Розвиток ідей громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці (друга половина ХІХ – 30-ті рр. ХХ століття) icon

Розвиток ідей громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці (друга половина ХІХ – 30-ті рр. ХХ століття)



НазваниеРозвиток ідей громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці (друга половина ХІХ – 30-ті рр. ХХ століття)
страница1/4
Дата конвертации12.11.2012
Размер0.63 Mb.
ТипАвтореферат
скачать >>>
  1   2   3   4

Інститут проблем виховання НАПН України


КУЧИНСЬКА ІРИНА ОЛЕКСІЇВНА


УДК 37.015.311:37.011.3(477)“18/19”(043.3)


РОЗВИТОК ІДЕЙ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ У ВІТЧИЗНЯНІЙ СУСПІЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ДУМЦІ

(ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – 30-ті рр. ХХ СТОЛІТТЯ)


13.00.07 – теорія і методика виховання


Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук





Київ – 2012


Дисертацією є рукопис.


Роботу виконано в Інституті проблем виховання НАПН України.


^ Науковий консультант

доктор психологічних наук, професор,

дійсний член НАПН України

Бех Іван Дмитрович,

Інститут проблем виховання НАПН України,

директор.







^ Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член НАПН України

Євтух Микола Борисович,

академік-секретарь Відділення педагогіки і психології вищої освіти НАПН України;










доктор педагогічних наук, професор

^ Чернуха Надія Миколаївна,

Українсько-Арабського інститут міжнародних відносин та лінгвістики ім. Аверроєса, МАУП, директор, завідувач кафедри управління навчальним закладом;










доктор педагогічних наук, професор

^ Грязнов Ігор Олександрович,

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, начальника докторантури.



Захист дисертації відбудеться “12” червня 2012 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.454.01 в Інституті проблем виховання НАПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.


З дисертацією можна ознайомитися у науковій частині Інституту проблем виховання НАПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).


Автореферат розісланий “10” травня 2012 р.


Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Ж.В. Петрочко

^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сьогодні громадянське виховання набуває особливої актуальності у зв’язку з формуванням в Україні правової держави й демократичного суспільства. Досягнути цієї мети можна лише за умови становлення і розвитку соціальних суб’єктів, здатних ефективно функціонувати й взаємодіяти в межах нових суспільних структур.

Теоретичне розроблення основних положень громадянського виховання стало основоположним у вітчизняній суспільно-педагогічній думці. Водночас, слід наголосити, що без усвідомлення провідних ідей, аналізу позитивних і негативних тенденцій розвитку громадянського виховання неможливе розуміння сутності цього процесу, причин деструктивності у сфері нинішнього виховання, визначення стратегії його розвитку на перспективу. Використання у цьому зв’язку історичного досвіду вітчизняної педагогіки потребує знання її основних системоутворювальних теорій та концепцій.

Ретроспективний аналіз розвитку ідей громадянського виховання має прогностичне значення. Науковцям необхідно виявити, які виховні концепції минулого можуть бути використані за умови критичного переосмислення. Виявлення спадкоємності ідей та концептуальних положень, які стосуються розуміння суспільно-педагогічної думкою суттєвих сторін громадянського виховання, дає змогу визначити орієнтири його розвитку в сучасних умовах.

Проблема розвитку ідей громадянського виховання в Україні знайшла певне відображення у науковому доробку ряду вчених: К. Ушинського (автор педагогічної системи, в основу якої покладено принцип народності); М. Костомарова (поборник самостійності української нації й окремішності українського історичного процесу); М. Драгоманова (прихильник європеїзації української освітньої справи); М. Грушевського, В. Вінніченка, С. Русової, І. Огієнка, С. Сірополка (утверджувачі громадянських ідеалів у контексті прагнень державної незалежності); С. Ананьїна (дослідник різних педагогічних течій щодо громадянського виховання); О. Залужного (творець наукових основ розвитку колективу в процесі виховання громадянськості); В. Сухомлинського (ініціатор вивчення проблеми громадянського виховання з позиції гуманізму).

Висвітленню окремих питань громадянського виховання в історичному аспекті присвячено ряд сучасних наукових досліджень. Це, насамперед, дослідження історії становлення і розвитку громадянського виховання (Т. Завгородня, П. Ігнатенко, Л. Крицька, Н. Косарєва, В. Поплужний, М. Рагозін, Б. Ступарик).

Аналіз наукових праць учених, які безпосередньо чи опосередковано досліджували окреслену проблему, дає підстави стверджувати, що існуючі напрацювання не відображають цілісно основні положення щодо розвитку ідей громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці другої половини ХІХ – 30-х рр. ХХ століття.

З огляду на це актуальність нашого дослідження зумовлена:

в науково-теоретичному аспекті – необхідністю подолання уривчастості, хронологічної розпорошеності, фрагментарності стосовно розвитку ідей громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці;

в соціально-практичному аспекті – потребою конструктивного аналізу особливостей розвитку ідей громадянського виховання для творчого його осмислення і застосування в ході сучасної модернізації виховної діяльності.

Враховуючи зазначене, нами було обрано тему дисертації: Розвиток ідей громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці (друга половина ХІХ – 30-ті рр. ХХ століття)”.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідницька робота виконана згідно з тематичним планом науково-дослідної роботи лабораторії морального та етичного виховання Інституту проблем виховання НАПН України та є складовою теми “Система патріотичного виховання дітей та учнівської молоді в умовах модернізаційних суспільних змін” (реєстраційний № 0108U001071). Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту проблем виховання НАПН України (протокол № 11 від 27.12.2010 р.) та узгоджена рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 1 від 25.01.2011 р.).

Мета дослідження – виявити ідеї громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці, обґрунтувати їхній розвиток та розкрити науково-прикладну перспективу таких ідей у сучасній педагогічній науці.

Відповідно до мети дослідження визначено такі задачі:

  1. Обґрунтувати теоретико-методологічні основи й окреслити історіографію проблеми.

  2. Розробити логіко-структурну модель розвитку ідеї громадянського виховання у суспільно-педагогічній думці.

  3. Розробити періодизацію розвитку ідей громадянського виховання в Україні в досліджуваний період.

  4. Охарактеризувати основні закономірності й ключові принципи розвитку ідей громадянського виховання.

  5. Розкрити основні напрями розвитку ідей громадянського виховання.

  6. Здійснити ціннісно-нормативну оцінку існуючих концептуальних уявлень стосовно розвитку ідей громадянського виховання.

  7. Актуалізувати досвід виховання громадянськості як чинник її подальшого розвитку в сучасній виховній практиці.

^ Об’єкт дослідженняідеї громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці в історичній ретроспективі (друга половина ХІХ – 30-ті рр. ХХ століття).

^ Предмет дослідження – особливості розвитку ідей громадянського виховання дітей та учнівської молоді у суспільно-педагогічній думці другої половини ХІХ – 30-х рр. ХХ століття.

^ Концепція дослідження. В основу дослідження покладено системно-хронологічний підхід до розгляду розвитку ідей громадянського виховання в Україні як складного, суперечливого і хвилеподібного процесу, що відбувався під впливом суспільно-політичних, економічних і педагогічних детермінант.

Визначальними для нашого дослідження стали положення про залежність розвитку ідей громадянського виховання від соціальної організації й ідейних установок суспільства, рівня його розвитку, національних, ідеологічних і політичних особливостей, які безпосередньо чи опосередковано впливали на побудову й зміст виховної діяльності; сутності соціокультурних процесів в українському суспільстві, динамічного характеру впливу вітчизняного культурно-освітнього середовища на особистість у процесі засвоєння й інтеріоризації нею культурних цінностей, зокрема тих, які охоплює поняття “громадянськість”.

Наскрізною ідеєю нашого дослідження є твердження про залежність розвитку ідей громадянського виховання від системи взаємозв’язків – освітньо-виховної політики держави, громадсько-педагогічного руху, розвитку шкільної системи виховання тощо. Побудова дослідження на основі хронологічного підходу дає змогу в чіткій послідовності простежити розвиток ідей громадянського виховання в певний період. Ці два підходи акумульовані в дослідженні в один – системно-хронологічний.

Суспільно вагомі цінності, на яких ґрунтувалися виховні ідеї впродовж окресленого періоду у певних цивілізаційних обставинах, визначено нами за допомогою аксіологічного підходу.

^ Соціологічний підхід дав змогу розкрити інтеграцію індивіда в суспільство, в конкретні соціальні спільноти шляхом засвоєння елементів культури, соціальних норм і цінностей.

На основі культурологічного підходу зміст виховної діяльності обґрунтовано в контексті педагогічно адаптованого соціального досвіду людства, тотожного за побудовою людській культурі у всій її структурній повноті.

Інструментом аналізу розвитку ідей громадянського виховання, досягнення динамічності й повноти розкриття досліджуваної проблеми стала розроблена нами логіко-структурна модель, що містить такі взаємопов’язані складові:

  • ретроспективно-концептуальний інваріант (періоди; особливості змісту навчальних програм, форм і методів навчально-виховного процесу; концептуальні уявлення громадянського виховання; причини становлення і розвитку ідей виховання громадянськості);

  • процесуально-методичний інваріант (основні шляхи розвитку ідей громадянського виховання; форми, методи та засоби громадянського виховання);

  • кінцевий результат – громадянська вихованість особистості.

Чинником виявлення характерних особливостей розвитку ідей громадянського виховання стали критерії їх типологізації (суспільно значущий вимір нормативного аспекту громадянського виховання, масштабність і перспективність, змістова характеристика), на основі якої розроблена періодизація розвитку ідей громадянського виховання.

Основоположною ідеєю дослідження стало висвітлення проблем розвитку ідей громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці на різних етапах. За такого підходу визначено основні напрями, тенденції й суперечності кожного із досліджуваних етапів.

^ Методологічною основою дослідження є кількарівневий комплекс підходів, принципів, методів, які є методологічними орієнтирами та інструментами наукового пошуку. Їх застосування зумовлено міждисциплінарним характером роботи.

На філософському рівні робота ґрунтується на загальних методологічних принципах, які визначають гносеологічну орієнтацію дослідження й виконують пояснювальну функцію відносно наукових знань у цілому: це принципи єдності теорії і практики, активності, об’єктивності, єдності історичного й логічного. Загальнонауковий методологічний рівень забезпечує системно-хронологічний підхід; на конкретно-науковому рівні методології дослідження застосовуються соціологічний, культурологічний, аксіологічний підходи; на рівні технологічної методології – періодизація, за допомогою яких дістаємо достовірний емпіричний матеріал та здійснюємо його первинне оброблення, після чого він може увійти до складу наукових знань.

^ Теоретичну основу дослідження становлять:

  • концепції розвитку наукових знань та філософії виховання (В. Андрущенко, С. Баклушинський, І. Бех, М. Богуславський, В. Богданов, Б. Гершунський, Л. Губерський, В. Краєвський, В. Кремень, І. Лернер, М. Михальченко, І. Надольний, М. Скаткін, О. Сухомлинська);

  • концептуальні положення методології сучасної історико-педагогічної науки (Л. Березівська, А. Боровик, Л. Ваховський, Н. Гупан, О. Нагірняк, О. Сухомлинська);

  • педагогічні основи виховання, принципи, методи, напрями та засоби формування громадянських якостей особистості (І. Бех, О. Вишневський, Н. Дерев’янко, Л. Кузнєцова, П. Ігнатенко, Л. Крицька, Н. Косарєва, В. Пометун, В. Оржеховська, В. Поплужний, Г. Пустовіт, Н. Савотіна, В. Струманський, К. Чорна, Г. Філонов, М. Фіцула);

  • педагогічні ідеї громадянськості та громадянського виховання (В. Бондар, М. Боришевський, Т. Говорун, М. Козій, С. Рябов, І. Тараненко, К. Чорна);

  • психологічні механізми розвитку особистості та формування соціальних цінностей (Б. Ананьєв, А. Бодальов, Л. Виготський, М. Забродський, І. Кон, О. Леонтьєв, С. Мартиненко, Л. Орбан-Лембрик, А. Петровський, В. Соловієнко, Л. Хоружа).

З метою розв’язання задач дослідження використано загальні (історико-структурний, конструктивно-генетичний, порівняльний) та часткові (парадигмальний, конкретно-історичний) методи:

      • історико-структурний (метод розподілу феномену минулого, що поділяється на складові) для розроблення структури дослідження;

      • конструктивно-генетичний (метод поділ процесу на певні етапи) для визначення періодів розвитку ідей громадянського виховання у другій половині ХІХ – 30-х рр. ХХ століття;

      • порівняльний для встановлення регресу і прогресу ідей громадянського виховання в Україні й формулювання відповідних висновків та оцінок;

      • парадигмальний для опису й реконструювання процесу розвитку ідей громадянського виховання крізь призму освітньо-педагогічних парадигм, що домінували в охоплений нами період;

      • конкретно-історичний для аналізу і висвітлення перевірених фактів з історії розвитку ідей громадянського виховання у широкому соціокультурному аспекті.

^ Джерельну базу дослідження становлять опубліковані матеріали та документи, частина яких вперше введена у науковий обіг. Використані в дисертації джерела об’єднано в сім основних груп:

  • джерела нормативно-правового характеру (дані статистичних збірників, інформаційні повідомлення, закони, накази, постанови державних структур Російської імперії, УНР, УСРР, УРСР, Міністерства народної освіти Російської імперії, Міністерства народної освіти УНР, Народного комісаріату освіти УРСР), а також: „Бюлетень Народного комісаріату освіти” (1922–1934) та інші. Ці документи дали змогу простежити становлення і розвиток ідей громадянського виховання, усвідомити їхній зміст і зумовленість державною політикою кожного історичного періоду;

  • архівні документи й матеріали (документи Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України) (фонди: № 166 – Народний комісаріат освіти УСРР (Міністерства народної освіти УРСР); Центрального державного історичного архіву в м. Києві (ЦДІАК) (фонди: № 442 – Канцелярії Київського, Подільського, Волинського генерал-губернаторства; № 707 – Канцелярії попечителя Київського освітнього округу); Центрального державного архіву – музею літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ України) (фонди: № 507 – Франко Іван Якович – український письменник);

  • періодичні видання („Журнал Министерства народного просвещения” (1834–1917), “Основа” (1861–1862), “Семья и школа” (1872–1874), “Педагогический журнал” (1877–1917), “Школьная часопись” (1880–1886), „Вестник воспитания” (1890–1917), “Народ” (1890–1893), “Український вістник” (1906), “Громадянська думка” (1906), “Рада” (1906–1914), “Дошкольное воспитание” (1912), “Вопросы народного образования” (1913), “Учитель и Школа” (1914–1917), “Учитель” (1917), “Вільна українська школа” (1917–1920), “Народное просвещение” (1918–1937), “Порадник по соціальному вихованню” (1921, 1924, 1925), “Радянська школа” (1926), “Новим шляхом (Український громадсько-педагогічний журнал)” (1929), “Шлях освіти (Путь просвещения)” (1922–1930), “На путях к новой школе” (1922–1933), “Радянська освіта” (1923–1931), “Друг детей” (1925–1933), “Организуйте детвору” (1931), “За масову комуністичну освіту” (1932), “Советская педагогика” (1937–1991), “Радянська школа” (1945–1991), “Вопросы психологии” (1955–2010), “Рідна школа” (1991–2010), “Педагогика” (1992–2010), “Шлях освіти” (1997–2010));

  • праці вітчизняних педагогів, психологів (К. Ушинський, П. Юркевич, П. Куліш, М. Грушевський, С. Русова, М. Рубінштейн, Я. Мамонтов, С. Ананьїн, А. Макаренко, В. Сухомлинський та інші);

  • навчальні плани, програми, шкільні підручники та методична література для учителів, що видавались упродовж досліджуваного нами періоду і використовувалися в навчально-виховному процесі;

  • монографії, брошури, статті у контексті досліджуваної теми;

  • довідкова література, сучасні підручники й посібники з досліджуваної проблематики.

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

вперше обґрунтовано теоретико-методологічні основи та окреслено історіографію проблеми розвитку ідей громадянського виховання через культурні, суспільні, ідеологічні, педагогічні детермінанти; комплексно й системно висвітлено розвиток ідей громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці упродовж другої половини ХІХ – 30-х рр. ХХ століття; обґрунтовано логіко-структурну модель розвитку ідей громадянського виховання у суспільно-педагогічній думці, яка містить взаємопов’язані складові (ретроспективно-концептуальний інваріант: періоди; особливості змісту навчальних програм, форм і методів навчально-виховного процесу; концептуальні уявлення громадянського виховання ХХ століття; причини становлення і розвитку ідей виховання громадянськості; процесуально-методичний інваріант: основні шляхи розвитку ідей громадянського виховання; форми, методи та засоби громадянського виховання; кінцевий результат – громадянська вихованість особистості), що уможливило логічну структуризацію ідей громадянського виховання у визначених межах як цілісний соціально-педагогічний процес; розроблено з урахуванням суспільно-політичних, культурно-історичних, соціокультурних, педагогічних детермінант періодизацію розвитку ідей громадянського виховання в Україні: І період (1861–1900) – становлення ідеї громадянського виховання; ІІ період (1900–1916) – осмислення етапності розвитку ідей громадянського виховання; виокремлення міжетапних зв’язків у розвитку таких ідей; ІІІ період (1917–1920) – простеження динаміки розвитку ідей громадянського виховання; ІV період (1921–1933) – трансформаційна інтерпретація ідей громадянського виховання; охарактеризовано основні закономірності (пов’язаність виховання із суспільними, соціальними та національними потребами, ідеологією і політикою, що були сформовані, визначалися інтересами суспільства, держави, соціокультурними й етнічними нормами і традиціями, політико-соціальними змінами в житті народу, що зумовлювали і зміни у ідеях громадянського виховання) і принципи розвитку ідей громадянського виховання (зв’язок виховання з життям, культуровідповідність, етнізація, народність); розкрито й проаналізовано результати і наслідки різних за характером і масштабністю ключових напрямів ідей громадянського виховання та взаємовпливи між ними (національний, патріотичний, правовий, соціальний); висвітлено й проаналізовано організацію виховного процесу, зміст навчальних планів, програм, навчально-виховної літератури, форм і методів виховання з позицій врахування громадянського формування учнів; узагальнено актуальні в сучасних умовах позитивні надбання процесу розвитку ідей громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці, визначені основні його орієнтири;

уточнено: поняттєво-категоріальний апарат дослідження (громадянськість, громадянське виховання);

подальшого розвитку набули: класифікація, систематизація та аналіз джерельної бази за групами; систематизація та характеристика історіографії проблеми за хронологічним та проблемно-тематичним підходами висвітлення участі українських освітян у різних зібраннях з метою визначення перспективних шляхів розвитку ідей громадянського виховання.

До наукового обігу введено маловідомі та невідомі архівні документи, історичні факти, відомості про теоретичні ідеї і підходи щодо виховання громадянськості у досліджуваний період.

^ Практичне значення одержаних результатів полягає у розробленні і впровадженні авторського спецкурсу “Виховання громадянськості в Україні (друга половина ХІХ – ХХ століття)”. Теоретичні результати й висновки дослідження можуть бути використані під час розв’язання наукових і практичних завдань формування національної освітньо-виховної політики. Фактологічний матеріал, зібраний у ході дослідження, джерельна база та інформація, що міститься в додатках, можуть стати відправним пунктом для подальших наукових розвідок з теорії і методики виховання.

Матеріали дослідження можуть бути застосовані у вищих педагогічних навчальних закладах під час викладання навчальної дисципліни “Теорія і методика виховання”, для розроблення навчальних посібників, створення лекційних курсів, спецкурсів та спецсемінарів з теорії і методики виховання. Матеріали дисертації також адресовані викладачам культурології, історії, правознавства, вчителям загальноосвітніх і професійних шкіл, фахівцям у просвітницькій діяльності.

Обґрунтовані в дослідженні результати впроваджено в навчально-виховний процес: Кам’янець-Подільського державного національного університету ім. Івана Огієнка (акт реалізації № 8 від 14.02.2011 р.), Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (акт реалізації № 121/1 від 22.03.2011 р.), Хмельницького інституту соціальних технологій ВНЗ ВМУРоЛ “Україна” (акт реалізації № 207 від 12.04. 2011 р.), Мукачівського державного університету (акт реалізації № 1127 від 04.05.2011 р.), Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії (акт реалізації № 363/1 від 01.06.2011 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження висвітлювалися у виступах на міжнародних конференціях і семінарах: “Просвітницька діяльність Софії Русової” (Кам’янець-Подільський, 2006), “Молодь і виклики ХХІ ст.“ (Кам’янець-Подільський, 2006), “Ідеї І. Огієнка про мову в контексті розвитку національної освіти (до 125-річчя від дня народження І. Огієнка)” (Київ, 2007), “Особистісно орієнтований потенціал педагогіки В. О. Сухомлинського” (Кам’янець-Подільський, 2008), “Формування основ християнської моралі в процесі духовного відродження нації” (Кам’янець-Подільський, 2010–2011); на всеукраїнських конференціях і семінарах: “Педагогічне Поділля” (Кам’янець-Подільський, 2004), “Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді” (Київ, 2005), на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (Кам’янець-Подільський, 2005–2010), круглому столі “Іван Огієнко і сучасна наука і освіта” (Житомир, 2005), “Громадянське виховання учнів у загальноосвітній школі” (Кам’янець-Подільський, 2007); на звітній науково-практичній конференції Інституту проблем виховання НАПН України (Київ, 2010).

Результати дослідження обговорювалися на засіданнях лабораторії морального та етичного виховання Інституту проблем виховання НАПН України (2010–2011 рр.)

Публікації. Основні результати дисертації висвітлено в 30 одноосібних публікаціях, серед яких: 1 монографія, 24 статті в наукових фахових виданнях і 5 тез доповідей у збірниках матеріалів наукових конференцій.

^ Кандидатську дисертацію “Виховання духовних цінностей дітей і молоді у творчій спадщині Івана Огієнка” захищено в 2000 р. за спеціальністю 13.00.01 – теорія та історія педагогіки, її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.

^ Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків до кожного з розділів, загальних висновків, 24 додатків (на 100 сторінках), списку використаних джерел на 59 сторінках (701 позиція). Повний обсяг дисертації – 526 сторінки, з них основного тексту – 364 сторінки. В основному тексті дисертації міститься 2 рисунки і 7 таблиць на 9 сторінках (з них 1 рисунок на 1 повній сторінці).

  1   2   3   4



Похожие:

Розвиток ідей громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці (друга половина ХІХ – 30-ті рр. ХХ століття) iconМетодичні рекомендації до вивчення теми „Український суспільно-політичний рух у іі/хіх століття За державними вимогами до рівня загальноосвітньої підготовки учнів у
Методичні рекомендації до вивчення теми „Український суспільно-політичний рух у іі/хіх століття”
Розвиток ідей громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці (друга половина ХІХ – 30-ті рр. ХХ століття) iconФедерація футболу україни
Компенсація втраченого часу: перша половина друга половина
Розвиток ідей громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці (друга половина ХІХ – 30-ті рр. ХХ століття) iconАсоціація аматорського футболу україни
Компенсація втраченого часу: перша половина друга половина
Розвиток ідей громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці (друга половина ХІХ – 30-ті рр. ХХ століття) iconАсоціація аматорського футболу україни
Компенсація втраченого часу: перша половина друга половина
Розвиток ідей громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці (друга половина ХІХ – 30-ті рр. ХХ століття) iconРеферат на тему
А. Животко в його “Історії української преси” мюнхенського видання та сучасним львівським вченим І. Крупським в монографії “Національно-патріотична...
Розвиток ідей громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці (друга половина ХІХ – 30-ті рр. ХХ століття) iconРеферат на тему
А. Животко в його “Історії української преси” мюнхенського видання та сучасним львівським вченим І. Крупським в монографії “Національно-патріотична...
Розвиток ідей громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці (друга половина ХІХ – 30-ті рр. ХХ століття) iconДокументы
1. /З питань основнох д_яльност_ 03.01.12/01.2012.doc
2. /З...

Розвиток ідей громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці (друга половина ХІХ – 30-ті рр. ХХ століття) iconПро реалізацію проекту Розвиток музейної педагогіки та впровадження її елементів у навчально-виховний процес
Ф. Л. Левітас, завідувач кафедри методики суспільно-гуманітарної освіти І виховання іппо ку імені Бориса Грінченка
Розвиток ідей громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці (друга половина ХІХ – 30-ті рр. ХХ століття) iconФормування модерної української нації. Теорія та суспільні виклики першої половини ХІХ ст
України як складову світової історії, розвиток історичного мислення, поглиблення загальних дидактичних вмінь, необхідних для успішного...
Розвиток ідей громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці (друга половина ХІХ – 30-ті рр. ХХ століття) iconНаказ №142 Про підготовку та відзначення в навчальних закладах району 67-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні
Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років, листа Головного управління освіти І науки ода №01-31/1128 від 19. 04. 2012 р. „Про підготовку...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов