Артюшенко андрій Олександрович icon

Артюшенко андрій Олександрович



НазваниеАртюшенко андрій Олександрович
страница1/5
Дата конвертации12.11.2012
Размер0.77 Mb.
ТипАвтореферат
скачать >>>
  1   2   3   4   5

Інститут проблем виховання НАПН України


АРТЮШЕНКО Андрій Олександрович


УДК 37.032:796.011.3


Теоретико-методичні засади формування в учнів загальноосвітньої школи особистісної мобільності у процесі фізичного виховання


13.00.07 – теорія і методика виховання


Автореферат дисертації на здобуття наукового

ступеня доктора педагогічних наук




Київ – 2012

Дисертацією є рукопис.


Роботу виконано в Інституті проблем виховання НАПН України.


Науковий консультант доктор психологічних наук, професор,

дійсний член НАПН України

Бех Іван Дмитрович,

Інститут проблем виховання НАПН України,

директор.


^ Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Тимошенко Олексій Валерійович,

Інститут фізичного виховання та спорту

Національного педагогічного університету

імені М. П. Драгоманова, директор;


доктор педагогічних наук, професор

^ Волков Леонід Вікторович,

ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький

державний педагогічний університет

імені Г. С. Сковороди” завідувач кафедри

теорії та методики фізичного виховання;


доктор педагогічних наук, доцент

^ Вовк Віктор Михайлович,

Східноукраїнський національний університет

імені Володимира Даля, професор

кафедри фізичного виховання.


Захист дисертації відбудеться „28” лютого 2012 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.454.01 в Інституті проблем виховання НАПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.


З дисертацією можна ознайомитися у науковій частині Інституту проблем виховання НАПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).


Автореферат розісланий „26” січня 2012 р.


Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Ж. В. Петрочко

^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Одним із головних завдань загальноосвітньої школи, визначених Національною доктриною розвитку освіти, є гармонійний розвиток кожної особистості, забезпечення її творчої самореалізації. Нинішні зміни в усіх сферах життя потребують подальшого пошуку ефективних шляхів підготовки учнів до життєдіяльності в умовах високої інтенсивності інформаційних процесів. У зв’язку з цим виникають проблеми інтелектуальної, психоемоційної та рухової готовності особистості до вирішення завдань, що постійно ускладнюються.

Глобалізація, інноваційні процеси, стрімкі суспільно-економічні зміни зумовлюють необхідність формування особистісної мобільності учнів загальноосвітньої школи як основи становлення активної, працездатної, творчої особистості. Мобільність передбачає володіння комплексом різноманітних знань, умінь, особистісних якостей, необхідних для самостійного прийняття рішення, прояву ініціативи, ефективної взаємодії з оточенням.

Проблема формування особистісної мобільності в учнів не була предметом спеціальних досліджень – учені висвітлювали лише окремі аспекти мобільності як здатності до діяльності (Л. Божович, О. Киричук, А. Петровський, С. Поліщук та інші).

Теоретичним підґрунтям для розроблення теми дисертації стали праці К. Абульханової-Славської, Б. Ананьева, П. Анохіна, М. Бернштейна, Л. Виготського, Є. Ільїна, К. Платонова, С. Рубінштейна, І. Сеченова, О. Ухтомського та інших, в яких розкрито основи розвитку здібностей людини, формування її готовності до діяльності.

Використані в дисертації теоретичні засади щодо проблеми мотивації діяльності представлені у дослідженнях Л. Анциферової, А. Архипова, Є. Баканова, А. Бєлкіна, Н. Барамідзе, Ф. Березіна, Є. Вертоградської, В. Вілюнаса, Б. Додонова, В. Іваннікова, Є. Ільїна, В. Каліна, В. Ковальова, К. Корнілова, Г. Костюка, Б. Ломова, А. Леонтьєва, І. Мейман, К. Обухівського, Ю. Палайма, Є. Патяєвої, Р. Пилояна, С. Рубінштейна, В. Селіванова, Л. Славіна, Х. Хекхаузена, та інші.

Проблему формування пізнавальної активності, самостійності у процесі навчальної діяльності школярів та організації педагогічного керування цим процесом досліджували П. Блонський, Л. Веденисова, Є. Галан, В. Григор’єв, М. Дидора, І. Лернер, Г. Цукерман, Т. Шамова та інші. Вони вказують на шляхи формування самостійності школярів, підвищення рівня їхньої активності, удосконалення праці вчителя, його взаємодії з окремими учнями і колективом класу.

У працях С. Карпенка, П. Лесгафта, В. Павлова, П. Сикорського, Р. Цигульської, К. Ушинського, Т. Унта, Г. Щукіної особлива увага приділяється формуванню у школярів відповідального ставлення до навчання, аналізуються педагогічні умови виховання здатності до самостійної діяльності, вказується на необхідність враховувати вікові особливості учнів, звертається увага на значення прикладу та авторитету вчителя.

Сутність проблеми свідомого управління діяльністю розкривається в роботах Б. Ананьєва, А. Асмолова, В. Веденова, Г. Гагаєвої, М. Гамезо, І. Домашенка, Г. Горбунова, К. Гуревича, Г. Дваліна, В. Іваннікова, Є. Ільїна, В. Каліна, Л. Орбелі, І. Павлова, І. Петрова, В. Платонова, П. Размислова, Д. Ребізова, Л. Рувінського, П. Рудика, А. Сахарова, І. Сеченова, В. Смолевського, Ю. Гавердовського, В. Фарфеля, О. Черникової, Т. Шульги, Шнабеля й інших.

Питання рухової активності учнів різного віку досліджували В. Ареф’єв, В. Бальсевич, Л. Волков, Е. Вільчковський, Г. Богданов, В. Горожанін, А. Дорошенко, О. Дубогай, М. Козленко, Т. Круцевич, Г. Мейксон, Л. Нечипоренко, Р. Раєвський, Є. Столітенко та інші.

Наукові праці П. Анохіна, М. Бернштейна, Л. Виготського, О. Леонтьєва, Є. Ільїна, Л. Чхаідзе та інших склали основу теорії побудови рухів й свідомого управління ними, що, у свою чергу, сприяло формуванню сучасних методичних підходів до навчання рухових умінь і навичок у процесі фізичного виховання.

Стосовно поняття особистісної мобільності, її структури у психолого-педагогічній літературі немає єдиної думки. Наявні в науковій та методичній літературі рекомендації фахівців (З. Кузнєцова, М. Озолін, В. Платонов, А. Поварницин, А. Пуні, А. Романов, Р. Шайхтдинов, Є. Щербаков та інші) щодо формування складових особистісної мобільності (мотиваційної, змістово-орієнтаційної, операційної) у процесі фізичного вдосконалення стосуються переважно спортивної діяльності і не охоплюють вікових аспектів прояву особистісної мобільності.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дає підстави для висновку, що теорія і методика формування особистісної мобільності в учнів загальноосвітньої школи залишаються недостатньо розробленими з погляду потреб нової педагогічної реальності. Нині фактично не існує цілісної концепції формування особистісної мобільності, яка забезпечує ефективне управління руховою діяльністю учнів.

Результати вивчення практики навчально-фізкультурної діяльності свідчать, що на уроках фізичної культури в загальноосвітніх школах не приділяється належної уваги питанню формування особистісної мобільності. Простежується недостатня орієнтація навчальних програм, навчальних нормативів і загалом всієї системи фізичного виховання на особистість учнів, на їхнє свідоме ставлення до рухових завдань і до навчально-фізкультурної діяльності в цілому. У зв’язку із цим в загальноосвітніх школах навчання рухам, функціональне навантаження недостатньо узгоджуються з вирішенням виховних завдань.

Актуальність досліджуваної проблеми обумовлена також рядом суперечностей між:

  • об’єктивною потребою сучасного суспільства у формуванні особистісної мобільності в учнів загальноосвітніх шкіл та недостатньою розробленістю теоретичних основ становлення й удосконалення цього особистісного утворення;

  • суспільною значущістю формування особистісної мобільності в учнів та неефективною організацією цього процесу в загальноосвітніх школах;

  • значним потенціалом навчально-фізкультурної діяльності щодо формування особистісної мобільності учнів та його недостатнім використанням в практиці виховної роботи загальноосвітніх шкіл;

  • необхідністю професійної підготовки вчителів загальноосвітніх шкіл до формування особистісної мобільності в учнів у процесі фізичного виховання та недостатньою розробленістю змісту, форм і методів такої діяльності.

Усе викладене визначає проблему формування особистісної мобільності як особливо значущу і в теоретичному, і в практичному контекстах, що й зумовило вибір теми дослідження: „Теоретико-методичні засади формування в учнів загальноосвітньої школи особистісної мобільності у процесі фізичного виховання”.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася відповідно до тематичних планів науково-дослідної роботи лабораторії фізичного розвитку Інституту проблем виховання НАПН України і є складовою теми „Науково-методичне забезпечення нових програм з фізичної культури для загальноосвітніх шкіл” (державний реєстраційний номер 0108U001215). Тема дисертаційної роботи затверджена вченою радою Інституту проблем виховання НАПН України (протокол № 1 від 29.01.2009 р.), схвалена радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 1 від 24.02.2009 р.).

Мета дослідження – на основі цілісного аналізу проблеми формування особистісної мобільності в учнів загальноосвітніх шкіл визначити та обґрунтувати теоретико-методичні засади формування особистісної мобільності в учнів молодшого, середнього, старшого шкільного віку в процесі фізичного виховання.

^ Об’єкт дослідження – формування особистісної мобільності учнів загальноосвітніх шкіл.

Предмет дослідження – теоретичні та методичні засади формування особистісної мобільності учнів у процесі фізичного виховання в навчально-виховній діяльності загальноосвітніх шкіл.

^ Концепція дослідження. Мета роботи, її науково-теоретичні основи, складні інтегративні особливості процесу виховання особистісної мобільності учнів загальноосвітньої школи зумовили розроблення концепції дослідження, що обґрунтовується на методологічному, теоретичному і практичному рівнях.

Методологічний рівень відображає взаємозв’язок фундаментальних наукових підходів (системного, особистісно орієнтованого, функціонального) до вивчення проблеми, що були застосовані під час дослідження, зокрема:

системний підхід дає можливість обґрунтувати змістову структуру особистісної мобільності учнів загальноосвітніх шкіл, розкрити взаємозалежність її складових (мотиваційної, змістово-орієнтаційної, операційної), виступає методологічним засобом виявлення концептуальних підходів та організаційно-педагогічних умов проектування навчально-виховної діяльності як цілісної, динамічної та керованої системи формування особистісної мобільності;

особистісно орієнтований підхід передбачає сприйняття кожного вихованця як унікальної особистості, як суб’єкта навчально-виховного процесу і дає можливість формувати здатність і бажання усвідомлювати себе як особистість; культивувати у вихованців цінність іншої людини; утвердження особистісно розвивального самовиміру; урахування здібностей, індивідуально-психологічних особливостей та мотивів учнів;

функціональний підхід спрямований на визначення та диференціацію функцій формування особистісної мобільності учнів і практичне забезпечення їх реалізації у практиці навчально-фізкультурної діяльності в загальноосвітній школі.

Теоретичний рівень дав змогу визначити систему вихідних теорій і понять, які покладені в основу розуміння сутності явища, що вивчається, здійснити аналіз та синтез досліджуваних фактів.

Теоретико-методичними засадами формування особистісної мобільності в учнів загальноосвітніх шкіл є: визначення сутності особистісної мобільності як наукового поняття, її складових, критеріїв, показників та рівнів сформованості, педагогічних умов і методики формування особистісної мобільності в учнів молодшого, середнього і старшого шкільного віку в процесі фізичного виховання.

Практичний рівень передбачає розроблення та експериментальну апробацію ряду діагностичних методик та методів. Для визначення рівнів сформованості складових особистісної мобільності доцільною є комп’ютерна програма, що дозволяє в автоматичному режимі добирати завдання, засоби і методичні рекомендації для кожного учня індивідуально, здійснювати поточний контроль за формуванням досліджуваного особистісного утворення.

Формування особистісної мобільності учнів загальноосвітніх шкіл у процесі фізичного виховання здійснюється за умов змістового та методичного забезпечення цього процесу (навчальні посібники, методичні рекомендації).

Реалізація концепції спрямовується на якісне перетворення діючої педагогічної практики фізичного виховання учнів, а також на подальший розвиток теоретичних і методичних засад цього процесу в загальноосвітніх школах.

Загальна гіпотеза дослідження полягає в тому, що формування особистісної мобільності учнів загальноосвітніх шкіл буде більш ефективним, якщо здійснюватиметься відповідно до науково обґрунтованих теоретико-методичних засад, а саме: визначення сутності особистісної мобільності як наукового поняття, складових, критеріїв, показників та рівнів її сформованості в учнів молодшого, середнього і старшого шкільного віку, педагогічних умов і методики формування особистісної мобільності у процесі фізичного виховання.

Загальна гіпотеза дослідження конкретизована в часткових гіпотезах, які передбачають, що виховна діяльність з підвищення рівня сформованості особистісної мобільності учнів загальноосвітніх шкіл у процесі фізичного виховання набуває результативності за умов:

  • організації напруженої фізичної діяльності за поступового збільшення труднощів;

  • упровадження в навчально-виховний процес особистісно орієнтованої методики виховання;

  • реалізація ігрової діяльності з елементами змагань як основної організаційної форми занять з фізичного виховання;

  • формування в учнів здатності до самооцінки, самоаналізу, самоконтролю і самомобілізації.

Задачі дослідження:

1. Визначити сутність поняття „особистісна мобільність”, обґрунтувати теоретичні засади формування особистісної мобільності.

2. Охарактеризувати змістову структуру особистісної мобільності.

3. Визначити критерії, показники та рівні сформованості особистісної мобільності учнів загальноосвітніх шкіл.

4. Виявити вікові особливості формування особистісної мобільності учнів молодшого, середнього і старшого шкільного віку.

5. Визначити й обґрунтувати педагогічні умови формування в учнів особистісної мобільності.

6. Розробити й експериментально перевірити методику формування особистісної мобільності в учнів у процесі фізичного виховання в загальноосвітніх школах.

7. Розробити та впровадити змістово-методичне забезпечення процесу формування особистісної мобільності учнів загальноосвітніх шкіл.

^ Методологічну основу дослідження становлять системний, особистісно орієнтований, функціональний методологічні підходи, філософські положення про суспільну природу діяльності людини та активну роль особистості в процесі її розвитку; філософські, психологічні, педагогічні положення про розвиток особистості, про суспільну зумовленість свідомої регуляції поведінки і діяльності; ідеї діалектичного розвитку особистості в результаті залучення до різноманітних видів діяльності.

^ Теоретичну основу дослідження становлять положення теорій і концепцій щодо: загальних закономірностей розвитку особистості під впливом середовища і виховання (О. Асмолов, І. Бех, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн та інші); розвитку особистості у процесі діяльності (Б. Ананьєв, О. Бодальов, Л. Виготський, Г. Костюк, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн та інші); самодетермінації, самоактуалізації особистості як активного суб’єкта поведінки (А. Петровський, О. Леонтьєв, А. Маслоу, Е. Фромм та інші); довільного управління, вольової регуляції поведінки і діяльності (Г. Горбунов, Є. Ільїн, Л. Орбелі, І. Павлов, В. Платонов, А. Пуні, С. Рубінштейн, І. Сеченов, В. Смолевський, Шнабель та інші); фізичного розвитку, рухової активності в процесі занять фізичними вправами (В. Арефьєв, В. Бальсевич, Л. Волков, Е. Вільчковський, В. Горожанін, О. Дубогай, Т. Круцевич, Г. Максименко, А. Рибковський, Є. Столітенко та інші); побудови й управління довільними руховими діями (П. Анохін, М. Бернштейн, Л. Виготський, Г. Горбунов, О. Леонтьєв, Є. Ільїн, Л. Чхаідзе та інші), системного підходу до виховання (Е. Юдіна та інші).

На різних етапах наукового пошуку використано такі методи дослідження:

- теоретичні: аналіз, порівняння, класифікація, узагальнення для з’ясування змісту базових понять дослідження; аналіз результатів вітчизняних і зарубіжних досліджень з метою визначення сутності особистісної мобільності; узагальнення та систематизація теоретичних та емпіричних даних, вивчення навчально-методичної документації для розроблення педагогічних умов формування особистісної мобільності учнів загальноосвітньої школи у процесі фізичного виховання;

- емпіричні: бесіди, анкетування, опитування, тестування, педагогічне спостереження, експертна оцінка для збору емпіричного матеріалу; методи математичної статистики для кількісного та якісного аналізу емпіричних даних; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний і контрольний етапи) для визначення рівнів сформованості особистісної мобільності учнів загальноосвітніх шкіл у процесі фізичного виховання, перевірки ефективності педагогічних умов та методики формування цього особистісного утворення в учнів початкових класів, підлітків і старшокласників.

Результативність експериментальної роботи оцінювалася на основі кількісного і якісного аналізу змін рівнів сформованості складових особистісної мобільності учнів загальноосвітньої школи, порівняльного аналізу показників експериментальної і контрольної груп.

^ Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася поетапно на базі Черкаських загальноосвітніх шкіл № 6, 7, 27, Переяслав-Хмельницької загальноосвітньої школи № 1, Кіровоградської загальноосвітньої школи № 18, Навчально-виховного об’єднання „Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 31 Кіровоградської міської ради”. До дослідно-експериментальної роботи було залучено 347 учнів молодшого шкільного віку, 362 учня середнього шкільного віку, 328 учнів старшого шкільного віку.

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що

вперше обґрунтовано теоретичні й методичні засади формування в учнів загальноосвітньої школи особистісної мобільності у процесі занять фізичною культурою, а саме: сутність і зміст поняття „особистісна мобільність” (здатність людини на основі глибокого усвідомлення мети, аналізу зовнішніх і внутрішніх умов її досягнення приймати оптимальні рішення про спосіб дії, створюючи у внутрішньому плані програму дії, свідомо мобілізувати власні індивідуально-психологічні можливості для досягнення мети, корегувати їх у контексті специфіки дії колективних суб’єктів, здійснювати самооцінку, самоконтроль і самокорекцію під час виконання дії та самостійно проводити аналіз результатів діяльності), структуру особистісної мобільності, яка охоплює три складові – мотиваційну, змістово-орієнтаційну й операційну; критерії (сформованість кожної складової особистісної мобільності), показники та рівні (низький, середній, достатній, високий) сформованості особистісної мобільності в учнів молодшого, середнього і старшого шкільного віку; методику та педагогічні умови формування особистісної мобільності учнів загальноосвітніх шкіл у процесі фізичного виховання (організація напруженої фізичної діяльності за поступового збільшення труднощів; упровадження в навчально-виховний процес особистісно орієнтованої методики виховання; реалізації ігрової діяльності з елементами змагань як основної організаційної форми занять з фізичного виховання; формування в учнів здатності до самооцінки, самоаналізу, самоконтролю і самомобілізації);

уточнено вікові особливості формування складових особистісної мобільності в учнів загальноосвітніх шкіл;

дістали подальшого розвитку наукові положення про інтегральну єдність складових особистісної мобільності, довільне управління руховою діяльністю.

^ Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у розробленні і впровадженні в практику роботи загальноосвітніх шкіл: методики діагностування рівнів сформованості складових особистісної мобільності учнів загальноосвітніх шкіл; навчально-методичного посібника „Виховання волі підлітків на заняттях з фізичної культури” та навчального посібника „Особистісна мобільність”, в якому висвітлена методика формування особистісної мобільності. Розроблено і запропоновано спеціальну комп’ютерну програму, що на основі бази даних дозволяє в автоматичному режимі добирати завдання, засоби і методичні рекомендації для кожного учня індивідуально.

Результати дослідження можуть бути застосовані у вищих педагогічних навчальних закладах під час викладання навчальної дисципліни „Теорія і методика фізичного виховання”, для розроблення навчальних посібників з теорії і методики виховання, у практичній роботі вчителів фізичної культури загальноосвітніх шкіл, у системі післядипломної педагогічної освіти.

^ Упровадження результатів дисертації. Результати дисертації впроваджено у навчально-виховний процес: Черкаської загальноосвітньої школи №  6 (довідка № 287 від 26.05.2011 р.), Черкаської загальноосвітньої школи №  7 (довідка № 306 від 20.05.2011 р.), Черкаської загальноосвітньої школи №  27 (довідка № 348 від 22.05.2011 р.), Кіровоградської загальноосвітньої школи № 18 (довідка № 412 від 10.05.2011 р), Переяслав-Хмельницької загальноосвітньої школи № 1 (довідка № 281 від 12.05.2011 р.), Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка (довідка № 84/1779 від 14.05.2011 р.), Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка № 1342/01 від 20.04.2011 р.), ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький педагогічний університет імені Григорія Сковороди” (довідка № 2088 від 27.04.2011 р.), Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (довідка № 1198 від 07.05.2011 р.), Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (довідка № 07–10/2080 від 19.04.2011 р.), Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (довідка № 346 від 20.04.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. У праці „Виховання волі підлітків на заняттях з фізичної культури” (співавтори В. Д. Ярова, О. Ф. Артюшенко) внесок автора полягає у здійсненні наукового аналізу проблеми виховання вольових якостей підлітків у процесі навчально-фізкультурної діяльності, розробленні комплексів фізичних вправ і методичних прийомів для ефективного виховання волі на заняттях з фізичної культури; підготовці рекомендацій щодо виховання волі під час самостійного виконання фізичних вправ. У праці „Особливості прояву вольових зусиль в учнів різного віку під час виконання фізичних вправ статичного й динамічного характеру” (співавтор Р. В. Безрукавий) автором проаналізовано прояв вольових зусиль в учнів при виконанні різноманітних фізичних вправ. У статті „Формування вольових якостей учнів 11–14 років на уроках фізичної культури” (співавтори В. П. Ледок, П. О. Кандиба) автором досліджено проблему формування вольових якостей в учнів середнього шкільного віку у процесі фізичного виховання. У праці „Особистісна мобільність як основа формування рухових навичок в учнів в процесі занять фізичною культурою” (співавтори В. П. Лєдок, М. І. Зуєнко) авторський внесок полягає у розробленні методичних вказівок щодо ефективного формування рухових навичок на заняттях фізичною культурою як основи особистісної мобільності.

^ Апробація результатів дисертації здійснювалася шляхом виступів на міжнародних конференціях і конгресах: „Здоров’я і освіта: проблеми та перспективи розвитку” (Донецьк, 2007–2010); „Проблеми розвитку спортивно-оздоровчого туризму і краєзнавства у закладах освіти” (Переяслав-Хмельницький, 2008–2010); „Шляхи вдосконалення туристсько-краєзнавчої роботи у закладах освіти” (Переяслав-Хмельницький, 2011); „Сучасні тенденції та перспективи розвитку фізичного виховання, здоров’я і професійно-педагогічної підготовки різних верств населення” (Київ, 2010); „Освіта дорослих як фактор соціалізації і соціального захисту в сучасному суспільстві” (Черкаси, 2010); „Національні пріоритети і європейські орієнтири” (Черкаси, 2010); „Здоров’я, освіта, наука та самореалізація молоді” (Луцьк, 2011); „Освіта дорослих як фактор соціалізації і соціального захисту окремих категорій населення” (Черкаси, 2011); „Актуальні проблеми фізичного виховання та спорту на сучасному етапі і шляхи її вирішення” (Чернігів, 2011); на всеукраїнських конференціях та семінарах: „Актуальні проблеми формування здоров’я учнівської та студентської молоді в сучасних навчальних закладах” (Черкаси, 2010); „Підготовка майбутнього педагога в умовах реформування сучасної вищої освіти: проблеми, теорія і практика” (Переяслав-Хмельницький, 2011); „Сучасна парадигма формування професіоналізму майбутніх фахівців” (Переяслав-Хмельницький, 2011).

Результати дослідження обговорювалися на засіданнях лабораторії фізичного розвитку Інституту проблем виховання НАПН України (2008–2011 рр.).

Публікації. Основні результати дослідження відображені в 41 науковій та науково-методичній праці (36 із них одноосібні), зокрема: 1 монографія, 2 навчально-методичних посібника для викладачів та студентів вищих навчальних закладів, 27 статей у наукових фахових виданнях, 11 статей – у журналах та збірниках наукових праць).

^ Кандидатська дисертація „Виховання вольових якостей в учнів середнього шкільного віку в процесі занять фізичною культурою” (спеціальність 13.00.07 – теорія і методика виховання) була захищена в Інституті проблем виховання АПН України у 2003 році. Матеріали кандидатської дисертації у тексті докторської дисертації не використовуються.

^ Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури, додатків. Загальний обсяг дисертації – 502 сторінки, основна частина – 400 сторінок, додатків – 56 сторінок. Список використаних джерел становить 518 найменувань. Робота містить 39 таблиць і 40 рисунків на 37 сторінках (з них 2 таблиці і 7 рисунків на 9 повних сторінках).

  1   2   3   4   5



Похожие:

Артюшенко андрій Олександрович iconІнформація про місце перебування цих людей, просимо передзвонити по цьому номеру телефону: (067) 236 53 41 Андрій Олександрович
Обухові Київської обл в ювелірному «Золотко» було здійснено крадіжку. Викрадено коштовних ювелірних виробів на велику суму
Артюшенко андрій Олександрович iconОсобистого прийому громадян посадовими особами Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції в приймальні громадян за адресою
Звонков Андрій Олександрович – начальник Кременчуцької одпі – кожний четвер місяця з 14 год. 00 хв до 18 год. 00 хв
Артюшенко андрій Олександрович iconПротокол засідання Громадської ради
Олексій Олександрович, Комаревич Сергій Васильович, Першин Михайло Олександрович, Соболевський Йосип Францевич, Володимир Леонтійович,...
Артюшенко андрій Олександрович iconВступне тестування з математики учня (учениці) 6-го класу
Андрій і Петро збирали яблука. Андрій зібрав всіх яблук, а Петро 35 яблук. Скільки всього яблук зібрали хлопці?
Артюшенко андрій Олександрович icon«Без відновлення політичної та економічної самостійності Незалежність України залишиться тільки юридичним документом» Ігор Артюшенко

Артюшенко андрій Олександрович icon«Реформа системи освіти має стати запорукою економічного та технологічного див, що виведуть країну на лідируючі позиції в світі» Ігор Артюшенко

Артюшенко андрій Олександрович iconАвтобіографія кандидата в депутати Запорізької міської ради по одномандатному мажоритарному виборчому округу №12 Артюшенка Ігоря Андрійовича
Я, Артюшенко Ігор Андрійович, народився 21 вересня 1984 року в м. Запоріжжя. Громадянин України
Артюшенко андрій Олександрович iconБоровий Юрій Олександрович, уродженець м. Житомира, українець,1967 р н. проживає за адресою: м. Житомир, вул Вокзальна 6,кв 22., тел

Артюшенко андрій Олександрович iconПрізвище, ім’я, по батькові керівника, посада
Абатуров Олександр Олександрович – в о начальника Білгород-Дністровської одпі одеської області дпс
Артюшенко андрій Олександрович iconОргкомітет круглого столу: Юрій Сергій Ілліч
Харкавий Микола Олександрович, начальник Тернопільської митниці, співголова оргкомітету
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов