Витяг налітичний звіт icon

Витяг налітичний звіт



НазваниеВитяг налітичний звіт
страница1/2
Дата конвертации05.01.2013
Размер413.01 Kb.
ТипВитяг
скачать >>>
  1   2

А
Витяг
НАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ


ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ДОСЛІДЖЕННЯ нормативних актів, які регулюють впровадження механізму соціального замовлення та подібних інструментів для вирішення соціальних проблем у містах та регіонах УКРАЇНИ

(2000-2010 роки)


1. мета, завдання та методика дослідження

Метою дослідження є аналіз нормативного, методичного та практичного забезпечення впровадження механізму соціального замовлення та подібних йому інструментів (муніципальних грантів та ін.) для розв’язання соціальних проблем у тих містах і регіонах України, де існує така практика (див додаток).

У процесі моніторингу були досліджені нормативні акти, прийняті органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади, які регламен-тують питання впровадження механізму соціального замовлення та подібних йому інструментів (муніципальних грантів та ін.) для вирішення соціальних проблем у тих 23 містах України, в яких впроваджено механізм соціального замовлення та подібні інструменти (муніципальних грантів та ін.) для вирішення соціальних проблем.

Аналіз місцевих нормативних актів та поточної практики застосування механізму соціального замовлення та подібних інструментів (муніципальних грантів та ін.) для вирішення соціальних проблем здійснювався шляхом безпосередніх контактів із керівництвом органів місцевого самоврядування міст і регіонів, які були обрані для дослідження, а також шляхом вивчення опублікованих матеріалів на офіційних веб-сайтах вказаних міст.

У процесі дослідження з’ясовувалося: на підставі яких локальних нормативно-правових актів і з якого часу у містах діє механізм соціального замовлення; чи приймалися зміни до цього акту; чи є в місті Програма соціального замовлення, яка затверджується міською радою і на який період вона приймається.

З’ясовувалося також, чи створена у місті конкурсна комісія з соціального замовлення, за якими критеріями підбирається її склад і чи є в складі комісії постійно діюча робоча група, яка відповідає за організацію підготовки та проведення конкурсів соціального замовлення; яким чином у містах визначаються найактуальніші, пріоритетні соціальні проблеми, які мають бути вирішені за допомогою механізму соціального замовлення; на вирішення проблем яких соціальних груп спрямовані номінації конкурсу; якими є вимоги до соціальних проектів, що подаються на конкурс і які вимоги до громадських організацій-учасників цього конкурсу.

При дослідженні з’ясовувалось також, які управління та служби мерії виступають у якості замовників у відповідних номінаціях, за якими критеріями вони призначаються; за якими критеріями конкурсна комісія оцінює соціальні проекти, які надійшли на конкурс; як визначається конкретна сума, яку виділяють з бюджету міста за підсумками конкурсу кожному з його переможців у рамках номінацій; з яких небюджетних джерел і в якій формі виконавцями соціального замовлення залучаються додаткові ресурси, що використовуються ними, крім тих, що виділяються з міського бюджету; у яких місцевих ЗМІ (газетах, радіо, телебачення), у якій формі і як часто протягом поточному року висвітлювався процес підготовки та проведення конкурсу соціальних проектів. Детально методика дослідження наведена у розділі І цього Аналітичного звіту.

Усі отримані відповіді були уважно проаналізовані і, за необхідності, уточнені шляхом повторного звернення до відповідних міст і регіонів. Зведені результати обробки отриманої інформації наведені у таблицях 1-3. При цьому були використані матеріали дослідження, яке проводилося за близькою тематикою під керівництвом Л. Чорнія та його публікація у співавторстві з К. Рубановським [5].


^ 2. ІСТОРИЧНІ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ

ВПРОВАДЖЕННЯ МЕХАНІЗМУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАМОВЛЕННЯ

Сутність механізму соціального замовлення

Сьогодні в Україні, яка переживає глибоку та затяжну кризу, є багато проблем у соціально-економічній сфері, що терміново потребують свого розв’язання. Одним із головних завдань побудови незалежної, демократичної, соціальної української держави є заміна моделі соціально-економічного розвитку суспільства. Провідною рисою оновленої моделі має стати орієнтація усіх органів публічної влади, бізнес-структур та інститутів громадянського суспільства (ІГС) на захист та реалізацію прав і свобод громадян, на виявлення, задоволення та узгодження соціальних потреб та інтересів населення.

Саме тому основним механізмом у становленні і ефективному розвитку укра-їнського суспільства має стати соціальне партнерство між державою, бізнесом і НДО. Однією із сучасних форм такого партнерства є технологія соціального замовлення.

^ Механізм соціального замовлення – це комплекс заходів організаційно-правового характеру з вирішення пріоритетних соціальних проблем територіальної громади силами громадських об’єднань у співпраці з органами влади шляхом розробки і реалізації соціальних проектів за рахунок бюджетних та інших коштів через укладення соціальних контрактів на конкурсній основі.

Іншими словами, соціальне замовлення – це інструмент розв’язання пріоритетних соціальних проблем на основі співпраці влади і громади.

Увесь комплекс заходів соціального замовлення спрямований на вирішення пріоритетних соціальних проблем, під яким розуміються незадоволені або задоволені неповною мірою соціальні потреби та інтереси членів територіальної громади, сформульовані в узагальненому вигляді як соціальне завдання для вирішення.

Отже, метою соціального замовлення є задоволення соціальних потреб певних соціальних груп шляхом вирішення їх соціальних проблем. Цільовими групами соціального замовлення у різних варіантах діючих на сьогоднішній день регулюючих документів визначаються як вся територіальна громада міста, так і окремі соціальні групи (молодь, інваліди, молоді сім'ї, постраждалі внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС тощо).

В Україні впровадження соціального замовлення розпочалося у місті Одесі, де в жовтні 1996 року на міжнародній конференції, організованій міським Центром соціальної допомоги, була висунута і розроблена ідея об’єднати зусилля і ресурси державних служб, суб’єктів підприємницької діяльності та некомерційних організацій у сфері соціальної допомоги через впровадження механізму соціального замовлення, про що було ухвалено відповідну резолюцію конференції.

Проект першого “Положення про муніципальне соціальне замовлення” народився в Одеській Асоціації Милосердя. Його було розроблено членом ОАМ Асоціацією підтримки громадянських ініціатив “Ковчег” та передано на розгляд міської ради на початку 1997 року. Потім аналогічне положення було розроблено у Черкасах і також надано комісіям міської ради. Однак на той час влада виявилася не готовою сприйняти ідею соціального замовлення, та й самі ці документи були розроблені недостатньо повно.

У 1999 році Одеський суспільний інститут соціальних технологій разом із Асоціацією «КОВЧЕГ» за підтримки Фонду Чарльза Стюарта Мотта розробили концепцію механізму соціального замовлення та підготували соціально-економічне і нормативно-правове обґрунтування його впровадження. Розробниками був підготов-лений проект Положення про соціальне замовлення та ціла низка технологічних документів, які забезпечували його реалізацію. Силами Інституту соціальних технологій та Асоціації “Ковчег” була також проведена величезна підготовча робота з профільними управліннями міської ради і депутатами.

Нарешті 10 серпня 2000 року Одеська міська рада за поданням постійної комісії міської ради з питань удосконалення структури управління містом ухвалила своїм рішенням № 1440-ХХІІІ Положення про соціальне замовлення у місті Одесі. Цей день вважається днем народження соціального замовлення в Україні.

Істотний поштовх у просуванні в Україні ідеї соціального замовлення дала перша міжнародна конференція з питань соціального замовлення, яка відбулася в Одесі у вересні 2000 року. На конференції були підбиті перші підсумки впровадження цього механізму у вітчизняну практику та обговорено розроблений фахівцями Інституту соціальних технологій та Асоціації «КОВЧЕГ» проект Закону України “Про соціальне замовлення”, а також прийнято звернення до Верховної Ради України щодо прискорення прийняття цього Закону.

Завдяки зусиллям активістів неурядових організацій і депутатів місцевих рад ініціатива щодо впровадження механізмів соціального замовлення отримала підтримку та розвиток ще у ряді регіонів України, у т.ч. в 2001 році в місті Харкові було затверджено Положення про міський конкурс соціальних програм громадських та благодійних організацій. В розвиток цієї тенденції у 2003 році Хмельницькою міською радою було затверджено Положення про міський конкурс соціальних проектів та програм неприбуткових організацій, яким в місті запроваджувалася система муніципальних грантів, у т.ч. й соціального спрямування.

Протягом 2004-2006 років з використанням досвіду міста Одеси механізми соціального замовлення були запроваджені та формалізовані в Миколаєві, Вознесенську та деяких інших містах Миколаївської області. 2005 року конкурсні процедури залучення неурядових організацій, які спрямовують свої зусилля на вирішення актуальних соціальних проблем, були прийняті в містах Києві та Чернігові (в рамках конкурсної процедури підтримки проектів молодіжних та дитячих громадських організацій), а також у Чернівцях (із використанням уже накопиченого на той час в Україні досвіду).

Уперше в Україні у 2005 році Дніпропетровська обласна рада у межах обласної Програми підтримки розвитку організацій громадянського суспільства ухвалила механізм соціального замовлення на обласному рівні.

Декілька положень про впровадження механізмів соціального замовлення та муніципальних грантів були прийняті різними містами протягом 2007 – початку 2008 років. Так, в 2007 році у Львові було прийнято Порядок проведення конкурсів соціально-культурних проектів (як самостійна розробка на основі узагальнення існуючого в Україні досвіду).

Того ж року в місті Алчевську Луганської області було розроблене (здебільшого, з використанням одеської моделі) і прийняте Положення про міський конкурс соціальних проектів, а в містах Кам’янець-Подільський Хмельницької області та Сарни Рівненської області – положення про впровадження системи муніципальних грантів для неурядових організацій. Також у 2007 році відбувся перший конкурс соціальних проектів у місті Кременчук Полтавської області. На початку 2008 року Положення про міський конкурс соціальних проектів для громадських організацій було прийняте у місті Комсомольськ Полтавської області.

Також відповідні регулюючі документи щодо впровадження механізмів соціального замовлення, окрім згаданих вище, були прийняті у таких містах як: Боярка (Київська обл.), Донецьк, Луцьк, Сімферополь, Синельникове (Дніпропетровська обл.), Бердянськ (Запорізька обл.) та інших.

Починаючи з 2008 року, Донецькою обласною радою щорічно ухвалюються умови і проводиться обласний конкурс міні-проектів місцевого розвитку, який є своєрідною модифікацією конкурсу соціального замовлення.


^ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА СУТНІСТЬ

МЕХАНІЗМУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАМОВЛЕННЯ

Учасники соціального замовлення

Характерною особливістю механізму соціального замовлення є те, що його виконавцями можуть бути як некомерційні, у першу чергу громадські та благодійні організації, створення і діяльність яких регламентовано Законами України “Про об’єднання громадян” [1], “Про благодійність та благодійні організації” [2], “Про молодіжні та дитячі громадські організації” [3], так і органи самоорганізації населення, створення і діяльність яких регламентовано Законом України «Про органи самоорганізації населення» [4], інші громадські об’єднання.

В абсолютній більшості міст до участі у конкурсах допускаються зареєстровані громадські та благодійні організації. В місті Одесі коло потенційних учасників розширюється за рахунок органів самоорганізації населення, а у таких містах, як Чернівці, Хмельницький та Коростень – допускаються й творчі спілки, у Бердянську – органи учнівського та студентського самоврядування, у Вознесенську – об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, у Львові – комунальні установи і навіть суб’єкти підприємницької діяльності.

У деяких містах запроваджені певні “цензи” щодо учасників. Так, у Львові до конкурсу допускаються лише організації, тривалість роботи яких у відповідній сфері на момент закінчення терміну подання заявок має бути не менше одного року, у Вознесенську як і в Одесі аналогічною вимогою встановлюється термін 3 місяці.

Відповідно до положень, затверджених у містах Хмельницькому, Кам’янці-Подільському та Коростені, організації-учасники конкурсів мають бути зареєстровані не менше одного року до подання ними проектів на конкурс.

У Чернівцях, Кам'янці-Подільському та Вознесенську встановлені вимоги щодо наявності в учасника конкурсу статусу неприбуткової організації. У деяких містах вимагається, щоб діяльність, яка охоплюється відповідним соціальним проектом, була передбачена у їх статуті (положенні).

^ Правова сутність механізму соціального замовлення

В основі механізму соціального замовлення лежить принцип фінансування за рахунок бюджетних та небюджетних коштів не відомств і бюджетних установ, а програм та соціальних проектів. За таких умов правові відношення, які виникають між замовником і виконавцем соціального замовлення, принципово відрізняються від тих, що існують між органами влади і підвідомчими ним закладами.

Соціальне замовлення здійснюється на підставі договору – соціального контракту, який укладається між органом місцевого самоврядування, з одного боку, і недержавним учасником – з іншого. І хоча Цивільний Кодекс України серед окремих видів обов’язків прямо не передбачає договору на виконання соціального замовлення, він не обмежує його застосування, тому що свобода договору дозволяє сторонам вступати у договірні відносини як передбачені законом, так і не передбачені законом, за умови, що вони не суперечать чинному законодавству.

Соціальний контракт за своєю правовою суттю може бути найбільш наближе-ним до одного з видів договору підряду, зокрема, договору побутового замовлення. Разом із тим для більш точного визначення правових засад соціального замовлення слід його відрізняти від державного (регіонального, муніципального) замовлення, яке здійснюється згідно з Законом України «Про здійснення державних закупівель» [7].

Досвід же використання державного замовлення в нашій країні свідчить, що воно поширюється практично тільки на товари та роботи, серед виконавців присутні переважно комерційні структури, а конкурсна оцінка пропозицій ґрунтується винятково на їх економічному ефекті.

У той же час соціальне замовлення в ролі виконавців залучає саме некомерційні організації, робить акцент на соціальні послуги, а в основу конкурсної оцінки пропозицій, що надходять у вигляді соціальних проектів, покладає в першу чергу соціальний ефект.

За умовами соціального контракту, який укладається між замовником і переможцем конкурсу соціальних проектів, обсяг бюджетних ресурсів є лише частиною усього обсягу ресурсів, які використовуються для здійснення соціального замовлення. Іншу частину ресурсів, яка зазвичай перевищує бюджетну, виконавець соціального замовлення залучає з небюджетних джерел.

Важливою особливістю договору (соціального контракту) на виконання соціального замовлення є й те, що споживачами передбачених ним соціальних послуг, як правило, є люди, які не пов’язані ані з виконавцем, ані з замовником ніякими зобов’язаннями. У свою чергу це потребує включення у соціальний контракт спеціальних заходів контролю складу та якості послуг, що надаються, і наявності механізмів захисту прав споживачів цих послуг.

^ Проблеми, на вирішення яких спрямовано механізм соціального замовлення

За задумом розробників, механізм соціального замовлення має використо-вуватися для розв’язання найбільш складних, комплексних соціальних проблем, які віднесені законами України до відання місцевих органів виконавчої влади відповідного рівня та органів місцевого самоврядування і визначені як пріоритетні.

Механізм визначення пріоритетних соціальних проблем для розв’язання із використанням механізму соціального замовлення, який вже протягом десяти років успішно використовується в Одесі, побудований на базі розробленої Одеським суспільним інститутом соціальних технологій методики соціальної діагностики, яка забезпечує винесення на конкурсне розв’язання саме тих проблем, які відповідають таким умовам: 1) віднесені чинним законодавством до компетенції місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; 2) визначені, як пріоритетні у нормативних актах загальнодержавного та місцевого рівня; 3) на даний час не розв'язані або розв'язуються недостатньо ефективно; 4) потенційно можуть бути розв'язані силами місцевих неурядових організацій або вже розв'язуються за їх уча­стю.

У нашій країні, яка переживає зараз період глибокої, всебічної трансформації суспільства, до числа пріоритетних, зокрема, належать проблеми соціального захисту найбільш уразливих верств населення, сприяння зайнятості, боротьба із алкоголізмом та наркоманією, подолання СНІДу, підтримка становлення молоді, екологічні проблеми, розвиток самоорганізації населення, правозахист та інші важливі суспільні завдання.

^ Життєвий цикл функціонування механізму соціального замовлення

Життєвий цикл функціонування механізму соціального замовлення можна умовно розділити на п’ять основних стадій.

^ На першій стадії місцева рада, яка є відповідальною за стан соціальної сфери на певній території, організовує за певною методикою виявлення та аналіз соціальних проблем у цій сфері, визнає їх пріоритетність та формує завдання на їх вирішення; крім того, на цій стадії рада визначає серед своїх виконавчих органів замовників соціального замовлення за профілем пріоритетних соціальних проблем та ухвалює програму розв’язання цих проблем із використанням механізму соціального замовлення. Кошти на виконання даної програми включаються до складу міського бюджету.

^ На другій стадії за розпорядженням міського голови оголошується та проводиться конкурс серед некомерційних організацій за номінаціями, які складають саме ці пріоритетні проблеми. Учасники конкурсу представляють свої оформлені належним чином варіанти розв’язання визначених проблем у вигляді соціальних проектів в конкурсну комісію, яка за певними критеріями їх оцінює і визначає переможців. Підсумки конкурсу затверджуються розпорядженням міського голови, яке містить перелік переможців та розподіл між ними сум бюджетних коштів у кожній номінації.

Конкурсна комісія оцінює соціальні проекти за трьома групами показників. До першої групи, так званих загальних показників, належать: відповідність проекту умовам конкурсу, відповідність проекту встановленим вимогам, наявність у НКО позитивного досвіду вирішення певної соціальної проблеми та новизна і оригінальність запропонованого проекту. До другої групи показників – показників економічної ефективності – належать такі показники, як раціональність витрачання бюджетних ресурсів, залучення додаткових зовнішніх ресурсів, використання внутрішніх резервів соціальної групи. Нарешті до третьої групи показників – показників соціальної ефективності – належать такі показники, як перспектива вирішення даної соціальної проблеми, поліпшення стану соціальної групи у цілому та створення механізмів соціального саморозвитку.

^ На третій стадії між замовниками і переможцями конкурсу – виконавцями соціального замовлення укладаються соціальні контракти, у яких уточнюється склад заходів соціальних проектів, що планується реалізувати, з урахуванням реальних сум, виділених з бюджету, які зазвичай є меншими, ніж ті, на які попередньо розраховували учасники конкурсу. Соціальні контракти є підставою для перерахування замовниками виконавцям через Держказначейство попереднього фінансування, передачі їм у користування майна та об'єктів нерухомості, потрібних для виконання соціального контракту.

^ На четвертій стадії виконавці при регулярним контролем замовників виконують завдання, передбачені умовами соціального контракту. Виконавець за рахунок власних можливостей та за допомогою спонсорів забезпечує залучення обумовленого обсягу додаткових ресурсів. Даний етап завершується оформленням Акту здачі-приймання виконаних робіт, на підставі чого замовник здійснює остаточне фінансування виконавця.

^ На п'ятій (післяконтрактній) стадії замовник і виконавець протягом терміну, обумовленого соціальним контрактом, здійснюють моніторинг стану соціальної групи (соціального об’єкту), на задоволення потреб якої (вирішення проблем якого) було спрямоване соціальне замовлення. Дані моніторингу можуть служити підставою для формування нового завдання на розв’язання соціальної проблеми і початку нового життєвого циклу соціального замовлення.

^ Аналіз нормативної бази соціального замовлення

Аналіз придатності чинного законодавства для впровадження механізму соціального замовлення [6] дозволяє зробити такі висновки:

1) У загальних і цілому ряді спеціальних законодавчих актів передбачено право некомерційних організацій і комерційних структур приймати участь разом з органами державної влади і органами місцевого самоврядування у розробці і реалізації заходів соціальної політики.

2) Низкою нормативно-правових актів передбачено право органів державної влади і органів місцевого самоврядування вступати у цивільно-правові відносини з недержавними суб’єктами права на договірних засадах.

3) Бюджетна система України передбачає право державних розпорядників бюджетних коштів, розпорядників бюджетних і позабюджетних коштів місцевого само-врядування фінансувати участь недержавних структур у здійсненні соціальних програм.

4) У розпорядженні органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування передбачена наявність бюджетних і позабюджетних коштів, якими вони за своїм розсудом можуть розпоряджатись для фінансування робіт соціальної спрямованості.

5) Розробка і реалізація цільових соціальних програм, на підставі яких здійснюється застосування соціального замовлення, визнана однією з пріоритетних форм реалізації соціальної політики на загальнодержавному і місцевому рівнях.

6) У складі національної нормативно-правової бази наявні акти, які регламенту-ють процедури конкурсного підходу при визначенні виконавців робіт та надавачів послуг.

7) В арсеналі органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування є певні правові можливості у вигляді податкових та інших пільг для стимулювання участі суб’єктів підприємництва у виконанні соціальних замовлень.

8) У чинних нормативно-правових актах наявні механізми контролю та звітності у взаємовідносинах замовника та виконавця соціальних робіт та послуг.

9) У загальних та спеціальних законодавчих актів є положення про відповідальність сторін, які вступають у договірні відношення, зокрема, з приводу виконання соціальних робіт та послуг.

Разом із тим перелічені вище аспекти присутні в нормативно-правових актах фрагментарно, не об'єднані в єдину систему, не охоплюють цілий ряд галузей соціально-економічного і культурного розвитку, не забезпечують усі рівні виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Подальше удосконалення та розвиток нормативно-правової бази соціального замовлення в Україні має бути спрямована на розробку закону «Про соціальне замовлення», а також нормативно-правових та організаційно-розпорядчих документів урядового рівня, зокрема, Положення про порядок розробки та реалізації цільових соціальних програм, Типового положення про місцеве соціальне замовлення, Положення про конкурс соціальних проектів та Методики їх експертної оцінки, які забезпечать широке використання цього механізму у практиці соціального управління.

Крім того, пропонується розробити проект змін до Закону України “Про податок на додану вартість”, який передбачатиме стимулювання виконавців та співвиконавців соціального замовлення шляхом їх звільнення від оподаткування податком на додану вартість.

Пропонується внести також зміни до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, зокрема, віднести доходи, одержані при виконанні соціального замовлення, до пасивних доходів. Тим самим неприбуткові організації, які беруть участь у виконанні соціального замовлення, зберігають свій статус неприбутковості.

Прийняття Закону України “Про соціальне замовлення” та інших нормативно-правових актів і поправок до чинного законодавства разом із відповідними актами локального регулювання дозволить створити в нашій країні правовий інститут соціального замовлення, що сприятиме подальшому перетворенню України у демократичну соціальну, правову державу.

Інші форми конкурсних механізмів фінансування громадських об’єднань

Чи не з самого початку процесу розробки та впровадження технології соціального замовлення точиться дискусія між прихильниками різних точок зору на природу і сутність цього механізму.

Деякі з них бачать у механізмі соціального замовлення традиційну систему конкурсного надання муніципальних грантів для організацій третього сектору за рахунок місцевого або державного бюджетів.

Інші зводять увесь комплекс процедур і заходів механізму соціального замовлення до тривіального замовлення місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування соціальних послуг громадським об’єднанням у вигляді так званого «контрактування соціальних послуг».

Дехто взагалі, не називаючи форм правових відносин між органами публічної влади і громадськими об’єднаннями, веде розмову просто про конкурс проектів НДО (йдеться, зокрема, про проекти молодіжних та дитячих громадських організацій, які фінансуються за рахунок державного бюджету органами виконавчої влади).

Є ще одна форма фінансової підтримки громадських об’єднань – надання матеріальної допомоги на виконання певних функцій, без чітко визначеного виду і обсягу – через програми підтримки організацій. У цьому разі склад організацій визначається переважно суб’єктивно керівництвом підрозділів внутрішньої політики, іноді із використанням певних критеріїв (терміну дії організації, її структурної розвиненості, дієздатності, лояльності до влади тощо). Цю форму підтримки НДО можна назвати квазіконкурсною.

На жаль, як показує практика останніх років, розмаїття згаданих підходів до розуміння сутності соціального замовлення у середовищі зацікавлених фахівців істотно гальмує процес розвитку нормативно-правового забезпечення цієї ефектив-ної соціальної технології. Зокрема, блокуються будь-які спроби законодавчого закріплення механізму соціального замовлення як дієвого інструменту розв’язання пріоритетних проблем на місцевому рівні.

Одеський суспільний інституту соціальних технологій, який вже більше десяти років займається розробкою, впровадженням та методичним супроводом механізму соціального замовлення, виходить у цьому питанні із таких принципових позицій:

1) Соціальне замовлення – це комплексний механізм розв’язання комплексних соціальних проблем, який одночасно є і формою фінансової підтримки громадських об’єднань (відмінна риса гранту), і містить зазвичай технологію надання соціальних послуг (елемент соціального контрактування послуг), і будується на конкурсній системі відбору виконавців соціального замовлення (конкурс проектів НДО). Тобто, механізм соціального замовлення охоплює усі три згадані вище форми співпраці органів влади з громадськістю.

2) Але ж цей механізм не обмежується вказаними формами, оскільки містить ще цілу низку компонентів, які роблять його унікальною соціальною технологією. Це стосується, перш за все, наявності у складі механізму соціального замовлення таких складових, як соціальна діагностика пріоритетних проблем, які виносяться на розв’язання із залученням громадських об’єднань; прийняття окремої програми місцевої ради з розв’язання цих проблем за допомогою механізму соціального замовлення; оригінального механізму визначення переможців, побудованого на суб’єктивно-об’єктивних процедурах оцінки соціальних проектів; укладення з переможцями конкурсу спеціальних соціальних контрактів, які передбачають по суті спільну відповідальність органів влади і громадських інститутів за досягнення мети соціального проекту; забезпечення післяконтрактного моніторингу протягом певного часу на стадії після завершення терміну дії соціального контракту; врахування як на стадії оцінки проекту, так і на стадії звітування за його виконання обсягу додатково залучених виконавцями ресурсів з небюджетних джерел тощо.

3) Принциповою відмінністю механізму соціального замовлення від усіх інших форм міжсекторної владно-громадської співпраці можна також вважати і те, що цей механізм побудований на засадах стратегічного планування і використовує при цьому технологію соціального проектування [8], яка забезпечує цілеспрямований поетапний вплив на стан цільової групи (соціального об’єкту), що є у центрі уваги виконавця соціального замовлення.

Виходячи з наведених вище міркувань, виконавці цього проекту у подальшому розглядатимуть усі згадані вище варіанти взаємодії органів влади с громадськими утвореннями як форми (модифікації, складові, аналоги) механізму соціального замовлення.

  1   2



Похожие:

Витяг налітичний звіт iconДокументы
1. /ВИТЯГ З ПРОТОКОЛУ1.doc
2. /ВИТЯГ З ПРОТОКОЛУ2.doc
Витяг налітичний звіт iconЗвіт організації щодо витрат в рамках проекту складається з двох частин: звіт в електронній формі та звіт в паперовій формі. Дані, наведені в електронному звіті, повинні відповідати даним та підтверджуватись документами, наданими у звіті в паперовій формі
Й план Бюджет Назва Набувача xls». При подачі звіту Набувач зазначає у назві файлу порядковий номер звіту у форматі «Звіт Назва Набувача...
Витяг налітичний звіт iconВитяг з протоколу №2 засідання приймальної комісії
Витяг з протоколу №2 засідання приймальної комісії від 11. 02. 2010 р про зміни та доповнення в Правила прийому до університету в...
Витяг налітичний звіт iconРішення «25» 01 2012 р. №2/4-к звіт про роботу
Воробця В. А. «Звіт про роботу відділ) містобудування та архітектури Балаклавської районної державної адміністрації Звіт за 2011...
Витяг налітичний звіт iconДокументы
1. /ВИТЯГ З ПРОТОКОЛУ 1.doc
2. /ВИТЯГ З ПРОТОКОЛУ2.doc
Витяг налітичний звіт iconРозрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік Витяг з листа Міністерства соціальної політики України
Витяг з листа Міністерства соціальної політики України від 23. 08. 2011 р. №8515/о/14-11/13
Витяг налітичний звіт iconДокументы
1. /ВИТЯГ З ПРОТОКОЛУ1.doc
2. /ВИТЯГ З ПРОТОКОЛУ2.doc
Витяг налітичний звіт iconВитяг із Додатку " ї" до Закону України
Витяг із Додатку "Перелік актів законодавства України та acquis Європейського Союзу в пріоритетних сферах адаптації" до Закону України...
Витяг налітичний звіт iconЗвіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт

Витяг налітичний звіт iconЗвіт про наглядову діяльність за формою 2-нд узагальнений звіт по квед

Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов