Світові процеси Випуск 133 21 27 листопада icon

Світові процеси Випуск 133 21 27 листопада



НазваниеСвітові процеси Випуск 133 21 27 листопада
Дата конвертации12.04.2013
Размер304.01 Kb.
ТипПовідомлення
скачать >>>


ПРЕЗИДЕНТСЬКИЙ ФОНД "УКРАЇНА"


Інститут стратегічних оцінок (ІСО)


СТРАТЕГІЧНІ ОЦІНКИ

Щотижневий аналітичний моніторинг.

Макроекономіка. Політика.

Світові процеси


Випуск 133

21 - 27 листопада

2009 р.

З М І С Т


І. МАКРОЕКОНОМІКА………………………………………………… 3

Будівництво житла: критичне падіння…………………………………. 3

АПК: політика імпортопоклоніння……………………………………... 6

Борги можуть і до дефолту довести……………………………………. 10


ІІ. ПОЛІТИКА……………………………………………………………. 13

Україна: вільна і змагальна атмосфера?.................................................... 13

Росія: ідеологія партії влади - консерватизм…………………………… 16

Румунія: вибори чи референдум довіри.................................................... 18

США: стратегічне партнерство з Індією та Китай……………………… 22

Азербайджан: крок до війни чи спонукання до миру………………….. 25


ІІІ. СВІТОВІ ПРОЦЕСИ……………………………………………….. 28

Німеччина: секрети кризостійкості………..……………………………. 28

Франція: післякризові пріоритети………………………………………. 32

Країни СНД: особливості кризи ………………………..………………. 34


І. МАКРОЕКОНОМІКА


Будівництво житла: критичне падіння


Повідомлення Держкомстату про підсумки будівництва та введення житла за 9 міс. 2009 р. вразило великим падінням. Хоча для фахівців, які відслідковують ситуацію в галузі, ці підсумки були цілком прогнозовані. Адже в Україні будівництво падає уже з початку 2008 р., тобто майже два роки.

    • За 9 міс. 2009 р. в Україні введено всього 3,3 млн кв м житла. Багато це чи мало, свідчать прості порівняння:

      • це стільки як вводилось в середньому на рік у 1950 р.

      • це у 7 разів менше, ніж було введено у рекордному для житлового будівництва 1987 р.

      • це у 1,5 рази менше, ніж було введено у найгіршому році з 90-х років, коли була найважча з повоєнних часів трансформаційна криза.

      • це у 2 рази менше, ніж у середньому за рік за 2000-2008 рр.

    • Спад у житловому будівництві виявився найбільшим серед інших країн світу, де ситуація в галузі дуже різна.

      • Спад в Україні виявився більшим, ніж у США, де з житлового будівництва почалась іпотечна криза, яка переросла у світову фінансову та економічну кризу. Але слід врахувати, що в США наявність житла і обсяг введення в останні роки у 3-4 рази більші, ніж в Україні.

      • Спад в Україні виявився більшим, ніж у Латвії, яка з країн ЄС зазнала найбільшого удару кризи саме по банківській системі, іпотечному кредитуванню і житловому будівництву.

      • Нарешті, зовсім незрозуміло, чому спад в будівництві житла практично не торкнувся Росії, не кажучи вже про Польщу, чи Білорусь (рис.3).

Логічно постає питання: чому так сталось? Слід очікувати, що фахівці ще скажуть своє слово. Але кілька висновків уже очевидні.

Перше. Неконтрольовано розігрітий у 2006-2008 рр. ринок будівництва житла не витримав випробування кризою. В інших країнах галузь теж постраждала від кризи, але не так катастрофічно.

Друге. Швидке і неадекватне подорожчання основних компонентів вартості будівництва. Мається на увазі не тільки і не стільки ціна на будівельні матеріали, як вартість земельних ділянок, оплата дозволів та прав погодження на забудову, вартості послуг з підключення до комунікацій тощо. Наприклад, вартість земельних ділянок під забудову за 2005-2008 рр. зросла у 3-10 разів.

Третє. Запізніла і неадекватна реакція уряду на підтримку і захист галузі від кризи, чи пом'якшення її наслідків.




^ Рис. 1. Динаміка введення в експлуатацію житла, млн кв. м





Рис. 2. Динаміка введення в експлуатацію житла

за січень-вересень, млн кв. м





^ Рис. 3 Введення житла за 9 місяців 2009 р., до 9 місяців 2008 р., %


АПК: політика імпортопоклоніння

У 2005-2009 рр. Україна вперше зіткнулась з новим явищем у сфері зовнішньої торгівлі - різким зростанням дефіциту. У 2004 р. у зовнішній торгівлі Україна отримала рекордний профіцит - 7 млрд дол. США, у 2008 р. - рекордний дефіцит - 13,5 млрд дол. У 2009 р. криза лише приглушила цей негативний процес. Але невідомо, як буде у 2010 р. та наступних роках. Адже законодавство з лібералізації імпорту та обмеження експорту залишається чинним. Політика імпортопоклоніння не скасована, вона продовжується як юридично, так і фактично. Найкраще це видно на прикладі продукції тваринництва, і особливо, м'ясосировини та м'ясопродукції.

    • У 2008 р. співвідношення імпорту м'ясосировини і м'ясопродукції до його вітчизняного виробництва вперше за всю історію України досягло 35,7% - більше третини. Ця тенденція збереглась і у 2009 р. (рис. 1). Таке співвідношення імпорту до вітчизняного виробництва (більше третини) склалось вперше за всю історію України - нічого подібного раніше не було.

    • Основну частку імпорту становить низькосортна м'ясосировина і м'ясопродукція. У 2008 р. було завезено майже 300 тис. т м'яса та їстівних субпродуктів свійської птиці. У 2008-2009 рр. було завезено майже по 25-30 тис. т їстівних субпродуктів ВРХ, свиней та іншої худоби та по 35 тис. т сала і жиру свиней, худоби і птиці. Таких обсягів імпорту низькосортної продукції в Україні ще не завозилось.

    • Співвідношення імпорту до експорту по м'ясосировині і м'ясопродукції досягло катастрофічних показників: у 2008 р. - у 20 разів, у 2009 р. - у 13,6 раз, тоді як у 2003-2004 рр. навпаки - експорт м'ясосировини і м'ясопродукції у кілька разів перевищував імпорт (рис. 2). Складається враження, що це не показники країни з величезним аграрним виробництвом і експортним потенціалом, (особливо, враховуючи поставки до інших республік за часів СРСР), а однієї з арабських країн.

    • Окреме питання щодо якості імпортованих продуктів. Тут заслуговує на увагу порівняння експортних та імпортних цін на одні і ті ж види продукції. Зокрема імпортні ціни значно нижчі за експортні:

  • на сало - в 4 рази

  • на м'ясо ВРХ морожене - у 3 рази

  • на м'ясо ВРХ свіже - у 2-3 рази

  • на свинину - у 5-6 разів

  • на баранину - у 2-3 рази.

Висновок. Не зрозуміло, або це така низька якість імпортованого м'яса, коли якісне українське м'ясо експортується, а українським громадянам пропонується неякісний імпорт, або це таке заниження митної імпортної вартості з метою уникнення від сплати податків і мита. В обох випадках це серйозна проблема, яка вимагає не потурання з боку влади, а боротьби з нею.





Рис. 1. Виробництво та імпорт м'яса, млн т




Рис. 2. Співвідношення імпорту до експорту по обсягах, рази





Рис. 3. Ціна експорту м’яса, тис. дол./т





Рис. 4. Ціна імпорту м’яса, тис. дол./т


Борги можуть і до дефолту довести

Британська компанія Credit Market Analysis (СМА) (спеціалізується на бізнес-оцінці компаній та країн), на підставі аналізу динаміки цін на кредитні дефолтні свопи (CDS), за підсумками ІІІ кв. 2009 р. опублікувала новий дефолтний рейтинг 63 країн.

  • На перше місце в цьому рейтингу вийшла Україна. Ймовірність оголошення дефолту по українських держоблігаціях протягом найближчих п'яти років оцінюється в 53,7%. Раніше Україна займала друге місце після Аргентини. Оцінка ризику кредитних дефолтних свопів України склала максимальні 1200,7 базисних пункти. Як наслідок, в Україні та Аргентині найгірший кредитний рейтинг - "CC".

  • Вище 50% імовірність дефолту також відзначена у Аргентини (52%) і Венесуели (51%). У десятці ризикових позичальників у світі на четвертому місці опинилася Латвія (з імовірністю дефолту в 29,9%), на п'ятому - Ісландія (22,4%), на шостому - Литва (19,3%), на сьомому - емірат Дубай (19,2%), на восьмому - Казахстан (18,9%), на дев'ятому - Ліван (18,5%), на десятому - Росія (14,5%) (рис. 1).

  • У порівнянні з попереднім кварталом, Литва і емірат Дубай в рейтингу помінялися місцями. Ліван і Росія з'явилися в ризикової десятці, змінивши там Румунію та Болгарію, привабливість яких виросла завдяки допомозі МВФ.

  • Найменш ризиковий суверенний борг у Норвегії та Фінляндії, які зберегли за собою перше та друге місця рейтингу відповідно. США помітно поліпшили свої показники, обійшовши в рейтингу Німеччину та Францію, та зайняли третє місце. Ці країни опустилися на одну позицію і зайняли четверте і п'яте місця рейтингу відповідно. У другій п'ятірці найменш ризикових позичальників розташувалися Нідерланди, Австралія, Данія, Бельгія та Нова Зеландія.

  • Зростання дефолтних ризиків в Україні зумовлене швидким нарощуванням боргів. Нещодавно Мінфін вирішив додатково монетизувати спеціальні права запозичення (СПЗ, SDR - англ.), розподілені Міжнародним валютним фондом (МВФ), в обсязі 800 млн SDR (1,28 млрд дол.) на валютні кошти. За рахунок отриманих коштів, Мінфін викупив у НАК "Нафтогаз України" облігації внутрішньої державної позики ОВДП на суму біля 3,2 млрд гривень.

  • Раніше, в серпні 2009 р. Україна вже отримала від МВФ 3 млрд SDR (близько 2 млрд дол.). SDR включаються в офіційні резерви країн-членів і, у разі необхідності, можуть бути обмінені на вільно конвертовану валюту, таку як долари, євро, ієни або фунти стерлінгів через спеціальні торгові угоди між країнами-членами фонду.

  • Зовнішній борг України росте дуже швидко і різко зростають суми з його обслуговування. У 2010 р. державний сектор повинен повернути зарубіжним кредиторам близько 3 млрд дол., а приватний сектор - ще близько 27 млрд дол. За оцінкою експертів, зараз зовнішнє боргове навантаження перевищує 65% від ВВП країни - це на 5% вище критичної позначки (рис. 2).

  • Відносно невелика частка державного боргу у виплатах іноземним кредиторам не повинна заспокоювати, тому що істотна частина корпоративного боргу припадає на державні компанії. Ці борги теж державні, їх будуть гасити за рахунок платників податків.

  • Не слід також радіти з реструктуризації боргів. З кожною черговою реструктуризацією позики стають все більш короткими і все більш дорогими. Це найбільш характерне для "Нафтогазу ".

  • Такий борговий марафон України стає дуже небезпечним. Залишається лише надіятись на стримуючі чинники, якими можуть бути:

^ Перше. Низький попит на державні облігації України на світових ринках. Інвестори розуміють, з чим мають справу.

Друге. Усвідомлення, зрештою, української влади, що зовнішні запозичення на міжнародних ринках не завжди можуть бути ефективними. Україна уже отримала гарний урок 1997-1998 рр., коли уряд був захопився зовнішніми запозиченнями.

Третє. Непривабливі умови для залучення коштів і, насамперед, непривабливий інвестиційний клімат України, який дедалі більше стає очевидним, у т.ч. через розкручену боргову політику.




Рис. 1. Ймовірність дефолту станом на ІІІ кв. 2009 р., %





Рис. 2. Сукупний державний борг (прямий та гарантований)


ІІ. ПОЛІТИКА


Україна: вільна і змагальна атмосфера?


Делегація ПАРЄ, яка перебувала 24-26.11.09 р. у Києві з метою оцінки політичної ситуації в Україні під час президентських перегонів, оприлюднила заяву за підсумками свого візиту. Як зазначається у документі, "делегація ПАРЄ … спостерігала загалом вільну та змагальну атмосферу в Україні в ході підготовки до виборів Президента країни, які відбудуться 17 січня 2010 р.".

Водночас, делегати ПАРЄ висловили занепокоєння зменшенням суспільної довіри електорату, чиї великі сподівання на швидкі зміни залишились невиправданими. У заяві наголошується: "як наслідок, зростає політичний цинізм. Делегація занепокоєна сильними взаємозв'язками між політичними і фінансовими течіями". Представники ПАРЄ також підкреслюють, що, незважаючи на неодноразові рекомендації Ради Європи, українське виборче законодавство ще не в повній мірі відповідає європейським стандартам.

Потрібно звернути увагу на оцінку ПАРЄ змін до закону про вибори Президента, консолідовано внесених ПР і БЮТ у липні 2009 р., які ця впливова європейська інституція вважає кроком назад. Українським політикам слід дослухатись і до того, що, враховуючи обмежений час, який залишається, делегація ПАРЄ вважає, що з твердою політичною волею чинне законодавство в його сучасному вигляді може все ж таки створити функціональні рамки для проведення цих виборів. Натомість пропонується політичним партіям в Україні привести виборче законодавство у відповідність до стандартів Ради Європи відразу після того, як новий Президент розпочне виконувати свої обов'язки, а не за декілька тижнів перед новими виборами.

Вкрай важливо, щоб усі учасники президентських перегонів виявили відповідальність стосовно забезпечення політичної стабільності після обрання нового глави держави. Як наголошується в заяві делегації ПАРЄ, "Україна потребує стабільності та надійної довіри суспільства в ході виборчого процесу. Це вимагатиме від тих, хто в результаті демократично проведених виборів програє, прийняти результат, яким би він не був".

За останні тижні в Україні політичний процес дійсно увійшов у доволі стале русло. Хоча, на жаль, політична боротьба і, насамперед, виборчі змагання, як відзначали експерти ПАРЄ, відбуваються не на основі конкуренції політичних платформ та ідей, а як боротьба особистостей, амбіцій та фінансово-економічних інтересів. Саме це зумовлює намагання знову і знову загострити політичну ситуацію, залякати українське суспільство черговими страхітливими прогнозами. Навряд чи прийнятними можна вважати взаємні звинувачення команд БЮТ і ПР, пов'язані із їх соціальними ініціативами: законом про підвищення соціальних стандартів та законом про виділення 1 млрд грн на боротьбу з епідемією грипу. Все більше складається враження, що у цій суперечці немає тих, хто дійсно правий, оскільки обидві сторони все відвертіше виходять у таких, дійсно важливих питаннях не із інтересів суспільства, а із своїх політичних (виборчих) завдань.

Скоріше за все, такі ж баталії найближчим часом розгорнуться і навколо бюджетного процесу. Наприкінці наступного тижня завершується двотижневий термін, який ВР надала уряду для доопрацювання проекту бюджету на 2010 р. Як не прикро, немає якихось підстав для очікування позитивного рішення ВР стосовно ухвалення до кінця року головного кошторису країни. Експерти зазначають, що навіть сам уряд не зацікавлений у тому, щоб держбюджет було прийнято до закінчення виборчих перегонів. Водночас, і президентська команда, і "регіонали", непримиренні опоненти прем'єр-міністра, навряд чи зосередять свої зусилля на тому, щоб країна зустріла Новий рік з ухваленим бюджетом.

Залишається сподівання на те, що і наша економіка, і українське суспільство, загартовані політичними війнами останнього п'ятиріччя та роком надто важкої для України економічної кризи, зможуть "дотерпіти" до завершення президентських перегонів, які повинні надати певної визначеності і політичній, і економічній ситуації. Як зазначає у своєму інтерв'ю австрійський "Ді Прессе" відомий український суспільствознавець Я.Грицак, буде добре, якщо після цих виборів "прийде кінець двовладдя роздвоєних помаранчевих, фрагментарності влади, що нашкодило Україні більш за все" та відбудеться "роз'яснення політичної сцени". Дуже хочеться підтримати "обережний оптимізм" авторитетного не лише в Україні, а й на Заході експерта з приводу того, що, хоча "Україна перебуває на роздоріжжі перед небезпечною кризою…, але є ще сили, які збережуть єдність держави, та є сподівання на здійснення таких шансів".


^ Росія: ідеологія партії влади - консерватизм


У Петербурзі відбувся ХІ з'їзд партії "Единая Россия", у якому взяли участь президент РФ Д.Медвєдєв та прем'єр-міністр В.Путін. Російський президент виступив із вступним словом, у якому переважно виклав ключові положення свого Послання Федеральним Зборам РФ. Д.Медвєдєв нагадав "єдиноросам" щодо ухваленого рік тому рішення спільно подолати кризу. І "ЕР", за його словами, взяла у цій роботі саму активну і дієву участь. Президент РФ наголосив, що "ЕР" - це партія лідерів і керівників, партія влади. Тому від неї громадяни повинні очікувати не лише сприяння модернізації країни, а конкретних результатів. Проте оновлення, за словами Д.Медвєдєва, потребує і сама "ЕР": "партія повинна стати сучасною, щоб не застаріти, не відстати від життя, від власного виборця".

Російський президент звинуватив партію влади у тому, що деякі її регіональні осередки "зводять політичну діяльність до апаратних інтриг". Внаслідок цього "вибори, що покликані бути всенародним волевиявленням, змаганням ідей і програм", перетворюються "у якісь історії, коли демократичні процедури плутають з адміністративними". Президент РФ наголосив, що "ЕР" зможе обійтися без "адміністративних надмірностей". Д.Медвєдєв закликав "єдиноросів" "модернізувати партію, зробити її більш гнучкою і відкритою, потрібно навчитися перемагати у відкритій боротьбі".

Із розгорнутою доповіддю, що тривала майже 100 хвилин, виступив В.Путін. Оглядачі зазначають, що, як і у роки його президентства , ця доповідь мала переважно економічний характер. Аналітики виокремлюють те, що В.Путін фактично став на захист російської моделі сировинної економіки, яку так нищівно розкритикував у своєму Посланні Д.Медвєдєв. За словами В.Путіна, "сформована модель розвитку, багато в чому зав'язана на високі ціни на сировину, дешеві кредити закордонних фінансових інститутів, у свій час спрацювала. Ми з її допомогою вирішили низку завдань. Відновили економіку, відчутно підняли життєвий рівень мільйонів людей, покінчили з масовою бідністю". Стосовно партії влади, В.Путін наголосив, що "ЕР" "міцно утримує політичну ініціативу, але не повинна боятися політичних дискусій і відкритої політичної боротьби". Він застеріг "єдиноросів": не слід сприймати "ЕР" як елітний і престижний клуб та використовувати партію заради кар'єри і задоволення особистих амбіцій.

Із програмною доповіддю виступив керівник вищої ради партії, спікер Держдуми Б.Гризлов. Він наголосив, що "два мільйони членів партії об'єднують не приналежність чи близькість до влади, а спільні цінності та ідеологію. Б.Гризлов презентував нову програму партії, де вперше чітко визначена ця ідеологія - російський консерватизм. За його словами, "це ідеологія стабільності і розвитку, постійного творчого оновлення суспільства без застою і революцій". Проголосивши нові партійні проекти, від енергозбереження до боротьби з алкоголізацією, Б.Гризлов піддав нищівній критиці опозицію, яка "надто часто скочується до популізму і тим самим тягне нашу політичну систему назад, до часів загальної безвідповідальності і нездійсненних обіцянок". Він заявив, що, "на відміну від опозиції, ми беремо на себе реальні зобов'язання".

Провладні російські політаналітики вважають, що і президент, і прем'єр-міністр, і голова вищої ради партії демонструють єдність стосовно вирішення, насамперед, економічних проблем, що стоять перед Росією. На їх думку, ці російські керманичі вважають, що головним інструментом модернізації є партія "ЕР", яка взяла на себе цю роль ще з початком роботи над "планом Путіна". Заслуговує на увагу оцінка результатів ХІ з'їзду "ЕР" з боку президента фонду "Ефективна політика" Г.Павловського. На його думку, президент Д.Медвєдєв проголосив єдиноросам про нову політичну епоху, окреслив нові політичні умови, в яких партія буде працювати, та підтвердив акцент на модернізацію, вимагаючи модернізації і від самої "ЕР". Політолог вважає, що у глави держави немає зайвого часу, тому що "конфлікт між прибічниками і супротивниками модернізації розгорнеться найближчим часом. І він перебудує нашу політичну ситуацію дуже сильно".


^ Румунія: вибори чи референдум довіри?


У Румунії відбулися президентські вибори. Найбільшу електоральну підтримку здобули чинний глава держави Т.Бесеску (32,4%), його головний політичний опонент, лідер Соціал-демократичної партії (СДП) М.Джоане (31,1%) та лідер Націонал-ліберальної партії (НЛП) К.Антонеску (20,1%). Решта із 9 кандидатів разом отримали менше 17%. Таким чином визначилась конфігурація вирішального другого туру, до якого вийшли Т.Бесеску та М.Джоане, різниця в електоральній підтримці яких становить (за підсумками 1-го туру) лише 1,3 в. п. Тому ключовим моментом заключної фази президентських перегонів аналітики вважають те, кого із двох "фіналістів" підтримають виборці націонал-ліберала К.Антонеску.

За підсумками першого туру, президент Т.Бесеску виступив із заявою, у якій проголосив, що більше 50% виборців проголосували за "праві сили", представлені ліберал-демократами (пропрезидентською партією) та націонал-лібералами. Проте лідер НЛП К.Антонеску, у свою чергу, заявив про неможливість за будь-яких обставин співробітництва із президентом Т.Бесеску та розпочав консультації про спільні дії із соціал-демократом М.Джоане.

Оглядачі зазначають, що політичні альянси "ідеологічно споріднених" ліберал-демократів та націонал-лібералів за останні п'ять років регулярно призводили до гучних скандалів і розривів. Очільники НЛП звинувачують у руйнуванні "союзу правих сил", насамперед, президента Т.Бесеску. Саме тому націонал-ліберали спільно із соціал-демократами напередодні президентських перегонів відправили у відставку коаліційний уряд на чолі із Е.Боком, соратником президента Т.Бесеску. На антипрезидентській платформі соціал-демократи та ліберал-демократи опрацювали засади формування нового уряду, якому б не заважали ідеологічні відмінності його "засновників". Із цих міркувань досягнуто взаємної згоди, що новим прем'єр-міністром румунського уряду повинен стати позапартійний мер м. Сібіу К.Йоганніс. Як зазначає Deutsche Welle, цей політик з німецьким корінням завоював чимало симпатій за свою фахову роботу на чолі міста, яке останніми роками успішно розвивається і навіть здобуло статус культурної столиці Європи.

Нині лідер НЛП К.Антонеску публічно оголосив, що у другому турі президентських перегонів підтримає очільника СДП М.Джоане за умови, що прем'єр-міністром стане позапартійний К.Йоганніс. У свою чергу, М.Джоане запевнив, що зобов'язується, у разі своєї перемоги на виборах, висунути саме К.Йоганніса на посаду глави уряду. За словами лідера соціал-демократів, я хочу йти вперед разом, за підтримки усіх кандидатів і виборців, які взяли участь у виборах. Після п'яти років конфліктів ми маємо зрозуміти: те, що нас об'єднує, сильніше за те, що нас роз'єднує.

Румунські ЗМІ повідомляють, що услід за лідером НДП К.Антонеску підтримати опонента чинного президента у другому турі перегонів мають наміри також інші кандидати-учасники 1-го туру. Оглядачі відзначають, що на президента Т.Бесеску більшість румунських політиків покладає відповідальність за глибоку політичну кризу в країні. Румунія відноситься до тих країн-членів ЄС, що зазнали найбільших негативних наслідків глобальної фінансово-економічної кризи, а перспективи подолання якої поки що надто суперечливі. Політична нестабільність в країні призвела до заморожування переговорів з МВФ щодо надання Румунії кредиту у 20 млрд євро. Експерти вважають, що другий тур президентських виборів стане своєрідним референдумом стосовно довіри главі держави.

Парадоксальності ситуації додає той факт, що одночасно із першим туром президентських виборів, за ініціативою Т.Бесеску, було проведено референдум щодо реформування румунського парламенту. Пропозиції президента про скасування двопалатної парламентської системи підтримало 77% виборців, а стосовно скорочення чисельності депутатів нижньої палати парламенту з 471 до 300 - 89%. Аналітики зазначають, що така реакція електорату була прогнозованою, зважаючи на те, що, внаслідок перманентних політичних чвар, суспільний авторитет румунського парламенту знаходиться на вкрай низькому рівні.

Потрібно зауважити, що проведений референдум є плебісцитом, тобто має лише дорадчий, а не обов'язковий характер. Президент Т.Бесеску домігся його проведення, незважаючи на негативну позицію парламентарів. Нині ж чинний глава держави намагається використати результати цього референдуму як свій політичний козир у другому турі президентських перегонів. Як заявив Т.Бесеску стосовно підтримки іншими кандидатами свого опонента-конкурента, "мені не потрібні союзники, тому що мій союзник - румунський народ, який підтримав мою пропозицію щодо реформування парламенту". Т.Бесеску звинуватив соціал-демократа М.Джоане у тому, що він є ставлеником олігархів та хоче відкинути Румунію на двадцять років назад.

Водночас, колишній румунський прем'єр-міністр К.Попеску-Теричану заявив, що Румунії потрібно не зменшення, а посилення ролі парламенту, країні потрібен більш відповідальний парламент, а не маріонетка, яка б відкривала шлях до диктаторського режиму в Румунії. Експерти вважають, що тема реформування парламенту продовжиться і після президентських виборів. Вони наголошують на тому, що нинішні функції Сенату, значною мірою, дублюють повноваження нижньої палати, що призводить до конфліктних суперечок.

Насамкінець, слід відзначити, що, хоча соціал-демократ М.Джоане у другому турі президентських перегонів розглядається як фаворит, це ще не забезпечує безумовність його перемоги. Експерти наголошують, що після 1990 р. соціал-демократи вже тричі знаходились в Румунії при владі, але не досягли достатньо переконливих результатів. Як наслідок, значна частина румунського суспільства розчарувалась у цій політичній силі, яку багато хто вважає наступниками колишньої компартії. Тому не слід виключати можливість ситуації, коли у другому турі виборці, розчаровані в обох кандидатах, "проголосують ногами", тобто не візьмуть участі у виборах. Аналітики не виключають, що 06.12.09 р., коли буде остаточно вирішуватися доля президентського крісла, за умов низької явки виборців, чинний глава держави Т.Бесеску може отримати і свій другий мандат поспіль.

Перипетії румунського політичного процесу багато в чому нагадують українські реалії. Це ж стосується і спільних труднощів, пов'язаних із фінансово-економічною кризою, та й і в аспекті співробітництва з МВФ. Слід зазначити, що і український президент, як і його румунський колега, намагається використати своїм гаслом передвиборної кампанії реформування системи державної влади. Хоча В.Ющенко, навпаки, обстоює доцільність запровадження в Україні двопалатного парламенту. Румунський досвід не може бути аргументом стосовно недоцільності двопалатності в українських умовах. Проте, враховуючи уроки попередньої конституційної реформи, потрібно ретельно опрацювати розподіл владних повноважень як у самому парламенті, так і в трикутнику ВР - Президент - уряд загалом, щоб не створити нові джерела конфліктних суперечок. Що ж стосується румунського "референдуму довіри", то у другому турі президентських виборів в Україні не виключається подібна ж ситуація, але, скоріш за все, стосовно політики і конкретних справ нинішнього українського уряду і, насамперед, чинного прем'єр-міністра.


^ США: стратегічне партнерство з Індією та Китай


У Вашингтоні відбулися переговори президента Б.Обами із прем'єр-міністром Індії М.Сінгхом, що здійснює державний візит до США. Експерти зазначають, що одним із небагатьох зовнішньополітичних здобутків попередньої американської адміністрації Дж.Буша був прорив у відносинах з Індією, досягнутий завдяки скасуванню владою США обмежень на ядерне співробітництво з цією країною. Саме Дж.Буш та М.Сінгх у 2005 р. підписали угоду про укладення ядерного контракту, реалізація якого дозволила б американським компаніям постачати ядерне паливо на індійські АЕС. Об'єм цього ринку оцінюється фахівцями і владою Індії у 150 млрд дол. Проте до сих пір не урегульовані з обох сторін певні моменти цього ядерного контракту: індійський парламент не розглянув закон про обмеження відповідальності американської сторони за можливі інциденти під час використання поставленого нею ядерного палива, а США, у свою чергу, не підписали з Індією угоду щодо утилізації відпрацьованого ядерного палива.

Як заявив індійський прем'єр 23.11.09 р., нині завершується робота над деталями угоди, що зробить її фактично працюючою і готовою до підписання. Укладення такої угоди, вважає М.Сінгх, відкриє для США та Індії еру нових торгівельних можливостей. За його словами, в Нью-Делі конче зацікавлені в укладенні ядерного контракту, оскільки це "підвищить інвестиційні можливості Індії" та спричинить позитивний вплив на зростання глобальної економіки. Прем'єр-міністр Індії також закликав американський бізнес взяти участь у реалізації інфраструктурних проектів в Індії, наголосивши, що "нам потрібні потужні інвестиції в сферу енергетики, транспорт, міську інфраструктуру". За даними американської статистики, у 2009 р. об'єм торгівлі між США та Індією може досягти 50 млрд дол., тоді як у 1990 р. цей показник становив 5 млрд дол., а у 2000 р. - 14 млрд.

Попри усю важливість, насамперед для Індії, практичного завершення переговорного процесу стосовно укладення ядерного контракту, експерти вважають, що нинішній візит глави індійського уряду до США переслідує значно ширші політичні цілі стосовно підтвердження стратегічного партнерства обох країн після зміни адміністрації у Білому домі. Стурбованість Нью-Делі викликають зовнішньополітичні кроки Б.Обами щодо розвитку взаємин із Китаєм і Пакистаном, одвічними суперниками Індії, конфліктні суперечки з якими далеко не завжди урегульовувалися без застосування військової сили. Як зазначає російський "Коммерсант", американо-китайська заява, оприлюднена у Пекіні під час недавнього візиту американського президента Б.Обами стосовно особливої ролі США і Китаю в азійських справах, викликала бурхливий негативний резонанс в Індії. Насамперед, індійські речники наголошували на тому, що Індія ніяким чином не погодиться з новою китайською роллю, що, зокрема, передбачає посередництво Пекіну у вирішенні проблем Центральної і Південної Азії. Не випадково, під час зустрічі з представниками американської експортної спільноти, індійський прем'єр-міністр піддав критиці саму китайську модель розвитку, наголосивши, що "окрім зростання ВВП є й інші цінності". За його словами, навіть якщо показники зростання індійського ВВП мають не такий вражаючий вигляд, як китайські, ми б не бажали обрати китайський шлях. Глава індійського уряду закликав не забувати про "основоположні права людини, верховенство закону і повагу до прав різних національних, релігійних та культурних груп".

Іншим подразником, що впливав на атмосферу нинішніх американо-індійських переговорів, стали зусилля адміністрації Б.Обами вивести стратегічне партнерство із Ісламабадом на якісно новий рівень, передумовою для якого став підписаний Б.Обамою закон про надання Пакистану безпрецедентної допомоги у 7,5 млрд дол. У Вашингтоні, під час свого інтерв'ю CNN, індійський прем'єр піддав сумніву наявність в Пакистані дієздатного цивільного уряду та закликав визнати, "що сьогодні влада у Пакистані реально знаходиться в руках військових".

Узагальнюючи, можна дійти декількох висновків стосовно не лише результатів нинішнього державного візиту прем'єр-міністра Індії до США, а й щодо формування нової конфігурації відносин між ключовими геополітичними акторами.

По-перше, кроки адміністрації Б.Обами навіть досить загального характеру щодо налагодження співпраці з Китаєм у сфері "глобального лідерства" негайно викликали реакцію у відповідь з боку стратегічного партнера США в Азії - Індії. Слід очікувати, що будь-яка конкретизація і наповнення практичним змістом таких стосунків Вашингтону з Пекіном буде стикатися із все більшою протидією з боку Нью-Делі. Це, у свою чергу, буде примушувати Білий дім стримувати свої "китайські ініціативи" та вдаватися до постійного лавірування між Китаєм та Індією.

По-друге, президент США Б.Обама у своїй зовнішній політиці потрапляє у своєрідні лещата: з одного боку, необхідності отримати найближчим часом помітні зовнішньополітичні результати, з іншого - загрози зіпсувати завдяки своїм ініціативам укорінені стосунки із такими стратегічними партнерами, як Індія.

По-третє, така нова геополітична спільнота, як БРІК (Бразилія, Росія, Індія, Китай) поки що реально залишається більш теоретичною, ніж практичною конструкцією. Спільні інтереси цих країн, які сприяють зміцненню такого інтеграційного утворення, поки що надто поступаються суперечностям між ними, насамперед між Індією та Китаєм. Йдеться не лише про двосторонні відносини і невирішеність спірних питань на кшталт територіальних, а й про конкуренцію за лідерство як в регіоні, так і в стосунках з такими глобальними гравцями, як США.


^ Азербайджан: крок до війни чи спонукання до миру


У Мюнхені відбувся черговий раунд переговорів між президентами Азербайджану та Вірменії стосовно врегулювання нагорно-карабаського конфлікту. Переговори пройшли як у режимі "тет-а-тет", так і в розширеному складі, за участі міністрів закордонних справ обох країн, співголів Мінської групи ОБСЄ Р.Братке (США), Б.Фасьє (Франція) та Ю.Мерзлякова (РФ), а також особистого представника чинного голови ОБСЄ А.Каспшика. За підсумками переговорів французький співголова Б.Фасьє заявив, що глави Азербайджану і Вірменії досягли "помітного прогресу", але, водночас, за його словами, у ході переговорів визначилися і "певні труднощі". Обидва президенти, І.Алієв та С.Саргсян, відмовилися від спілкування з журналістами.

Оглядачі відзначають, що мюнхенські переговори стали вже шостою зустріччю президентів Азербайджану і Вірменії у 2009 р., що є безпрецедентним для усього періоду переговорного процесу із карабаської проблеми. Напередодні мюнхенського раунду президент Азербайджану І.Алієв заявив, що, у разі якщо ця зустріч двох президентів завершиться безрезультатно, у регіоні можуть відновитися бойові дії. Як наголосив глава Азербайджану, "у цьому році відбулося декілька зустрічей, але вони не дали ніякого результату. Якщо і ця зустріч виявиться безрезультатною, тоді наші надії на переговори будуть вичерпані". І.Алієв звинуватив вірменську сторону у намаганнях "затягувати переговори до нескінченності". За його словами, Азербайджан "має повне право військовим шляхом визволити свої землі". Водночас, І.Алієв додав, що Азербайджан віддає перевагу мирному шляху вирішення карабаської проблеми. У свою чергу, речник президента Вірменії 23.11.09 р. заявив: "якщо мирні переговори будуть перервані і почнуться військові дії, то ніщо не завадить Вірменії визнати незалежність Карабаху". Він також зазначив, що Вірменія досі не визнала незалежності Карабаху тільки, щоб не перешкоджати мирним переговорам.

Більшість експертів вважає, що "войовнича" заява глави Азербайджану продиктована намаганнями надати дієвий імпульс переговорному процесу, перевести його із багаторічної невиразної фази у конструктивне, результативне русло навіть таким, небезпечним способом. Як зазначають аналітики Радіо Свобода, у разі, якщо військові дії у Нагорному Карабасі дійсно відновляться, це призведе до повномасштабної війни між Азербайджаном та Вірменією, яка не залишить байдужими і країни-сусіди, насамперед Іран і Туреччину. Експерти не виключають і загострення внаслідок цього по лінії грузино-російського протистояння. Вони наголошують, що важко навіть оцінити політичні ризики, пов'язані з тим, що "у день початку війни Вірменія визнає Карабах, і це може стати фактором не лише кавказької політики". Аналітики доходять висновку, що для Заходу немає перспективи страшніше, аніж реальна війна між Вірменією і Азербайджаном. На їх думку, І.Алієв частково домагається тактичної цілі: спонукає Захід до тиску на Вірменію. Водночас, експерти вважають такий спосіб "спонукання до миру" дійсно небезпечним: азербайджанський президент "переводить війну у площину реального і практичного обговорення", що само по собі може призвести до зламу в суспільній свідомості - і у Вірменії, і в Азербайджані, і на Заході.

Більше того, деякі аналітики вважають, що заява глави Азербайджану - зовсім не засіб активізації переговорного процесу, а серйозне попередження. На їх думку, війна на цей раз - дійсно реальність. Вони наголошують на тому, що питання Карабаху - це питання номер один для Азербайджану, для будь-якого керівника цієї держави. Карабаська проблема стала надто серйозним викликом для президента І.Алієва і він не може і надалі обмежуватися лише нескінченними безрезультатними переговорами. У разі необхідності Баку розпочне визвольну операцію, спираючись на чотири резолюції РБ ООН із карабаської проблеми, які фактично ігноруються Вірменією. І тоді визнання чи невизнання Вірменією незалежності Карабаху не будуть мати ніякого значення. І у тому, і в іншому випадку Азербайджан буде воювати на своїй території з армією Вірменії. Експерти додають, що нині, на відміну від подій 90-х років ХХ ст., азербайджанська армія є боєздатною, а її бюджет у багато разів перевищує бюджет вірменської армії.

Попри такі загрозливі сценарії, поки що є вагомі підстави сподіватися на мирне вирішення карабаської проблеми. Зокрема, слід відзначити, що вже 23.11.09 р., тобто на наступний день після мюнхенської зустрічі, речники МЗС обох країн заявили, що в позиціях сторін по ряду питань були досягнуті позитивні зрушення. У ЗМІ також наводиться думка президента Азербайджану І.Алієва, що на мюнхенських переговорах "було досягнуто певне просування, що викликає певний оптимізм", проте "більшу частину шляху ще потрібно буде пройти".


ІІІ. СВІТОВІ ПРОЦЕСИ

Німеччина: секрети кризостійкості

На думку Єврокомісії (ЄК), Німеччина вийшла з рецесії. До кінця поточного року найбільша економіка в Європі буде продовжувати рости, хоча і повільними темпами. Зростання проти попереднього кварталу становило: у ІІ кв. - 0,3%, у ІІІ кв. - 0,7%а, в ІV кв. очікується - 0,1%. За підсумками року до попереднього, очікується спад - 5-6%.

    • На думку експертів ЄК, світова економіка переступила кризовий кордон: Німеччина і Франція першими серед провідних індустріальних країн Заходу вийшли з депресивної стадії. Існуюча в Німеччині і Франції модель управління економікою, яка передбачає державне втручання з елементами планування, а також потужну соціальну політику, опинилася зараз найбільш ефективною в порівнянні з альтернативними.

    • Ліберальна модель капіталізму, яка існує в першу чергу в США і Великобританії, і яка спирається на ринок та його саморегулювання, не тільки призвела до нинішньої кризи, але й не забезпечила Вашингтону і Лондону до теперішнього часу вихід з неї. Тим самим підтверджуються висновки провідних світових економічних філософів, що без активної регулюючої ролі держави в галузі економіки обійтися просто неможливо.

    • Німеччина з 2002 р. займає перше місце у світі за обсягами експорту. Від нього безпосередньо залежить чверть німецьких підприємств. В 2008 р. експорт становив 1 трлн євро. Експорт приносив економіці Німеччини кожен третій виручений євро. Промислове обладнання, хімічні продукти, електротехніка та автомобілі зробили ФРН лідером серед світових гравців.

    • Як не дивно, але у значній мірі цьому, Німеччина має завдячувати США - зокрема "плану Маршала", реалізація якого після Другої світової війни, зробила Німеччину однією з найбільших країн - промислових, інноваційних експортерів.

    • Але могло все скластися інакше, а точніше - навпаки. У 1944 р., ще під час війни, був розроблений "план Моргентау", запропонований тодішнім міністром фінансів США Г.Моргентау. План передбачав демонтаж усіх промислових споруд на території Німеччини і перетворення країни в аграрну. Але цей план був відхилений міністерствами оборони та закордонних справ. США замість нього задіяли "план Маршалла", названий на честь американського міністра закордонних справ Дж.Маршалла і спрямований на економічне посилення не тільки Німеччини, але й усієї Європи. Визначальним чинником у виборі "плану Маршала" очевидно була не стільки любов американців до німців, як нелюбов до СРСР. Європі потрібен був новий "залізний кулак" проти СРСР.

    • "План Моргентау" був би сценарієм бідності для німців. "План Маршалла" став сценарієм промислового, інноваційного розвитку. Хімічна промисловість, сталеві концерни та вуглевидобувні підприємства одержували величезні субсидії. На світовому ринку Німеччина отримала по суті безмитну торгівлю. Завдяки цьому Німеччина, з її здатністю виробляти обладнання, транспортні засоби та хімічні продукти була дуже конкурентоспроможною. За час цього "економічного дива" експорт Німеччини зріс в чотири рази.

    • На розвиток економіки та експорту Німеччини дуже позитивно вплинула і валютна політика. Ще після війни німецька марка була прив'язана долара. Курс марки залишався відносно низьким порівняно із зростаючим попитом на світовому ринку на німецьку продукцію. Позитивне сальдо торговельного балансу допомогло країні сформувати великі валютні резерви. Водночас цей профіцит, який зберігся і по сьогоднішній день, з початком кризи становив особливу небезпеку для німецької економіки. Отже німецька економіка дуже експортозалежна.

    • Водночас, продаючи багато на експорт, Німеччина, тим самим, створює у партнерів зовнішньоторговельний дефіцит. Це призводить до дисбалансу світової торгівлі і за певних умов може вести до економічних криз. Тому Німеччина має більше імпортувати для того, щоб вирівняти торговий баланс.

    • Глибокий спад німецька економіка багато в чому переживає через недавній експортний бум. Але коли у економіках інших країн почнеться піднесення і післякризова модернізація - це може обернутися для німецьких фірм великою перевагою. Коли зросте попит на машини і промислове устаткування, у Німеччини буде шанс отримати з цього неабияку вигоду.





Рис. 1. Динаміка ВВП,

% до відповідного періоду попереднього року




Рис. 2. Динаміка промисловості,

% до відповідного періоду попереднього року





Рис. 3. Динаміка торгового балансу


Франція: післякризові пріоритети

Французька економіка піднімається вже два квартали поспіль. Мається на увазі приріст ВВП до попереднього кварталу. Експерти очікують подальшого зростання економіки країни на тлі збільшення обсягів світової торгівлі, незважаючи на те, що антикризові стимулюючі заходи завершують свою дію.

    • Зростання ВВП у Франції забезпечив нарощування внутрішнього споживчого попиту, перш за все в автомобільному секторі, а також стабілізаційні заходи уряду, в тому числі в сфері зайнятості.

    • Дефіцит бюджету Франції цього року зросте до 8,2% ВВП, а в 2010 р. очікується - 8,5%. Однак Єврокомісія зобов'язала країни - члени ЄС знизити дефіцити бюджетів до 3% ВВП.

    • Франція готова виконати це зобов'язання до 2014 р. і переконати Єврокомісію в тому, що її вимоги повинні ґрунтуватися на конкретних економічних умовах.

    • Франція проявляє інтерес до розвитку співробітництва з Україною в авіаційній промисловості. Намітились перспективні напрямки розширення партнерства у цій високотехнологічній галузі. Франція має великі можливості у галузі виробництва композиційних матеріалів, виготовлення обладнання для машинобудівної промисловості, виконання механічної обробки. Водночас Францію цікавлять літаки сімейства "Антонов", у тому числі: важкий транспортний Ан-124-100 "Руслан", військово-транспортний літак короткого зльоту і посадки Ан-70, багатоцільовий Ан-74.

    • Франція також цікавиться участю в проекті газопроводу "Набукко", розраховуючи те, що "Набукко "відкритий для кожного учасника, який хоче застосовувати свій досвід і сили для загального успіху.




Рис. 1. Динаміка ВВП, % до попереднього періоду




Рис. 2. Динаміка промисловості,

% до відповідного періоду попереднього року




Рис. 3. Динаміка інфляції,

% до відповідного періоду попереднього року




Рис. 4. Рівень безробіття, %


Країни СНД: особливості кризи


    • 20 листопада в Ялті відбулось засідання глав урядів країн СНД. Відмінною рисою цього засідання стала пропозиція використання в розрахунках національних валют замість долара. Глави всіх урядів підтримали рішення рухатися за цим планом, перш за все, використовувати в міждержавних розрахунках не тільки долар, а й національні валюти - російський рубль і валюти інших країн СНД. Це питання найближчої перспективи.

    • Водночас учасники засідання дуже цікавились антикризовим фондом та досвідом Євразійського банку розвитку. Ця тема була винесена в якості окремого питання на порядку денному. "На розгляді банку зараз перебувають проекти на 7 млрд дол. - перш за все по країнах ЄврАзЕС".

    • За оцінкою міністра фінансів РФ О.Кудріна, Ялтинське засідання було одне із найбільш зацікавлених обговорень за всю історію СНД.

    • Водночас на засіданні зазначалось, що спільний обсяг торговельного обороту скоротився на 46%. Учасники засідання заявили про зацікавленість в зростанні російської економіки, тому що їх країни отримають дуже багато замовлень.

    • Однак стан економіки в умовах кризи так і не знайшов належної уваги. А ситуація тут дуже строката.

    • Україна серед країн СНД чи не найбільше постраждала від кризи. За рівнем скорочення ВВП Україна зайняла передостаннє місце (-15,9%). Гірше лише Вірменія. Це майже вдвічі нижче середніх показників по СНД. Водночас, в окремих країнах СНД є істотний приріст ВВП, зокрема в Узбекистані, Азербайджані, Киргизстані, Таджикистані та інших (рис. 1).

    • Аналогічна ситуація по промисловості. Правда, полярність показників тут ще більша. Україна є лідером за темпами спаду у промисловості, причому суттєво відірвалась від інших країн і має вдвічі більший спад, ніж у середньому по СНД та у Росії. Водночас, в Узбекистані та в Азербайджані у цій галузі є приріст (рис. 2).

    • Схожа ситуація по основному індикатору кризи – інвестиціях. Тут полярність показників ще більша. Водночас є приріст інвестицій в Узбекистані, Білорусі і Казахстані (рис. 3).

    • Не є винятком й інші галузі економіки – сільське господарство, будівництво, транспорт тощо. Взяти для прикладу вантажні перевезення, які найбільш повно, на міжгалузевому рівні характеризують стан та динаміку розвитку інших галузей економіки.

    • Найбільш дзеркальна ситуація в сфері роздрібного товарообороту. Шість країн мають спад і стільки ж країн мають приріст. Найбільший спад має Україна – (-16,2%), а Узбекистан має майже такий же приріст – 17,7%. В середньому по СНД є спад – 5,3%. Приблизно стільки ж - Росія (рис. 4).




Рис. 1. ВВП, за 9 міс. 2009 р., % до 9 міс. 2008 р.




Рис. 2. Промисловість, за 9 міс. 2009 р., % до 9 міс. 2008 р.





Рис. 3. Інвестиції в основний капітал, за 9 міс. 2009 р., % до 9 міс. 2008 р.





Рис. 4. Товарооборот за 9 міс. 2009 р., % до 9 міс. 2008 р.


Відповідальний за випуск Гайдуцький Павло Іванович

Науковий директор "ІСО",

доктор економічних наук, професор тел. 465-93-51

е-mail: Pavel.Gayduckiy@ldk-fund.org.ua




Похожие:

Світові процеси Випуск 133 21 27 листопада iconСвітові процеси Випуск 98 17 21 листопада
Приватизація: дежав'ю!?
Світові процеси Випуск 133 21 27 листопада iconСвітові процеси Випуск 130 31 жовтня – 6 листопада
Макроекономіка
Світові процеси Випуск 133 21 27 листопада iconСвітові процеси Випуск 97 10 14 листопада
С відновлює переговори з рф: криза спонукала!?
Світові процеси Випуск 133 21 27 листопада iconСвітові процеси Випуск 132 14 20 листопада
Промисловість: спад спадає!?
Світові процеси Випуск 133 21 27 листопада iconСвітові процеси Випуск 99 24 28 листопада
Економічна криза: кінець ілюзіям!?
Світові процеси Випуск 133 21 27 листопада iconСвітові процеси Випуск 131 7 13 листопада
Малий бізнес: великий ривок?
Світові процеси Випуск 133 21 27 листопада iconСвітові процеси Випуск 30 (37) 13 19 листопада
За 10 місяців поточного року ввп зріс на 6,5%
Світові процеси Випуск 133 21 27 листопада iconСвітові процеси Випуск 28 (35) 30 жовтня – 5 листопада
У китаї зростає концентрація банківського капіталу
Світові процеси Випуск 133 21 27 листопада iconСвітові процеси Випуск 11 (86) 15 21 березня
Як реагувати на ці процеси?
Світові процеси Випуск 133 21 27 листопада iconСвітові процеси Випуск 31 (38) 20 26 листопада
Жкг, а також принципам регіоналізації житлово-комунальної політики, яких уряд має не лише послідовно дотримуватися, а й активно втілювати...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов