Україна Звіт, що подається до Універсального періодичного огляду Організації Об\

Україна Звіт, що подається до Універсального періодичного огляду Організації Об'єднаних Націй Чотирнадцята сесія Ради з прав людини ООН з Універсального періодичного огляду (другий цикл)



НазваниеУкраїна Звіт, що подається до Універсального періодичного огляду Організації Об'єднаних Націй Чотирнадцята сесія Ради з прав людини ООН з Універсального періодичного огляду (другий цикл)
Дата конвертации24.04.2013
Размер217.16 Kb.
ТипДокументы
скачать >>>



Україна


Звіт, що подається до Універсального періодичного огляду Організації Об'єднаних Націй


Чотирнадцята сесія Ради з прав людини ООН з Універсального періодичного огляду (другий цикл)


2012


Цей звіт підготований коаліцією неурядових організацій, експертиза діяльності яких пов'язана з управлінням, моніторингом і оцінкою програм, спрямованих на подолання епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні.

Мета звіту - об'єднати зусилля громадянського суспільства в узгоджених рекомендаціях, виконання яких дозволить поліпшити ситуацію з дотриманням прав людини в галузі профілактики і лікування ВІЛ/СНІДу в Україні.


^ Коаліція неурядових організацій, що подає звіт:

ВГО «Асоціація учасників ЗПТ України»

БО «Всеукраїнська ліга «Легалайф»

ГО «Клуб « Еней»

ВБО «Коаліція ВІЛ-сервісних організацій»

ГО «Одеська правозахисна група « Верітас»

НООМД «Пенітенціарна ініціатива»

ВБО «Точка опори»


^ Контактна особа:


Беляєва Ольга Володимирівна

ВОО «Асоціація учасників ЗПТ України»

49005, с. Дніпропетровськ, вул. Фурманова, 3/44

+38-067-636-93-08

факс +38-0562-47-05-11

zpt.ukraine@gmail.com


  1. ^ ВГО «Асоціація учасників ЗПТ Україна»




NPO “Association of Substitution Treatment Advocates of Ukraine”A.S.T.A.U.

Україна, 49005, м.Дніпропетровськ, вул. Фурманова, 3/44tel/fax +38-0562-47-05-11

zpt.ukraine@gmail.com





  1. ^ Миколаївський обласний громадській молодіжний рух "Пенітенціарна ініціатива"

Миколаїв, 54030, вул. Велика Морська 49, оф.78, pi2005@list.ru


NRPYM Penitentiary Initiative

49 Bolshaya Morskaya St, office 78

Nikolaev

Ukraine

pi2005@list.ru

+38(0512)37-05-49

http://www.noomd-pi.org


  1. Громадська організація «Клуб «Еней»»




г. Київ, вул. Братиславська, 26/109


  1. ГО «Одеська правозахисна група «Верітас»

Odessa Human Rights Group «Veritas»

м. Одеса, 65023, а/я №259

andrey_tolopilo@mail.ru




  1. ^ Благодійна організація «Всеукраїнська Ліга «Легалайф»

Charitable organization «All-Ukrainian League «Legalife»

Київ 01135, вул. Дмитріївська, 96-98, кв.6

ENG: Kiev 01135, Dmytriivska St., 96-98, app. 6

тел/факс: +380 44 484 3079




  1. ^ ВБФ «Коаліція ВІЛ-сервісних рганізацій»

Всеукраїнський благодійний фонд «Коаліція ВІЛ-сервісних організацій»

Тел./факс: +38 044 585 91 93 , +38 044 585 64 37, +38 044 585 64 38

e-mail: office@hiv.org.ua

Поштова адреса: м. Київ, 03039, вул. Голосіївська, 7, корпус 3, 7 поверх.

The All-Ukrainian charitable foundation “The Coalition of HIV-Service Organizations”

Address: 03039, 7 Goloseevskaya str., 3 Building, 7th floor, Kyiv, Ukraine





  1. ^ Всеукраїнська благодійна організація «Точка опори»


Тел./Факс: +38 044 289 39 88

e-mail: office@t-o.org.ua

www.t-o.org.ua

Поштова адреса: м. Київ 03011, вул. Саксаганського, 54/56

All-Ukrainian Charitable Organization “Fulcrum”

Phone: +38 044 289 39 88

e-mail: office@t-o.org.ua

54/56 Saksaganskogo str. Kyiv, 03011, Ukraine

www.t-o.org.ua





ЗМІСТ


1. Епідемічна ситуація з ВІЛ-інфекцією/СНІДом в Україні. 5

2. Політика та законодавство у сфері ВІЛ 5

Рекомендації: 6

3. Проблеми ВІЛ / СНІД в установах виконання покарань. 6

Рекомендації: 6

4. Репресивна наркополітика, її негативний вплив на правове становище наркозалежних та ефективність протидії епідемії ВІЛ / СНІД в Україні 7

Рекомендації: 9

5. Недостатній доступ неповнолітніх до послуг з профілактики ВІЛ-інфекції та лікування наркоманії. 9

Рекомендації: 10

6. Порушення прав наркозалежних - пацієнтів замісної підтримуючої терапії (ЗПТ). 10

Рекомендації: 11

7. Інвалідність, ВІЛ та права людини в місцях позбавлення волі. 11

Рекомендації: 12


^

1. Епідемічна ситуація з ВІЛ-інфекцією/СНІДом в Україні.


  1. З часу виявлення першого випадку ВІЛ-інфекції в 1987 році і до 2010 року включно в Україні офіційно зареєстровано майже 182 тис. випадків ВІЛ-інфекції серед громадян України, у тому числі 37 тис. захворювань на СНІД і 21 тис. випадків смерті від нього.

  2. У 2009-2010 роках в Україні відзначається зростання числа ВІЛ-інфікованих, виявлених унаслідок прояву клінічних ознак хвороби (22 і 26% відповідно).

  3. Найбільш поширеним СНІД-індикаторним захворюванням в Україні, як і раніше, залишається туберкульоз, який виявлений в 3609 з 5861 (61,6%) всіх нових випадків СНІД, у тому числі в 1568 з 2620 (59,8%) серед вперше виявлених випадків ВІЛ-інфекції в стадії СНІД.

  4. Аналіз епідемічної ситуації з ВІЛ-інфекції в Україні свідчить про те, що ця інфекція кинула виклик системі охорони здоров'я: темпи розвитку епідемії ВІЛ-інфекції/СНІД випереджають темпи розгортання діяльності щодо запобігання йому, включаючи надання антиретровірусної терапії (далі - АРТ) всім, хто її потребує. Смерть безпосередньо від захворювань, обумовлених СНІДом, уже стала реальною загрозою для тисяч ВІЛ-інфікованих мешканців України: в 2010 році від СНІДу померли 3096 осіб, у тому числі 19 дітей.

  5. Кількість ВІЛ-інфікованих, які перебувають під диспансерним наглядом в Україну на 01.01.2011 року становить понад 110 тис. осіб (242,0 на 100 тис. населення), з них більше 14 тис. з діагнозом СНІД (30,8 на 100 тис. населення)1.
^

2. Політика та законодавство у сфері ВІЛ


  1. Чинне законодавство у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні значною мірою дозволяє здійснювати певні позитивні кроки для захисту прав людей, які постраждали від ВІЛ і забезпечувати сприятливе середовище для національної протидії ВІЛ/СНІДу.

  2. У 2009 році Законом України затверджена «Загальнонаціональна програма забезпечення профілактики ВІЛ, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 рр.» У 2010 році Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про запобіганню захворювання синдромом набутого імунодефіциту (СНІД) і соціального захисту наслення». Вказаний закон був повністю викладений у новій редакції під новою назвою «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД), зумовленому вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист населення».

  3. У попередні роки в Україні програми фінансування лікування ВІЛ - позитивних пацієнтів було забезпечено на 50%: у 2008 -41%, 2009 - 48%, 2010 - 53%, 2011 -46%. У 2012 - вперше за всю історію боротьби з ВІЛ-епідемією в Україну забезпечено 100-відсотковий доступ до лікування людей, що живуть з ВІЛ.

  4. Водночас, к законодавстві у сфері протидії епідемії ВІЛ існують суперечності, на які слід звернути особливу увагу:

  • Норма про видворення за межі України ВІЛ-інфікованих осіб з числа іноземців, а також осіб без громадянства, які своєю поведінкою створюють загрозу здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України.

  • Норма про кримінальну відповідальність за свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження та/або зараження ВІЛ, коли ВІЛ інфікована особа «зобов'язана письмово засвідчити факт одержання зазначеної інформації». Викликає занепокоєння те, що підписання такої форми є надзвичайно стигматизуючим і може стати значною негативною мотивацією для людей тестуватися на ВІЛ.

  1. Також викликають занепокоєння певні законодавчі ініціативи. У 2011 році до Верховної Ради було подано два законопроекти: депутатський законопроект № 8711 «про заборону пропаганди гомосексуалізму» та урядовий законопроект про посилення відповідальності за проституцію. Прийняття таких законопроектів може спричинитись до заборони профілактичної роботи, спрямованої на протидію інфікуванню ВІЛ серед чоловіків, які практикують секс з чоловіками, зростання гомофобії та подальшу маргіналізацію працівниць і працівників комерційного сексу.



Рекомендації:


  • Виключити із Кримінального кодексу України норму про кримінальну відповідальність за свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження та/або зараження ВІЛ. Зосередити закон на праві отримання післятестового консультування та іншої підтримки для запобігання подальшій передачі вірусу та захисту від дискримінації та інших негативних наслідків розкриття ВІЛ-статусу.

  • Виключити із закону норму про видворення за межі України ВІЛ-інфікованих осіб з числа іноземців, а також осіб без громадянства. Така норма може бути неправильно використана і привести до дискримінаційної практики.

  • Зосередити зусилля держави на створенні системи моніторингу та оцінки рівня виконання стандартів лікування ВІЛ/СНІДу.



^

3. Проблеми ВІЛ / СНІД в установах виконання покарань.


  1. Для виконання Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-позитивних і хворих на СНІД на 2009-2013 роки в Державній пенітенціарній службі розроблена відомча Програма.

  2. За даними Державної пенітенціарної служби України у 2011 році в установах виконання покарань на обліку перебувало 65002 хворих на ВІЛ/СНІД. Тільки 13% з них отримували життєво важливі ліки (АРТ).

  3. Проблема з доступом до лікування виникає у тих засуджених, які отримували АРТ в центрах СНІДу однієї області, а покарання змушені відбувати в іншій області. Через відсутність нормативно закріплених механізмів передачі ліків за засудженим препарати не передаються з однієї області в іншу, що призводить до переривання лікування. Така ж ситуація складається і в разі пересування по етапу, який дуже часто триває понад місяць; а також у разі переведення з однієї колонії до іншої.

  4. Для поліпшення якості надання медичної допомоги розроблені відомчі програми протидії захворюванню на туберкульоз в місцях виконання покарань та слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби на 2007-2011 роки.

  5. Однак, через відсутність обладнання для ультразвукової діагностики у більшості медичний частин, діагностика позалегеневих форм туберкульозу не проводиться. У ВІЛ-інфікованих часто діагностуються позалегеневі форми туберкульозу. В результаті це призводить до несвоєчасного встановлення діагнозу і надання лікування.

  6. Незважаючи на заборону, у виправних установах має місце поширення наркотичних засобів в нелегальному обігу. І частина наркозалежних засуджених інфікується ВІЛ саме в місцях позбавлення волі. У той же час, програми профілактики (замісна терапія, програма обміну шприців) у виправних установах не впроваджуються.

  7. Більшість заходів з профілактики ВІЛ (поширення презервативів, впровадження навчальних програм, консультації за принципом «рівний-рівному» тощо) в місцях позбавлення волі впроваджується неурядовими організаціями за кошти благодійних організацій. Держава участі у фінансуванні таких програм не приймає.

Рекомендації:


  • Підвищити рівень доступу до діагностики та медичних консультацій з питань ВІЛ/СНІД для засуджених;

  • Впровадити програми замісної терапії та обміну шприців у місцях позбавлення волі.

  • Забезпечити доступність діагностики позалегеневих форм туберкульозу.


^

4. Репресивна наркополітика, її негативний вплив на правове становище наркозалежних та ефективність протидії епідемії ВІЛ / СНІД в Україні


  1. У грудні 2010 року парламентом України була прийнята нова прогресивна редакція Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених ВІЛ, правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ», згідно з яким «держава гарантує забезпечення запобігання поширенню ВІЛ-інфекції за допомогою програм зменшення шкоди, які, серед іншого, передбачають використання замісної підтримуючої терапії для осіб, які страждають наркотичною залежністю, і створення умов для обміну використаних ін'єкційних голок і шприців на стерильні з подальшою їх утилізацією»3.

  2. Чинне в Україні надмірно жорстке законодавство з питань протидії наркоманії та незаконному обігу наркотиків, не дозволяє ефективно протидіяти епідемії ВІЛ/СНІД в Україні і перетворює споживачів ін'єкційних наркотиків (СІН) у найбільш маргіналізовану і уразливу до ВІЛ категорію населення в Україні.

  3. За даними офіційної статистики, станом на 1 січня 2011 року питома вага засуджених, які відбувають покарання за злочини, пов'язані з позбавленням волі в Україну склала 19,06% від загальної кількості засуджених (20 707 із 114 688 чол). Слід зазначити, що у 2006 році аналогічна питома вага становила 12,6% (19 387 із 160 725 чол). Тобто, очевидна чітка динаміка зростання засуджених за злочини, пов'язані з наркотиками.

У зв'язку з цим, кількість ВІЛ-інфікованих засуджених і взятих під варту осіб в Україні у 2012 році досягла 6890 чоловік, тобто понад 5% від загальної кількості контингенту, що міститься в установах пенітенціарної системи4 .

  1. Зокрема, у жовтні 2010 року в результаті прийняття Наказу Міністерства охорони здоров'я України були затверджені в новій редакції «Таблиці невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, які знаходяться у незаконному обігу». У результаті, розміри найбільш поширених в Україні опіоїдних наркотиків , які вживаються ін'єкційним шляхом (опій та опій ацетильований), і за які настає відповідальність, були знижені відповідно в 5-20 разів5.

  2. При формуванні змін до української «таблиці розмірів наркотиків» не були враховані дані Міжнародного комітету з контролю за наркотиками ООН, а розміри наркотичних засобів є в 100-300 разів меншими за визначені аналогічними таблицями розміри в Російській Федерації6 або в країнах ЄС7.

  3. Рекомендації Комісії ООН з наркотичних засобів (п.6 резолюції 53/9 від 10.03.2010), і Комітету з економічних, соціальних і культурних прав ООН (заключні зауваження в рамках тридцять дев'ято сесії для Україні (E/C.12 / UKR/CO/5) (п.28)8 про усунення чинників, що перешкоджають досягненню мети забезпечення загального доступу до послуг, пов'язаних з профілактикою ВІЛ, лікуванням, доглядом та відповідною підтримкою, з тим щоб особи, інфіковані ВІЛ або ті, що мають підвищений ризик інфікування ВІЛ, включаючи наркоспоживачів, могли користуватись наявними послугами»9 виконуються державою не в повному обсязі.

  4. В результаті таких непродуманих дій рівень криміналізації СІН, які вживають наркотики найбільш поширеної в Україну опіатної групи збільшився відповідно в 5-20 разів. У використаному шприці може міститися кількість наркотиків, достатня для настання кримінальної відповідальності і покарання аж до позбавлення волі на строк до 3-х років. Як наслідок, CІН обґрунтовано побоюються зберігати при собі використані шприци і нести їх на обмін в програми обміну шприців, які підтримуються в Україну переважно за кошти Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією.

  5. Така ситуація вже має конкретні негативні наслідки для профілактичних програм з протидії ВІЛ/СНІД. Після року з дня набрання чинності нової редакції «таблиць розмірів наркотиків», питома вага брудних шприців, зданих наркозалежними на пунктах обміну шприців, знизилась практично у 2 рази (з 28 до 15%). В абсолютних цифрах кількість зданих брудних шприців зменшилася на 1 млн. одиниць10. Решта шприців на вулицях становлять серйозну загрозу для загального населення з точки зору ризику зараження ВІЛ-інфекцією, гепатитами та іншими інфекційними захворюваннями.

  6. Національна рада з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу при Кабінеті Міністрів України ще 11 листопада 2010 року своїм рішенням рекомендувала МОЗ України переглянути цей наказ та встановити обґрунтовані «таблиці розмірів наркотиків»11. На жаль, ця рекомендація так і не була виконана.

  7. Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні ініціював судовий процес, спрямований на визнання наказу МОЗ України № 634 від 2010р. в частині зниження розмірів за окремими наркотичними засобами як такого, що порушує цілий ряд Законів України та суперечить положенням Європейської конвенції, але на цей момент суди першої та апеляційної інстанцій визнали цей наказ МОЗ законним12.

  8. Відповідно до законодавства України, документів Всесвітньої організації охорони здоров'я, наркоманія – це хвороба, а тому застосування кримінального покарання, тим більше такого суворого, як позбавлення волі, причиною якого є хвороба, притаманні всі ознаки дискримінації за ознакою стану здоров'я. Стаття 14 Європейської конвенції, Пакти про громадянські і політичні права, про економічні, соціальні і культурні права, зобов'язують держави-учасниці, одним з яких є Україна, забезпечити закріплені в них права без будь-якої дискримінації.

  9. Якщо в країнах Європейського союзу за зберігання аналогічної кількості наркотиків наркозалежному загрожує штраф або адміністративне покарання, то в Україні – позбавлення волі.Такий стан речей суперечить: Декларації про гуманізацію кримінального судочинства та орієнтації на високі європейські стандарти; Практиці Європейського суду, яким неодноразово висловлювалася позиція, що одне із завдань статті 5 (право на свободу та особисту недоторканність) – гарантія захисту індивідуума від свавілля, ст. 14 (заборона дискримінації); Коментарі до Конвенції ООН з наркотичних засобів 1961 року, резолюцій Комісії з наркотичних засобів, позиції Міжнародного комітету з контролю за наркотиками, згідно з якими застосування заходів контролю за наркотиками має співвідноситися і не суперечити стандартам в галузі прав людини13.

  10. Підвищення рівня криміналізації наркозалежних в Україні шляхом кардинального зниження порогових розмірів опіоїдних наркотиків суперечить положенням п. 58 Декларації ООН про прихильність справі боротьби з ВІЛ/СНІДом (Прийнята резолюцією S-26/2 спеціальної сесії Генеральної Асамблеї від 27 червня 2001 року), яка закликає «до 2003 року забезпечити прийняття, зміцнення і дотримання відповідного законодавства, положень та інших заходів для ліквідації всіх форм дискримінації щодо осіб, інфікованих ВІЛ/СНІДом, та членів уразливих груп і для забезпечення повного здійснення ними всіх прав людини; зокрема забезпечити їх доступ, серед іншого, до... охорони здоров'я, соціальних і медичних послуг, профілактики, підтримки, лікування, інформації та правового захисту при дотриманні принципів конфіденційності і недоторканності приватного життя, і розробити стратегії боротьби з тавруванням і соціальною ізоляцією, пов'язаними з епідемією».

  11. За 2011 рік, згідно зі статистичними даними Державної судової адміністрації України, за всі кримінальні злочини в Україні засуджено 154 35674 людини. За злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотиків – 25 487 чоловік, що складає 16,5% всіх засуджених. За злочини, пов'язані з особистим вживанням наркотиків (зберігання наркотиків в кількості, що перевищує незначну, ч.1 ст. 309 Кримінального кодексу Україні) засуджено 13 013 чоловік, що складає 8,5% всіх засуджених в Україні14. У переважній більшості випадків предметом аналізованих злочинів були розміри наркотиків, які були значно нижчими середньодобових доз споживання наркотиків для наркозалежних людей.

  12. Витрати на слідство, судовий розгляд та утримання наркозалежних у місцях позбавлення волі обходиться державі у сотні мільйонів гривень. Гроші українських платників податків йдуть на боротьбу з хворими людьми, а не з наркобізнесом. Так, надмірно висока криміналізація наркозалежних є важким тягарем для економіки України та суттєво знижує ефективність заходів, спрямованих на боротьбу з організованим наркобізнесом.

  13. За умови зниження рівня криміналізації наркозалежних кошти, які витрачаються на слідство, судовий розгляд та утримання наркозалежних у місцях позбавлення волі, можуть бути спрямовані на вирішення актуальних соціальних проблем, зокрема на лікування та профілактику наркозалежності, що в свою чергу сприятиме і подоланню епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні.

Рекомендації:


  • Державі слід забезпечити належне виконання п. 51 рекомендацій Комітету з економічних, соціальних і культурних прав ООН (E/C.12/UKR/CO/5) в частині вжиттє дієвих невідкладних заходів щодо забезпечення наявності та доступності для всього населення програм профілактики ВІЛ-інфекції, боротьби з дискримінацією осіб, які живуть з ВІЛ/СНІДом, і груп, що знаходяться в зоні підвищеного ризику, більшої доступності замісної терапії та інших послуг з профілактики ВІЛ-інфекції для наркозалежних осіб.

  • Державі необхідно переглянути репресивні підходи до протидії наркоманії та незаконному обігу наркотиків і спрямувати зусилля на боротьбу з організованими формами наркозлочинності, надавши можливість наркозалежним людям безперешкодно отримувати гарантовані законодавством послуги у сфері зменшення шкоди, у т.ч.ЗПТ.

  • Необхідно негайно переглянути «таблиці розмірів наркотиків» на предмет адекватності суспільної небезпеки дій, пов'язаних з їх зберіганням для особистого вживання.
^

5. Недостатній доступ неповнолітніх до послуг з профілактики ВІЛ-інфекції та лікування наркоманії.


  1. У 2010 році, об'єктивна оцінка максимальної чисельності підлітків-споживачів ін'єкційних наркотиків у віці від 10 до 19 років в Україні склала близько 50 000 чоловік. При цьому, кількість хлопчиків - СІН становить 35 000 чол, а дівчаток-СІН – 15 00015.

  2. В опублікованій в лютому 2011р. Комітетом з прав дитини при оцінці четвертого регулярного перегляду в рамках 46-ої сесії за результатами виконання Україною Конвенції ООН про права дитини, Комітет відзначив відсутність належного доступу до послуг з профілактики ВІЛ/СНІД, лікування та реабілітації від наркоманії для наркозалежної молоді. Комітет висловив свою стурбованість створенням нормативних бар'єрів, що перешкоджають доступу до цих послуг16.

  3. На момент підготовки цього звіту жодних істотних змін в законодавстві Україні і перетворень у державній системі надання відповідних послуг наркозалежним неповнолітнім в Україні не відбулося. Таким чином, ця вразлива категорія громадян, як і раніше, має обмежений доступ до послуг з профілактики ВІЛ/СНІД, лікування наркозалежності та зменшення шкоди.

Рекомендації:


  • Державі слід у повному обсязі виконати рекомендації Комітету з прав дитини 46-ої сесії в рамках четвертого регулярного перегляду виконання Україною Конвенції ООН про права дитини, з метою забезпечення належного та дієвого доступу неповнолітніх до послуг з профілактики ВІЛ/СНІД, лікування наркозалежності та зменшення шкоди .

  • Відповідним державним органам слід негайно приступити до виконання рекомендації комітету з прав дитини у частині розвитку застосування спеціалізованих послуг для дітей та молоді з лікування наркозалежності і зменшення шкоди; забезпечення положень кримінального права таким чином, щоб вони не перешкоджали доступу до цих послуг; внесення змін до законів, які криміналізують дітей за зберігання наркотиків для особистого вживання; попереджати жорстоке поводження представників правоохоронних органів з дітьми груп ризику (п.60).
^

6. Порушення прав наркозалежних - пацієнтів замісної підтримуючої терапії (ЗПТ).


  1. На цей момент в Україні на лікуванні перебуває понад 6700 наркозалежних пацієнтів17. У той же час, кількість офіційно зареєстрованих на наркологічному обліку наркозалежних від опіоїдів на 01.01.2011 становила 56973 осіб18. Оціночна кількість споживачів ін'єкційних наркотиків (СІН) в країні - 290 тис чоловік. Не зважаючи на те, що реалізація програм ЗПТ в Україні регламентована двома Законами України та гарантована для СІН державою, протягом 2010-2011 років в Україні були зафіксовані системні і масові випадки втручань правоохоронних органів в роботу програм ЗПТ19.

  2. Актуальною проблемою залишається незаконне затримання наркозалежних пацієнтів програм ЗПТ, в тому числі безпосередньо на території лікувально-профілактичних установ, обшуки і перевірка їх на причетність до незаконного обігу наркотиків без необхідних на те підстав. Співробітники міліції практикують систематичне чергування біля установ охорони здоров'я, де надається лікування ЗПТ, з метою безпідставних затримань пацієнтів, внаслідок чого створюють некомфортні умови лікування і порушують його режим.

  3. Присутність співробітників міліції безпосередньо в пунктах видачі ЗПТ, незаконне витребування у адміністрації лікувальних установ списків пацієнтів з усіма персональними даними, включаючи інформацію про ВІЛ-статус; масове доставлення пацієнтів у відділення міліції для опитувань і рутинного відпрацювання на причетність до нерозкритих злочинів; психологічний тиск і погрози – все це, на жаль, стало невід'ємною частиною щоденної боротьби за виживання для пацієнтів ЗПТ, людей і організацій, які допомагають здійсненню цього виду лікування в країні.

  4. У 2010 і 2011 роках були документально зафіксовані факти втручань міліції та прокуратури в роботу ЗПТ на підставі розпоряджень керівництва Адміністрації Президента України та Міністерства внутрішніх справ20.

  5. Зазнає необгрунтованого кримінального переслідування і навіть багатомісячних арештів медичний персонал програм ЗПТ21. Керівники МВС України допускають публічні категоричні оцінки, висловлюючи своє різко негативне ставлення до впровадження ЗПТ в країні, що вкрай негативно позначається на діях підлеглих підрозділів МВС на місцях22.

  6. Такі дії призводять до того, що медперсонал програм ЗПТ заляканий і не зацікавлений розширювати це лікування через острах зазнати тиску чи переслідувань з боку правоохоронних органів.

  7. Існують серйозні проблеми із забезпеченням безперервності ЗПТ у випадках госпіталізації до непрофільних медичних установ, необхідності виїзду за межі міста, в умовах затримання міліцією. Лише у двох містах працює система відпуску наркотичних препаратів для ЗПТ за рецептом, в більшості регіонів така практика взагалі не застосовується.

  8. Повна неможливість продовження лікування ЗПТ в установах пенітенціарної системи також є серйозною проблемою. Для внесення змін до відомчих нормативно-правових актів, спрямованих на розширення ЗПТ та забезпечення здійснення належного контролю за обігом лікарських (наркотичних) засобів, які застосовуються для ЗПТ, Прем'єр-міністр України ще в лютому 2011 року доручив Міністерству охорони здоров'я створити міжвідомчу робочу групу із залученням представників громадських організацій.

  9. На сьогоднішній день механізм надання замісної терапії людям, які знаходяться під вартою, не розроблений. Немає відповідного підзаконного акта, у спільній інструкції зацікавлених відомств (Міністерство охорони здоров'я, Міністерства внутрішніх справ, Департамент виконання покарань). Не передбачено додаткового фінансування служб, які могли б охороняти заарештованих в наркології, відсутній відповідний медичний персонал і не розроблена процедура отримання цими установами ліцензії на наркотичні речовини.

  10. В результаті, люди після їх взяття під варту зазнають важких фізичних та психологічних страждань через неможливість продовження лікування.

  11. Не зважаючи на відповідні положення Загальнодержавної програми протидії ВІЛ/СНІД на лікуванні ЗПТ на цей момент знаходиться в два рази менше пацієнтів, ніж це передбачено Законом. Багато наркозалежних СІН позбавлені можливості отримувати це ефективне лікування, і змушені залишатися в кримінальному середовищі, а ефективність заходів, спрямованих на профілактику ВІЛ/СНІД та лікування наркозалежності залишається на низькому рівні.

Рекомендації:


  • Забезпечити дієве дотримання прав учасників і надавачів послуг програм зменшення шкоди та ЗПТ, невтручання в їх роботу правоохоронних органів.

  • Забезпечити на практиці безперервність лікування ЗПТ в ситуаціях, що виключають можливість відвідування пацієнтом лікувального закладу (у випадках хвороби, госпіталізації до непрофільних медустанов, затримання або тюремного ув'язнення і т.п.).

  • Забезпечити доступ пацієнтів до одержання ліків ЗПТ за рецептами.
^

7. Інвалідність, ВІЛ та права людини в місцях позбавлення волі.


  1. Конвенція про права інвалідів, прийнята резолюцією 61/106 Генеральної Асамблеї ООН від 13 грудня 2006 року. Україна взяла на себе зобов'язання дотримуватися міжнародних стандартів прав людей з інвалідністю, ратифікувавши Конвенцію прав інвалідів.

  2. Стаття 25 «Конвенції про права інвалідів» передбачає, що держави-учасниці вживають усіх належних заходів для забезпечення доступу інвалідів до послуг у сфері охорони здоров'я, враховують гендерну специфіку, у тому числі до реабілітації за станом здоров'я.

  3. ВІЛ-позитивні люди, що знаходяться в установах Державної пенітенціарної служби України, крім ВІЛ-інфекції страждають рядом хронічних захворювань, які пов'язані з частковою або повною втратою працездатності. І достатньо часто вже мають певну групу інвалідності.

  4. Терміни переосвідування людей з інвалідністю встановлюються відповідно до пункту 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317. Якщо термін інвалідності закінчується, а процедура повторного огляду не пройдена, людина втрачає статус інваліда, що призводить до втрати компенсаційних та інших виплат і пільг.

  5. В умовах СІЗО переосвідування медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) проводиться вкрай рідко, а процедура встановлення групи інвалідності взагалі не проводиться. З втратою статусу хвора людина позбавляється необхідного їй захисту та соціальної допомоги з боку держави. Переосвідування МСЕК або встановлення групи інвалідності проводиться лікувально-трудовими комісіями відповідно до «Положення про лікувально-трудову комісію», затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань (ДДУПВП) від 18.01.2000 № 3/6.

  6. Особам, яким була встановлена ​​група інвалідності в лікувальних установах Державної пенітенціарної служби України (ДПС) пенсія не нараховується, нарахування пенсії проводиться після їх звільнення та звернення до органів соціального захисту населення (спільний наказ МОЗ України та ДДУПВП № 79/91 «Про затвердження інструкції про порядок проведення МСЕК інвалідам, які відбувають покарання в установах КВС »).

  7. Враховуючи викладене вище можна стверджувати, що Україна не виконує своїх міжнародних зобов'язань в частині дотримання стандартів прав людини і прав інвалідів щодо осіб, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення та місцях позбавлення волі.

Рекомендації:


  • Внести доповнення до нормативно-правових актів України про порядок встановлення групи інвалідності особам, які перебувають в СІЗО.

  • Внести зміни до нормативно-правових актів, що регулюють соціальні гарантії, в тому числі встановлюють право на отримання пенсій чи соціальної допомоги для осіб, група інвалідність яким була встановлена ​​в СІЗО або в місцях позбавлення волі.

  • Внести четверту клінічну стадію ВІЛ до переліку захворювань, за якими встановлюється група інвалідності.




1 ВІЛ-інфекція в Україні, Інформаційний бюлетень № 35 Міністерства охорони здоров'я, http://dssz.gov.ua/index.php/uk/operatyvna-informaciya/415-35

2 Звіт: Інформація про виконання результативних показників, що характеризують виконання бюджетної програми Державної пенітенціарної служби України за 2011 рік.

4 Національний звіт про наркотичну ситуацію (дані 2010 р.) для європейського моніторингового центру з наркотиків і наркозалежності. REITOX 2011. Український медичний та моніторинговий центр з алкоголю та наркотиків МОЗ України. стор.70

6 Постановление Правительства Российской Федерации от 7 февраля 2006 г. n 76 «Об утверждении крупного и особо крупного размеров наркотических средств и психотропных веществ для целей статей 228, 228 1 и 229 Уголовного Кодекса Российской Федерации»

7 Threshold quantities for drug offences, The European Monitoring Centre for Drugs and Drug Addiction (EMCDDA). 2011. http://www.emcdda.europa.eu/html.cfm/index99321EN.html

9 ttp://www.unodc.org/documents/commissions/CND-Uploads/CND-53-RelatedFiles/E2010_28rV1052084.pdf

10 Інформація про ситуацію з обміном використаних шприців. МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», № 366 від 21.03.2012

11 ttp://dssz.gov.ua/index.php/uk/nacionalna-rada/diyalnist-nacrady/500-11-2010-a1

13 Доповідь виконавчого директора Управління ООН з наркотиків та злочинності для комісії ООН з наркотичних засобів. Березень 2010 року. E/CN.7/2010/CRP.6-E/CN.15/2010/CRP.1. Параграф 23

14 Лист Державної судової адміністрації України до МіжнародногоАльянсу з ВІЛ/СНІД в Україні № 8-1223/12 від 13.03.2012

15 Оцінка чисельності дітей та молоді вікової групи 10-19 років, які належать до груп ризику, Київ. 2011 (стор. 27). http://www.unicef.org/ukraine/Ocinka_chiselnosti_ditey_ukr.pdf

16 COMMITTEE ON THE RIGHTS OF THE CHILD. Fifty-sixth session. CONSIDERATION OF REPORTS SUBMITTED BY STATES PARTIES UNDER ARTICLE 44 OF THE CONVENTION. Concluding observations: Ukraine. Http://www2.ohchr.org/english/bodies/crc/docs/co/CRC.C.UKR.CO.4.doc

18 Н аціональний звіт про наркотичну ситуаці. (дані 2010р.) для європейського моніторингового центру з наркотиків і наркозалежності. REITOX 2011. Український медичний та моніторинговий центр з алкоголю та наркотиків МОЗ України. стор.34

19 ttp://www.aidsalliance.org.ua/ru/news/pdf/openappeal2011/President_problems_21% 2001% 202011_eng.pdf






Похожие:

Україна Звіт, що подається до Універсального періодичного огляду Організації Об\Чи відбулося покращення з правами людини: думка країн—учасниць Ради ООН із прав людини
Жовтня 2012 року в Женеві відбувся розгляд доповіді України перед Радою Організації Об’єднаних Націй з прав людини в рамках другого...
Україна Звіт, що подається до Універсального періодичного огляду Організації Об\Проект проон «Сприяння змінам через механізм Універсального періодичного огляду (упо)»
«Використання механізму упо громадянським суспільством та журналістською спільнотою з метою лобіювання та захисту прав людини»
Україна Звіт, що подається до Універсального періодичного огляду Організації Об\Угода між Урядом України та Організацією Об'єднаних Націй про заснування Представництва Організації Об'єднаних Націй
Свою обопільну заінтересованість в тому, щоб Організація Об'єднаних Націй заснувала Представництво Організації Об'єднаних Націй у...
Україна Звіт, що подається до Універсального періодичного огляду Організації Об\Неофіційний переклад Реєстрація постачальника в Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй
Реєстрація в Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй починається в Глобальному ринку Організації Об'єднаних Націй (ungm), який...
Україна Звіт, що подається до Універсального періодичного огляду Організації Об\Перша Дніпропетровська «Модель Організації Об’єднаних Націй dipmun 2011»
Модель Організації Об’єднаних Націй один з інструментів, які можуть залучити молодь І спрямувати їх свідомість на вирішення світових...
Україна Звіт, що подається до Універсального періодичного огляду Організації Об\Закон України n 475/97-вр
Загальну декларацію прав людини, проголошену Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 10 грудня 1948 року
Україна Звіт, що подається до Універсального періодичного огляду Організації Об\„Оцінка потреб щодо забезпечення універсального доступу до профілактики віл-інфекції/сніду, лікування, догляду та підтримки в Україні
Л-інфекції/сніду, лікування, догляду та підтримки в Україні”(далі – Проект) у м. Києві з 23 по 26 травня 2006 року відбувся 4-денний...
Україна Звіт, що подається до Універсального періодичного огляду Організації Об\«Конвенція ООН про права дитини»
Статуті Організації Об'єднаних Націй, визнання властивої гідності, рівних і невід'ємних прав усіх членів суспільства є основою забезпечення...
Україна Звіт, що подається до Універсального періодичного огляду Організації Об\Конвенція організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року
Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй, про встановлення нового міжнародного економічного порядку
Україна Звіт, що подається до Універсального періодичного огляду Організації Об\Положення про Міжвідомчу робочу групу з питань протидії ксенофобії, міжетнічній та расовій нетерпимості, що створено при Кабінеті Міністрів України
Нобелівська премія миру 1977 р. Премія прав людини Організації Об’єднаних Націй 1978р
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов