Вступ. Будь-яке суспільство, що зазнає кардинальних змін, починає активно переосмислювати історію, реконструювати історичну та колективну пам’ять, будувати національну ідентичність. icon

Вступ. Будь-яке суспільство, що зазнає кардинальних змін, починає активно переосмислювати історію, реконструювати історичну та колективну пам’ять, будувати національну ідентичність.



НазваниеВступ. Будь-яке суспільство, що зазнає кардинальних змін, починає активно переосмислювати історію, реконструювати історичну та колективну пам’ять, будувати національну ідентичність.
Дата конвертации04.12.2012
Размер134.93 Kb.
ТипДокументы
скачать >>>


Конструювання колективної пам’яті про Голокост та національна ідентичність


Доктор психологічних наук, професор Іванова Олена

Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна


Вступ.

Будь-яке суспільство, що зазнає кардинальних змін, починає активно переосмислювати історію, реконструювати історичну та колективну пам’ять, будувати національну ідентичність. Реконструкція пам’яті та національної ідентичності звичайно спираються одне на одного. З моменту набуття Україною незалежності в Україні також почали відбуватися процеси конструювання нової національної ідентичності та реконструювання історичної та колективної пам’яті.


^ Поняття офіційної та неофіційної пам’яті.

Оновлену версію історичної пам’яті, як правило, починає створювати і потім підтримувати держава. І такий її варіант називається офіційною пам’яттю1. Вона втілюється в виступах офіційних осіб, інформації в державних засобах інформації, пам’ятних датах, що відзначаються державою, підручниках історії, в яких подана офіційна версія історії тощо.

В той же час існує так звана неофіційна пам’ять, що представляє собою дещо іншу версію на якісь події, яка відрізняється від офіційної, або торкається тих моментів, які ніяк не висвітлюються в версії офіційній. Неофіційна пам’ять зберігається в родинах, неформальних групах та об’єднаннях і т.ін.


^ Порівняння офіційної та неофіційної пам’яті.

Офіційна та неофіційна пам’ять знаходяться у взаємодії2. Нами було виокремлено декілька варіантів такої взаємодії.

Так, офіційна пам’ять може бути досить толерантною до неофіційної, оскільки неофіційна її підкріплює та насичує більш яскравими кольорами. Прикладом може бути пам’ять про ті побутові труднощі, з якими стикалися жінки на фронті під час війни.

Офіційна пам’ять ігнорує неофіційну, але не вважає її загрозливою. Наприклад, славнозвісні «фронтові 100 грамів», які офіційна пам’ять старанно обминає.

Офіційна пам’ять вважає неофіційну загрозливою, стримує і репресує її, ті ж, хто її розповсюджує, підлягають покаранню. Так, за радянських часів каралися люди, які ділились своїми спогадами про депортацію, репресії та інші каральні дії.

В залежності від змісту пам’яті та відношення до неї влади неофіційна пам’ять може бути жорстко замкнена в певній групі (сім’ї, колі друзів або тих, хто пережив такі ж самі або подібні події), а може бути розповсюджена і на більш широкі кола.

Кожна людина одержує інформацію про історичні події, події, свідками яких вона не була, з різних джерел: із засобів масової інформації, навчальної, художньої та наукової літератури, кінофільмів, від своєї сім’ї, друзів, знайомих тощо, тобто як з офіційної, так і з неофіційної пам’яті. Таким чином, людина є носієм обох видів пам’яті, і всі вони, різною мірою, впливають на формування національної ідентичності.


^ Офіційна пам’ять про Голокост

Незалежна Україна продовжує будувати свій варіант історичної пам’яті, в який входять нові наративи про відомі події, а також наративи про ті події, які за радянських часів в офіційній історії і пам’яті не висвітлювались і не зберігались. Однією з таких подій є Голокост, входження якого в офіційну пам’ять пройшло декілька етапів. Поворотним моментом формування нової офіційної пам’яті про Голокост стало визнання першим українським президентом Л.М.Кравчуком часткової провини українського народу в знищенні євреїв під час другої світової війни. З 1991 року річниця трагедії Бабиного Яру стала відзначатися як загальнодержавна дата, а у місцях масових знищень та поховань жертв Голокосту почали з’являтися пам’ятники, пам’ятні знаки, таблички, надписі на яких засвідчували, що тут були знищені та поховані євреї, а не просто «мирні громадяни». Почались публікації в пресі, телевізійні програми, з’явились освітні програми для школярів і студентів, - все це свідчило про те, що тема Голокосту в Україні вийшла з меж неофіційної пам’яті і претендує на певне місце в новій історичній пам’яті України.

Звичайно, зверхзавданням для держави є формування нової історичної пам’яті і національної ідентичності для всіх її громадян, але головною цільовою групою є молодь, спрямована у майбутнє. Тому одним з важливіших інструментів формування офіційної колективної пам’яті є підручники історії. З одного боку, вони повинні промовляти нові ідеї та давати нові інтерпретації історичним подіям, з іншого, - є досить консервативними, і для того, щоб в них з’явилися нові версії та наративи, інколи потребується багато часу3.

В підручниках історії, які вийшли незабаром після 1991 року, інформація щодо Голокосту залишалася досить бідною і вельми подібною тій, яку можна було знайти в підручниках, що були надруковані в останні роки існування Радянського Союзу4.

Декілька більше інформації, при тому емоційно забарвленої, можна було знайти в підручниках з історії України5.

Зміни почали намічатися в підручниках, надрукованих в 2000-2001 роках6.

В цих підручниках з’являється вже слово «Голокост», дається його визначення як політики геноциду щодо єврейського населення Європи, яка здійснювалась елітою «третього рейху», відмічається також загальна кількість загиблих. В наративі про Голокост йдеться про те, що фашистські держави встановили на захоплених територіях так званий «новий порядок», однією зі складових якого була «політика геноциду … відносно євреїв, циган та слов’янського населення Східної Європи»7. Відмічається, що особливу ненависть проявили нацисти по відношенню до євреїв.

Ще в одному з підручників з історії України Голокост також подається в контексті другої світової війни і здійснення «фізичного та морального терору проти так званих расово неповноцінних народів: євреїв, циган, українців, росіян, а також представників радянської влади та комуністів. Найважчим було положення євреїв та циган, яких чекало загальне знищення»8 . Далі йдеться про масові вбивства в Бабиному Ярі, де було «розстріляно біля 100 тис. мирних мешканців Києва, більшу частину з яких складали євреї»9. Автори підручника згадують, що єврейська громада України за роки нацистської окупації загубила майже 1,8 млн. чоловік: «Це було складовою частиною трагедії Голокосту – знищення 6 млн. євреїв Європи нацистами та їх поплічниками в роки Другої світової війни»10.

В більшості підручників історії Голокост є вписаним в історію Другої світової війни, а не в історію власне України, й інтерпретується скоріше як загальноєвропейська катастрофа, яка не мала явної «української специфіки».

Привертає увагу ще один момент у викладенні подій Голокосту. Це намагання авторів створити несуперечливу картинку, в якій є нацисти – злочинці та євреї (і інші) – їх жертви. Щодо ролі українців (як праведників, так і колаборантів), то в більшості випадків про неї взагалі не йдеться. Одним з перших виключень з цієї традиції стало всебічне висвітлення проблеми Ярославом Грицаком, який вважає її дражливішою двічі, оскільки «українці обтяжені не лише гріхом колабораціонізму, але й участю в знищенні євреїв»11.

Треба відмітити, що за останні роки з’явилися і спеціальні підручники і посібники з історії Голокосту, розраховані на школярів, центральною темою яких є Голокост як такий12. В них висвітлюються різні аспекти Голокосту в Україні, в тому числі й така болюча, як колаборація, а також рятування євреїв та опір. Але наклади цих видань (500 – 1000 примірників), звичайно, не можна порівняти з накладами тих підручників, які розповсюджуються по школах (30000-50000 примірників) і за якими навчаються діти. Тому вони використовуються у досить вузьких межах і, очевидно, не мають впливу на основну масу українських школярів та студентів.


^ Офіційна й неофіційна пам’ять про Голокост і національна ідентичність

Як впливає офіційна і неофіційна пам’ять про Голокост на національну ідентичність української молоді? Для відповіді на це запитання проаналізуємо дані, одержані в декількох проектах, спрямованих на вивчення колективної пам’яті про Голокост в української молоді13.

Методикою одержання інформації про колективну пам’ять про Голокост (і опосередковано про національну ідентичність) стало написання невеличкого твору у відповідь на завдання написати про Голокост. Учасники дослідження мали повну свободу щодо вибору змісту своєї відповіді. Дослідження проводилося анонімно.

Вибірку склали декілька груп молоді, а саме:

Школярі харківських шкіл – 111 осіб, студенти харківських вищих навчальних закладів – 109 осіб. Всього 220 осіб. Дослідження з цією вибіркою проводилося в 2001 році.

Студенти з різних регіонів України: 74 осіб зі Львова, 74 – з Полтави і 89 з Харкова. Всього 237 осіб. Дослідження проводилося в 2006 році.


^ Аналіз одержаних даних

Проведемо аналіз спочатку по групам, а потім порівняємо їх дані.

Дослідження 2001 року. Так, аналіз творів, написаних школярами, практично не дав змоги виявити їх національну ідентичність. Про себе як про громадянина України не заявила жодна людина. Лише сім школярів (6,3%) написали про свою етнічну ідентичність, причому двоє розуміють її як позитивну, тобто написали, до якої ідентичності вони належать («я – українець»), двоє – як негативну, тобто вказали, ким вони не є («я – не єврей»). Один хлопець написав, що він наполовину єврей, і ще два респонденти в непрямий спосіб визначили свою етнічну ідентичність через приналежність до «ми» («ми будемо жити») та зазначення своїх знищених прадідів.

В групі студентів якимось образом позначило свою ідентичність дев’ять осіб (8,2%), і здебільшого це була також етнічна ідентичність (3,7%). Всі інші варіанти ідентичності мають скоріше випадковий характер, бо їх визначили по одній-дві особи. Один респондент написав про себе як про громадянина України, ще один – про українців як жертв, ще один порівняв українців з людьми інших національностей, і двоє протиставили українців і євреїв.

Декілька і школярів і студентів згадують про переслідування євреїв не тільки в нацистській Німеччині, але й в Радянському Союзі. Навіть дехто не завжди впевнений, про кого йдеться – фашистів чи комуністів, коли кажуть про Голокост.

4% респондентів (школярів і студентів разом) порівнювали євреїв та їх долю в роки війни з іншими народами, перш за все, слов’янами. Але вони ніяк не позначили свою власну ідентичність, чи то особистісну, чи колективну.

Складається враження, що основна маса юнаків та дівчат не замислюється про свою громадянську та етнічну ідентичність. В багатьох творах і студентів, і школярів висловлюється думка про те, що люди взагалі не повинні торкатися теми національності.

Дослідження 2006 року дало дещо інші результати. Так, у вибірці студентів загалом з трьох регіонів у 27,4% осіб йшлося про їх національну ідентичність, чи то громадянську, чи етнічну, чи деяких її інших видів14. Цей показник у 3-4 рази вище, ніж у школярів та студентів, які брали участь у дослідженні в 2001 році. Тобто можна стверджувати, що протягом часу національна ідентичність почала формуватися краще і актуалізуватися легше, що, безумовно, є позитивною рисою.

Особливу увагу хочеться привернути до того факту, що найбільша кількість осіб цієї групи виявила громадянську ідентичність, тобто заявила про себе як про громадян України. У них національна ідентичність не тотожна етнічній, бо включає в себе не тільки українців, але й інші народи, які мешкають в Україні, і по суті є громадянською ідентичністю. Голокост вони кваліфікують як факт власної, української історії, що відбувся на українських землях з народом, який там жив, не просто поряд, але разом з українцями.

Дещо менше студентів актуалізували свою етнічну ідентичність з відстороненням від інших народів, зокрема євреїв. Вони вважають Голокост подією тільки єврейської історії. Якщо він навіть і відбулося частково на території України, все одно, на їх думку, не має до українців ніякого відношення.

Можна виділити ще одну групу, в якій проводять паралель між фашистською Німеччиною і Радянським Союзом щодо їх дискримінації євреїв. Деякі респонденти пишуть, що і Німеччина, і Радянський Союз прагнули євреїв позбутися. Інші – що можна порівняти відношення Німеччини до євреїв з відношенням Радянського Союзу до українців. Але в обох випадках висловлено негативне ставлення до Радянського Союзу, радянській ідентичності та її заперечення.

Слід відмітити, що у дослідженні 2001 року теж можна були зустріти думки щодо майже однакового ставлення й дій Радянського Союзу і Німеччини до євреїв (дехто навіть вважав, що Голокост – це знищення євреїв радянською владою), але власна ідентичність у цих респондентів ніяк не проявлялася.

На відміну від дослідження, проведеного в 2001 році, в 2006 році у респондентів з’явилась тема про українців як жертв історії. Ці респонденти почувають себе в плані визнання страждань українців обділеними. Вони проводять паралель між євреями та українцями за ступенем страждання, відмічають, що Голодомор був не менш трагічною подією в історії, чим Голокост, а в роки другої світової війни українці безвинно страждали не менше, чим євреї. Вони прагнуть переконати себе і інших в тому, що український народ страждав не менше, чим будь-який інший, і вимагають певного визнання.


^ Вплив офіційної й неофіційної пам’яті

Який висновок можна зробити щодо впливу офіційної та неофіційної пам’яті на молодь?

У творах, написаних молоддю, можна побачити вплив як офіційної, так і неофіційної пам’яті. Щодо офіційної пам’яті, то для більшості це тексти з підручників. Надана в них рамка, в який поданий Голокост, відтворюється і в творах, написаних молоддю. Загалом школярі і студенти першого курсу краще пам’ятають цю рамку, і вона в них більше насичена різними деталями та подробицями, чим у більш старших. Частина цих подробиць також узята з підручників, інші – з різноманітних джерел неофіційної пам’яті. До них належать повсякденна свідомість, слухи, плітки, стереотипи. Ними насичена достатня кількість творів. Крім того, є невеличка кількість посилань на сімейну пам’ять (розповіді батьків та родичів), переглянуті фільми, телепередачі, прочитані книжки. Але ці джерела є несуттєвими і вони складають зовсім невелику кількість. Так, у творах, зібраних в 2001 році, зустрічаються прямі посилання на розповіді бабусь та родичів (2,3%), переглянуті кінофільми (4,5%), прочитані книжки (4%). У 2006 році кількість сімейних спогадів та прочитаних книжок зменшується і набуває майже випадкового характеру: 1,3% та 0,8% відповідно. Лише кінофільми як джерело інформації залишаються на такому ж рівні: 4,6%.

Можна дійти висновку, що неофіційна пам’ять не справляє значного впливу на пам’ять молоді про Голокост; більше на неї впливає повсякденна свідомість та стереотипи, в яких йдеться скоріше не про пам’ять про Голокост як таку, а про стереотипно характерні риси євреїв та ставлення до них. Порівнюючи питому вагу сімейної пам’яті, прочитаної художньої літератури та переглянутих кінофільмів, які вплинули на зміст пам’яті про Голокост, можна зазначити, що найбільш впливовими виявилися кінофільми. Подана в них образна інформація краще запам’ятовується і справляє значне емоційне враження на молодь.

Колективна пам’ять схильна до впливу ситуативної інформації. Так, в 2001 році частина досліджуваних написала про відмовлення у Російській Думі вшанувати вставанням пам’ять загиблих у Голокості у день пам’яті (дослідження проводилося через декілька днів після цього інциденту). Більше ця інформація ніде не повторювалася.

Звичайно, різні джерела впливають на пам’ять людини, вона може на них не посилатися, іноді навіть забути, що таке було. Але тоді ця інформація якось узагальнюється, переплітається з іншою і складає деякий конструкт з вкрапленнями інформації різного роду.


Висновки

Голокост як історична подія поступово займає своє місце в офіційній історії та колективній пам’яті в Україні. Він віддзеркалюється різними засобами інформації, владними інститутами та практиками.

На людей і зрештою на їх пам’ять впливають як офіційна, так і неофіційна пам’ять, засоби масової інформації, твори мистецтва, власний досвід, повсякденна свідомість тощо.

Офіційна пам’ять впливає на колективну пам’ять молоді і створює певні схеми, які наповнюються конкретною інформацією. Щодо конкретної інформації, то вона виходить з різних джерел, в тому числі і з неофіційної пам’яті. Ці одержані факти, оцінки, думки тощо змішуються, узагальнюються і створюють деякий конструкт, який з часом може знов-таки змінюватися.

Неофіційна пам’ять не впливає значною мірою на пам’ять молоді про Голокост. Набагато більше на неї впливає повсякденна свідомість та етнічні стереотипи.

Виходячи з уявлення про нерозривний зв’язок національної ідентичності та колективної пам’яті, можна зробити і деякі висновки щодо національної ідентичності досліджуваної молоді. Спогади про Голокост актуалізували національну ідентичність у меншості респондентів. В 2001 році таких юнаків і дівчат було зовсім мало (менше 10% всієї вибірки), в 2006 році їх стало дещо більше – біля 27%. Тобто можна стверджувати, що протягом часу національна ідентичність почала і активніше формуватися, і більш свідомо актуалізуватися. В дослідженні 2001 року була виявлена національна ідентичність у розумінні етнічної, у дослідженні 2006 року – перше місце посіла громадянська.

Але переважна більшість молоді, що взяла участь в дослідженні, з різних регіонів України та в різні роки, згадуючи про Голокост, не проявила своєї національної ідентичності. Це дає підстави припустити, що пам’ять про Голокост відіграє незначну роль, знаходиться на периферії колективної пам’яті молоді і майже не пов’язана з їх національною ідентичністю.



1 Поняття офіційної пам’яті как опозиції неофіційній було введено П.Берком: Peter Burke. History as Social Memory // T. Butler (Ed.). Memory: History, Culture

and the Mind. Oxford, 1989. Р. 107.


2 Про взаємозв’язок між офіційною та неофіційною історією див.: Peeter Tulviste and James Wertsch. Official and Unofficial Histories: The Case of Estonia // Journal of Narrative and Life History. 1994. Vol. 4. No. 4. Pp. 311-329.


3 Так, лише в 2001 році в Програмі Міністерства освіти України Голокост стає названим як одна з обов’язкових тем.

4 Наприклад: Всемирная история 1939-1997. Учебник для 11-х классов под ред. Ю.М.Бердического. Изд-ие 2-е, доп. – Запорожье: «Премьер», 1998. – С.39-41.

5 Кульчицький С.В., Коваль М.В., Лєбєдєва Ю.Г. Історія Украіни. Підручник для 10-х класів середньої школи. – Київ: «Освіта», 1998; Турченко Ф.Г. Новітня історія України. Частина 1. 1917-1945 годы. Підручник для 10-х класів. – Київ: «Генеза», 1995.



5


6 Всемирная история. Новейший период: 1939 - конец 90-х годов /Под ред. А. Р. Давлетова, В. Г. Косминой, В. Н. Морозко. Запорожье, 2000; ИсторияУкраины. Учебное пособие для 11 класса средней общеобразовательной школы /Под ред. В. П. Шевчука, Н. Г. Тараненко, Ф. Л. Левитаса, А. В. Гисем. Запорожье, 2001.


7 Давлетов А.Р., Космина В.Г., Морозко В.Н. Всемирная история. Новейший период. 1939 – конец 90-х годов. Запорожье: Просвіта, 2000. – С.18.


8 Шевчук В.П., Тараненко Н.Г., Левитас Ф.Л., Гисем А.В. История Украины. Учебное пособие для 11 класса средней общеобразовательной школы. Запорожье: Премьер, 2001.


9 Там же, с. 31-32.


10 Там же, с. 32.


11 Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ-ХХ століття. Київ: Генеза, 2000. – С.232.


12 Щупак І. Голокост в Україні: Пошуки відповідей на питання історії. Навчальний посібник для старших класів загальноосвітніх навчальних закладів. Дніпропетровськ: Центр «Ткума», 2005; Герус С. Голокост в Україні. Пошуки відповідей на питання історії. Робочий зошит для старших класів загальноосвітніх навчальних закладів. Дніпропетровськ: Центр «Ткума», 2005; Подольский А. Уроки минулого: Історія Голокосту в Україні. Київ: Сфера, 2007; Войтенко О., Тяглий М. Назустріч пам’яті. Навчально-методичний посібник до фільму про Голокост в Україні «Назви своє ім’я». Київ: Оранта, 2007.

13 Більш детально ці проекти, специфіка вибірки, методів збору емпіричного матеріалу та його обробки подана в наступних роботах: Иванова Е.Ф. Конструирование коллективной памяти о Холокосте в Украине //Ab Imperio, 2004, N2, с. 369-392; Ivanova E. Ukrainian High School Students’ Understanding of the Holocaust //Holocaust and Genocide Studies, vol. 18, N. 3, Winter 2004, pp.402-420; Іванова О. Образ Голокосту в уявленні студентської молоді Глокост в Україні у регіональному і загальнолюдському вимірі. Збірник науковик праць. Львів: Вид-во національного університету „Львівська політехніка”, 2005, с. 130-136.

14 Іванова Олена. Зв’язок колективної пам’яті та ідентичності в різних регіонах України (прийнята до друку).





Похожие:

Вступ. Будь-яке суспільство, що зазнає кардинальних змін, починає активно переосмислювати історію, реконструювати історичну та колективну пам’ять, будувати національну ідентичність. iconПам’ять про голокост: суб’єкти формування та функціонування в україні
Саме ці якості відрізняють історичну пам’ять від власне пам’яті. Інші характерні риси першої – штучне, цілеспрямоване формування...
Вступ. Будь-яке суспільство, що зазнає кардинальних змін, починає активно переосмислювати історію, реконструювати історичну та колективну пам’ять, будувати національну ідентичність. iconВідродження українського козацтва на полтавщині
Це та сторінка історії, яка інтегрує, об’єднує наше й досі розколоте суспільство. Козацьке минуле так глибоко й органічно вкарбувалося...
Вступ. Будь-яке суспільство, що зазнає кардинальних змін, починає активно переосмислювати історію, реконструювати історичну та колективну пам’ять, будувати національну ідентичність. iconІмена героїв великої вітчизняної війни у назвах подільських вулиць
Великої Вітчизняної війни та пам’ять це міст, прокладений від покоління до покоління. Шануючи пам’ять полеглих, згадуючи тих, кому...
Вступ. Будь-яке суспільство, що зазнає кардинальних змін, починає активно переосмислювати історію, реконструювати історичну та колективну пам’ять, будувати національну ідентичність. iconЛист єпископам Ірландії
Будь-яке суспільство, яке прийме ці антицінності є приречене на деградацію і зникнення. Тому кожний з Вас, Преосвященні Владики,...
Вступ. Будь-яке суспільство, що зазнає кардинальних змін, починає активно переосмислювати історію, реконструювати історичну та колективну пам’ять, будувати національну ідентичність. iconМикола Феодосійович Цепух
Пам’ять – одна з найважливіших якостей нервової системи, її здатність зберігати і відтворювати інформацію. Пам’ять має величезне...
Вступ. Будь-яке суспільство, що зазнає кардинальних змін, починає активно переосмислювати історію, реконструювати історичну та колективну пам’ять, будувати національну ідентичність. iconРеферату : Пам’ять про тих, хто відійшов з життя Розділ : Сценарії Пам’ять про тих, хто
Ніхто не спроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає” (Ів. 15: 13)
Вступ. Будь-яке суспільство, що зазнає кардинальних змін, починає активно переосмислювати історію, реконструювати історичну та колективну пам’ять, будувати національну ідентичність. iconПам'ять про німецьку окупацію України 1941–1944: селянський досвід
За подібних обставин такі версії опозиційних історій не будуть єдиним видом документованих історичних реконструкцій, але важливість...
Вступ. Будь-яке суспільство, що зазнає кардинальних змін, починає активно переосмислювати історію, реконструювати історичну та колективну пам’ять, будувати національну ідентичність. iconАнкета-заявка на участь у «майстерні громадської активності»
Який семінар ти обираєш (потрібне підкресліть. Місце проведення семінару буде повідомлене після відбору): «Суспільство пише історію...
Вступ. Будь-яке суспільство, що зазнає кардинальних змін, починає активно переосмислювати історію, реконструювати історичну та колективну пам’ять, будувати національну ідентичність. iconПоняття колективної пам’яті та її особливості Іванова О. Ф
Зміст колективної пам’яті детермінується груповим контекстом, і колективна пам’ять певної групи розділяється її членами. Різні соціальні...
Вступ. Будь-яке суспільство, що зазнає кардинальних змін, починає активно переосмислювати історію, реконструювати історичну та колективну пам’ять, будувати національну ідентичність. iconРішення 12. 01. 2012 11 сесія 6 скликання смт Сутиски Про виділення земельної ділянки для реконструкції меморіалу «Пам’ять» Відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»
Виділити земельну ділянку площею 0, 25 га в смт. Сутиски по вулиці пр. Перемоги для реконструкції меморіалу «Пам’ять»
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов