнення.

У цьому зв’язку доречним було б згадати про нерозривний зв’язок тілесного здоров’я людини і здоров’я душевного. Потрібність забезпечення і охорони здоров’я підростаючого покоління важлива тим, що воно є наслідком душевного благополуччя людини. Пропаганда здорового способу життя, міцності сім’ї – все це є також і складовою частиною християнської моралі. Саме до цього закликає нас Святе Письмо, застерігаючи, що порушники такого здорового у тілесному і в душевному плані способу життя не унаслідують Царства Небесного.

Залучення учнів до християнської духовної скарбниці, без сумніву, має здійснюватися і певною мірою здійснюється при викладанні предметів естетичного циклу. Адже на уроках образотворчого мистецтва діти мають змогу познайомитися з шедеврами мистецтва, які мають безпосереднє відношення до Святого Письма. Біблійні сюжети надихали великих митців для створення шедеврів. І без знання Святого Писання образ Сікстинської Мадонни залишиться лише красивим портретом, а „Повернення блудного сина” лише майстерно виконаною побутовою картинкою.

Ознайомлюючись з музичною спадщиною народу, не можна не наголосити, що найвидатніші представники українського композиторського товариства творили для Церкви, а такий видатний український композитор і знавець української духовної музики як Кирило Стеценко і сам був православним священиком.

Кожен навчальний предмет може внести свій вклад у єдину справу виховання дітей та молоді в дусі християнської моралі та культури. Для цього лише необхідно побачити у ньому ту зернину Божої премудрості, яка захована як у математичних та фізичних законах, так і в культурній спадщині народу.


^ 1.6. Організація позакласної виховної роботи з християнської етики


Виховання дітей на основі християнських цінностей не може бути сконцентрованим лише в системі календарних занять. Знання учнів, здобуті на заняттях курсу „Біблійна історія та християнська етика”, повинні поглиблюватися і розширюватися на позаурочних заходах. У свою чергу, позаурочний захід такого ґатунку має бути своєрідним продовженням навчальної діяльності на занятті, створюючи відповідний ґрунт для формування християнських переконань і стереотипів поведінки. Такі заходи повинні відповідати віковим та індивідуальним особливостям дітей, враховувати їхні інтереси й бажання, сприяти учнівській творчості та ініціативі, бути цікавими, змістовно та емоційно насиченими.

Тому мета позаурочної виховної роботи з християнської етики, на нашу думку, полягає у тому, щоб:

- поглибити і розширити отримані знання;

- допомогти сформувати практичні навички і світоглядні переконання;

- через поєднання принципів християнської моралі із життєвим досвідом учнів формувати навички поведінки, які відповідають нормам християнської моралі;

- сприяти усвідомленню дітьми образу Ісуса Христа як найдосконалішого прикладу для наслідування;

- наповнювати різні сфери виховної роботи релігійним змістом;

- урізноманітнити дозвілля учнів формами організації як навчального, так і розважально-ігрового плану;

- залучити до виховної роботи духовно-морального спрямування батьків учнів, учителів школи та представників громадськості.

Форми організації позакласних виховних заходів з християнської етики можуть бути класифіковані, виходячи з різних підходів. Дібрати єдину класифікацію для них досить важко. Однак, враховуючи певні параметри організації і проведення виховних позакласних заходів, спробуємо умовно поділити на чотири групи, зобразивши це у такій схемі:



Як видно зі схеми, до першої класифікаційної групи входять заходи, об’єднані кількісним показником участі в них учнів, тобто, за кількістю учнів, які залучаються до підготовки і проведення заходу. До цієї групи віднесемо індивідуальну (індивідуальні бесіди з дітьми та батьками; індивідуальні завдання для підготовки до години інформації чи дискусії тощо), групову (заняття гуртка чи студії; випуск християнської стінгазети чи часопису; заняття дитячого християнського театру тощо) та загальну (підготовка і проведення тематичного тижня; проведення конкурсу малюнків і поробок, пісні; проведення тематичних ранків, вечорів, олімпіад, зустрічей, лекторіїв тощо). Деякі загальні форми виховних заходів можуть виходити за рамки однієї школи і перетворюватися в різноманітні міжшкільні (районні, обласні, всеукраїнські) огляди, ігри, конкурси, турніри тощо.

Окремо варто, на нашу думку, зупинитися на організації роботи дитячого християнського театру. Вчитель залучає до роботи учнів приблизно однієї вікової категорії, наприклад, з паралельних або суміжних класів. Підготовка інсценізації до свята (наприклад, Світлого Христового Воскресіння) чи на морально-етичну тему (наприклад, щедрість і скупість у сценічній мініатюрі „Погорільці”) вимагають наполегливої роботи як з боку вчителя, так і учнів. Проте такий вид позакласної роботи, як свідчить практика, найбільше подобається учням. Крім того, такі позакласні заняття з християнської етики дають можливість більш тісного зв'язку та спілкування між школярами різних класів, оскільки вони об’єднані одним завданням і працюють в обставинах, створених на основі духовних потреб і спільного бажання нести радість іншим.

Проведення різноманітних конкурсів як у межах окремого класу, так і в рамках школи, створюють у навчальному закладі своєрідну атмосферу змагання, яка, за відповідної участі вчителя, здатна виховувати в учнів такі якості християнина, як взаємодопомога, толерантність, почуття радості за успіхи товариша та ін. Наприклад, до найбільших християнських свят, як то Різдво Христове, можна провести конкурси колядок і щедрівок. Доречними будуть конкурси християнської поезії і виставка-конкурс пасхальних писанок до свята Воскресіння Господнього. А такі виховні заходи, як огляд-конкурс християнської поезії (відомої і власної) або конкурс малюнків, можуть бути, на нашу думку, невід’ємним атрибутом будь-якого християнського свята чи події в житті країни.

Відзначення переможців подібних конкурсів християнського змісту також повинне мати виховне значення. Важливо, щоб кожен учасник став своєрідним переможцем в одній з номінацій, і нагороди були вручені усім учасникам конкурсу. Це наповнить ці конкурси християнськими стосунками та приязною атмосферою.

Щодо активності учасників у позакласних виховних заходах з християнської етики, яка є основним атрибутом другої групи, варто, на нашу думку, виділити такі форми: активну, що передбачає безпосередню активність учнів в організації і проведенні заходу; умовно-активну, при якій учні проявляють свою активність, виконуючи доручення вчителя чи домашнє завдання; пасивну, при якій учні є переважно пасивними спостерігачами, що, однак, не зменшує виховну роль таких заходів.

Активні форми організації позакласної виховної роботи з християнської етики потребують активної участі та діяльності самих школярів на різних етапах підготовки заходів та їх проведення. Це, насамперед, диспути на актуальні моральні теми, тематичні вечори, олімпіади, конкурси на кращого знавця Біблії, підготовка і проведення різноманітних тематичних виставок тощо.

Стандарт підготовки диспуту чи дискусії на морально-етичну тему має свої особливості і повинен включати, щонайменше, три етапи: підготовчий, реалізаційний та підсумковий. Протягом підготовчого етапу викладач формує творчу групу, разом з якою визначає тему май­бутньої дискусії, призначає відповідальних за окремі ділянки роботи, складає план про­ведення дискусії, визначає час і місце її проведення. Підготовка учасників дискусії перед­бачає їх поділ на окремі групи, наприклад, „експертів”, „активістів” та „спостерігачів”. Зав­дан­ням „експертів” буде підготовка матеріалів, які стосуються висвітлення проблемного питання з точки зору певних суспільних інститутів, наприклад, Церкви, права тощо. Група „активістів” готує матеріал для аргументування своєї позиції на підтримку чи заперечення основних положень проблемного питання. Група „спостерігачів” є, переважно, пасивними учасниками, які можуть брати участь у дискусії, ставлячи запитання „активістам”, чи висловлюючи свою думку під час дискусії. Важливою частиною підготовки заходу є також організація і проведення опитування думки школярів щодо проблеми для обговорення.

Реалізаційний етап передбачає власне проведення заходу. Активність учасників у ньому визначається як якістю підготовленого матеріалу, так і зацікавленістю аудиторії у заявленій проблемі. Проведення заходів такого плану може відбуватися як в урочному, так і в позаурочному форматі, оскільки є однією з цікавих форм проведення заняття. Його цінність вимірюється, насамперед, вибором цікавої теми, яка б була актуальною для молоді, відповідала б їхнім інтересам, спонукала б їх до пізнання і самовдосконалення. Це може стати передумовою вільної дискусії, обміну думок і відвертості. Такими гострими і актуальними для молоді темами можуть бути проблеми ранніх шлюбів і дошлюбних стосунків. Велику зацікавленість викликає в учнів питання місця молоді в релігії, Церкві. Хоча ці проблеми піднімаються на заняттях курсу „Біблійна історія та християнська етика”, однак формат дискусії сприяє більш вільному обміну думок і висловленню власної позиції з даної тематики. Одним із основних завдань вчителя при проведенні подібних заходів – не дозволити учасникам дискусії спуститися до рівня побутових суперечок, а толерантно підвести їх до розуміння вічних Божих істин.

До умовно-активних форм варто зарахувати зустрічі зі священнослужителями і представниками різних релігійних конфесій. При таких зустрічах активність учнів зумовлюється їх зацікавленістю тематикою зустрічі і, як наслідок, тими запитаннями, які вони задають гостеві.

Водночас існують такі форми, де діти відносно мало активні, їх головна діяльність – слухання, спостереження, сприйняття, роздумування. До таких форм можна віднести лекції та доповіді на обрану тему з християнської етики, екскурсії до святинь України, перегляд фільмів біблійної тематики, концерт духовної музики, виставки малюнків-ілюстрацій до Біблії.

Для кожного типу заходів учасники повинні обиратися, виходячи із вікових особливостей. Так, при перегляді фільмів на біблійну тематику, прослуховуванні концерту духовного співу, відвідуванні драматичних постановок християнського змісту аудиторія може добиратися довільно не зважаючи на вікові відмінності. Щодо лекцій, диспутів чи зустрічей зі священиком з тематикою, присвяченою актуальним питанням морального та світоглядного становлення молодої людини, то зрозумілим є обмеження контингенту учасників учнями старших класів. Хоча зустріч з цікавою людиною, яка здійснюється з метою християнського виховання, можлива і для учнів середніх класів, проте за формою вона може бути у вигляді бесіди чи розмови. Така ефективна форма християнської виховної роботи у загальноосвітній школі може органічно поєднуватися з іншими заходами (наприклад, концерт) або бути самостійною. Важливо, щоб підготовку та проведення заходу, а також запрошення гостей на зустріч організовували самі учні.

За місцем проведення виховних заходів, як основного показника третьої класифікаційної групи, варто виділити такі: внутрішньошкільні, до яких відноситься переважна частка вказаних вище виховних заходів, та позашкільні, до яких входять паломництва й екскурсії, зустрічі, а також справи милосердя, як то допомога немічним, хворим, нужденним тощо.

Екскурсії, за умови належної їх підготовки, несуть велике виховне та пізнавальне значення. Їх бажано приурочити до вивчення певних тем, що пов’язані, наприклад, з церковною архітектурою, святинями рідного краю тощо. Підготовка до проведення такого заходу передбачає попереднє теоретичне знайомство учнів з питанням. Так, при вивченні тем „Найвідоміші храми України” чи „Традиційна символіка храму” доречними будуть екскурсії до храмових споруд місцевого чи загальнонаціонального значення, як то Києво-Печерська Лавра, де кваліфікований екскурсовод у доступній і цікавій формі ознайомить учнів з історією становлення та сьогоденням цієї найвизначнішої духовної святині України. Водночас, доцільним буде, на нашу думку, попереднє знайомство з деякими історичними фактами та життєписом тих святих, чиї мощі знайшли спочинок у печерах Лаври. Особливе зацікавлення учнів викликають розповіді про святих Нестора Літописця, Іллю Муромця, з якими учні певною мірою знайомі з курсу літератури чи історії, проте з подивом відкривають для себе той факт, що це реальні історичні постаті, які зачислені Православною Церквою до лику святих.

Вивчення таких тем, як „Світ як Боже творіння”, „Дивосвіт навколо нас” доцільними вбачаються екскурсії на шкільне подвір’я чи у парк, під час яких учні матимуть змогу безпосередньо спостерігати за мудрістю створеного світу.

Четверта група об’єднує виховні заходи за метою їх проведення: ознайомлювальні (лекція на певну тематику, інформаційний час, перегляд фільмів на біблійну тематику), розвивальні (брейн-ринг, ток-шоу, диспут) та практичні (виготовлення поробок і малюнків, заняття театру чи студії тощо).

У плані естетичного розвитку дитини, однією з ефективних форм виховної роботи є відвідування концертів духовної музики, перегляд фільмів на біблійну тематику тощо. Концерт духовної музики і співу може бути організований безпосередньо в школі. Для цього можна запросити церковний хор чи підготувати виступи власного хорового колективу. Перегляд фільмів буде своєрідним ілюстративним матеріалом до вивчених згідно програми факультативного курсу біблійних оповідей.

Одним із важливих засобів розвитку учнівських інтересів до знань з християнської етики є проведення олімпіад, конкурсів, брейн-рингів та ін. Організація таких заходів вимагає особливої підготовки учня, його систематичної і глибокої роботи над матеріалом Святого Письма. А участь у підготовці та проведенні організовує, дисциплінує, зосереджує увагу, виховує повагу до знань та бажання самоудосконалюватися, розвивати свою пам'ять і мову.

Досить частими є проведення у школі різноманітних конкурсів естетичного характеру, як то конкурс малюнку на певну тематику чи до свята, виставка виробів учнів тощо. Такі конкурси і виставки можна присвятити біблійній тематиці, чи найбільшим християнським святам – Різдву Христовому і Світлому Христовому Воскресінню.

Захоплення учнів малюванням варто використати для випуску християнських класних чи загальношкільних газет. Тематикою таких газет можуть стати традиції святкування християнських свят в Україні та за кордоном, життєписи святих, імена яких носять діти, особливі події в житті класу, що пов’язані з цікавими екскурсіями до християнських святинь рідного краю і України, життя християн-ровесників з різних країн тощо. Робота над кожним номером такої газети згуртовує зацікавлених учнів і слугує дієвим засобом різнобічного розвитку особистості учня.

Окремо варто зазначити, що кожна школа має своїх юних літераторів, які пробують себе у написанні віршів і прозових творів. За професійної допомоги, вони із задоволенням наповнять рукописний журнал чи альманах християнською поезією та творами на морально-етичні теми.

При організації і проведенні виховних заходів з християнської етики велику допомогу може надати бібліотека. Тематичні виставки літератури можуть стати хорошими доповненнями до таких виховних заходів з християнської етики, як конкурси, конференції, лекції та ін. Крім того, бібліотекарі організовують обговорення книг християнського змісту, проведення днів пам’яті християнських поетів та письменників, інформування про нові надходження.

Окремо варто зупинитися на тематиці виховних заходів. Здається, що у наш стрімкий і перенасичений страхіттями, бісовщиною, розпустою та іншими формами аморальної поведінки час найбільш виваженими повинні бути виховні заходи, щоб вони не підігрівали нездорового інтересу до аморальних проявів поведінки у дітей і не культивували невластиві нашому народу традиції та ритуали. Достатньо на цьому поприщі трудяться ЗМІ, пропагуючи, наприклад, з усіх сил „день святого Валентина” чи т.зв. „хелоуін”, які у країні свого походження, можливо, і мають якусь історію та сенс. У нас же вони проявляються лише як примітивне і безглузде „мавпування” чужорідних традицій у найпотворнішому їх розумінні. У нас же є свої традиції, що пов’язані з християнським віросповіданням і моральністю. Вони чекають на своє повернення і відновлення.

Таким чином, викладене вище дозволяє стверджувати, що класифікація форм організації позакласної християнської роботи викликає певні труднощі, оскільки сформувалися та використовуються дуже багато різноманітних форм такої роботи. Умовно їх можна поділити на групи за кількісним показником участі учнів у виховних заходах з християнської етики, активністю учасників, місцем проведення та метою їх проведення.

Очевидними, на нашу думку, є два аспекти позакласної виховної роботи. По-перше: не слід розглядати позакласну роботу окремо від викладання програмного курсу „Біблійна історія та християнська етика”. Адже власне заняття курсу мають, насамперед, виховну мету і спрямовані на формування християнської світоглядної позиції. Цю ж мету повинен переслідувати і будь-який християнський позакласний захід. Позакласна виховна робота з християнської етики є органічним доповненням до занять курсу, оскільки основним її завданням є практична реалізація здобутих на занятті теоретичних знань.

Другим питанням є необхідність використання християнської тематики і в інших виховних заходах, які проводяться у школі. Педагогічна робота в напрямку християнського виховання дітей передбачає, що будь-який виховний захід може і повинен нести у собі часткове християнське спрямування. Тільки за таких умов християнська етика може стати інтегративною частиною всього навчально-виховного процесу в школі.


^ 1.7. Наочність у процесі викладання курсу Біблійна історія та християнська етика


У розпорядженні викладача є безліч навчальних посібників і методів, використання яких допомагає дітям краще засвоїти матеріал. У них докладно говориться про важливість оповідання історій і проведення дискусій. Але вчитель володіє й іншими ефективними прийомами викладання – використання наочних засобів для навчання учнів усіх вікових груп.

Ми знаємо, наскільки важливо передати дітям Слово Боже. Але чи всі можуть добре розповідати?

Приблизно:

- 5% людей мають дарування розповідати історії;

- 5% ніколи не досягнуть цього;

- 90% навчаться по необхідності, завдяки практиці й ентузіазму.

1. Перша категорія людей – це природжені оповідачі. Вони зуміють зацікавити своєю розповіддю як молодих, так і літніх. Коли слухаєш їх, події прямо вимальовуються перед очима. У цих людей є талант, і вони відповідають за найкраще його використання.

2. Інша категорія – це люди, які ніколи не навчаться розповідати. Вони навіть не бажають що-небудь розповідати. Але хіба це не дозволяє їм працювати з дітьми? Ні, звичайно! Усний виклад – це тільки частина часу, проведеного з дітьми. Є багато інших завдань: вітання дітей, вивчення напам'ять віршів, спів, гра на інструментах, виготовлення різноманітних виробів і малюнків тощо.

3. Але більшість людей можуть навчитися цікаво й дохідливо говорити з аудиторією. У цьому їм допоможуть практичні вправи. Однак пам’ятайте, до цьому варто підходити з молитвою. Таким педагогам величезну допомогу надають візуальні засоби. Варто знати, що діти запам'ятовують тільки невелику частину з того, про що їм розповідають:

- 20% того, що чують;

- 50% того, що чують і бачать;

- 80% того, що чують, бачать і самі роблять.

Тому діти більше запам'ятовують що-небудь із розповіді, якщо вона супроводжується ілюстрацією. Такі наочні приладдя використовуються у зв'язку з тим, що без них не обійтися:

1) збуджують інтерес дітей, привертають їхню увагу;

2) сприяють прискоренню процесу навчання;

3) привертають і підтримують увагу дітей протягом усього уроку. Для сьогоднішньої дитини звичне телебачення й відео. Як правило, їй важко тільки слухати. Її увага повинна зосереджуватися на чомусь цікавому, візуальному;

4) підкреслюють важливі моменти уроку. Для цього виготовляють наочні посібники, що сприяють поясненню центральної істини: виписують ключові слова й фрази на окремі аркуші;

5) сприяють запам'ятовуванню. Урок може бути відтворений в пам'яті за допомогою чудової ілюстрації. Картини й предмети залишаються в пам’яті, в той час як абстрактні поняття забуваються;

6) наближають культуру древніх часів, допомагають краще зрозуміти викладений матеріал. Діти бачать одяг, будинки біблійних часів, довідуються, який вигляд мала гробниця, що таке посудина з єлеєм, яким був Ковчег Завіту тощо;

7) допомагають зрозуміти важкі абстрактні біблійні поняття;

8) пожвавлюють історію, роблять навчання цікавим і приємним, а також змушують учнів мислити.

Існують найрізноманітніші способи зробити урок наочним і цікавим. Це – використання книг з картинками, слайдів і фільмів, географічних карт і фланелеграфів, проведення ігор і конкурсів, вивчення пісень і основ образотворчого мистецтва, спільна робота, і багато чого іншого. Всю їхню розмаїтість не можна описати, але все-таки ми повинні пам'ятати, що все це – тільки засоби. Найважливішою ж є Євангельська Звістка.

Наочність у біблійній історії

Наочні методи навчання старі, як світ. Увесь світ, як говорить псалмоспівець, „проповідує славу Божу” (Пс.18:2). І після створення людини ми бачимо, що Сам Бог використовував наочність для з'ясування істин. Так, після закінчення потопу Бог показав веселку на небі, як нагадування Ною й наступним поколінням про Свій з ними завіт миру (Бут. 9:13-17).

Патріархові Якову Бог дав видіння сходів до Небес, щоб показати Свою присутність поруч з ним на будь-якому місці, а не тільки в будинку батька (Бут. 28:10-17). Мойсею з'явився й розмовляв з ним із палаючого тернового куща (Вих. 3:2-6). Бог оголосив Свій суд над Вавилоном написом на стіні (Дан. 5:5). І це тільки окремі приклади.

Вивчення життя святих показує, що вони часто використовували наочні методи навчання. Пророк Єремія скористався глиняним глечиком, щоб показати майбутнє зруйнування Єрусалима (Єр. 19:1-12). Пророк Єзекиїль спорудив діючу модель міста Єрусалима, що означало його зруйнування вавилонянами (Єз. 4:1-3). Новозавітний пророк Агав зв'язав себе, щоб показати апостолу Павлу його майбутнє ув'язнення (Дії 21:10-11).

Є безліч прикладів, коли святі ефективно використовували не тільки словесні образи, притчі, але також і наочні приклади. Вони не вагалися у використанні цих методів, якщо це слугувало Божій меті. І ми не повинні, особливо при роботі з дітьми.

Наочність була важливою частиною навчання Ісуса Христа. Згадаємо коротко лише деякі приклади. Господь обрав лілею як ілюстрацію істини (Мт. 6:28-32); показав монету, щоб дати урок спокусникам (Мт. 22:17-21); двома лептами вдови навчив правильно жертвувати (Мк. 12:41-44); брав дитя й на прикладі його вчив щирій величі (Мт. 18:1-4); щоб навчити смиренності, Господь використовував приклад умивання ніг Своїм учням (Ін. 13:4-5). Якщо Ісус Христос, найбільший Учитель усіх часів, використовував наочність, то, звичайно, і ми можемо застосовувати її з користю й у сучасності.

Наочні приладдя і їхнє застосування

Існує величезна розмаїтість доступних наочних приладь. Тому викладачеві, що не використовує їх, нема чим виправдатися. Ви можете використовувати фланелеграф, картинки, білу дошку, чорну дошку, предметні уроки, малюнки „на липучках”, карти, смужки зі словами, діапозитиви із проектором, магнітну дошку й багато-багато чого іншого. Спробуємо розглянути найбільш відомі з них.

Фланелеграф

Найкращим посібником для шкіл є фланелеграф. Існує безліч засобів використання фланелеграфів під час вивчення біблійної історії та інших тем, пов'язаних з Біблією.

Для цього пристрою використовується дошка-стенд із ніжкою-підставкою, що робить її трохи похилою. Покривати стенд краще м'якою тканиною (байкою або фланеллю) блакитного або світло-зеленого кольору. Крім того, добре мати зйомні шматки матерії різного кольору: їх застосовують залежно від змісту оповідання. Наприклад, блакитнувато-сірий тон або світло-зелений – для дії, що відбувається вдень, улітку, навесні; блакитний, рожевий – для дії, що відбуває ранком, узимку; темно-синій – увечері, уночі. Ви можете також додавати шматочки фланелі, що зображують пейзаж, наприклад: дороги, дерева, гори, хмари або хвилі. А додавши колони, сходи, двері, вікна, ви отримаєте вид палацу, вертепу або храму.

Основу вирізують із ДВП чи картону. Її не обов'язково робити на підставці. Можна зробити її розкладною або просто притуляти до стіни. Іноді просто завішують фланеллю класну дошку, використовуючи магніти для металевих дощок або шпильки  – для коркових.

Форма основи, залежно від теми, може бути різною. Так, зустрічаються форми зірки (на Різдво), яйця (на Великдень), храму, серця тощо.

Відповідно до розмірів фланелеграфа виготовляють площинні фігурки, зі зворотної сторони обклеєні байкою, фланеллю або оксамитовим папером. Завдяки покриттю зворотного боку, фігури втримуються на дошці, і їх легко знімати. Це допомагає програвати хід оповідання на очах у дітей. Фігурки можна переміщати по екрані, робити ними рухи, додавати написи – міняти картинку, роблячи її динамічною, чого не можна зробити із простою книжковою ілюстрацією. Прикріплюючи слова або символи, за допомогою фланелеграфа можна вивчити біблійний вірш, слова пісні, скласти таблиці й багато чого іншого.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18



Похожие:

Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 iconНавчально-методичний посібник для студентів спеціальності : 010103 та 010103 "Педагогіка і методика середньої освіти. Образотворче мистецтво"
Теоретичні основи композиції: Навчально-методичний посібник для студентів внз художніх та художньо-педагогічних спеціальностей. /...
Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 iconНавчально-методичний посібник для 2-го класу К. Шкільний світ, 2012. 128с. Зміст розділ Теоретичні питання засвоєння етичних норм молодшими школярами: психологічний аспект
Лариса Кравчук.«Сходинки етичного зростання»: Навчально-методичний посібник для 2-го класу К. Шкільний світ, 2012. 128с
Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 iconНавчально-методичний посібник для 3-го класу К. Шкільний світ, 2012. 128с. Зміст розділ Теоретичні питання засвоєння етичних норм молодшими школярами: психологічний аспект
Лариса Кравчук.«Сходинки етичного зростання»: Навчально-методичний посібник для 3-го класу К. Шкільний світ, 2012. 128с
Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 iconБ. Руснак залучення громадян до участі в місцевому самоврядуванні навчально-методичний посібник
Залучення громадян до участі в місцевому самоврядуванні. Навчально-методичний посібник / Укладач Б. А. Руснак. – Чернівці: чмгс “Буковинська...
Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 iconSemester: 9 Number of ects credits allocated
Вербінська Г. М. Уроки астрономії: навчально-методичний посібник. – К.: Шк світ, 2010. – 128 с
Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 iconНавчально-методичний посібник для студентів педагогічних університетів. Умань : впц «Візаві», 2011. 201 с
В., Колмакова В. О. Інформатика. Змістові модулі : Інформація та інформаційні процеси. Інформаційна система. Операційні системи....
Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 iconНавчально-методичний посібник для викладачів. Аспірантів, студентів магістратури. К.: Кондор,2008. 272с
Артемова Л. В. Педагогіка і методика вищої школи.: Навчально-методичний посібник для викладачів. Аспірантів, студентів магістратури....
Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 iconМетодичний посібник «корпоративні права»
Методичний посібник розроблено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Березій З. А
Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 iconНачальника управління житлово-комунального господарства
Біла Церква (далі -порядок) розроблено з метою впорядкування процедури проведення періодичної повірки, обслуговування І ремонту квартирних...
Навчально-методичний посібник За редакцією І. Г. Ковровського Біла Церква 2010 icon2. Module code: бмн 6 06 3 Module type
Красноштан І. В., Миронюк Т. М., Пащенко М.І. Загальна цитологія І гістологія (практикум). Навчально-методичний посібник для студентів...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов