Лекція Здоровий спосіб життя як основа формування гармонійно розвинутої особистості icon

Лекція Здоровий спосіб життя як основа формування гармонійно розвинутої особистості



НазваниеЛекція Здоровий спосіб життя як основа формування гармонійно розвинутої особистості
Дата конвертации25.05.2013
Размер207.31 Kb.
ТипЛекція
скачать >>>





МОДУЛЬ і. ТЕОРЕСИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ


Лекція 1. Здоровий спосіб життя як основа формування гармонійно розвинутої особистості


План

1.Поняття здорового способу життя. Характеристика основних складових здоров’я людини

2.Морфофункціональні й психофізіологічні особливості підліткового віку

3.Стан здоров'я підлітків у сучасних умовах

4.Стереотипи поведінки сучасних підлітків, їхній вплив на здоров'я

Література:

  1. Амосов М.М. Роздуми про здоров’я. – К.: Знання, 1990.

  2. Андреев Ю.А. Три кита здоров’я. – М.: Физкультура и спорт, 1991.

  3. Сущенко Л.П. Здоровий спосіб життя людини. Додаткові матеріали. – Запоріжжя: ЗДУ, 1999.

  4. Хрипкова А.П., Колесов Д.В. Гигиена и здоровье школьника. – М.: Просвещение, 1988.

  5. Формування здорового способу життя молоді: проблеми й перспективи / О.Яременко, О.Вакуленко та ін. – К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000.


1. Поняття здорового способу життя.

Добре, міцне здоров'я — головна умова повноцінного життя та фундамент формування гармонійно розвинутої особистості. Здоров'я допомагає нам реалізовувати свої плани, успішно вирішувати життєві завдання й долати труднощі. Однак стан здоров'я юних ук­раїнців викликає тривогу.

Погіршення здоров'я дітей шкільного віку є не лише медичною, а й серйозною педагогічною проблемою. Хто може навчити кожну дитину обирані стиль життя, що сприятиме збереженню і зміцненню здо­ров'я. Насамперед — сім'я, батьки, а потім школа, вчителі. А з учителів, у першу чергу, той, хто найбільше спілкується з учнями протя­гом багатьох років. Це — соціальний педагог та класний керівник.

Звичайно, є шкільні предмети, з яких учень здобуває базові знання про здоровий спосіб життя. Але, на жаль, навчання мало сприяє вибо­ру здорової поведінки. Завдання соціального педагога — стати організатором і координатором такої спільної діяльності дітей, педагогів, медиків, батьків, яка б допомагала кожному вихованцю усвідомлювати здоров'я як самоцінність, обирати здоровий спосіб життя.

З позицій викладеного розуміння феномена здоров`я людини походить визначення поняття здорового способу життя (ЗСЖ): це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров`я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умов життя - праці, відпочинку, побуту

Погіршення стану здоров'я дітей значною мірою зумовлено нестабільністю суспільства, неповноцінним харчуванням, недостатньою медичною допомогою, забрудненням довкілля, зниженням життєвого рівня більшості сімей. У комплексі факторів, що впливають на здоров'я дітей і підлітків, значущим є спосіб життя, вибір якого залежить від свідомого ставлення особистості до власного здоров’я, розуміння його значення для себе, свого майбутнього, для суспільства. За таких умов постає об'єктивна потреба пошуку оптимальних шляхів вирішення цієї проблеми.




^ Визначення здоров’я за різними авторами

Автор

Визначення

Аристотель

Здоров’я людини – щастя. Найбільше щастя полягає у пречудовій мудрості. Людське щастя розкривається у розсудливості та цнотливості. Насолода людини – у діяльності, а фізичний стан має поєднуватися з душевною активністю.

Гален

Здоров’я – це стан… у якому ми не відчуваємо болю і який не заважає виконувати функції нашого щоденного життя: керувати, митися, пити та їсти і робити усе інше, що ми хочемо

Ю.П. Лісіцин

Здоров’я людини – це гармонійна єдність біологічних і соціальних якостей, зумовлених природженими та набутими біологічними і соціальними явищами

А.П. Чехов

Хіба здоров’я не диво?

Г.Л. Апанасенко

Здоров’я оптимальна стійкість до дії патогенних агентів, фізична, психічна і соціальна адаптивність до змінюваних умов життєдіяльності





«Яка діяльність людини, така вона сама та її природа», — говорив Гіппократ. У його трактаті «Про здоровий спосіб життя» це поняття розглядається як певна гармонія, якої слід прагнути шляхом здійснен­ня низки профілактичних заходів. Римський філософ Цицерон Марк Тулій вважав, що «їжа і догляд за тілом повинні бути спрямовані на збереження здоров'я і сил, а не насолоди...».

В античний період зародилася соціальна значущість здоров'я. Саме в цей період з'явилися традиції ведення здорового способу життя, суспільство почало дбати про здоров'я нації, а саме здоров'я було головним критерієм для забезпечення інтелектуального розвитку молодого покоління.

За останні десятиріччя наука про здоров'я інтенсивно розвивалася і дістала практичне спрямування, наблизилася до життя. Багато вчених зробили спроби визначити сучасне поняття здоров'я. За вихідне, початкове доречно взяти запропоноване І.І.. Брехманом: «Здоров 'я це не відсутність хвороби, а фізична, соціальна, психологічна гармонія людини, доброзичливі, спокійні стосунки з людьми, природою і самим собою».

Отже, здоров'я несе в собі фізичне, соціальне, духовне і психічне навантаження. Від того, з яких філософських позицій воно розглядається, залежить, яким аспектам надається перевага.

На сьогодні провідні вчені наголошують на цілісному понятті здоров'я, яке інтегрує чотири складові.

Фізичне здоров 'я людини — це правильне функціонування організму і кожної з його систем. Одним із показників фізичного здоров'я є фізичний розвиток, який Велика медична енциклопедія визначає як сукупність морфологічних і функціональних показників організму, що дають змогу встановити запас його фізичних сил, витривалості й працездатності. Взаємозв'язок фізичного розвитку і стану здоров'я особистості виявляється особливо в організмі, що розвивається. Хронічні хвороби негативно впливають на фізичний розвиток дітей, і, навпаки, низький рівень фізичного розвитку створює ризик для виникнення хвороб.

Психічне здоров'я (від грец. рнуспікоа душа) — це рівновага та сталість психіки людини, адекватне сприйняття реального світу; нормальна діяльність вищих психічних функцій (відчуття, пам'яті, почуттів, волі, мислення тощо).

Психічне здоров'я стосується розуму, інтелекту та емоцій. Основою психічного здоров'я слід уважати стан загального душевного комфорту, який адекватно регулює її поведінку в процесі життє­діяльності.

Соціальне здоров'я (відлат. хосіаііа суспільний) — це функціонування особистості як повноправного члена суспільства, її безконфліктна взаємодія з навколишнім світом, доброзичливі взаємини у колективі однолітків, у сім'ї, суспільстві.

Встановлено, що особистість завжди виховується цілісно. При цьому тільки комплексно досягається цілісність фізичного, психічного, духовного розвитку, жодна сторона не виступає як самоціль, вони взаємодіють, взаємозбагачуються, всі разом слугуючи вирішенню одного завдання — всебічного розвитку особистості.

Звідси, усі аспекти здоров'я людини повинні розглядатися у взаємозв'язку. Не випадково стародавня медицина і культура приділяли увагу такій системі виховання, у якій поєднувалися фізичний і духовний розвиток людини, зливалися розумове, моральне та естетичне. Піфагор заснував школу, де гармонійно розкривав усі тілесні та розумові здібності вихованців, а Гіппократ наголошував, що здоров'я людини безпосередньо пов'язано з його морально-етичним розвитком.

Здоров'я значною мірою залежить від самої людини, її свідомості та активного ставлення до свого здоров'я, від її поведінки. Саме від того, якого способу життя дотримується людина, як вона виявляє себе у праці, навчанні, спілкуванні, як організовує своє дозвілля, як харчується, в якому співвідношенні перебуває її фізична і психічна активність, чи гігієнічно обгрунтований режим праці та відпочинку, залежить стан її здоров'я.

Ще медицина древніх пов'язувала стан здоров'я із способом життя. Численні постулати Салернського кодексу здоров'я, висловлювання Авіцени, Аристотеля, Гіппократа, Демокріта щодо гармонійного поєднання соціальних і біологічних факторів у збереженні і зміцненні здоров'я мають і сьогодні непересічне значення, забезпечують їхню злагоду і взаємодію. Так, Гіппократ до завдань медицини зараховував і турботу про здорових, аби вони не захворіли. А для того, щоб люди були не тільки фізично, а й соціально здоровими, за висловом самого Гіппократа, вони мають дотримувати «благопристойної поведінки».

Є багато традицій збереження і зміцнення здоров'я, побудованих на розкритті внутрішніх ресурсів людини. Серед них: достатня фізична активність; правильне харчування; виконання гігієнічних норм і правил; загартування; режим навчання, праці та відпочинку; самодисципліна; позитивні емоції; задоволення духовних потреб; відмова від шкідливих звичок. З урахуванням індивідуальних особливостей та запитів дитини, рівня її фізичного та психічного розвитку перелічені правила стосуються кожного. При цьому залишається змістове наповнення, але змінюються навантаження, способи виконання, ступінь дотримання правил.

Свого часу представник руху за здоровий спосіб життя П. Брегг визначив 10 заповітів, «золотих ключиків до душевного і фізичного здоров'я».

Він вважав, що забезпечити міцне здоров'я можливо за таких умов:

• чисте повітря, сонячне світло;

• вживання тільки свіжих, життєво важливих продуктів, правильне їх споживання;

• щоденні прогулянки за будь-якої погоди;

• помірні й регулярні фізичні навантаження (хатня робота, гімнас­тика, фізичні вправи);

• абсолютна зовнішня охайність;

• внутрішня фізична охайність;

• глибокий сон;

• розуміння природних законів здоров'я та їх виконання;

• єдність трьох складових —тіла, розуму і духу;

• дтримання духовних сил, звернення до природи.

Духовне здоров'я особистості— це прагнення до правди, істини, добра, це здатність діяти з любові до ближнього, це причетність до живої і неживої природи. Духовне здоров'я є головним джерелом життєвої сили та енергії. Його характеризують як здатність людини співчувати, співпереживати, надана допомогу іншим; бажання поліпшити навколишнє життя і активне сприяння цьому; чесність і правдивість; самовдосконалення особистості як частина вдосконалення світу; відповідальне ставлення до себе самого і свого життя.

^ 2. Морфофункціональні й психофізіологічні особливості підліткового віку

Підлітковий вік, за класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров'я, охоплює період життя людини з 10 до 18 років. На цьому етапі завершується морфофункціональне (побудова і функції) і психологічне дозрівання організму.

Нервова система підлітка нестійка і може характеризуватися змінами у життєво важливих органах і системах. Передумовою для розвитку різних порушень в організмі, зокрема хронічних захворювань, є певні зовнішні ознаки: підвищена збудженість, неадекватні емоційні реакції на найменші стресові ситуації, пітливість тощо.

Ендокринна система. Головною особливістю ендокринної пере­будови у підлітковому віці є активізація системи гіпоталамус — гіпофіз.

Основними гормонами гіпофізу, що забезпечують ріст і розвиток організму, є гормони його передньої частки. Гормон росту впливає безпосередньо на розвиток і ріст тканин тіла. Він стимулює жировід­кладення, активізує біосинтез білка, посилює обмінні процеси. Вироб­лення гормону росту збільшується з 10-річного віку, досягаючи піку в 12—14 років. Саме з цим пов'язаний максимальний «стрибок» у зрості підлітків.

З іншим гормоном гіпофізу — стимулятором вироблення гормонів корою надниркових залоз — пов'язані важливі фізіологічні функції молодого організму. Речовини, які виробляються під впливом цих гормонів, впливають на ріст кісткової і м'язової маси, на пристосувальні реакції організму до стресів. У підлітковому віці це забезпечує біологічні основи засвоєння знань, вироблення навичок.

Статеве дозрівання, формування і становлення репродуктивної функції залежать від рівня тих гормонів, які впливають на функцію статевих органів. Важливу роль у молодому організмі відіграють гор­мони щитоподібної залози. Вони беруть участь в обміні речовин, позначаються на розвитку мозку, рівні інтелекту, фізичному розвитку, дозріванні репродуктивної системи, на адаптаційних можливостях організму. Потреба підліткового організму в гормонах щитоподібної залози підвищена, що часто зумовлює «робоче» збільшення самої залози. До цього треба ставитися дуже уважно, тому що воно може маскувати різні захворювання цього органу.

Статеве дозрівання займає особливе місце у розвитку підлітка і с його визначальною рисою. Репродуктивна система досягає рівня дорос­лої людини у 17—28 років. Є певний зв'язок між гормональною активністю статевих залоз і фізичним та статевим розвитком підлітків. Так, прискорення росту у хлопчиків і дівчаток починається в різному віці: у хлопчиків — у 13—15 років, у дівчат на два роки раніше (11—13 років).

Імунна система — це найважливіша система, що визначає адаптаційні, пристосувальні реакції і забезпечує стійкість організму до зовнішніх впливів. Критичний період, останній у розвитку дитини, збігається з підлітковим віком і спостерігається у дівчат у 12—13 років, у хлопців — у 14—15 років.

Гормональна перебудова, а також чинники зовнішнього середовища можуть знижувати адаптаційні можливості імунної системи у підлітків, що є причиною багатьох хронічних захворювань.

Серцево-судинна система. Діяльність серця і судин також має свої особливості. У період статевого дозрівання серце росте інтенсивно у довжину і ширину, збільшується об'єм його порожнини. В період активного розвитку і функціонування серцево-судинної системи іноді можуть виникати суб'єктивні скарги на біль, тиснення, серцебиття, а також підвищену втомлюваність.

Кістково-м'язова система. У період статевого дозрівання завершується формування кісткової тканини. Для пропорційного збільшення маси і щільності кісток підліток має отримувати значно більше кальцію, ніж доросла людина та дитина. Чутливість кісткової тканини до впливів біологічних чинників і довкілля, може зумовити виникнення специфічної для цього віку патології кісткової тканини — остеохондропатії. Ось чому треба використовувати всі можливості для профілактики порушень скелету учнів.

У період статевого дозрівання інтенсивно зростає м'язова маса. У дівчат показники м'язової тканини досягають рівня дорослих жінок у віці 14—15 років. У хлопців м'язова сила значно збільшується у 14 років, але рівень її досягає дорослого значно пізніше, ніж у дівчат.

Органи дихання. У підлітків відбувається інтенсивний розвиток грудної клітки, дихальних м'язів, ріст легень. Формуються статеві відмінності в типі дихання (у юнаків — черевний, у дівчат — грудний). Інтенсивність перебудови органів дихання зумовлена потребою забезпечити організм киснем, нестача якого особливо відчутна під час фізичного навантаження.

Органи травлення. У підлітковому віці завершується розвиток органів травлення. До 10—11 років — шлунка, до 11 — 13 років слинних залоз та стравоходу. Підліткам притаманне посилене виділення шлункового соку і підвищена евакуаторна активність шлунка, що створює передумови для різних порушень його функцій. Особливістю функцій залоз системи травлення є висока уразливість під час довгого емоційного і фізичного напруження, порушення режиму харчування, праці та відпочинку, що призводить до збільшення частоти гастроентерологічних захворювань. Це треба мати на увазі під час організації навчально-виховного процесу в середніх і старших класах школи.

Нервово-психічний розвиток. Психологічні особливості підліткового віку обумовлені своєрідністю психічних процесів, які відрізняються від аналогічних у дітей і дорослих. Конкретне, образне мислення, притаманне дітям, стає більш абстрактним, самостійним, активним, творчим.

Підлітковий вік характеризується емоційною нестійкістю. Пік її у хлопчиків припадає на 11 —13 років, у дівчат — на 13 —15 років. У старшому підлітковому віці настрій стає стабільнішим, емоційні реакції диференційованішими, хоча може зберегтися їхня непередбачуваність і неадекватність.

Підлітки, порівняно з дітьми, більш цілеспрямовані, наполегливі, їм притаманний поперемінний вияв полярних властивостей психіки. Становлення характеру, перехід від опіки до самостійності — все це загострює слабкі сторони особистості, робить особливо вразливою і чутливою до несприятливих впливів середовища.

У період із 7 до 12 років ускладнюються механізми суб'єктивних емоційних переживань, зростає роль таких явищ, як страх і підвищена збудженість.

Фізичний розвиток є важливим параметром фізіологічних про­цесів, що відбуваються в організмі, і часто використовуються як по­казник стану здоров'я підлітка. Індивідуальне оцінювання фізичного розвитку має ґрунтуватися на антропометричних даних, у першу чергу, показниках довжини, маси тіла та окружность грудної клітки.

Дослідження свідчать, що за останні двадцять років спостерігаєть­ся тенденція до астенізації підлітків (послаблення). Поряд зі змен­шенням параметрів тіла відбувається зниження їхніх функціональних можливостей.

Психосексуальний розвиток. Становлення психосексуальності має три етапи:

1-й етап — формування статевої самосвідомості (хто я такий: хлопчик чи дівчинка). Цей етап починається ще у внутрішньоутробному періоді й закінчується до 3 років.

2-й етап — формування стереотипу статеворольової поведінки, закінчується початком періоду статевого дозрівання.

У цей період відбувається: засвоєння типів чоловічої або жіночої поведінки; формування здібності грати в сюжетні ігри, дотримувати правила гри.

На цьому етапі потрібно правильно добирати іграшки, одяг, книги, фільми відповідно до статі й віку дитини. Важливо сформувати в підлітках жіночі та чоловічі риси характеру.

Негативними наслідками 2-го етапу, які виявляються у підлітко­вому віці у хлопчиків є:

• невміння постояти за себе і захистити слабшого;

• поведінка підлеглого;

• зухвала поведінка на тлі гіперболізації поняття «мужність»;

• «брудні» висловлювання на адресу дівчат і жінок.

У дівчат:

• занижена самооцінка;

• надмірне вживання косметики і прикрас, щоб привернути до себе увагу;

• грубість і агресивність на тлі культивування чоловічих рис поведінки;

• негативне ставлення до хлопців і чоловіків.

Незалежно від статі:

• невміння включатися в ігри;

• раннє статеве життя;

• шкідливі звички (куріння, алкоголь, наркотики);

• проституція.

3-й етап — формування психосексуальних орієнтацій починається зі статевого дозрівання (з першою менструацію дівчинки і з першою полюцією у хлопчика) і закінчується до 21—25 років.

Учні 5—9-х класів перебувають на стадії переходу 2-го етапу пси-хосексуального розвитку в третій.

У цей час відбувається: вибір об'єкта статевого потягу, створення портрету «майбутнього супутника життя»; відпрацювання навичок ко­мунікації, залицяння у хлопчиків і реакція на нього у дівчаток.

3-й етап також має три стадії:

1) платонічний потяг (потреба бачити об'єкт свого захоплення і думати про нього);

2) еротичний потяг (потреба фізичного контакту);

3) сексуальний потяг.

^ Фактори ризику:

• перегляд і читання порнографічної продукції, особливо з патоло­гічним спрямуванням;

• перегляд фільмів і читання літератури зі сценами насилля;

• нав'язування засобами масової інформації образів з нетрадицій­ною сексуальною орієнтацією і зміною статі.

Також деформівними є:

• відсутність взаєморозуміння у сім'ї;

• сварки і розлучення батьків;

• розпусні дії старших за віком.


^ 3. Стан здоров'я підлітків у сучасних умовах

Несприятливі демографічні процеси в нашому суспільстві супро­воджуються різким погіршенням стану здоров'я дітей і підлітків: 80% першокласників мають порушення здоров'я, а значна кількість випуск­ників шкіл обмежена у виборі професії через медичні показники. У більшості школярів спостерігаються функціональні відхилення у різних системах організму, які за несприятливих умов можуть трансформуватися у те чи інше захворювання. Збільшилася кількість дітей із психічними розладами, відхиленнями у психофізичному, соціальному та духовному розвитку.

Неблагополучний стан здоров'я дітей і підлітків часто стає причиною їхньої девіантної поведінки. Серед неповнолітніх злочинців до 30% мають порушення здоров'я. На поведінку дітей і підлітків впли­вають хронічні захворювання, травми, послаблена нервова система, погана спадковість тощо.

Анатомо-фізіологічні особливості підліткового віку визначають високу чутливість молодого організму, на розвиток якого впливають фактори біологічного ризику, екологія, соціально-гігієнічні умови, а також відсутність психологічних установок на здоровий спосіб життя.

Аналіз результатів медичних обстежень свідчить про те, що сьогодні кількість здорових підлітків не перевершує 2—9 % та ще й зменшуєть­ся з кожним роком, а в останнє десятиріччя ця тенденція набула стійко­го характеру. Значною мірою це зумовлено інтенсивним зростанням функціональних порушень і хронічних хвороб у підлітковому віці.

Так, 34 % дітей мають функціональні відхилення у різних сферах і системах організму, а у 64.5 % виявлено хронічні захворювання. При чому хронічна патологія зростає від 1-го до 11-го класу. Серед патологій перші місця займають захворювання носоглотки, органів травлення, хвороби ендокринної системи. Привертають увагу такі поширені відхилення у стані здоров'я, як деформація хребта, грудної клітки та порушення постави.

Значно погіршується здоров'я за період навчання у школі. В чотири рази частіше виявляють порушення зору, вдвічі — органів травлення, у 3,5 рази нервової і ендокринної систем та функціональні відхилення у серцево-судинній системі.

У середньому в Україні лише 10 % випускників шкіл можна вважати здоровими, 52,6 % — мають серйозні морфофункціональні відхилення, а 36—40 % школярів потерпають від хронічних захворювань.

Останніми роками спостерігається також зростання нервово-психічних захворювань у школярів. Тільки 23 % дітей можна визнати благополучними, а 77 % учнів становлять групу ризику. Важливим показником стану здоров'я школярів є їхній фізичний розвиток. На жаль, за даними комп'ютерної про­грами «Школяр», лише 1.65 % дітей мають високий рівень фізичного роз­питку, 33,5 — середній, 33,5 — нижче середнього, 23,6 % — низький.

За останні 10 років знизилися показники маси тіла, росту, окружності грудної клітки як у юнаків, так і у дівчат. Значно збільшилася кількість осіб астенічної (послабленої) тілобудови.

Репродуктивне здоров'я. Репродуктивні можливості людини є одним із критеріїв її здоров'я. Формування, становлення репродуктивної функції залежить переважно від того, чи є хронічні захворювання, порушення фізичного розвитку, від зовнішніх і біологічних чинників ризику, а також гінекологічних захворювань.

У дівчаток-підлітків в Україні фіксують багато захворювань внутрішніх органів. Здоров'я підлітків суттєво погіршилося унаслідок поширення захворювань сечостатевої, серцево-судинної систем, розладів менструацій, запалень придатків, анемії.

Нині гінекологічні захворювання серед дівчат підліткового віку трапляються у кожної п'ятої. У віці 15 років гінекологічні порушення і хвороби є у 77,6 із 1000 обстежених дівчат. Ще більш поширені функціональні порушення і хронічні захворювання у дівчат 17 років.

Спостерігається також значне зростання кількості захворювань, що передаються статевим шляхом, зокрема ВІЛ/СНІД.

Усе це свідчить про зниження рівня репродуктивного здоров'я у дівчат підліткового віку і зумовлює зменшення репродуктивного потенціалу суспільства у найближчі роки та зниження якості здоров'я майбутніх поколінь. Протистояти цьому можна, посиливши профілактичну роботу серед юнаків та дівчат.

Отже, можна констатувати стійкі негативні тенденції в динаміці здоров'я сучасних школярів-підлітків. Зростає захворюваність, погіршується фізичний розвиток дітей цієї вікової групи. Це значною мірою зумовлює виникнення порушень соціальної адаптації та інтеграції особистості на підлітковому, юнацькому та наступних етапах розвитку людини.


^ 4. Стереотипи поведінки сучасних підлітків, їхній вплив на здоров'я

Підлітковий вік охоплює період від 10—II до 14—15 років. За цей час діти дорослішають не тільки фізично, а й розумово, морально, соціально. Перебудовується організм підлітка, змінюється його самосвідомість, взаємини з однолітками і дорослими, збагачується пізнавальна і навчальна діяльність.

Загальновідомо, що підлітковий вік є перехідним не лише у фізичному, а й у соціальному плані. Діти входять у якісно нову систему стосунків і спілкування з однолітками і дорослими. У них значно розширюється, змінюється сфера, якість і мотивація навчальної діяльності, іншою стає соціальна позиція, з’являється прагнення визначити своє місце в житті й суспільстві.

У підлітковому віці розширюється коло суспільних інтересів дитини, особливе місце в її житті починають займати товариші, однокласники, друзі. Відбувається опанування суспільним досвідом та випробування власних сил під час навчання у школі та спілкування з однолітками. Формуються різноманітні життєві навички, потрібні для адаптації в суспільстві, зокрема:

• спілкування з однолітками, молодшими, дорослими;

• критичне ставлення до себе й оточення;

• пізнання та оцінювання власних здібностей;

• соціально-психологічна адаптація до навколишнього середовища. Специфічна соціальна активність підлітка виявляється у помітній схильності до засвоєння норм, цінностей і способів поведінки, характерних Д.І1Я світу дорослих. Ось чому в цей період йому потрібен приклад позитивної о ставлення до здоров'я, дотримання норм і правил здорового способу життя авторитетними для нього людьми.

Кардинальні зміни у структурі особистості дитини, яка вступає в підлітковий вік. визначаються якісним зрушенням у самосвідомості. Підліток починає почуватися дорослим і прагне бути таким.

Підлітковий вік і в науці, і в практиці називають перехідним, критичним, оскільки певна дисгармонія фізичного і психічного розвитку можуть спричиняти нервово-психічні відхилення, навіть у здорових підлітків спостерігаються коливання настрою, підвищена дратів­ливість, прагнення до асоціальних форм поведінки.

Психологи визначають цей етап як етап негативізму, впертості. Для нього характерні емоційна непоступливість, нестриманість, коливання настрою, афективна поведінка, збудливість, підвищена навіюваність. Усе це може призвести до неприємних для підлітка явищ, незвичних форм поведінки.

Одночасно, з огляду на підвищену навіюваність і вразливість молодших підлітків та увагу до свого «Я», а саме цей період сприятливий для вироблення свідомого ставлення до свого здоров'я. прагнення його зберігати, розуміння оздоровчого значення рухової активності, занять фізичними вправами.

Другий етап підліткового віку— 12—14 років. У цей період стабілі­зується емоційно-вольова сфера дитини, відбувається інтенсивний роз­виток самосвідомості, що якісно видозмінює інтелектуальні властивості особистості. У підлітків з'являється прагнення до морального і фізичного вдосконалення, загострюється почуття обов'язку, відповідальності.

У вихованні дітей середнього підліткового віку слід враховувати, що головною особливістю цього періоду є їхня активна діяльність на підставі формування стійких мотивів поведінки. Найтиповішими несприятливими для цього віку є неправильні форми спілкування, що призводить до шкідливих звичок, раннього статевого життя, антисоціальних вчинків. У зв'язку з цим, значну увагу варто приділяти мотивації правильної поведінки підлітка.

Серед чинників ризику, які простежуються в підлітковому середо­вищі, — небезпечна сексуальна поведінка, знижена фізична активність, психологічний дискомфорт, куріння, вживання алкогольних напоїв та наркотиків, надмірна вага, хронічні захворювання.

^ Старший підлітковий вік (14—16 років), який ще називають юнацтвом, є наближенням до встановлення рівноваги між біологічним і психічним дозріванням, початком фізичної зрілості. Це перехід від зрілості фізіологічної до зрілості соціальної, сутність якої — входження у доросле життя, засвоєння норм і правил, які існують у суспільстві.

^ Старший підлітковий вік — це період формування таких важливих якостей, як самостійність, самовизначення, прагнення до самовиховання, самовдосконалення.

Під час виховної роботи зі старшими підлітками особливу увагу слід звернути на формування духовних цінностей, допомогти в пошуках сенсу життя, усвідомлення власної індивідуальності. При цьому потрібно спиратися на бажання старшого підлітка відчувати свою особисту вартісність, мати відповідальну роль у своєму оточенні. У підлітків цього віку виявляється готовність сприймати думки інших, вони відчу­вають потребу в дискусії, розмірковуваннях, розв'язуванні реальних проблем, демонструють готовність до інтелектуального виклику.

^ Ризики для здоров'я підлітків

Психологічні особливості підліткового віку, відсутність соціального досвіду на фоні соціально-економічних змін у країні значною мірою впливають на формування навичок, пов'язаних із ризиком для здоров'я. Серед соціальних факторів, які найбільше впливають на здоров'я підлітків, — поширення наркоманії і токсикоманії, умови життя і психологічний клімат у сім'ї, сексуальна поведінка.

В останнє десятиріччя провідною медико-соціальною проблемою стало вживання серед дітей і підлітків наркотиків, лікарських і токсичних речовин, раннє призвичаювання до них. Поширюється такий вид наркоманії, як вдихання різних хімічних речовин, що випаровуються. За­лежність у такому разі формується дуже швидко і важко піддається лікуванню і реабілітації. Ріст наркоманії і токсикоманії зумовлюють: відрив від сім'ї, послаблення батьківського контролю, відсутність до­помоги з боку дорослих у подоланні стресів і психологічних труднощів. Це є причиною призвичаювання до наркотиків майже половини підлітків.

Одним із найважливіших факторів ризику є спілкування з наркома-нами-однолітками, у зв'язку з чим підліток у своєму оточенні прагне реалізувати притаманну віку схильність до експериментування.

Наші дослідження свідчать, що підлітки достатньо інформовані про руйнівний вплив на здоров'я шкідливих звичок, знають, що таке здоровий спосіб життя. Однак, це мало впливає на вибір поведінки. Значною мірою це пояснюється тим, що ціннісні орієнтири здорового способу життя не є пріоритетними ані в сім'ях, ані в діяльності системи охорони здоров'я, освіти, їх не закладено в основу виховання підлітка як особистості.

Отже, назріла потреба переглянути принципи, форми і методи роботи з профілактики ризикованої поведінки підлітків, поставивши в центр уваги формування у підлітків умінь і навичок здорового способу життя.



Похожие:

Лекція Здоровий спосіб життя як основа формування гармонійно розвинутої особистості iconПоложення проекту про здоровий спосіб життя
Бути здоровим – престижно та модно: здоровий спосіб життя – найсучасніший світовий тренд”
Лекція Здоровий спосіб життя як основа формування гармонійно розвинутої особистості iconЛекція зміст, форми І методи навчання підлітків здоровому способу життя
Сущенко Л. П. Здоровий спосіб життя людини. Додаткові матеріали. – Запоріжжя: зду, 1999
Лекція Здоровий спосіб життя як основа формування гармонійно розвинутої особистості icon19395&file=Корх Л. В. Формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя учнівської м

Лекція Здоровий спосіб життя як основа формування гармонійно розвинутої особистості iconГодина спілкування «За здоровий спосіб життя». Мета
Мета: узагальнити знання учнів про здоров‘я, формувати бажання вести здоровий спосіб життя, поглибити знання учнів про шкідливі звички...
Лекція Здоровий спосіб життя як основа формування гармонійно розвинутої особистості iconНаказ №535 Про проведення щорічного обласного огляду-конкурсу художньої самодіяльності у професійно-технічних навчальних закладах Харківської області На виконання наказу Головного управління освіти і науки від 17. 10. 2005
Батьківщини, створення умов для виховання гармонійно розвинутої особистості, формування естетичного смаку в учнів професійно-технічних...
Лекція Здоровий спосіб життя як основа формування гармонійно розвинутої особистості iconЗміївський професійний енергетичний ліцей тези виступу з теми «Формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя учнівської молоді»
А знання без здоров'я нікому не потрібні. З метою формування культури здоров’я у навчальному закладі застосовуємо різноманітні оздоровчі...
Лекція Здоровий спосіб життя як основа формування гармонійно розвинутої особистості iconШевченківський професійний аграрний ліцей тези виступу з теми «Формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя учнівської молоді»
А знання без здоров'я нікому не потрібні. З метою формування культури здоров’я у навчальному закладі застосовуємо різноманітні оздоровчі...
Лекція Здоровий спосіб життя як основа формування гармонійно розвинутої особистості iconДню бібліотек присвячується… Володимирець. 2009. «Я в казку дивную свою Усю фантазію ввіллю…»
Докорінна перебудова життя нашого суспільства вимагає термінового вирішення найважливішої соціальної проблеми – формування гармонійно...
Лекція Здоровий спосіб життя як основа формування гармонійно розвинутої особистості iconХарківський професійний ліцей швейних технологій
Про виступ заступника директора з нвр корх Л. В. Шевченковського професійного аграрного ліцею на тему «Формування позитивної мотивації...
Лекція Здоровий спосіб життя як основа формування гармонійно розвинутої особистості iconС. Г. на доповідь «Формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя учнівської молоді» в доповіді указані усі напрямки вирішення
Відгук керівника фізичного виховання Красноградського професійного ліцею Набоки С. Г. на доповідь
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов