Виховання власної гідності підлітків icon

Виховання власної гідності підлітків



НазваниеВиховання власної гідності підлітків
Дата конвертации12.11.2012
Размер358.34 Kb.
ТипАвтореферат
скачать >>>

Інститут проблем виховання НАПН України


ЧИРЕНКО НАТАЛІЯ ВІКТОРІВНА


УДК 379.821:061.213]-053.6+379.8.015.311:159.923.2.


ВИХОВАННЯ ВЛАСНОЇ ГІДНОСТІ ПІДЛІТКІВ

У ДИТЯЧОМУ ОБ’ЄДНАННІ


13.00.07 – теорія і методика виховання


Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук


Київ – 2012


Дисертацією є рукопис.


Робота виконана в Інституті проблем виховання НАПН України.



Науковий керівник –




доктор психологічних наук, професор
^

Кононко Олена Леонтіївна,


Ніжинський державний університет

імені Миколи Гоголя,

завідувач кафедри соціальної педагогіки

та соціальної роботи.



^ Офіційні опоненти:





доктор педагогічних наук, доцент

Безкоровайна Ольга Володимирівна,

Рівненський державний гуманітарний університет, професор кафедри теорії і методики виховання;








кандидат педагогічних наук

^ Касьянова Ольга Володимирівна,

Луганський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, старший викладач кафедри управління освітою.




Захист відбудеться “26” червня 2012 р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.454.01 в Інституті проблем виховання НАПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.


З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту проблем виховання НАПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.


Автореферат розіслано “_25_” травня 2012 р.


Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Ж. В. Петрочко

^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Виховання власної гідності підлітків у нинішніх умовах набуває виняткового значення, що зумовлено зміною світоглядно-ціннісних орієнтирів та вимог суспільства до особистості. Такі якості, як самостійність, упевненість у собі, власна гідність стають необхідними для успішного життєздійснення підростаючого покоління. Гідність як безумовна цінність є підґрунтям для утвердження людиною своєї громадянської позиції, відповідального самовизначення, морального вибору у складних життєвих ситуаціях.

Закон України „Про освіту”, Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті, Концепція виховання гуманістичних цінностей, Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні пріоритетними напрямами у системі освіти визначають гуманізацію та демократизацію навчально-виховного процесу. Сучасна освітня система має забезпечити можливості для розвитку та самовдосконалення особистості, і в цьому контексті виховання власної гідності стає особливо актуальним.

Одним із соціальних інститутів, в якому підлітки набувають досвіду гідної поведінки, є дитячі об’єднання. Їхня діяльність регулюється Конституцією України, Законами України „Про позашкільну освіту”, „Про об’єднання громадян”, „Про молодіжні та дитячі громадські організації”, „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”, „Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю”, Національною програмою виховання дітей та учнівської молоді в Україні. Вільні від жорсткої регламентації й обов’язковості, дитячі організації та об’єднання створюють широкі можливості для особистісного зростання дитини, формуючи у неї моральні цінності, загартовуючи характер, розвиваючи творче ставлення до життя.

Виховання власної гідності підлітків в умовах дитячого об’єднання уможливлюється цілісністю виховних впливів на особистість, спрямованістю підлітка на самопізнання та самовдосконалення, вправлянням в умінні налагоджувати конструктивну взаємодію, відстоювати свою позицію у соціально прийнятний спосіб.

Різні аспекти феномену гідності досліджувалися філософами (Н. Бердяєв, Г. Гегель, І. Кант, Ж.-Ж. Руссо та інші), психологами та педагогами (Б. Ананьєв, І. Бех, Л. Виготський, Е. Еріксон, Л. Колберг, І. Кон, О. Кононко, О. Леонтьєв, А. Макаренко, С. Рубінштейн, В. Столін, В. Сухомлинський, І. Чеснокова та інші). Окремі питання виховання власної гідності висвітлено у ряді дисертаційних робіт, а саме: виховання гідності в підлітковому віці (Н. Ємузова, Т. Зарубіна, С. Удовицька), формування основ гідності в дошкільників (Т. Коротовських), виховання гідності молодших школярів (О. Шишмакова), філософсько-антропологічне дослідження гідності (С. Шаракшане), гідність як моральна цінність (В. Кузнєцов), власна гідність як психологічний феномен (Ю. Зайцева).

Важливість психологічних новоутворень, характерних для підліткового віку, відображено в роботах О. Безкоровайної (виховання культури особистісного самоствердження у ранньому юнацькому віці), І. Булах (психологічні основи особистісного зростання підлітків), А. Олесик (психологічні характеристики самосвідомості сучасного підлітка).

За останнє десятиліття ряд досліджень українських та російських вчених присвячено питанням організації та функціонування дитячих і молодіжних громадських об’єднань: соціально-педагогічна діяльність сучасних громадських молодіжних об’єднань в Україні (Ю. Поліщук); соціалізація підлітків в діяльності молодіжних організацій (О. Панагушина); соціально-психологічні засади діяльності дитячих громадських об’єднань як інституту соціального виховання (Л. Романовська); організаційно-педагогічні умови соціалізації підлітків в неформальних молодіжних об’єднаннях (С. Чернета); формування комунікативної компетентності підлітків в дитячих об’єднаннях (О. Касьянова); організаційно-педагогічні засади виховного процесу у скаутській організації Пласт (Ю. Жданович); формування колективістської спрямованості підлітків у дитячому об’єднанні (О. Боровець); формування готовності майбутніх соціальних педагогів до роботи з громадськими дитячими та молодіжними організаціями (О. Лісовець).

Актуальними для нашої роботи стали також дослідження російських учених: Л. Алієвої (становлення та розвиток дитячого руху як суб’єкта виховного простору); Р. Литвак (педагогічні основи діяльності дитячих громадських об’єднань); Т. Лубової (діяльність дитячих громадських об’єднань як фактор морального виховання підлітків); В. Цепелєва (дитяча громадська організація як засіб формування життєвої позиції підлітків); В. Дергунова (соціально-педагогічні умови саморозвитку особистості дитини у дитячій організації). Ці дослідження побічно стосувалися й певних сторін почуття гідності особистості.

Разом із тим, проблематика власної гідності не є вичерпано розробленою. Одним із напрямів, що потребує ґрунтовного осмислення, є виховання власної гідності підлітків в умовах дитячого об’єднання.

Аналіз теорії і практики з досліджуваної проблеми дав змогу визначити суперечності між:

- об’єктивною потребою суспільства в активній і самодостатній особистості, наділеній власною гідністю, та недостатньою розробленістю теоретико-методологічних і організаційно-методичних аспектів її виховання;

- новими соціокультурними реаліями та обмеженим особистим досвідом підлітків у проявах гідної поведінки;

- потенційною можливістю дитячих об’єднань щодо виховання власної гідності підлітків та недостатньою розробленістю змісту, форм і методів такої діяльності.

Актуальність та недостатня розробленість означеної проблеми, її теоретична і практична значущість, зазначені вище суперечності зумовили вибір теми дисертації: „Виховання власної гідності підлітків у дитячому об’єднанні”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою науково-дослідної теми лабораторії дитячих об’єднань Інституту проблем виховання НАПН України „Виховний потенціал дитячих громадських об’єднань України” (державний номер 0107U000470). Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Інституту проблем виховання АПН України (протокол № 6 від 24.04.2008 р.) та узгоджена рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 7 від 30.09.2008 р.).

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати зміст, форми, методи та педагогічні умови виховання власної гідності підлітків у дитячому об’єднанні, експериментально перевірити їхню ефективність.

^ Задачі дослідження:

  1. На підставі аналізу філософської, психологічної та педагогічної літератури охарактеризувати стан досліджуваної проблеми у вітчизняній та зарубіжній психолого-педагогічній науці; розкрити сутність феномену „гідність”.

  2. Обґрунтувати можливості дитячих об’єднань як середовища виховання у підлітків власної гідності.

  3. Визначити критерії, показники та типи сформованості у підлітків власної гідності.

  4. Визначити педагогічні умови, форми та методи виховання власної гідності підлітків у дитячому об’єднанні.

  5. Розробити та впровадити в педагогічну практику модель виховання власної гідності підлітків у дитячому об’єднанні, визначити її ефективність.

^ Об’єкт дослідження – процес виховання власної гідності підлітків.

Предмет дослідження – змістово-технологічне забезпечення виховання у підлітків власної гідності у дитячому об’єднанні.

^ Теоретико-методологічну основу дослідження становлять: системний підхід до вивчення процесу формування особистості (К. Абульханова-Славська, Б. Ананьєв, Л. Виготський, С. Рубінштейн); концептуальні положення та ідеї дослідників про: природу людини та особливості виховання особистості на засадах гуманізму (Т. Титаренко, А. Маслоу, К. Роджерс, Е. Фромм); сутність процесу виховання (І. Бех, В. Сухомлинський, С. Шацький); детермінацію і закономірності розвитку психіки (Б. Ананьєв, Л. Божович, Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн); внутрішню сутність власної гідності (І. Бех, О. Кононко, В. Рибалка, К. Чорна); зміст виховання в умовах дитячого об’єднання (Л. Алієва, О. Касьянова, А. Кірпічник, О. Панагушина, Ю. Поліщук, Р. Охрімчук, Т. Трухачова та інші).

Для досягнення мети та розв’язання задач дослідження використано такі методи:

теоретичні: аналіз філософської, психологічної та педагогічної літератури з досліджуваної проблеми для визначення об’єкта, предмета, мети й задач дослідження, уточнення сутності базових понять; аналіз, порівняння та узагальнення результатів попередніх досліджень для визначення педагогічних умов виховання власної гідності підлітків у дитячому об’єднанні;

емпіричні: спостереження, бесіди, тестування, анкетування підлітків для визначення у них типу сформованості власної гідності; педагогічний експеримент, під час якого здійснювалося впровадження та перевірка ефективності моделі виховання власної гідності підлітків у дитячому об’єднанні;

статистичні: кількісний і якісний аналіз отриманих емпіричних даних.

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше обґрунтовано педагогічні умови виховання власної гідності підлітків (збагачення уявлень підлітків про власну гідність у процесі суб’єкт-суб’єктної взаємодії; накопичення досліджуваними досвіду позитивних моральних переживань у виховній діяльності дитячих об’єднань; створення ситуацій успіху та надання підліткам права вибору для формування позитивної Я-концепції за допомогою інтерактивних методів виховної роботи); розроблено модель виховання власної гідності підлітків у дитячому об’єднанні; критерії та показники сформованості власної гідності: реалістичність образу Я (орієнтація у своїх чеснотах і вадах, уміння диференціювати власні позитивні та негативні риси; адекватна самооцінка; усвідомлення своєї цінності, значущості для інших та уміння оцінювати й цінувати інших людей); сформованість мотивації досягнення (упевненість у своїх можливостях; намагання реалізувати задумане; позитивне емоційне самопереживання, сприйняття власної гідності як особистісної цінності); здатність до саморегуляції поведінки (самопідтримка; самозахист, уміння протистояти небажаному впливу; утриматися від соціально неприйнятної поведінки); визначено та охарактеризовано типи власної гідності підлітків (гармонійно-збалансований; відносно збалансований; незбалансовано-суперечливий; незбалансовано-залежний; незбалансовано-егоцентричний);

уточнено особливості становлення власної гідності у підлітковому віці; можливості дитячих об’єднань щодо виховання у підлітків власної гідності;

подальшого розвитку набули способи налагодження суб’єкт-суб’єктної взаємодії між підлітками та дорослими лідерами дитячих об’єднань; зміст, форми та методи виховання власної гідності підлітків у дитячому об’єднанні.

^ Практичне значення одержаних результатів полягає у запровадженні в діяльність дитячих об’єднань: моделі виховання власної гідності підлітків; програми тематичної зміни, тренінгу „Виховання власної гідності”, програми дискусійного клубу, матеріалів бесід та виховних годин; вікторин, пам’яток; науково-методичного посібника „Виховання власної гідності підлітків у дитячому об’єднанні”.

Матеріали і результати дисертаційної роботи можуть бути використані лідерами дитячих об’єднань, педагогами позашкільних навчальних закладів, на курсах підвищення кваліфікації заступників директорів загальноосвітніх навчальних закладів із виховної роботи, класних керівників у обласних інститутах післядипломної педагогічної освіти; у навчально-виховному процесі професійної підготовки соціальних педагогів, учителів, практичних психологів; у процесі викладання курсу „Соціальна педагогіка та методика роботи з дитячими та молодіжними організаціями”.

Результати дослідження впроваджено у виховний процес Миколаївської обласної дитячої громадської організації „Миколаївська спілка скаутів” (довідка № 03/1 від 09.01.2012 р.), Парламенту дітей м. Рівне (довідка № 02–18/49 від 09.02.2012 р.), дитячого громадського об’єднання „Райдуга” Краснолуцького міського відділення Луганської обласної дитячої громадської організації „Лугарі” (довідка № 72 від 28.12.2011 р.); дитячої організації „Веселкова республіка” Лутугинської райдержадміністрації, територіального відділення Луганської обласної дитячої громадської організації „Лугарі” (довідка № 17 від 14.02.2012 р.), Всеукраїнської дитячої спілки „Екологічна варта” (довідка № 07/87 від 01.12.2011 р.), Криворізької міської дитячої організації „Коло Веселки” (довідка № 1625 від  22.12.2011 р.)

Особистий внесок здобувача. У посібнику „Дитяче об'єднання: формування ціннісних ставлень особистості” (у співавторстві з А. Зайченко, О. Кравченко, В. Русовою) здобувачем розкрито прикладні аспекти виховання власної гідності підлітків в умовах дитячого об’єднання.

^ Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні й практичні результати дослідження було представлено у доповідях та повідомленнях на науково-практичних конференціях різного рівня: міжнародних – „Истоки и традиции детского движения” (Москва, 2007), „Розвиток демократії та демократична освіта в Україні” (Київ, 2007), „Громадянське становлення підростаючого покоління: виклики часу” (Київ, 2007), „Федерація дитячих об’єднань України: перспективи розвитку” (Київ, 2008), „Дитяче об’єднання як чинник формування світоглядної позиції особистості” (Київ, 2011); всеукраїнських – „Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді” (Київ, 2005), „Особистість ХХІ століття: проблеми виховання та шляхи їх вирішення” (Київ, 2007); „Соціально-педагогічні засади виховання морально гармонійної особистості” (Київ, 2008), „Цінності особистості у контексті викликів сучасності” (Київ, 2009), „Виховання особистості: погляд крізь духовність” (Київ, 2010) звітних конференціях Інституту проблем виховання НАПН України (Київ, 2007–2011); методологічних семінарах, круглих столах, форумах.

Результати дослідження обговорювалися на засіданнях лабораторії дитячих об’єднань Інституту проблем виховання НАПН України (Київ, 2007–2011).

Публікації. Основні положення та результати дослідження висвітлено у 19 публікаціях (18 – одноосібні), із них: 7 статей у наукових фахових виданнях, 2 методичні посібники (1 у співавторстві), 2 – у матеріалах конференцій, 8 публікацій в інших виданнях.

^ Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, 12 додатків, списку використаних джерел (всього 244 найменування, із них 8 – іноземною мовою). Основний текст дисертації викладено на 177 сторінках, містить 11 таблиць, 10 рисунків на 9 сторінках (1 рисунок – на 1 повну сторінку в основному тексті дисертації). Додатки представлено на 77 сторінках. Загальний обсяг дисертації – 277 сторінок.


^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, ступінь розробленості проблеми, її зв’язок із науковими програмами, планами, темами, визначено мету, задачі дослідження, об’єкт, предмет, теоретико-методологічну основу та методи дослідження; розкрито наукову новизну й практичне значення одержаних результатів; наведено дані про впровадження та апробацію результатів дослідження; представлено перелік публікацій, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі„Власна гідність як предмет наукового аналізу – здійснено аналіз стану розробленості проблеми у філософській та психолого-педагогічній літературі; розкрито особливості виховання власної гідності у підлітковому віці; обґрунтовано можливості дитячих об’єднань як середовища виховання у підлітків власної гідності.

Поняття „власна гідність” є предметом вивчення різних наук: філософії (як пошук місця людини у світі, сенс буття), психології (як невід’ємний аспект самосвідомості, самоповаги, Я-концепції особистості), педагогіки (як елемент виховання, без якого неможливе становлення повноцінної, самодостатньої, високоморальної особистості). Окремі аспекти цієї проблематики висвітлено у соціології, правознавстві та релігієзнавстві.

Розуміння гідності має глибинну історико-філософську традицію, причому кожна історична епоха пропонувала своє бачення цього феномену. У зв’язку з цим простежується трансформування сутності власної гідності: зростає значимість моральних критеріїв та тенденція апріорного ставлення до кожної людини як безумовної цінності.

У психолого-педагогічних дослідженнях поняття гідності традиційно пов’язується із незмінними духовними цінностями людства: совістю, честю, справедливістю, які характеризують моральний ідеал.

Аналіз результатів психологічних досліджень феномену „власна гідність” уможливив виокремлення таких його компонентів: спрямованість особистості, яка охоплює особливості її морального розвитку та системи цінностей; саморегуляція поведінки і діяльності, емоційно-ціннісне ставлення особистості до себе (Б. Ананьєв, І. Кон, В. Мясищев, В. Столін, У. Джеймс, Е. Еріксон, К. Юнг, А. Маслоу, К. Роджерс та інші).

Серед сучасних педагогічних теорій окремої уваги потребує теорія особистісно орієнтованого виховання. Теоретико-технологічною основою такого виховання є „самоцінність особистості, її духовність та суверенність”, а метою – „формування людини як неповторної особистості, творця самої себе й своїх обставин”. Відповідно, уся діяльність педагогів основується на таких вихідних положеннях: у центрі уваги має стояти людина честі й гідності як творець цінностей людської культури та панувати повага і самоповага до почуття честі й гідності кожного (І. Бех, О. Кононко, В. Рибалка, К. Чорна). Зокрема, І. Бех обґрунтовує доцільність визначення поняття „власна гідність” як усвідомлення і переживання особистістю самої себе у сукупності її морально-духовних характеристик, що викликають повагу оточення.

Під час дослідження визначено спільні риси в підходах до гідності у філософській, правовій, психолого-педагогічній літературі: гідність розуміється як усвідомлення своєї безумовної цінності, моральної рівності з усіма іншими; гідність є невід’ємним правом, яке належить людині від народження; гідність відображається у структурі особистості та нерозривно пов’язана з її самосвідомістю; гідність визначається через систему ставлень (ставлення людини до самої себе, інших людей, держави, суспільства) та є регулятором поведінки.

З’ясовуючи особливості становлення власної гідності у підлітковому віці, ми спиралися на дослідження Л. Божович, І. Кона, А. Реана, В. Мухіної, К. Левіна, О. Безкоровайної, І. Булах, Н. Ємузової, які актуалізують проблематику підліткового віку та особливості виховання власної гідності саме у цей віковий період.

На підставі аналізу досліджень зроблено такі висновки: у підлітковому віці відбувається інтенсивний розвиток психіки поряд зі складними анатомо-фізіологічними змінами в організмі дитини; провідними чинниками розвитку стають спілкування з однолітками і прояв індивідуальних особливостей; характерним є усвідомлення себе як особистості, звернення до самого себе, виявляється тенденція до дорослості; саме підлітковий вік є сензитивним для виховання власної гідності; новоутворення, характерні для цього віку, є підґрунтям виховання власної гідності як однієї з найвищих моральних цінностей, прояву заслуженої поваги до підлітка.

Під час дослідження процесу виховання власної гідності в умовах дитячих об’єднань з’ясовано, що цінність дитячого об’єднання полягає у: допомозі підлітку в пошуках надійної життєвої опори у вигляді духовних цінностей, осмисленні себе і свого місця у житті, набутті впевненості в своїх силах; ствердженні почуття самоцінності та значущості; оволодінні вмінням самоаналізу, розкриття своїх можливостей, самовдосконалення; збагаченні досвіду різноманітної діяльності, можливостей випробувати власні сили, навчитися долати ситуації неуспіху; рольовому розподілі, коли підліткам надається можливість самостійної творчої діяльності, співкерівництва; наявності дорослих лідерів, здатних повести за собою інших. Отже, дитячі об’єднання, маючи високий виховний потенціал, є дієвим інструментом виховання підростаючої особистості.

У другому розділі„Дослідження стану вихованості власної гідності підлітків у дитячому об’єднанні” – визначено критерії та показники сформованості власної гідності підлітків; представлено методику та результати констатувального етапу експерименту; визначено типологію сформованості власної гідності підлітків у дитячому об’єднанні.

У процесі дослідження визначено такі критерії та показники сформованості власної гідності підлітків: реалістичність образу Я (орієнтація у своїх чеснотах і вадах, уміння диференціювати власні позитивні та негативні риси; адекватна самооцінка; усвідомлення своєї цінності, значущості для інших; уміння оцінювати та цінувати інших людей);

сформованість мотивації досягнення (упевненість у своїх можливостях; намагання реалізувати задумане; позитивне емоційне самопереживання, сприйняття власної гідності як особистісної цінності);

здатність до саморегуляції поведінки (самопідтримка; самозахист, уміння протистояти небажаному впливу, утриматися від соціально неприйнятної поведінки).

Дослідження здійснювалося на базі трьох експериментальних майданчиків: дитячого громадського об’єднання Парламент дітей м. Рівне (структурний підрозділ Рівненського міського Палацу дітей та молоді); Миколаївської обласної дитячої громадської організації „Миколаївська спілка скаутів”; Луганської обласної дитячої громадської організації „Лугарі”. Експериментом було охоплено 224 підлітки: 142 дівчини та 82 хлопця. Віковий розподіл був таким: 13–14 років – 146 (100 дівчат та 46 хлопців); 15–16 років – 78 (42 дівчат та 36 хлопців).

На констатувальному етапі експерименту використано такі діагностичні методи: метод системного, статистичного й порівняльного аналізу; спостереження; усне та письмове опитування (бесіда, інтерв’ю, анкетування, тестування); моделювання ситуацій вибору.

Якісний аналіз даних, отриманих у результаті констатувального етапу експерименту, став підґрунтям для визначення типів сформованості власної гідності у підлітків (сутнісні характеристики виділених типів сформульовано за означеними вище критеріями та показниками):

гармонійно-збалансований – 8,3% (підлітки цього типу мають високий рівень знань про себе, уміють об’єктивно аналізувати свої індивідуально-типологічні особливості; позитивно ставляться до себе; упевнені у власних здібностях і можливостях; сприймають власну гідність як особистісну цінність; у разі потреби відстоюють власні погляди та переконання; виявляють до інших повагу та розуміння, визнають право на гідність кожної людини);

відносно збалансований – 22% (підлітки цього типу мають досить високий рівень знань про себе та свої особливості; як правило, сприймають власну гідність як особистісну цінність, позитивно ставляться до себе; упевнено почуваються лише у діяльності, досвід якої мають, намагаються, за можливості, уникати відповідальності, оскільки нерідко сумніваються у своїх силах; власні погляди та переконання висловлюють і відстоюють ситуативно);

незбалансовано-суперечливий – 32,2% (підлітки цього типу мають неточні і неповні уявлення про свої індивідуально-типологічні особливості; не завжди усвідомлюють та переживають власну цінність та цінність кожної людини; емоційне самопереживання носить суперечливий характер; часто невпевнені у своїх можливостях; мають низький рівень саморегуляції поведінки, не вміють відстоювати власні погляди);

незбалансовано-залежний – 22,9% (підлітки цього типу мають розмиті уявлення про себе, відчувають труднощі в описі власних якостей; не сприймають власну гідність як особистісну цінність; емоційне самопереживання часто носить негативний характер, проявляють байдужість до інших, неповагу до їхньої людської гідності; невпевнені у власних силах; поведінка нерідко зумовлена мотивом не виділятися з-поміж інших);

незбалансовано-егоцентричний – 14,6% (підлітки цього типу мають високий рівень знань про себе; недостатньо усвідомлюють та розуміють цінність інших людей, їхнє право на власну гідність, не сприймають власну гідність як особистісну цінність; мають яскраво виражену акцентуацію на себе; не здатні узгоджувати власні емоції із обставинами; упевнені у своїх можливостях).

На констатувальному етапі експерименту виявлено певні тенденції, зокрема встановлено, що розуміння гідності як усвідомлення власної апріорної цінності виявляється у підлітків незначною мірою та в опосередкованому вигляді; більшість підлітків асоціює гідність із почуттям самоповаги та повагою до них з боку інших, що пов’язано з віковими особливостями, коли потреба у самоповазі та повазі з боку оточуючих є надзвичайно актуальною; для підліткового віку властиве бажання зайняти певну соціальну позицію, що визнається значущою найближчим оточенням.

Отримані результати засвідчили необхідність посилення уваги до виховання власної гідності підлітків, обґрунтування та розроблення педагогічних умов та напрямів відповідної виховної роботи у дитячому об’єднанні. Проведена робота дала змогу визначити стратегію формувального етапу експерименту.

У третьому розділі„Модель виховання власної гідності підлітків у дитячому об’єднаннівисвітлено методику й організацію формувального етапу експерименту; визначено зміст, форми, методи і педагогічні умови виховання власної гідності підлітків у дитячому об’єднанні.

Формувальний етап експерименту концентрувався навколо таких аспектів: системність процесу виховання підлітків в умовах дитячого об’єднання; залучення досліджуваних до реальних соціально значущих стосунків та ціннісно орієнтованої діяльності; накопичення підлітками досвіду моральних переживань, пов’язаних з почуттям власної гідності.

Аналіз експериментальних матеріалів, отриманих на констатувальному етапі дослідження, зумовив визначення педагогічних умов виховання власної гідності підлітків у дитячому об’єднанні:

  • збагачення уявлень підлітків про власну гідність у процесі суб’єкт-суб’єктної взаємодії;

  • накопичення досліджуваними досвіду позитивних моральних переживань у виховній діяльності дитячих об’єднань;

  • створення ситуацій успіху та надання підліткам права вибору для формування позитивної Я-концепції за допомогою інтерактивних методів виховної роботи.

Під час формувального етапу експерименту були задіяні підлітки контрольної (КГ – 92 особи) та експериментальної (ЕГ – 124 особи) групи. До їхнього складу увійшли підлітки – члени дитячих об’єднань, на базі яких здійснювалося дослідження: громадське об’єднання Парламент дітей м. Рівне: ЕГ– 22 особи, КГ – 18 осіб; Миколаївська обласна дитяча громадська організація „Миколаївська спілка скаутів”: ЕГ– 35 осіб, КГ – 31 особа; Луганська обласна дитяча громадська організація „Лугарі” – ЕГ– 67 осіб, КГ – 43 особи.

Експериментальна робота проводилася у двох напрямах: з підлітками та дорослими лідерами дитячих об’єднань.

^ Робота з дорослими лідерами дитячих об’єднань спрямовувалася на: висвітлення важливості виховання у підлітків власної гідності; збагачення уявлень дорослих лідерів дитячих об’єднань про особливості психічного розвитку підлітків та врахування специфіки підліткового віку у процесі виховання власної гідності; повідомлення інформації про зміст, форми, прийоми виховання власної гідності підлітків; забезпечення необхідними методичними матеріалами; ознайомлення педагогів дитячих об’єднань з результатами дослідження та визначеними типами сформованості власної гідності підлітків, надання методичних рекомендацій для проведення різних форм роботи, порад щодо роботи з різними типами підлітків.

^ Робота з підлітками спрямовувалася на допомогу досліджуваним у: збагаченні уявлень про власну гідність, прийнятні та неприйнятні прояви гідності у різних ситуаціях; реалістичному оцінюванні себе та формуванні позитивної Я-концепції, збагаченні знань про себе та свої індивідуальні риси; усвідомленні власної значущості та самоцінності; набутті впевненості у власних можливостях за допомогою досвіду перебування у різних соціальних ролях; протистоянні тиску зовнішніх та внутрішніх негативних чинників; оволодінні прийомами аналізу та оцінювання власної поведінки; навчанні адекватним засобам самодопомоги та самопідтримки у складних ситуаціях, умінням конструктивно діяти у нових умовах.

Зважаючи на специфіку діяльності дитячих об’єднань, доцільними формами роботи для виховання власної гідності підлітків визначено: тематичну зміну, тренінг, дискусійний клуб, бесіди, години спілкування, вікторини, тематичні вечори.

У процесі експериментальної роботи було розроблено тренінг „Виховання власної гідності підлітків”, план-сітку тематичної зміни „Як виховати власну гідність”, програму дискусійного клубу „Аргумент”; бесіди та виховні години відповідної тематики („Що таке свобода”, „Бути вимогливим до себе та інших”, „Навчитися казати „Ні”); вікторини („Права людини”, „Правила етикету”, „Характер людини”); конкурс проектів „Дитячі соціальні ініціативи – Україні!”; круглі столи („Що таке особистий простір”, „Як навчитися визнавати та виправляти помилки”, „Хочеться і треба”), тематичні вечори („Мої права і обов’язки”, „Що таке власна гідність?”, „Поговоримо про самоповагу”) тощо.

Проводячи заняття тренінгу, ми зосередили увагу на вправах для підлітків кожного типу сформованості власної гідності. Зокрема, для підлітків гармонійно-збалансованого типу оптимальними стали: участь в обговоренні усіх тем занять тренінгу, що сприяло подальшому самопізнанню, отриманню досвіду гідної поведінки, збагаченню новими знаннями; переконаності в правильності обраних цінностей, тактики поведінки, стимулювало до подальшого розвитку.

У роботі з підлітками відносно збалансованого типу ми вважали за необхідне приділити особливу увагу заняттям третього блоку – „Саморегуляція поведінки”, які мали на меті формування вміння протидіяти небажаному впливу, відстоювати власні інтереси, тренування впевненої поведінки.

Із підлітками незбалансовано-суперечливого типу було доцільно проводити заняття, які сприяли оптимістичному ставленню до власних можливостей, розвитку уміння конструктивно діяти у нових умовах, чинити опір небажаному впливу, відстоювати власні інтереси. Підлітків цього типу ми максимально залучали до активної участі у різноманітних видах діяльності, заохочували до обговорення та висловлення власної позиції.

У роботі з підлітками незбалансовано-залежного типу ми вважали за необхідне насамперед формувати в них досвід гідної поведінки, допомогти в оволодінні умінням здійснювати самоаналіз, саморозкриватися, презентувати власні можливості, проявляти впевненість у міжособистісних стосунках, відстоювати власну позицію, навчити протидіяти небажаному впливу.

Для підлітків незбалансовано-егоцентричного типу доцільними визначено заняття, які орієнтували на здійснення самоаналізу, допомогли побачити себе очима інших, зрозуміти сутність поваги до інших людей. Доручення для таких підлітків добиралися у спосіб, аби виникала необхідність працювати в команді, пробувати себе в різних ролях (як керівника, так і підлеглого). Успішність виконання доручень залежала від здатності підлітків співставляти власні інтереси з інтересами групи, прислухатися до позиції інших.

Схематично процес виховання власної гідності підлітків подано у вигляді моделі (рис.).



Рис. Модель виховання власної гідності підлітків у дитячому об’єднанні

Контрольний зріз дав змогу оцінити ефективність проведеної експериментальної роботи, визначити результативність комплексу педагогічних умов, форм і методів та з’ясувати динаміку змін сформованості у підлітків власної гідності внаслідок розроблених і запроваджених нами виховних впливів (табл.).

Таблиця

Порівняльний аналіз кількісного розподілу досліджуваних за типами

сформованості власної гідності, %


Типи сформованості власної гідності підлітків

ЕГ

КГ


На початку формувального етапу експерименту


Наприкінці формувального етапу експерименту


Динаміка

На початку формувального етапу експерименту


Наприкінці формувального етапу експерименту


Динаміка

Гармонійно-збалансований

8,3

12,7

+4,4

8,1

8,8

+0,7

Відносно збалансований

22

36,1

+14,1

24,3

27,7

+3,4

Незбалансовано-суперечливий

32,2

28

-4,2

29,9

30,4

+0,5

Незбалансовано-залежний

22,9

14

-8,9

24,9

21,8

-3,1

Незбалансовано-егоцентричний

14,6

9,2

-5,4

12,8

11,3

-1,5


Кількість підлітків із гармонійно-збалансованим типом власної гідності збільшилася на 4,4%. Позитивні зміни відбулися у ціннісних орієнтаціях цієї категорії підлітків, поглибилися їхні знання щодо оцінки власної особистості, розуміння та сприйняття власної гідності як особистісної цінності, зміцнилася впевненість у власних силах.

Певний перерозподіл відбувся також у показниках інших типів сформованості власної гідності підлітків. Так, на 14,1% збільшилася кількість підлітків із відносно збалансованим типом сформованості власної гідності. Отримані дані підтверджують, що у процесі формувального етапу експерименту вдалося позитивно вплинути на розуміння підлітками сутності власної гідності, їхнє позитивне емоційне самопереживання, регуляцію поведінки, здатність до самоаналізу та самооцінювання, бажання дослідити можливості та спробувати власні сили у діяльності різної спрямованості та різних рівнів складності тощо.

Кількість підлітків незбалансовано-суперечливого типу в експериментальній групі зменшилася несуттєво (на 4,2%). Вони здебільшого, як і раніше, не завжди усвідомлюють та переживають власну цінність та цінність кожної людини, емоційне самопереживання носить суперечливий характер, такі підлітки часто невпевнені у своїх можливостях. Тому актуальним залишається сприяння усвідомленню підлітками цього типу власної гідності як особистісної цінності.

Сприятливими до виховних впливів виявилися підлітки з незбалансовано-залежним типом сформованості власної гідності (їхня кількість зменшилася на 8,9%). Небажання спробувати власні сили разом із прагненням уникнути невдачі, відсутність власних оцінних суджень призводили до певної залежності від оточуючих (дорослих, друзів та інших). Водночас відсутність чітко сформованих установок підлітків цього типу дала змогу чинити на них виховний вплив з найбільшою ефективністю. Отримавши можливість проявити себе та набувши досвід самостійної успішної діяльності, прийняття власних рішень, підлітки виявили здатність до розкриття свого потенціалу, спроможність до усвідомлення власної цінності, важливості самовдосконалення.

На рівні незбалансовано-егоцентричного типу гідності залишилися 9,2% підлітків. І хоча простежується певна позитивна динаміка (зменшення кількості таких підлітків на 5,4%), усе ж ця група найменше піддається виховним впливам. Попри те, що відбулися певні зрушення у самооцінюванні та усвідомленні реалістичного образу Я, більшість підлітків цього типу концентрують увагу, переважно, на власній особистості, проявляють зверхнє, часто споживацьке ставлення до інших. Це можна пояснити тим, що дитяче об’єднання – не єдиний фактор впливу на особистість підлітка. Виховання в сім’ї, інше коло спілкування можуть бути вагомішими і впливовішими чинниками, аніж дитяче об’єднання. Підлітки цього типу найважче піддаються вихованню, виникають серйозні труднощі в спробах змінити їхні уявлення щодо взаємоповаги, розуміння оточуючих, толерантності, визнання авторитетності інших, здатності критично ставитися до власної діяльності.

Отже, порівняння показників контрольної та експериментальної груп дають підстави для позитивних висновків щодо ефективності визначених педагогічних умов та моделі процесу виховання у підлітків власної гідності у дитячому об’єднанні.


ВИСНОВКИ


У дисертації наведено теоретичне обґрунтування і практичне вирішення актуального питання виховання власної гідності підлітків у дитячих об’єднаннях, що знайшло відображення у визначенні та апробації педагогічних умов, форм і методів роботи.

Результати проведеного дослідження засвідчили ефективність розв’язання поставлених задач і дали підстави для формулювання таких висновків:

1. Охарактеризовано стан досліджуваної проблеми у вітчизняній та зарубіжній психолого-педагогічній науці. Встановлено, що феномен „гідність” є предметом дослідження філософії, правознавства, психології, педагогіки тощо. Попри відсутність єдиної точки зору на сутність даного феномену у філософській, правовій, психолого-педагогічній літературі, виокремлено спільні риси у визначенні його змісту: гідність передбачає усвідомлення своєї безумовної цінності, моральної рівності з усіма іншими та є невід’ємним правом кожної людини; гідність пов’язана із самосвідомістю особистості; проявляється та визначається через систему ставлень людини до самої себе, інших, держави, суспільства; гідність є морально-світоглядною основою вимогливості індивіда до себе та відображається у його ціннісних орієнтаціях; гідність – найбільш ефективний моральний спосіб регулювання поведінки особистості.

Визначено, що власна гідність – це усвідомлення і переживання особистістю самої себе у сукупності її морально-духовних характеристик, що викликають повагу оточення.

2. Обґрунтовано можливості дитячих об’єднань як середовища виховання у підлітків власної гідності. З’ясовано, що виховна діяльність дитячого об’єднання допомагає підліткам у пошуках надійної життєвої опори у вигляді духовних цінностей, спрямовує їх на осмислення себе і свого місця у житті, сприяє оволодінню вмінням самоаналізу, формує та стверджує почуття самоцінності та значущості. Різноманітна діяльність, якою займаються підлітки у дитячому об’єднанні, збагачує їх досвідом та дає можливість випробувати власні сили, набути впевненості в собі, самовдосконалюватися, навчитися справлятися з ситуаціями неуспіху тощо.

Різні соціальні ролі у дитячому об’єднанні сприяють самостійній творчій діяльності підлітків та співкерівництву, а наявність дорослих лідерів, здатних повести за собою інших, роблять дитячі об’єднання дієвим інструментом виховання.

3. Визначено критерії та показники сформованості власної гідності: реалістичність образу Я (орієнтація у своїх чеснотах і вадах, уміння диференціювати власні позитивні та негативні риси; адекватна самооцінка; усвідомлення своєї цінності, значущості для інших (і, відповідно, уміння оцінювати та цінувати інших людей); сформованість мотивації досягнення (упевненість у своїх можливостях; намагання реалізувати задумане; позитивне емоційне самопереживання, сприйняття власної гідності як особистісної цінності); здатність до саморегуляції поведінки (самопідтримка; самозахист, уміння протистояти небажаному впливу; уміння утриматися від соціально неприйнятної поведінки);

Виявлено та охарактеризовано типи власної гідності підлітків: гармонійно-збалансований; відносно збалансований; незбалансовано-суперечливий; незбалансовано-залежний; незбалансовано-егоцентричний.

4. Визначено педагогічні умови виховання власної гідності підлітків у дитячому об’єднанні, а саме: збагачення уявлень підлітків про власну гідність в процесі суб’єкт-суб’єктної взаємодії; накопичення досліджуваними досвіду позитивних моральних переживань у виховній діяльності дитячих об’єднань; створення ситуацій успіху та надання підліткам права вибору для формування позитивної Я-концепції за допомогою інтерактивних методів виховної роботи.

За результатами експериментальної роботи доведено, що найбільш оптимальними формами виховання власної гідності підлітків у дитячих об’єднаннях є: тематична зміна; тренінг „Виховання власної гідності”; дискусійний клуб; бесіди; круглі столи; виховні години; ігри; проекти; тематичні вечори; вікторини; методами – переконання, інформування, обговорення, приклад, вправа, доручення, діалогова взаємодія, аналіз проблемних ситуацій.

5. Розроблено й апробовано модель виховання власної гідності підлітків у дитячих об’єднаннях, структурними елементами якої визначено: цільова частина (мета, завдання), методологічна (принципи), змістова (критерії, показники та типи), процесуальна (напрями, форми та методи роботи), результат.

Ефективність впровадженої моделі підтверджена експериментально, оскільки порівняння результатів констатувального та контрольного етапів експерименту засвідчує позитивну динаміку у вихованні власної гідності підлітків. За результатами формувального етапу експерименту встановлено, що на 4,4% збільшилася кількість підлітків з гармонійно-збалансованим типом сформованості власної гідності (з 8,3% на початку експерименту до 12,7% після його завершення); кількість підлітків з відносно збалансованим типом зросла на 14,1% (на початку експерименту їхня кількість становила 22%); кількість підлітків з незбалансовано-суперечливим типом зменшилася на 4,2% (з 32,2% на початку експерименту до 28% після його завершення); з незбалансовано-залежним – на 8,9%; підлітків з незбалансовано-егоцентричним типом – на 5, 4% (14,6% – на початку експерименту, 9,2% – після завершення).

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів досліджуваної проблеми. ^ Подальшого вивчення потребують: питання дослідження феномену власної гідності в різних вікових аспектах, особливості особистісного становлення підлітків в діяльності дитячого об’єднання, проблема координації діяльності дитячих об’єднань з іншими соціальними інститутами.

Рекомендовано впровадження у діяльність дитячих об’єднань Програми „Виховання власної гідності підлітків” та введення у плани виховної роботи дитячих об’єднань заходів щодо виховання власної гідності, самоповаги: тренінгів, дискусійних клубів, круглих столів, годин спілкування, які мають на меті допомогти підліткам стверджувати почуття самоцінності, формувати вміння самоаналізу, відстоювати власні переконання, набувати соціально значущого досвіду.


^ СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ


Статті у наукових фахових виданнях

  1. Чиренко Н. В. Дитячі об’єднання у процесі самовизначення підлітків / Н. В. Чиренко // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. пр. – Київ–Житомир : В-во ЖДУ, 2004. – Вип. 6, кн. І. – С. 336–339.

  2. Чиренко Н. В. Гра як засіб самовизначення дитини / Н. В. Чиренко // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. пр. – К., 2005. – Вип. 8, кн. ІІ. – С. 156–158.

  3. Чиренко Н. В. Ціннісне ставлення до себе як чинник процесу самовизначення / Н. В. Чиренко // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. пр. – Кам’янець-Подільський, 2007. – Вип. 10, т. 1. – С. 113–119.

  4. Чиренко Н. В. Ціннісне самоставлення та почуття власної гідності у психолого-педагогічних і філософських дослідженнях / Н. В. Чиренко // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. пр. – Інститут проблем виховання. – К. : ТОВ „Імекс-ЛТД”, 2008. – Вип. 11. – С. 418–425.

  5. Чиренко Н. В. Почуття власної гідності: критерії та показники / Н. В. Чиренко // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. пр. – К., 2008. – Вип. 12, кн. І. – С. 115–119.

  6. Чиренко Н. В. Типи сформованості почуття власної гідності у підлітків у дитячому об’єднанні / Н. В. Чиренко // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : у 2-х кн. : зб. наук. пр. – Кам’янець-Подільський : Видавець Зволейко Д.Г., 2009. – Вип. 13, кн. 2. – С. 169–174.

  7. Чиренко Н. В. Психолого-педагогічні умови виховання власної гідності підлітків у дитячому об’єднанні / Н. В. Чиренко // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. пр. – Кіровоград : ТОВ „Імекс-ЛТД”, 2010. – Вип. 14, кн. І. – С. 592–602.

Методичні посібники

  1. Чиренко Н. В. Дитяче об'єднання: формування ціннісних ставлень особистості : [наук.-метод. посіб.] / А. Б. Зайченко, О. В. Кравченко, В. В. Русова, Н. В. Чиренко. – Кривий Ріг : Діоніс (ФОП Чернявський Д. О.), 2009. – 131 с. (авт. С. 7–51).

  2. Чиренко Н. В. Формування ціннісного ставлення особистості до себе у дитячому громадському об’єднанні : [метод. посіб.] / Н. В. Чиренко. – К. : ІПВ АПН України, 2010. – 73 с.

Матеріали науково-практичних конференцій

  1. Чиренко Н. В. Виховні можливості дитячих об’єднань у вихованні власної гідності підлітків / Н. В. Чиренко // Сучасний виховний процес: сутність та інноваційний потенціал : матеріали наук.-практ. конференції (за результатами науково-дослідної роботи Інституту проблем виховання НАПН України у 2010 році) / [за ред. І. Д. Беха, О. В. Мельника]. – Івано-Франківськ : Тіповіт, 2011. – Вип. 1. – С. 177–178.

  2. Чиренко Н. В. Середовище дитячого об’єднання як чинник виховання власної гідності / Н. В. Чиренко // Формування світоглядної позиції підлітків у дитячих об’єднаннях : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 16–17 лист. 2011 р.). – Ін-т проблем виховання НАПН України, 2011. – С. 70–74.

Інші публікації

  1. Чиренко Н. В. Ценностное отношение к себе как фактор процесса самоопределения / Н. В. Чиренко // Социально-педагогические проблемы детей и молодёжи : сб. науч. тр. – Ростов-на-Дону, 2008. – С. 80–84.

  2. Чиренко Н. В. Исследование сформированности чувства собственного достоинства у подростков в детских обьединениях / Н. В. Чиренко // Социально-педагогические проблемы детей и молодёжи : сб. науч. тр. – Ростов-на-Дону, 2009. – С. 183–185.

  3. Чиренко Н. В. До питання самовизначення людини в історії філософії / Н. В. Чиренко // Шкільний світ. – 2006. – № 48. – С. 3–6.

  4. Чиренко Н. В. Я як цінність. Про формування ціннісного ставлення до себе / Н. В. Чиренко // Шкільний світ. – 2007. – № 46. – С. 6–8.

  5. Чиренко Н. В. Почуття власної гідності у підлітків / Н. В. Чиренко // Шкільний світ. – 2008. – № 46. – С. 4–5.

  6. Чиренко Н. В. Почуття власної гідності: структура поняття / Н. В. Чиренко // Позашкілля. – 2009. – № 9. – С. 4–5.

  7. Чиренко Н. В. Я – гідна людина. Типи сформованості почуття власної гідності підлітків / Н. В. Чиренко // Шкільний світ. – 2009. –№ 34. – С. 5–6.

  8. Чиренко Н. В. Виховання у підлітків почуття власної гідності. Тренінгова програма / Н. В. Чиренко // Шкільний світ. – 2009. – № 37. – С. 3–30.

АНОТАЦІЇ


Чиренко Н. В. Виховання власної гідності підлітків у дитячому об’єднанні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.07 – теорія і методика виховання. – Інститут проблем виховання НАПН України, Київ, 2012.

Дисертацію присвячено актуальній проблемі виховання власної гідності підлітків у дитячих об’єднаннях. У роботі здійснено аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури, з’ясовано стан проблеми виховання власної гідності у вітчизняній та зарубіжній психолого-педагогічній науці, уточнено сутність поняття „власна гідність”. Визначено критерії, показники та типи сформованості власної гідності, розкрито виховні можливості дитячих об’єднань у процесі виховання власної гідності підлітків.

Обґрунтовано зміст, форми, методи та педагогічні умови виховання власної гідності підлітків у дитячому об’єднанні, експериментально перевірено їхню ефективність.

^ Ключові слова: власна гідність, дитячі об’єднання, виховні можливості, підлітки, педагогічні умови, зміст, форми й методи роботи.


Чиренко Н. В. Воспитание собственного достоинства подростков в детском объединении. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 – теория и методика воспитания. – Институт проблем воспитания НАПН Украины, Киев, 2012.

Диссертационная работа посвящена проблеме воспитания чувства собственного достоинства подростков в детских объединениях. В работе проанализировано состояние проблемы собственного достоинства в философской и психолого-педагогической литературе.

В ходе исследования определены общие черты в подходах к достоинству в философии, правоведении, психологии, педагогике: достоинство является неотъемлемым правом каждого человека, принадлежащим ему от рождения; достоинство понимается как осознание своей безусловной ценности, морального равенства с другими людьми; собственное достоинство отражается в структуре личности, неразрывно связано с ее самосознанием и выступает регулятором ее поведения.

В исследовании обоснована целесообразность использования дефиниции: собственное достоинство – это осознание и переживание личностью самой себя в совокупности морально-духовных характеристик, вызывающих уважение окружающих (И. Бех).

Выяснено, что ценность детского объединения в контексте воспитания собственного достоинства подростков состоит в: помощи подростку в поисках надежной жизненной опоры, которая базируется на духовных ценностях, осмыслении себя и собственного места в жизни; утверждении чувства самоценности и значимости; получении доступа к знаниям и навыкам, которые помогают приобрести опыт достойного ответственного поведения; приобретении навыков самоанализа, осознании собственных возможностей, стремлении к самосовершенствованию; получении опыта разнообразной деятельности, возможности испытать собственные силы; наличии взрослых лидеров, способных быть интересными и повести за собой. Таким образом, детские объединения обладают воспитательным потенциалом и являются действенным инструментом воспитания подрастающей личности.

Разработаны критерии и показатели сформированности собственного достоинства: реалистичность образа Я (умение дифференцировать положительные и отрицательные черты; адекватная самооценка; осознание своей ценности, значимости для других (и, соответственно, умение оценивать и ценить других людей); сформированность мотивации достижения (уверенность в своих возможностях; старание реализовать задуманное; позитивное эмоциональное самопереживание, восприятие собственного достоинства как личностной ценности); способность к саморегуляции поведения (самоподдержка; самозащита, умение противостоять нежелательному влиянию; умение воздержаться от социально неприемлемого поведения).

Определены и охарактеризованы типы собственного достоинства подростков (гармонично-сбалансированный; относительно сбалансированный; несбалансированно-противоречивый; несбалансированно-зависимый; несбалансированный-эгоцентричный).

В работе обоснованы педагогические условия воспитания собственного достоинства подростков в детских объединениях: обогащение представлений подростков о собственном достоинстве в процессе субъект-субъектного взаимодействия; накопление исследуемыми опыта положительных моральных переживаний в воспитательной деятельности детских объединений; создание ситуаций успеха и предоставление подросткам права выбора с целью формирования положительной Я-концепции подростков с помощью интерактивных методов воспитательной работы.

С учетом специфики деятельности детских объединений определены наиболее эффективные формы работы: тематическая смена, тренинг, дискуссионный клуб, беседы, часы общения, викторины, тематические вечера.

Разработана и апробирована модель воспитания собственного достоинства подростков в детских объединениях, структурными элементами которой являются: целевая часть (цель, задачи), методологическая (принципы), содержательная (компоненты, критерии, показатели и типы), процессуальная (поэтапная организация воспитательного процесса, наполненность форм и методов содержанием, прогнозируемый результат).

Эффективность внедренной модели подтверждена экспериментально: сравнение результатов констатирующего и контрольного этапов эксперимента свидетельствует о положительной динамике в воспитании собственного достоинства подростков.

^ Ключевые слова: собственное достоинство, детские объединения, воспитательные возможности, подростки, педагогические условия, содержание, формы и методы работы.

Chyrenko N. V. The training of juvenile dignity in children’s societies. – Manuscript.

Dissertation for a scientific degree of candidate of pedagogical sciences, in speciality 13.00.07 – Theory and Methods of Education. – The Institute of Problems on Education of NAPS of Ukraine, Kyiv, 2012.

The dissertation is devoted to the urgent problem of juvenile dignity training in children’s societies. This research includes the analysis of philosophical, psychological and pedagogical studies, clarification of juvenile dignity problem in national and foreign psychological and pedagogical science, the specification of the term “dignity”. The criteria, indicators and types of the dignity formation are determined and the educational means of the children’s societies in the process of training of juvenile dignity are revealed in this dissertation.

The content, forms and methods of the juvenile dignity training are substantiated; the conditions of the juvenile dignity training in children’s societies are determined and experimentally.

Key words: dignity, children’s societies, educational means, juveniles, pedagogical conditions, content, forms and methods of work.





Похожие:

Виховання власної гідності підлітків iconЗробимо оточуючий світ кращим
Виховання громадянина, виховання у дитини правильного відношення до оточуючого світу, суспільства, гуманних почуттів, працелюбності,...
Виховання власної гідності підлітків iconПідготовка молоді до шлюбного життя починається з раннього дитинства
...
Виховання власної гідності підлітків iconН. Ю. Шевченко ставлення батьків до прав дитини
Проблема реалізації прав дитини розглядається нині у різних аспектах. Перш за все йде мова про інформування безпосередньо дітей про...
Виховання власної гідності підлітків iconПрограма гуртка „Спортивне орієнтування Основний рівень Пояснювальна записка
Заняття спортивним орієнтуванням є дієвим засобом залучення дітей та підлітків до здорового способу життя, морального, вольового...
Виховання власної гідності підлітків iconЗвіт про виконання умов контракту директора Зміївського професійного енергетичного ліцею Вороного Володимира Михайловича 2013 р
Харківської області, надання повної загальної середньої освіти, сприяння розвитку технічної творчості молоді, виховання учнів у дусі...
Виховання власної гідності підлітків iconЛекція виникнення освіти й виховання в світовій суспільній цивілізації план
Підходи світової науки до виникнення виховання. Виховання у первісному суспільстві
Виховання власної гідності підлітків iconПоняття про методи виховання. Метод виховання
Метод виховання – спосіб впливу на свідомість, почуття, волю, поведінку і систему відносин учня з метою формування активних громадян...
Виховання власної гідності підлітків iconПрограма з фізичної культури для загальноосвітніх навчальних закладів
Т. Ю. Круцевич — зав кафедри теорії та методики фізичного виховання Національного університету фізичного виховання та спорту України,...
Виховання власної гідності підлітків iconПро затвердження списків дітей і підлітків шкільного віку
Відповідно до Інструкції з обліку дітей і підлітків шкільного віку, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 12. 04....
Виховання власної гідності підлітків iconРозпорядження 5 квітня 2013 року Печеніги №69 Про закріплення території обслуговування за загальноосвітніми навчальними закладами району
Кабінету Міністрів України від 12. 04. 2000року №646 «Про затвердження Інструкції з обліку дітей і підлітків шкільного віку» та з...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов