Навчально-методичний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як посібник для вчителів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів icon

Навчально-методичний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як посібник для вчителів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів



НазваниеНавчально-методичний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як посібник для вчителів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів
страница1/36
Дата конвертации26.08.2013
Размер6.66 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
скачать >>>
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   36


М.А. ВІДНІЧУК, М.А.БОРДЮК,

С.В.ШНАЙДЕР, Т.М.ШЕВЧУК


ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ ІЗ ОСНОВ ФІЗИКИ


Навчально-методичний посібник


Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як посібник для вчителів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів


РІВНЕ – 2009

УДК 372.853

ББК 74.265.1

В 423


Віднічук М.А, Бордюк М.А., Шнайдер С.В., Шевчук Т.М.

Психолого-педагогічні та методичні засади розв’язування задач із основ фізики: Навч.-метод. посіб. для загальноосвітн. та вищих навч. закл., 2009. – 402 с.


Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як посібник для вчителів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів

(Лист МОНУ №1/ІІ – 9072 від 12.11.2009 р.)


Рецензенти:

А.П.Власюк, доктор технічних наук, професор, завідуючий кафедри інформатики та прикладної математики Національного університету водного господарства та природокористування;

С.С.Пальчевський, доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогіки Рівненського державного гуманітарного університету;

В.Д.Сиротюк, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри теорії та методики навчання фізики і астрономії Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова.


У навчально-методичному посібнику розглянуто теоретико-методологічні засади методики розв’язування задач у вузі і загальноосвітній школі, викладена методика проведення уроків і практичних занять з розв’язування фізичних задач, подано основні формули курсу фізики, наведено приклади розв’язування задач, задачі для самостійного розв’язування та контрольні роботи, складені за принципом завдань до зовнішнього незалежного оцінювання.

Для учнів загальноосвітніх шкіл із поглибленим вивченням фізики, студентів коледжів, технікумів, фізико-математичних факультетів педагогічних вищих навчальних закладів і викладачів фізики.


Вступ

Перехід України до ринкової економіки вимагає прискорення науково-технічного прогресу, пошуку та впровадження нових технологій, новаторських рішень з метою створення конкурентоспроможної продукції.

У зв'язку з цим постають принципово нові вимоги і перед системою освіти. Перш за все - це формування творчої особистості, здатної не просто засвоїти найвищі наукові й технологічні досягнення, а й самоудосконалювати, розвиваючи їх. Це дасть можливість здійснити перехід від репродуктивних виробничих відносин до продуктивних.

У свою чергу, вирішення проблеми розвитку інтелекту особистості можливе лише в результаті реалізації принципу єдності навчання, виховання і розвитку особистості, спрямованого на підвищення якості знань і формування творчих здібностей учнів на основі широкого впровадження активних форм, сучасних методів і методик навчання.

«Ідеться не просто про деякі доповнення і зміни у змісті освіти і методах навчання, а про докорінне поліпшення якості знань і виховання учнів, про інтеграцію навчально-пізнавального процесу, оскільки екстенсивні резерви вже значною мірою використані», — стверджував В.Г.Разумовський. Такі підходи знайшли відображення в Національній доктрині розвитку освіти України: «Держава повинна забезпечувати: «...підготовку кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння і впровадження наукомісних та інформаційних технологій, конкурентоспроможних на ринку праці; створення умов для розвитку обдарованих дітей і молоді...».

На сучасному етапі реформування освітньої галузі, в зв'язку з упровадженням профільності старшої загальноосвітньої школи, рейтингово-модульним підходом у вищій школі проблема формування вмінь розв'язувати задачі набуває актуальності, особливо для шкіл технологічного і фізико-математичного профілів, педагогічних вищих навчальних закладів.

Проблема підвищення рівня і якості знань студентів і учнів особливого значення набуває в процесі вивчення фізики, роль якої в науково-технічному прогресі важко переоцінити. Цим зумовлюється необхідність розробки методів навчання, побудови системи методичних знань, спрямованих на підвищення інтелектуальної активності студентів та учнів у оволодінні сучасними знаннями з фізики, розвиток їхніх здібностей самостійно здобувати знання і творчо застосовувати їх у нових умовах. Без цього неможлива активна участь у сучасному виробництві, в удосконаленні його технологій на основі винахідництва та раціоналізаторства, в розв'язанні надзвичайно важливих для людства екологічних проблем.

Однак, як свідчать результати вступних випробувань до вищих навчальних закладів, рівень і якість навчальних досягнень учнів з фізики є досить низькими.

Проведені дослідження показують, що однією з причин цього є формалізм, який має місце під час розв'язування учнями звичайних текстових задач, тобто в самому методі викладання фізики. Такі задачі розв'язуються в більшості випадків формально, без вникання у зміст описаних в умовах задач фізичних явищ. Процес розв'язування текстових задач часто зводиться до підбору рівнянь, в які входять дані в умовах фізичні величини, та їх математичного розв'язування стосовно шуканої величини.

Виникає потреба в пошуках нових шляхів підвищення рівня навчальних досягнень учнів, студентів.

У зв’язку з цим пропонується навчально-методичний посібник, у якому розглядаються теоретико-методологічні засади розв’язку задач у загальноосвітній школі та вузі і методика проведення занять з розв’язку фізичних задач, аналізуються психолого-педагогічні особливості цього процесу, які сприяють формуванню знань, умінь і навичок. Він призначений для вчителів і учнів середніх шкіл, в яких фізика вивчається як за стандартною програмою, так і для шкіл із поглибленим вивченням фізики. Цим посібником можуть користуватися викладачі фізики та студенти вищих навчальних закладів.

Основний матеріал посібника поділено на 3 розділи. У першому розділі розглядається концепція інтенсифікації творчості та психолого-педагогічні особливості формування знань, умінь та навичок у процесі розв’язування задач. У другому розділі аналізуються основні методичні засоби, за допомогою яких досягається максимальний рівень фахової підготовки студентів та учнів у процесі розв’язування задач. Структура третього розділу дає можливість учням, студентам повторити теоретичний матеріал і безпосередньо перейти до його практичного втілення в розв'язок задач. Для зручності їх поділено на три рівні: рівень "А" – прості задачі, для розв'язування яких достатньо знання основних формул; рівень "В" – задачі середньої складності, які потребують не тільки знання основних формул, а й уміння їх перетворювати, виходячи з умови задачі; рівень "С" – задачі підвищеної складності, які потребують глибоких знань із фізики. Найбільш ефективними є задачі, які спонукають учнів аналізувати фізичні явища, викликають до них живий інтерес, розвивають здатність самостійно мислити, привчають бути готовими до нестандартної постановки питань, до нестандартних розв'язків.


^ РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ МЕТОДИКИ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ У ВУЗІ Й ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ

    1. Роль і місце навчальних задач з фізики.

Єдиного визначення поняття задачі немає ні в психологічній, ні в педагогічній літературі. Так, О.М.Леонтьєв зазначає, що задача – це «мета, поставлена в певних умовах», О.М.Матюшкін вважає, що за допомогою поняття «задача» найчастіше визначають такі «інтелектуальні завдання, в результаті виконання яких людина повинна розкрити деяке шукане співвідношення, властивість, величину, дію». О.Ф.Єсаулов поняття задачі розглядає на основі здійснюваних інформаційних процесів.

З погляду психології, будь-яка цілеспрямована діяльність, у тому числі й навчально-пізнавальна, є системою процесів розв'язування задач. «Навіть у тих випадках, коли учні тільки слухають будь-яку розповідь педагога і, здавалось би, ніяких задач не розв'язують, не виконують очевидних обчислень, насправді і в цих умовах вони все-таки мають справу з поставленими перед ними навчальними задачами, але останні настільки сильно відрізняються за своїми структурно-компонентними характеристиками від звичайного, досить поширеного уявлення про задачу як неодмінно обчислювальний апарат, що це створює помилкове враження про навчальну діяльність, яка успішно здійснюється за межами будь-яких задач», – писав О.Ф.Єсаулов.

За місцем у навчанні задачі поділяють, як мінімум, на два класи. До першого класу відносять задачі, які розв'язують учні, тобто ті, за допомогою яких здійснюється навчальна діяльність. Такі задачі називають навчальними. До другого класу відносять дидактичні задачі, які дають змогу здійснювати управління навчальною діяльністю.

Якісна і кількісна характеристики фізичного процесу мають низку особливостей. Одні з них можна визначити безпосередньо, інші – ні. Тоді виникає необхідність знаходження невідомих характеристик розглядуваного явища чи процесу. Словесний або символічний опис цієї ситуації і є фізичною задачею.

Без розв'язування навчальних задач, які є обов'язковою складовою процесу вивчення фізики, курс предмета не завжди може бути засвоєним.

Під фізичною задачею В.Орехов розуміє «проблему, що в загальному випадку розв'язується за допомогою логічних умовиводів, математичних дій і експерименту на основі законів і методів фізики». Методисти А.Усова і О.Бобров вважають, що «фізична задача – це ситуація (сукупність певних факторів), що потребує від учнів розумових і практичних дій на основі законів і методів фізики, спрямованих на оволодіння знаннями з фізики і на розвиток мислення».

Зауважимо, що в цьому визначенні, на відміну від попереднього, є і дидактичні цілі процесу розв'язування задачі. Це наближає його до поняття навчальної задачі. «Навчальна задача, – визначає Д.Кульбицький, – відрізняється від інших задач тим, що її мета і результат – у зміні самого діючого суб'єкта, що полягає в оволодінні певними способами дії, а не в зміні предметів, з якими суб'єкт діє».

У навчальній задачі певним чином фіксуються її вихідні дані (що дано, що відомо) і вимога, запитання (що треба довести, знайти, визначити, обчислити). Розв'язати навчальну задачу – значить виконати її вимогу.

Навчальні задачі з фізики класифікують за різними ознаками: за змістом; за дидактичною метою; за способом вираження умови; за ступенем складності; за способом розв'язування тощо.

Кожен із вищеназваних класів має ще й свій внутрішній поділ. Так, наприклад, клас, виділений за ознакою змісту задач, містить у собі задачі, які можна розмежувати на конкретні, абстрактні, політехнічні, історичні та ін.

Розв'язування навчальних задач є одним з основних методів вивчення фізики. Основна мета, що ставиться під час розв'язування задач, полягає в тому, щоб учні глибше зрозуміли фізичні закономірності, навчилися розуміти їх і застосовувати до аналізу фізичних явищ, до практичних питань.

Значний внесок у розробку проблем застосування навчальних задач у процесі вивчення фізики внесли вчені-методисти: О.І.Бугайов, С.У. Гончаренко, С.Ю.Каменецький, Є.В.Коршак, С.С.Мошков, В.І.Орєхов, В.Г.Разумовський, А.В.Усова та ін. Значних позитивних результатів у розвитку названого напрямку отримано в дослідженнях, проведених С.С.Мотковим, А.І.Павленком, В.І.Савченком, А.А.Давидьоном та ін. Рекомендації цих досліджень значною мірою застосовуються у практиці вивчення фізики.

На розв'язування задач відводиться близько третини всього навчального часу, виділеного на вивчення фізики. Крім того, аналіз наукової й методичної літератури дає підстави зробити висновок про подальше посилення уваги до використання задач у навчально-виховному процесі з фізики. Цього ж вимагають і програми з фізики загальноосвітньої школи, вищого навчального закладу. При цьому О.І.Бугайов зазначає, що розв'язування задач «виступає і як мета, і як метод навчання».

Розв'язати фізичну задачу – це означає знайти таку послідовність загальних положень (законів, принципів тощо), при якій застосування їх до умови задачі дає те, що вимагається в задачі.

У більшості випадків навчальні задачі складають штучно. При цьому дотримуються певного маскування можливого розв'язування. «Суть усіх прийомів маскування розв'язування задачі, – пише психолог О.К.Тихомиров, – зводиться до того, щоб у того, хто розв'язує задачу, було якомога менше можливостей виявити в початковій позиції ті орієнтовні віхи, які могли б підказати йому шлях до розв'язування».

З погляду психології, для навчальних задач (як компонента навчальної діяльності) «результат розв'язування навчальної задачі важливий не сам собою, а у зв'язку з процесом розв'язування задачі, – як певний показник функціонування навчальної діяльності, рівня її сформованості. Розв'язування навчальних задач має сенс лише у зв'язку з досягненням навчальної мети».

Розв'язування задач – одна з форм мислення, що відображає процес розумової діяльності з перетворення об'єкта, спрямована на результат даного перетворення.

Суттєвою є роль навчальних фізичних задач у розвитку творчих здібностей учнів, студентів у їхній підготовці до винахідницької та раціоналізаторської діяльності.

У процесі розв'язування задач учням, студентам показують реальну можливість зі застосування здобутих знань на практиці, здійснюють розвиток інтересу до фізики, що веде до формування мотивів їхньої навчальної діяльності.

Розв'язування навчальних задач з фізики має і велике виховне значення, оскільки за їх допомогою ознайомлюють учнів із досягненнями науки і техніки, з історичними фактами, пов'язаними з розвитком фізичної картини світу, з конкретним внеском видатних учених у розвиток основних фізичних і світоглядних ідей.

У процесі розв'язування фізичних задач з'являється можливість ознайомлення учнів, студентів із різними технічними пристроями і технологічними процесами. Тому названий метод навчання має великий потенціал для політехнічної освіти і професійної орієнтації учнів, студентів. Особливого значення цей метод набуває тоді, коли в умову задачі вводять дані, що характеризують місцеве виробництво. Важливість цього методу вивчення фізики полягає ще і в тому, що його застосовують при різних організаційних формах навчальної діяльності. Оптимальне поєднання цих форм сприяє активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, студентів, що має вирішальне значення для підвищення результативності навчально-виховного процесу в загальноосвітній і вищій школах.

За виявленим умінням розв'язувати задачі роблять висновок про рівень засвоєння учнями, студентами навчального матеріалу, про якість знань з фізики, тобто задачі виконують ще й контрольну функцію. А.Усова зазначає: «Уміння розв'язувати задачі... виступає як критерій засвоєння різних елементів знань... Ступінь оволодіння умінням розв'язувати задачі визначає якість знань учнів, можливість здійснення самостійної пізнавальної діяльності».

Розробки в галузі кожної науки системи продуктивних навчальних задач різного ступеня складності та їх розв’язування сприяє розвитку творчого суб'єктивного мислення. Виникає необхідність не лише розв'язування задач, а й навчання способів, що активізують вирішення проблеми, шляхів освоєння цих способів, підходів, що вимагають самостійного комбінування раніше засвоєних способів, а отже, створення суб'єктивного нового способу розв'язування задач. Н.Ф.Тализіна серед вимог до змісту і форми продуктивних задач висунула ряд вимог, з яких найактуальнішими є суб'єктивна новизна та доступність узагальнення.

Використовуються фізичні задачі на уроках різних типів, на окремих їх етапах, на заняттях гуртків і факультативів.

Поряд із цим, уміння розв'язувати фізичні задачі на даний час є слабкою ланкою навчально-виховного процесу з фізики. Про це свідчать роботи О.Бугайова, С.Гончаренка, Ю.Діка, О.Єноховича, Є.Коршака, Д.Костюкевича, О.Пьоришкіна, В.Разумовського, А.Усової та ін.

Відсоток учнів, студентів, які не вміють самостійно розв'язувати задачі з фізики, зростає.

Невміння розв'язувати задачі з фізики спостерігається не лише під час поточного контролю знань учнів, студентів, а й під час складання випускних екзаменів та зовнішнього незалежного оцінювання. Значна кількість учнів, абітурієнтів, студентів розв'язує задачі формально, не вникаючи в їх фізичний зміст. «Як правило, – відмічає О.Дробат, – вони пишуть набір формул, які тією чи іншою мірою відносяться до умови задачі, а потім починають їх «перетасовувати» в надії отримати врешті-решт потрібну». Аналогічні результати розв'язування фізичних задач отримані нами під час опитування старшокласників. Із 165 учнів 127, що становить 77 %, відповіли, що розв'язують задачі з фізики навздогад. Крім того, як указує в своїх дослідженнях В.Савченко, в останні роки спостерігається зниження інтересу учнів до розв'язування фізичних задач.

Аналізуючи процес розв'язування задач з погляду психології, О.Єсаулов дійшов висновку, що внаслідок формального розв'язування окремих типів навчальних задач значно знижується їх дидактична цінність. «На жаль, – зауважує О. Єсаулов, – значна частина методистів у галузі фізики та інших предметів політехнічного циклу складають задачі згідно з виробленим певним законом: якщо вже задача навчальна, то вона не повинна містити ні завуальованих даних, ні прихованих вимог. А що ж залишається робити учням, коли перед ними виникає необхідність розв'язувати їх? Природно, що їм доводиться шукати той мінімум, залишений на їхню долю авторами навчальних задач. Дуже часто цим мінімумом є формальні закони, правила і формули, якими учні, мов «ключиками», «відмикають» задачі, не задумуючись над їх постановкою і розв'язуванням... Такими задачами не лише буде вилучатися ініціативність і допитливість учнів, а й свідомо планується виховання формалізму в їхніх знаннях».

Виявлено, що під час навчання фізики, яке здійснюють формально, традиційно використовують текстові задачі.

У зв'язку з цим формалізм, наявний в одному з головних методів навчання, впливає в кінцевому рахунку на рівень і якість знань учнів, студентів з фізики.

В.Г.Разумовський установив, що подолання формального засвоєння учнями знань, невміння застосувати їх на практиці можливе за широкого застосування продуктивних задач, які привчають учнів осмислювати набуті ними знання, тобто активізують навчальний процес.

Аналіз досвіду роботи передових викладачів і вчителів фізики дають підстави зробити висновок про те, що при контролі знань більшість учнів можуть лише відтворити зміст повідомлення чи тексту певного параграфа підручника, сформулювати визначення фізичного поняття або закону. Однак вони відчувають значні утруднення у випадках, коли відповідь на поставлене запитання неможливо взяти в прямій формі безпосередньо з попереднього повідомлення вчителя чи з тексту підручника. Розв'язування фізичних задач для цих учнів, студентів також можливе лише на репродуктивному рівні. У більшості випадків розв'язують лише найпростіші фізичні задачі. Складніші задачі учнями або не сприймаються взагалі, або розв'язуються за аналогією до раніше розв'язаних.

Наявний у вивченні фізики формалізм у знаннях учнів та студентів не сприяє необхідному рівню розвитку творчих здібностей учнів. У роботі гуртків технічної творчості також спостерігається відтворювальна діяльність учнів. Гуртківці переважно займаються виготовленням різних виробів, приладів за готовими схемами, кресленнями або описами, опублікованими в різних журналах і методичних посібниках. У результаті відбувається розвиток умінь і навичок ремісника, що не збігається з головною дидактичною метою діяльності гуртків технічної творчості, що, зрештою, випливає із самої назви. В.Разумовський підкреслює: «Діяльність учнів може бути названа творчою, якщо результатом її є продукт, що містить елементи новизни».

Розв'язування традиційних текстових задач не завжди дає змогу безпосередньо знайомити учнів із творчими методами розв'язування нетипових задач, що не сприяє розвитку фізичного мислення в цілому та оволодінню ними науковими, усвідомленими і глибокими знаннями.

Найкраще формувати мислення саме в процесі розв'язування винахідницьких задач, коли людина сама визначає проблемні питання, формулює їх, а потім розв'язує. Тому під час розв'язування навчальних задач не варто усувати всі труднощі на шляху розумової діяльності учня або студента, оскільки лише в процесі їх подолання він зможе розвивати свої інтелектуальні здібності.

Навчальний план підготовки вчителів фізики передбачає, крім засвоєння основних здобутків науки, також надбання ними вмінь і навичок у використанні знань для пояснення явищ навколишнього світу та для потреб практики. Цій меті підпорядковані практичні та лабораторні заняття з фізики, курсові роботи, педпрактика. Знання і вміння перебувають у діалектичній єдності, взаємно збагачують і доповнюють одне одного. Тому практичні і лабораторні заняття, курсові роботи і педпрактику треба розглядати не як тренування і репетиторство, а як органічно пов’язане з лекціями продовження навчально-виховного процесу в вузі.

Використання знань для розв’язування різних задач здійснює подвійну функцію: з одного боку, воно сприяє розкриттю змісту наукового знання, тобто є засобом засвоєння знань, з другого – допомагає оволодінню методами і способами пізнання. В процесі застосування знань вони глибше осмислюються і міцніше запам’ятовуються, стають керівництвом до дії, важливим фактором формування спеціаліста.

Розв’язування фізичних задач у навчальному процесі вузу є важливим засобом поєднання теорії з практикою.

Різноманітні прояви фізичних законів у житті і практиці, що розглядаються в задачах, свідчать про об’єктивний характер здобутків науки і сприяють їх глибшому засвоєнню, розширюють політехнічний кругозір студента-фізика.

Крім розкриття основних понять і величин сучасної фізики, у процесі розв’язування фізичних задач відображають важливі взаємозв’язки і функціональні залежності між ними та способи їх вираження, набувається досвід „бачення” фізичних залежностей у конкретних умовах, бачення меж їх застосування. Це суттєві ознаки оволодіння знаннями фізики.

Розв’язування фізичних задач сприяє розвитку логічного мислення студентів. Кожна реальна задача, поставлена перед людиною, є збудником мислення. Фізична задача в дещо прихованому вигляді відображає причинно-наслідкові зв’язки між явищами. Щоб розв’язати задачу, треба ці зв’язки пізнати і виразити їх кількісно. Саме в процесі розкриття взаємозв’язків між явищами можуть формуватися закономірності логічного мислення, як відбиття закономірностей об’єктивної реальності. Тому логічні поняття і категорії можуть вироблятися лише в процесі пізнавально-практичної діяльності, як результат та запозичення досвіду.

Завдання викладача полягає в правильному спрямуванні і раціональному навантаженні мислительної діяльності студентів у процесі розв’язування фізичних задач. Він має показати плідність індуктивної і дедуктивної логіки, а також процесів аналізу і синтезу; на їх основі виробити певні алгоритми для розв’язування фізичних задач.

Розв’язування фізичних задач є засобом набуття умінь і навичок практичного застосування наукових знань, засобом розвитку і виховання важливих психічних функцій особистості – її мислення, волі, характеру.

Розв’язування кожної задачі вимагає подолання певних труднощів, пов’язаних з розкриттям причинно-наслідкових зв’язків між явищами та величинами, які їх визначають. Під керівництвом викладача проходить випробовування логічних схем і мислительних процесів, у результаті чого відкидається показне і виявляється суттєве. Відповідно, у процесі систематичного розв’язування задач у корі головного мозку хибні дії все більш гальмуються, а логічні побудови перетворюються в динамічні стереотипи. Завдяки останнім у нових задачах людина йде найкоротшим і безпомилковим шляхом до правильного розв’язку. Набуті уміння і навички в розв’язуванні фізичних задач стають могутніми важелями у засвоєнні нових знань.

Зрозуміло, що у набутті вмінь і навичок вирішальне значення має самостійна робота студентів з розв’язування фізичних задач. Видатний німецький педагог А.Дістервег зауважував, що цінність мають тільки ті знання і навички, які набуваються самостійно; „поганий учитель підносить істину, мудрий вчитель учить знаходити її”.

У процесі розв’язування фізичних задач, одночасно з набуттям умінь і навичок, утверджуються вольові і цілеспрямовані риси характеру. Студент, учень усвідомлює, що розв’язування задач потребує зосередженості і повної віддачі сил, що це процес творчості, який веде до збагачення пізнання і відчуття радощів успіху.

У наш час швидкого науково-технічного прогресу активація розумових сил і творчості учнів та студентів, прищеплення потягу до знань і вміння вчитися – це першорядні завдання вузу в підготовці спеціаліста.

Практичні заняття з розв’язування фізичних задач є ефективним способом активації самостійної роботи студентів, засобом розвитку їх творчого мислення.

На практичних заняттях під керівництвом викладача фізичні задачі аналізуються і розв’язуються силами всіх студентів групи; відкидається поверхове і утверджується доказове, відбувається стимулююче змагання індивідуумів. Усе це активізує аналітико-синтетичну діяльність кори головного мозку, сприяє творчому засвоєнню навчального матеріалу.

Фізичні задачі, що пропонуються на домашнє опрацювання, є засобом активізації домашньої роботи учнів і студентів. Конкретність змісту задач, наявність відповідей до них для самоконтролю, дотримання вимог щоденного розв’язування задач і можливість швидкої перевірки завдань з боку викладача – усе це сприяє налагодженню ритмічної і неухильної самостійної роботи учнів, студентів над предметом. Адже самостійне розв’язування задач потребує повторення теоретичного матеріалу, використання довідкових даних, осмислення закладеної в задачі закономірності, використання математичних засобів.

Контроль знань учнів, студентів за допомогою фізичних задач має перевагу над усним опитуванням у тому, що перевіряються не формальні знання, а вміння ними користуватись. Проведення контрольних робіт на розв’язування задач з кожного розділу предмета сприяє налагодженню потокового повторення матеріалу замість „штурмового” повторення його до семестрового екзамену.

У вищих навчальних педагогічних закладах майбутні вчителі фізики повинні навчитися керувати пізнавальною діяльністю учнів, активізувати їх самостійну роботу у процесі вивчення фізики. Цей процес передбачає цілеспрямоване розв’язування учнями фізичних задач на уроках і вдома, участь у фізичних олімпіадах, розв’язування конкурсних задач та задач з вступних екзаменів до вузів.

Зустрічаючись із задачами підвищеної складності, учні звертаються за допомогою до вчителя; вони не пробачають йому безпорадності в розв’язуванні задач. Тому в педвузі студенти-фізики повинні вчитися глибоко розуміти та аналізувати кожну фізичну задачу, набувати навичок правильного підходу до їх розв’язування.

Розв’язування фізичних задач у вищому навчальному педагогічному закладі є важливим засобом підготовки кваліфікованого вчителя фізики.


    1. ^ Концепція інтенсифікації творчості при розв’язуванні фізичних задач.

Оволодіння методами творчості, які значно підвищують рівень та швидкість розв’язування фізичних задач, створення і впровадження науково-технічних розробок, дають змогу перебудувати роботу з розвитку творчої активності учнів, студентів.

Аналіз такої складної та багатопланової проблеми, як інтенсифікація творчості, вимагає першочергового створення загальної концепції. Її формування різними фахівцями бачиться по-різному, проте в загальному вигляді концепція інтенсифікації творчості може бути представлена як поворот до творчості кожної людини та якості здобутих нею результатів.

Це означає, що для розробки концепції повинні використовуватися спеціально орієнтовані засоби інтенсифікації творчості, такі як її методичне озброєння та досконала організація. Причому, вони повинні поєднуватися так, щоб ефективне використання цих засобів залежало переважно від самої людини і приносило максимум користі її особистому розвитку і суспільству.

Обґрунтованість цієї концепції підтверджується аналізом різних напрямків суспільної діяльності: науки, техніки, освіти, культури тощо. Розвиток кожної із цих галузей, активно впливаючи на освітній та культурний рівень розвитку людини, залежить, у свою чергу, від людського фактора.

Для реалізації цієї концепції необхідно:

І. Створити систему підготовки і перепідготовки кадрів:

• для ВНЗ — викладачів;

• у педагогічних ВНЗ — студентів;

• в ОІППО та позашкільних установах—учителів, керівників гуртків.

ІІ. Апробувати і видати відповідні навчальні програми, в тому числі для загальноосвітніх навчальних закладів.

Важлива роль у вирішенні вищевказаних завдань відводиться курсу „Практикум з розв’язування фізичних задач”, який вводиться в навчальні плани класів з поглибленим вивченням фізики. Розглянемо зміст і структуру цього курсу.

^ Завдання дисципліни, її місце у підготовці учня визначаються наступними цілями:

1. Ознайомити учнів з основними теоретичними питаннями методики розв’язування та складання фізичних задач.

2. Ознайомити їх з роллю і місцем задач у шкільному курсі фізики, їхніми дидактичними функціями та основними методами розв’язування.

3. Навчити учнів конкретним прийомам розв’язування задач (формування аналітико-синтетичної діяльності розв’язування фізичної задачі як системи підзадач; відпрацювання навичок у розв’язуванні тренувальних задач і допоміжних задач, виконанні креслень, графіків, складанні алгоритмів тощо).

4. Сформувати вміння складати і розв’язувати задачі різних видів і ступенів складності, визначати ступінь складності задач, всебічно оцінювати результати їх розв’язків.

^ Перелік знань, умінь і навичок, які формуються в процесі викладання дисципліни:

- володіти основними методами, способами і прийомами розв’язування фізичних задач;

- розкривати фізичний зміст задачі;

- раціонально записувати умову задачі, вводити в умову спрощення, вести пошук і складати план розв’язування;

- спрощувати та ускладнювати задачу;

- раціонально розв’язувати задачі, обґрунтовувати і вибирати способи їх розв’язування;

- виконувати аналіз розв’язку, досліджувати і оцінювати знайдені результати;

- підбирати і розв’язувати експериментальні задачі;

- складати нові задачі, в тому числі і задачі творчого характеру.

Викладання практикуму здійснюється на основі широкого використання міжпредметних зв’язків з математикою, хімією, біологією, географією, астрономією, інформатикою.

Цю програму складено відповідно до типових програм на основі аналізу літературних джерел, практики підготовки учителів, а також узагальнення особистого досвіду роботи авторів з учнями шкіл.


^ ОРІЄНТОВНИЙ ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН КУРСУ



з/п

Найменування тем

Кількість годин


І

1.1.

1.2.

1.3.

1.4.

1.5.

1.6.

ІІ

2.

2.1.

2.2.

2.3.

2.4.

2.5.

2.6.

2.7.

3.

4.


5.

6.

6.1.

6.2.

6.3.

6.4.


7.

7.1.

7.2.

7.3.

7.4.

8.


9.

9.1.

9.2.


10.

10.1.

10.2.


11.

11.1.

11.2.

12.

9 КЛАС

Загальні методи розв’язування фізичних задач.

Аналітичний метод.

Синтетичний метод.

Алгебраїчний метод.

Графічний метод.

Експериментальний метод.

Нетрадиційні методи.

^ Розв’язування задач з розділів курсу фізики.

Основи механіки.

Основи кінематики.

Нерівномірний рух.

Основи динаміки.

Сили в природі.

Застосування законів динаміки.

Елементи статики.

Закони збереження в механіці.

^ Механічні коливання і хвилі

Розв’язування олімпіадних задач.

10 КЛАС

Розв’язування олімпіадних задач.

Теплові явища. Молекулярна фізика.

Основи молекулярно-кінетичної теорії.

Перший закон термодинаміки.

Взаємні перетворення рідин і газів.

Властивості рідин і твердих тіл.


Електродинаміка.

Електричне поле.

Закони постійного струму.

Електричний струм у різних середовищах.

Магнітне поле струму. Електромагнітна індукція.

Повторення.

11 КЛАС

Коливання і хвилі.

Механічні і електромагнітні коливання.

Механічні і електромагнітні хвилі.


^ Оптика.

Геометрична оптика.

Хвильові властивості світла. Елементи теорії відносності.


Елементи квантової фізики.

Світлові кванти. Дія світла.

Атом і атомне ядро.

^ Розв’язування олімпіадних задач.


4


50

8

4

6

6

8

6

12

6

8


3

11

4

3

2

2


16

4

4

4

4

4


11

8

3


8

4

4


11

4

7

4




Загальна кількість годин

136


^ ПРОГРАМА КУРСУ

9 КЛАС

І. Загальні методи розв’язування фізичних задач (4 год).

Класифікація фізичних задач. Якісні, розрахункові, екпериментальні задачі. Фізичні задачі на екстремум. Творчі фізичні задачі. Аналітичний і синтетичний методи розв’язування задач. Алгебраїчний, геометричний, арифметичний, графічний способи розв’язування задач. Алгоритмічні підходи до розв’язування задач. Нетрадиційні методи: метод найменувань одиниць розмірностей, метод аналогії, метод суперпозиції, метод інверсії.

ІІ. Методи розв’язування задач з розділів курсу фізики.

2. Основи механіки (50 год).

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   36



Похожие:

Навчально-методичний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як посібник для вчителів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Рекомендовано Міністерством освіта І науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (лист Ne 4/18-г-1111...
Навчально-методичний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як посібник для вчителів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (лист №4/18-г-1228 від 30. 05. 2008 р.)
Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (лист №4/18-г-1228...
Навчально-методичний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як посібник для вчителів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності «Педагогіка вищої школи», лист №1/11 12102 від 22. 12. 2011
Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів...
Навчально-методичний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як посібник для вчителів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів iconДля загальноосвітніх навчальних закладів
Програма «Економіка» для учнів 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів (знз) розроблена за формою, запропонованою Міністерством...
Навчально-методичний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як посібник для вчителів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів iconНавчально-методичний посібник для студентів спеціальності : 010103 та 010103 "Педагогіка і методика середньої освіти. Образотворче мистецтво"
Теоретичні основи композиції: Навчально-методичний посібник для студентів внз художніх та художньо-педагогічних спеціальностей. /...
Навчально-методичний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як посібник для вчителів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів iconНавчально-методичний комплекс
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчально-методичний комплекс (протокол засідання науково-методичної комісії...
Навчально-методичний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як посібник для вчителів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів iconНтуу "кпі" /навчально-методичний посібник/ Київ-2007 Міністерство освіти І науки України Національний технічний університет України
Рекомендовано до видання науково – методичною комісією факультету фізичного виховання І спорту нтуу “кпі”
Навчально-методичний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як посібник для вчителів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів iconПерелік навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти І науки України для використання в початкових
Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою. 1-4 класи
Навчально-методичний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як посібник для вчителів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів iconПерелік навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти І науки України для використання в основній І
Міністерством освіти і науки України для використання в основній і старшій школі у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням...
Навчально-методичний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як посібник для вчителів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (лист №14J 18. 2-391 від 04. 03. 04)
Стилістика англійської мови І дискурсивний аналіз. Учбово-методичний посібник. Вінниця: нова книга, 2004. 240 с
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов