Обґрунтування необхідності прийняття акта icon

Обґрунтування необхідності прийняття акта



НазваниеОбґрунтування необхідності прийняття акта
Дата конвертации23.05.2013
Размер195.45 Kb.
ТипОбґрунтування
скачать >>>

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України

«Про електронну комерцію»


1. Обґрунтування необхідності прийняття акта


У сучасних умовах поширення інформаційно-комунікаційних технологій у комерційній діяльності, актуальним є питання щодо належного правового регулюванні відносин в сфері електронної комерції.

В Україні право та юридична практика сформували певні нормативні рамки регламентування комерційних транзакцій, що здійснюються за допомогою електронного обміну даними та інших засобів комунікації і відносяться до сфери електронної комерції. 

Однак правове регулювання електронної форми бізнесу носить фрагментарний характер. 

В Україні не існує спеціального закону, який би системно регулював відносини учасників ринку електронної комерції.

Одними з перших кроків до законодавчого регулювання сфери інформаційних технологій в Україні стало прийняття у 1998 р Законів "Про Національну програму інформатизації", "Про затвердження завдань Національної програми інформатизації на 1998-2000 роки"та “Про Концепцію Національної програми інформатизації”. 

Концепція Національної програми інформатизації до основних напрямів інформатизації відносить, зокрема, інформатизацію процесів соціально-економічного розвитку, пріоритетних галузей економіки, фінансової та грошової системи.

Вперше на рівні закону поняття електронного документа та електронного цифрового підпису було визначено Законом “Про платіжні системи і переказ грошей в Україні” , прийнятим у 2001, яким також передбачено, що електронний документ має однакову юридичну силу з паперовим документом (ст. 18 Закону).

До прийняття вказаного Закону відповідні положення містились в ^ Правилах організації захисту електронних банківських документів(Постанова НБУ від 10.06.99 № 280).

Про укладення угод за допомогою мережі Інтернет, та початок формування судової практики вперше згадується у Постанові Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання застосування електронної форми угод” від 27.03.01 № 04-1/11-7/60. 

В травні 2003 року Верховна Рада прийняла Закон "Про електронні документи та електронний документообіг", який визначає поняття електронного документа та електронного документообігу, закріплює визнання юридичної сили електронного документа, визначає права і обов'язки і відповідальність суб'єктів електронного документообігу.

Одночасно був прийнятий і Закон "Про електронний цифровий підпис".

В вересні 2003 року був прийнятий Закон “Про телекомунікації”, яким вперше в українському законодавстві визначено терміни “Інтернет”, “адреса мережі Інтернет”, “адресний простір мережі Інтернет”, “домен UA”, тощо.

Необхідно зазначити, що Закон “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”, прийнятий у 2007 році серед основних стратегічних цілей розвитку інформаційного суспільства в Україні передбачає державну підтримка нових "електронних" секторів економіки (торгівлі, надання фінансових і банківських послуг тощо). Закон передбачає підготовку та прийняття Інформаційного кодексу України, який повинен включати, зокрема, розділ про засади електронної комерції.

Слід зазначити, що на державному рівні неодноразово визначались завдання щодо розробки законопроекту «Про електронну комерцію», зокрема:

Указ Президента України "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет і забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні" від 31.07.2000 р. № 928/2000 визначав завдання Уряду з підготовки та законопроекту з питань:

створення правових, організаційних, технічних та інших умов для здійснення підприємницької діяльності з використанням мережі Інтернет;

вчинення цивільно-правових угод з використанням електронного документообігу та електронного цифрового підпису; 

План заходів з виконання завдань, передбачених Законом "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 – 2015 роки» (розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.08.07 № 653-р) термін - 2009 рік (Мінтрансзв’язку, інші центральні органи виконавчої влади). 

Розробка законопроекту передбачена також в Повістці дня асоціації «Україна ЄС»

На розгляд Верховної Ради IV та V скликання у 2003 та 2006 році вносились депутатські законопроекти "Про електронну торгівлю":

- реєстраційний №3114 від 17.02.03, народні депутат Клімов Л.М. Карпов О.М. Цушко В.П. Буряк С.В. Шпиг Ф.І. 

- реєстраційний №2137 від 12.09.06 народний депутат Цушко В.П. (проект відкликано 14.12.06).

На розгляд Верховної Ради VІ скликання у 2010 році внесено три альтернативні законопроекти про електронну комерцію (торгівлю):

- реєстраційний № 6086, поданий народним депутатом Ю. В.Полунєєвим; 

- реєстраційний № 6086-1 поданий народним депутатом А.Яценком;

- реєстраційний № 6086-2 поданий народними депутатами Ю.М. Мороко та В.Т.Коржом.

05.03.2011 р. за результатами розгляду Верховною Радою трьох альтернативних законопроектів реєстр. № 6086, № 6086-1, № 6086-2, законопроект реєстр. № 6086 повернутий суб’єкту законодавчої ініціативи на доопрацювання.

У юридичному плані питання електронної комерції можна розглядати з точки зору загального та спеціального нормативно-правового регулювання.

Сьогодні спеціальне законодавство України стосовно електронної комерції відсутнє

Є його окремі складові, зокрема щодо електронного цифрового підпису і електронного документообігу.

Серед актів загального нормативно-правового регулювання, які регулюють господарську діяльність та укладення угод першорядне значення мають Цивільний і Господарський кодекси України.

Основою електронної комерції є електронні правочини,  зокрема договори укладені за допомогою електронного обміну даними, у тому числі, за допомогою Інтернет.

Законодавство не визначає поняття «електронного правочину». Разом з тим, статус «електронного документа», визначений Законом «Про електронні документи та документообіг» поширюється також на електронний договір. 

Цивільний кодекс України визнає можливість укладення правочинів в електронній формі, розглядаючи її як еквівалент письмової форми. 

Стаття 207 ^ Цивільного кодексу передбачає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. При цьому, вимога щодо письмової форми є дотриманою, якщо зміст правочину зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

^ Господарський кодекс України (розділ 20, який регулює відносини у сфері господарських договорів) чітко не обумовлює сучасні інформаційні технології у якості засобів укладення договорів. Стаття 181 допускає укладення господарських шляхом обміну факсограмами, телеграмами, телефонограми тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень. 

При цьому в частині 7 ст. 179 указується, що "Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів".

Можна відзначити, що вказані кодекси легалізують використання засобів телекомунікацій для здійснення електронних операцій, але чітко не регулюють питання використання електронних документів для здійснення таких операцій, особливості істотних умов таких операцій та ін. Норм цих кодексів недостатньо для створення умов належного правового регулювання здійснення операцій за допомогою телекомунікацій. 

Законом “Про електронні документи та електронний документообіг” встановлюється правовий статус електронного документа та його паперової копії, які мають однакову юридичну силу. Стаття 6 цього Закону визначає обов’язковим реквізитом такого документу - електронний підпис.

Згідно статті 207 Цивільного кодексу використання при вчиненні правочинів електронно-числового підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону «Про електронний цифровий підпис», належним чином підтверджений цифровий підпис прирівнюється за правовим статусом до власноручного підпису (печатки) особи.

У випадку, якщо відповідно до законодавства необхідне засвідчення дійсності підпису на документах та відповідності копій документів оригіналам печаткою, на електронний документ накладається ще один електронний цифровий підпис юридичної особи, спеціально призначений для таких цілей.

Згідно з статтею 6 Закону «Про електронні документи та документообіг» використання ЕЦП регулюється законом, а використання інших видів електронних підписів (при цьому Законом інші види не визначаються) здійснюється на договірних засадах. 

Таким чином, якщо при укладенні електронного правочину сторони використовують належним чином підтверджений електронний цифровий підпис, такий договір матиме юридичну силу.

Слід зазначити, що вимоги законодавства, згідно з якими елеронний цифровий підпис, фактично є єдиним способом надання юридичної сили електронним правочинам, ускладнюють розвиток електронної комерції в Україні. Це викликано, технічними особливостями використання ЕЦП, його вартістю, а також нечітким законодавчим регулюванням статусу ЕЦП.

Необхідно спрощувати вимоги щодо обов’язковості ЕЦП та визнання еквівалентності електронного підпису власноручному, принаймні у правовідносинах, що не потребують жорсткої системи ідентифікації осіб, наприклад бізнес – споживач.

Відповідно до статті 7 типового закону ЮНСІТРАЛ «Про електронну комерцію» вимога щодо підпису електронного повідомлення даних є виконаною якщо: (а) використаний будь-який метод, що дозволяє ідентифікувати особу, що підписалась, а також встановити згоду цієї особи з інформацією, що міститься у повідомленні; та (б) цей метод є надійним і відповідає меті створення повідомлення. Статтею 11 Типового Закону передбачено, що оферта та акцепт можуть здійснюватися за допомогою повідомлень даних. 

Порядок акредитації центру сертифікації ключів (постанова КМУ від 13.07.04 N 903); Положення про центральний засвідчувальний орган (постанова КМУ від 28.10.04 N 1451); Порядок застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності (постанова КМУ від 28.10.04 N 1452); Положення про порядок здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері надання послуг електронного цифрового підпису (наказ Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації від 24.07.07 N 143, зареєстровано в Мінюсті 08.08.07 за N 914/14181). 

Щодо нотаріального посвідчення електронних угод слід зазначити, що стаття 8 Закону “Про електронні документи та електронний документообіг” передбачає, що цивільно-правові угоди, які підлягають нотаріальному посвідченню, оформляються шляхом створення електронного документа, та мають бути посвідчені нотаріусом у порядку, встановленому законом.

Закон “Про електронний цифровий підпис” передбачає, що нотаріальні дії із засвідчення справжності електронного цифрового підпису на електронних документах вчиняються відповідно до порядку, встановленого Законом.

Проте Закон «Про нотаріат» не містить відповідних норм.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (наказ Мінюсту від 03.03.04 N 20/5, зареєстрований в Мінюсті 03.03.04 за N 283/8882)(п.264 розділу 28 «Засвідчення справжності підпису на документах») передбачає, що за наявності технічних можливостей роботи з електронними документами нотаріус засвідчує справжність електронного цифрового підпису на таких документах за правилами, передбаченими пунктом 17 цієї Інструкції, та вчиняє посвідчувальний напис. (При цьому пункт 17 виключено на підставі Наказу Міністерства юстиції N 1062/5 від 15.06.09).

Важливим елементом у електронній комерції є забезпечення електронним документам юридичної сили щодо судового доказу.

Слід зазначити, що стаття 65 Цивільного процесуального кодексу відносить до речових доказів також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

Стаття 8 Закону «Про електронні документи та документообіг» визначає, що допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватись виключно на підставі того, що він має електронну форму. Тобто, оформлений у відповідності до вимог Закону електронний документ може бути використаний як доказ у суді.

Здійснений відповідно до вимог Закону, “Про електронний цифровий підпис” підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Необхідно також зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.04. N 680 затверджено Порядок засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу. Послуги з такого засвідчення надаються акредитованими центрами сертифікації ключів або центрами сертифікації ключів. При цьому час, повинен встановлюватись засобом електронного цифрового підпису за київським часом, синхронізований з Всесвітнім координованим часом з точністю до однієї секунди, позначка часу поєднується з електронними даними таким чином, щоб була виключена можливість вносити до них зміни. 

Постановою НБУ від 17.06.2010 N 284, зареєстрованою в Мінюсті 04.11.10 за N 1034/18329 затверджено: Положення про центри сертифікації ключів банків України; Правила реєстрації, засвідчення чинності відкритого ключа та акредитації центрів сертифікації ключів банків України в Засвідчувальному центрі Національного банку України; Правила оформлення Регламенту роботи центрів сертифікації ключів банків України. 

^ Захист від несанкціонованого доступу інформації щодо електронних угод.

Питання захисту інформації регламентується Законом “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах” від 31.05.05 (набрав чинності з 01.01.06).

Об'єктами захисту в системі є інформація, що обробляється в ній, та програмне забезпечення, призначене для обробки цієї інформації.

Порядок доступу до інформації визначається її власником. 

Умови обробки інформації в системі визначаються власником системи відповідно до договору з власником інформації.

Відповідальність за захист інформації в системі покладається на власника системи. 

Указ Президента України "Про порядок здійснення криптографічного захисту інформації в Україні" від 22.05.98 № 505/98 (у редакції від 27.09.99) визначає криптографічний захист як вид захисту, який реалізується за допомогою перетворень інформації з використанням спеціальних даних з метою приховування (або відновлення) змісту інформації, підтвердження її достовірності, цілісності, авторства тощо. Державну політику щодо криптографічного захисту інформації відповідно до Указу Президента України від 11.02.98 № 110 реалізує Департамент спеціальних телекомунікаційних систем і захисту інформації СБУ (нині – Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України). 

^ Охорона прав споживачів в сфері електронної комерції регламентується Законом «Про захист споживачів». Вказаний Закон передбачає, зокрема, поняття договору, укладеного на відстані, тобто - за допомогою засобів дистанційного зв'язку, до яких відносить телекомунікаційні мережі, поштовий зв'язок, телебачення, інформаційні мережі, зокрема Інтернет. Таким чином електронні правочини підпадають під визначення договору, укладеного на відстані. Стаття 13 Закону визначає право споживача у разі укладення договору на відстані до яких, серед іншого відноситься право на отримання перед укладенням договорів від продавця (виконавця) інформації щодо основних характеристик та ціни продукції, щодо продавця, порядку прийняття претензії, місця, де товар може бути повернуто, вартості телекомунікаційних послуг та інші (факт надання інформації повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення). Передбачено також особливості розірвання таких договорів.

Слід зазначити, що згідно ст. 40  Закону “Про телекомунікації” оператори, провайдери телекомунікацій не несуть відповідальності за зміст інформації, що передається їх мережами.

Ця норма знайшла розвиток у проекті нової редакції Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, розробленому НКРЗ, де вказано, що оператор, провайдер не дає ніяких гарантій та не несе відповідальності щодо будь-яких товарів, інформації чи послуг, що поставляються, надаються іншими особами за допомогою телекомунікаційних мереж, Інтернет.

При здійсненні електронної комерції необхідно також враховувати вимоги Закону «Про захист персональних даних», який вступив в силу з 01.01.2011 року.

До персональних даних Закон відносить відомості чи їх сукупність про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Персональні дані за режимом доступу є інформацією з обмеженим доступом. Підставами виникнення права на їх використання є згода суб'єкта персональних даних. 

Таким чином, обмежується, несанкціоноване власником персональних даних збирання, та використання персональних даних щодо прізвища, ім’я, по-батькові, тощо структурами які займаються торговельною діяльністю.

Слід також зазначити, що в проекті нової редакції Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, надається нове визначення спаму, як розсилання масових електронних, текстових та/або мультимедійних повідомлень, які споживач не замовляв і які не стосуються користування споживачем телекомунікаційними послугами оператора, провайдера.

Ця норма обмежуватиме незатребувані споживачем комерційні повідомлення щодо продажу товарів та послуг, що направляються за допомогою електронної пошти. 

Поряд з перевагами електронної торгівлі, наявні й потенційні ризики, серед яких:, шахрайство, порушення прав інтелектуальної власності і т. ін.

Розділ XVI Кримінального кодексу України «Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку» містить статті 361—363-1, які передбачають відповідальність, зокрема за несанкціоноване втручання в роботу вказаних мереж та систем (361), несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в них (362).

У 2006 Верховною Радою України ратифіковано Конвенцію про кіберзлочинність, яка спрямована на зупинення дій проти конфіденційності, цілісності і доступності комп'ютерних систем, мереж і даних, зловживання такими системами.


Незважаючи на наявність наведених нормативно-правових актів, які внормовують окремі аспекти діяльності в сфері електронної комерції, на сьогодні є необхідність в упорядкування правого регулювання відносин у сфері електронної комерції та гармонізації законодавства України з законодавством Європейських Співтовариств.

Слід зазначити, що відповідна Європейська директива про електронну комерцію була прийнята ще в 2000 році, більшість законодавчих актів цивілізованих країн світу стосовно регулювання електронних правочинів та електронної комерції датуються 1999 - 2005 роками. Тому можна констатувати факт десятирічного відставання правового регулювання цього виду правовідносин державою Україна. Першочерговим завданням на сьогодні є прийняття законодавчого акту, що регулює питання електронної комерції в повному обсязі та згідно положень європейських і міжнародних стандартів, включаючи положення про укладення правочинів за допомогою електронних засобів, юридичного, права обов'язки і відповідальності учасників електронної комерції. 


  1. ^ Цілі та завдання прийняття акта


Метою Закону України «Про електронну комерцію» є забезпечення в Україні правового порядку дистанційного укладання й виконання правочинів із застосуванням електронних інформаційно-комунікаційних засобів і технологій.

Норми, запропоновані законопроектом, регулюють відносини, що виникають при дистанційному укладанні правочинів із купівлі-продажу електронних товарів та/або постачання товарів, виконання робіт і надання послуг, а також пов’язані з ними юридичні дії із застосуванням інформаційно-комунікаційних засобів і технологій, що утворюють сферу електронної комерції.

Положення Закону не застосовується до правочинів, для яких законом встановлено спеціальний порядок переходу права власності, правочинів, що повинні укладатися за участю державної влади, правочинів, які потребують нотаріального засвідчення або державної реєстрації, представництва особи перед судом, дій, які передбачають операції з грошовими ставками в азартних іграх, включаючи лотереї та угоди про парі.


  1. Загальна характеристика та основні положення акта


Розділом І. Загальні засади функціонування електронної комерції в України (ст. 1-4) визначається:

  • Мета й сфера застосування Закону;

  • Правове регулювання відносин у сфері електронної комерції;

  • Законопроект передбачає введення в правовий обіг ряду нових понять, таких як, власне електронна комерція, електронна форма представлення інформації, електронне повідомлення, електронний правочин тощо;

  • Основні принципи правового регулювання в сфері електронної комерції.

Розділом II. Суб'єкти правовідносин у сфері електронної комерції (ст. 5-8) визначається:

  • Суб’єкти у сфері електронної комерції та їх правовий статус;

  • Правовий статус споживачів у сфері електронної комерції – Законом встановлюється додатковий правовий захист споживачів у сфері електронної комерції;

  • Правовий статус постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.

Розділом III. Порядок укладення правочинів у сфері електронної комерції (ст. 9-12) визначається:

  • Положення про оферту та акцепт електронного правочину;

  • Зміст електронного правочину;

  • Обов’язкова інформація, що має бути надана споживачам до укладення електронного правочину;

  • Форма електронного правочину.


Положення законопроекту відповідають таким основним принципам:

1). Принцип відповідності європейському законодавству, зокрема:

  • Директиві 2000/31/ЄС Європейського Парламенту та Ради Міністрів ЄС Про деякі правові аспекти інформаційних послуг, зокрема, електронної комерції, на внутрішньому ринку" від 8 червня 2000 року ("Директива про електронну комерцію");

  • ^ Рішенням Комісії ЄС у зазначеній сфері;

  • Типовому закону ЮНСІТРАЛ «Про електронну комерцію».

2). Недискримінація електронної форми – означає, що паперова форма і електронна форма еквівалентні з точки зору державних органів та судочинства.

3). Відкритість, або технологічний нейтралітет - гарантує, що закон не створює переваг зверніться тільки одному виду технології або тільки для поточних рішень, але є загальним і тому придатний для нових технологій.

4). Принцип подвійності - дозволяє використовувати різні технологічні рішення з різною надійністю і тому різними законними наслідками використання таких рішень.

5). Принцип договірної свободи – надає можливість сторонам погоджувати і регулювати свої взаємини інакше. Закон не повинен обмежувати можливість сторін діяти на договірній основі в замкнутих системах, які не відповідають рішенням, що передбачаються законом.

6). Принцип захисту особистих (персональних) даних - стосується захисту особистих даних, які існують в електронному світі.

7). Принцип захисту споживачів - захищає середнього споживача, який не має глибоких технологічних знань, щоб здійснювати його права в складному світі електронної комерціїе, і вимагає від суб’єктів електронної комерції дотримання прав споживача спеціальної турботи про споживача.


При розробці законопроекту проаналізовано відповідні національні закони інших держав, а саме:

  • Глава VII Французького цивільного кодексу 1804 року про договори в електронній формі;

  • Закон про електронні правочини 2001 року Південної Австралії (South Australia Electronic Transactions Act 2000 –

  • Уніфікований закон про електронні транзакції США 1999 року, прийнятний 47 Штатами (Uniform Electronic Transactions Act 1999 (UETA))

  • Закон про електронну торгівлю і електронний підпис, ^ Республіка Словенія (Electronic Commerce and Electronic Signature Act, ECAS – Act, Official Gazette of the Republic of Slovenia, No. 57/2000);

При створенні цього законопроекту були застосовані відповідні акти ЮНСІТРАЛ у сфері електронної комерції, зокрема Типовий закон ЮНСІТРАЛ про електронну торгівлю від 16.12.1996, Типовий закон ЮНСІТРАЛ про електронні підписи від 05.07.2001, Конвенція ООН про використання електронних повідомлень в міжнародних договорах від 23.11.2005, на основі так званого «функціонально-еквівалентного» підходу. Сутність такого підходу полягає в тому, щоб проаналізувати цілі та функції тих традиційних юридичних вимог, які пред'являються до складання договірної документації на папері, щоб установити, як вони можуть бути використані за допомогою методів, що використовуються в разі електронної передачі даних.

Законопроект відповідає принципам європейського законодавства щодо електронної комерції, що дозволяє в подальшому здійснювати інтеграцію економіки та права України в європейську економіку та право.


^ 4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання


Відносини у сфері електронної комерції регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України "Про захист прав споживачів", "Про рекламу", "Про електронні документи й електронний документообіг", "Про електронний цифровий підпис", "Про телекомунікації".

^ Прийняття цього проекту Закону не потребує внесення змін до інших законів України.



  1. Фінансово-економічне обґрунтування



Проект Закону не потребує додаткових фінансових витрат із Державного бюджету України.


^ 6. Прогноз соціально економічних та інших наслідків прийняття акта


Прийняття законопроекту дозволить вдосконалити чинне законодавство у сфері електронної комерції, запровадити єдиний підхід до державного регулювання діяльності зазначеної сфери та призведе до встановлення засад щодо використання новітніх технологій та механізмів укладання правочинів за допомогою обміну електронними повідомленнями для забезпечення інтеграційних процесів щодо участі нашої держави у міжнародному інформаційному просторі.


Народний депутат України: Ю.В. Полунєєв, (реєстр. № 266)



Похожие:

Обґрунтування необхідності прийняття акта iconОбґрунтування необхідності прийняття акта
Прийняття нового Закону про вищу освіту передбачено загальнодержавними програмами соціально-економічного розвитку України останніх...
Обґрунтування необхідності прийняття акта icon1. Обґрунтування необхідності прийняття акта
Міністерства праці та соціальної політики України „Про внесення змін до Порядку надання допомоги по безробіттю
Обґрунтування необхідності прийняття акта iconОбґрунтування необхідності прийняття акта
Закону України «Про недопущення погіршення пенсійного забезпечення громадян України»
Обґрунтування необхідності прийняття акта icon1. Обґрунтування необхідності прийняття акта
«Про затвердження Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості...
Обґрунтування необхідності прийняття акта iconОбґрунтування необхідності прийняття акта
Закону України "Про внесення змін до деяких законів України (щодо убезпечення пенсійних активів)"
Обґрунтування необхідності прийняття акта iconОбґрунтування необхідності прийняття акта
Все це дає власникам нерухомого майна спокійно жити і користуватися своєю власністю. Але попри всі відзначені позитиви, невирішених...
Обґрунтування необхідності прийняття акта icon1. Обґрунтування необхідності прийняття акта
Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для...
Обґрунтування необхідності прийняття акта iconОбґрунтування необхідності прийняття акта
Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних...
Обґрунтування необхідності прийняття акта icon1. Обґрунтування необхідності прийняття акта
Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на...
Обґрунтування необхідності прийняття акта iconОбґрунтування необхідності прийняття акта
Закону України “Про внесення зміни до статі 71 Закону України "Про пенсійне забезпечення "
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов