Роль Петра Іваненко (Петрика) — гетьмана Ханської України в історії українського козацтва icon

Роль Петра Іваненко (Петрика) — гетьмана Ханської України в історії українського козацтва



НазваниеРоль Петра Іваненко (Петрика) — гетьмана Ханської України в історії українського козацтва
Дата конвертации29.12.2013
Размер56.84 Kb.
ТипДокументы
скачать >>>




Роль Петра Іваненко (Петрика) — гетьмана Ханської України в історії українського козацтва

Трагічний поділ України на Правобережну і Лівобережну, подальші утиски Москвою прав та вольностей Запорозького війська і розквіт доносительства, вимушений подвійний стандарт у правлінні гетьманів, зокрема І. Мазепи, — усе це витворило розмаїття суспільно-політичних рухів і напрямів мислення в Україні. Сьогодення диктує вимоги, які націлені на заповнення „білих плям” в локальній історії українських земель, а через віддаленість територій Ханської України від земель Російської імперії багато відомостей з історії козацтва залишилися невідомими і, можливо тому, не розглядаються навіть у курсі історії рідного краю (Запорізька область). Тому життя та діяльність політичного діяча кінця XVII - початку XVIII століття, гетьмана Пе́тра Іване́нко (Петрика)  або Петра Івановича Сулими і взято було нами до висвітлення у дослідженні і є актуальним.

Україна здавна перебувала на перехресті геополітичних протягів, що часом ставали буревіями й трощили паростки державного й культурного життя. Українську історію годі уявити інакше, ніж сповнену несподіваних поєднань мозаїку. Речі, що в будь-якій іншій культурі могли б виглядати чудернацькою еклектикою, в Україні розквітали дивним суцвіттям синтезу, не позбавленого своєрідності й гармонії. Таким синтезом було запорозьке козацтво, яке ввібрало в себе господарські та культурні уклади землеробської Півночі й кочового Півдня. Та й саме поняття «Україна», яке тривалий час існувало як позначення дотичного до степу порубіжжя, себто – землі козаків, лише в ХІХ сторіччі перетворилося на етнічну назву й для некозацьких Волині, Галичини та Буковини. Проте лишилися регіони, де український синтез не відбувся сповна. Одним із таких є територія, де впродовж ХV–ХVІІІ ст. розташовувалося Кримське ханство. Дарма, що колись глухі закутки цього терену були відомі козацтву краще, ніж велелюдні галицькі середмістя. Сьогодні етнічна карта України демонструє жорстку закономірність: чим далі на південь, тим менше нам відоме. Тому й не дивно, що за тему нашого дослідження було обрано „Роль Петра Іваненка (Петрика) – гетьмана Ханської України в історії українського козацтва”, адже навіть в рамках шкільної програми з історії України вивчення козацтва обмежується територіями, прилеглими до Запоріжжя і майже не торкається земель Північного Причорномор`я.

Мета роботи – розкрити і проаналізувати роль Петра Іваненка в історії українського козацтва в контексті „Літопису” Самійла Величко.

Територіальні межі дослідження охоплюють землі на півдні України та лівобережжі сучасної Молдови (турецька назва Єдісан) між річками Дністер і Буг, що належали номінально Туреччині.

„Хто ж такий Петро Іваненко і яке місце йому відведено в історії українського козацтва? ” – на ці запитання ми й спробуємо знайти відповідь.

Рік народження невідомий. Родом, очевидно, з Нового Санжарова на Полтавщині, бо там жили його родині, чи з Полтави. Родичався із полтавським полковником Ф. Жученком, І. Іскрою та генеральним писарем В. Кочубеєм; є гадка, що він — син четвертої дочки Ф. Жученка, сестри жінок І. Іскри та В. Кочубея; інша версія: дружина Петрика — Жученкова онука. Батько його був бідний. Петрик рано осиротів, жив у школі, потім, очевидячки, навчався в Київській колегії, бо одержав достатню освіту, щоб стати старшим канцеляристом у Генеральній канцелярії. У 1691 р. гетьман L Мазепа послав його до Ф. Жученка з монаршою платнею. По тому Петрик подався на Запорозьку Січ, де був поставлений січовим писарем. 23 квітня 1692 року у супроводі 60 козаків рушив до Казикермену, де 26 травня постановив Вічний мир між Україною та Кримом або союз із Кримом від імені вільної (відповідно до угоди) держави «Князівства удільного Київського, Чернігівського й усього Війська Запорозького городового і народу малоросійського», що оголошував Україну «видільною» (незалежною) державою, яка мала зватися Малоросійським князівством й бути вільною. Тим Петрик оголосив антиросійське повстання, видавши в липні 1692 року свої універсали, з Казикермена їде до Перекопу, а в липні проголошується гетьманом України. Але підняти національно-визвольного повстання Петрик не зумів, козаків при собі мав небагато (близько 500 чоловік) і міг вести тільки локальні дії. Адже навіть старшина і „військова чернь, і посполиті міста Полтави та інших міст обивателі Полтавського полку”, відповідаючи на Петрикові універсали від липня 1692 року, не розуміли, згідно „Літопису” С. Величко, звідки взявся такий новий гетьман козацький і зневажливо ставилися до будь-яких його попереджень.

Ідея союзу з Бахчисараєм, на який пішов Петро Іваненко, не була для козацтва ні новою, ні одіозною. Давні економічні зв’язки Запорожжя й південних полків Гетьманщини з Кримом спонукали до політичної співпраці з ним. Руські дружини служили ще у війську золотоординських ханів, а один вояк-урус відзначився тим, що позбавив життя монгольського темника Ногая, розбитого ханом Токтою. Руси навіть у 60-х роках ХІІІ століття мешкали великою громадою в першій столиці татарського Криму – Солхаті. В наступні сторіччя руські квартали були в більшості великих міст Криму. В ХVІ столітті у Кафі (сучасній Феодосії) український квартал мав 27 дворів і православну церкву. Однак Петрикові надії на вдалий союз із турками почали хитатися через кримське розуміння війни як грабунку, тим самим кримські війська порушили зобов`язання, дані у статті IV Вічного миру 1692 року. Не дивлячись на це, розчарування стосовно Петрика не було повсюдним. Мешканці порубіжжя залишали свої витолочені землі й переходили до Бузько-Дністровського межиріччя, себто до Кримського ханства. Потік переселенців від початку був значним і ще пожвавився після поразки повстання Семена Палія, коли польський уряд ліквідував на Правобережній Україні козацький устрій. По інший бік польського кордону хан запровадив адміністрацію на чолі з Петриком, котрий із 1695 року іменувався «гетьманом Ханської України». Щойно заснованими в степу селами порядкували козаки, з-поміж яких були колишній прибічник Палія сотник Пляка, фастівський козак Гаврило Олейченко. Відомі імена й інших ханських гетьманів – Стецика та Івана Богатого. Мрії Петрика збувалися, хоча не там і не так, як хотілося.

Осаджену Новобогородицьку фортецю взяти йому не пощастило, з орільських сотень йому піддалося два міста: Китайгород та Царичанка. Повторну акцію Петрик здійснив у січні 1693 р., пішовши на землі Полтавського полку з татарами; ходив у походи ще 1694 і 1696 роках, але успіху не мав. На жаль, після 1696 року ім’я Петрика з історичних документів зникає. Існує версія, що його вбили, і друга, що дожив до 1712 року. Незважаючи на неуспіх, Петрик є одним із цікавих поборників незалежності Козацької держави.

Таким чином, коли у 1691 році на Січі з’явився колишній писар Генеральної військової канцелярії Петро Іваненко, котрого, мабуть, із подачі Івана Мазепи принизливо звали Петриком, його роль в історії козацтва була прорахована. Наслідуючи приклад Хмельницького, він спробував, спираючись на Крим, підняти козацьке повстання, але тепер не проти Польщі, а проти Росії, адже, на відміну від багатьох з козацької старшини, не закривав очі на свавілля її. Він зміг побачити, що як під владою Польщі, так і під Росією, народові українському жилося нелегко, а Крим обіцяв незалежність. Утяження посполитому людові були, бо старшина захоплювала маєтності, добивалася в царя їхнього затвердження, згідно з „Літописом” С. Величко, старшина вперто перешкоджала переходу посполитих у козаки і намагалася закріпити їх у підданстві, від чого бували й заворушення. Петрик це незадоволення й намагався використати. Дійсно, його дії трохи нагадували дії Богдана Хмельницького, який наперекір багатьом пішов на союз із Москвою, але, на відміну від першого, Іваненко не спирався тільки на спорідненість віри, але й дивився на реальні дії і підтримку Криму у повстанні. Тож Петро Іваненко в історії українського козацтва відіграв роль ще одного поборника незалежності українських земель.

Список використаної літератури

  1. Величко С. В. Літопис. Т. 1. / Пер. з книжної української мови, вст. стаття, комент. В. О. Шевчука; Відп. ред. О. В. Мишанич.— К.: Дніпро, 1991.— 371 с.

  2. Величко С. В. Літопис. Т. 2. / Пер. з книжної української мови, комент. В. О. Шевчука; Відп. ред. О. В. Мишанич.— К.: Дніпро, 1991.— 642 с.

  3. Владислав Грибовський. Ханська Україна // Український тиждень, №32 (93), 7.08.2009

  4. Тисяча років української суспільно-політичної думки. У 9-ти т. — К.: Дніпро, 2001. Т. 3. — Кн. 2. — Остання чверть XVII — початок XVIII ст. / Упор., резюме, приміт. В. Шевчука. — К.: Дніпро, 2001. — С. 49-59



Похожие:

Роль Петра Іваненко (Петрика) — гетьмана Ханської України в історії українського козацтва iconОрганізація тематичних заходів до Дня українського козацтва
Майже у всіх птнз області проводяться заходи до Дня українського козацтва. Постійно надається методична допомога заступникам директорів...
Роль Петра Іваненко (Петрика) — гетьмана Ханської України в історії українського козацтва iconНаказ №320 Про нагородження відзнакою «Козацька грамота Українського Реєстрового Козацтва»
За вагомий внесок у відродження духовності українського народу, патріотизм та відданість Українській державі, керуючись Статутом...
Роль Петра Іваненко (Петрика) — гетьмана Ханської України в історії українського козацтва iconНаказ №232 Про нагородження відзнакою Українського Реєстрового Козацтва "Бронзовий козацький хрест" ІII ступеня
Статутом Всеукраїнської громадської організації Українське Реєстрове Козацтво” та на підставі рішення Ради Генеральної старшини Українського...
Роль Петра Іваненко (Петрика) — гетьмана Ханської України в історії українського козацтва iconНаказ №278 Про нагородження відзнакою Українського Реєстрового Козацтва "Срібний козацький хрест" II ступеня
Статутом Всеукраїнської громадської організації Українське Реєстрове Козацтво”, на підставі подання начальника Головного штабу урк...
Роль Петра Іваненко (Петрика) — гетьмана Ханської України в історії українського козацтва iconНаказ №277 Про нагородження відзнакою Українського Реєстрового Козацтва "Бронзовий козацький хрест" ІII ступеня
Статутом Всеукраїнської громадської організації Українське Реєстрове Козацтво”(урк), на підставі подання начальника Головного штабу...
Роль Петра Іваненко (Петрика) — гетьмана Ханської України в історії українського козацтва iconНаказ №279 Про нагородження відзнакою Українського Реєстрового Козацтва "Срібний козацький хрест" II ступеня
Донеччині, керуючись Статутом Всеукраїнської громадської організації Українське Реєстрове Козацтво”(урк), на підставі подання начальника...
Роль Петра Іваненко (Петрика) — гетьмана Ханської України в історії українського козацтва iconВідродження українського козацтва на полтавщині
Це та сторінка історії, яка інтегрує, об’єднує наше й досі розколоте суспільство. Козацьке минуле так глибоко й органічно вкарбувалося...
Роль Петра Іваненко (Петрика) — гетьмана Ханської України в історії українського козацтва iconПрограма досліджень історії сучасної України ім. Петра Яцика Всеукраїнська асоціація викладачів історії та суспільних дисциплін «Нова Доба»
«Історичний досвід Центрально-Східної Європи у роки Другої світової війни: спільне і специфіка»
Роль Петра Іваненко (Петрика) — гетьмана Ханської України в історії українського козацтва iconПро підсумки проведення Всеукраїнського зльоту юних краєзнавців-активістів дитячо-юнацької військово-спортивної гри Українського козацтва „Сокіл" („Джура")
Льних цінностей Українського народу та формування здорового способу життя, зміцнення духовного і фізичного здоров'я школярів 22 24...
Роль Петра Іваненко (Петрика) — гетьмана Ханської України в історії українського козацтва iconНаказ №162 Про підсумки проведення районного етапу Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-спортивної патріотичної гри «Сокіл» («Джура») Українського козацтва «Джура 2011»
«Сокіл» («Джура») Українського козацтва «Джура – 2011», відповідно до листа управління освіти І науки Вінницької облдержадміністрації...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов