Методичні рекомендації вчителям трудового навчання щодо використання icon

Методичні рекомендації вчителям трудового навчання щодо використання



НазваниеМетодичні рекомендації вчителям трудового навчання щодо використання
Дата конвертации25.01.2013
Размер218.76 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
скачать >>>


Надія Іванівна Боринець,

доцент кафедри природничо-математичної освіти

і технологій ІППО КМПУ імені Б.Д.Грінченка


Методичні рекомендації

вчителям трудового навчання щодо використання

на уроках трудового навчання та в позаурочний час елементів поводження з твердими побутовими відходами


Актуальність проблеми поводження з твердими побутовими відходами не викликає сумніву. Чому про це треба говорити з дорослими і дітьми? Підрахували: щодня родина з трьох-чотирьох чоловік утворює та викидає приблизно відро сміття! Отже, у Києві, як і в усіх великих містах, з твердими побутовими відходами виникла проблема. На кожного мешканця нашого міста на рік припадає приблизно 100 відер або 180—220 кг побутових відходів. До цієї кількості побутових відходів слід додати відходи, що утворюються в магазинах, готелях, лікарнях, на вокзалах, базарах та в інших громадських місцях, їхня кількість складає від 30 до 50 відсотків усіх побутових відходів міста. За рік у Києві утворюється близько 800 тис. тонн, або понад 3 млн. м3 сміття.

Кількість відходів постійно збільшується. Як виявляється, причина — не в збільшенні кількості людей. Дослідження довели, що основна причина зростання обсягів твердих побутових відходів — зміна способу життя людини.

Відомо, що людство використовує все більше матеріалів, які за своїми властивостями настільки відрізняються від натуральних, що після повернення у природне середовище у вигляді відходів розкладаються дуже повільно або й зовсім не розкладаються. Наприклад, папір розкладається протягом року, метал — до 100 років, поліетилен — понад два століття, а скло більше ніж 1000 років.

В Україні щорічно накопичується близько 35 млн т твердих побутових відходів (ТПВ). Це призводить до втрати Україною від 4 до 24 млн т умовного палива (залежно від конкретного складу ТПВ). Темпи накопичування ТПВ зростають, а як основні технології поводження з ТПВ використовують такі застарілі підходи: захоронення на полігонах (так, у Києві 80 % ТПВ вивозять на полігон № 5 у Підгірцях); сміттєспалювання (у Києві 20 % ТПВ вивозять на сміттєспалювальний завод «Енергія»). За рівнем впливу полігонів на довкілля Україна посідає перше місце в Європі (не враховуючи впливу тисяч несанкціонованих звалищ).

Для того, щоб усвідомити (як це зробили розвинені країни), наскільки «сміттєвий вал» небезпечний для міста, довкілля, необхідно постійно проводити роботу серед дорослого населення, дітей, учнів з поводження з ТПВ. Таку роботу необхідно проводити як на уроках, так і в позаурочний час. Основне – сформувати розуміння того, що цю проблему можна легко подолати, зробивши невелике зусилля над собою.

Учні мають знати, що поняття «поводження з ТПВ» включає дії, спрямовані на запобігання накопиченню ТПВ, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

В учнів на уроках трудового навчання та в позаурочний час доцільно формувати знання та вміння, які спрямовані в першу чергу на запобігання накопиченню ТПВ, збирання, зберігання, утилізацію (для вторинного використання).

Крім цього, варто звертати увагу ще й на те, що багато використаних речей, можуть отримати «друге життя», якщо для цього використати знання і вміння, сформовані на уроках трудового навчання, та прикласти певні зусилля.

Що таке «тверді побутові відходи»? Тверді побутові відходи (ТПВ) – відходи, які утворюються в процесі життя і діяльності людини і накопичуються у житлових будинках, закладах соцкультпобуту, громадських, навчальних, лікувальних, торговельних та інших закладах (це харчові відходи, предмети
домашнього вжитку, сміття, опале листя, відходи від прибирання і поточного ремонту квартир, макулатура, скло, метал, полімерні матеріали тощо) і не мають подальшого використання за місцем їх утворення. Негабаритні відходи - це тверді побутові відходи, розміри яких перевищують 50 х 50 х 50 см і не дають змоги збирати їх у контейнери місткістю до 1,1 куб.м.

Всім відомо, що тверді побутові відходи збирають у контейнери – збірники для накопичення твердих побутових відходів, які виготовляються з металу та полімерних матеріалів (стандартні контейнери місткістю від 0,12 куб.м до 1,1 куб.м – призначаються для твердих побутових відходів, великогабаритні місткістю від 8 куб. м до 16 куб. м – для негабаритних побутових відходів.

Для учнів не зайве буде знати, що у місті налагоджена система збирання та вивезення твердих побутових відходів – послідовність виконання технологічних операцій з вилучення, накопичення і розміщення відходів у спеціально відведених місцях та їх вивезення у пункти знешкодження. Однією з систем є планово-подвірна система збирання твердих побутових відходів – система, за якою зібрані в контейнери або сміттєприймальні камери будинків тверді побутові відходи вивозять сміттєвозами в пункти знешкодження.

Що ж робити з такою величезною кількістю сміття? На сьогодні найчастіше захоронюють відходи на звалищах різних типів, а також спалюють.

Побутові відходи у м. Києві частково транспортуються для захоронення на полігон № 5, а частково — на сміттєспалювальний завод «Енергія».

Нижче подана схема, яка дає можливість показати картину з вирішення проблеми поводження з твердими побутовими відходами (ТПВ).




^ Схема поводження з твердими побутовими відходами


Захоронення на звалищах призводить до забруднення довкілля. Повний розпад органічної речовини, накопиченої у звалищі, потребує 250–300 років.

Захоронення сміття на полігонах — теж не вирішення проблеми, тому що величезні площі природних земель безповоротно втрачаються й серйозно забруднюється навколишнє середовище біля полігону. Так у поверхневих водах і донних відкладеннях біля полігонів відходів концентрація свинцю перевищує фонові показники в 4—36 разів, цинку в 2—14 разів, міді в 2—12 разів, ртуті в 950 разів, вісмуту в 180 разів. Полігони швидко переповнюються, якщо не сортувати сміття, не переробляти або не спалювати його.

Під час спалювання сміття втрачається теплова енергія, а навколишнє середовище засмічується продуктами згоряння.

Для учнів старших класів, які вже знайомі з хімічними елементами, можна повідомити інформацію, що заводи, які спалюють сміття, викидають у повітря в газоподібному вигляді хлористий та фтористий водень, сірчистий газ, а також тверді частки різноманітних металів: свинцю, цинку, марганцю, кобальту, кадмію, олова тощо. Встановлено, що для того, щоб значно зменшити забруднення повітря важкими металами, треба видалити зі сміття перед спаленням фракції полімерних матеріалів. Крім того разом з димовими газами у повітря потрапляють речовини, відомі як стійкі органічні забруднювачі. Ці речовини, зокрема діоксин, є найбільш токсичними та небезпечними хімічними сполуками. Стійкі органічні забруднювачі — це синтетичні речовини, які представляють різні класи хімічних сполук, але мають чотири загальні властивості: 1) високотоксичність; 2) стійкість до розкладання; 3) переносяться на великі відстані з повітрям та водою; 4) накопичуються у жирових тканинах живих істот.

Ці забруднювачі ніяк не сприяють здоров’ю як дорослих, так і дітей.

Вони викликають цілий ряд захворювань, включаючи рак, пошкодження імунної системи, порушення репродуктивної та інших функцій організму, в якому накопичуються.

Учні самі можуть дійти до висновку про те, що можна зробити у поводженні з ТПВ: головним напрямком для скорочення виділення шкідливих речовин у довкілля є сортування та роздільне збирання побутових відходів.

Там, де застосовують сортування, впроваджено процес рециклінгу. Виробництво з органічних відходів паливних брикетів не є перспективним, оскільки при цьому використовують лише 50 % органіки брикетів — решта перетворюється на золу і продукти неповного згоряння. Відходи можуть містити токсичні речовини, тому органічне добриво, вироблене з них, не є безпечним.

Одним із перспективним способів утилізування ТПВ – це газифікування.

Широке впровадження газогенераторних технологій (піролізу ТПВ) дозволить одночасно вирішити дві проблеми: очистити значні території від ТПВ й утилізувати останні з метою отримання енергії. У процесі піролізу ТПВ розкладаються на вуглець, водяну пару, смоли і олії, а наступна реакція між обмеженою кількістю кисню і вуглецем забезпечує температуру, достатню для утворення горючого газу — оксиду вуглецю СО. Смоли і олії розкладаються на гази, що містять водень і частково метан, які теж є горючими. Мінімальна теплоутворювальна здатність такої суміші газів складає 1 100 ккал/м3, причому сухий генераторний газ має такий склад, об. %: 14–22 оксиду вуглецю, 10–17 водню, 8–15 діоксиду вуглецю, менше ніж 5 кисню, 50–60 азоту. Порівняно зі спалюванням ТПВ газифікація має більш високий енергетичний ККД (до 95 %), що дозволяє використовувати матеріали з малим вмістом горючих складників (із зольністю до 90 %) або з високою вологістю (до 60 %). Низькі лінійні швидкості газового потоку в газогенераторі і фільтрування потоку через шар ТПВ, які перебувають у верхній частині реактора, забезпечують незначний винос частинок пилу з газом. Це дає змогу виключити чи суттєво скоротити витрати, пов’язані з очищенням та зношенням устатковання. Використання вихороутворення на вході повітря в нижню частину газогенератора підвищує швидкість газифікування й забезпечує максимальний енергетичний ККД. Порівняно зі спалюванням ТПВ в топках котлів витрата палива на одиницю отриманої теплової потужності в газогенераторах у 1,5–2 рази нижча.

Можливо утворення інтегрованого циклу, який складається:
• з газифікування ТПВ;
• використання отриманого газу для роботи газотурбінного двигуна (ГТД), який обертає електричний генератор;
• використання вихлопних газів ГТД у теплообміннику для вироблення пари.
• використання пари для обертання парової турбіни, що виробляє електроенергію, або для живлення мережі теплопостачання.
Застосовуючи описаний цикл, можна досягти загального теплового ККД 42 %. Можна використати вироблений газ для живлення спочатку МГД-генератора, а потім і усіх зазначених вище ланок системи. При цьому загальний тепловий ККД може досягти 60 %.



Вивезення побутового сміття на сміттєзвалище чи на сміттєспалювальний завод є вартісним з точки зору експлуатації і обходиться мешканцям міста приблизно в 50 млн. грн. щороку.

Для учнів будуть цікавими економічні розрахунки, які свідчать, що експлуатаційні тарифи для сміттєспалювальної технології складають близько 50 грн/м3, для полігону ТПВ — більш ніж 12 грн/м3, для сміттєпереробного комплексу – менше ніж 10 грн/м3. Вартість сміттєспалювального заводу перевищує 50 млн дол. США, полігону ТПВ складає 20–30 млн дол. США, сміттєпереробних комплексів – 5–15 млн дол. США.

Чому варто переробляти побутові відходи? Сьогодні переробка є найпрогресивнішим методом вирішення проблеми відходів. Повторно можна переробляти папір, скло, металеві та алюмінієві банки, текстиль, пластик, органічні відходи. Усі ці матеріали, отримані при сортуванні, знаходять попит з боку організацій, які займаються прийомом вторинної сировини.

Сортування та переробка відходів мають багато переваг: менший обсяг відходів потрапляє на захоронення або спалювання, матеріали використовуються повторно, зберігаються природні ресурси, зокрема деревина, нафта і метали.

Сортування побутових відходів відповідає світовим підходам у поводженні зі сміттям, а саме, сприяє запобіганню їхнього надмірного утворення, повторному (багаторазовому використанню) вторинної сировини, утилізації та безпечному розміщенню.

Це заощаджує кошти для суспільства, створює нові робочі місця в галузі збирання, сортування та переробки відходів та поліпшує стан довкілля, а також знижує ризики здоров'я дорослих та здоров'я дітей.

Школярі мають знати, що одним із способів вирішення проблеми відходів, є запобігання їх накопиченню, а значить скорочення їхньої кількості, оскільки більшу половину відходів становлять пакувальні матеріали. Крім цього, велику частину ТПВ можна використовувати повторно або переробляти, якщо вилучити відповідні фракції (див. Глосарій) на стадії первинного збору.

Знаки екологічного маркування. Для запобігання накопичення ТПВ, наприклад пакувальних матеріалів, в першу чергу треба звертати увагу на знаки екологічного маркування і купувати товари в тих упаковках, які підлягають утилізації.

Знаки екологічного маркування – це спеціальні графічні символи або текст, який наносять на виріб, упаковку або супроводжувальні документи. Екологічне маркування підтверджує відповідність товару чи послуги відповідним нормам безпеки для навколишнього середовища і споживача.

Ці знаки може використовувати лише той виробник, який пройшов експертизу і довів екологічну безпеку і високу якість своєї продукції.

Знаки екологічного маркування свідчать про те, що утилізація цих матеріалів не шкідлива для оточуючого середовища, або закликають нас не смітити, здавати використані вироби на переробку, а інші – попереджують про речовини і матеріали, які становлять небезпеку для навколишнього середовища.
^ Найбільш поширеними на світовому і європейському ринку є такі символи:


Знак «Зелена крапка» (Der Grune Punkt), зображений на мал. 1. Цей знак може бути



Мал.1.

чорно-білого, зелено-білого або зеленого кольору. Він означає, що пакувальний матеріал підлягає вторинній переробці в рамках "Дуальної системи" (DSD). Його ставлять на товарах фірм, які надають фінансову допомогу німецькій програмі переробки відходів "Eco Emballage" ("Єкологічна упаковка"). Діє на території Німеччини.

На мал. 2 зображено знак у вигляді трикутника із трьох стрілок. Він означає



Мал. 2.

замкнутий цикл: виробництво – використання – утилізація, тобто, що дана упаковка придатна послідуючій переробці. Всередині трикутника може бути одна або дві цифри, які вказують тип матеріалу, з якого виготовлений виріб: 1-19 – пластик;

20-39 – папір і картон, 40-49 - метал, 50-59 - деревина, 60-69 – тканина і текстиль, 70-79 - скло). Під трикутником, а інколи і в середині нього, може стояти цифровий код пластика. Це спрощує сортування і переробку вторинної сировини.

На мал. 3 зображено знак, на якому намальовано бокал і виделка, що означає,



Мал. 3.

що товар виготовлений із нетоксичного матеріалу і може бути використаний для харчових продуктів.

Знак, зображений на мал. 4, означає, що упаковку необхідно викинути в урну.



Мал. 4.

Часто поруч з ним можна побачити напис «Спасибі» або « Утримую свою країну в чистоті».

На мал. 5 зображено знак, який означає «Не викидати! Здати в спеціальний пункт з утилізації». Його ставлять на елементах живлення. Він вказує на те, що використанні джерела живлення – батарейки, акумулятори, які мають небезпечні речовини (ртуть, кадмій, свинець), потребують спеціальної утилізації.




Мал. 5.


На мал. 6 зображено знак у вигляді трикутника із плоских стрілок. Його ставлять на упаковках, які виготовлені із переробленого матеріалу (Recycled) або придатного для переробки (Recyclable).



Мал.6.


Виробникам рекомендують поруч із знаком вказувати відсоток «вторинності». Наприклад: «Виготовлено на 95% із переробленого картону». На німецьких картонних упаковках іноді можна зустріти ще й такий напис: "Flachgelegt gehore ich zum Altpapier. Danke", що означає: "Плоско складена, я становлюсь макулатурою. Спасибі".

На мал.7 зображено перше російське екологічне маркування «Листок життя» – товарний знак екологічної якості продукції, який з’явився у 2001 році у Санкт-Петербурзі.



Мал.7.

Щоб маркування відповідало вимогам країн Євросоюзу, Росії потрібно вступити до Всесвітньої асоціації з екологічного маркування "Глобал эколейблинг нетворк" (GEN) і отримати від Європейського співтовариства визнання російського природоохоронного законодавства.

На мал. 8 зображено знак «Скандинавський Лебідь» – відповідність скандинавським екологічним нормативам. Экологический сертификационный символ, введенный четырьмя Скандинавскими странами (Швецией, Норвегией, Финляндией и Исландией) в 1990 году. Обозначает соответствие товара жестким скандинавским экологическим нормативам.




Мал. 8.


На мал. 9 зображено знак «CE-mark» – стандарт Європейського співтовариства, який означає відповідність стандартам і безпеці Європейського Союзу.





Мал. 9.

На мал. 10 зображено ЕкоЛейбл – новий «екологічний» знак Європейського співтовариства.





Мал. 10.


На мал. 11 зображено знак «Зелена печатка» – новий «екологічний» знак Європейського співтовариства.





Мал. 11.


На мал. 12 зображено знак «Голубий ангел» – новий «екологічний» знак Європейського співтовариства.





Мал. 12.


На мал. 13 зображено шведский екологічний знак KRAV. Він зустрічається на харчових продуктах. Позначаються продукти харчування, які вирощені без застосування хімічних добрив та пестицидів. Інколи зустрічається на продуктах, виготовлених за межами Швеції (кава, чай, фрукти).





Мал 13.

Прикладом успішної роботи з екологічного маркування може бути Шведська організація з охорони природи (SSNC), яка розробила систему екомаркування «Благоприятный для окружающей среды выбор».




Мал. 14.


Її символом є ястреб (мал. 14) (логотип SSNC). Зараз SSNC приймає участь у маркуванні товарів із 13 різних груп: миючі засоби, відбілювачі, туалетні очищувачі, засоби для посуду, пральні порошки, мило і шампуні, папір, серветки, текстиль, електрообладнання і ін.

Після ознайомлення учнів з екологічним маркуванням, варто виконати вправу із читання відповідних знаків-символів. Для цього не потрібно виділяти спеціально урок. На уроки учні приносять матеріали (текстильні та ін.), що є нагодою для читання знаків-символів і цим треба скористатися.

При першій нагоді на уроках трудового навчання треба формувати елементи знань з поводження з ТПВ. Вони мають знати, що тверді побутові відходи вдома сортуються (харчові відходи відділяються від інших і викидаються у контейнер з написом «Харчові відходи», скло, метал, папір – для ТПВ тощо). Щоб не тільки в шкільних навчальних майстернях, а й у побуті не накопичувалися відходи, від них треба вчасно позбавлятися. Це можна зробити різними шляхами. Найпростіший, це скласти окремо пакувальний папір, газети, непотрібні журнали тощо і викинути у відповідний контейнер. А можна папір віднести до пункту прийому вторинної сировини, які є в кожному районі, і одержати гроші «на кишенькові розходи».

Металеві вироби, які підлягають утилізації, найкраще здавати з батьками або, принаймні, з ними погодити, що потрібно здавати.

Учням варто постійно підкреслювати, що не тільки вони самі, а й їх батьки, мають поводитись з ТПВ відповідно. Завдання учнів – допомагати в цьому батькам.

Зміст програми трудового навчання для 5 класу 12 річної школи, а саме теми «Техніка», «Види технологічних процесів» з розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» доцільно привести приклад щодо технології утилізації і переробки відходів. У невеликому торговельному центрі, де реалізуються продукти харчування, одяг, взуття і ін., щомісячно збирається велика кількість відходів: картонні коробки, пакувальний папір, плівка, пластмасові ящики з-під фруктів, а також відходи кафе (одноразовий посуд, пластикові пляшки, алюмінієві банки). Проблема утилізації і переробки відходів надзвичайно актуальна. Якщо із сміття відокремити вторинну сировину, то за місяць орієнтовно вийде:

  • 7-8 тонн макулатури (картонні коробки, пакувальний папір),

  • 900-1000 кг полімерів (плівка, ящики із-під фруктів),

  • 150-200 кг пластикових пляшок і алюмінієвих банок.

Для того, щоб зменшити затрати на тимчасове зберігання і вивезення відходів, треба зменшити об’єм ТПВ, а значить не щодня його вивозити, що скоротить затрати на транспорт. Для цього можна використати прес «Малыш». Наприклад, одноразовий посуд, завантажений у мішки для сміття, під час запресування зменшується в об’ємі в 10 -12 разів. Якщо до встановлення преса відходи вивозили щодня у контейнері об’ємом 8 кубічних метров, то з використанням преса – 4 контейнери за місяць.

Прес «Малыш 12» біль потужний і дає змогу запресовувати як пластикові пляшки так і алюмінієві банки.

На уроках трудового навчання (технічні види праці) у 5 класі, під час вивчення теми «Електротехнічні роботи», варто обговорити утилізацію елементів живлення від звичайних батарейок до автомобільних акумуляторів.

Під час вивчення розділу «Раціональне ведення домашнього господарства» в 5-9 класах необхідно звернути увагу учнів на види пакувальних матеріалів у магазинах, їх відповідність вимогам, наявність відповідних знаків і види пакувальних матеріалів на ринку (продаж молока у одноразових поліетиленових пляшках, продаж гарячого чаю, кави у одноразових стаканчиках і т.ін.).

На уроках трудового навчання з розділу «Технологія вирощування рослин» з 5 по 9 клас варто підкреслювати, що ТПВ, а саме: листя, квіти, що відцвіли, не варто викидати. З них можна виготовити компост, який використовують як добриво.

Зміст програм трудового навчання, особливо в тих класах, де програмою передбачено виконання проекту (7, 8 клас), сприяє формуванню елементів поводження із ТПВ. Учитель може створити банк проектів, теми яких передбачатимуть вторинне використання матеріалів (продуктів). Наприклад (у дужках вказана інформація для вчителя):

^ Список тем проектів для 7 класу

  1. Сувенір із солоного тіста (з використанням згірклого борошна).

  2. Портрет із крупів (що втратили поживні якості).

  3. Портрет із кісточок (дині, кавуна, сливи, абрикоси, персика, яблук, груш).

  4. Рамка, оздоблена кісточками.

  5. Мініатюра із крупів (що втратили поживні якості).

  6. Вазон (із старої платівки).

7.Підставка під вазон (із старої платівки).

  1. Настінна тарілка (із старої платівки).

  2. Поличка під телефон (із старих меблів).

10. Підставка під книжку (із старих меблів).

11. Підставка під гаряче (із старих меблів).

12. Свічник (із старих меблів).

13. Ваза, оздоблена кісточками (яблук, груші, винограду, горіха, сливи, персика і т.ін.)

14. Ваза, оздоблена насінням (квасолі, гороху, огірків, дині, кавуна і т.ін.).

15. Скринька ((із старих меблів).

16. Вазон, оздоблений яєчною шкарлупою.

17. Панчохи (із використанням вторинної пряжі).

18. Рукавички (із використанням вторинної пряжі).

19. Папє-маше (із використанням старого газетного паперу).

20. Мініатюра (аплікація із насіння).

Таких тем учитель може розробити безліч, але треба пам’ятати, що деякі матеріали потрібно готувати заздалегідь, наприклад, кісточки фруктів, овочів, ягід) – це може бути завдання додому на літо.

Під час захисту таких проектів, учні повинні обов’язково звернути увагу на вторинне використання ТПВ.

Теми проектів, що стосуються ТПВ, можуть бути не лише матеріальні (виготовлення виробу), а й дослідницькі. Для учнів буде цікаве проектування сміттєспалювального заводу, облаштування полігону для сміття, конструювання ємностей для зберігання і перевезення відходів, автоматичне сортування відходів тощо.

Елементи знань з поводження з ТПВ можна формувати не тільки на уроках трудового навчання, а й в позаурочний час. На заняттях гуртків «Умілі руки», «Рукодільниця», «Юний еколог» учні виготовляють різноманітні вироби з ТПВ (шиють сукні, спідниці, сарафани із одноразових пакувальних матеріалів, оздоблені оздоблюють їх корками, кришками від пляшок, обгортками від цукерок тощо). Крім того, учні також можуть виконувати проекти як матеріальні, так і дослідницького характеру.


Глосарій

Терміни сфери поводження з твердими побутовими відходами, які використовуються українськими фахівцями


Біовідходи – будь-які відходи, що піддаються анаеробному або аеробному розкладанню, такі як харчові або садові відходи, а також папір і картон. Такі відходи також називаються біовідходами. Відходи, що біологічно розкладаються, включають органічні відходи.

Біогазова установка – спорудження з переробки ТПВ (перетворення органічного матеріалу в біогаз у реакторі.

Біологічна переробка ТПВ – переробка фракцій, що біологічно розкладаються, ТПВ при умовах контролювання процесу і використання мікроорганізмів, у результаті якої утворяться стабільні органічні відходи, а також, метан - в умовах відсутності кисню (анаеробне розкладання). Розміщення відходів на полігонах не може розглядатися в якості біологічної переробки відходів. Називається також "органічною переробкою", біологічна переробка ТПВ включає компостування, анаеробне розкладання органічного матеріалу/ утворення біогазу, механічну/ біологічну переробку або будь-який інший процес санітарної обробки відходів, що біологічно розкладаються.

Відходи – будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відходи електроніки та електроприладівфракція ТПВ, що містять в своєму складі відходи електроніки та електроприладів.

Відходи пакування – відходи матеріалів, що утворяться від будь-якого джерела утворення відходів, що раніше використовувалися для збереження, захисту, охорони, доставки і презентації товарів, починаючи від сировини до товарної продукції, від виробника до постачальника.

Відходи, що не збираються – частка утворених ТПВ, що не збирається в результаті чого виникають несанкціоновані сміттєзвалища.

Виробництво енергії з ТПВ – використання спаленних ТПВ для виробництва енергії шляхом прямого спалювання з утворенням тепло-/ електроенергії.

Вторсировина – відходи, що за своїм складом можуть бути перероблені в товари або сировину за допомогою існуючих технологій, наприклад: відходи паперу, картону, скло, пластик, метали.

Завод з виробництва компостузавод з компостними технологіями, на яких переробляються органічні відходи з використанням процесу аеробного розкладання і отримають компост у якості продукції.

Завод з переробки відходів будівництва і зносу будинківпідприємство, на якому попередньо відсортовані відходи будівництва і зносу будинків переробляються для подальшого продажу/ використання. Процес складається з первинного сортування (із використанням транспортерної стрічки), роздрібнення, магнітного поділу і сортування за видами матеріалу і розміру часток (відокремлюються просіюванням).

Завод з переробки вторсировини – завод з переробки вторсировини, де вона сортирується і готується для подальшого використання.

Завод з переробки небезпечних ТПВ – завод з переробки небезпечних складових ТПВ.

Завод з переробки ТПВ – завод, на якому здійснюється переробка/ утилізація ТПВ.

Захоронення ТПВостаточне розміщення ТПВ при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив ТПВ на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів.

Зберігання ТПВтимчасове розміщення ТПВ у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації).

Збір вторсировини – метод збору ТПВ, при якому деякі фракції ТПВ (вторсировини) від утворювачів збираються і транспортуються на заводи з їх переробки.

Збирання ТПВ – діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням ТПВ у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи збирання за окремими компонентами з метою їх подальшої утилізації.

Звалище ТПВ – об'єкт розміщення відходів, використання яких не передбачається, і на функціонування якого є рішення органів місцевого самоврядування, що відповідає чинному законодавству.

Звичайний збір у контейнери – метод збору ТПВ, при якому змішані ТПВ від утворювачів збираються в контейнери і транспортуються на об'єкти поводження з ТПВ.

Знешкодження ТПВ – зменшення чи усунення небезпечності ТПВ шляхом механічної, фізико-хімічної, термічної чи біологічної переробки.

Компостування у джерела утворення – компостування відходів, що біологічно розкладаються, на ділянці, яка належить домовласнику.

Кінцеві відходи – продукція заводів з перероби ТПВ, що не може бути утилізована, а підлягає розміщенню на полігонах. Наприклад, залишкові продукти спалювання ТПВ.

Лікарняні (медичні) відходи – відходи, що утворюються внаслідок надання медичної допомоги, або предмети і речовини, призначені для її здійснення, що стали непридатні до використання, а також інфіковані предмети або речовини (до лікарняних відходів не належать відходи, подібні до відходів домогосподарств, офісів та ресторанного господарства, що утворюються медичними закладами, а також непридатне медичне устаткування).

Метод збору ТПВ – конкретний метод, що застосований для збору ТПВ, а також використані при даному методі фізичні елементи, наприклад, контейнери, сміттєвози, частота вивозу, розміщення контейнерних площадок і кінцевий пункт призначення ТПВ.

Небезпечні відходи – відходи, фізичні, хімічні чи біологічні характеристики яких створюють чи можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Несанкціоноване звалище ТПВ – звалище, використання якого не передбачене таким рішенням.

Об'єкти поводження з ТПВ – місця чи об'єкти, що використовуються для збирання, зберігання, переробки, утилізації, знешкодження та захоронення ТПВ.

Органічні відходигрупа відходів, що містять органічну фракцію.

Перевезення ТПВтранспортування ТПВ від місць їх утворення або зберігання до місць чи об'єктів переробки, утилізації.

Перероблення ТПВ – здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей ТПВ, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації.

Поводження з ТПВдії, спрямовані на запобігання накопиченню ТПВ, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Повторне використаннябудь-яка операція, у результаті якої складові ТПВ відбираються та використовуються повторно. Наприклад, повторне використання склопосуду.

Полігон ТПВоб'єкт спеціально обладнаний для захоронення ТПВ.

Пункти прийому вторсировиниметод збору ТПВ, при якому створюється ділянка з різними контейнерами, де утворювачі ТПВ збирають вторсировину.

Роздільний збір у спеціальні контейнериметод збору ТПВ, при якому кожна фракція відходів, підметів для подальшої переробки або повторного використання (вторсировина), збирається роздільно в спеціальні контейнери.

Система збору ТПВсполучення використовуваних методів збору ТПВ.

Сміттєспалюючі заводизаводи з спалювання ТПВ, на якому здійснюється термічна переробка відходів з або без виробництва електро-/теплоенергії, що утвориться в процесі спалювання.

Сортування ТПВперероблення побутових відходів, що призводить до утворення складових, які потребують різних процедур для їх утилізації чи видалення.

Спалювання відходівтермічний процес окислення з метою зменшення обсягу побутових відходів, вилучення з них цінних матеріалів та отримання енергії, що супроводжується утворенням золи.

Спеціально відведені місця чи об'єктимісця чи об'єкти (полігони, комплекси, установки, споруди тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на здійснення операцій з ТПВ.

Тверді побутові відходи (ТПВ)відходи, які утворюються в процесі життя і діяльності людини і накопичуються у житлових будинках, закладах соцкультпобуту, громадських, навчальних, лікувальних, торговельних та інших закладах (харчові відходи, предмети домашнього вжитку, сміття, опале листя, відходи від прибирання та поточного ремонту квартир, макулатура, скло, метал, пластмаси, полімерні матеріали тощо) і не мають подальшого використання за місцем їх утворення.

Утворювач побутових відходівфізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення побутових відходів, або, якщо ці особи невідомі, власник чи орендар території, на якій вони знаходяться.

Утилізація ТПВвикористання ТПВ як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Частота збору ТПВкількість раз на тиждень вивезення ТПВ з житлового сектора (збір у контейнери або роздільний збір органічних і інших відходів).

Фракція ТПВгрупа матеріалів з однаковими характеристиками або властивостями, наприклад, папір, картон, пластмаса, спалені відходи, скло і метал.




Похожие:

Методичні рекомендації вчителям трудового навчання щодо використання iconМетодичні рекомендації вчителям щодо використання тестових технологій у процесі вивчення української мови та літератури в загальноосвітній школі Використання тестових технологій здійснюється в три етапи
Методичні рекомендації вчителям щодо використання тестових технологій у процесі вивчення української мови та літератури в загальноосвітній...
Методичні рекомендації вчителям трудового навчання щодо використання iconМетодичні рекомендації щодо викладання трудового навчання (технологія) і креслення в 2012-2013 навчальному році
Особливістю сучасного уроку трудового навчання є навчання учнів не лише конкретним трудовим операціям але й підготовка їх до життя,...
Методичні рекомендації вчителям трудового навчання щодо використання iconМетодичні рекомендації щодо підготовки та проведення II етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з трудового навчання
Всеукраїнської учнівської олімпіади з трудового навчання у 2009-2010 навчальному році другий етап учнівської олімпіади з трудового...
Методичні рекомендації вчителям трудового навчання щодо використання iconМетодичні рекомендації щодо підготовки до ІІІ етапу ХХХ всеукраїнської олімпіади з трудового навчання
Всеукраїнської олімпіади з трудового навчання (технологій) складатиметься з 3-х турів: комплексної роботи, захисту проекту та творчого...
Методичні рекомендації вчителям трудового навчання щодо використання iconВивчення трудового навчання (технологій) у 2011-2012 навчальному році
У 2011-2012 навчальному році вчителям трудового навчання передовсім необхідно звернути увагу на такі питання: організація трудового...
Методичні рекомендації вчителям трудового навчання щодо використання iconМетодичні рекомендації щодо підготовки до ІII етапу ХХХІ всеукраїнської учнівської олімпіади з трудового навчання
Третій етап Всеукраїнської олімпіади з трудового навчання (технологій) традиційно складатиметься з 3-х турів: комплексної роботи,...
Методичні рекомендації вчителям трудового навчання щодо використання iconМетодичні рекомендації щодо використання інформаційних технологій для підтримки проектів транскордонного співробітництва
Ці Методичні рекомендації (надалі – Рекомендації) розроблено відповідно до наказу Мін­регіонбуду України від 21. 05. 08 №214 на виконання...
Методичні рекомендації вчителям трудового навчання щодо використання iconМетодичні рекомендації вчителям щодо підготовки учнів до зно
Динамічно вивчати програмовий матеріал з математики, що передбачає розвивальну мету
Методичні рекомендації вчителям трудового навчання щодо використання iconМетодичні рекомендації щодо підготовки до ІV етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з трудового навчання у 20010/2011 н р. Додаток 3 стор
Київ, проспект Перемоги, 10, тел. (044) 486-24-42, факс (044) 236-10-49, ministry@mon gov ua
Методичні рекомендації вчителям трудового навчання щодо використання iconМетодичні рекомендації щодо облаштування і використання кабінету інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій загальноосвітніх навчальних закладів
Розроблено на замовлення нмц організації розробки та виробництва засобів навчання Міністерства освіти І науки України
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов