Андрес ганна Олександрівна охорона культурної спадщини україни в контексті світових інтеграційних процесів icon

Андрес ганна Олександрівна охорона культурної спадщини україни в контексті світових інтеграційних процесів



НазваниеАндрес ганна Олександрівна охорона культурної спадщини україни в контексті світових інтеграційних процесів
страница1/3
Дата конвертации13.11.2012
Размер403.36 Kb.
ТипАвтореферат
скачать >>>
  1   2   3




Національна Академія наук України

Українського товариства охорони пам’яток історії та культури

Центр пам’яткознавства


УДК 351.852:069.1:791


АНДРЕС Ганна Олександрівна




ОХОРОНА КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ СВІТОВИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

(друга половина ХХ початок ХХІ століття)




Спеціальність 26.00.05 – музеєзнавство. Пам’яткознавство


Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук





Київ – 2009


^ Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі історичного пам’яткознавства Центру пам’яткознавства Національної Академії наук України і Українського товариства охорони пам’яток історії і культури.


Науковий керівник:

кандидат історичних наук, доцент

^ Титова Олена Миколаївна,

Центр пам’яткознавства НАН

України і Українського товариства

охорони пам’яток історії та культури,

директор


Офіційні опоненти:


доктор географічних наук, професор^ Тютюнник Юліан Геннадійович,


кандидат історичних наук,

Катаргіна Тетяна Іванівна



Захист відбудеться 28 травня 2009 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.252.01 у Центрі пам’яткознавства НАН України і УТОПІК (адреса: 01015, м. Київ, вул. І. Мазепи, 21, корп. 19).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК (адреса: 01015, м. Київ, вул. І. Мазепи, 21, корп. 19).


Автореферат розіслано «__» _______________ 2009 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат технічних наук В. О. Константинов


^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми дослідження. Ставлення до пам’яток історії і культури є показником рівня розвитку держави та духовної зрілості її громадян. Цілеспрямована діяльність державних органів охорони пам’яток для передачі культурних цінностей майбутнім поколінням, їх ефективного використання в суспільному житті сприяє самоідентифікації нації, уособлює її самобутність і має соціально-значиму функцію підтримки стабільності і сталого суспільного розвитку. Успіх процесу інтеграції України до Європейського співтовариства залежить від багатьох чинників, серед яких є гармонізація національних норм, вимог та правил із європейськими та міжнародними, в тому числі і в галузі охорони культурного надбання. Охорона культурної спадщини сьогодні визначається як пріоритетний напрям зовнішньої культурної політики держави, де серйозна увага приділяється питанню багатостороннього і двостороннього культурного співробітництва та членству в міжнародних організаціях. Історико-культурна спадщина є важливим ресурсом стратегічного розвитку держави, вагомою складовою культури людської цивілізації, яка визначає відповідальність України за її збереження.

У ХХ ст. та на початку ХХІ ст. відбувається формування і активізація діяльності міжнародних організацій, функції яких, поряд з економічними і політичними, стосуються сфери збереження культурної спадщини. Для покращення рівня її охорони на територіях держав-членів цих організацій формуються загальні принципи пам’яткоохоронної галузі.

Кардинальні зміни у світі, пов’язані з відмовою від політики конфронтації та поглибленням міжнародної співпраці, створили нові унікальні можливості. Роки незалежності стали часом складних реформ як в українському суспільстві, так і у сфері охорони культурної спадщини. Ці процеси відбуваються доволі інтенсивно, однак не завжди вони спрямовані у напрямку, оптимальному для розвитку національної культури. Свідченням уваги держави, що приділяється питанням охорони культурної спадщини є ратифікація Україною найбільш авторитетних Конвенцій UNESCO і Ради Європи і впровадження їх положень у пам’яткоохоронну практику держави.

Актуальність вивчення діяльності міжнародних структур у сфері охорони культурної спадщини продиктована кризовою ситуацією, в якій на сьогодні знаходиться пам’яткоохоронна галузь України в умовах трансформаційних процесів. Повсякденна реальність загрожує фізичному існуванню пам’яток. Культурна спадщина нашої держави втілена в 130 тис. нерухомих пам’ятках історії і культури, і тільки 35% з них знаходиться в задовільному стані. До того ж, на сучасному етапі, особливого значення набуває необхідність визначення стану охорони пам’яток в Україні в умовах реформування державної системи управління галуззю, а також –ролі держави у формуванні і реалізації міжнародних відносин під час інтеграції до міжнародних організацій у зазначеній сфері, аналіз досягнень, помилок і прорахунків у державній політиці та їх наслідки на стан збереження культурної спадщини; вивчення міжнародного досвіду та перспектив розширення міжнародної співпраці в цій галузі.

Питання інтеграційних процесів на сучасному етапі розглядалися істориками, політологами, фахівцями у сфері культурології та права, однак не піддавалися спеціальному науковому дослідженню в галузі пам’яткознавства. Вище зазначене свідчить про необхідність теоретичного дослідження проблем, напрямів і можливостей застосування міжнародних вимог щодо практичних заходів збереження пам’яток історії і культури України, аналізу наявних і можливих форм співробітництва, закономірностей, протиріч, а також оцінки перспективи спільної роботи з міжнародними структурами та вироблення науково обґрунтованих пропозицій із подальшого вдосконалення і підвищення ефективності заходів охорони культурної спадщини України.

^ Зв’язок з науковими програмами і темами. Дисертаційне дослідження виконувалось в рамах науково-дослідної роботи Українського центру культурних досліджень Міністерства культури і туризму України: при підготовці звіту України – Рада Європи Культурна політика в Україні: аналіт. огляд / [під ред. О. Гриценка.] автором одноосібно виконано Розділ 4. «Історична та культурна спадщина» (4.1. Нерухомі пам’ятки, заповідники; 4.2. Музеї), та підготовка «Методичних рекомендацій на занесення пам’яток культури до Списку пам’яток всесвітнього значення UNESCO».

Об’єктом дослідження є інтеграційні процеси в державній політиці охорони культурної спадщини України, реалізація міжнародних вимог щодо пам’яткоохоронної справи на національному рівні.

^ Предметом дослідження є шляхи і напрями реалізації прикладних завдань з охорони і використання культурного надбання України відповідно до вимог міжнародних організацій UNESCO та Ради Європи.

^ Хронологічні межі дослідження визначаються, з одного боку, першим етапом становлення діяльності UNESCO після закінчення Другої Світової війни (прийняття Конвенції UNESCO «Про захист культурних цінностей в випадку збройного конфлікту» і приєднання до неї УРСР); з іншого – активізацією співпраці України з міжнародними організаціями UNESCO та Радою Європи в період незалежності, та приєднанням до найавторитетніших конвенцій і впровадженням їх положень в пам’яткоохоронну практику.

^ Метою дослідження є комплексне вивчення ролі міжнародних організацій і аналіз сформованих ними вимог щодо вдосконалення національної політики у сфері охорони культурної спадщини, а також визначення рівня відповідності пам’яткоохоронної системи України міжнародним стандартам в умовах інтеграційних процесів.

Реалізація поставленої мети вимагає вирішення наступних завдань:

  • на основі комплексного аналізу документів міжнародних організацій (UNESCO, ICOMOS, Рада Європи) визначити і конкретизувати основні вимоги і напрями впливу на покращення стану національної системи охорони культурної спадщини, встановлені міжнародною практикою;

  • дослідити сучасний стан, особливості і проблеми механізму реалізації української політики у сфері збереження культурної спадщини;

  • визначити роль і функції державних інститутів у реалізації політики збереження культурної спадщини, підкреслити провідну роль держави в цій галузі;

  • провести аналіз вимог міжнародних урядових і неурядових організацій, виробити оцінку ефективності форм взаємодії державних органів виконавчої влади і міжнародних об’єднань у галузі охорони пам’яток з метою встановлення перспектив розвитку і напрямів її удосконалення в умовах трансформаційних процесів реформування політичної системи;

  • проаналізувати відповідність розвитку пам’яткоохоронної справи України до визначених міжнародних напрямів;

  • обґрунтувати висновок про необхідність створення ефективної державної системи охорони культурної спадини і впровадження міжнародних стандартів із урахуванням національної специфіки галузі.

^ Методи дослідження. Дисертаційне дослідження базується на структурно-функціональному і порівняльному підходах щодо аналізу діяльності міжнародних організацій і державних інститутів у галузі охорони пам’яток. Під час узагальнення емпіричного матеріалу використані загальнонаукові методи (індукція, дедукція, аналіз, синтез). Характер роботи обумовив необхідність міждисциплінарного підходу, що дозволяє досліджувати проблему комплексно. Порівняльно-історичний метод наукового аналізу форм і методів регулювання охорони культурної спадщини, комплекс засобів наукового пізнання соціальних процесів знайшли відображення в системі підходу щодо предмета дисертаційного дослідження.

^ Наукова новизна результатів дослідження полягає в постановці проблеми і обґрунтуванні необхідності визначення комплексу сформованих міжнародною спільнотою вимог щодо охорони культурної спадщини, а також у спробі автора дисертаційного дослідження визначити відповідність національної пам’яткоохоронної системи України рекомендаціям міжнародної спільноти в умовах світових інтеграційних процесів, враховуючи національну специфіку.

Елемент новизни дослідження полягає в обґрунтуванні необхідності удосконалення державної системи охорони культурної спадщини в напрямах фінансування, меценатства, розвитку співпраці з міжнародною спільнотою, вивченні та застосуванні набутого ними досвіду (UNESCO і Рада Європи).

До того ж, йдеться не тільки про збереження окремих пам’яток, а й про включення у реалії сучасного світу всієї культурної спадщини в її цілісності і різноманітті, що охоплює як самі об’єкти, що підлягають збереженню, так і середовище, у якому вони існують. Важливу роль при здійсненні і розвитку такого підходу відіграють державні та регіональні органи охорони культурної спадщини.

^ Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертації використані під час виконання наукового дослідження в рамках стипендіальної програми ім. Л. Кіркланда (м. Варшава) та при підготовці навчальних курсів «Законодавство у сфері пам’яткоохоронної і музейної діяльності», «Охорона і використання пам’яток історії і культури» для студентів кафедри «Охорона культурної спадщини і музеєзнавство» Київського національного університету культури і мистецтв. Рекомендації дисертації можуть бути корисні для формування пропозицій щодо вдосконалення сучасної державної політики в галузі охорони культурної спадщини України, приведення українського пам’яткоохоронного законодавства у відповідність до міжнародних стандартів, а також вироблення рекомендацій щодо підвищення якісного рівня практичних заходів пам’яткоохоронної діяльності та прискорення інтеграційних процесів пам’яткоохоронної теорії і практики.

^ Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація пройшла обговорення на кафедрі «Охорони культурної спадщини і музеєзнавства» Київського національного університету культури і мистецтв України. Основні результати дослідження опубліковані в наукових роботах, викладені на міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях:

Другі Всеукраїнські Зарембівські читання «Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми і тенденції». Центр пам’яткознавства НАН України та Українське товариство охорони пам’яток історії та культури, Інститут біографічних досліджень Національної Бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, Київ. – 2009 р. (доповідь: «Вимоги до збере– ження рухомої спадщини в документах UNESCO та Ради Європи»); Шості культурологічні читання пам’яті В. Подкопаєва «Національний мовно-культурний простір України в контексті глобалізаційних та інтеграційних процесів». – Міністерство Культури і туризму України, Український центр культурних досліджень, Державна історична бібліотека України, Центр Польських і Українських студій НаУКМА, Інститут критики, Київ. – 2008 р. (доповідь: «Діяльність у сфері збереження нематеріальної культурної спадщини в добу глобалізації»); П’яті культурологічні читання пам’яті В. Подкопаєва, «Культурологічний дискурс сучасного світу: від національної ідеї до глобалізаційної цивілізації». – Міністерство Культури і туризму України, Музей українського народного декоративного мистецтва, Український центр культурних досліджень, Київ. – 2007 р. (доповідь: «Напрями розвитку музейної справи в контексті Європейської інтеграції»); Всеукр. наук.-практ. конференція «Духовна культура як домінанта українського життєтворення». – Міністерство Культури і туризму України, Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, Український центр культурних досліджень, Київ. – 2005 р. (доповідь: «Культурний туризм. Проблеми. Перспективи»); II Судацька міжнародна наукова конференція «Причорномор’я Крим, Русь в історії і культурі». – Київ – Судак. – 2004 р. (доповідь: «Конвенція про охорону всесвітньої спадщини та охорона пам’яток всесвітньої спадщини в Україні»); IV міжнародна науково-практична конференція «Реставрація музейних пам’яток в сучасних умовах. Проблеми та шляхи їх вирішення». – Національний науково-дослідний реставраційний центр. – Київ. – 2003 р. (доповідь: «Рада Європи та законодавство про реставрацію культурної спадщини»); IV Всеукраїнська краєзнавча конференція «Маловідомі імена, події, факти». – Дніпропетровськ. – 1999 р. (доповідь: «Актуальні проблеми застосування пам’яткоохоронного законодавства в Україні»).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображені в опублікованих статтях, тезах доповідей, виконаних автором одноосібно та у співавторстві в кількості 13 робіт. Із них 4 – у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.
  1   2   3



Похожие:

Андрес ганна Олександрівна охорона культурної спадщини україни в контексті світових інтеграційних процесів icon«Про внесення змін до деяких законодавчих актів в сфері охорони культурної спадщини»
Стаття 298. Незаконне проведення пошукових робіт на об'єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об'єктів...
Андрес ганна Олександрівна охорона культурної спадщини україни в контексті світових інтеграційних процесів iconПолтавський краєзнавчий музей
Розширення меж культурної спадщини в другій половині ХХ століття вимагає пошуку нових відповідей на запитання про взаємовідносини...
Андрес ганна Олександрівна охорона культурної спадщини україни в контексті світових інтеграційних процесів iconВолинський краєзнавчий музей
Розширення меж культурної спадщини в другій половині ХХ століття вимагає пошуку нових відповідей на запитання про взаємовідносини...
Андрес ганна Олександрівна охорона культурної спадщини україни в контексті світових інтеграційних процесів iconМузей ethoграфії та художнього промислу Інституту народознавства нану
Розширення меж культурної спадщини в другій половині ХХ століття вимагає пошуку нових відповідей на запитання про взаємовідносини...
Андрес ганна Олександрівна охорона культурної спадщини україни в контексті світових інтеграційних процесів iconНаціональний центр народної культури «Музей Івана Гончара» і
Розширення меж культурної спадщини в другій половині ХХ століття вимагає пошуку нових відповідей на запитання про взаємовідносини...
Андрес ганна Олександрівна охорона культурної спадщини україни в контексті світових інтеграційних процесів iconВсеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених «Управління інноваційним розвитком підприємств України в умовах світових інтеграційних процесів»
Запрошуємо Вас взяти участь у роботі Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених
Андрес ганна Олександрівна охорона культурної спадщини україни в контексті світових інтеграційних процесів iconЗакон України «Про охорону культурної спадщини», надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів. №
Дозволи, погодження і висновки, відповідно до ст. 6-1 Закон України «Про охорону культурної спадщини», надаються органами охорони...
Андрес ганна Олександрівна охорона культурної спадщини україни в контексті світових інтеграційних процесів iconНаціональний центр народної культури «Музей Івана Гончара» і Вінницький обласний краєзнавчий музей за підтримки Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України»
Розширення меж культурної спадщини в другій половині ХХ століття вимагає пошуку нових відповідей на запитання про взаємовідносини...
Андрес ганна Олександрівна охорона культурної спадщини україни в контексті світових інтеграційних процесів iconВитяг з протоколу №1 засідання постійної комісії з питань культури, історико-культурної спадщини, духовного
Пропозиції щодо створення робочої групи експертів з питань охорони історико-культурної спадщини
Андрес ганна Олександрівна охорона культурної спадщини україни в контексті світових інтеграційних процесів iconВитяг з протоколу №1 засідання постійної комісії з питань культури, історико-культурної спадщини, духовного
Пропозиції щодо створення робочої групи експертів з питань охорони історико-культурної спадщини
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов