Відображення освоєння космічного простору засобами музейної експозиції
|
| НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО ОХОРОНИ ПАМ’ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ ЦЕНТР ПАМ’ЯТКОЗНАВСТВА БОРОТКАНИЧ Наталія Петрівна УДК 069.51(477):629.78 ВІДОБРАЖЕННЯ ОСВОЄННЯ КОСМІЧНОГО ПРОСТОРУ ЗАСОБАМИ МУЗЕЙНОЇ ЕКСПОЗИЦІЇ (на прикладі Музею космонавтики ім. С.П. Корольова) 26.00.05 – Музеєзнавство. Пам’яткознавство Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Київ – 2012 Дисертацією є рукопис. Робота виконана у відділі історичного пам’яткознавства Центру пам’яткознав-ства Національної академії наук України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. ^ доктор технічних наук, професор Гріффен Леонід Олександрович, Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства пам’яток історії та культури, провідний науковий співробітник ^ : доктор технічних наук, професор Шмаров Валерій Миколайович, Національний авіаційний університет, директор Аерокосмічного інституту, завідувач кафедри автоматизації та енергоменеджменту кандидат історичних наук ^ Полтавський музей авіації і космонавтики, завідувач сектору наукової ін формації Захист відбудеться 13 березня 2012 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.252.01 у Центрі пам’яткознавства НАН України і УТОПІК за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 9, корп. 19. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК (адреса: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 9, корп. 19). Автореферат розіслано « » лютого 2012 р. Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат технічних наук, старший науковий співробітник В.О. Константинов ^ Актуальність теми. Становлення та розвиток космонавтики стало знаменною віхою, яка визначила основні риси історії людства в ХХ ст. і підготувала вступ земної цивілізації ХХІ ст. в якості екстратерестріальної, здатної вирішувати свої проблеми не лише на Землі, але й поза її межами. Історія освоєння космосу є одним із найяскравіших розділів історії людства ХХ ст. Розвиток цієї галузі відбувався у нерозривному зв’язку з досягненнями науки і техніки й великою мірою стимулював прогрес людства у цих сферах діяльності. Загальні риси науково-технічного прогресу, який був визначальною ознакою минулого сторіччя, значною мірою були окреслені якраз розвитком космонавтики. Проте, космонавтика визначила не лише науково-технічну складову поступу земної цивілізації, але й стала потужним чинником соціальних змін і революційного перетворення духовного життя. Сьогодні людство не мислить себе без космічних засобів зв’язку, систем позиціонування, систем дистанційного зондування Землі й інших технічних засобів, що ввійшли у повсякденне життя майже кожної людини. Вихід людини в космос матеріалізував давню мрію про позаземні польоти. Для досягнення цієї величної мети було застосовано найбільш передові досягнення науки і техніки. Саме визначення цієї мети змусило науково-технічну думку працювати в нових напрямах, вирішувати завдання, які ніколи не стояли перед людством раніше. Нині, з початком нового сторіччя, важливим є осягнути масштаб явища космонавтики, завдяки якому змінився як матеріальний, так і духовний образ суспільства. Будучи лише справою відносно невеликого кола ентузіастів упродовж першої половини ХХ ст., космонавтика стала потужною галуззю, що об’єднує індустріальні комплекси, наукові, конструкторські установи, телекомунікаційні засоби, формує цілі інфраструктурні утворення, які тісно інтегровані в життя й функціонування людського суспільства. Тривалий час розвиток космічних програм був прерогативою лише кількох найбільш розвинутих держав світу. Це детерміновалося необхідністю значних капіталовкладень і неможливістю отримувати реальну економічну вигоду. Розвиток космонавтики також був важливою складовою пропаганди антагоністичних ідеологічних систем часу «холодної війни»; був частиною військових програм ворогуючих наддержав другої половини ХХ ст. Але саме завдяки демілітаризації та поширенню космічних технологій, їх спрямованості на вирішення буденних справ людини, космонавтика поступово перетворюється на економічно привабливу сферу. Відтак, багато країн світу нині прагнуть долучитися до використання космічних технологій. Історія розвитку космонавтики не може залишитися поза увагою суспільства. Цікавість людства до позаземних справ матеріалізована, зокрема, в численних музеях і експозиціях, які взяли на себе функцію збереження історико-культурного надбання сучасної космонавтики. Космічна ера з моменту свого зародження й стрімкого розвитку глибоко вплинула на всі сфери людської діяльності − і на матеріальну сторону життя, і на духовні цінності. Увібравши в себе найбільш нові наукові досягнення й технічні розробки, космонавтика стала своєрідним центром кристалізації передових ідей, що в певний спосіб стимулювали прогрес людства і в інших сферах його існування. Тому виявлення, систематизація, збереження та популяризація пам’яток, що висвітлюють історію розвитку космонавтики, є особливим потужним чинником у формуванні самосвідомості суспільства і виховання молодого покоління. Суспільство з часу перших експериментів з освоєння космосу виявляло значне зацікавлення його результатами. Цю тезу підтверджує формування присвячених указаній тематиці експозицій, колекцій матеріальних пам’яток, збірок документальних матеріалів, а також створення музеїв, завданням яких є збереження, експозиція та пропаганда пам’яток ракетно-технічної науки і техніки. Історія таких установ нараховує всього декілька десятиріч, проте впродовж такого короткого терміну накопичена велика кількість артефактів, документальних свідчень, що репрезентують розвиток космічної науки, техніки, етапи освоєння людством космічного простору, процес практичного освоєння досягнень космічної галузі для вирішення повсякденних проблем. Окрім акумулювання великої кількості пам’яток, музеями також накопичено багатий досвід роботи з цими специфічними об’єктами. Спадщина космонавтики як об’єкт музейного висвітлення має певні особливості й суттєві відмінності від об’єктів висвітлення інших музеїв (в тому числі музеїв технічного спрямування). Будучи своєрідним віддзеркаленням сучасного стану розвитку однієї з найбільш наукоємних і найбільш динамічніших за розвитком галузей науки і техніки, такі музеї дають людству можливість поглянути в майбутнє, вказуючи нові перспективи розвитку земної цивілізації. То ж не дивно, що за статистичними даними музеї космонавтики є найбільш відвідуваними з-поміж інших. Досвід роботи музеїв космонавтики заслуговує детального вивчення, систематизації, а також поширення. Окремого вивчення потребують регіональні, національні та загальносвітові особливості й тенденції музейного представлення пам’яток історії освоєння космосу. В Україні провідним музеєм космонавтики є Житомирський музей космонавтики ім. С.П. Корольова Житомирської обласної ради (ЖМК). Здійснюючи активну роботу з виявлення, вивчення, збереження та відображення пам’яток ракетно-технічної науки і техніки, він – водночас – зазнав значного впливу змін, які були характерними для музейної галузі загалом упродовж останнього десятиріччя в Україні, а також загальносвітових тенденцій другої половини ХХ ст., характерних для музейної справи в цілому. Ці зміни зумовлені як політичними чинниками, змінами в суспільній свідомості, суспільних пріоритетів; так і загальними тенденціями розвитку науки. Для українських музеїв визначальним фактором є становлення України як незалежної держави. ЖМК вдалося бути в руслі основних тенденцій розвитку музеїв, здійснювати свою діяльність із залученням сучасних методів музейної роботи. Історія становлення та розвитку ЖМК заслуговує на окреме вивчення. Зважаючи на відносно короткий час існування музею (заснований у 1987 р.), він за короткий час перетворився на провідний музей історії космонавтики в Україні, сформувавши обширну й цілісну колекцію музейних пам’яток, накопичивши значний досвід роботи; розширився до рівня музейного комплексу. Історичні ж корені формування ЖМК набагато глибші за дату офіційного його заснування. Музей нині добре відомий як в Україні, тау і за її межами. Водночас, можна акцентувати на недостатньому висвітленні в сучасній історіографії діяльності ЖМК. Тому комплексний розгляд усіх аспектів відображення розвитку космонавтики музейними засобами взагалі, а також процес становлення та розвитку ЖМК є актуальним. ^ Дисертація виконана в межах комплексної планової наукової теми Центру пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури «Практика застосування теоретико-методичних засад збереження культурної спадщини України», № держреєстрації 0104U004774. Дисертація пов’язана також із тематикою наукових досліджень ЖМК. ^ визначити особливості відображення освоєння космічного простору засобами музейної експозиції; з указаних позицій комплексно висвітлити історію становлення та розвитку ЖМК, проаналізувати й узагальнити досвід його основних видів діяльності, показати вагомість внеску ЖМК до розвитку музейної справи в Україні. Виходячи з мети роботи визначені наступні завдання дослідження:
^ вітчизняні та зарубіжні музеї, що відображають освоєння космічного простору. Предмет дослідження: особливості відображення освоєння космічного простору засобами музейної експозиції загалом, а також безпосередньо в діяльності ЖМК. ^ початок ХХ ст. – теперішній час. Нижня межа детермінована зародженням перших музеїв, що відображали нові досягнення, пов’язані з дослідження космічного простору. ^ полягає в тому, що: – уперше проведено порівняльне дослідження сукупності музеїв, що відображають освоєння космічного простору в Україні; – визначено основні етапи становлення й тенденції розвитку процесу відображення освоєння космосу в музейних експозиціях; – уперше проведено аналіз специфічних особливостей музейного відображення освоєння космічного простору порівняно з іншими об’єктами; – уперше проведено комплексне дослідження історії становлення та розвитку ЖМК як провідного музею космонавтики України; – уперше комплексно проаналізовані історичні трансформації основних видів діяльності ЖМК, його основні досягнення у справі розвитку музейної справи на регіональному рівні. ^ полягає у тому, що:
^ Робота виконана автором самостійно. Всі отримані результати дослідження отримані автором особисто. Апробація результатів дисертації. Положення та висновків дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях Вченої ради Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК, а також апробовані під час роботи наступних наукових конференцій: Міжнародна науково-практична конференція: «Технічний музей як інструмент збереження історичної спадщини і важливий елемент розвитку світової цивілізації», Міжнародна науково-практична конференція «Від посмішки Джоконди до посмішки Гагаріна (до 50-річчя від дня польоту в космос Ю.О. Гагаріна)», 7-а, 8-а, 9-а, 10-а Всеукраїнські наукові конференції «Актуальні питання історії науки і техніки», 7-а Всеукраїнська наукова конференція «Український технічний музей: історія, досвід, перспективи», Наукові читання «Дніпровська орбіта – 2009», Другі та Треті Всеукраїнські Заребівські наукові читання: «Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції», Чотиринадцята Всеукраїнська конференція молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів. Публікації. За матеріалами досліджень, що представлені в дисертації, опубліковано 3 наукові праці у фахових виданнях, а також 11 наукових праць, що додатково розкривають тематику дисертації. Всі публікації одноосібні. ^ підпорядкована меті та завданням дослідження. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури з 277 найменувань, додатків. Основний текст роботи викладено на 177 сторінках. ^ У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми й наукове значення роботи, окреслено хронологічні межі наукового пошуку, сформульовані мета і завдання дослідження, визначена його новизна та практичне значення одержаних результатів, їх зв’язок із науковими планами і темами, наведено відомості про апробацію результатів дисертації. У розділі 1 «Історіографія, джерельна база і методологія дослідження» висвітлено основні етапи розвитку наукової думки з даної проблеми, проаналізовано роботи попередників, розкрито основні методи, що дозволили вирішити визначені завдання. У підрозділі 1.1. «Історіографія» розглянуто рівень дослідження теми в історичній та музеєзнавчій літературі. Масив літератури, що склав історіографічну базу дисертації, можна розділити на наступні категорії: література з історії космонавтики, музеєзнавча література та література, присвячена діяльності ЖМК. Аналіз літературних джерел з історії космонавтики свідчить, що історіографічну спадщину досліджуваного питання можна розділити на наступні періоди: до 1957 р., 1957–1991 роки, 1991 р. – сьогодення. Література першого періоду зосереджується на теоретичних питаннях освоєння космічного простору. Робіт, присвячених аналізу основних подій та відкриттів часу становлення й початкового розвитку аеронавтики та ракетної техніки, відносно небагато. Після запуску в СРСР першого штучного супутника Землі в суспільстві зростає інтерес до космічної тематики. Цей період характеризується виходом у світ великої кількості книг, бібліографічних описів, хронологій, збірок документів, присвячених історії освоєння космічного простору; перевидаються праці засновників вітчизняної космонавтики, зокрема К.Е. Ціолковського. Водночас, із радянських видань практично зникають згадки про зарубіжних діячів у галузі освоєння космічного простору. Характерною особливістю цього періоду була ідеологізація теми космосу. Відтак, дослідженням доперебудовного періоду в СРСР бракує глибини й усебічного об’єктивного висвітлення подій. Однією з головних особливостей історіографії сучасного періоду є поява літератури, яка відображає роль українських вчених у розвитку космонавтики, а також внесок вітчизняних підприємств, наукових установ і конструкторських колективів у реалізації космічних програм. Лідируючу роль у дослідженнях з історії ракетно-космічної науки і техніки займає Дніпропетровський регіон, що пов’язано із зосередженням тут флагманів ракетобудування України – КБ «Південне» та «Південного машинобудівного заводу», а також центрів освіти й підготовки кадрів космічної галузі – Дніпропетровського національного університету та Національного центру аерокосмічної освіти молоді України. Останніми було видано значну кількість літератури, присвяченої історії ракетно-космічної галузі, життю й творчості видатних діячів, мемуари тощо. Музеєзнавча література за тематичним принципом була поділена таким чином: – до першої групи належать інформаційні джерела, присвячені діяльності музеїв науково-технічного профілю. – другу групу складають праці, присвячені діяльності музеїв космонавтики. В українській і зарубіжній історіографії знайшли відображення питання, пов’язані з діяльністю окремих музеїв космонавтики, теоретичні та практичні проблеми відображення пам’яток історії науки і техніки, в тому числі космонавтики. – третю групу склали джерела, пов’язані безпосередньо з роботою ЖМК. Третя група за кількісним показником є невеликою. Історія створення павільйону космічної техніки відображена в роботі В.Ф. Нікуліна. Окремі питання діяльності музею знайшли відображення в роботах його співробітників О.А. Копил, І.Д. Дячук, І.О. Вешневецької, О.Ю. Зосимович й інших. ^ надана загальна характеристика основних джерел, що використовувалися під час дослідження. Це 1) архівні джерела: матеріали архіву Державного космічного агентства України, Аерокосмічного товариства України, Центрального державного архіву громадських об’єднань України, Асоціації музеїв космонавтики Росії (АМКОС), Державного архіву Житомирської області, Управління культури Житомирської обласної адміністрації; 2) матеріали законодавчого характеру: закони, постанови, положення, розпорядження, інші законодавчі акти, статути, інструкції, які відображають державну політику в галузі культурної спадщини, музейної справи й основних напрямах збереження та пропаганди історико-культурної спадщини космонавтики; 3) музейна документація: тематичні та тематико-експозиційні плани, протоколи засідань, матеріали нарад, звіти, описи, довідки, ділове листування музеїв і громадських організацій з різних питань їх діяльності. Установлено, що джерельна база є достатньо представницькою й відповідає завданню комплексного дослідження за темою. Підрозділ 1.3 «Методологія дослідження» обґрунтовує необхідність та доцільність методів і методик, які було використано під час виконання роботи. Наголошується, що дослідження має комплексний міждисциплінарний характер. Використання історичного та логічного методів дозволило поетапно простежити взаємозалежність історичних реалій і конкретних резуль-татів у музеєзнавчій справі. Складність і багатовимірність об’єкта дослідження зумовили необхідність здійснити синтез методів. Серед них методи: об’єктивності, системного та багатофакторного аналізу, орієнтації на загальнолюдські цивілізаційні цінності. Структурно-системний метод дозволив структурувати та систематизувати весь інформаційний масив, обґрунтувати висновки дослідження. ^ висвітлює особливі умов, при яких відбувався процес створення та розвитку музеїв космонавтики одночасно з об’єктом свого відображення – космонавтикою, а також специфіку самої космонавтики щодо її музеєфікації. ^ дає ретроспективний аналіз освоєння космічного простору з часу застосування людством реактивного руху до сьогодення. Наводиться короткий огляд теоретичних розробок і перших практичних кроків, які були зроблені К.Е. Ціолковським, Г. Обертом, Р. Годаром. Розглядається період практичної космонавтики, початок якому поклав запуск першого штучного супутника Землі. Зазначений період розділено на кілька етапів: І етап: 1957 р. – початок 1970-х років – «космічна гонка»; ІІ етап: початок 1970-х років – початок 1990-х років – технічний; ІІІ етап: початок 1990-х років – сьогодення – сучасний етап. І етап характеризується напруженим суперництвом у галузі освоєння космічного простору між СРСР та США впродовж 1957 – 1975 років, який отримав назву «космічна гонка». Нижньою межею обрано запуск першого штучного супутника Землі, верхньою – орбітальну стиковку американського та радянського космічних кораблів за програмою «Союз–Аполлон». Визначений період характеризується швидкими темпами розробки космічних апаратів й освоєння космічного простору в усіх напрямах, що було детерміновано існуванням ідеологічної конфронтації між двома пануючими світовими політичними системами, в межах якої пріоритет у космічній галузі у свідомості тогочасних лідерів асоціювався зі стратегічним пріоритетом. ІІ етап визначено як технічний, упродовж якого космонавтика втрачає ореол романтичності й перетворюється на одну з галузей техніки. І радянська, і американські космічні програми стають менш закритими, з’являються тенденції до співпраці в освоєнні космічного простору. Космічні технології освоюють все більше країн. Характерними рисами американської програми цього часу стало зосередження основних зусиль на реалізації програми космічної транспортної системи (NASA Space Transportation System, більш відомої як «Space Shuttle» – багаторазових орбітальних кораблів). Радянський Союз продовжував експлуатацію й удосконалення космічної системи «Союз», виконував програму щодо створення орбітальних станцій. ІІІ етап: позначений політичними змінами, що відбулися в 90-х роках ХХ ст. на міжнародній арені – з розвалом СРСР з мапи світу карти зникла одна з космічних наддержав, що значною мірою вплинуло на подальші космічні програми. Зменшилися асигнування на освоєння космічного простору, насамперед через помітну деідеологізацію цього процесу. Починається кооперація держав для створення сумісних проектів у космосі, продиктована в першу чергу тим, що вартість космічних програм збільшилася, комічна техніка значно ускладнилися. На сучасному етапі найбільш прогресуючими є види космічної діяльності, які мають безпосереднє прикладне значення. ^ простежує еволюцію уявлень людини про космос. Джерелом відомостей про доісторичні погляди на космос є археастрономія. Знання про землю та небо, що залишили цивілізації Близького та Далекого Сходу, Латинської Америки, філософська та наукова спадщина греків і римлян, відкриття математиків, біологів, фізиків і хіміків середньовіччя, навколосвітні подорожі, дослідження планет – усе це віхи на шляху до космічної ери. Багато сторіч інтерес до майбутньої космонавтики підтримувала художня література. Від цілком примарних уявлень про польоти в космос у первісних суспільствах, теоретично обґрунтованих із бездоганними математичними розрахунками, але не підкріпленими технічними засобами, теоретичними моделями космічного польоту вчених кінця ХІХ – початку ХХ ст. і до перших діючих зразків ракетної техніки, створених ентузіастами та професійними колективами розробників першої половини ХХ ст. – такий шлях пройшло людство на підготовчому етапі до вступу в космічну еру. У дисертації висвітлюється вплив космонавтики на суспільство. З перших кроків практична космонавтика стає активним засобом політики й ідеології, засобом вирішення внутрішньополітичних задач. З соціокультурних позицій космонавтика перетворилася в своєрідну субкультуру сучасної цивілізації, яка широко представлена й відображена в культурі суспільства загалом – літературі, кіно, музиці, живописі, скульптурі, а також на телебаченні, радіо, в комп’ютерних інформаційних мережах тощо. В роботі проаналізовано вплив космонавтики на такі галузі культури, як література, кіно, мода, дитяча іграшка. Важливим є історичний аспект космічної субкультури, до якого слід зарахувати музеї, пам’ятки ракетно-космічної науки і техніки, меморіальні місця, пов’язані з життям і діяльністю видатних конструкторів, учених, інженерів, космонавтів й інших. Космонавтика є одним із найважливіших елементів життя суспільства, який впливає як на матеріальне, так і на духовне виробництво. ^ . З моменту початку освоєння космічного простору інтерес до космонавтики швидко зростав. Одним із засобів зблизити безпосередньо зацікавлену людину й об’єкт її зацікавлення – освоєння космічного простору – було створення спеціалізованих музеїв − музеїв космонавтики. У дисертаційній роботі визначено аспекти особливостей репрезентації космонавтики музейними засобами: історичний, політичний, технічний, гуманітарний. До історичного аспекту особливостей космонавтики як музейного об’єкту відображення належать такі ознаки: молодий вік космонавтики як сфери діяльності людства, одночасність розвитку об’єкту та засобів його представлення. До політичного аспекту слід віднести використання досягнень у сфері космонавтики як засобу ідеології, засекреченість ключових даних про створення, призначення, технічні й структурні характеристики космічних комплексів та їх експлуатацію. Технічний аспект космонавтики як специфічного об’єкту музейного відображення представлений такими характеристиками, як великі розміри космічних літальних апаратів і комплексів наземної інфраструктури забезпечення польотів, неможливість експозиції більшості літальних апаратів, їх частин через особливість експлуатації – значна частина ракетно-космічної техніки не повертається на Землю після запуску. Також об’єкти музейного відображення вилучені зі свого середовища існування. Космічна техніка не є серійною, зразки її виробляються в одиничних екземплярах, що є суттєвим фактором, який обмежує можливість залучення цих об’єктів до музейних фондів. До гуманітарного аспекту особливостей космонавтики як об’єкта музейного відображення належить значний вплив на світогляд людини, суспільну свідомість, культуру, філософію. ^ Підрозділ 3.1 «Перші музеї космонавтики світу» розглядає тенденцію розвитку світової мережі музеїв, що репрезентують історико-культурну спадщину космонавтики на прикладі найбільших музеїв світу. Питання про початок музеєфікації об’єктів космічної спадщини сьогодні залишається спірним. Це пов’язано з тим, що перші колекції космічної тематики зароджувалися в уже існуючих музеях авіації, повітроплавання, науки і техніки, історико-краєзнавчих музеях, для яких космонавтика стала логічним продовженням історичного процесу розвитку теми цих музеїв. Практичне освоєння космосу розпочалося в СРСР та США – і саме в цих країнах зародилися перші музейні колекції, присвячені космічній тематиці. Першим у світі музеєм, який відображав історію космонавтики та ракетної техніки, є Меморіальний будинок-музей К.Е. Ціолковського в м. Калузі (Російська Федерація). Натомість найбільша кількість музеїв, які відображають спадщину ракетно-космічної науки і техніки, знаходиться на території США. Також у Сполучених Штатах Америки знаходиться найбільший музей космонавтики − Національний музей повітроплавання і космонавтики (National Air and Space Museum), який щороку приймає 15 млн. відвідувачів. Процес формування світової мережі музеїв космонавтики розглянуто на прикладі найбільших галузевих музеїв Франції, Японії, Великої Британії, Нідерландів, Німеччини, Китаю. 90-ті роки ХХ ст. характеризувалися зміною суспільних пріоритетів і цінностей. Це викликало необхідність модернізації підходів музею до висвітлення тематики предмету своєї діяльності, створення нових форм роботи, спрямованих на зацікавлення «нового» відвідувача музею у більш вираженій ігровій, розважальній складовій репрезентації музейної експозиції, надання йому права та можливості бути безпосередньо залученим у середовище відображеного предмету. В дисертації розглянуто особливості музеїв «ХХІ сторіччя» на приладі музею «Місто космосу» в м. Тулузі (Франція) та космічного центру в м. Бремені (Німеччина). ^ Процес формування мережі музеїв космонавтики СРСР розділено на кілька періодів: І: 1924 – 1960 роки. Характеризується появою перших музеїв, які відобразили теоретичні передумови освоєння космічного простору. ІІ: 1960 – 1980 роки. В зазначений період створюється більшість музеїв, які фактично сформували мережу радянських музеїв космонавтики. ІІІ: 1980 – 1990 роки. Позначений зменшенням державної підтримки космічної галузі, що, в свою чергу, негативно вплинуло на процес збереження пам’яток історії космічної науки і техніки. Першими з’являються меморіальні музеї, які були присвячені видатним конструкторам, інженерам, ученим ракетно-космічної галузі. Також створюються музеї в місцях, де працювали перші колективи, конструкторські організації, зусиллями яких було створено перші зразки ракетної техніки. Активно створюються музеї в місцях, пов’язаних із життям і діяльністю космонавтів, що підсилювалося державною пропагандою героїки професії. Велике значення збереженню та пропаганді космонавтики приділяли самі творці цієї галузі. Наприкінці 1960-х – на початку 1970-х років спостерігається збільшення числа музеїв на громадських засадах, що так чи інакше були пов’язані з космічною тематикою. Такі музеї створювались на підприємствах і в організаціях космічної галузі, в навчальних закладах; створювалися відділи космонавтики при планетаріях і клубах. Численна кількість експозицій з космонавтики з’явилася при сільських музеях, для яких тема космонавтики стала логічним продовженням теми «Наші видатні земляки». Окремо слід виділити групу музеїв, які створювалися на підприємствах, організаціях, конструкторських бюро, заводах ракетно-космічної галузі, космодромах. Часто ці музеї – як і підприємства, яким вони підпорядковувалися – були засекречені й доступ до них мало обмежене коло осіб. Часто музеї космонавтики створювалися при школах. Згідно даних спеціалізованої довідкової літератури, в 1985 році в СРСР нараховувався 171 шкільний музей космонавтики. Особливо бурхливо впродовж 1970 – 1980 роках розвивалися музеї космонавтики у якості філій, що працювали під адміністративним керівництвом основного музею й мали спільний з ним бюджет. Зростання кількості таких філій частково можна пояснити тим, що для їх утворення не потрібно було обов’язкового погодження з вищими партійними керівними органами, яке було визначене необхідним за постановою ЦК КПРС від 12 травня 1964 р. для створення самостійного музею. Створювалися відділи космонавтики в історико-краєзнавчих, науково-технічних музеях, музеях історії релігії та атеїзму. Однак, незважаючи на велику кількість музеїв космонавтики, всі вони були роздрібнені й працювали не узгоджено. Першою організацією, яка зробила спробу об’єднати музеї космонавтики, стала Асоціація музеїв космонавтики СРСР (АМКОС). В дисертації проаналізовано історію створення та розвитку цього утворення, його вплив на діяльність музеїв, а також внесок у створення та функціонування АМКОС Н.С. Кірдоди. ^ розглядає особливості формування мережі українських музеїв космонавтики після розпаду СРСР. В період перебування України в складі Радянського Союзу проблеми і тенденції у функціонуванні вітчизняних музеїв космонавтики віддзеркалювали загальносоюзні й не мали певних характерних особливостей. З розпадом СРСР українські музеї космонавтики зазнали значних змін. Багато музеїв і експозицій з космонавтики було закрито внаслідок різних причин: фінансових, політичних, ідеологічних. Сьогодні музейна мережа України нараховує 23 музеї, які відображають освоєння космічного простору. На початку ХХІ ст. розпочався процес відродження космічних музеїв. Час висуває інші завдання та проблеми. Так було створено Полтавський музей авіації та космонавтики, відділ авіації і космонавтики ім. І. Сікорського при Національному технічному університеті України «КПІ», Чернівецького музею авіації та космонавтики, уфолгічний музей «Космос», відновлено роботу Білоцерківського музею космонавтики ім. П.Р. Поповича. ^ розглядає проаналізовані вище особливості відображення освоєння космічного простору на прикладі конкретного музею космонавтики. Провідним музеєм космонавтики України є Музей космонавтики ім. С.П. Корольова Житомирської обласної ради. Тому вказані проблеми в його становленні та розвитку проявилися найбільш виразно. ^ розкриває історію створення ЖМК. Вивчення корпусу неопублікованих джерел дозволило відтворити об’єктивну історичну картину формування й становлення цього музею та дозволило виділити кілька етапів його історії: 1) 1966 – 1970 роки – передісторія музею; 2) 1970 – 1987 роки – функціонування меморіального будинку С.П. Корольова як відділу Житомирського краєзнавчого музею; 3) 1987 – 2010 роки – становлення та розвиток ЖМК у межах музейної справи України; 4) з 2010 р. – створення сучасного музейно-розважального комплексу. У дисертаційному дослідженні зазначено, що кожен із етапів розвитку ЖМК, по-перше, відображав загальні процеси, що відбувалися в музейній справі, по-друге, зумовлював певні трансформації як наслідок адаптації музею до змінних соціально-економічних, політичних й ідеологічних умов у країні. Це дозволяє розглядати цей музей як гнучкий і адаптований соціокультурний інститут. ^ розкриває основні задачі, концепцію та методику комплектування фондів ЖМК. У роботі вказані основні джерела надходження експонатів. Сучасна музейна колекція нараховує 7 тис. одиниць збереження, серед яких 1,5 тис. – унікальні. Що до особливостей фондової роботи, пов’язаних безпосередньо з космічною тематикою музею, зазначені наступні. У сфері наукового планування формування фондів до особливостей роботи музею належить необхідність стежити за подіями в освоєнні космічного простору, оскільки музеї цього типу значною мірою відображають сучасний нам світ. У сфері комплектування фондів музею, насамперед, особливістю є те, що більшість речових експонатів, пов’язаних із космічною технікою, складають їх макети (виготовлені в натуральну величину або в масштабі). Предмети, котрі побували в космічному просторі – виняток, і є найбільш цінними експонатами якраз унаслідок своєї автентичності. У підрозділі 4.3 «Експозиційна діяльність» розглянута робота зі створення постійних і тимчасових експозицій. Сьогодні в ЖМК існує 2 постійно діючі експозиції. Для експозиції Меморіального будинку-музею С.П. Корольова характерний меморіальний і тематико-хронологічний принцип побудови експозиції, для павільйону «Космос» − проблемний. У дисертації проведено аналіз експозиції в історичному вимірі, що дозволило дійти висновку, що в ЖМК ведеться постійний пошук з її вдосконалення. Розглянуто основні види тимчасового експонування: пересувні й стаціонарні фотовиставки та виставки із залученням речових предметів. ЖМК є провідною установою у своїй галузі, відтак ставить перед собою комплекс завдань, який відповідає завданням, що ставлять перед собою національні музеї космонавтики в галузі наукового комплектування фондів, експозиційної і науково-дослідної роботи. Формуючи колекцію з космонавтики, музей намагається забезпечити її концептуальну відповідність національній стратегії в галузі космічних досліджень, яка почала розроблятися з середини 1990-х років й отримала своє відображення в низці урядових документів і постанов, а також у національних космічних програмах. У підрозділ 4.4. «Сучасна роль та перспективи розвитку музею» проаналізовано напрями взаємодії ЖМК з різними верствами суспільства, аналіз його діяльності в межах музейної справи України. Структурно музей складається з трьох відділів. У його штаті знаходиться 29 працівників, у тому числі наукових співробітників й екскурсоводів – 12. Окрім фондової та науково-дослідної роботи, музей активно розвиває культурно-масовий напрям роботи. Концепція розвитку музею спрямована на виконання державних і обласних програм у галузі культури і музейної справи, збереження музейної колекції та поповнення її новими пам’ятками, пов’язаними з історією космічних досліджень в Україні та у світі; дослідження гуманітарних аспектів феномену космічної діяльності, пошук нових форм роботи над залученням дітей і молоді до наукової, технічної та художньої творчості, засвоєнням наукового й культурно-духовного надбання людства. ВИСНОВКИ Здійснене дослідження дало можливість зробити наступні висновки. 1. Аналіз вивчених джерел дозволяє стверджувати, що процес відображення освоєння космічного простору засобами музейної експозиції досі не був предметом спеціального комплексного дослідження. Встановлено, що наявна джерельна база, основу якої склала музейна друкована література (брошури, проспекти), тематико-експозиційні плани, офіційні сторінки музеїв у мережі Інтернет, документи і рукописи із зібрань музейних фондів, низки державних і галузевих архівних установ України, Російської Федерації й приватних архівів, є репрезентативною для дослідження поставленої проблеми. 2. За відносно короткий час розвитку космонавтика глибоко вплинула на суспільну свідомість, культуру, життєву філософію, соціально-економічний прогрес. У ХХ ст. космонавтика стала одним із ключових факторів у політичних взаємовідносинах двох провідних антанагоністичних соціально-економічних формацій – США та СРСР. Зміна політичних пріоритетів наприкінці ХХ ст. змінила роль космонавтики з фактора протистояння на фактор співпраці між державами, що володіють космічними технологіями. Зі здобуттям незалежності Україна отримала замкнутий цикл виробництва ракетно-космічної техніки і зайняла власний сегмент світового комічного ринку. В даному дослідженні показано, що історичний процес розвитку космонавтики вплинув на формування та розвиток музеїв, що відображають досягнення в освоєнні космічного простору. 3. Роль космічної діяльності та, відповідно, ставлення суспільства до неї не є сталим – що, в свою чергу, не могло не вплинути на розвиток музеїв космонавтики. Встановлено, що із соціокультурного чинника космонавтика перетворилася на потужну своєрідну субкультуру сучасної цивілізації, яка впливає на всі сфери суспільного життя людини. 4. Музеї космонавтики, будучи складовою частиною музеїв науково-технічного профілю, мають низку особливостей, пов’язаних зі специфікою космонавтики як об’єкта музейного висвітлення. Виділено кілька аспектів, які вплинули на відображення освоєння космічного простору засобами музейної експозиції: історичний, політичний, технічний і гуманітарний. Частина музеїв, здебільшого закордонних, націлені на демонстрацію досягнень космонавтики як вершини науково-технічного прогресу, що є невід’ємною частиною сучасної цивілізації. Інші, переважно вітчизняні, зорієнтовані на аналіз історичних подій у освоєнні космічного простору. 5. Шляхом узагальнення вивчених джерел відтворено цілісну історико-наукову картину формування та розвитку музеїв космонавтики. Встановлено, що музеї космонавтики в історично сформованих умовах почали створювалися в двох країнах – СРСР та США. Ці країни створили найбільш репрезентативну мережу таких музеїв. На етапі формування мережі музеїв космонавтики значна їх частина була присвячена видатним діячам ракетно-космічної галузі. Частина меморіальних музеїв, розширивши свою експозиційну частину за рахунок пам’яток історії космічної науки та техніки, з часом переросла в музейні комплекси із самодостатньою експозицією, присвяченою тематично космонавтиці. В міру розширення списку «космічних» держав, збільшилася й мережа музеїв даного типу. Музеї космонавтики, не зважаючи на свою технічну направленість, мають також і гуманітарну складову. 6. В Україні музеїв космонавтики більше двадцяти, відтак про них можна говорити як про окрему групу профільних музеїв науки і техніки. Більшість українських музеїв космонавтики мають відомчу належність і відрізняються від інших науково-технічних музеїв особливостями експонатів і способом відображення об’єкту свого представлення. 7. Визначено, що в зв’язку з переходом до ринкової економіки, зміною політичних пріоритетів на початку 1990-х років вітчизняна космонавтика знаходилася поза державними пріоритетами, що негативно вплинуло на процес збереження пам’яток історії космічної науки і техніки. Сьогодні процес створення музеїв космонавтики відроджується, проте вже на рівні, який відповідає сучасним вимогам. 8. З’ясовано, що створення та діяльність Асоціації музеїв космонавтики Росії (до 1992 р. – СРСР) і, зокрема, її першого віце-президента Н.С. Кірдоди сприяли формуванню та розвитку концепції музею космонавтики, каталогізації існуючих у СРСР таких музеїв, налагодженню їх співпраці. 9. Уперше подано комплексний аналіз процесу становлення та розвитку Житомирського музею космонавтики. Виокремлено наступні етапи його становлення та розвитку: 1) 1966 – 1970 роки – передісторія музею; 2) 1970 – 1987 роки – функціонування меморіального будинку С.П. Корольова як відділу краєзнавчого музею; 3) 1987 – 2010 роки – становлення та розвиток музею в межах музейної справи України; 4) з 2010 р. – створення сучасного музейно-розважального комплексу. Встановлено, що кожен етап розвитку даного музею зокрема та шлях його ґенези в цілому відображає загальні процеси розвитку музейної справи в СРСР й Україні, соціально-економічних, політичних та ідеологічних умов, відображаючи водночас специфіку якраз музеїв космонавтики як окремої групи. 10. Стрімке зростання інтересу до космонавтики як складової цивілізації, провідної галузі економіки України з боку влади та суспільства спричинили відновлення тенденції зростання кількості музеїв космонавтики, а також переосмислення останніми своєї місії. Музеї космонавтики адаптуються до сучасних соціально-економічних умов, займаючи своє місце в регіональному розвитку. В процесі свого становлення та розвитку вони орієнтуються на досвід і методологічну допомогу Музею космонавтики ім. С.П. Корольова − провідного музею космонавтики України. Відповідно узагальнений досвід роботи цього музею може стати основою для вдосконалення діяльності музеїв космонавтики. ^ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКЛАДЕНО АВТОРОМ У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ У фахових виданнях: 1. Боротканич Н.П. Асоціація музеїв космонавтики: історія, розвиток, сьогодення / Н.П. Боротканич // Праці Центру пам’яткознавства. – Вип. 18 / Центр пам’яткознавства НАН України та УТОПІК. – К., 2010. – С. 157–164 2. Боротканич Н.П. Відображення освоєння космічного простору в музеях України / Н.П. Боротканич // Питання історії науки і техніки. – 2010. − № 4 (16). – С. 61–70. 3. Боротканич Н.П. Етапи становлення і розвитку Музею космонавтики ім. С.П. Корольова / Н.П. Боротканич // Питання історії науки і техніки. − 2011. – № 3 (19). – С. 47–55 Публікації, що додатково відображають результати дисертаційного дослідження:
АНОТАЦІЯ Боротканич Н.П. Відображення освоєння космічного простору засобами музейної експозиції (на прикладі Музею космонавтики ім. С.П. Корольова). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 26.00.05 – Музеєзнавство. Пам’яткознавство. – Центр пам’яткознавства Національної академії наук України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. – Київ, 2012. Дисертація є першим узагальнюючим дослідженням за темою. В ро-боті розглянуто процес розвитку музеїв космонавтики світу у взаємозв’язку з процесом освоєння космічного простору. Значна увага приділена впливу космонавтики на суспільство. Проаналізовано особливості космонавтики як об’єкта музейного представлення. Виділено періоди формування мережі музеїв, які відобразили освоєння космічного простору. Здійснено порівняльну характеристику музеїв космонавтики різних країн, запропоновано класифікацію українських музеїв космонавтики. На прикладі Музею космонавтики ім. С.П. Корольова розглянуто особливості музеїв, предметом відображення яких є освоєння космічного простору, як окремого виду музеїв науки і техніки. Проаналізовано основні етапи його становлення та розвитку. ^ музей космонавтики, пам’ятка, музеєфікація, космонавтика, Житомирський музей космонавтики, експозиція. SUMMARY Natalya P. Borotkanych. Reflection of space exploration by means of museum exposition (on the example of S.P. Korolyov Cosmonautic Museum). – The manuscript. The dissertation for the degree of Ph.D. in History, specialty 26.00.05 – Museology. Investigation of cultural heritage. – The Centre of Investigation of Cultural Heritage National Academy of Sciences of Ukraine and the Ukrainian Society for Protection of Monuments of History and Culture. – Kyiv, 2012. The dissertation is the first generalized research on the subject. It reviews the process of development of world cosmonautic museums interrelated to the process of space exploration. Particular attention dedicated to the social impact of cosmonautics. The features of cosmonautics as the object of museum representation have been analyzed. The periods of formation of museum network which reflect space exploration are distinguished in the work. The comparative analysis of cosmonautic museums of different countries has been performed, the classification of Ukrainian cosmonautic museums proposed. The particular features of museums exposing space exploration are considered as the separate kind of museum of science and technology. The main stages of its formation and development have been analyzed. ^ cosmonautic museum, monument, museification, cosmonautics, Zhytomyr Cosmonautic Museum, exposition, space heritage. АННОТАЦИЯ Боротканич Н.П. Отображение освоения космического пространства средствами музейной экспозиции (на примере Музея космонавтики им. С.П. Королева). – Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 26.00.05 – Музееведение. Памятниковедение. – Центр памятниковедения Национальной академии наук Украины и Украинского общества охраны памятников истории и культуры. – Киев, 2012. Диссертация является первым обобщающим исследованием по теме. В работе рассмотрен процесс создания музеев космонавтики во взаимосвязи с процессом освоения космического пространства. Значительное внимание уделено влиянию космонавтики на общественное мировоззрение, культуру, философию, социально-экономический прогресс. Раскрыт процесс формирования сети музеев космонавтики на примере наибольших музеев мира, музеев космонавтики Советского Союза, а также музеев, отобразивших освоение космического пространства, Украины после 1991 года. Возникновение музеев космонавтики стало в ХХ веке закономерным, благодаря развитию самой космонавтики, сложившимся политическим, историческим и социальным условиям в мире, стремлению сохранить историко-культурное наследие космонавтики и осознание его неотъемлемой части национальной, а также местной истории и культуры. Выделены особенности космонавтики как объекта музейного представления: исторические, гуманитарные, политический и гуманитарный. Обосновано, что музеи космонавтики должны быть выделены из массы музеев науки и техники в отдельную группу. На примере Музея космонавтики им. С.П. Королева рассмотрены особенности музеев данной группы. Выделены основные этапы становления и развития ведущего музея космонавтики Украины, что позволило определить общие стратегические направлений его развития. Отмечено, что каждый из этапов исторического развития музея, отобразил закономерности развития отрасли и общие процессы, происходившие в музейном деле. Определены основные принципы формирования фондов Музея космонавтики им. С.П. Королева, его экспозиционная деятельность, определена роль музея и перспективы развития. Ключевые слова: музей космонавтики, памятник, музеефикация, космонавтика, Житомирский музей космонавтики, экспозиция, космическое наследие. |
Похожие:
 | «Народна війна» Експозиція демонструється від 06 до 09 листопада з 9 до 18 год у великому виставковому залі «Українського дому» Київська міська організація товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса запрошує на перегляд музейної експозиції «Народна війна» | | Світові процеси Випуск 12 (87) 31 березня 4 квітня Водночас підписано Угоду про співробітництво у дослідженнях та використанні космічного простору, у якій, зокрема, йдеться про те,... |
| Елементи музейної педагогіки в навчально-виховному процесі знз Музейна педагогіка відносно новий елемент навчально-виховного процесу українського освітянського простору. Притаманні їй нестандартні... | | Методи радіолокаційного огляду простору Зона огляду рлс – область простору в якої виконується радіолокаційний огляд Радіолокаційним оглядом називається періодичне опромінювання всіх точок заданої області простору і приймання сигналів від цілей,... |
| Музейна педагогіка в дошкільному закладі (з досвіду роботи днз №518 М. Києва) Засобами музейної педагогіки вирішили створити в дитячому садку таке середовище, яке сприяло б вихованню любові до України, українського... | | Реферату : Модернізм та символізм, основні ознаки та видатні представники Розділ : Образотворче мистецтво Модернізм та символізм, основні ознаки та видатні представники на тему Митці, не задовольняючись засобами романтизму і реалізму, намагалися віднайти нові адекватні форми відображення змін, що відбулися... |
| Рішення №188 29 березня 2012 року 10 сесія 6 скликання Про внесення змін до Програми розвитку ефірного інформаційного простору у Тульчинському районі та покращення Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами... | | Рішення №14 2 грудня 2010 року чергова 2 сесія 6 скликання Про затвердження районної програми використання коштів на освоєння земель для сільськогосподарських та лісогосподарських потреб, Про затвердження районної програми використання коштів на освоєння земель для сільськогосподарських та лісогосподарських потреб,... |
| Рішення №86 26 серпня 2011 року 8 сесія 6 скликання Про Програму забезпечення поінформованості населення та сприяння розвитку інформаційного простору Могилів-Подільського району на 2011-2013 роки Етою розвитку інформаційної сфери, враховуючи висновки постійних комісій районної ради з питань бюджету та з питань регламенту, депутатської... | | Бухарестське комюніке використання нашого потенціалу з найбільшою користю: консолідація Європейського простору вищої освіти Ми, Міністри, відповідальні за вищу освіту у 47 країнах Європейського простору вищої освіти (єпво), зустрілися в Бухаресті 26 та... |