Світові процеси Випуск 108 7 13 лютого icon

Світові процеси Випуск 108 7 13 лютого



НазваниеСвітові процеси Випуск 108 7 13 лютого
Дата конвертации12.04.2013
Размер298.67 Kb.
ТипПовідомлення
скачать >>>


ПРЕЗИДЕНТСЬКИЙ ФОНД "УКРАЇНА"


Інститут стратегічних оцінок (ІСО)


Щотижневий аналітичний

моніторинг


Макроекономіка. Політика.

Світові процеси


Випуск 108

7 - 13 лютого

2009 р.


ЗМІСТ


І. МАКРОЕКОНОМІКА………………………………………………… 3

Інфляція: Україна продовжує дивувати світ…………………………… 3

Зростання депозитної кризофобії………………………………………. 6

Рекордний дефіцит зовнішньоторгового балансу…………………….. 9


ІІ. ПОЛІТИКА……………………………………………………………. 11

Україна: політичний ринг РНБОУ………………………………………. 11

ЄС: критика головування Чехії чи криза Євросоюзу?............................. 13

США: новий аркуш зовнішньої політики………………………………. 15

Казахстан: європейський та російський вектори……………………….. 17

Скандинавія: військово-політичний альянс у боротьбі за Арктику…… 19


ІІІ. СВІТОВІ ПРОЦЕСИ………………………………………………… 20

Світова криза підприємницьких настроїв………………………………. 20

СНД: криза економічної інтеграції!?......................................................... 23

Безробіття - соціальний удар світової кризи……………………………. 26

Казахстан: криза поглиблюється………………………………………… 27

Білорусь кризи не боїться!?........................................................................ 30


І. МАКРОЕКОНОМІКА


Інфляція: Україна продовжує дивувати світ


Повідомлення Держкомстату України про інфляцію в січні 2009 р. на рівні 2,9% у багатьох фахівців викликало чимале здивування і найбільш, напевне, в уряду. Адже така ж інфляція була і в січні 2008 р. Однак ситуація в січні 2009 р. істотно відрізняється від січня 2008 р. До того ж уряд ще літом заявляв, що проблеми інфляції розв'язані і на 2009 р. заклав її прогноз у бюджеті на рівні 9,5%. Дуже хотілось би в це вірити, тим більше, що передумови для інфляції у 2009 р. дійсно істотно змінились:

    • У 2009 р. Україна увійшла з рекордними запасами зерна та іншої сільськогосподарської продукції, ціни на яку істотно знизились. Однак саме харчова група дала істотне прискорення інфляції в січні 2009 р. (на 3,1%).

    • Світові ціни на базові ресурси економіки (метали, нафта) істотно знизились, а відтак знизились і ціни виробників. За січень ціни виробників зросли всього на 0,2%, або в 14 разів менше, ніж споживчі ціни. Очевидно, інфляція має не затратний, а споживчий характер.

    • Світова інфляція пішла на зниження ще в кінці 2008 р. Наприклад, в єврозоні, в Китаї, в Німеччині інфляція за січень в річному обчисленні знизилась до 1%. У багатьох країнах у 2009 р. очікується дефляція.

    • У січні 2008 р. дуже високе інфляційне очікування було спровоковане виплатою знецінених вкладів населення в Ощадбанку СРСР. Цей інфляційний чинник, який торік дав до третини приросту інфляції, у поточному році відсутній.

    • Падіння роздрібного товарообігу (у січні проти грудня майже на третину) свідчить, що споживчий попит і купівельна спроможність населення істотно знизились. Отже і споживчий характер інфляції дуже незначний.

^ Однак, не дивлячись на все це і, головне, на антиінфляційні заяви уряду, з початку року інфляція знову "поперла" вгору. Чим це зумовлено?

Перше. "Газова війна" з самого початку року і в найбільшій мірі дала сильний поштовх зростанню інфляції. Розмови про подвійне зростання цін на газ (вихід на середньоєвропейську ціну) спровокували високе інфляційне очікування виробників.

Друге. Девальвація гривні зупинила імпорт і підсилила інфляційне очікування населення. Інфляція і девальвація завжди тісно переплетені між собою. Але якщо у 2008 р. висока інфляція прискорила девальвацію, то цього року навпаки: девальвація гривні зумовлює зростання інфляції, як через подорожчання імпортованої продукції, так і через психологічне очікування. Це підтверджує різке зростання (на 10%) цін на медикаменти.

Третє. Загострення політичної боротьби, яке очевидно триватиме аж до завершення президентських виборів. Боротьба за сфери і важелі впливу на енергетичну, грошово-кредитну, цінову, тарифну, податкову, експортно-імпортну політику неодмінно відбиватиметься на інфляції не тільки зимою, а весь рік.

Четверте. Нереальний бюджет, прийнятий на 2009 р., з офіційним дефіцитом біля 3%. За даними експертів, до 20% бюджетних надходжень є нереальними. Ще 70 млрд грн (25%) експерти оцінюють як віртуальні (від випуску ОВДП), які або не можуть бути отримані, або надійдуть через емісійні механізми і ще більше посилять інфляцію і девальвацію гривні.

П'яте. Спад виробництва, який при слабо структурованій економіці зумовлює ріст інфляції через диспропорції в цінах. Спад і негативний структурний фактор уже справляв відчутний негативний вплив на інфляцію у 90-х роках. У значній мірі це може повторитись і у 2009 р.

Шосте. Надмірне адміністрування економічними процесами, особливо у ціновій і тарифній сфері, як правило, обертається розбалансуванням товарних ринків і сплеском інфляції. Так у 2005 р. було з нафтопродуктами. У 2008-2009 рр. - з медикаментами. У 2009 р. таке чекає на житлово-комунальні, транспортні та інші послуги.

^ Сьоме. Зростання боргів і нагнітання дефолтофобії. Велика сума корпоративних боргів, звернення уряду про допомогу до МВФ (у числі Ісландії, Угорщини та ще 3-5 країн), перерахування першого траншу, потім невиконання Україною вимог МВФ і втрата шансів на наступні транші, звернення уряду до великих країн про кредити, заяви про великі борги і можливий дефолт "Нафтогазу України" - все це лише основні віхи дефолтофобії, яка вперше "замахнула чорним крилом" над Україною.

Отже, чинники інфляції в 2009 р. істотно відмінні ніж у 2008 р., але сама динаміка інфляції нічим не відрізнятиметься і січень це уже показав. Загалом інфляція продовжує дивувати Україну, а Україна своєю інфляцією дивує світ.


^ Зростання депозитної кризофобії

Повідомлення Національного банку про стан грошово-кредитного ринку за січень 2009 р. засвідчило про повернення в Україну небезпечної депозитної кризофобії з дуже тривожним для банківської системи та економіки загалом наслідками. Особливо прикро, що влада в Україні не навчилась робити висновки з депозитної кризи минулих років, і вона один до одного повторюється.

    • Після тривалої інфляційної кризи 1990-х років в пам'яті населення України відклалось дуже загострене відчуття кризофобії. Лише за останні 4 роки рецидиви кризофобії у банківській системі проявлялися двічі.

    • У ІІ півріччі 2004 р. під час політичної кризи, зумовленої президентськими виборами, приріст депозитів населення скоротився проти І півріччя у 10 разів, хоча номінальні доходи населення (ресурсна база депозитів) зросли у 1,5 раза. Тоді недобір банками депозитів становив біля 11 млрд грн. На жаль, з цього не було зроблено належних висновків.

    • У І півріччі 2006 р. через некоректну кредитну політику окремих банків (таких було 8) рецидив кризофобії повторився. Тоді банківська система недобрала біля 20 млрд грн. депозитів населення, хоча його номінальні доходи зросли майже на третину. Значні втрати понесли і вкладники у вигляді перерахунку відсотків за вилучені депозити. Тим часом, серйозних причин для депозитної кризи у 2006 р. не було. Активи, капітал, депозити і кредити 8 проблемних банків не перевищували 0,5% від ресурсів всієї банківської системи. Крім того, заборгованість вкладникам переважно була погашена за рахунок фонду гарантування вкладів. Скоріше за все, дались взнаки наслідки кризофобії, на яку дуже відчутно реагує населення.

    • За час поточної кризи українські банки реально відчули її з початку 2008 р. Однак лише у травні обсяги депозитів скоротились і найбільше - юридичних осіб - на 3,4 млрд грн. Населення ще продовжувало довіряти банкам, їх депозити у травні зросли на 0,8 млрд грн. Це був тривожний сигнал для банків, який не знайшов адекватного реагування.

    • У жовтні, після кризи в системному банку "Промінвестбанк", почався справжній обвал. Депозити скоротились на 9,2 млрд грн. На цей раз в основному (на 8,4 млрд грн) за рахунок населення. Це завдало серйозного удару по банках.

    • Парадоксально, але після жовтня населення знову повірило банкам і в листопаді чистий приріст його депозитів становив 7,6 млрд грн, а в грудні майже 19 млрд грн. Однак ця велика довіра населення була недооцінена банками.

    • У січні 2009 р. почався новий обвал депозитів. Їх обсяги зменшились рівно на 18 млрд грн, тобто на скільки зросли у грудні. Депозитна ресурсна база банків відкотилась до рівня жовтня 2008 р. На цей раз на кризу негативно зреагували як юридичні, так і фізичні особи.

    • Однак, якщо для попередніх місяців була характерна ротація депозитів (одні вилучали, інші вкладали), то з січня почало переважати вилучення. Це зумовлено мораторіями на вилучення депозитів, через що люди бояться класти кошти в банки, не вірячи у можливість їх забрати при потребі.

    • Водночас чи не вперше за роки незалежності депозитна криза зумовила кредитну кризу. Обсяги кредитів в економіку у січні скоротились на 11,4 млрд грн, у т.ч. як по юридичних, так і по фізичних особах. Різко зросла середня вартість кредитів в національній валюті (з 21,6% до 26,5%) і стала удвічі вищою, ніж у січні 2008 р.

Причини і наслідки депозитної кризофобії для банківської системи взаємообумовлені. Якщо в жовтні відтік депозитів був зумовлений дефолтом "Промінвестбанку", то в січні скоріше навпаки, депозитна криза підштовхнула низку проблемних банків до дефолту. У шести банках ("Київ", "Надра", "Родовід", "Національний кредит", "Укрпромбанк", "Причорномор'є") НБУ введені тимчасові адміністрації. За даними експертів Нацбанку, на черзі ще 6 банків, якими управлятиме Нацбанк. Однак депозитний голод - це лише привід для дефолту банків. Основною причиною їх дефолту є некоректна кредитна політика.




^ Рис.1 Динаміка чистого приросту (спаду) депозитів за місяць, млрд грн


Джерело: Нацбанк України


Рекордний дефіцит зовнішньоторгового балансу


Оприлюднені підсумки зовнішньої торгівлі України за 2008 р. ^ Вони не стали несподіваними.

Перше. Ще в середині року було очевидно, що у 2008 р. Україна поб'є черговий рекорд по дефіциту зовнішньоторгового балансу товарами. Він у результаті досяг 18,5 млрд дол., або в 1,7 рази більше ніж у 2007 р. (рис. 1).

Друге. У ІV кв., особливо у грудні, стало очевидно, що динаміка зовнішньої торгівлі товарами почала падати і ставати більш збалансованою. У грудні місячний дефіцит зовнішньоторговельного балансу товарами виявився найнижчим за інші місяці року.

На динаміку формування від’ємного сальдо у зовнішній торгівлі вплинула низка чинників:

    • Серед товарних груп найбільш відчутний вплив справили енергоносії, назем­ні транспортні засоби, крім залізничних, та механічне обладнання.

    • Збільшення порівняно з 2007р. експорту товарів до найбільших країн-партнерів: Сполучених Штатів Америки - на 84,2% (за рахунок збільшення поставок чорних металів та виробів з них, продуктів неорганічної хімії), Польщі - на 42,8%, Білорусі - на 34,8%, Туреччини - на 27,1%, Російської Феде­рації - на 24,2%.

    • У


      загальному обсязі експорту товарів у порівнянні з 2007 р. збільшилась частка чорних металів - з 33,9% до 34,3%, енергоносіїв - з 5,3% до 6,1%.


    • Збільшення імпорту з країн СНД до 39,2% від загального його обсягу, Європи - 35,6% (у т.ч. з країн Європейського Союзу - 33,7%). Найбільші імпортні надходження здійс­нювались з РФ - 22,7%.

    • Зростання обсягів імпорту товарів з усіх ос­новних країн-партнерів: Білорусі - на 94,4% (за рахунок збільшення поставок енерге­тичних матеріалів; нафти та продуктів її пере­гонки, наземних транспортних засобів, крім залізнич­них та механічного обладнання), Ка­захстану - на 84,9%, Китаю - на 69,4%, Польщі - на 46,6%, Німеч­чини - на 22,9%, Туркменістану - на 19,6%, РФ - на 15,3%.

    • Збільшення у загальному обсязі імпорту товарів частки енер­гоносіїв - з 26,3% до 26,7%.

Тож очевидне наростання дефіциту зовнішньоторгового балансу неодмінно відіб'ється на платіжному балансі. Зважаючи на різке зниження темпів залучення іноземних інвестицій, це може істотно прискорити зростання дефіциту поточного рахунку платіжного балансу.




^ Рис.1 Динаміка показників зовнішньої торгівлі товарами


Джерело: Держкомстат України


ІІ. ПОЛІТИКА


Україна: політичний ринг РНБОУ


Засідання РНБОУ із "газового питання", яке декілька разів переносилося, перетворилося на майданчик прямого політичного зіткнення між Президентом і прем'єр-міністром. Найбільш прикрим є те, що, замість змістовної, предметної дискусії із життєво важливих для України проблем, вищі керівники держави вдалися до взаємних особистих звинувачень. Як відзначає австрійська Die Presse, Україна на межі банкрутства, але Президент і прем'єр-міністр присвячують себе приватним міжусобицям.

Цей нескінченний поєдинок на політичному рингу триває, незважаючи на все більш загрозливий характер проблем, які скупчуються над Україною і потребують чітких, узгоджених та оперативних дій державної влади. Голова ВР В.Литвин на зустрічі у Брюсселі з Верховним представником ЄС з питань зовнішньої та безпекової політики Х.Соланою зробив наголос на тому, що примирити і консолідувати основних політичних гравців в Україні до президентських виборів неможливо і нереально. Отже, перед Україною невідворотно постає визначальна дилема: або ще протягом усього 2009 р., який усі авторитетні експерти світу вважають найбільш важким періодом економічної кризи, знаходитися у стані перманентної політичної війни, або розрубати цей гордієв вузол дочасними виборами, президентськими чи також і парламентськими.

На цьому тижні ще одним загрозливим сигналом стала відмова МВФ надати Україні другий транш кредиту. Як зазначають західні ЗМІ, обурена місія МВФ відбула з Києва через те, що уряд Ю.Тимошенко, всупереч домовленостям, не скорочує бюджетних виплат і допускає дефіцит бюджету на 4 млрд дол., який тепер хоче закрити новим кредитом.

Знаковою політичною подією стала також відставка міністра фінансів В.Пинзеника. Як відзначає "Комерсант-Україна", це перша відставка нинішнього уряду, який працює з 18.12.07 р. В.Пинзеник був міністром фінансів двох урядів прем'єра Ю.Тимошенко. Слід звернути увагу на те, що у своїй заяві про відставку В.Пинзеник наголосив: у нинішніх умовах професійна позиція міністра фінансів стала заручником політики.

Відновлення пленарних засідань ВР на наступному тижні, таким чином, відбудеться у доволі тривожній політичній атмосфері. Коаліція, яка вже досить давно анонсувала свій план щодо кадрової ротації уряду, тепер, із відставкою за власною ініціативою міністра фінансів, буде вимушена вдатися до негайних дій з цих питань. Слід очікувати, що їх розгляд у ВР стане серйозним іспитом на "міцність" і для коаліції в цілому, і для фракції БЮТ, до якої входять депутати партії В.Пинзеника "Реформи і порядок".


^ ЄС: критика головування Чехії чи криза Євросоюзу?


Чехія розпочала своє головування у ЄС з 01.01.09 р. Проте вже нині, менш, ніж через 1,5 місяці здійснення цією країною функцій модератора Євросоюзу, у провідних країнах Європи - Франції, Німеччині та Італії розгорнулася кампанія щодо начебто неефективного виконання Чехією ролі "капітана" ЄС в умовах глобальної кризи. Особливої активності така критика набула у Франції. Як зазначає Радіо Свобода, опоненти у Парижі наполягають на тому, що нині ситуація в ЄС розбалансована. На їх думку, в діях чеських "керманичів" мало ініціативи, неприпустимо затягується ухвалення необхідних рішень, запропоновані заходи недостатньо дієві. Французький президент Н.Саркозі виступив з ініціативою терміново скликати саміт на вищому рівні держав єврозони, щоб розробити спільні дії в умовах фінансової кризи. Як зазначають експерти, фактично здійснюється спроба залишити Чехію поза грою (оскільки ця країна не входить до єврозони).

^ Критики із "старої Європи" вважають, що чеське головування в ЄС послаблюється потужним впливом настроїв "євроскептицизму" у цій країні. Президента Чехії В.Клауса називають "найбільшим євроскептиком в Євросоюзі". Водночас, політики в інших посткомуністичних країнах - "нових" членах ЄС, насамперед у Польщі та Словаччині, намагаються "захистити" Чехію від таких нападів "євроаристократів". Зокрема, як зазначають словацькі аналітики, потрібно ураховувати, що Чехія - невелика країна, якій до того дістались надто складні і масштабні проблеми, пов'язані із глобальною економічною кризою та енергобезпекою Європи. За їх словами, чеський прем'єр М.Тополанек знаходиться у невигідній ситуації тому, що його порівнюють із попереднім головою ЄС - французьким президентом Н.Саркозі чи ще з одним попередником - німецьким канцлером А.Меркель. Проте замість підтримки з боку "старших братів" Чехія наражається на їх несприйняття та обструкцію.

Водночас, і Прага активізувала свої дії як голови ЄС. Чеський прем'єр М.Тополанек заявив, що планує найближчим часом скликати позачерговий саміт ЄС, щоб терміново розробити нову програму спільних антикризових заходів Євросоюзу. Він наголосив, що зростає загроза поглиблення розбіжностей всередині ЄС: країни-члени Євросоюзу намагаються запроваджувати антикризові заходи кожен окремо, щоб "врятуватися поодинці".

Про посилення "відцентрових тенденцій" в ЄС свідчить і проведення слухань у Федеральному конституційному суді Німеччини про відповідність Основному закону ФРН Лісабонського договору про реформування ЄС. Слід зазначити, що ініціаторами звернення до КС стали депутати від ХСС, тобто найближчі політичні союзники канцлера А.Меркель. У їх поданні зазначається, що передбачені Угодою реформи ЄС створюють з нього подібну на державу конструкцію, тобто відбувається втручання у "ключові галузі державності", що зрештою послабить суверенітет Німеччини. Німецьке видання Pforzheimer Zeitung наголошує, що не потрібно бути закінченим євроскептиком, щоб зрозуміти наскільки обґрунтовані сумніви авторів звернення у КС. Водночас, інша німецька газета Tageszeitung пише, що під час фінансової і енергетичної кризи багато які європейські уряди усвідомлюють, що не можна дозволити Євросоюзу і надалі залишатися безформною та повільно реагуючою організацією.

Глобальна фінансово-економічна криза дедалі більше стає серйозним іспитом не лише для національних економік, а й для владних структур. Деформуючий вплив кризових проявів все більш серйозно позначається на політичній стабільності окремих країн. Внаслідок кризи посилюються суперечності і в Євросоюзі. Особливо характерним в цьому плані слід визнати як протистояння чеському головуванню з боку провідних країн-засновників ЄС, так і виникнення політичного спротиву реформуванню Євросоюзу у такому його локомотиві, як Німеччина.


^ США: новий аркуш зовнішньої політики


Нова адміністрація США оприлюднила основні засади свого зовнішньополітичного курсу. На щорічній міжнародній конференції з питань безпеки, яка відбулася у Мюнхені, віце-президент США Д.Байден заявив, що він прибув до Європи, щоб задати новий тон взаєминам Америки із світом. Він пообіцяв, що світ побачить нові США, які будуть більше турбуватися про інших, слухати їх та ділитися відповідальністю.

Міжнародні оглядачі особливо коментують заклик Д.Байдена щодо "перезавантаження" у стосунках США з іншим світом, розглядаючи його, насамперед, у площині взаємин США і Росії. Новий віце-президент США під час перебування у Мюнхені провів переговори з віце-прем'єром уряду РФ С.Івановим. За словами Д.Байдена, США і Росія можуть залишатися при своїй думці, але треба продовжувати працювати разом в тих галузях, де їх інтереси співпадають. А вони співпадають багато в чому. Очільник нової адміністрації Білого дому наголосив на тому, що США не вважають, що перемога НАТО - це поразка Росії, а сила Росії - це слабкість НАТО. Як підкреслив Д.Байден, останні роки спостерігалася небезпечна тенденція у стосунках Росії і членів північноатлантичного альянсу. У свою чергу, С.Іванов назвав виступ віце-президента США у Мюнхені "явним сигналом" до відновлення діалогу з Росією. Тепер, за словами С.Іванова, Москва налаштована на інтенсивне обговорення з США чергового договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь. Як зазначив російський віце-прем'єр, до 05.12.09 р., коли закінчується Договір про скорочення СНО 1991 р., потрібно створити новий механізм і скорочення, і диверсифікації контролю за такими озброєннями.

Налаштованість на взаємне конструктивне співробітництво між США та РФ, проголошена американським віце-президентом і російським віце-прем'єром у Мюнхені, отримала своє продовження вже через два дні на рівні президентів обох країн. На своїй першій прес-конференції у Білому домі на посту глави держави Б.Обама заявив про важливість спільного лідерства США і Росії в питаннях нерозповсюдження ядерних озброєнь. Він закликав Москву відновити обговорення питань ефективного використання ядерних арсеналів двох держав і розпочати опрацьовувати нові домовленості щодо нерозповсюдження ЯО, визнавши при цьому, що такі дії в останні роки були помітно "ослаблені". Намагання нового президента США конструктивно співробітничати з Росією були негайно помічені та позитивно оцінені Кремлем. Речник глави РФ повідомив, що президент Д.Медвєдєв готовий до самої ретельної спільної роботи по всьому порядку денному двостороннього співробітництва, у т.ч. і з питань роззброєння.

Серед інших пріоритетів зовнішньополітичного курсу нової адміністрації США слід зазначити заяви Б.Обами стосовно можливості "прямої дипломатії" США з Іраном, налагодження "взаємовідносин спільної поваги і прогресу", а також щодо перегляду політики США в Афганістані, де потрібна більш тісна координація дій з американськими союзниками.

Хоча міжнародні оглядачі вважають, що контури нової зовнішньої політики США залишаються поки досить "туманними", європейські політики з оптимізмом сприйняли перші кроки "команди" Б.Обами щодо формування "нового світового порядку" на засадах багатостороннього підходу та конструктивного співробітництва. Зокрема, європейські лідери сподіваються на підвищення ролі ЄС у прийнятті ключових рішень. Водночас, аналітики висловлюють застереження стосовно того, що у важкі економічні часи, коли прогнози стосовно подолання глобальної кризи залишаються песимістичними, не співробітництво, а саме суперництво і конкуренція мають більше шансів стати засадами нового світового порядку.


^ Казахстан: європейський та російський вектори


Відбувся офіційний візит до Казахстану прем'єр-міністра Чехії М.Тополанека. Керівник уряду країни, яка нині головує в ЄС, у переговорах із Н.Назарбаєвим головну увагу приділив розвитку співробітництва між Казахстаном і Євросоюзом. Як заявив Н.Назарбаєв, Казахстан має намір укласти нову угоду щодо співробітництва.

На теперішній час взаємини Казахстану і ЄС здійснюються на основі угоди про партнерство і співробітництво, укладеної у січні 1995 р. Аналогічні угоди ЄС підписав у ті часи і з іншими колишніми республіками СРСР. Нині Казахстан прагне модернізувати договірні засади співробітництва із ЄС. До того ж Євросоюз істотно змінився, майже подвоївся за кількістю країн.

^ Останнім часом Казахстан приділяє посилену увагу європейському вектору своєї зовнішньої політики. Здійснено низку кроків щодо вдосконалення у відповідності із європейськими стандартами законодавчо-нормативного регулювання політичної і релігійної сфер країни. Керівництво Казахстану надає вкрай важливого значення наступному головуванню своєї країни в ОБСЄ і тому намагається поліпшити свій міжнародний імідж. У січні 2009 р. Н.Назарбаєв разом із А.Меркель відкрили Рік Казахстану в Німеччині. Казахстан значно активізував свою участь у міжнародних самітах із забезпечення енергетичної безпеки Європи, на яких обговорюються проекти транспортування енергоносіїв із Центральної Азії.

^ Водночас, Казахстан ніяким чином не згортає свою участь у ЄврАзЕс і ОДКБ, тобто в організаціях, що діють під патронатом Росії. На останньому саміті ЄврАзЕс саме Казахстан разом із Росією виступив основним "донором" новоствореного Антикризового фонду цієї організації. Військовий підрозділ з Казахстану буде другим за чисельністю (після російського) у заснованих в ОДКБ Колективних силах оперативного реагування (КСОР).

^ Новим свідченням розвитку військово-технічного співробітництва Казахстану з Росією стала заява в Астані 11.02.09 р. міністра оборони РК на брифінгу військово-дипломатичного корпусу. Урядовець повідомив, що Казахстан очікує отримати найближчим часом із РФ декілька дивізіонів зенітно-ракетних систем С-300. За його словами, це дозволить "суттєвим чином" зміцнити інтеграцію Казахстану в ОДКБ та захистити повітряний простір держави. Глава військового відомства підкреслив, що Казахстан і Росія знаходять "повне взаєморозуміння" із питань поставок найновіших систем озброєння. Міністр зазначив, що Казахстан в умовах фінансової кризи має наміри зберегти свої військові витрати на рівні 1% від ВВП. Він також наголосив на тому, що "жодна з програм міжнародного співробітництва Міноборони, насамперед з Росією, скорочуватися не буде".

Прагматичне і гнучке поєднання різних векторів зовнішньої політики в умовах глобальної кризи набуває особливо важливого значення для країн, що трансформуються, у т.ч. і для України. Казахський досвід активної співпраці одночасно на європейському і російському векторах зовнішньої політики є наочним прикладом реалістичного і відповідального підходу до реалізації своїх національних інтересів. Не ідеалізуючи політичний курс керівництва Казахстану, потрібно усвідомлювати, що слідкування у зовнішній політиці гаслу "не можем поступитися принципами" стає для держави все більш збитковим і згубним.


^ Скандинавія: військово-політичний альянс

у боротьбі за Арктику


Утвердження багатополярності світу підкріплюється все новими свідченнями виникнення регіональних об'єднань держав в різних частинах світу. За повідомленнями ЗМІ, скандинавські країни ухвалили рішення щодо створення власного військово-політичного альянсу, до якого окрім учасників НАТО - Данії, Ісландії і Норвегії - увійдуть до сих пір нейтральні Фінляндія і Швеція. Засновники нового блоку проголосили, що "військовий альянс створюється для забезпечення безпеки в арктичному регіоні". Передбачається організувати постійне патрулювання морських кордонів в Арктиці та повітряного простору Ісландії. Для цього скандинавські країни запровадять єдину супутникову систему, об'єднані військово-морські сили та спеціальний підрозділ швидкого реагування.

Експерти оцінюють спільний військовий потенціал "Скандинавського блоку" у 240 тис. військовослужбовців, на озброєнні яких 1200 танків, понад 4000 БТР і БМП, а також 4500 артилерійських гармат і мінометів. Проте, враховуючи "арктичну" спрямованість альянсу, головну роль будуть відігравати військово-морські та військово-повітряні сили, які включають понад 30 бойових кораблів, 24 підводних човни, 200 катерів та допоміжних суден, а також біля 600 військових літаків. Основу військового потенціалу "Скандинавського блоку" складають, насамперед, збройні сили Норвегії і Швеції.

Оглядачі вважають створення цього альянсу результатом посилення боротьби за арктичні ресурси. Все більш активно на цьому "фронті" виступає Росія. Її головними супротивниками-конкурентами є США, Канада, Норвегія і Данія. Слід зазначити, що "арктичні суперечності" у членів "Скандинавського блоку" спостерігаються не лише з Росією, а й з Канадою. Якщо поодинці скандинавським країнам було важко протистояти своїм конкурентам, насамперед Росії, то спільно вони можуть утворити потужний "арктичний кулак".

Водночас, Фінляндія і Швеція розглядають свою участь у "Скандинавському блоці" як засіб протистояти зміцненню позицій Росії на Балтиці та убезпечити свої східні кордони. Хоча на нинішньому етапі стратегічними завданнями нового регіонального альянсу визначено "арктичний напрямок", експерти не виключають, що у подальшому "Скандинавський блок" буде виступати як достатньо потужний суб'єкт міжнародних відносин у значно більш ширшому плані.

ІІІ. СВІТОВІ ПРОЦЕСИ


Світова криза підприємницьких настроїв

Глибоке враження світової економіки поточною фінансовою кризою призвело до різкого погіршення підприємницьких очікувань. ^ За рік кризи ейфорія підприємців змінилася депресією. Рейтинг оптимізму підприємців різних країн, що складається компанією Grant Thornton сім років поспіль, вперше перетворився в рейтинг песимізму. На перспективы развития экономики своих стран в 2009 г. На перспективи розвитку економіки своїх країн у 2009 р.с оптимизмом смотрят 31% респондентов, с пессимизмом — 47% (опрошено 7200 руководителей компаний в 36 странах). з оптимізмом дивляться 31% респондентів, з песимізмом - 47% (опитано 7200 керівників компаній у 36 країнах). Год назад оптимистов было вдвое больше, а пессимистов — меньше в 2,4 раза. Рік тому оптимістів було вдвічі більше, а песимістів - менше в 2,4 разиРазница между числом позитивно и негативно настроенных упала с +40% до -16% (см. графики). (рис. 1).Единственная страна, где за год возросло число оптимистов, — Ботсвана.

^ Підприємці готуються до тривалого і хворобливого спаду економіки. Вони не вірять у відновлення економіки в 2009 р. Головне джерело песимізму - падіння споживчого попиту і скорочення кредитів. Саме ці чинники респонденти відзначили в якості основних загроз бізнесу в 2009 р.

^ Найгірші очікування - у країнах Євросоюзу: тут число песимістичних оцінок зросло в 2,8 рази, до 59%, і на стільки ж скоротилася кількість оптимістів. Аутсайдером рейтингу, як і роком раніше, залишилася Японія, але при цьому рівень негативних очікувань виріс в півтора рази. Максимальний перепад настрою стався у підприємців Гонконгу. Рік тому різниця між оптимістами та песимістами в цій країні становила 81% на користь оптимістів, а тепер більше песимістів - на 49%. В Нідерландах індекс оптимізму впав з 70% до -37%, в Данії - з 74% до -34%, у США - з 22% до -34%.

^ Позитивні оцінки домінують в 12 країнах з 36 досліджуваних (роком раніше - в 31 з 34). Індія очолює рейтинг другий рік поспіль, 86% оптимістично налаштованих проти 3% песимістів, в Китаї - 44% проти 14%, у Бразилії - 60% проти 10%. Підприємці із країн, що швидко розвиваються, бачать в макроекономічній кризі нові можливості для свого бізнесу.

^ У Росії індекс оптимізму впав з 58% до -2% - найбільше. Головна причина песимізму російських підприємців - падіння нафтових цін, що підсилює очікування рецесії.

^ За оцінками багатьох експертів, у рецесії знаходяться всі промислово розвинені економіки світу. Багатьом ринках, що розвиваються, включаючи Китай, загрожує жорстка посадка. Головним ризиком в нинішній ситуації є токсичне поєднання економічної стагнації, рецесії і падіння цін. Це найбільш характерне для вразливих ринків Європи (Угорщина, Румунія та Болгарія), ключових ринків Латинської Америки (Аргентина, Венесуела, Еквадор і Мексика), Азії (Пакистан, Індонезія та Південна Корея), а також Росії, України і країн Балтії.

^ Серйозною небезпекою експерти вважають небачене з часів Другої Світової війни державне втручання в економіку, як у багатих країнах, так і в країнах, що розвиваються. Уряди створюють програми стимулювання, що складаються з субсидій та захисних механізмів, які покликані вдихнути нове життя в їхні економіки, і готуються переписати правила регулювання глобальних ринків.

На недавньому саміті G-20 світові лідери обіцяли координувати свої рішення, що стосуються боротьби з кризою. Цього не виходить, оскільки політики розробляють антикризові програми, керуючись потребами своїх виборців, а не проблемами глобальної економіки. Це відноситься до всіх, від Вашингтона до Пекіна. Саме тому в 2009 р. політика буде безпосередньо керувати економікою, і саме вона буде найбільшою загрозою для ринків.

Це складова небезпечної довгострокової тенденції. У країнах, де традиція командної економіки штовхає уряду до державного капіталізму, такий феномен особливо очевидний. Національні нафтові компанії та інші державні підприємства, а також суверенні фонди допустили політиків і чиновників до процесу прийняття економічних рішень. Тепер до цієї гри приєдналися і США. Нью-Йорк вже не є фінансовою столицею Америки, ця роль перейшла до Вашингтону, де законодавці приймають економічні рішення, керуючись популістськими політичними мотивами. Компанії та сектора, яким слід було б дати потонути, саджають в рятувальні шлюпки. Ця драма розігрується в Європі та Азії. Шанхай поступається роллю двигуна економічного зростання Пекіну, Мумбай - Делі, а Дубаї - Абу-Дабі. Такі песимістичні оцінки і прогнози висловили експерти Бреммер і Рубіні (k2kapital "Глобальная рецессия только начинается" від 24.01.09).




Рис. 1. Зміна рейтингу оптимізму/песимізму

(різниця між часткою респондентів з оптимістичними та песимістичними оцінками перспектив розвитку економіки)

Джерело: "Ведомости" № 2 (2272) від 12.01.09




частка відповідей респондентів по основних загрозах:



по країнах по галузях


Рис. 2 Головні загрози для бізнесу в 2009 р., %


Джерело: "Ведомости" № 2 (2272) від 12.01.09


СНД: криза економічної інтеграції!?


Серед країн СНД найбільш вразливими до кризи виявились країни-експортери вуглеводнів і металів, насамперед внаслідок різкого погіршення цінової кон'юнктури і падіння світового кредитного ринку. Проте, не дивлячись на обвальний четвертий квартал, загальний приріст ВВП по СНД за рік склав 5% (рис.1).

    • У зв'язку з падінням цін на основні експортні товари темпи зростання експорту в 2009 р. істотно знизяться, а в деяких країнах його обсяги скоротяться абсолютно. Неминуче станеться скорочення споживчого та інвестиційного імпорту. Країни-експортери робочої сили також постраждають від зниження інвестиційної активності в Росії і Казахстані - головних споживачах трудових мігрантів.

    • Таким чином, світова криза спочатку найсильніше ударила по країнах, широко включених в процеси глобалізації, - Росія, Казахстан, Азербайджан, Україна. Однак зараз криза активно поширюється на всі інші пострадянські країни. Взаємопов'язаність національних економік очевидна як при їх зростанні, так і при рецесії.

    • Криза вже позначилася на торгівельному і платіжному балансах країн СНД, а, отже, на бюджетах, валютних курсах, зумовила скорочення зайнятості, зростання цін на імпортні товари. Ці процеси продовжаться. В багатьох країн СНД у 2009 р. сильно зросте зовнішня заборгованість.

    • Економічна криза - момент істини для інтеграційних проектів. У 2008 р. намітилися зусилля щодо активізації співпраці в рамках СНД і ЄврАзЕс. Почалася робота над угодою створення Митного союзу Білорусії, Казахстану і Росії. Але зараз в умовах кризи для більшості країн СНД пріоритетним є тарифний і нетарифний захист національних виробників та внутрішнього ринку. Це може викликати скорочення взаємних торговельно-економічних зв'язків і, тим самим, погіршити економічний стан більшості країн СНД.

    • Альтернативою цьому варіанту є рух до інтеграції. Зусилля країн і пострадянських міжнародних організацій в кризовий період мають бути спрямовані на запобігання скороченню торговельно-економічних зв'язків і на фінансову підтримку країн, що найбільш постраждали від кризи. Проте відцентрові сили в кризовий період переважають доцентрові сили.

    • Початок 2009 р. вже показав, що на тлі кризи відбувається загострення застарілих конфліктів і протиріч. Першим став "газовий конфлікт" Росії і України. Тепер очевидно, що центральноазіатські виробники газу будуть активніше підтримувати альтернативні проекти транспортування газу до Європи, в обхід як Росії, так і України. Водночас вони прискорять роботи зі спрямування потоку вуглеводнів на Китай, Іран, Пакистан та Індію. Може постати питання про доцільність будівництва Прикаспійського газопроводу.

    • Природа конфліктів на пострадянському просторі багато в чому пояснюється високою мірою взаємозалежності країн СНД по багатьох лініях: від постачань палива і сировини до ринку праці. Жорстка залежність однієї країни від іншої зумовлює їх спроби використати з вигодою для себе сплески ринкової кон'юнктури. Порушення рівноваги гостро сприймається страждаючими країнами, які прагнуть якось компенсувати втрачене. Нерідкі спроби використовувати практично безальтернативну залежність для досягнення політичних цілей.

    • Сьогодні СНД, ЄврАзЕс і Союз Білорусії та Росії не мають в своєму розпорядженні ефективних механізмів запобігання і вирішення потенційних конфліктів - за винятком особистих зустрічей вищих посадових осіб держав. Але і вони, як показав військовий російсько-грузинський конфлікт і "газовий" російсько-український, не завжди здатні "розрулити" критичні ситуації. Доводиться звертатися до ЄС, до США тощо.





^ Рис.1 Основні макроекономічні показники країн СНД

в 2008 р., приріст в %


Джерело: Статкомітет СНД


Безробіття - соціальний удар світової кризи

Світова криза дедалі глибше проникає у соціальну сферу, б'є по найменш захищеним соціальним секторам. Одним з таких є сфера зайнятості.

    • За 2008 р. рівень безробіття в США зріс з 4,9% до 7,2%. В Євросоюзі безробіття збільшилося з 6,8% до 7,4%. У 15 країнах єврозони безробіття виросло з 7,2% до 8%. В Японії безробіття зросло з 3,8% до 3,9%.

    • Найвищий рівень безробіття зафіксований у грудні 2008 р. в Іспанії, Латвії та Словаччині - 14,4, 10,4 та 9,4% відповідно. Найнижчий рівень безробіття в цей період був зафіксований в Нідерландах і Австрії - 2,7% і 3,9% відповідно. При этом безработица в Польше сократилась на 1,7%. При цьому безробіття в Польщі скоротилося на 1,7%. В Эстонии же зафиксированы весьма тревожные явления. В Естонії зафіксовані досить тривожні явища. Там в декабре количество безработных увеличилось более чем на 5% — с 4,1 до 9,2%. Там у грудні кількість безробітних збільшилася більш ніж на 5% - з 4,1 до 9,2%.

    • За прогнозами Єврокомісії безробіття продовжить зростати і надалі та може досягти в 2010 р. рівня в 9,5%. Раніше Єврокомісія прогнозувала, що в 2009 р. економіка 27 країн ЄС скоротиться на 1,9%, а 15 країн єврозони - на 2,1%. Економіка Європи почне відновлюватися з другої половини 2009 р.



^ Рис.1 Динаміка безробіття в окремих країнах, %

Джерело: Eurostat

Казахстан: криза поглиблюється


Підсумки економіки Казахстану за 2008 р. переконливо свідчать, що країна серйозно постраждала від кризи. Темпи приросту ВВП, промислового виробництва, інвестицій в основний капітал, роздрібного товарообігу знизились у 2-3 рази, а інфляція, навпаки, - зросла. Збереглось високе зростання лише показників експорту та імпорту (рис. 1).

^ Однак на цьому криза не зупинилась, вона продовжує поглиблюватись і вражати фінансову та банківську систему, економіку і соціальну сферу країни.

    • Весь 2008 р., не дивлячись на труднощі, влада Казахстану тримала курс тенге без змін. Однак 4 лютого 2009 р. Нацбанк відмовився від підтримки тенге на попередньому рівні і запровадив новий коридор обмінного курсу на рівні 150 тенге/дол.  3%, або 5 тенге. Девальвація становить 18% (з 120 до 150 тенге/дол.). Раніше уряд заявляв, що курс тенге буде планово девальвувати протягом тривалого часу, а сама девальвація не перевищить 10%. До речі, ЗВР Казахстану за період з вересня 2008 р. по лютий 2009 р. зменшились з 22 до 18 млрд дол. - тобто всього на 20%. Це досить небагато, якщо врахувати, що Росія за цей період втратила третину ЗВР.

    • ^ Така ступінчата девальвація тенге зумовлена тим, що уряд Казахстану в 2009 р. чекає зниження темпів зростання економіки. Приріст ВВП становитиме 2%, інфляція - 9%. Для досягнення зазначеного рівня інфляції та забезпечення стабільності фінансової системи Нацбанк має намір проводити збалансовану грошово-кредитну політику. Нацбанк найближчим часом розробить і запровадить систему гарантування зобов'язань банків перед різними типами кредиторів.




    • ^ Водночас загроза подальшої девальвації тенге зберігається і ставить у вразливе становище фінансовий сектор країни. Уряд планує підстрахувати його вливанням з бюджету 4 млрд дол. При цьому у випадку форс-мажору держава залишає за собою право провести примусову реструктуризацію активів і зобов'язань банків. На думку аналітиків, з-за падіння цін на нафту Казахстану нічим буде платити за своїми зовнішніми зобов'язаннями. Це може змусити ще більше девальвувати тенге, аж до 30%.

    • З одного боку, ослаблення тенге вигідне експортним компаніям, операційні витрати яких номіновані в національній валюті, і сприяє скороченню найменш важливих статей імпорту. За цих умов, експерти очікують поліпшення протягом 2009 р. балансу рахунку поточних операцій. З іншого боку, для уряду Казахстану девальвація пов'язана з низкою ризиків.

Перше. Девальвація негативно вплине на банківський сектор, де високий рівень зовнішньої заборгованості, що зумовлює додаткові зобов'язання для уряду. Коректування курсу тенге, перш за все, призведе до погіршення якості активів банків, з огляду на значний обсяг кредитів в іноземній валюті, виданих компаніям. Це також збільшує валовий зовнішній борг фінансового сектору більше ніж на 6% від прогнозованого ВВП на 2009 р. (до 43% ВВП). Однак поки що є сподівання, що вплив цих негативних факторів вдасться стримати. Бюджетні та грошові резерви Казахстану, що становлять 42% ВВП, як і раніше, досить значні в порівнянні з країнами, що відносяться до тієї ж рейтингової категорії.

Друге. Висока ймовірність подальшої девальвації не дає впевненості в стабільності кредитно-грошової системи і, відповідно, довіри до банків. Тому через психологічний тиск обмінний курс може ще більше посилитися. Це, в свою чергу, може привести до вилучення банківських вкладів та скорочення резервів. Тим паче, що на сьогодні банківська система Казахстану знаходиться в критичному стані.

Отже, криза в Казахстані почалась раніше серед інших країн СНД і триває довше. Криза в Казахстані, насамперед, вдарила по банківській системі і продовжує наносити удари по грошово-кредитному ринку.




^ Рис.1 Приріст основних макроекономічних показників Казахстану,

% до попереднього року


Джерело: Статкомітет СНД


Білорусь кризи не боїться!?


На перших етапах світової фінансової кризи державні керівники Білорусі вважали, що їх криза обійде. Проводились аналогії з 1998 роком, посилались на відсутність тісної інтеграції із "загниваючим фінансовим імперіалізмом", надіялися на чудо адміністративного тоталітаризму. У значній мірі це так, але не повністю і, головне, не остаточно так.

  • За 2008 р. Білорусь дійсно отримала одні з кращих показників розвиту економіки. Приріст промислового виробництва склав 10,8%. Вищий показник лише в Киргизстані - 14,9%. У середньому по СНД цей показник склав 2%.

  • За приростом ВВП Білорусь також займає друге місце серед країн СНД з показником 10%. На першому місці Азербайджан - 10,8%. У середньому по СНД приріст ВВП склав 5%.

  • Білорусь займає перше місце в СНД за темпами зростання роздрібного товарообігу - 20,5%. У середньому по СНД товарообіг зріс на 14%.

  • Інфляція в Білорусі в 2008 р. хоч і зросла до 14,8%, однак виявилась значно нижчою, ніж за середню по СНД (17%). Головною причиною збільшення інфляції, на думку білоруського керівництва, стали зовнішні фактори - зростання світових цін на енергоносії, матеріальні сировинні ресурси, продовольство та інші товари. За рахунок таких чинників інфляція зросла майже наполовину. У структурі приросту інфляції 60% припадає на продовольчі товари, 15% - на непродовольчі, 25% - на послуги. Для захисту внутрішнього ринку від інфляції уряд серйозно займався упорядкуванням і регулюванням цін і тарифів.



^ Однак січень 2009 р. зламав престижну динаміку економіки країни. Приріст ВВП опустився до 4%, в промисловості до 2%. Приріст сільського господарства становить 8%, інвестицій в основний капітал - 20%. За оцінкою урядовців Білорусі, це "нормальні показники, які свідчать про розвиток економіки" з урахуванням оточуючого кризового середовища.

Однак раніше уряд очікував, що "показники січня 2009 р. будуть на рівні січня 2008 р". Згідно із прогнозом на 2009 р. зростання ВВП було заплановане на рівні 10-12%. Отже початок рецесії очевидний.

На думку прем'єр-міністра Білорусі С.Сидорського, на результати роботи білоруської економіки вплинула світова фінансова криза, що вразила країни-партнери, на ринках яких працюють білоруські підприємства.

Ще у ІV кв. 2008 р. Білорусь відчула вплив світової фінансової кризи на бюджет. Значно звузилися можливості банківського кредитування економіки. Фактично припинив функціонувати зовнішній фінансовий ринок. Почалось скорочення бюджетних надходжень. Виникла необхідність державної підтримки банків.

У зв'язку з цим, у Білорусі прийнятий пакет антикризових заходів, який включає також заходи з підтримки місто- і структуроутворюючих підприємств, що визначають економіку малих міст. Урядом разом з Нацбанком прийнято рішення щодо зміцнення національної валюти, підтримки банків, стимулювання внутрішнього попиту. Продовжують розвиватися програми будівництва, у т.ч. доріг, розвитку підприємництва.

У статутні фонди банків з бюджету інвестовано 1,1 млрд дол. Урядом вжито низку заходів з економії бюджетних коштів. Призупинені витрати на придбання обладнання, комп'ютерної техніки, меблів, інвентарю, авансування імпортерів. Загалом зекономлено бюджетні кошти у розмірі близько 0,4 млрд дол. Бюджетні обмеження введені і на місцевому рівні.


Чи буде січень визначати тенденцію економіки на весь 2009 рік - покаже час. Але, виходячи з характеру поточної кризи і особливостей її прояву, немає певності, що вона обійде Білорусь.




Рис.1 Приріст основних макроекономічних показників за 2008 р., %


Джерело: Статкомітет СНД


Відповідальний за випуск Гайдуцький Павло Іванович

Науковий директор "ІСО",

доктор економічних наук, професор тел. 465-93-51

е-mail: Pavel.Gayduckiy@ldk-fund.org.ua




Похожие:

Світові процеси Випуск 108 7 13 лютого iconСвітові процеси Випуск 8 (83) 23 29 лютого
Україні збільшилася на 36,8%
Світові процеси Випуск 108 7 13 лютого iconСвітові процеси Випуск 109 14 20 лютого
Ресурси бюджету вичерпуються?
Світові процеси Випуск 108 7 13 лютого iconСвітові процеси Випуск 110 21 27 лютого
Нарощування боргів шлях до дефолту?
Світові процеси Випуск 108 7 13 лютого iconСвітові процеси Випуск 107 31 січня 6 лютого
Україна: уряд зберігає імунітет до осені. Що далі?
Світові процеси Випуск 108 7 13 лютого iconСвітові процеси Випуск 6 (81) 9 15 лютого
Відчутне зменшення темпів зростання обсягів промислового виробництва у січні 2008 р., скоріше за все, відбиває саме цю тенденцію
Світові процеси Випуск 108 7 13 лютого iconСвітові процеси Випуск 11 (86) 15 21 березня
Як реагувати на ці процеси?
Світові процеси Випуск 108 7 13 лютого iconСвітові процеси Випуск 4 (79) 26 січня 01 лютого
Особливо виділимо рекордне зростання (на 21,1%) інвестицій у основний капітал це 246,5 млрд дол майже стільки, як весь ввп у 2000-му...
Світові процеси Випуск 108 7 13 лютого iconСвітові процеси Випуск 15 (22) 15 21 травня
України
Світові процеси Випуск 108 7 13 лютого iconСвітові процеси Випуск 98 17 21 листопада
Приватизація: дежав'ю!?
Світові процеси Випуск 108 7 13 лютого iconСвітові процеси Випуск 128 17 23 жовтня
Макроекономіка
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов