Національна академія наук україни українське товариство охорони пам`яток історії І культури центр пам`яткознавства нікітіна Ірина Віталіївна удк 94(4) «1945/2009» icon

Національна академія наук україни українське товариство охорони пам`яток історії І культури центр пам`яткознавства нікітіна Ірина Віталіївна удк 94(4) «1945/2009»



НазваниеНаціональна академія наук україни українське товариство охорони пам`яток історії І культури центр пам`яткознавства нікітіна Ірина Віталіївна удк 94(4) «1945/2009»
страница1/2
Дата конвертации13.11.2012
Размер410.34 Kb.
ТипАвтореферат
скачать >>>
  1   2



НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО ОХОРОНИ ПАМ`ЯТОК

ІСТОРІЇ І КУЛЬТУРИ

ЦЕНТР ПАМ`ЯТКОЗНАВСТВА

Нікітіна Ірина Віталіївна

УДК 94(4) «1945/2009»: 94(447):069.1


СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ

ГЕРОЇЧНОЇ ОБОРОНИ І ВИЗВОЛЕННЯ СЕВАСТОПОЛЯ

(1960–2009 рр.)


26.00.05 – Музеєзнавство. Пам`яткознавство


Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук


Київ - 2009


^ Дисертацією є рукопис.

Дисертація виконана у відділі історичного пам’яткознавства Центру пам`яткознавства НАН України і УТОПІК


Науковий керівник: доктор технічних наук, професор

Гріффен Леонід Олександрович,

провідний науковий співробітник Центру

пам’яткознавства Національної академії наук

України та Українського товариства

охорони пам’яток історії і культури


Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Гаврилюк Світлана Віталіївна, проректор

з навчальної роботи Волинського Національного

університету ім. Лесі Українки


кандидат історичних наук, старший

науковий співробітник

Маньковська Руслана Вікторівна,

старший науковий співробітник

Інституту історії України

Національної академії наук України


Захист відбудеться « » ________ 2010 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.252.01 у Центрі пам’яткознавства НАН України і УТОПІК (адреса: 01015, м. Київ, вул. І. Мазепи, 21, корп. 19).

^ З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК (адреса: 01015, м. Київ, вул. І. Мазепи, 21, корп. 19).


Автореферат розіслано « » грудня 2009 р.


^ Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат технічних наук В. О. Константинов


1

Загальна характеристика роботи


^ Актуальність теми

Музеї як особливий вид соціокультурних інститутів займають важливе місце в сучасному суспільстві. Законом України «Про музеї та музейну справу» від 1995 р. музей визначається як «культурно-освітній та науково-дослідний заклад, призначений для вивчення, збереження, використання та популяризації пам’яток природи, історії, матеріальної і духовної культури, залучення громадян до надбань національної і світової культурної спадщини». Законодавство встановлює чітке розподілення музеїв по видах: історичні, краєзнавчі, літературні, меморіальні, художні, комплексні тощо.

Серед комплексних музейних установ значне місце посідає Національний музей героїчної оборони і визволення Севастополя (НМГО і ВС), який має унікальний профіль – історико-художній. В його складі – унікальні об’єкти: Панорама «Оборона Севастополя 1854–1855 рр.», єдина панорама в Україні, Діорама «Штурм Сапун-гори 7 травня 1944 р.», головна частина меморіального комплексу на Сапун-горі, одна з найбільших діорам в країні, Оборонна вежа Малахового кургану – пам’ятка двох оборон Севастополя, центр меморіального комплексу на кургані, Собор Рівноапостольного святого князя Володимира – усипальниця видатних адміралів Імператорського Російського флоту; Будинок-музей севастопольських підпільників – один з небагатьох подібних музеїв, які збереглися в Україні. Профіль музею обумовлений наявністю в його складі музею-панорами і музею-діорами, за ним НМГО і ВС належить до музеїв-комплексів, друга ознака його комплексності – об’єднання в своїй структурі декількох близьких за тематикою, але різних за змістом об’єктів. Основне значення цього комплексу – увічнення героїчних історичних подій в історії Севастополя. Одночасно НМГО і ВС є науково-дослідним центром з вивчення історії Севастополя з 1783 р. – року заснування міста-героя, до наших часів, історії панорамного і діорамного мистецтва.

НМГО і ВС – достатньо складний музейний організм. За датою свого заснування (1960 р.) він належить до відносно молодих музейних установ, але його об’єкти – і як об’єкти, і як культурні пам’ятки – були засновані набагато раніше цієї дати. Наприклад, севастопольська панорама – головний об’єкт музею, вперше була відкрита 14 (27) травня 1905 р. Аналіз досягнень музею в його діяльності дозволяє сформулювати загальні музейні рекомендації з цих напрямів, розширити уявлення щодо профілів сучасних вітчизняних музейних установ. Розгляд в комплексі усіх аспектів історії становлення і розвитку НМГО і ВС дає можливість сформулювати основні положення, що характеризують значущість НМГО і ВС в якості регіонального музейного і музеєзнавчого центру, а також наукового і науково-просвітницького центру з вивчення і пропаганди регіональної історії.


2

Таким чином, актуальність нашого дослідження викликана необхідністю розглянути історію становлення і розвитку НМГО і ВС для усвідомлення феномену унікального історичного, військово-історичного, історично-мистецтвознавчого музейного регіонального центру, позначення його місця в музейній мережі України.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами

Дисертація виконана в рамках комплексної планової наукової теми Центру пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури «Практика застосування теоретико-методичних засад збереження культурної спадщини України», № держреєстрації 0104U004774. Вона також пов’язана з темою наукового дослідження відділу історії Севастополя з 1917 р. Національного музею героїчної оборони і визволення Севастополя, узгоджена з науковою частиною музею.

^ Мета і завдання дослідження: комплексне висвітлення історії становлення і розвитку НМГО і ВС, аналіз і узагальнення його основних видів діяльності, усвідомлення вагомості внеску НМГО і ВС в розвиток музейної справи в Україні.

Виходячи з мети роботи сформульовані наступні дослідницькі завдання:

  1. Виявити стан вивченості теми і її джерельної бази.

  2. Сформулювати основні етапи становлення й розвитку НМГО і ВС.

  3. Охарактеризувати структуру, особливість формування НМГО і ВС в якості музейного комплексу, регіонального історичного, мистецтвознавчого, соціально-культурного центру.

  4. Проаналізувати основні види діяльності музею в історичній ретроспективі для усвідомлення рівня їх розвитку.

  5. Визначити вклад музею в розвиток музейної справи України за 1960–2009 рр., виявити проблеми в розвитку музею на сучасному етапі його історії.

  6. На підставі аналізу ще не введених до наукового обігу і маловідомих документів уточнити деякі аспекти історії об’єктів музею, формування його структури, досягнень музею в різних сферах музейної діяльності.

  7. На підставі системної обробки архівних документів, даних фондової колекції музею, інших джерел і літератури провести комплексний аналіз розвитку музею у всіх проявах його діяльності, а також факторів, які поступово виводять музей на міжнародний рівень.

  8. Сформулювати практичні поради за результатом дослідження щодо загальних правил музейної діяльності.

Об’єктом дослідження є процес становлення і розвитку провідного регіонального музею.

Предметом дослідження: діяльність НМГО і ВС у всіх її проявах в історичній ретроспективі.

^ Хронологічні рамки дослідження: з 1960 р. по нинішній час.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:

3

- проаналізована історія складення унікального меморіального музейного комплексу, основа діяльності якого полягає в увічненні подій Кримської та Великої Вітчизняної воєн на теренах міста;

- усвідомлені основні історичні трансформації діяльності музею, досягнення співробітників музею у справі розвитку музейної справи на регіональному та загальнодержавному рівнях;

- встановлена значна роль музею у справі формування провідного центра з упровадження методичних розробок з екскурсійної справи та паспортизації музейних фондів, центру докладного вивчення історії Кримської війни, Великої Вітчизняної війни та панорамного мистецтва;

- вперше до наукового обігу введено певну кількість архівних документів, відомостей фондової колекції музею, що дозволило уточнити деякі аспекти історії панорами і діорами, збагатити історію формування фондової колекції музею, розширити уявлення про наукову роботу музею, охарактеризувати основні напрями його просвітницької діяльності.

^ Практичне значення отриманих результатів. Дослідження заповнює прогалини в узагальнюючих працях з історії одного з найважливіших музеїв країни. Аналіз основних проявів діяльності музею в 1960–2009 рр. допоможе усвідомити рівень розвитку НМГО і ВС у рамках українського і світового музеєзнавства. Основні положення і висновки дослідження можуть бути використані як методичні рекомендації для подальшого удосконалення всіх видів діяльності НМГО і ВС, стати частиною курсу з історії і теорії музейної справи для студентів вищів, для обміну досвідом з іншими музейними установами. Вони дозволили сформулювати основні положення, які можуть сприяти розвитку загального музейництва на підставі аналізу діяльності НМГО і ВС.

^ Особистий вклад дисертанта. Дисертантом вперше сформульовані етапи становлення і розвитку НМГО і ВС; розглянуті передумови формування цього музейного комплексу, вперше проаналізована динаміка формування фондової колекції, нами особисто досліджені такі тематичні частини фондової колекції НМГО і ВС: історія Балаклави, Чорноморського флоту Радянського і Російського ВМФ й Військово-Морських Сил Збройних Сил України; виявлені та проаналізовані фактори, що сприяли перетворенню НМГО і ВС з простого об’єднання двох пам’яток батального живопису на регіональний музейний центр, встановлені основні досягнення музею в межах української музейної справи, доведено, що всі сучасні уявлення щодо функції музею повинні розглядатися як елементи загальної системи.

^ Апробація результатів дисертації. Ряд положень і висновків дисертаційної роботи обговорювалися на Міжнародному науковому симпозіумі «Ялта 1945-2005: от биполярного мира к геополитике будущего» (Ялта. Лівадія. 2005 р.), на V і VI Лазаревських читаннях, на конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Ломоносов 2008», «Ломоносовських читаннях 2009», 62-х Каразінських читаннях, 7-й Всеукраїнській науково-практичній конференції: «Український


4

технічний музей: історія, досвід, перспективи», 8-й Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні питання історії науки і техніки».

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації відображені у 12 статтях, з яких 5 у виданнях, атестованих як фахові ВАК України.

^ Структура дисертації підпорядкована меті і завданням дослідження, складається з вступу, 4-х розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури, додатків.


^ Основний зміст роботи


У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми та наукове значення роботи. Визначається об’єкт, предмет дослідження, хронологічні межі дисертації, сформульовані її мета та завдання, визначена новизна та практичне значення одержаних результатів, їх зв’язок із науковими програмами, темами. Зазначено апробацію зроблених висновків.

^ Розділ 1 – «Історіографія, джерельна база і методологія дослідження» містить загальний аналіз стану розробленості теми, джерел, яки застосовувалися при дослідженні, та методів, що дозволили вирішити проблеми і питання даного дослідження.

У підрозділі 1.1 «Історіографія питання» розглянуто рівень дослідження історії НМГО і ВС в історичній і музеєзнавчій літературі. Встановлено відсутність узагальнюючих праць з цього питання.

Основна література по темі: путівники по об’єктах музею, музейні видання, публікації у періодичній пресі. Найбільша кількість досліджень пов’язана з діяльністю співробітників музею, присвячена в основному історії створення його об’єктів, а не історії самого музею. В працях дослідників, які не є працівниками музею, його діяльність представлена короткими згадками, часто з помилками. Так, у книзі Г. Г. Мезенцевої «Музеєзнавство» (1981 р.) музей віднесено до установ, що пропагують подвиги героїв Великої Вітчизняної війни, що вірно лише частково.

Найкраще розроблена історія севастопольської панорами. Аспекти цієї історії розглядали у своїх працях О. І. Полканов, Н. В. Шебек, С. М. Клавдієв, Д. К. Моторин, В. П. Петропавловський, А. А. Непомнящий. Найдокладнішим виданням щодо історії панорами є книга «Севастопольській панорамі 100 років» (автори статей – Ю. І. Мазепов, С. В. Костюченко, С. П. Гюнерфаут, Л. В. Голикова, П. М. Ляшук, З. М. Дуднікова, видання НМГО і ВС).

Діяльність і розвиток музею як музейного комплексу в літературі представлені фрагментарно, без ретельного аналізу. З експозицій музею проаналізована в музеєзнавчій збірці 1976 р. «Музей и современность» (автор Ю. Бичкова) тільки експозиція Будинку-музею севастопольського підпілля у 1970-ті рр., причому висновки про рівень меморіалізації музеєм цього будинку зроблені невірні. З останніх досліджень можна виділити статті про музей і його об’єкти у двох виданнях енциклопедичного довідника «Севастополь», у статі О. О. Рудометова в

5

виданні «Україна туристична» щодо загальних даних з історії музею й його сучасного життя. В цілому ж аналіз наявних досліджень з історії музею показав, що їх широкий спектр не привів до створення узагальнюючих праць та розгляду його діяльності у комплексі.

У підрозділі 1.2 «Джерельна база дослідження» надана загальна характеристика основних видів джерел, що сприяли проведенню дослідження. Це: 1) матеріали Державного архіву міста Севастополь: фонди Р-183. Оп.1 – фонд Управління культури Севастопольського міськвиконкому (нині Севастопольської міської державної адміністрації); Р-109. Оп.1. – фонд Відділу культпросвітустанов Севастопольського міськвиконкому, Р-79. Оп. 2. – фонд виконкому Севастопольської міської Ради, Р-308. Оп.1 – управляння у справах містобудівництва і архітектури; Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України: фонд Р-2 , Оп. 9, 10, 13,14,15 фонд Ради Міністрів УРСР, фотоматеріали з Російського державного архіву кіно-фотодокументів тощо; 2) матеріали Наукового архіву НМГО і ВС: наукові роботи співробітників музею, історична довідка щодо його діяльності за 1960–1970 рр., тексти науково-просвітницьких лекцій, тематико-експозиційні плани, ін.; 3) матеріали канцелярського та технічного архіву музею, що носили у дослідженні допоміжний характер; 4) музейні брошури; 5) дані фондової колекції музею, музейні предмети, їх наукова документація; 6) музейні видання, публікації його співробітників, інша література.

Архівні матеріали надали основні факти щодо кількісних показників діяльності музею, дозволили уточнити деякі події з історії об’єктів музею, наприклад, точну назву будівельної організації, яка відроджувала споруду севастопольської панорами: «Россевастопольбуд» (Державний архів м. Севастополя, Ф Р-308), зробити співвіднесення діяльності музею з загальним розвитком музейної справи України, та діяльністю низки українських музеїв, установити основні передумови створення НМГО і ВС як музейного комплексу (Ф Р-2 Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України), підтвердити його значну роль серед провідних вітчизняних музейних установ. Залучення загальної музеєзнавчої літератури; зокрема, досліджень Л. І. Григорьєвої, В. В.Солодової, Б. Столярова, А. М. Разгона, А. Д. Тельчарова, сприяло встановленню особливості реалізації теорії музейної справи у діяльності окремої музейної установи, розумінню її місця в загальному музейному просторі України.

Встановлено, що джерельна база дослідження достатньо представницька і в цілому відповідає завданню проведення комплексного дослідження з історії складної за структурою музейної установи.

У підрозділі 1.3 «Методологія дослідження» обґрунтовується доцільність методів, використаних у дослідженні. Це, перш за все, принцип історизму – принцип розгляду фактів в динаміці їх причинно-наслідкового розвитку, з врахуванням регіональних особливостей. Він

дозволив виявити процес розвитку історичної реальності на регіональному рівні на прикладі НМГО і ВС від його заснування до спроб спрогнозувати деякі перспективи подальшого розвитку

6

Також використовувались методи: порівняльний, емпіричний, метод індукції. На попередньому етапі вивчення теми застосовувалися – бібліографічно-статистичний, виявлення та бібліографічний опис літератури і джерел за темою; їх систематизація, джерелознавчий, архівознавчий і бібліографічний аналізи. Ретроспективний метод дозволив простежити історію виникнення і розвитку об’єктів НМГО і ВС до заснування цієї музейної установи (середина XIX ст. – 1960 р.). Дослідження проведено за такими напрямами: розкриття основних факторів поступового розвитку музею у всіх проявах його діяльності, обумовлених історичними, економічними і соціальними факторами; проведення аналізу досягнень музею і його співробітників в музейній справі в різні роки.

^ Розділ 2 «Основні етапи становлення і розвитку структури Національного музею героїчної оборони і визволення Севастополя (НМГО і ВС) як музейного комплексу» охоплює загальні положення щодо створення НМГО і ВС, етапи історії м. Севастополя, які вивчаються у музеї, історію створення його об’єктів, його розвиток у якості музейного комплексу.

НМГО і ВС створено 22 серпня 1960 р. Постановою Ради Міністрів УРСР № 1268 від 6 серпня 1960 р. та Наказом по Управлінню культури Севастопольського міськвиконкому від 22 серпня 1960 р. на підставі об’єднання Панорами «Оборона Севастополя 1854–1855 рр.» і Діорами «Штурм Сапун-гори 7 травня 1944 р.».

У підрозділі 2.1 «Основні етапи історії Севастополя, які досліджуються в НМГО і ВС» простежено основні періоди становлення і розвитку міста для усвідомлення складності і значущості всіх видів діяльності музею. Найважливіші етапи цієї історії, які є центральними темами дослідження у музеї, – оборона Севастополя 1854–1855 рр. у часи Кримської війни 1853–1856 рр. та історія міста у роки Великої Вітчизняної війни. Етапи історії міста: його заснування в 1783 р., становлення у першій половині XIX ст.; перша героїчна оборона, зруйнування міста, тимчасове зайняття військами Англії, Франції і Сардинії; його запустіння після 1856 р., початок відродження міста після 1871 р., повернення у 1895 р. до нього Головної бази ЧФ. Найбільш перспективними для дослідження в музеї з періодів історії Севастополя – революції 1905 і 1917 рр., Громадянська війна 1918–1920 рр., історія міста у часи становлення радянської влади у Севастополі. Подальша історія міста – це його друга оборона у роки Великої Вітчизняної війни, німецько-фашистська окупація, визволення міста у травні 1944 р., відродження після Великої Вітчизняної війни. У другій половині XX століття місто досягло найвищого свого розвитку, стало значним промисловим, науковим, сільськогосподарським, культурним центром півдня України. Чорноморський та рибопромисловий флоти вийшли в океан. 1990-ті рр. пов’язані з подіями розділу ЧФ між Україною і Росією, спорами навколо статусу самого міста. В нинішні часи місто є Головною Базою двох флотів, важливим торговим і пасажирським портом, культурним і науковим центром. В Севастополі працюють понад 30 вищих навчальних закладів України і Росії.


7

У підрозділі 2.2 «Історія створення об’єктів музею» розглянута історія виникнення всіх 5 сучасних об’єктів НМГО і ВС і як музейних установ, і як частини культурної спадщині міста. Встановлено – тільки два із них виникли безпосередньо в якості музейних установ, решта музеєфікувалася за підсумком свого існування в якості фортифікаційної споруди, культової пам’ятки, центру опору німецько-фашистським окупантам. Їх виникнення було обумовлено героїчною історією міста. Вони є осередками увічнення цієї історії, що і є підставою їх залучення до НМГО і ВС. Панорама створена у 1901–1904 рр., перша назва «Штурм 6-го червня 1855 р.» (автор панорами художник-баталіст Ф. О. Рубо, автори проекту споруди для неї – військовий інженер О. І. Енберг та архітектор В. А. Фельдман). В 1920 р. націоналізована радянською владою, згодом увійшла до Севастопольського музейного об’єднання. 25 червня 1942 р. купол споруди і стіни (частково) були зруйновані під час бомбардування міста фашистською авіацію. Виникла пожежа, з якої врятували 86 фрагментів полотна панорами. Їх вивезли на Кавказ на лідері есмінців «Ташкент», потім перевезли до Новосибірська, а згодом до Москви. Причини пошкодження панорами влітку 1942 р.: неузгодженість фахівців щодо можливості її транспортування, шлях найменшого опору влади –продовження роботи її до останнього, надмірна законослухняність адміністрації панорами. Відродження будівлі панорами тривало з 1949 по 1953 рр. за проектом В. П. Петропавловського. Відродження панорами відбулося шляхом написання фактично нового твору – через значні пошкодження збережених фрагментів, з створенням предметного плану колективом радянських художників спочатку під керівництвом В. М. Яковлєва, а після його смерті у липні 1953 р., П. П. Соколова-Скаля. Друге відкриття панорами відбулося 16 жовтня 1954 р. Вона отримала сучасну назву.

У травні 1945 р. на Сапун-горі було відкрито воєнно-польовий музей, він та два пам’ятники арміям-учасницям штурму висоти стали основою для формування воєнного меморіального комплексу на Сапун-горі, присвяченого битві за Севастополь у роки Великої Вітчизняної війни. У 1950-ті рр. він знаходився у складі Музею Чорноморського флоту. Наприкінці 1950-х рр. за рахунок Херсонського Раднаргоспу були започатковані роботи зі створення Діорами «Штурм Сапун-гори 7 травня 1944 р.» (автори – художники студії воєнних художників ім. Б. М. Грекова П. Т. Мальцев, Г. І. Марченко і М. С. Прісєкін). Роботи зайняли 1,5 року, будівля для діорами перебудовувалася з споруди воєнно-польового музею за проектом В. П. Петропавловського. Відкриття діорами відбулося 4 листопада 1959 р. Вона відображує найбільш напружений момент бою за Сапун-гору у 1944 р.

Історія оборонної вежі Малахового кургану увібрала в себе побудову її у липні 1854 р. як фортеці, зруйнування її верхнього ярусу у жовтні 1854 р. під час першого бомбардування міста англо-французькими військами, розміщення в ній під час оборони міста 1854–1855 рр. церкви,

порохового складу, перев’язочного пункту. На початку XX століття вежа вже була пам’яткою (з проведенням реставрації), але ще не була музеєм. Під час другої оборони міста в ній розгорнуто

8

командний пункт батареї О. П. Матюхіна, сама вежа зазнала великих пошкоджень, згодом її довелося відбудовувати ледь не повністю. Про це свідчить фото з фондів НМГО і ВС. У 1950-ті роки вежа була музеєфікована Музеєм Чорноморського флоту, який проводив в ній реставраційні роботи. В 1962 р. її було включено до складу НМГО і ВС.

У 1967 р. був відкритий Будинок-музей севастопольських підпільників (або Будинок-музей Севастопольського комуністичного підпілля), який розташовано по Лабораторному шосе (нині вул. В. Д. Ревякіна) № 46 (в 1942–1944 рр. центр боротьби з фашистськими загарбниками під керівництвом В. Д. Ревякіна (з 1943 р. Комуністична підпільна організація боротьби в тилу у німців)). Музеєфікація будинку надала поштовху розвитку у музеї вивчення історії міста у 1942–1944 рр. В 1973 р. до складу музею включено Собор Рівноапостольного великого князя Володимира на Міському пагорбі, який поєднує в собі культову пам’ятку на честь хрещення в Херсонесі князя Володимира, пам’ятку архітектури та історичну пам’ятку – у його склепі поховані видатні діячі Чорноморського флоту Російської Імперії (всього 13 осіб).

У підрозділі 2.3 «Розвиток НМГО і ВС в якості музейного комплексу» проаналізовані всі основні структурні зміни у музеї за період 1960–2009 рр., в цілому розглянуті другий і третій етапи його історії з співвіднесенням з загальним станом музейної справи та діяльністю інших музейних установ України.

Основою для прийняття рішення про об’єднання Панорами і Діорами в 1960 р. в єдину музейну установу стало: схожість їх за тематикою увічнення героїчного минулого Севастополя, належність до пам’яток батального живопису, схожість засобів музеєфікації об’єктів. Визначено поступове введення тем історичних досліджень: спочатку історія двох оборон міста (під час Кримської і Великої Вітчизняної воєн), підпільної боротьби у роки німецько-фашистської окупації і його визволення від німецько-фашистських загарбників у травні 1944 р.; після 1968 р. – загальна історія Севастополя з 1783 р. до нинішнього часу.

1970-ті рр. – час найвищого розквіту музею, час формування його основних тематичних колекцій, створення основних наукових праць, ін. На зламі 1980-х рр. музей – великий музейний комплекс із 6 об’єктами, 5 – відкриті для відвідування, фондова колекція зросла майже до 100 тис. музейних предметів і матеріалів допоміжного обліку. Найбільш суперечливими роками історії музею є 1990-ті рр. з поєднанням відмови від всіх ідеологічних навантажень у роботі та фінансовими труднощами, які привели до згортання ряду експозиційних проектів, різкого скорочення відвідування об’єктів музею.

Всі основні структурні зміни у НМГО і ВС були обумовлені розширенням видів діяльності музею та соціально-економічними факторами. В різні роки у музеї функціонували науково-дослідні відділи: Кримської та Великої Вітчизняної воєн, радянського та дореволюційного періодів історії Севастополя, в 1973–2003 рр. – відділ охорони пам’яток. Зараз у музеї 18 підрозділів, серед яких дві філії – Панорама і Діорама, 3 науково-дослідних відділів: історія

9

Севастополя з 1917 р., Севастопольське підпілля, Оборонна вежа Малахового кургану; відділи: науково-просвітницької, науково-фондової, методичної і екскурсійної роботи, редакційно-видавничий, реставраційний, наукова бібліотека, адміністрація, комп’ютерний, ін. В 1960–1965 рр. музей мав статус державного, з 1964 р. віднесений до музеїв першої категорії. 14 травня 2008 р. за Діораму Указом Президента України музею надано статус Національного.

В розділі 3 «Основні напрямки діяльності НМГО і ВС» проаналізовані в історичному вимірі: наукове комплектування фондів, експозиційна діяльність, науково-дослідна та науково-масова робота НМГО і ВС з врахуванням загальних вимог до цих видів діяльності, їх історичного розвитку.

В підрозділі 3.1 «Комплектування фондів в НМГО і ВС» розглянуті принципи, джерела та характер поповнення фондів НМГО і ВС. Виявлено, якщо у 1960 р. в фондах НМГО і ВС нараховувалося 1320 од. музейних предметів, то на 2009 р. – понад 180 тис. музейних предметів основного та матеріалів науково-допоміжного обліку. Майже за 50 років зростання фондів склало приблизно 100 разів. Середні ж світові показники: збільшення фондових колекцій кожні 20-25 років відбувається в середньому вдвічі. Серед джерел надходження музейних предметів: обмінні фонди музеїв СРСР, архівні установи Росії, України, Криму, експедиції, розкопки та обстеження місць боїв часів Кримської та Великої Вітчизняної війни, подарунки, фотофіксація, ін. В НМГО і ВС чітко дотримуються норм наукового комплектування фондів; активно використовують комплексний підхід комплектування, проробляють перед збором матеріалів теоретичні питання історії Севастополя, активно здійснюють сканування фото і документів для запису їх на цифрові носії.

Наукова паспортизація музейних предметів у НМГО і ВС почалася у 1962 р., до 1975 р. це коротка за змістом інвентарна картка або паспорт; з другої половини 1970-х рр. паспорт поступово починає перетворюватися на коротке, але досить містке наукове дослідження з обов’язковою увагою до всієї інформації щодо «легенди» (відомостей, які зібрані «навколо» предмету).

В пункті 3.1.1 «Основні характеристики фондової колекції НМГО і ВС» досліджені основні складові фондової колекції НМГО і ВС з формування її видових підрозділів. Це, перш за все, колекція основного фонду, науково-допоміжного та обмінного. Наукова бібліотека і науковий архів – окремий структурний підрозділ музею.

Сучасний розподіл фондів за секторами зберігання: документальному, фото-негативному, речовому, образотворчому – склався тільки в середині 1970-х рр. Система інвентарних літерних позначень предметів основного обліку: АФ – фотографії, ОН – негативи, Гр. – грамплатівки, А – документи (до 1970-х рр. ще і фото, листівки, графіка, книги), К – книги, В – основні речові предмети, М – обмундирування, О – зброя, предмети озброєння (відповідає російському


10

«оружие»), З – знамена, вимпели, Б – листівки, Ф – марки, конверти, Н – ордени, медалі, знаки, значки, монети, Г – графіка, Ж – живопис, С – скульптура.

Найбільшим в музеї є документальний фонд, у ньому зберігається понад 80 тис. предметів. Серед найважливіших підрозділів фото-негативної колекції: фотоматеріали з історії оборони Севастополя 1941–1942 рр., наприклад, фото (негатив) мінометної обслуги 456-го стрілецького полку 109-ї стрілецької дивізії на позиціях 1942 р. (Фото Б. Ейберга ); фото про життя оточеного міста в 1941–1942 рр.; в т.ч. фото «В підземному гуртожитку особкомбінату № 1»; фотодокументи з історії Балаклавського рудоуправління ім. О. М. Горького, підприємства, що забезпечує бюджет сучасного Балаклавського району; фотодокументи з діяльності імператорського, радянського і російського ЧФ; фотодокументи з історії становлення українських Військово-Морських Сил, в т.ч. фото СКР 112 в Північній бухті Севастополя, корабель першим підняв український прапор, та ін. Основа образотворчого фонду – етюди Ф. О. Рубо до панорами «Штурм 6 червня 1855 р.» і її фрагменти.

До справи обліку і збереження фондів значний внесок зробили: Н. О. Грекова, В. Г. Бокова,

К. І. Ігумнова, Р. А. Мазна, Л. В. Барановська, Н. А. Неврова, Л. Мартинова, І. І. Іванкіна,

С. М. Шевченко, К. Г. Сапранкова, Т. М. Реснянська, Є. М. Князєва, Н. П. Брагіна та інші.

Поповненню основних її підрозділів сприяли: М. П. Авраменко, І. Ю. Агішєва,

О. О. Балакшина, Л. В. Барановська, С. В. Вєнюкова, Ю. В. Волкова (Стогній), О. М. Гавришева, Л. В. Голикова, І. А. Дьяконова, В. В. Єгоренко, О. А. Завгородня, С. В. Костюченко,

А. Т. Кравець, В. В. Крестьянніков, Р. С. Куликов, С. П. Лесдорф (Гюнерфаут), В. С. Лосєв,

Р. А. Мазна, І. В. Нікітіна, І. В. Островська, М. В. Петренко, І. С. Попова, М. Г. Рябова,

К. Г. Сапранкова, В. С. Сміян, Л. М. Смульська, О. І. Сорокіна, І. К. Спиридонова, В. Г. Шавшин, Н. В. Шебек, ін.

Встановлено знаходження на науково-допоміжному обліку значної кількості оригінальних предметів, у зв’язку з жорстким відбором надходжень до фондів музею за станом збереження і значущості. Наведені деякі особливості паспортизації музейних предметів. Факти описані в порівнянні з іншими музеями України.

Показано, що паспортизація музейних предметів відбувається до їх надходження до фондів музею, а не навпаки, що характерно для інших музеїв України. Це значно підвищує якість самої паспортизації.

Виявлено наявність у фондах НМГО і ВС значної колекції репродукційних негативів, які дозволили сформувати бази даних копій архівних документів, фото, які в оригіналах, за різних обставин, недоступні, другі примірники цінних знімків тощо.

У пункті 3.1.2 «Історія формування в фондах НМГО і ВС тематичних колекцій» розглянуто особливості формування основних тематичних блоків колекції музею. З’ясовано: тематичні колекції НМГО і ВС охоплюють всі основні етапи становлення і розвитку міста

11

Севастополя, Чорноморського флоту, Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Центральні теми комплектування фондів – історія севастопольської панорами, Кримської війни, двох оборон Севастополя, визволення міста від німецько-фашистських загарбників. В формуванні колекції з історії Кримської війни у 1960–1970-ті рр. значну допомогу надали фонди центральних музеїв СРСР та УРСР.

У 1980-ті рр. в музеї звернули пильну увагу на старанне обстеження місць базування союзних військ під Севастополем в 1854–1855 рр. (П. М. Ляшук). В колекції з історії Севастополя 1783–1917 рр. переважають документи приватного характеру, речові предмети. Основний матеріал з історії революційного руху в місті на початку XX століття, історії революцій 1917 р. і Громадянської війни 1918–1920 рр. сформований в 1970-ті рр., тому він переважно відображає боротьбу прибічників більшовиків за радянську владу. Встановлена нерівномірність надходжень музейних предметів з історії Севастополя 1921–1941 рр., недостатність матеріалів з негативних сторін становлення в місті радянської влади.

Доведено, що колекції з історії міста у роки Великої Вітчизняної війни та другої половини XX ст. зосередили багато персональних комплексів, вони більш різнопланові. Серед предметів воєнного періоду, наприклад, матеріали щодо генерала М. О. Острякова, командуючого Військово-Повітряними Силами ЧФ.

Розглянуті особливості формування тематичних колекцій з історії Балаклави, Радянського та Російського Чорноморського флоту, Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

У підрозділі 3.2 «Експозиційна діяльність НМГО і ВС» розглянута робота музею із створення постійних та тимчасових експонувань своїх колекцій, деякі аспекти реставраційних робіт.

Для експозицій НМГО і ВС характерний тематично-хронологічний принцип, найбільш поширений серед сучасних вітчизняних музеїв. Нині в музеї 4 постійні історико-художні експозиції; експозиція відсутня тільки у Соборі Рівноапостольного великого князя Володимира. Основні експозиційні об’єкти музею – Панорама «Оборона Севастополя 1854–1855 рр.» і Діорама «Штурм Сапун-гори 7 травня 1944 р.».

Аналіз експозицій музею в історичному вимірі довів, що у їх основі є намагання постійного пошуку покращення всіх складових будь-якого експонування музею, думка: «будь-яка, хоч найгарніша експозиція має свій термін існування», що вимагає від музею постійно проводити роботи із створення нових експозицій.

Виявлено, що підхід до всіх експозицій сформувався поступово. Наприклад, перша експозиція у панорамі (1954 р., автор Б. М. Росейкін) відзначалася безсистемністю. Повномасштабні експозиції у ній почали створюватися тільки з 1970 р. після побудови нового залу. Тема експозиції: «Панорама «Оборона Севастополя 1854–1855 рр.» – пам’ятка народному подвигу». Основні завдання – підготовка до перегляду панорами шляхом поєднання матеріалів з

12

історії першої оборони Севастополя та історії самого твору, з обов’язковим експонуванням етюдів, фрагментів панорами Ф. О. Рубо. Виняток – експозиція 1988 р. (автори А. А. Косарева,

С. П. Лесдорф), присвячена цілком історії панорами.

Експозиція в діорамі завжди мала воєнно-історичний характер, охоплювала всі основні події битви за Севастополь в 1941–1944 рр. (вперше у складі НМГО і ВС була створена у 1960 р.) Риси її вдосконалення – поступове збільшення речових предметів, у тому числі й з місць боїв. Домінанти експозиції в Оборонній вежі Малахового кургану за темою: «Малахів курган – пам’ятка двох оборон» – електрифікована карта оборонних укріплень Севастополя в 1854–1855 рр., невелика діорама «Підземно-мінна війна» (автор Ф. Д. Кутінов) і реконструкція командного пункту батареї О. П. Матюхіна. Авторами експозицій виступали, зокрема, В. Г. Шавшин і

П. М. Ляшук. Експозиція в Будинку-музеї севастопольських підпільників розподілена на дві частини: історичну і меморіальну, остання формувалася поступово до кінця 1970-х рр. Надана також коротка характеристика Музею Севастопольської Червонопрапорної комсомольської організації, що існував в складі НМГО і ВС в 1978–1991 рр. Розглянуті і основні види тимчасових експонувань: пересувні і стаціонарні фотовиставки, стаціонарні виставки з залученням речових предметів в залах, на музейних святах, творчих звітах міста в Києві. Серед нереалізованих музейних проектів експозиції: з історії Севастополя з 1783 р. по наші дні, з історії Собору Рівноапостольного великого князя Володимира, меморіалу героїчним захисникам на мисі Хрустальний (технічні та фінансові фактори), Будинку-музею Двічі Героя Радянського Союзу

І. Д. Папаніна, уродженця Севастополя (відсутність фінансів, відібрання приміщення), з історії Балаклави з VIII ст. до н.е. до сьогодення. (Над меморіалом, музеєм Папаніна, історії Балаклави робота продовжується).

У підрозділі 3.3 «Науково-дослідна діяльність НМГО і ВС» були проаналізовані основні напрями наукових досліджень у музеї у 1960–2009 рр. З’ясовано: в музеї традиційно працюють над написанням наукових довідок і довідкових матеріалів, текстів просвітницьких лекцій, оглядів і каталогів фондових колекцій, статей, тематико-експозиційних планів експозицій тощо. У відповідності зі своїм профілем НМГО і ВС проводить вивчення історії Севастополя з 1783 р. (моменту заснування) до наших днів, історії панорамного і діорамного мистецтва, творчості художників Севастополя, з історії Балаклави датування розширено до VIII століття до н. е.

Основних успіхів у наукових дослідженнях в музеї досягли у вивченні історії Кримської війни, оборони Севастополя 1854–1855 рр. та історії панорамного мистецтва. Виявлений такий не стандартний вид наукової роботи як доопрацювання паспортної документації на предмети музейного значення, раніше здані в фонди музею. Серед найважливіших робіт: дослідження подій першої оборони Севастополя П. М. Ляшука, мистецтвознавчі роботи Л. В. Барановської, роботи з історії з’єднань морської піхоти у 1941–1942 рр. В. С. Сміяна, берегової оборони в ті ж часи –


13

Л. Г. Рєпкова, дослідження з історії севастопольської панорами Н. В. Шебек, Л. В. Голикової,

С. В. Костюченко, С. П. Гюнерфаут. Останні дослідження у музеї дозволили вважати, що музей має дві рівноцінні пам’ятки батального живопису.

У підрозділі 3.4 «Масова науково-просвітницька робота» проаналізовані основні види науково-просвітницьких заходів музею в 1960–2009 рр. (тематичні вечори, усний журнал, кінолекторії, лекції), встановлені особливості розвитку екскурсійного обслуговування різних верст населення (наприклад, екскурсії для школярів розробляються з 1961 р.).

Встановлено значну роботу щодо застосування музеєм заходів з музейної педагогіки, на жаль, в основному тільки за рахунок спеціальної екскурсійної програми. Основна спрямованість масових заходів 1960–1980-х рр. – патріотичне виховання на основі популяризації героїчного минулого, а при освіті дорослого населення – роз’яснення рішень радянської влади, зокрема, на селі за допомогою агітбригад за музейними традиціями того часу. В 1970-ті рр. були вдосконалені всі методичні розробки з проведення екскурсій на його об’єктах. В 1987 р. було оформлено перспективну комплексну програму для школярів (лекції, екскурсії, пересувні виставки).

Сучасні основні масові заходи музею: музейні свята – День Історичного бульвару, Прапори Слави. В 2000-і рр. в музеї були стандартизовані основні вимоги написання і читання музейних лекцій, для гармонійного поєднання теоретичних наукових розробок в музеї і відомостей фондової колекції, опрацьовані зразки введення показу ілюстрацій із фотопортфелю. В 1998 р (з доробкою у 2008 р.) була введена програма «Музей – підростаючому поколінню». Для екскурсій цієї програми характерні прийоми: ігрової форми, ролевих ситуацій, словесних реконструкцій («Воєнна таємниця» – екскурсія по діорамі для молодших школярів та дошкільнят, автор Н. С. Чехленко), прийоми запитань та відповідей, умовного діалогу, цитування віршів, загадки («Таємниця зеленого листка» про флору Історичного бульвару та Малахового кургану), цитування уривків літературних рядків («Лев Толстой – учасник оборони Севастополя 1854–1855 рр.) тощо.

В основних екскурсіях для дорослих на об’єктах музею, наприклад, при показі полотна панорами, обов’язково надається характеристика цього виду образотворчого мистецтва, теж саме і при аналізі полотна діорами; в діорамі (зал) активно використовується цитування фронтових листів. В екскурсії Володимирським собором органічно поєднані характеристики архітектурних деталей храму, його церковного живопису, історії його будівництва і розпису; життєвого шляху 4-х адміралів, похованих у нижньому храмі.

^ Розділі 4 «Розвиток соціокультурних зв’язків Національного музею героїчної оборони і визволення Севастополя» містить аналіз напрямів взаємодії музею з різними верствами суспільства, його досягнень щодо всіх видів його діяльності в рамках музейної справи України, результати його видавничої роботи.

У підрозділі 4.1 «Внесок НМГО і ВС у розвиток музейної справи України» проаналізовані основні досягнення музею. Встановлено – у 1960-ті рр. музей був важливим

14

методичним центром введення методик воєнно-патріотичного та історичного виховання, екскурсійної і лекційної роботи. З’ясовано, що вже у 1960–1970-ті рр. масова робота в музеї базувалася на подіях історії Севастополя, а не тільки на загальносоюзних ідеологічних установках, хоч їх вплив також простежується.

Ще у 1960 р. в НМГО і ВС стали формувати індивідуальний підхід до відвідувачів через розробки окремих екскурсій для різних категорій відвідувачів. Основні досягнення 1970-х рр.: формування чітких рекомендацій щодо екскурсій на його об’єктах з використанням всіх основних екскурсійних прийомів. Досягнення 1980-х рр. – введення вперше в Україні класичного наукового паспорту, розширених анотацій; комплексної науково-дослідної програми «Старе місто». Серед основних досягнень музею в 1990-ті рр. – заходи по залученню місцевого населення в музей для подолання різкого скорочення відвідування музейних експозицій і заходів через економічну кризу (у 1960–1980-і рр. музей відвідувало щорічно більш ніж 2 млн. осіб).

Місячники по пільговому обслуговуванню різних категорій місцевого населення дали свої результаті. Так, в 1992 р. музей всього відвідало 450 тис. осіб., у 1993 р. вже 630 тис. осіб., а у 1994 р. – 712 тис. осіб, в подальшому відвідування зафіксувалося на межі між 500 і 600 тис. осіб. У 2000-ті рр. стали активно впроваджуватись новітні технічні засоби по підготовці своїх видань, створений власний сайт, розпочата робота зі створення електронної бази даних фондів музею та ін.

У підрозділі 4.2 «Взаємовідносини музею з соціумом: історія і сучасність» розглянуті:

1) взаємовідносини з владою, яке бачиться нам як відносно рівне протягом всієї історії НМГО і ВС; 2) взаємовідносини з відвідувачами – шанування чергового мільйонного відвідувача, соціологічні дослідження щодо мотивації відвідування об’єктів музею у 1970–1980-х рр. (А. Л. Шахман), книги відгуків відвідувачів (звичайних і видатних) (наприклад у книзі Діорами в 1979 р. розписався Л. І. Брежнєв), проведення днів відкритих дверей на об’єктах музею, введення комплексних та пільгових квитків, безкоштовне відвідування музею людьми похилого віку у період з жовтня по квітень та інше; 3) взаємовідносини з громадськими та іншими організаціями – шефське обслуговування села в 1960–1980-ті рр., відроджено в 2009 р.; читання шефських лекцій в установах та військових частинах міста, надання методичної допомоги музеям на громадських засадах (Е. Мешкова, Н. С. Павшенко), участь в справі охорони пам’яток міста з 1973 по 2003 рр. (виявлення, опис, контроль, ремонт, складання реєстрів) (А. А. Ляховіч, Є. М. Дороніна,

В. Г. Шавшин, І. С. Попова), робота над зводом пам’яток України (2000-ті рр. В. Г. Шавшин,

І. С. Попова, І. В. Островська). Щодо міжнародних зв’язків музею встановлено, що його включили в міжнародну раду панорам, адміністрація музею – постійний учасник конференцій цієї ради, в 2005 р. на своїй базі музей приймав міжнародну конференцію з історії панорамного мистецтва, зібрав представників панорам із Росії, Бельгії, Польщі, Швейцарії.

У підрозділі 4.3 «Розвиток видавничої діяльності Національного музею героїчної оборони і визволення Севастополя» розглянуті всі основні види музейних видань, які створенні його співробітниками під його егідою. Виявлена робота в 1960–1990 рр. і з 2006 р. над путівниками по об’єктах музею, з 2000 р. видання буклетів по ним нового покоління. Серед авторів путівників: Н. В. Шебек, Т. І. Яковлєва, В. С. Сміян, В. П. Удод, К. Г. Сапранкова,

С. М. Войтенко, Е. М. Дороніна, В. Г. Шавшин, П. М. Авраменко, А. Т. Кравець, І. Ю. Агішєва,

О. І. Васіна, Р. С. Куликов, Л. М. Смульська, Н. Ф. Задорожна.

Серед наукових видань: збірка повідомлень музею 1969 р. видання, книги: Н. Ф. Задорожної «Вошедшие в бессмертие» (1972 р.), збірки статей «Історичні вулиці і пам’ятки», «Достойний поклонения» (1996 р.) в рамках програми «Старе місто» (перші посібники з історії Севастополя до 1917 р. для школярів), «Собор Рівноапостольного великого князя Володимира», «Севастопольській панорамі 100 років».

Значне місце в видавничій діяльності музею займає публікація мартирологічних досліджень П. М. Ляшука щодо встановлення біографій офіцерів, загиблих в часи першої оборони Севастополя, два видання енциклопедичного довідника «Севастополь», унікального видання з історії міста, яке охоплює всі її періоди, робота над Книгою Пам’яті м. Севастополя – вийшло вже 6 томів цього видання, де зафіксовані більш ніж 100 тис. прізвищ людей, що загинули, зникли без вісті під Севастополем у роки Великої Вітчизняної війни, севастопольців, що загинули на інших

фронтах, військовослужбовців, що загинули в мирні часи, воїнів-інтернаціоналістів тощо.

  1   2



Похожие:

Національна академія наук україни українське товариство охорони пам`яток історії І культури центр пам`яткознавства нікітіна Ірина Віталіївна удк 94(4) «1945/2009» iconНаціональна академія наук україни українське товариство охорони пам’яток історії та культури центр пам’яткознавства сердюк олена Михайлівна
Робота виконана у відділі історичного пам’яткознавства Центру пам’яткознавства Національної академії наук України й Українського...
Національна академія наук україни українське товариство охорони пам`яток історії І культури центр пам`яткознавства нікітіна Ірина Віталіївна удк 94(4) «1945/2009» iconНаціональна академія наук україни українське товариство охорони пам’яток історії та культури центр пам’яткознавства
Робота виконана у відділі культурної спадщини Центру пам’яткознавства Національної академії наук України І українського товариства...
Національна академія наук україни українське товариство охорони пам`яток історії І культури центр пам`яткознавства нікітіна Ірина Віталіївна удк 94(4) «1945/2009» iconОхорона та використання пам’яток історії та культури в автономній республіці крим (1991 – 2006 рр.)
Робота виконана у відділі історичного пам’яткознавства Центру пам’яткознавства Національної Академії наук України І українського...
Національна академія наук україни українське товариство охорони пам`яток історії І культури центр пам`яткознавства нікітіна Ірина Віталіївна удк 94(4) «1945/2009» iconУкраїнське товариство охорони пам’яток історії та культури науково-дослідний центр «часи козацькі» центр пам’яткознавства нан україни І утопік історико-культурна
Дослідження Богородицької та Старокодацької фортець у 2011 р
Національна академія наук україни українське товариство охорони пам`яток історії І культури центр пам`яткознавства нікітіна Ірина Віталіївна удк 94(4) «1945/2009» iconУкраїнське товариство охорони пам’яток історії та культури науково-дослідний центр «часи козацькі» центр пам’яткознавства нан україни І утопік історико-культурна асоціація «україна-туреччина» нові дослідження пам’яток козацької доби в україні збірник наукових праць Випуск 19.
Комплекси першої половини ХVІІІ ст з кол хут. Підусти поблизу Комсомольська
Національна академія наук україни українське товариство охорони пам`яток історії І культури центр пам`яткознавства нікітіна Ірина Віталіївна удк 94(4) «1945/2009» iconСтановлення І розвиток
Робота виконана у відділі історичного пам’яткознавства Центру пам’яткознавства Національної академії наук України І українського...
Національна академія наук україни українське товариство охорони пам`яток історії І культури центр пам`яткознавства нікітіна Ірина Віталіївна удк 94(4) «1945/2009» iconРомадін Сергій Володимирович
Робота виконана в відділі історичного пам’яткознавства Центру пам'яткознавства Національної академії наук України І українського...
Національна академія наук україни українське товариство охорони пам`яток історії І культури центр пам`яткознавства нікітіна Ірина Віталіївна удк 94(4) «1945/2009» iconУдк 904 (477): 340 становлення та розвиток нормативної бази охорони пам’яток археології в україні
Робота виконана у відділі культурної спадщини Центру пам’яткознавства нан україни І українського товариства охорони пам’яток історії...
Національна академія наук україни українське товариство охорони пам`яток історії І культури центр пам`яткознавства нікітіна Ірина Віталіївна удк 94(4) «1945/2009» iconУкраїнське товариство охорони пам’яток історії та культури центр пам'яткознавства нан україни І утопік      «відлуння віків»
Редакційна колегія: М. Пархоменко (головний редактор), В. Акуленко, М. Бур’янова, В. Горбик, Г. Івакін, О. Реєнт, М. Селівачов, Л....
Національна академія наук україни українське товариство охорони пам`яток історії І культури центр пам`яткознавства нікітіна Ірина Віталіївна удк 94(4) «1945/2009» iconАвтореферат на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Київ 2012 Дисертацією є рукопис
Робота виконана у відділі історичного пам’яткознавства Центру пам’яткознавства нан україни І українського товариства охорони пам’яток...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов