Методичні рекомендації щодо вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання у 2008-2009 навчальному році icon

Методичні рекомендації щодо вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання у 2008-2009 навчальному році



НазваниеМетодичні рекомендації щодо вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання у 2008-2009 навчальному році
Дата конвертации22.01.2013
Размер302.07 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
скачать >>>




Методичні рекомендації щодо вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання

у 2008-2009 навчальному році


Оновлення змісту освіти, структури, методів, організаційних форм навчання української мови спрямоване на створення оптимальних умов для піднесення ефективності навчально-виховного процесу, реалізації особистісного потенціалу кожного учня.

Мова належить до числа найважливіших навчальних предметів і виконує дві функції: по-перше, є предметом вивчення і навчання, по-друге, засобом осягнення всіх інших шкільних предметів. Від рівня її вивчення залежать успіхи учнів в оволодінні самою мовою як засобом спілкування і передачі інформації, а також і всіма іншими навчальними предметами.

Одним із стратегічних завдань реформування змісту мовної освіти є вироблення на основі державних стандартів системи та обсягу знань про мову і мовлення, мовних і мовленнєвих умінь та навичок, досвіду творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до світу, переорієнтація процесу навчання на розвиток особистості учня, формування його компетентностей.

Провідними у вивченні мови є комунікативно-діяльнісний, особистісно зорієнтований, соціокультурний і компетентнісний підходи. Зокрема, компетентнісний підхід, реалізуючись у навчальних програмах і відіграючи роль у формуванні освітнього простору, змінює також уявлення вчителів про оцінювання. Важливим стає не наявність в індивіда внутрішньої організації знань, особистих якостей і здібностей, а здатність застосовувати компетентності в житті й навчанні.

У 2008-2009 навчальному році вивчення української мови у 5-8 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України (лист №1/11-6611 від 23.12.2004 року): Українська (рідна) мова. 5-12 класи /Автори Г.Т. Шелехова, В.І. Тихоша, А.М. Корольчук, В.І. Новосьолова, Я.І. Остаф. За редакцією Л.В. Скуратівського. – К.: Ірпінь: Перун, 2005. – 176 с.

Однією із передумов якісної роботи вчителя і ефективності навчання учнів української мови є наявність підручників і навчально-методичних комплектів. Так, вивчення української мови у 8 класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2008-2009 навчальному році здійснюватиметься за підручниками, рекомендованими Міністерством освіти і науки України:

  • Заболотний О.В., Заболотний В.В. Рідна мова. Підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Генеза, 2008.

  • Пентилюк М.І, Гайдаєнко І.В. та ін. Рідна мова. Підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Освіта, 2008.

  • Глазова О.П., Кузнецов Ю.Б. Рідна мова. Підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Зодіак-Еко, 2008.

До деяких підручників розроблені навчально-методичні комплекти, які істотно полегшують підготовку вчителя та роботу на уроці. Перевагою таких навчальних комплектів є те, що вони розроблені до конкретних підручників, відображаючи їх основні методичні концепції, розширюючи й доповнюючи теоретичний матеріал різноманітними практичними завданнями.

^ Вивчення української мови у 9-11 класах здійснюватиметься за однією з двох програм, затверджених Міністерством освіти і науки України:

  • Рідна мова. 5-11 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних заклaдів / Автори Л.В. Скуратівський, Г.Т. Шелехова, В.І. Новосьолова. – К.: Шкільний світ, 2001.

  • Рідна мова: 5-11 клас. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів / Автор І.П. Ющук. – К.: Освіта, 2003.

Учителеві, який працюватиме у 9-11 класах за програмами 11-річної школи, доцільно ознайомитися зі змістом та структурою програми для 12-річного навчання, оскільки її розроблено з урахуванням змін, які відбулися в освітній галузі останнім часом. При цьому слід більше використовувати ресурс варіативної частини навчального плану та можливість поділу класів на групи, за умови кадрового і фінансового забезпечення.

У вечірніх (змінних) загальноосвітніх навчальних закладах українська мова вивчатиметься за програмою: Українська мова: 6-12 класи. Програми для вечірніх загальноосвітніх навчальних закладів / Автори: Л.В. Скуратівський, Г.Т. Шелехова, В.Л. Федоренко та ін. / Програми з філологічних та суспільно-гуманітарних дисциплін для вечірніх загальноосвітніх навчальних закладів: 6-12 класи. – К.: Педагогічна преса. – 2006. – С. 3-80.

Слід відзначити, що наступний навчальний рік розпочинає етап допрофільного навчання (8-9 кл.) — становлення профільних намірів учнів. Суть допрофільної освітньої підготовки учнів 8-9 класів зводиться до формування готовності школяра до освіти в старшій школі в умовах профільного навчання. Така готовність складається із сукупності відповідних компетентностей, серед яких вирізняється комунікативна компетентність, зокрема вона розглядається як готовність використовувати засоби мови й мовлення з метою одержання і передачі інформації, уміння брати участь в навчальному діалозі, будувати монологічні висловлювання різних типів, жанрів мовлення з урахуванням завдань мовлення і ситуацій спілкування ( знайомих і нестандартних).

Допрофільне навчання як вид диференційованого навчання передбачає врахування нахилів, здібностей учнів і створення умов для навчання в старшій школі за обраним профілем. Здійснюється допрофільна підготовка у формі введення курсів за вибором, поглибленого вивчення окремих предметів, зокрема мови і літератури, на диференційованій основі, що дає змогу максимально врахувати індивідуальні розумові особливості учнів, виявити їхні інтереси і нахили до певних предметів з метою профорієнтації. Поступова активізація різних видів диференційованого навчання (внутрішньокласна, курси за вибором, факультативи, класи з поглибленим вивченням предметів) забезпечує реалізацію особистісно зорієнтованого навчання, усвідомлення учнями своїх інтересів і пізнавальних потреб, а також спробу виявити себе в різних видах діяльності.

^ Курси за вибором дають змогу учням не тільки оволодіти технологією вибору, а й апробувати різний зміст з метою самовизначення. Для забезпечення успішного самовизначення підлітками необхідно здійснювати допрофільну підготовку комплексно: доповнити курси за вибором системою заходів, спрямованих на самопізнання (педагогічна і психологічна діагностика), розвивати вміння висловлювати і аргументувати власні думки, твердження, приймати рішення, планувати власну діяльність (тренінги, проектна діяльність), розвивати вміння учнів орієнтуватися в навколишній освітній і трудовій інфраструктурі.

Відзначимо, що курси за вибором, будучи компонентом допрофільної підготовки, повинні включати поглиблені відомості з навчальних предметів, зокрема з української мови і літератури, відомості про способи діяльності, необхідні для успішного засвоєння програми філологічного профілю. Зміст цих курсів може включати матеріал, який в школі не вивчається (журналістика, поетика, редагування, різного роду практикуми тощо). З цією метою можна скористатися програмами факультативних курсів для філологічного профілю, схваленими МОН України, наприклад: “Культура мовлення і стилістика”, 9 кл. (М. Пентилюк), “Лексикографія української мови”, 9 кл. (М. Степанюк); “Практикум з правопису української мови”, 8-9 кл. (С. Омельчук, М. Чаловська); “Українська гумористична література”, 9 кл (О. Ящук); “Українська усна народна творчість”, 7-11 кл. (Г. Дмитренко, М. Дмитренко, Ю. Шутенко); “Література української діаспори”, 9 кл. (Л. Куценко) та ін.

Дуже важливим напрямом роботи в умовах допрофільної підготовки є формування в підлітків інтелектуальної компетентності, яка передбачає здатність учнів працювати з різноманітною інформацією, умінням застосовувати здобуті знання в нестандартних ситуаціях, володінням прийомами самостійного здобуття нових знань, високим рівнем розвитку пізнавальних процесів, умінням працювати в умовах пошуку, дослідження; формування креативної компетентності – здатності до розв’язання будь-якої навчальної задачі творчо; бажання і вміння діяти не за зразком, а оригінально, передбачати новизну під час розв’язання навчальних завдань тощо.

Ефективність допрофільного навчання вимагає налагодження дієвої діагностики рівня навчальних досягнень учнів основної школи, профконсультаційної психодіагностики з метою визначення професійних інтересів і якостей школярів, своєчасної оцінки комплексу індивідуальних особливостей підлітків з погляду його готовності до успішного навчання за філологічним профілем. Важливим при цьому є усвідомлення учнем себе як суб’єкта вибору, ситуативний підхід, коли роль діагноста виконує вчитель, спираючись на суб’єктивний досвід, знання особливостей кожного учня, конкретної навчальної ситуації, яка завжди є певною мірою унікальною. Особистісно зорієнтоване навчання передовсім передбачає увагу вчителя до учня, яка допомагає йому краще виявити себе, розкрити свої пізнавальні і творчі можливості.

На етапі допрофільного навчання важливо правильно оцінити комплекс індивідуальних особливостей підлітка з позиції готовності його до успішного навчання за певним профілем, запобігти дезадаптації в умовах виникнення навчальних труднощів.

Технології, що використовуються в системі курсів за вибором, повинні бути орієнтовані на те, щоб учень мав таку практику, яка допоможе йому краще оволодіти загальнонавчальними вміннями і навичками, необхідними для успішного засвоєння програми з української мови старшої профільної школи.

Для організації допрофільної підготовки з української мови можна рекомендувати: під час організації курсів за вибором варто ділити класи на підгрупи, що сприятиме індивідуалізації процесу навчання; активніше застосовувати проектні і дослідницькі форми роботи; організовувати гуртки, клуби, студії з метою професійної орієнтації школярів, з наближенням їх до можливого вибору філологічного профілю, задоволення їхніх індивідуальних освітніх інтересів, поглиблене вивчення української мови на диференційованій основі; залучати до викладання факультативних курсів допрофільної підготовки з української філології науковців, працівників середньої і вищої професійної освіти.

Отже, до першочергових завдань допрофільної підготовки учнів з української мови загальноосвітньої школи слід віднести:

1) розвиток пізнавального інтересу до української мови як до феномену, вироблення в учнів здатності діставати естетичне задоволення від читання художньої літератури українською мовою, від сприймання усного українського слова;

2) урахування виняткової ролі державної мови в суспільному й особистісному розвитку кожного громадянина і необхідності належною мірою опанування її; необхідність збереження і подальшого її розвитку як безцінного культурного надбання попередніх поколінь українського народу і відповідальності кожного громадянина України в цій справі, у тому числі й школярів, перед світовою спільнотою;

3) формування потреби різнобічного розвитку власних здібностей і нахилів, збагачення пам’яті знаннями з різних галузей наук, а розуму – сучасними методами оперування знаннями, використовувати сучасні інформаційні і комунікаційні технології (Інтернет, дистанційні форми тощо);

4) вироблення цілісного світогляду, знаходження сенсу життя як важливих умов удосконалення власної мовленнєвої здатності;

5) потреба дотримання загальнолюдських моральних норм як необхідної передумови уникнення конфліктних ситуацій та оптимального розв’язання в разі назрівання; розвиток уміння вести діалог, висловлювати власні думки і переконливо аргументувати їх;

6) прилучення учнів до загальнолюдських цінностей, яке найпродуктивніше можна реалізувати в процесі інтегративного вивчення української мови з використанням засобів музики і живопису, також спираючись на історичні дані.


Для реалізації профільного навчання на уроках української мови потрібно застосовувати такі методи для роботи з учнями, як лекції (настановчі, оглядові), семінари, колоквіуми, творчі роботи, самостійне вивчення навчальної літератури (основної і додаткової), постановка проблемних завдань, моделювання ситуацій. Оскільки особливої ваги набирає реалізація особистісно зорієнтованого підходу до навчання рідної мови, то слід також відводити належне місце диспутам, груповій роботі, рольовій грі, керованим дослідженням, проектам тощо. Зазначені методи і форми навчання успішніше формують не лише спеціальні вміння й навички, а й загальнонавчальні способи розумових дій – планувальні (здатність побудувати модель діяльності на день, тиждень, місяць, рік); мислительні (узагальнення і конкретизація, аналіз і синтез, виділення головного, формулювання проблем, припущень, добір доказів для їх підтвердження) тощо.

У нинішніх умовах базової і старшої школи домінуючою є особистісна орієнтація навчання, яка передбачає забезпечення оптимальних умов для різнобічного мовленнєвого розвитку кожного учня, урахування його індивідуальних особливостей, пізнавальних потреб, інтересів, прагнень, заохочення до самостійності у вивченні мови, самопізнання і саморозвитку.

Головним у навчальному процесі стає переорієнтація з пасивних форм навчання на активну творчу працю. Основною характеристикою активних методів навчання є відповідність природи людського сприйняття, націленість на розкриття особистого ”Я” як учня, так і вчителя через їхню творчу взаємодію. Серед таких активних методів виділяються: евристичне спостереження, порівняння, конструювання, моделювання, смислове бачення, символічне бачення, метод творчої реалізації тощо.


Упровадження системи зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень учнів з української мови спричиняє значну увагу учителів-словесників до відпрацювання у школярів навичок виконання тестових завдань різної форми й різного ступеня складності, використання яких відбувається з метою забезпечити поетапну різнобічну й об’єктивну оцінку знань, умінь і навичок учнів у процесі засвоєння ними курсу української мови, передусім її мовної змістової лінії. Будучи високотехнологічними, тести з української мови можуть розроблятися, проводитися й перевірятися з використанням комп’ютерної техніки, порівняно нескладні у проведенні, потребують невеликих затрат часу, дають змогу вчителеві динамічно визначити рівень засвоєння учнями нового матеріалу, активізують пізнавальну активність школярів, сприяють об’єктивності під час оцінювання навчальних досягнень.

Використання тестів можливе як під час здійснення поточного, так і підсумкового контролю, можуть пропонуватися учням з різними навчальними можливостями, передбачаючи різноманітні завдання за ступенем складності й творчим спрямуванням.

Підготовку до виконання тестових завдань з української мови важливо здійснювати передусім за таким форматом завдань, які пропонуються Українським центром оцінювання якості освіти, серед них: завдання з вибором однієї правильної відповіді, завдання з вибором кількох правильних відповідей, завдання на встановлення відповідності, відкрите завдання з короткою відповіддю.

Вичерпну інформацію про головні напрями діяльності і конкретні напрацювання згаданого центру, типологію і конкретне наповнення завдань і результати їх виконання учнями загальноосвітніх навчальних закладів України можна одержати на сайті УЦОЯО за такою електронною адресою: www.testportal.gov.ua

Для ефективного використання у навчальному процесі пропонуються схвалені МОН України і вже апробовані в шкільній практиці збірники тестових завдань, які готують учнів до тематичних контрольних робіт і зовнішнього незалежного оцінювання: Новосьолова В.І., Скуратівський Л.В., Плетньова Л.В. Українська мова. Збірник тестових завдань для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання. 11 клас. – К.: Генеза, 2007. – 118 с. ; Шелехова Г.Т., Новосьолова В.І., Бондаренко Н.В., Ярмолюк А.В., Плетньова Л.В. Українська мова. Збірник тестових завдань. – К.: Грамота, 2008. – 192 с.; навчально-методичні посібники : Кобцев Д.А. Українська мова. 8-9 класи: критерії оцінювання, тестові завдання, дидактичні матеріали, методичний коментар. – Харків: вид.група “Основа”, 2007. – 220 с.; Кобцев Д.А. Українська мова. 10-11 класи: критерії оцінювання, тестові завдання, дидактичні матеріали, методичний коментар. – Харків: вид.група “Основа”, 2007. – 272 с.; Українська мова. Тести. 5-12 класи: Посібник /За ред. Гуйванюк Н.В. – К.:ВЦ „Академія”, 2007. – З76 с.


У наказі МОН України від 05.05. 2008 р. № 371 “Про затвердження критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти” (Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України № 13-15 за 2008 р., стор. 20-36) подано загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з української мови.

^ Оцінювання результатів навчальної діяльності учнів з української мови здійснюється на основі функціонального підходу до мовної освіти. Тобто робота над мовною теорією, формуванням знань про мову підпорядковується інтересам розвитку мовлення учнів.

При цьому оцінювання результатів мовленнєвої діяльності відбувається за такими показниками: аудіювання (слухання та розуміння прослуханого), говоріння й письмо (діалогічне і монологічне мовлення), читання вголос і мовчки, мовні знання і вміння, правописні (орфографічні і пунктуаційні) вміння учнів.

  1. Матеріали для перевірки вище зазначених видів діяльності добираються відповідно до вимог програми для кожного класу, з урахуванням тематики соціокультурної змістової лінії, рівня підготовки, вікових особливостей та пізнавальних інтересів учнів. При цьому слід мати на увазі орієнтовні обсяги робіт, що наводяться.

  2. ^ I. Аудіювання (слухання та розуміння прослуханого)

Перевірка аудіювання учнів здійснюється фронтально за допомогою тестових завдань. Для одержання достовірних результатів тестування кількість варіантів відповідей на тестове завдання не повинна бути меншою від чотирьох. Запитання мають торкатися всіх зазначених вище характеристик висловлювання і розташовуватися в порядку наростання їх складності.

У п’ятому класі учням пропонуються 6 запитань з чотирма варіантами відповідей, 6-12 класах - ­12 запитань з чотирма варіантами відповідей.

Матеріал для контрольного завдання є зв'язне висловлювання (текст) добирається відповідно до вимог програми для кожного класу.

Обсяг тексту для аудіювання орієнтовно визначається так:

Клас


Обсяг текстів, що належать до

художнього стилю

інших стилів

5-й

400-500 слів

300-400 слів

6-й

500-600

400-500

7-й

600-700

500-600

8-й

700-800

600-700

9-й

800-900

700-800

10-й

900-1000

800-900

11-й

1000-1100

900-1000

12-й

1100-1200

1000-1100

Правильна відповідь на кожне із 6 запитань оцінюється двома балами, кожне із 12 запитань оцінюється одним балом. Оцінювання здійснюється з огляду на те, що за цей вид діяльності учень може одержати від 1 балу (за сумлінну роботу, яка ще не дала належного результату) до 12 балів (за бездоганно виконану роботу).

II. Говоріння й письмо (діалогічне та монологічне мовлення)

Діалогічне мовлення

Матеріал для контрольних завдань добирається з урахуванням тематики соціокультурної змістової лінії чинної програми, рівня підготовки, вікових особливостей та пізнавальних інтересів учнів.

Орієнтовна кількість реплік зазначена у мовленнєвій змістовій лінії чинної програми з української (рідної) мови в державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів кожного класу.

Під час оцінювання діалогу необхідно диференціювати репліки на розгорнуті (складаються з двох і більше речень) і нерозгорнуті (виражені одним реченням). Якщо репліки розгорнуті, то їх кількість зменшується. До вказаної кількості не зараховуються слова, що відносяться до мовленнєвого етикету (звертання, привітання, прощання тощо).
^
Монологічне мовлення
Говоріння (усні переказ і твір); письмо (письмові переказ і твір)

А. Переказ. Переказ із творчим завданням.

Матеріалом для переказу (усного/письмового) можуть бути: текст, що читається вчителем, або попередньо опрацьований текст; самостійно прочитаний матеріал з газети, журналу, епізод кінофільму чи телепередачі, розповідь іншої людини про певні події, народні звичаї тощо. Якщо пишеться переказ із творчим завданням, учням пропонується, окрім того, також завдання, що передбачає написання творчої роботи, обов’язково пов'язаної зі змістом переказу.

Обсяг тексту для переказу орієнтовно визначається так:

Клас

Кількість слів

5-й

100-150

6-й

150-200

7-й

200-250

8-й

250-300

9-й

300-350

10-й

350-400

11-й

350-450

12-й

400-450

Обсяг тексту для стислого чи вибіркового переказу має бути у 1,5-2 рази більшим за обсяг тексту для докладного переказу.

Якщо для контрольної роботи використовуються інші джерела, то матеріал добирається так, щоб обсяг переказу міг бути у межах пропонованих для певного класу норм. Тривалість звучання усного переказу – 3-5 хвилин.

Обсяг творчого завдання до переказу, виконаного письмово:

Клас

Кількість сторінок

5-й


0,3-0,5

6­-й

7-й


0,5-0,75

8-й

9-й


0,75-1,0

10-й

11-й


1,0-1,5

12-й

Твір.

Матеріалом для твору (усного/письмового) можуть бути: тема, сформульована на основі попередньо обговореної проблеми, життєвої ситуації, прочитаного та проаналізованого художнього твору; а також пропоновані для окремих учнів допоміжні матеріали (якщо обирається варіант диференційованого підходу до оцінювання).

Обсяг письмового твору, складеного учнем, орієнтовно визначається так:

Клас

Кількість сторінок

5-й

0,5-1,0

6-й

1,0-1,5

7-й

1,5-2,0

8-й

2,0-2,5

9-й

2,5-3,0

10-й

3,0-3,5

11-й

3,0-3,5

12-й

3,5-4,0
У монологічному висловлюванні оцінюють його зміст і форму (мовне оформлення). За усне висловлювання (переказ, твір) ставлять одну оцінку – за зміст, а також якість мовного оформлення (орієнтовно, спираючись на досвід учителя і не підраховуючи помилок,  зважаючи на технічні труднощі фіксації помилок різних типів в усному мовленні).
За письмове мовлення виставляють також одну оцінку: на основі підрахунку допущених недоліків за зміст і помилок за мовне оформлення, ураховуючи їх співвідношення.

Оцінюючи усне висловлювання, ураховують наявність відхилень від орфоепічних норм, правильність інтонування речень; у письмових висловлюваннях – наявність: 1) орфографічних і пунктуаційних помилок, які підраховуються сумарно, без диференціації; 2) лексичних, граматичних і стилістичних.

Загальну оцінку за мовне оформлення виводять таким чином: до бала за орфографію та пунктуацію додають бал, якого заслуговує робота за кількістю лексичних, граматичних і стилістичних помилок, одержана сума ділиться на два.

Під час виведення єдиної оцінки за письмову роботу до кількості балів, набраних за зміст переказу чи твору, додається кількість балів за мовне оформлення і їхня сума ділиться на два. При цьому якщо частка не є цілим числом, то вона закруглюється у бік більшого числа.
^

III. Читання

Читання вголос


Перевірка читання вголос здійснюється індивідуально в 5-9 класах: учитель дає учневі текст, опрацьований на попередніх уроках, деякий час на підготовку і пропонує прочитати цей текст перед класом.

Матеріалом для контрольного завдання є знайомий учневі текст, дібраний відповідно до вимог програми для кожного класу; текст добирається з таким розрахунком, щоб час його озвучення (за нормативною швидкістю) окремим учнем дорівнював 1-2 хвилинам (для читання слід пропонувати невеликі тексти зазначених у програмі стилів, типів і жанрів мовлення, відносно завершені уривки творів або порівняно великий текст, розділений на частини, які читаються кількома учнями послідовно).

Одиниця контролю: озвучений учнем текст (швидкість читання у звичайному для усного мовлення темпі – 80-120 слів за хвилину).


^ Критерії оцінювання

Рівень

Бали

Характеристика читання




Початковий

1-3

Учень ( учениця) читає ще дуже повільно, структурує текст і речення, читає і вимовляє слова, інтонує речення із значною кількістю помилок






Середній

4-6

Учень (учениця) читає зі швидкістю, що наближається до норми, поділяючи текст на речення, пов'язуючи слова в реченні між собою, але читає не досить плавно і виразно, припускаючись помилок в інтонуванні, вимові тощо






Достатній

7-9

Учень (учениця) читає плавно, з належною швидкістю, правильно інтонує речення і поділяє їх на смислові відрізки, але припускається певних недоліків за деякими критеріями (вираження авторського задуму, виконання комунікативного завдання; норм орфоепії, дикції)

Високий

10-12

Учень (учениця) читає плавно, швидко, правильно інтонує речення і поділяє їх на смислові відрізки; добре відтворює авторський задум, стильові особливості тексту, розв’язує комунікативне завдання; читає орфоепічно правильно, з гарною дикцією.



^ Читання мовчки

Перевірка вміння читати мовчки здійснюється фронтально за допомогою тестових завдань. У 5 класі учням пропонують 6 запитань за текстом з чотирма варіантами відповідей, у 6-12 класах – 12 запитань з чотирма варіантами відповідей.

Запитання повинні торкатися фактичного змісту тексту, його причинно-наслідкових зв’язків, окремих мовних особливостей (переносне значення слова, виражальні засоби мови тощо), відображених у тексті образів (якщо є), висловлення оцінки прочитаного.

Матеріалом для контрольного завдання є незнайомі учням тексти різних стилів, типів жанрів мовлення, що включають монологічне та діалогічне мовлення (відповідно до вимог програми для кожного класу). Текст добирається таким чином, щоб учні, які мають порівняно високу швидкість читання, витрачали на нього не менше 1-2 хвилини часу і були нормально завантажені роботою.

Обсяг текстів для контрольного завдання визначається так:

Клас

Обсяг тексту для читання мовчки

художнього стилю

інших стилів

5-й

360-450 слів

300-360 слів

6-й

450-540 слів

360-420 слів

7-й

540-630 слів

420-480 слів

8-й

630-720 слів

480-540 слів

9-й

720-810 слів

540-600 слів

10-й

810-900 слів

600-660 слів

11-й

900-990 слів

660-720 слів

12-й

990-1000 слів

720-800 слів

Оцінювання читання мовчки здійснюється за двома параметрами: розуміння прочитаного та швидкість читання. Розуміння прочитаного виявляється за допомогою тестової перевірки: правильна відповідь на кожне із 6 запитань оцінюється двома балами, а кожне із 12 запитань оцінюється одним балом (наприклад, вибір правильних відповідей на 12 запитань дає 12 балів).

Швидкість читання мовчки оцінюється із урахуванням норм, зазначених у державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки у мовленнєвій змістовій лінії чинної програми з української (рідної) мови для кожного класу.

Швидкість читання при виведенні бала за цей вид мовленнєвої діяльності враховується таким чином: бали 7-12 може одержати лише той учень, швидкість читання у якого не нижча, ніж мінімальний показник у нормативах для відповідного класу. Той, хто не виконує зазначених норм, одержує на два бали менше. Наприклад: за вибір 10 правильних відповідей учень 7 класу повинен одержати 10 балів; але якщо він читає зі швидкістю, меншою 120 слів за хвилину, то йому виставляється не 10, а 8 балів.

У цілому оцінювання здійснюється з огляду на те, що за цей вид мовленнєвої діяльності учень може одержати від 1 балу (за сумлінну роботу, яка ще не дала задовільного результату) до 12 балів (за правильні відповіді на запитання тестового характеру і належну швидкість читання).

ІV. Оцінювання мовних знань і вмінь

Видами оцінювання навчальних досягнень учнів з української мови є поточне, тематичне, семестрове, річне оцінювання та державна підсумкова атестація.

^ Поточне оцінювання – це процес встановлення рівня навчальних досягнень учнів у оволодінні змістом предмета, уміннями та навичками відповідно до вимог навчальної програми.

^ Поточне оцінювання здійснюється у процесі поурочного вивчення теми. Його основними завдання є: встановлення й оцінювання рівнів розуміння і первинного засвоєння окремих елементів змісту теми, встановлення зв’язків між ними та засвоєним змістом попередніх тем, закріплення знань, умінь і навичок. Формами поточного оцінювання є індивідуальне, групове і фронтальне опитування; виконання учнями різних видів письмових робіт; взаємоконтроль учнів у парах і групах; самоконтроль тощо.

^ Для контрольної перевірки мовних знань і вмінь використовуються завдання тестового характеру, складені на матеріалі слова, сполучення слів, речення, груп пов’язаних між собою речень. Одиниця контролю є вибрані учнями правильні варіанти виконання завдань тестового характеру та самостійно дібрані приклади.

Оцінювання здійснюється таким чином, що за зазначену вище роботу учень міг одержати від 1 балу (за сумлінну роботу, яка не дала задовільного результату) до 12 балів (за бездоганно виконану роботу).
^

V. Оцінювання правописних (орфографічних і пунктуаційних) умінь учнів


Основною формою перевірки орфографічної та пунктуаційної грамотності є контрольний текстовий диктант. Матеріалом є текст, доступний для учнів певного класу. Перевірка здійснюється фронтально за традиційною методикою.

Обсяг диктанту по класах:

Клас

Кількість слів в тексті

5-й

90-100

6-й

100-110

7-й

110-120

8-й

120-140

9-й

140-160

10-й

170-180

11-й

180-190

12-й

190-200


П р и м і т к а. У визначенні кількості слів у диктанті враховують як самостійні, так і службові слова.

Для контрольних диктантів використовуються тексти, в яких кожне з опрацьованих протягом семестру правил орфографії та/чи пунктуації були представлені 3-5 прикладами. Текст записується учнем з голосу вчителя.

Диктант оцінюється однією оцінкою на основі таких критеріїв:

  • орфографічні та пунктуаційні помилки оцінюються однаково; виправляються, але не враховуються такі орфографічні і пунктуаційні помилки:

1) на правила, які не включені до шкільної програми; 2) на ще не вивчені правила; 3) у словах з написаннями, що не перевіряються, над якими не проводилась спеціальна робота; 4) у передачі так званої авторської пунктуації.

  • повторювані помилки (помилка у тому ж слові, яке повторюється у диктанті кілька разів), вважаються однією помилкою; однотипні помилки (на одне й те ж правило), але у різних словах вважаються різними помилками;

  • розрізняють грубі і негрубі помилки; зокрема, до негрубих відносяться такі: 1) у винятках з усіх правил; 2) у написанні великої букви в складних власних найменуваннях; 3) у випадках написання разом і окремо префіксів у прислівниках, утворених від іменників з прийменниками; 4) у випадках, коли замість одного знаку поставлений інший; 5) у випадках, що вимагають розрізнення не і ні (у сполученнях не хто інший, як....; не що інше, як...; ніхто інший не...; ніщо інше не...); 6) у пропуску одного із сполучуваних розділових знаків або в порушенні їх послідовності; 7) у заміні українських букв російськими;

  • п’ять виправлень (неправильне написання на правильне) прирівнюються до однієї помилки.

Нормативи оцінювання по балах:

Бали

Кількість помилок

1

15-16 і більше

2

13-14

3

11-12

4

9-10

5

7-8

6

5-6

7

4

8

3

9

1+1 (негруба)

10

1

11

1 (негруба)

12



Контрольна перевірка здійснюється фронтально та індивідуально.

Фронтально оцінюються: аудіювання, читання мовчки, диктант, письмовий переказ та письмовий твір, мовні знання і вміння. Індивідуально оцінюються: говоріння (діалог; усний переказ, усний твір) і читання вголос.

Перевірка мовних знань та вмінь здійснюється за допомогою завдань тестового характеру (на їх виконання відводиться 15-20 хвилин уроку) залежно від характеру виучуваного матеріалу. Решта часу контрольного уроку може бути використана на виконання завдань з аудіювання, читання мовчки.

Тематичну оцінку виставляють на підставі поточних оцінок з урахуванням контрольної (тестової) роботи з мовної теми. Оцінку за семестр виставляють на основі тематичного оцінювання.

Оцінювання говоріння, читання вголос здійснюється індивідуально шляхом поступового накопичення оцінок для того, щоб кожний учень за семестр одержав мінімум одну оцінку за виконання завдань на побудову діалогу, усного переказу та усного твору. Для цих видів роботі не відводиться окремий урок, а тематичні оцінки виводяться один раз на рік і виставляються в колонки без дати.

Фронтальні види контрольних робіт:

Форми контролю

Класи і семестри

5

6

7

8

9

10

11

12

І

ІІ

І

ІІ

І

ІІ

І

ІІ

І

ІІ

І

ІІ

І

ІІ

І

ІІ

^ Перевірка мовної теми*

4



4

3

3

3

3

2

2

2

2

2

2

2

2

2

2

Письмо:

переказ


1


1


1


1


1


1


1


1


1


1


1


1


1


1


1


1

твір



1



1



1

1

1

1

1

1




1




1




Правопис:

диктант**

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

Аудіювання*



1



1



1



1



1



1



1



1

Читання мовчки*

1



1



1



1



1



1



1



1



* Основною формою перевірки мовної теми, аудіювання і читання мовчки є тестові завдання.

** Основною формою перевірки орфографічної і пунктуаційної грамотності є контрольний текстовий диктант.


Ведення зошитів оцінюється від 1 до 12 балів щомісяця протягом семестру і вважається поточною оцінкою. Під час перевірки зошитів ураховується наявність різних видів робіт, грамотність, охайність, уміння правильно оформити роботи.


Докорінний перегляд існуючих засобів навчання спричинила поява інформаційних технологій на електронних носіях, які підтримують мету інформатизації освіти: забезпечення доступності знань, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей учнів на основі індивідуалізації навчання, інтенсифікації навчального процесу тощо. Все це переконує в необхідності розробки ефективних методів і засобів комп’ютерного навчання української мови, яке сприятиме піднесенню рівня зацікавленості учнів у процесі навчання, розвиватиме його інтерес до предмета, привчатиме ефективно використовувати нові технології під час навчання.

Використання комп’ютерних технологій є істотним резервом підвищення грамотності учнів, зокрема систематичне написання комп’ютерних диктантів, де є така можливість, за допомогою яких індивідуалізується процес вдосконалення правописних умінь і навичок та зростає його ефективність. Можна порадити електронні посібники, схвалені Міністерством освіти і науки України до використання в навчальному процесі: “Практикум з української мови: 10-11 класи (автори Л.Скуратівський, Г.Шелехова, В.Новосьолова, Л.Плетньова), розробник „Квазар-Мікро-Техно”, 2006); Педагогічний програмний засіб „Українська мова, 7 клас” ( автори – Г.Шелехова, В.Новосьолова, Я.Остаф, Л.Скуратівський), розробник ЗАТ „Мальва”, 2007).

Доцільним та ефективним є використання в навчальному процесі електронного словника української мови, розробленого Інститутом мовно-інформаційних досліджень НАН України (автори – В.А. Широков, О.Г. Рабулець, І.В. Шевченко, О.М. Костишин, К.М. Якименко), серія „Словники України” – Словозміна, транскрипція, фразеологія, синонімія, антонімія. – К.: Довіра, 2001-2005.

Використання електронного посібника на уроках української мови передбачає пошук шляхів уникнення одноманітності в роботі вчителя на уроці, наочне представлення мовних об’єктів і процесів, включення відеосюжетів, можливість виявлення рівня навчальних досягнень учнів, забезпечення диференціації, індивідуалізації навчання, мовленнєвого розвитку школярів, широке наведення зразків мовленнєвого етикету, формування мотивованого ставлення до вивчення мови, оперативний самоконтроль учнів у процесі виконання вправ і тестів тощо. Також електронний посібник має широкі можливості щодо роботи з додатковою інформацією (словниками, енциклопедіями, довідниками, бібліографією та ін.), проведення мовних ігор, тестів для самоконтролю та відпрацювання з метою закріплення мовних і мовленнєвих умінь навичок школярів.


Для отримання більш розширеної інформації радимо звернутися до інтернет-сайтів мовної тематики:

  • vesna.sammit.kiev.ua; ingresua.tripod.com/domivka.htm.



Департамент загальної середньої та дошкільної

освіти МОН України,

Лабораторія навчання української мови

і літератури Інституту педагогіки АПН України



Похожие:

Методичні рекомендації щодо вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання у 2008-2009 навчальному році iconБ. Д. Грінченка Про вивчення зарубіжної літератури у 2008-2009 навчальному році
України №10, 2005 р.) кількість годин на вивчення зарубіжної літератури в загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою...
Методичні рекомендації щодо вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання у 2008-2009 навчальному році iconМетодичні рекомендації щодо вивчення української літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2010-2011 навчальному році лист мон
Методичні рекомендації щодо вивчення української літератури в загальноосвітніх навчальних закладах
Методичні рекомендації щодо вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання у 2008-2009 навчальному році iconПро вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах у 2010-2011 навчальному році
Вивчення української мови в 10 класі загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за програмами, затвердженими Міністерством...
Методичні рекомендації щодо вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання у 2008-2009 навчальному році iconМетодичні рекомендації щодо ущільнення вивчення навчального матеріалу предметів інваріантної складової навчального плану в 11-х (12-х) класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2008/2009 навчальному році
В 11-х (12-х) класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2008/2009 навчальному році
Методичні рекомендації щодо вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання у 2008-2009 навчальному році iconБ. Д. Грінченка Про викладання української мови та літератури у 2008-2009 навчальному році
«Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання», у 2008-2009 навчальному...
Методичні рекомендації щодо вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання у 2008-2009 навчальному році iconМетодичні рекомендації щодо вивчення світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2010-2011 навчальному році лист мон
Методичні рекомендації щодо вивчення світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2010–2011 навчальному році
Методичні рекомендації щодо вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання у 2008-2009 навчальному році iconПерелік програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти І науки України для використання у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням українською мовою у 2008/2009 навчальному році основна І старша школа
Міністерством освіти і науки України для використання у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням українською мовою
Методичні рекомендації щодо вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання у 2008-2009 навчальному році iconМетодичні рекомендації щодо оформлення та обладнання навчальних кабінетів іноземних мов загальноосвітніх навчальних закладів
Міністерством освіти і науки України для використання в загальноосвітніх навчальних закладах у 2009-2010 навчальному році
Методичні рекомендації щодо вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання у 2008-2009 навчальному році iconМетодичні рекомендації щодо ущільнення вивчення навчального матеріалу предметів інваріантної складової навчального плану в 11-х (12-х) класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2008/2009 навчальному році
Міністерства освіти і науки України від 17. 09. 08 №1/9-599 щодо методичних рекомендацій про ущільнення вивчення навчального матеріалу...
Методичні рекомендації щодо вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання у 2008-2009 навчальному році iconМетодичні рекомендації щодо вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах у 2010-2011 навчальному році лист мон україни
Ксимально наближені до життєвих потреб учнів, відображають їхні життєві орієнтири, спрямовують курс на інтенсивний мовленнєвомислительний,...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов