Ромадін Сергій Володимирович icon

Ромадін Сергій Володимирович



НазваниеРомадін Сергій Володимирович
страница1/2
Дата конвертации13.11.2012
Размер360.14 Kb.
ТипАвтореферат
скачать >>>
  1   2





НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО ОХОРОНИ ПАМ’ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ

ЦЕНТР ПАМ’ЯТКОЗНАВСТВА


На правах рукопису


Ромадін Сергій Володимирович


УДК 623.438.5+623+9(М)7


БРОНЕПОЇЗДИ В УКРАЇНІ

ЯК ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІЇ І ТЕХНІКИ


26.00.05 – Музеєзнавство. Пам’яткознавство


АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук


Київ – 2012


Дисертацією є рукопис


Робота виконана в відділі історичного пам’яткознавства Центру пам'яткознавства Національної академії наук України і Українського товариства охорони пам'яток історії та культури


Науковий керівник: доктор технічних наук, професор

^ ГРІФФЕН Леонід Олександрович, Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК, провідний науковий співробітник


Офіційні опоненти: доктор технічних наук, професор ^ ПОЛОНСЬКИЙ Леонід Григорович, Житомирський державний технологічний університет, професор кафедри «Технологія машинобудування і конструювання технічних систем»


кандидат історичних наук

^ ЛУПАРЕНКО Григорій Володимирович,

Державний політехнічний музей при Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут», завідувач відділу


Захист відбудеться 17 травня 2012 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.252.01 у Центрі пам'яткознавства НАНУ і УТОПІК за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 9, корп. 19.


З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Центру пам'яткознавства НАНУ і УТОПІК за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 9, корп. 19.


Автореферат розіслано «5» квітня 2012 року.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат технічних наук В.О. Константинов


^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Існує ряд логічно пов'язаних обставин, що примушують звернутися до дослідження бронепоїздів (БП), а в розширеному тлумаченні − залізничної техніки бойового призначення (ЗТБП) в Україні, і власне української ЗТБП як пам'яток історії і техніки:

1. Об'єкти ЗТБП, безумовно, являють собою пам'ятки історії і техніки, сприяючі, з одного боку, глибшому розумінню цього розділу військової історії України і суб'єктивному позиціонуванню в історії шляхом інтелектуального і емоційного зв'язку з минулим, з іншого − розумінню об'єктивних закономірностей розвитку цієї техніки і пов'язаних з цим перспектив. Проектуючи на себе багато сторін історичних подій, зокрема, геополітику і міжнародні відносини, політичне і збройне протистояння та ін., ЗТБП акумулює в собі гігантський пласт інформації аксіологічного порядку. У той же час, будучи продуктом взаємодії багатьох (військових, науково-технічних, виробничо-технологічних і тому подібне) напрямів діяльності і відповідно галузей знань, вона несе не менш масштабний об'єм інформації семантичного порядку.

2. Загальна історія БП (ЗТБП) веде свій відлік від 1826 р., тобто йде в глиб часів майже на дві сотні років, але до цього дня не сформувалася як системна дисципліна. У останні десятиліття дослідницька діяльність в цій області помітно активізувалася. Можна говорити про розвиток процесу (поки стихійного) побудови каркасу загальної історії ЗТБП.

3. Історія ЗТБП в Україні і власне української ЗТБП налічує майже 100 років, але також не сформувалася як системна дисципліна. Українська історична специфіка (самобутність) дозволяє розглядати історію Російської імперії і відповідно історію ЗТБП її періоду як складову частину своєї історії, не забуваючи і причетність до історії Австро-Угорської імперії, охоплювати практично всю історію ЗТБП періоду Громадянської війни, виходячи за територіальні рамки сучасної України, оскільки, без сумніву, представників її населення можна було зустріти в будь-якому політичному забарвленні на всіх фронтах. Аналогічно відносно СРСР і дня сьогоднішнього. Іншими словами, історія ЗТБП в українському контексті − не локальне автарковане явище, а багатогранне ціле, інтегроване в історію ЗТБП суміжних держав і через них в загальну історію ЗТБП.

4. Внесок України тут вельми істотний, проте адекватність фактично займаної ніші, ступінь інтеграції в європейську техногенну традицію (культуру) у сфері військової залізничної техніки багато в чому залежить від того, наскільки глибоко він буде вивчений і своєчасно сформований як системна інформаційна якість, визначена в вузлових пунктах розвитку і вписаний в загальний причинно-наслідковий каркас.

5. Вище сказане спонукає звернутися до вивчення справжніх зразків ЗТБП, що збереглися, число яких виявляється парадоксально незначним. В результаті постає питання про пошук шляхів компенсації безповоротних втрат в цій сфері. Одним з засобів цього виступає комплексна реконструкція, теорія і методологія якої вимагає спеціальної розробки.

Усе це свідчить про актуальність заявленої тематики дослідження.

^ Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною науково-дослідної роботи Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК, що виконувалась згідно з держбюджетною науково-дослідною темою «Практика застосування теоретико-методичних засад збереження культурної спадщини України» (держреєстраційний № 0104U004774).

^ Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у вивченні збережених БП (ЗТБП) в Україні як пам'яток історії і техніки у зв’язку з внеском України в історію цієї техніки, і адекватного її позиціонування в експозиціях музеїв і меморіалів. Для досягнення мети належало послідовно вирішити нижченаведений комплекс завдань:

- Провести огляд історії ЗТБП не тільки і не стільки як суми подій, але як процесу, що підлягає певній еволюційній логіці з метою визначення ключових точок його розвитку, для чого сконцентрувати максимально можливий інформаційний масив, що відображає історію ЗТБП в цілому і по окремих напрямах;

- Виконати його системну обробку, попутно з'ясувавши ступінь і рівень розробленості тем, і потім, піддавши комплексному всебічному аналізу, отримати свого роду інформаційний каркас, який дозволяє створити реєстр зразків, що збереглися, або повномасштабних макетів у світі і в Україні, і визначити їх історичну значущість;

- Розробити питання достовірності, автентичності і експозиційних особливостей цих зразків як елементів інформаційного середовища семантичного і аксіологічного порядку;

- По сукупності вищепереліченого розробити питання реконструкції безповоротно втрачених зразків, особливо тих, що відбивають ключові пункти розвитку ЗТБП, у тому числі на конкретному прикладі.

Об'єктом дослідження є ЗТБП як складової частини військової техніки в її геостратегічній і військово-політичній обумовленості (соціальне замовлення), з урахуванням можливості створення, потреби і напрямів удосконалення, розгортання і застосування, тобто як необхідного елементу історії і культури свого часу.

Предметом дослідження є зразки БП (і в ширшому тлумаченні ЗТБП) в Україні як пам'ятки історії і техніки, що відбивають їх роль в українській історії та українських підприємств в їх розвитку, сучасний стан справжніх зразків, що збереглися, як і повномасштабних макетів, питання їх автентичності, музеєфікації, експонування, а також реконструкції безповоротно втрачених об'єктів.

^ Хронологічні і географічні межі дослідження. Часовий діапазон основної дослідницької роботи охоплює ХХ і перше десятиліття ХХI сторіччя в територіальних рамках сучасної України і пострадянського простору. Разом з тим, в порядку вивчення передумов виникнення ЗТБП, осмислення загальних закономірностей еволюційних процесів і сфер її застосування, тобто у якості передісторії були також додатково розглянуті ряд питань застосування ЗТБП, починаючи з XIX в., у Західній Європі, США, Латинській Америці, на африканському континенті. Далі вивчалися деякі аспекти застосування ЗТБП в ході озброєної боротьби в Західній Європі і Азії в першій половині XX в. і при розпаді колоніальної системи в повоєнні десятиліття. Для повноти картини розглядалися також основні сторони застосування ЗАУ (залізничних артилерійських установок) у сфері БО (берегової оборони) і на користь сухопутних військ, основні фази розвитку РВСП, що привів до появи БЗРК (бойових залізничних ракетних комплексів).

^ Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що вперше:

- виконана загальна систематизація вітчизняної історіографії ЗТБП, відмічений фазовий характер історіографії як процесу, проведені її сегментація, структуризація і періодизація, зроблені короткий огляд, аналіз стану і припущення про напрям розвитку на найближчу перспективу, визначені основи методологічного апарату розробки питань історії ЗТБП;

- джерельна база дослідження в області історії ЗТБП представлена як інтегральна інформаційна система, побудована на ієрархічній, просторовій і часовій підпорядкованості тем, вичленені інформаційні потоки, в яких ведеться системний інформаційний пошук і спонтанні захоплення інформації, визначені диференційовані канали у вигляді інформаційних груп і сегментів;

- зроблена спроба створення єдиної класифікаційної системи ЗТБП, намічені її принципи і загальні контури, у зв’язку з чим пропонуються основи зв'язаної з нею єдиної термінологічної системи, вводяться чітко визначені терміни і демонструється їх використання в практиці дослідницької роботи в області історії ЗТБП, причому БП в цілому визначається як бойовий комплекс модульної структури (раніше під таким кутом зору розглядалися тільки окремі нечисленні бойові системи на момент свого створення);

- здійснений ретроспективний аналітичний огляд історії ЗТБП з 1905 по 2010 рр., причому комплексно по сукупності БПТ-ЗАУ-БЗРК проведена періодизація історії розвитку ЗТБП в заявлених хронологічних і географічних (територіальних) рамках дослідження, визначені принципи дискретності і інерції, властиві розвитку БПТ (ЗТБП);

- системно досліджена специфіка базових принципів створення бронепоїздної техніки, комплексного захисту БП штурмового класу і бронепоїздних захисних перешкод, розглянуті особливості розвитку і тенденції до типізації (стандартизації) матчастини, відслідкований комплексний характер розвитку російської БПТ в роки Першої світової війни і ролі підприємств України в її розвитку, проведений порівняльний аналіз матчастини БП штурмового класу, констатується вихід на оптимальну конфігурацію БЧ, що з'явилася типовою впродовж подальшої чверті століття, досліджена роль підприємств України у виконанні радянських програм по розгортанню залізничної артилерії, системна характеристика розвитку радянської БПТ в роки Великої Вітчизняної війни, а післявоєнний період в історії радянської ЗТБП розглядається як єдиний ланцюг логічно взаємозв'язаних подій;

- створений реєстр справжніх зразків ЗТБП і повномасштабних макетів ЗТБП, що збереглися в далекому зарубіжжі, на пострадянському просторі і в Україні, проведені дослідження по визначенню автентичності збережених об'єктів і макетів ЗТБП, цільовим чином проаналізований ряд музейних експозицій, що мають в своєму розпорядженні об'єкти ЗТБП, з точки зору значущості об'єкту, розмаху експозиції або її оригінальності/типовості, і відмічені експозиційні особливості цієї техніки.

- підведена теоретична база під процес реконструкції ЗТБП, опрацьовані принципи створення модульного інформаційного каркасу для розробки питань історії ЗТБП, запропоновані алгоритми ведення реконструкції історичного, функціонального і візуального образів об'єктів ЗТБП, що були практично використані при проведені комплексної реконструкції БП севастопольського спорудження 1941 р.

^ Практичне значення отриманих результатів. Закладені основи системного вивчення історії ЗТБП в Україні і українській ЗТБП і створена база для підготовки подальших наукових робіт з тематики загальної і регіональних історій ЗТБП. Значно розширено охоплення військового сегменту загальної історії України і скорочено пропуск в історії ЗТБП в Україні і українській ЗТБП. Вироблені практичні рекомендації по музеєфікації вказаних об’єктів. Матеріали дисертації: а) можуть використовуватися працівниками музеїв і архівів як допомога при роботі з документами, пов'язаними з тематикою створення і застосування ЗТБП, упроваджені в експозиційну діяльність профільних музеїв і при відповідній адаптації братися до відома туристичними агентствами; б) дозволять точніше оцінювати значущість тих або інших об'єктів ЗТБП як пам'яток історії і техніки, визначати їх статус як певних «реперних точок», розробляти програми їх реконструкції; в) використовуватися як теоретична і практична допомога при проведенні реконструкцій не тільки об'єктів ЗТБП, але і інших пам'яток техніки; г) факультативно використовуватися в освітньому процесі вищих учбових закладів історичного і технічного профілю, при складанні спецкурсів; г) можуть послужити розвитку широкої координації дослідницької діяльності, що проводиться окремими дослідниками в області історії ЗТБП і збереження та використання їх зразків, що збереглися.

^ Особистий внесок здобувача. Приведені в дисертації наукові результати і висновки отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення і висновки дисертації доповідалися і обговорювалися на наукових конференціях, наукових читаннях, на засіданнях Вченої ради Центру пам'яткознавства НАН України і УТОПІК.

Зміст окремих положень розділів і ряд наукових результатів дослідження були представлені, зокрема, на 7-й Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні питання історії науки і техніки» (Київ, жовтень 2008); 7-й Всеукраїнській науково-практичній конференції «Український технічний музей: історія, досвід, перспективи» (Київ, травень 2009); 8-й Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні питання історії науки і техніки» (Очаків, жовтень 2009); Других всеукраїнських Зарембівських наукових читаннях (Київ, січень 2009); Міжнародній науковій конференції «Наука і техніка – фронту», присвяченій 65-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні (Москва, квітень 2010); 9-й Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні питання історії науки і техніки» (Житомир, жовтень 2010); 8-й Всеукраїнській науково-практичній конференції «Український технічний музей: історія, досвід, перспективи» (Ворзель, травень 2011); 10-й Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні питання історії науки і техніки» (Київ, жовтень 2011).

Публікації. По матеріалах досліджень, представлених в дисертації, опубліковано 14 наукових робіт, з них 7 − у виданнях, атестованих ВАК України як фахові, 7 − в збірках наукових конференцій і читань, а також 12 в науково-популярних і популярних виданнях. Всі публікації одноосібні.

^ Структура дисертації сформована відповідно до мети і завдань дисертаційного дослідження, визначається його логікою і відображає специфіку теми. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, загальних висновків і рекомендацій, списку джерел і додатків. Загальне число сторінок ____, основний текст роботи займає ____ сторінок, в списку джерел на ____ сторінках вказано ____ найменувань, додатки включають 12 окремих листів А3, 53 окремих листа А4 з таблицями, схемами і ілюстративним матеріалом.


^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ


Вступ. Дається загальна характеристика роботи. Наводяться п'ять логічно зв'язаних обставин, що примушують звернутися до дослідження феномена БП в Україні, розглядаючи їх як пам'ятки історії і техніки. Визначені об'єкт і предмет дослідження, його хронологічні рамки, мета і завдання. Визначається наукова новизна, практичне значення дослідження і дається інформація по його апробацію.

^ Розділ 1 - «Методологічна та інформаційна база дослідження».

Представляє базову платформу дослідження, визначає його логіку, забезпечує теоретичні установки, формує системне інформаційне середовище і робочий апарат роботи в ньому.

^ Підрозділ 1.1. – «Завдання і основні методи дослідження». Відмічено зростання інтересу за кордоном до питань історії БП – БПТ − ЗТБП, їх слабка розробленість порівняно з історією інших видів військової техніки, широкі перспективи для дослідницької діяльності, що відкриваються в зв'язку з цим, і вихід на проблеми музеєфікації зразків, що збереглися. Оскільки методологічні питання історії ЗТБП цільовим чином ще не розроблялися, то визначаються основоположні методологічні тезы, приводяться коротка характеристика методологічного інструментарію і ілюструються деякі результати його використання. У основу покладений діалектико-матеріалістичний метод, на базі якого акумулюється потенціал загальнонаукових конкретно-проблемних методів пізнання і складається «технологічна» система, що дозволяє продуктивно оперувати в інформаційному полі. Так, зокрема, синхронний і діахронний аналіз змусили вийти за межі сутої сфери БП і включити в поле зору не тільки всю БПТ, але і ЗТБП в цілому. Історичний і логічний методи дозволили розглядати еволюцію ЗТБП як процес, що протікає в часі і просторі. Це дає можливість визначити суть того, що відбувалося по кожному часовому зрізу, вийти на загальні закономірності, провести періодизацію і підійти до оцінки значущості і автентичності зразків ЗТБП, що збереглися.

^ Підрозділ 1.2. – «Історіографія проблеми». Наголошується відсутність активного широкого інтересу до історії ЗТБП впродовж більш як півстоліття, описовий характер історіографії, відсутність яких-небудь розробок по класифікації БПТ (ЗТБП), єдиного термінологічного апарату, що одноманітно розуміється.

Проведена сегментація історіографії як елементу: 1) загальної військової історії; 2) історії військових частин, промислових підприємств і т.п.; 3) історії науки і техніки. Оцінка рівня досліджень ставиться в пряму залежність від ступеню охоплення і глибини опрацьовування причинно-наслідкових зв'язків, що тут існують. Стихійна еволюція історіографії трактується як асинхронний рух до освоєння загальних закономірностей розвитку ЗТБП і розглядається фазування цього процесу, що дозволяє достатньо точно визначати місце в нім і значення тієї або іншої роботи (дослідження, публікації). Дається структуризація загального масиву історіографії ЗТБП і формулюється її поточне завдання на сучасному етапі як скоординований розвиток регіональних історіографій на базі інформаційних технологій.

Виділяються три періоди в розвитку радянської, російської і української історіографій: I) 1920 – 1941 рр. − узагальнення бойового досвіду Першої світової і Громадянської воєн в практичних цілях, ЗТБП ще не розглядається як пам'ятка історії і техніки; II) 1945 – 1990 рр. – ідеологізація теми, ЗТБП розглядалася як пам'ятка історії і привід звернутися до героїчного минулого; III) 1990 р. – і далі − формується комплексний підхід, ЗТБП сприймається, як пам'ятка історії і техніки, розвиток регіональних напрямів, поява комерційної складової; в ув'язці робляться припущення щодо перспективи і напрямів розвитку історіографії.

^ Підрозділ 1.3. – «Джерельна база дослідження». У основі дослідження лежить робоча інформаційна система (поле, структура), побудована на ієрархічній, просторовій і часовій супідрядності тем. Система сформована в процесі інформаційного пошуку в чотирьох інформаційних потоках, що пересікаються по багатьом аспектам: I) Загальна історія ЗТБП, далеке і ближнє зарубіжжя; тема опрацьовується укрупнено з метою отримання загального уявлення і виявлення аналогій і паралелей по наступному потоку; II) Історія ЗТБП державних утворень на постімперському просторі, озброєне протистояння і далі історія радянської ЗТБП; оперування цим масивом забезпечує достатньо точне позиціонування інформації, що поставляється наступним потоком; III) Історія ЗТБП в Україні і історія української ЗТБП.

Сукупність вищевикладеного дозволяє визначити круг проблематики історії ЗТБП, намітити систему точок «реперів» цього процесу як одного з напрямів в розвитку науки і техніки, дає систему координат і базу для об'єктивної розробки інформаційного потоку IV) ЗТБП як пам'ятка історії, пам'ятка науки і техніки − в світі, на пострадянському просторі і в Україні; питання музеєфікації і експозиційні особливості; пізнавальна, ідеологічна, естетична і комерційна цінність; ЗТБП як об'єкт реконструкції.

Формований таким чином під мету і завдання масив джерел підрозділяється на три основні і ще одну забезпечуючу («технологічну») групи: I) джерела, цільовим чином присвячені питанням ЗТБП; це інформація, що головним чином надається військовою сферою; II) джерела, що стосуються питань ЗТБП через ту або іншу необхідність; III) джерела інформації по зразках ЗТБП або її фрагментах, що збереглися, питаннях їх збереження і експонування; IV) джерела довідкового і картографічного порядку, джерела інформації по областях знань, суміжних із ЗТБП

Паралельно все коло джерел має не ще одне, залежне від попередніх, угрупування по наступних сегментах: 1) документальний; 2) офіційні звіти, видання і доповіді: 3) спеціальні видання, спеціальна періодика, учбова література; 4) настанови, керівництва, документація технічного порядку; 5) фотодокументи; 6) монографічні дослідження; 7) мемуари, спогади; 8) періодичні видання; 9) Інтернет − саме ця технологія, що забезпечує доступ до колосальних інформаційних ресурсів, дозволила узятися за здійснення даного дослідження; 10) видання по стендовому моделізму, що відрізняються особливо скрупульозним опрацьовуванням вузьких питань; 11) науково-популярні і популярні видання; 12) приватні колекції.

В цілому база джерел представляється достатньо повною і достовірною. Об'єм інформації дозволяє при необхідності проводити перехресну перевірку окремих даних.

^ Підрозділ 1.4. – «Класифікація і термінологія». Дається визначення поняттю ЗТБП як сукупності всіх видів залізничних бойових составів і одиниць. Групування (спорідненість) цих технічних засобів базується, перш за все, на їх залізничній якості, оскільки інакше дана історична тканина розповзеться на відособлені шматки. Наприклад, БП підуть в область історії бронетанкової техніки; ЗАУ в історію артилерії взагалі і берегової оборони, як складової частини історії Флоту, БЗРК залишаться прерогативою РВСН, а броневагони VIP-персон пікантною подробицею їх біографій. Вперше робиться спроба створення класифікаційної структури ЗТБП.

Із загального масиву ЗТБП виділяється БПТ – різноманіття бойових і забезпечуючих засобів, що органічно складають бойовий комплекс, іменований «бронепоїздом», і ретроспективно розглядаються деякі питання пов'язаної з ним термінології. Звідси виводиться, що носить вона описовий характер, у минулому забезпечувала, головним чином, поточні практичні потреби і не пропонує узагальнюючих понять, необхідність в яких відчуває будь-який дослідник. Отже, необхідне введення системи спеціальних категорій і відповідним чином відкоректованого термінологічного апарату, який повинен ефективно працювати у всьому часовому діапазоні від другої чверті XIX в. до початку XXI в. і забезпечувати аналітику еволюційного процесу. Певною мірою підрозділ є спробою відпрацювання такого апарату. Зокрема, порівняльний аналіз матеріальної частини бронепоїздів різних армій і різних періодів дозволив узагальнено виділити бойові частини гнучкої (нестабільної) і фіксованої структури, дати обґрунтування доцільності введення категорії «бойове ядро». Наочніше спроба формування і практичного оперування деякими подібними поняттями в цілях функціонального аналізу реалізується в Розділі 4.

^ Розділ 2 – «Історичні віхи розвитку бронепоїздної техніки».

Він є коротким аналітичним оглядом процесу еволюції ЗТБП з метою виявлення точок-«реперів» і створення бази даних для оцінки історичної і технічної значущості, достовірності і автентичності зразків, що збереглися. Формат розкриття теми в часовому плані обмежений періодом 1905 – 2010 рр.

^ Підрозділ 2.1. – «Бронепоїздна техніка: виникнення і деякі основні конструктивні принципи створення». Перші спроби матеріалізації ідеї ЗТБП в Росії у вигляді фрагментарного захисту рухомого складу і тяги відносяться до періоду Боксерського повстання в Китаї і забезпечення експлуатації поїздів на КСЗ і ділянках Транссибу поблизу китайського кордону. Не спричинила радикальних новацій і російсько-японська війна. Своєрідний досвід використання захищених составів дала Перша Російська революція. Показовий Донбас. Оскільки комунікаційною основою в діях повстанців була залізниця, то комплекс заходів по придушенню заколоту включав широке застосування бліндированих каральних (екзекуційних) поїздів.

Основні конструктивні принципи створення БПТ склалися в кінці ХIХ - початку ХХ століть. Всю безліч конструкцій можна звести до бойових составів, отриманих шляхом того, що привнесло бойові властивості в базову залізничну техніку, і отриманих шляхом цільового створення бойових залізничних систем і комплексів, а в енергетичному відношенні на автономні і енергетично залежні системи. У будь-якому випадку слід говорити про такі категорії, як бойовий комплекс (узгоджена єдність) і модульна структура. На концептуальному і конструктивному рівні ідея комплексу реалізується шляхом гармонізації бойової, залізничної, енергетичною і такої, що їх забезпечує, складових.

Розглядається коректність терміну «броня» стосовно сфери БПТ шляхом аналізу понять «живучість», «захист», «броня». Дається еволюційна схема розвитку захисних перешкод від дерев'яної броні до рознесеної, називаються причини, по яких ніколи не існувало спеціальної бронепоїздної броні. Показано, що розуміння «бронепоїзда» як об'єкту, покритого сталевою захисною оболонкою, умовне, що найбільш прийнятний термін − «захисна перешкода»; приводиться перелік матеріалів і конструктивних рішень, використовуваних при спорудженні бронепоїздних захисних перешкод.

^ Підрозділ 2.2. – «Бронепоїздна техніка періоду Першої світової і Громадянської воєн». Зародження і становлення бронепоїздної справи як системної військово-технічної області, інтегрованої в комплексну сферу теорії і практики військового мистецтва, військового будівництва, військово-технічних і військово-промислових аспектів, відбулося в Східній Європі в роки Першої світової. Виділяються період кустарного будівництва бойових составів і осмислення первинного досвіду їх бойового застосування та перехід до типових капітальних конструкцій з розгортанням серійного будівництва з елементами кооперації. Був здійснений майже повний обхват основних типів БПТ, а виконання основного об'єму робіт приходиться на підприємства України. Найважливіша роль належить Головним залізничним майстерням Південно-Західної залізниці (Київ) і Залізничним майстерням Російського товариства пароплавства, торгівлі і Одеської залізниці (Одеса). Розглядаються основні варіанти концептуального і конструктивного виконання бронепоїздів штурмового типу, вихід на оптимальну конфігурацію цих составів, яка домінуватиме більше двох десятиліть.

Масив подій, що іменується Громадянською війною в СРСР, характерний небаченим розмахом бойового застосування БП. Як найважливіша особливість розвитку бронепоїздної справи в ці роки називаються локальний і кумулятивний чинники. Найбільш інтенсивне застосування БП припало на територію України. Визначаються його причини і етапи. Наголошується переважання на захід від лінії Дніпра імпровізованих конструкцій, споруджених за рахунок ресурсів залізничних депо, і капітальних бронепоїздів заводського спорудження в центрі і на територіях на схід від Дніпра. Характеризується період самостійного українського бронепоїздного будівництва і значення в зв'язку з цим Нижнє-дніпровського заводу в селі Каменське і котельного заводу Гретера і Кріванека в Києві. Детально розбирається тип БП каменського спорудження конструкції Хлєбнікова і обґрунтовується доцільність їх класифікації як БП проміжного класу. Визначена роль Броне-поїзд-авто-бази 13-ої армії Південного фронту (Заводи металургійного товариства Краматорська) в створенні карусельної гарматної башти − модуля, що дозволив приступити до приведення нестандартної матчастини до типового вигляду і появи БП брянського типу конструкції Сиркена, що багато в чому визначив обличчя радянського бронепоїздного парку на два подальших десятиліття.

^ Підрозділ 2.3. – «Бронепоїздна техніка міжвоєнного періоду і періоду Великої Вітчизняної війни». Викладені погляди 20 – 30-х рр. на роль і місце БПТ у складі Збройних Сил, відповідно до яких до 1941 р. ЗТБП була представлена: бронепоїздними частинами Наркомату оборони НКО; бронепоїздними підрозділами частин НКВС по охороні залізниць і залізничними артилерійськими установками (ЗАУ), що знаходяться у веденні Флоту. Розглядаються консерватизм армійської концепції розвитку ЗТБП і причини ігнорування енергетично автономних бойових одиниць як основи бронепоїздного парку.

Армійський сегмент в Україні впродовж всього передвоєнного десятиліття був представлений 1-м Червонопрапорним дивізіоном БП (Київ). Приводяться відомості найбільш потужного бронепоїздного угрупування НКВС в Південно-західних районах СРСР.

Роботи із створення нових ЗАУ були розгорнені на початку 30-х років, а їх виробництво в основному здійснювалося на українських підприємствах (завод №198 ім. Марті в Миколаєві, машинобудівний завод Ново-Краматорська). З 32 ЗАУ − 22 припадає на частку України. Особливо відзначимо найпотужнішу радянську ЗАУ − УТПГ, заплановану до серійного виробництва на НКМЗ в кількості 30 од.

У історії бойового застосування БП в роки Великої Вітчизняної війни на території України виділяються чотири періоди. Даються схемний опис розвитку БПТ в ці роки, який характеризується як консервативний, і причини, що перешкоджали переходу до нового перспективного класу універсальних БП. В зв'язку з цим акцентується увага на БП, побудованих в 1941 р. Севастопольським Морським заводом №201 імені Орджонікідзе.

^ Підрозділ 2.4. – «Сучасна бронепоїздна техніка: післявоєнний період, нинішній стан і перспективи». Вказані опорні точки (ідеологічна, технічна, тактична), що визначають вектор розвитку бронепоїздної справи після Другої світової війни. Приводиться гіпотетична модель універсального БП початку 50-х років як бойового комплексу гнучкої структури, побудованого на базі трансформованих бойових модулів, здатних здійснювати узгоджений незалежний тактичний маневр по місцю і часу в смузі залізниць бойової зони або оперативний маневр в рамках театру військових дій. Проте «утихомирена» Європа, початок ракетно-ядерної ери і зсув акцентів в глобальному протистоянні підвели межу під черговим етапом розвитку ЗТБП, зсунувши її в область колоніально-визвольних воїн. Але вже в кінці Другої світової війни позначилися передумови швидкого відродження БП у вигляді бойових залізничних ракетних комплексів (БЗРК). Розглянутий хід їх створення в США і СРСР, роль дніпропетровських КБ «Південне», заводу «Південмаш» і Павлоградського машинобудівного заводу

Пауза в розвиток БПТ, що продовжувалася порядка 20 років, уривається в кінці 60-х років у зв'язку з кризою радянсько-китайських відносин і необхідністю забезпечити стійке функціонування Транссибу. Вирішальну роль в створенні нової техніки тут зіграв Харківський завод транспортного машинобудування ім. Малишева.

Наводяться необхідні відомості про використання БПТ Радянською Армією і далі Міністерством оборони і Міністерством внутрішніх справ Російської Федерації в ході бойових операцій на Кавказі, де простежувався комплексний підхід, коли спецпоїзди використовувалися як елемент бойової багатофункціональної сукупності, яка включає, зокрема, бойові вертольоти армійської авіації, що діє узгоджено по місцю і часу в рамках операції. Оцінка характеру розвитку БПТ в останній чверті XX в. підтверджує її еволюційну спрямованість у бік створення бронепоїздних комплексів, що представляють просторову інтегральну бойову систему з гнучкою структурою, котра складається з бойових і технічних модулів широкого функціонального спектру, що рівно ефективно діють самостійно, погоджено або у складі єдиного цілого і дозволяє говорити про їх затребуваність в умовах загрози функціонуванню залізниць з боку терористичних угрупувань.

^ Розділ 3 – «Збережена бронепоїздна техніка».

Опрацьовано ряд питань музеєфікації справжніх зразків, що збереглися, і повномасштабних макетів ЗТБП. Зроблена оцінка їх достовірності і автентичності. Розроблений реєстр.

Наголошується, що в періоди якісних стрибків, коли багато технічних і технологічних систем стрімко застарівають, властиво розглядати їх як архаїку, що втратила сенс. Відбувається стихійне знищення і утилізація технологічних систем, що виводяться з експлуатації, устаткування і тому подібне На даний момент в країнах СНД і в Україні сумарне співвідношення збережених і знов створених об'єктів ЗТБП по відношенню до решти країн світу разом узятим – 60 проти 78, тобто приблизно 3 до 4. Проте значну їх частину складають макети. Причому при їх створенні зовнішня схожість з колись існуючими прототипами не переслідувалася свідомо, оскільки створювалися не копії, а образи символічного порядку. Тут доцільно говорити, швидше, про архітектуру малих форм і в організації навколишнього простору.

^ Підрозділ 3.1. – «Зразки бронепоїздної техніки, що збереглися в світі». Розглянуто 78 об'єктів ЗТБП що збереглося в Англії, Аргентині, Боснії, Бразилії, Угорщині, Германії, Греції, Зімбабве, Індії, Індонезії, Італії, Китаї, Північній Кореї, Кубі, Малайзії, Польщі, Румунії, Сербії, Словаччині, США, Фінляндії, Франції, Чехії, Хорватії, ПАР. Місце знаходження деяких зразків визначити не вдалося. Відмічено знаходження у фінському музеї бронетанкової техніки в Парола бронеплощадки (БПл) БП «Генерал Анненков», побудованої в Києві в 1915 р. Проведена оцінка її стану.

^ Підрозділ 3.2. – «Бронепоїздна техніка, що збереглася на території країн СНД». Розглянуто понад 47 об'єктів ЗТБП що збереглося в Білорусії, Грузії і Російській Федерації. Відмічено знаходження в музейних експозиціях Москви, Санкт-Петербурга і Червоної Гірки ЗАУ, виготовлених в Миколаєві, і пускового модуля БЗРК.

^ Підрозділ 3.3. – «Конструктивні особливості і автентичність зразків бронепоїздної техніки, що збереглися в Україні». Розглянуто 12 об'єктів ЗТБП, що збереглося в Києві, Одесі, Севастополі, Дніпропетровську. Виділені справжні зразки – ЗАУ ТМ-1-180 в Севастополі і бронеплощадка спорудження часів Громадянської війни в Дніпропетровську. Описані конструктивні особливості останньої, її автентичність бронеплощадкам царицинського типу, дана характеристика її особливої історичної значущості.

^ Підрозділ 3.4. – «Експозиційні особливості залізничної бронетранспортної техніки». Стисло розглянута проблема просторової віддаленості один від одного районів експонування об'єктів і значення комунікаційних зв'язків, переваги музейного комплексу, деякі особливості організації експозицій (співпідпорядкованість цілого і частковостей, масштабування, акцентування), питання колориту місця і часу, інформаційної повноти експонованого об'єкту, наводиться приклад використання експоната, що діє. Розглядалося питання комерційного потенціалу експонованих об'єктів ЗТБП.

^ Розділ 4 – «Проблеми реконструкції бронепоїздної техниіки». Оскільки справжніх зразків БПТ (ЗТБП) збереглося надзвичайно мало, вивчення питань еволюції в цілому або вивчення окремих об'єктів неминуче переходить в площину реконструкції. Робиться спроба визначити самодостатню сукупність напрямів, оперувати якою доцільно і необхідно з тим або іншим ступенем упевненості, оскільки брак знань і досвіду в одній частині сукупності компенсуватиметься надлишком таких в іншій. Такий підхід дозволить «атакувати» об'єкт, що реконструюється, відразу з декількох напрямів, гнучко відшукуючі оптимальні рішення при даному розкладі об'єктивних і суб'єктивних чинників.

^ Підрозділ 4.1. – «Питання теорії і постановка завдання». Обґрунтовується суть комплексної реконструкції, що зводиться до створення триєдиної якості, − об'єкт (точка «репера») як: історичний образ (ланка в ланцюзі подій); функціональний образ (продукт еволюції в контексті причинно-наслідкових зв'язків, елемент організаційної структури, функціональна система); візуальний образ.

^ Підрозділ 4.2. – «Реконструкція історичного образу». У загальному випадку реконструкція історичного образу представлятиме інформаційну модель (тезаурус), отриману шляхом коригування і кореляції очевидної сукупності: 1) Просторовий чинник – природно-географічні і ландшафтні особливості ТВД; 2) Комунікаційний чинник – власна інфраструктура ТВД і його місце в загальній інфраструктурі регіону (держави, континенту); 3) Оперативний (оперативно-стратегічний) чинник − загальний причинно-наслідковий ланцюг подій оперативного (оперативно-стратегічного) масштабу в просторі і в часі; 4) Матеріально-технічний чинник − від ресурсів техносфери в районі дій до стану постачання і забезпечення; 5) Тактичний чинник − співвідношення сил в зоні бойового зіткнення, вектори намірів, характер дій; 6) Реактивний чинник − мотивація ухвалення рішень, їх реалізація і модифікація, хронологія дій БП; 7) Людський чинник – бойова підготовка і моральний стан. Сенс розробки такої моделі в першому наближенні − створення «стандартного» методу реконструкції історичного образу на основі схематизованого пошуку взаємозв'язків і отримання певної інформації про один об'єкт через його взаємозв'язок з іншим об'єктом або безліччю об'єктів. У перспективі це дозволить з одного боку отримувати масив матриць, що гнучко поглинають пооб’єктну інформацію і перейти до її алгоритмізації, з іншого − будувати інтегральний причинно-наслідковий каркас (оболонку). Сукупність пооб'єктних матриць, «вкладених» в каркас, повинна сприяти виявленню взаємозв'язків загального порядку і забезпечити підхід до еволюційних закономірностей.

^ Підрозділ 4.3. – «Бронепоїзд спорудження Севастопольського морського заводу (1941 р.) як функціональна система (реконструкція)». Пропонуються елементи робочого апарату функціонального аналізу матеріальної частини БП: 1) Концепція БП комплексне бачення круга вирішуваних завдань через систему озброєння і компоновку ударних засобів, систему організації вогню і систему управління вогнем, архітектуру бронеодиниць, конфігурацію составу, структуру систем забезпечення, їх варіантність-інваріантність при даних виробничих і технологічних можливостях; 2) Конфігурація БП – послідовність розміщення у составі бойових і забезпечуючих одиниць (якщо склад БП, поняття номінальне, по суті, перелік, то конфігурація характеризує регламентовану побудову, або його поточний стан, або допустиму можливість); 3) Архітектура бронеодиниць – віддзеркалення компонувальної схеми, організації заброневого простору і конструктивних рішень в характерних елементах зовнішнього вигляду; 4) Бойове ядро – суть, матеріалізована функція − БП за вирахуванням тяги, одиниць технічного забезпечення і засобів транспортування десанту, тобто варіацій, які впливають на ходові, маневрені та інші можливості БП, звужують або розширюють круг вирішуваних завдань, але не зачіпають номіновану функцію.

Відпрацювання практичного використання перерахованих категорій демонструється на прикладі БП севастопольського спорудження 1941 р.

^ Підрозділ 4.4. – «Реконструкція візуального образу».

Оскільки збір інформації може мати відносно нескінченний характер, реконструкцію доцільно розглядати як безперервний процес з фіксацією якихось меж, що періодично досягаються. Процес не рясніє типовими рішеннями, оскільки кожного разу стартує з області іншої інформаційної забезпеченості і вимагає вироблення нової логічної лінії. Необхідна здатність зусиллями просторової уяви створювати на базі розрізненої інформації робочий образ, в думках препаруючи його з будь-якого ракурсу на будь-якій ділянці. Дається довідка по взаємозв'язку креслення, малюнка і фотознімку, ряд орієнтувань по перспективі, взаємозв'язку дизайн–проектування–ергономіка, рекомендації по формуванню інформаційної і технічної (АРМ, програмне забезпечення) бази. Пропонується послідовність (етапи) роботи.

Практичні результати пропонованого демонструється на прикладі реконструкції візуального образу БП севастопольського спорудження 1941 р.

  1   2



Похожие:

Ромадін Сергій Володимирович iconУдк 316. 472. 42-0,2816 + 159. 98-048. 88 Дідковський Сергій Володимирович
Дідковський Сергій Володимирович, науковий співробітник лабораторії фундаментальних та прикладних проблем спілкування Інституту соціальної...
Ромадін Сергій Володимирович iconРезюме Стратулат Сергій Володимирович Контактна інформація
З 1981 2005 р р. – працював по спеціальності інженер шляхів сполучення мпс СССР та України
Ромадін Сергій Володимирович iconХарківський національний аграрний університет імені В. В. Докучаєва назаренко сергій володимирович
Екологічні основи прогнозування та контролювання чисельності комах-шкідників сосни у нижньодніпров’Ї
Ромадін Сергій Володимирович iconСпосіб діагностики больового синдрому в спині у хворих з нейроінфекціями
Винахідник: Волошина Наталія Петрівна (UA); Фєдосєєв Сергій Володимирович (UA); Левченко Ірина Леонідівна (UA); Коршняк Володимир...
Ромадін Сергій Володимирович iconСпосіб діагностики факторів патогенезу больового синдрому в спині у хворих з розсіяним склерозом
Винахідник: Волошин Петро Власович (UA); Фєдосєєв Сергій Володимирович (UA); Перцев Григорій Дмитрович (UA); Шестопалова Людмила...
Ромадін Сергій Володимирович iconТрагедія Київського оточення у 1941 році. Сергій Грабовський
Сергій Грабовський: Вітаємо вас! Перед мікрофоном журналіст Радіо Свобода Сергій Грабовський і доктор фізико-математичних наук, член...
Ромадін Сергій Володимирович iconУдк 159. 98: 37 + 654. 19 Степура Ігор Володимирович
...
Ромадін Сергій Володимирович iconЗакон про відміну рабства в США. Проаналізувати наслідки цих подій та вплив їх на розвиток США І Росії. с. Новоінгулка Новоінгульська зош i-iiiст. 9клас Кольченко Сергій Вчитель : Зінкевич Ярослав Володимирович
Зробити порівняльний аналіз історичних подій, що відбулися 150 років тому: 10 19 лютого (3 березня) 1861 року цар Олександр II видав...
Ромадін Сергій Володимирович iconКраїна інкогніта перший день війни
Сергій Грабовський: Вітаю вас, шановні слухачі! Цього вечора з вами журналіст радіо “Свобода” Сергій Грабовський
Ромадін Сергій Володимирович iconПротокол про порушення санітарних норм від 09. 06. 11 р. (перелічити подані матеріали справи щодо притягнення до адміністративної відповідальності) щодо порушення санітарного законодавства Шумейко Сергій Миколайович, зам директора кафе «Космос»
Шумейко Сергій Миколайович, зам директора кафе «Космос»,вул. Радянська,38, м. Овруч, фо-п бойцова Т. М
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов