Тези для виступу Заступника Міністра України у справах сім‘ї, молоді та спорту Толстоухової С. В. на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми державної сімейної політики» icon

Тези для виступу Заступника Міністра України у справах сім‘ї, молоді та спорту Толстоухової С. В. на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми державної сімейної політики»



НазваниеТези для виступу Заступника Міністра України у справах сім‘ї, молоді та спорту Толстоухової С. В. на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми державної сімейної політики»
Дата конвертации09.06.2013
Размер185.4 Kb.
ТипДокументы
скачать >>>

Тези для виступу Заступника Міністра України у справах сім‘ї, молоді та спорту Толстоухової С.В. на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми державної сімейної політики»

28 травня 2010 року, м.Київ, Клуб Кабінету Міністрів України


КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ СІМЕЙНОЇ ПОЛІТИКИ

В УКРАЇНІ


Шановні учасники конференції!

Державна сімейна політика в Україні є одним з пріоритетних напрямків державної політики. За вісімнадцять років незалежності Україні вдалося зробити чимало в цій царині, але ще існує багато невирішених проблем. Наша конференція на часі, тому що в цьому році необхідно підводити підсумки реалізації Державної програми підтримки сім‘ї на період до 2010 року й, враховуючи позитивні та негативні досвіди, розробити нову програму до 2015 року.

Ніхто не заперечуватиме, що стабільність держави, розвиток суспільства залежать від економічного, соціального, фізичного та духовного здоров’я сім’ї. Становище сім‘ї, в свою чергу, залежить від ставлення держави до її проблем, інтересів і потреб. Соціально-економічні, політичні, культурні трансформації, що розпочалися в нашій країні з 199 року, суттєво позначилися на функціонуванні інституту сім’ї. Попри ці трансформаційні процеси, сім‘я продовжує виконувати свої основні функції – репродуктивну, виховну і соціалізуючу.

Дуже коротко зупинимося на сучасному становищі сім‘ї.

  1. Сучасне становище сім‘ї

На початок 2010 року в Україні налічувалося:

  • близько 13,5 млн. сімей;

  • 6,9 млн. родин виховують дітей віком до 18 років;

  • 2,3 млн. сімей є неповними, де дітей виховує один із батьків, частіше – мати;

  • 118,2 тис. родин є малозабезпеченими;

  • багатодітних сімей - 396,2 тис.

Серед усіх родин тих, в яких виховується троє дітей – 298,4 тис.; чертверо – 63,9 тис.; п’ятеро та більше – 33,9 тис.; 1,7 тис. родин мають десять і більше дітей.

На жаль, з кожним десятиліттям в країні зменшується кількість багатодітних сімей, переважають сім’ї з однією дитиною. В суспільній свідомості існує суперечливе ставлення до багатодітності: якщо до родин, які виховують 3-5 дітей, ставлення цілком позитивне, то до родин з більшою кількістю дітей ставлення різко змінюється в негативному напрямку.

Підстав для збільшення кількості багатодітних сімей у майбутньому немає. Хоча з 2002 року відзначається збільшення народжуваності, експерти оцінюють її як вкрай низьку, оскільки вона компенсує смертність лише наполовину. В 2009 році в Україні народилося 512 526 дітей, що всього на 1937 дітей більше, ніж у 2008 році. Навіть у селах, де традиційно народжуваність була вища, її показник впав нижче межі простого відтворення населення. Серед опитаних в рамках дослідження «Сім‘я і сімейні відносини», проведеного Інститутом демографії та соціальних досліджень НАН України у квітні 2009 року, 19,3% зазначили, що навіть за наявності всіх необхідних умов вони хотіли б мати лише одну дитину, 54,7% - двох дітей, 12,8% - трьох, 2,5% - чотирьох і більше, 1,2% - ні за яких умов не хочуть мати жодної дитини.

Більше 90% дітей в Україні народжується матерями віком до 35 років, у тому числі більше 60% дітей народжують молоді жінки віком 20-29 років.

Населення України завжди характеризувалося високим рівнем шлюбності. Але щорічно спостерігається підвищення віку укладання першого шлюбу: на сьогодні чоловіки вступають до першого шлюбу в 26 років, жінки в 23,5 років. Більшість молодих людей не поспішають офіційно оформлювати шлюб. Тому збільшується кількість так званих «громадянських шлюбів». Як наслідок, кожна 5 дитини в 2007-2009 роках народилася в незареєстрованому шлюбі. Головними причинами небажання укладати офіційний шлюб є зміна ціннісних орієнтацій молоді. Найважливішими для неї зараз є «бажання бути незалежною», «концентрація на кар’єрі», «бажання самореалізуватися».

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р. кожна четверта українська сім’я з неповнолітніми дітьми є неповною (при цьому у 92,5% таких сімей діти ростуть без батька, у 7,5% — без матері), а в містах України — це кожна третя сім’я. Отже, кількість дітей, які проживають у неповних сім’ях, зокрема без батька, є значною і суттєво впливає на загальні умови життя та розвитку підростаючого покоління. Неповні сім’ї з дітьми є у всіх без винятку регіонах України, але найбільше їх у промислово розвинених областях сходу країни.

В Україні досі не вирішена проблема бідності, від якої потерпають переважно сім‘ї з дітьми. На жаль, чим більша кількість дітей, тим вищий рівень бідності родини. У 2008 р. рівень бідності за відносним критерієм становив 27%. Серед молодих сімей – 17,4%. Не краща ситуація із забезпеченням житлом. Кожна п’ята молода сім’я мешкає у гуртожитку і, судячи з розмірів і динаміки доходів, не має можливості вирішити житлове питання самотужки.

Ця дуже стисла характеристика сучасного становища сім‘ї переконує нас у тому, що сім‘я з дітьми повинна стати реальним об‘єктом турботи держави. І це не означає, що держава буде повсякчасно збільшувати фінансову допомогу сім‘ям. Ні. Уряд усвідомлює свою відповідальність за створення ефективної системи державної сімейної політики. Основні зусилля будуть спрямовані на створення сприятливих умов для виникнення та функціонування повної сім‘ї з двома та більше дітьми, та на систему підтримки сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах.


  1. ^ Концептуальні засади державної сімейної політики

Державна сімейна політика є складовою частиною програми діяльності Уряду й проголошена пріоритетним напрямком. За роки незалежності було зроблено чимало для розбудови системи державної політики щодо захисту сім‘ї та материнства. Проте, така політика не має чіткої стратегії й тактики. Для реформування системи державної сімейної політики слід враховувати, що жодні політичні ініціативи не матимуть успіху без стабілізації соціально-економічної ситуації, зростання рівня життя населення, вирішення багатьох інших нагальних проблем, наявність яких є перепоною для народження та виховання на належному рівні необхідної сім’ї й суспільству кількості дітей.

^ На даний час державна сімейна політика базується на таких основних положеннях.

Конституція України проголошує, що сім‘я, поряд з дитинством і материнством, охороняється державою (Ст.51), що кожна людина має право на достатній життєвий рівень для себе та своєї сім’ї (Ст. 48). Відповідно до цього визначаються основні соціальні права і гарантії, які забезпечуються чинним законодавством.

Концепцією державної сімейної політики, яка регламентує загальну стратегію, пріоритетні напрямки державної сімейної політики, передбачає здійснення системи заходів тощо.

Концепція також визначає основні принципи сімейної політики:

  • сім‘я є пріоритетом у житті демократичного суспільства,

  • сім‘я є суверенною та автономною в питаннях прийняття рішень щодо свого розвитку,

  • сім‘я має прерогативу роль у гуманістичному вихованні підростаючого покоління.

Однак, Концепція не є ідеальним документом. Наразі, вона не містить визначення основних понять у сфері державної сімейної політики. Зокрема такі поняття, як: «державна сімейна політика», «категорії сімей», «студентська сім’я» залишаються невизначеними, що призводить до різного тлумачення та змістовного наповнення цих термінів. Така ситуація свідчить про неповне розкриття відповідних концептуальних засад, пов’язаних із розумінням сутності сучасної сім’ї, особливостей становлення сімей, потреби сімей з дітьми та бездітних родин. У різних чинних нормативно-правових актах рівноцінно вживаються словосполучення «державна сімейна політика», «сімейна політика» та «політика держави щодо сім‘ї». Це не зовсім правильно, оскільки в кожному окремому випадку йдеться про різне змістовне наповнення процесу. На практиці це позначається дуже суттєво. Наприклад, через відсутність офіційного тлумачення кожен суб‘єкт державної політики наповнює їх різними смислами й значенням, що в свою чергу призводить до проблем з визначенням механізмів реалізації нормативних документів та технології роботи. Така ситуація негативно впливає на рівень проведення тих чи інших заходів в рамках державних чи регіональних програм.

Успішність та ефективність подальшої розробки та реалізації державної сімейної політики значною мірою залежить від того, наскільки однозначно будуть трактуватися згадані вище концептуальні поняття кожним суб‘єктом державної сімейної політики, чи вдасться розробити систему комплексної адресної допомоги сім‘ї з механізмом моніторингу процесу змін та оцінкою остаточного результату. Сподіваюся, що в процесі роботи над новою Державною програмою підтримку сім‘ї на період до 2015 року цим важливим питанням буде приділено особливу увагу.

Для реалізації Концепції державної сімейної політики ухвалена Державна програма підтримки сім’ї на період до 2010 року (від 19 лютого 2007 р. (N 244). Серед основних завдань Програми були визначені:

- удосконалення нормативно-правової бази з питань сім’ї для її належного розвитку та виконання соціальних функцій;

- всебічне зміцнення правових, моральних та матеріальних засад сімейного життя;

- запровадження правової, психологічної, педагогічної та методичної системи для повноцінного виховання дітей у сім’ї;

- підвищення рівня економічної активності та самостійності сімей, оптимізація їх соціального захисту, передусім тих, що мають дітей;

- створення системи цілеспрямованої підготовки майбутніх батьків до подружнього життя.

Ця Програма є основним документом, яким керується у своїй роботі Міністерство України у справах сім‘ї, молоді та спорту та його структурні підрозділи. В цьому році будуть підведені підсумки реалізації цієї Програми та ухвалена нова Державна програма на наступні 5 років.

Окрім згаданих вище основних документів, основні засади державної сімейної політики сформульовані в низці інших важливих документах.

Так найважливіші питання, пов‘язані зі створенням та функціонуванням сім‘ї, як соціального інституту регламентовані Сімейним Кодексом. Зокрема в сімейному Кодексі закладені основи шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов’язки подружжя, прав та обов’язки батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім’ї та родичів. Батьки наділені рівними правами й зобов‘язаннями на виховання дітей.

Зрозуміло, що життя різноманітне й передбачити всі ситуації неможливо, але важливо, що в основних засадах державної сімейної політики звертається увага на такі аспекти як:

- особливості здійснення батьківських прав та обов’язків неповнолітніми батьками. Такі батьки можуть самостійно здійснювати свої права та обов’язки щодо дитини, причому їх вік не впливає на обсяг цих прав. Держава також зобов‘язується надавати допомогу таким батькам через органи опіки і піклування;

- визначення поняття «особи, які потребують матеріальної допомоги». Адже більша частина державної допомоги спрямована на малозабезпечені сім‘ї. Такими визнаються, особи, у яких заробітна платня, пенсія, доходи від використання майна не забезпечують їм прожиткового мінімуму, встановленого законом;

- правовідносини у випадку, коли дитина не проживає спільно з батьками, незалежно від причин;

- захист сімейних прав та інтересів в судовому порядку. При цьому правом на безпосереднє звернення до суду наділені учасники сімейних правовідносин, які досягли 14 років (ст. 18).


Наріжним каменем державної сімейної політики є принцип рівності прав жінки і чоловіка у сімейних правовідносинах щодо шлюбу та у сім’ї (ч. 6 ст. 7 СК). Реалізація цього принципу набуває особливої ваги в контексті зобов‘язань України щодо утвердження гендерної рівності в українському суспільстві й виконання норм Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків».

Безперечно, що стовпом державної сімейної політики є діяльність, спрямована на поліпшення демографічної ситуації. Всі ми знаємо, що народжуваність навіть на половину не компенсує смертність і це при тому, що останні роки спостерігається підвищення народжуваності. Створення умов для зміни демографічної ситуації – одне з найактуальніших завдань нашого Уряду.

В 2004 році ухвалена «Концепція демографічного розвитку на 2005-2015 роки» та Державна програма «Репродуктивне здоров’я нації на період до 2015 року». Програма передбачає, що основні ресурси та зусилля спрямовуються на:

  • соціально-економічну підтримку молодих сімей;

  • заохочення сімей до народження дітей. Підкреслю не однієї дитини, а кількох дітей;

  • програму безоплатного лікування і штучного запліднення жінок у подружжях, які зіткнулися з проблемою безпліддя;

  • розвиток системи консультування молодих пар, які готуються до укладення шлюбу тощо;

  • планування сім‘ї тощо.

Підвищення народжуваності в основному стимулюється виплатою одноразової державної допомоги при народжені дитини, яка суттєво була підвищення в 2005 році. Проте, маємо констатувати, що є недоліки у забезпеченні медико-соціальної підтримки молодих сімей з дітьми, пропагуванні здорового способу життя.

Очікувати підвищення рівня народжуваності неможливо без забезпечення умов для реалізації прав і гарантій для матерів під час вагітності, для матері/батька після народження дитини.

Фундаментом для створення таких умов слугує низка законодавчих норм, які закріплені в Кодексі Законів України про Працю. Зокрема, матерям гарантується оплачувана декретна відпустка тривалістю 70 днів до пологів та 56 днів після пологів. При народженні двох і більше дітей одночасно, а також у випадку післяпологових ускладнень відпустка продовжується ще на 14 днів. Відпустка надається повністю, незалежно від того, скільки днів було використано жінкою до пологів. Підкреслю, що національне законодавство передбачає можливість для надання відпустки по догляду за дитиною не лише матері, а й батьку або іншому членові сім‘ї. Проте, в Україні все ще незначна кількість чоловіків реалізують своє законне право на відпустку по догляду за дитиною. Отже ми маємо зосередити наші зусилля на пропагуванні такої можливості, а також на створенні механізмів мотивації роботодавців, особливо в сфері приватного бізнесу, надавати такі відпустки своїм працівникам.

Вагітні жінки користуються правом на полегшення умов праці як до, так і після пологів, заборону працювати у неробочий або нічний час (з 22.00 до 06.00). Закон охороняє таких жінок, а також жінок, які виховують дитину до 3-х років від звільнення. Але всі ми маємо безліч прикладів порушення цих прав та гарантій. Питання створення дієвого механізму контролю за реалізацією цих прав і гарантій –ще одне завдання для нашого Уряду на найближчі роки.

Як вже зазначалося, держава передбачає фундаментальне право для сім‘ї на допомогу після народження дитини. Така допомога має різні типи. Зокрема: одноразова допомогу при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-го віку; допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням; допомога на дітей одиноким матерям. Розмір державної допомоги визначається щорічно Верховною Радою України у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму. Механізм виплат регламентує постанова Кабінету Міністрів України.

В 2005 році одноразова допомого при народженні дитини була суттєво підвищенна й складає - 12 240 гривень на першу дитину, 25 000 гривень на другу, 50 000 гривень на третю і наступну дитину. Сума виплачується частинами: після народження першої дитини в сумі 4800 гривень одноразово решта виплачується протягом наступних 12 місяців, другої – 4 840 грн. одноразово, решта – протягом 24 місяців, третьої та наступної дитини – 5 000 грн. одноразово, решта – протягом 36 місяців. Допомога надається одному з батьків, усиновителів чи опікунів, незалежно від того, чи були ці особи застраховані у системі загальнообов’язкового державного страхування. У разі народження двох і більше дітей допомога призначається кожному з них.

У зв‘язку з соціально-економічною нестабільністю не втрачає своєї актуальності такий фундаментальний напрямок державної сімейної політики, як підтримка окремих категорій сімей. З метою скорочення обсягів бідності та малозабезпеченості держава, в рамках наявних можливостей, надає різноманітну матеріальну, соціальну та психологічну підтримку сім‘ям, які опинилися в складних життєвих обставинах; сім‘ям з дитиною-інвалідом або матір‘ю/батьком-інвалідом; неповним сім‘ям з дітьми; багатодітним сім‘ям тощо.

^ Зокрема, малозабезпечені сім’ї, відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», одержують матеріальну допомогу, яка забезпечує рівень життя не нижче від прожиткового мінімуму. Для призначення соціальних виплат береться до уваги критерій щодо реальних доходів сім’ї в порівнянні з визначеним державою прожитковим мінімумом. Порядок призначення та обсіги виплат такої допомоги регламентуються низкою документів. Попри наявність гарантій державної допомоги не всі родини користуються цими гарантіями. З-поміж іншого через наявні бюрократичні перепони. Усунення таких перешкод є актуальним завданням для органів виконавчої влади.

В останні роки в Україні в останні роки вдалося запровадити систему допомоги сім‘ям, які опинилися в складних життєвих обставинах, наслідки яких вона не в змозі подолати самостійно. Такі родини має право на отримання різних видів соціальних послуг, які надаються на безоплатній основі спеціалізованими закладами: центрами планування сім’ї, службами підтримки сім’ї та службами раннього втручання, мережами центрів Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту. Протягом 2009 року виявлено 67 тис. 111 сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, в яких проживає 138042 дітей.

Значну частину роботи з сім‘ями здійснює Державна соціальна служба для сім‘ї, дітей та молоді в Україні. За роки діяльності цієї структури відпрацювали механізми для здійснення соціальної роботи з різними категоріями сімей, здійснення соціального супроводу, соціальної профілактики та реабілітації. Окрім соціальної роботи майже всі центри надають юридичні, психологічні, соціально-медичні та інформаційні послуги. До нових видів соціальних послуг, які надаються центрами слід віднести:

  • профілактику соціального сирітства, а саме: соціальний супровід дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей; запобігання відмовам від новонароджених дітей тощо;

  • профілактику бездоглядності та безпритульності, правопорушень та злочинності;

  • соціальну освіту та виховання;

  • створення волонтерського руху та студентських соціальних служб;

  • розвиток мережі селищних та сільських центрів соціальних служб для сім‘ї, дітей та молоді.

^ Не можу залишити без уваги систему підтримки сім‘ї, в якій виховується дітина з особливими потребами.

Засади державної сімейної політики щодо підтримки сімей, які виховують дітей з особливими потребами мають два основі вектори:

  • зменшення рівня бідності для таких сімей;

  • дії, спрямовані на усунення перепон для інтеграції дітей з особливими потребами у суспільство.

Держава робить чимало для таких родин. Але цього все ж таки недостатньо для повноцінного функціонування таких сімей. На жаль, такі сім‘ї мають значно виший ризик бідності іноді, навіть, крайньої бідності. Зараз в Україні таким сім‘ям виплачується матеріальна допомога, а також 50% надбавка у зв‘язку з доглядом за дитиною-інвалідом. Якщо виплата матеріальної допомоги здійснюється постійно, то усунення перепон для інтеграції дітей з особливими потребами у суспільство – це завдання державної політики перебуває в зародковому стані. Прикладів спільного навчання чи виховання дітей-інвалідів у загальноосвітніх і дошкільних закладах майже немає. Плекаю надію, що в найближчі роки ми зможемо активізувати діяльність для виконання цього завдання.

^ Вирішення житлових проблем сімей з дітьми.

Відсутність власного житла - найгостріша проблема для більшості сімей в нашій країні. На вирішення цієї проблеми спрямовано ряд державних документів, серед яких Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», але ми не можемо похвалитися суттєвими результатами.

Законом визначено, що молоді сім’ї можуть одержувати за рахунок бюджетних коштів пільгові довгострокові державні кредити на будівництво і придбання жилих будинків і квартир, на оплату вступних пайових внесків при вступі до молодіжних житлових комплексів, житлово-будівельних кооперативів, а також на обзаведення домашнім господарством. Загалом, за період 1998–2008 рр. було надано 9547 пільгових довготермінових кредитів на будівництво та придбання житла з державного та місцевих бюджетів різних рівнів на загальну суму понад 990 млн. грн. Але це «крапля в морі» серед тих, які потребують житла. На додаток через розгортання фінансової кризи в 2009 році програма пільгового кредитування молоді не фінансувалася. В цьому році фінансування передбачено. Проте забезпеченість сімей житлом не можна вважати задовільною й потребує окремого аналізу для вироблення ефективних стратегій вирішення проблеми забезпечення молоді та молодих сімей житлом.

Вважаю, що обговорюючи основні засади державної сімейної політики не можна залишити поза увагою питання попередження насильства в сім‘ї.

Система соціальних і спеціальних заходів, спрямованих на усунення причин і умов насильства в сім‘ї, покарання винних у насильстві регламентується Законом України «Про попередження насильства в сім'ї». До речі, Україна одна з перших ухвалила такий закон. Питання попередження насильства є одним з пріоритетних у діяльності органів виконавчої влади. Чималу роль у попереджувальній та реабілітаційні роботі в цій сфері відіграють громадські організації, які співпрацюють з нами. За останні два-три роки вдалося досягти суттєвих результатів. В країні проподиться національна кампанія «Стоп насильству!» до якої долучилися понад 60 громадських організацій різних рівнів. Проведена рекламна кампанія: «Стоп насильству! Досить терпіти такі подарунки!». Третина людей, які у травні 2009 р. звернулись по допомогу з питань насильства в сім’ї, повідомили, що дізнались про номер гарячої лінії саме завдяки рекламній кампанії. Створена мережу чоловіків-лідерів проти насильства. Учасники Мережі демонструють українському суспільству нову модель, що ґрунтується на ненасильницькій поведінці.

Підкреслю, що в співпраця з громадськими організаціями виступає як один із концептуальних напрямів державної сімейної політики. Це дозволяє державі в ситуації дефіциту матеріальних і моральних ресурсів більш-менш ефективно вирішувати проблеми тих соціальних груп, які з тих чи інших причин залишаються поза увагою державних органів. Оскільки громадські інституції є більш мобільними і можуть оперативно реагувати на потреби вразливих груп населення, вони здатні своєчасно привертати увагу влади та мобілізувати активність громади. Цей напрямок державної сімейної політики буде розвиватися і в поадльшому.

Підсумовуючи все сказане зупинюсь на основних проблемах та завданнях, які Уряд країни вважає актуальними в сфері формування та реалізації державної сімейної політики.

Отже, в Україні створена система, яка забезпечує досягнення цілей державної сімейної політики, розроблені певні механізми її реалізації. Проте, у взаєминах «сім’я - держава» має місце недооцінка соціального статусу й соціально-рольових функцій сім’ї. Державна сімейна політики зі значним запізненням реагує на актуальні проблеми, з якими стикаються сім‘ї, передовсім сім‘ї з дітьми: бідність, недостатній рівень медичного обслуговування, несприятливе для сім‘ї з дітьми соціальне середовище та багато іншого. Основні заходи державної сімейної політики все ще залишаються патерналістичного спрямування. Не завершено реформування системи соціальних послуг для сімей, дітей та молоді, не створено умови для надання адресних та якісних соціальних послуг безпосередньо за місцем проживання.

Ключовим фактором оптимізації державної сімейної політики має бути пропагування та формування у суспільстві пріоритету сімейних цінностей та відповідального батьківства.

В проекті Державної програми економічного та соціального розвитку України на 2010 рік Уряд, у сфері державної сімейної політики, ставить перед собою низку завдань. Сподіваюсь, що всі вони будуть виконані. Зокрема, перед нашим Міністерством Уряд ставить такі важливі завдання:

  • зміцнення повної сім'ї з дітьми, формуванням позитивного ставлення до родини з двома та більше дітьми;

  • зменшення кількості дітей, народжених у незареєстрованому шлюбі;

  • збільшення кількості сімей, які подолали складні життєві обставини та мають змогу функціонувати за допомогою власного потенціалу;

  • забезпечення якості та доступності соціальних послуг: через раннє виявлення, облік, соціальний супровід сімей, дітей, молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах; мобілізація місцевих громад на вирішення проблем дітей, сімей та молоді;

  • зменшення кількості випадків насильства в сім’ї;

  • загальне збільшення кількості отримувачів соціальних послуг за місцем проживання на 5%;

  • впровадження оцінки потреб не менше 90% центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з різними категоріями отримувачів соціальних послуг.

На наступні роки необхідно вирішити питання:

  • підвищення стандартів оплати праці в Україні, що сприятиме створенню економічного підґрунтя для самозабезпечення сімей з дітьми;

  • доступності житла для молодої родини та поліпшення житлових умов сімей з дітьми;

  • створення умов для успішного поєднання професійної зайнятості з батьківством (материнством), зокрема через розширення мережі дитячих дошкільних закладів та поліпшення якості їх послуг;

  • забезпечення доступності якісного медичного обслуговування для жінок та дітей;

  • запровадження вагомих податкових пільг для сімей з дітьми та створення системи достатньої щомісячної допомоги на дітей (до повноліття);

  • підвищення соціального престижу батьківства і материнства, формування дружнього до сімей з дітьми соціального середовища;

  • формування та реалізація державної інформаційної політики, спрямованої на пропаганду сім’ї як найвищої цінності у суспільстві;

  • запровадження просвітницьких програм формування у дітей цінності сімейних стосунків (навчальні програми в дитячих садках, школах, клубах за місцем проживання та ін.);

  • підготовка молоді до створення сім’ї;

  • соціально-педагогічна допомога батькам, які виховують дітей.

Наприкінці зазначу, що на сучасному етапі розвитку української держави виникає необхідність усвідомлення та переосмислення змін соціально-економічного, політичного, демографічного, національного та духовного життя людей з метою винайдення шляхів для покращання умов функціонування сім’я, зокрема сім‘ї з дітьми. Це можливо здійснити на основі ґрунтовного аналізу соціально-економічного стану сім’ї, умов життєдіяльності різних її категорій, комплексної оцінки реалізації головних функцій та визначення соціально-психологічних і соціокультурних проблем. Серед основних завдань сімейної політики на сучасному етапі слід особливо наголосити на необхідності зміцнення у суспільній та особистій свідомості потреб в сім’ї, шлюбі, батьківстві та материнстві, на збереженні наявних орієнтацій принаймні на дводітну сім’ю та забезпеченні можливостей для гідного утримання і виховання дітей.

Щиро дякую за увагу.

Бажаю цікавої роботи та плідних дискусій.



Похожие:

Тези для виступу Заступника Міністра України у справах сім‘ї, молоді та спорту Толстоухової С. В. на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми державної сімейної політики» iconТези до виступу на тристоронній науково-практичній конференції з метою вироблення консолідованої позиції сторін з питань вдосконалення механізму колективно-договірних відносин
Організаційно-правові засади колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин: концептуальні підходи, проблеми та шляхи...
Тези для виступу Заступника Міністра України у справах сім‘ї, молоді та спорту Толстоухової С. В. на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми державної сімейної політики» iconУ справах сім’ї, молоді та спорту С. Шевчук
Підлітковий клуб за місцем проживання підпорядкований управлінню у справах сім’ї, молоді та спорту, відділу у справах сім’ї та молоді...
Тези для виступу Заступника Міністра України у справах сім‘ї, молоді та спорту Толстоухової С. В. на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми державної сімейної політики» iconУ к а з президента україни про гранти Президента України для обдарованої молоді
Міністр України у справах сім'ї, дітей та молоді" в усіх відмінках замінено словами "Міністерство України у справах сім'ї, молоді...
Тези для виступу Заступника Міністра України у справах сім‘ї, молоді та спорту Толстоухової С. В. на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми державної сімейної політики» iconРішення комісії з Питань погашений заборгованості із заробітної плати (грошових виплат), пенсій, стипендій та інших соціальній виплат м. Київ 09. 04. 10 Взяти до
Міністра промислової політики України, в о заступника Голови Фонду державного майна України, заступника Міністра вугільної промисловості...
Тези для виступу Заступника Міністра України у справах сім‘ї, молоді та спорту Толстоухової С. В. на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми державної сімейної політики» iconІнформаційний лист шановні колеги! Запрошуємо Вас до участі у Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми підготовки вчителів природничо-наукових дисциплін для сучасної загальноосвітньої школи»
...
Тези для виступу Заступника Міністра України у справах сім‘ї, молоді та спорту Толстоухової С. В. на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми державної сімейної політики» iconШановні колеги! Запрошуємо Вас взяти участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Економіка підприємства: проблеми та перспективи розвитку»
Вас взяти участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Економіка підприємства:...
Тези для виступу Заступника Міністра України у справах сім‘ї, молоді та спорту Толстоухової С. В. на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми державної сімейної політики» iconКачуровський Д. О
Качуровский Д. О., «Про соціально-педагогічні проблеми сучасного спорту вищих досягнень». Тези доповіді. Міжнародна науково-практична...
Тези для виступу Заступника Міністра України у справах сім‘ї, молоді та спорту Толстоухової С. В. на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми державної сімейної політики» iconВсеукраїнська науково-практична конференція
Запрошуємо Вас взяти участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми спеціальної педагогіки та психології”,...
Тези для виступу Заступника Міністра України у справах сім‘ї, молоді та спорту Толстоухової С. В. на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми державної сімейної політики» iconГоловне управління у справах сім’ї, молоді та спорту Головне управління у справах сім’ї, молоді та спорту Київської міської державної адміністрації Федерація легкої атлетики м. Києва
Змагання проводяться 13 14 січня 2012 року в м. Києві в легкоатлетичному манежі
Тези для виступу Заступника Міністра України у справах сім‘ї, молоді та спорту Толстоухової С. В. на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми державної сімейної політики» iconПоложення про відділ у справах молоді та спорту 1
Печенізької районної державної адміністрації що утворюється головою цієї адміністрації, підзвітним і підконтрольним голові відповідної...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов