Програма на дек для студентів магістратури спеціальності „Історія Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького програма icon

Програма на дек для студентів магістратури спеціальності „Історія Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького програма



НазваниеПрограма на дек для студентів магістратури спеціальності „Історія Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького програма
Дата конвертации01.12.2012
Размер379.25 Kb.
ТипПрограма
скачать >>>


Програма на ДЕК для студентів магістратури спеціальності „Історія”

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького


ПРОГРАМА


державного екзамену з предмету

Історія з методикою викладання у ВНЗ”


Для студентів спеціальності

8.010103 Педагогіка і методика середньої освіти.

Історія


Освітньо-кваліфікаційний рівень – „магістр”


Мелітополь, 2011


Програма

державного екзамену з історії з методикою викладання у ВНЗ

для студентів спеціальності

8.010103 Педагогіка і методика середньої освіти.

Історія

Освітньо-кваліфікаційного рівня „магістр”

Мелітополь, 2011


Укладачі: к. і. н., доц. Гудзь В. В.

к. і. н., доц. Александрова Г. І.

к. і. н., доц. Пачев С. І.

к. і. н., доц. Полякова Л. І.

к. і. н., в. о. доц. Попенко Я. В.


Затверджено на засіданні ради природничо – географічного факультету Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького


( протокол № 3 від 15 жовтня 2010 р.)


^ ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА


Зміст нової навчальної програми у ВНЗ з історії України та Всесвітньої історії. Формування історичних уявлень, понять та закономірностей суспільного розвитку в курсах історичних дисциплін. Побудова та завдання курсів історії давнього світу, середніх віків, нової та новітньої історії України та всесвітньої історії.

Про проблему класифікації методів навчання у ВНЗ. Система методів навчання історії: методи вивчення історичних чинників, хронології, локальності історичних подій, формування основних історичних понять, розкриття закономірностей історичного розвитку. Логічні і психологічні прийоми навчання історії. Основні дидактичні форми навчання історії. Творчий підхід викладача ВНЗ до вибору методів навчання історії.

Інформаційна, логічна і виховна функція усного викладу. Значення усного повідомлення історичного матеріалу. Значення усного повідомлення історичного матеріалу. Види усного викладу розповіді і повідомлення про історичні події; опис і характеристика; пояснення і лекція. Засоби і прийоми підвищення образності і конкретності викладу. Найважливіші вимоги до усного викладу навчального матеріалу. Бесіда як діалогічний усний метод навчання історії. Класифікація видів бесіди на лекції з історії.

Функції і значення наочного навчання історії. Види наочних засобів навчання: предметна, образотворча й умовно-графічна. Прийоми роботи з художніми, подійними та типологічними картинами, діаграмами, структурно-логічними схемами, графіками, мапами. Технічні засоби і їхнє застосування в навчанні історії. Методика використання екранної наочності: діаграми, діапозитиви, кінофільм, телепередачі. Прийоми і методи роботи з різноманітними видами історичних джерел і документів. Система навчання роботі загальними, оглядовими та тематичними картами, картами-вкладниками, картами-схемами. Прийоми навчання читання історичних мап.


^ Критерії оцінювання відповідей

Оцінка "відмінно" виставляється за:

- вміла побудова доказів та аргументів, уміння робити узагальнення;

- послідовний, логічний, безпомилковий виклад матеріалу у повному обсязі;

- правильне виконання усіх, без винятку, методичних завдань найбільш раціональним способом.

Оцінка "добре" виставляється за:

  • знання та розуміння основного програмного матеріалу;

  • загалом правильне застосування набутих знань та навичок при виконанні завдання з методики;

  • вміле використання доказів та аргументів;

  • допущення окремих несуттєвих помилок в терії і методиці;

Оцінка "задовільно" виставляється за:

  • поверхове знання та розуміння програмного матеріалу в обсязі, який не дозволяє достатньо повно засвоїти наступний програмний матеріал;

  • непослідовний виклад матеріалу з допущенням суттєвих помилок у визначеннях і фактах;

  • Суттєві помилки у використанні набутих знань та навичок при виконанні практичного завдання.

Оцінка "незадовільно" виставляється за:

  • невміння застосувати знання на практиці;

  • невміння робити висновки, узагальнення;

  • поверхове знання та розуміння програмного матеріалу в обсязі, який не дозволяє засвоєння наступного програмного матеріалу.



^ Методика викладання історії у ВНЗ: предмет курсу.

Зміст нової навчальної програми у ВНЗ з історії України та Всесвітньої історії. Формування історичних уявлень, понять та закономірностей суспільного розвитку в курсах історичних дисциплін. Побудова та завдання курсів історії давнього світу, середніх віків, нової та новітньої історії України та всесвітньої історії.

^ Про проблему класифікації методів навчання у ВНЗ. Система методів навчання історії: методи вивчення історичних чинників, хронології, локальності історичних подій, формування основних історичних понять, розкриття закономірностей історичного розвитку. Логічні і психологічні прийоми навчання історії. Основні дидактичні форми навчання історії. Творчий підхід викладача ВНЗ до вибору методів навчання історії.

Інформаційна, логічна і виховна функція усного викладу. Значення усного повідомлення історичного матеріалу. Значення усного повідомлення історичного матеріалу. Види усного викладу розповіді і повідомлення про історичні події; опис і характеристика; пояснення і лекція. Засоби і прийоми підвищення образності і конкретності викладу. Найважливіші вимоги до усного викладу навчального матеріалу. Бесіда як діалогічний усний метод навчання історії. Класифікація видів бесіди на лекції з історії.

^ Функції і значення наочного навчання історії. Види наочних засобів навчання: предметна, образотворча й умовно-графічна. Прийоми роботи з художніми, подійними та типологічними картинами, діаграмами, структурно-логічними схемами, графіками, мапами. Технічні засоби і їхнє застосування в навчанні історії. Методика використання екранної наочності: діаграми, діапозитиви, кінофільм, телепередачі. Прийоми і методи роботи з різноманітними видами історичних джерел і документів. Система навчання роботі загальними, оглядовими та тематичними картами, картами-вкладниками, картами-схемами. Прийоми навчання читанню історичних мап.

^ Етнологія та етнополітика. Предмет етнології в контексті етнодержавознавства.

Етнічна сфера людського буття.

Форми людських спільнот. Феномен етнічності. Етнос: визначення і сутність. Етнос, нація і народ. Теорії етносу. Основні риси розмежування та класифікації етносів.

^ Світові етнополітичні процеси й Україна.

Етнічне, національне та етнодержавознавче у термінологічному контексті. Політична теорія нації. Психологічна теорія нації. Культурологічна теорія нації. Історико-економічна теорія нації. Етнічна теорія нації. Типологізація націй. Етнічна та національна групи. Національна меншина.

^ Співвідношення етнічних, національних, державних та загальнолюдських цінностей.

Процес глобалізації. Процес модернізації. Процеси етнічного роз'єднання. Процеси етнічного об'єднання. Дезінтеграція та інтеграція. Позанаціональні цінності і етнополітичне відродження.

^ Етнонаціональні відносини в Україні.

Співвідношення прав людини та прав нації. Громадянське суспільство та національна сфера Правові засади багатоетнічного українського суспільства. Державна політика України щодо етнічних груп.

^ Проблеми національно-державницького будівництва.

Національна держава як феномен, її особливості, права та обов'язки. Державницька ідея як підойма національного поступу. Самоврядні потенції української ментальності. Націобудівництво. Сучасні проблеми вибору форми національно-державного ладу України. Державницькі інтереси та національні потреби. Етнополітичні виміри української незалежності. Український егнос в історичній ретроспективі.

^ Світовий досвід вирішення проблем національно-державного ладу та Україна. Типи унітарних держав. Автономія у складі унітарної держави. Імперія як специфічна форма державного ладу. Федеративна держава: визначення й ознаки Зародження і розвиток федеративних ідей, держав. Федералістська революція. Федеративна держава: переваги, недоліки, проблеми будівництва. Конфедерація: сутність, характер, основні риси. Типи конфедеративних утворень.

^ Теоретико-методологічні та політико-правові засади етнонаціональної політики в Україні.

Зміст, актуалізація та гальмуючі чинники етнонаціонального розвитку. Принципи етнонаціональної політики. Суб'єкти суверенітету. Забезпечення життєдіяльності української нації.

^ Забезпечення умов розвитку національних меншин.

Національні права. Етно-національна політика та громадянське суспільство. Інтеграція в українське суспільство осіб, що були незаконно депортовані за національною ознакою. Регіональні особливості державної політики в міжнаціональних відносинах.

^ Механізм здійснення етнонаціональної політики.

Моделювання етнополітичних відносин та балансу сил в Україні. Етноконфліктогенні аспекти етнонаціональної політики. Інформаційно-аналітичне забезпечення етнонаціональної політики. Концепція державної етнонаціональної політики України. Регулювання політики держави в етнонаціональній сфері. Розширення співробітництва із зарубіжними українцями.


^ Предмет етнодержавознавства – світовий і український вимір.

Етнічна сфера людського буття. Форми людських спільнот. Держава як форма буття етносу. Феномен етнічності. Етнос: визначення і сутність. Етнос, нація і народ. Теорії етносу. Основні риси розмежування та класифікації етносів. Держава як етап розвитку етносу. Моноетнічні і полі етнічні держави.

Етнічне, національне та етнодержавознавче у термінологічному контексті. Політична теорія нації. Психологічна теорія нації. Культурологічна теорія нації. Історико-економічна теорія нації. Етнічна теорія нації. Типологізація націй. Етнічна та національна групи. Національна меншина. Теорії походження держави: сакральна, психологічна, договірна, класова та ін.

^ Співвідношення етнічних, національних, державних та загальнолюдських цінностей у сучасному світі.

Процес глобалізації. Процес модернізації. Процеси етнічного роз'єднання. Процеси етнічного об'єднання. Дезінтеграція та інтеграція. Конфлікт цивілізацій. Позанаціональні цінності і етнополітичне відродження. Співвідношення загальнолюдських і національних цінностей.

Історичні форми національно-державного ладу. Типи унітарних держав. Автономія у складі унітарної держави. Імперія як специфічна форма державного ладу. Зародження і розвиток федеративних ідей, держав. Федералістська революція. Федеративна держава: визначення й ознаки. Федеративна держава: переваги, недоліки, проблеми будівництва. Конфедерація: сутність, характер, основні риси. Типи конфедеративних утворень.

^ Світові етнодержавні процеси й Україна.

Співвідношення національного суверенітету і інтеграційних процесів в Європі. Етнонаціональні відносини в Україні. Співвідношення прав людини та прав нації. Громадянське суспільство та національна сфера Правові засади багатоетнічного українського суспільства. Державна політика України щодо етнічних груп.

^ Проблеми національно-державницького будівництва.

Український етнос в історичній ретроспективі. Державницька ідея як підойма національного поступу. Самоврядні потенції української ментальності. Націобудівництво. Національна держава як феномен, її особливості, права та обов'язки. Сучасні проблеми вибору форми національно-державного ладу України. Державницькі інтереси та національні потреби. Етнополітичні виміри української незалежності.

^ Теоретико-методологічні та політико-правові засади етнонаціональної політики в Україні.

Конституція України як регулятор етнополітичних відносин.

Зміст, актуалізація та гальмуючі чинники етнонаціонального розвитку. Принципи етнонаціональної політики. Суб'єкти суверенітету. Забезпечення життєдіяльності української нації.

^ Забезпечення умов розвитку корінного етносу і національних меншин.

Концепція державної етнонаціональної політики України. Національні права. Етнонаціональна політика та громадянське суспільство. Інтеграція в українське суспільство осіб, що були незаконно депортовані за національною ознакою. Регіональні особливості державної політики в міжнаціональних відносинах.

^ Механізм здійснення етнонаціональної політики.

Моделювання етнополітичних відносин та балансу сил в Україні. Етноконфліктогенні аспекти етнонаціональної політики. Проблеми російської та кримськотатарської національних меншин в Україні. Інформаційно-аналітичне забезпечення етнонаціональної політики. Регулювання політики держави в етнонаціональній сфері. Розширення співробітництва із зарубіжними українцями.


^ Місце історичної антропології в системі Історичних та антропологічних дисциплін.

Предмет і завдання курсу історичної антропології. Основні центри історико-антропологічних досліджень. Місце історичної антропології в системі історичних дисциплін.

^ Джерела та методи історичної антропології.

Особливості використання в історико-антропологічних дослідженнях письмових, речових, етнографічних, лінгвістичних та усних джерел. Життєписи як одне з основних джерел історико-антропологічних досліджень. Поєднання загальнонаукових. історичних, соціально-антропологічних та етнографічних методів в історико-антропологічних дослідженнях.

^ Теоретичні рамки історичної антропології.

Людина як структуруюче та структуроване буття. Культура як провідне поняття історичної антропології. Інтерес і відношення до суб'єктивності. Інтерес і відношення до чужого та чужих.

^ Порівняльна історична антропологія.

Порівняльна історична антропологія як один із напрямків історичної антропології. Інтердисциплінарне широкомасштабне культурне порівняння. Децентралізоване історичне порівняння.


^ Актуальні проблеми медієвістики. Предмет курсу. Періодизація курсу.

Етнічні спільноти та політичні утворення у германців І-У ст.

Проблеми питання в історіографії. Аналіз робіт римських авторів (Тацита). Суспільно-політичний розвиток германських племен. Особливості розвитку готів, лангобардів, франків, аламанів, саксів, тюрінгів, баварів.

^ Візантійське суспільство.

Структура візантійського суспільства. Аналіз питання у джерелах. Характерні риси правлячого класу. Особливості середнього класу. Протиріччя структур візантійського суспільства і відображення на образі мислення. Аналіз джерел.

^ Проблеми міжнародних відносин у ХІІ-ХУ ст. (союз Франції та Шотландії).

Проблеми питання в історіографії. Витоки франко-шотландського союзу. Вплив Англії на ситуацію у відносинах між Англією та Францією. Етапи розвитку відносин між країнами. Значення союзу.

^ Община в Каталонії. Х-ХІІ ст.

Питання в історіографії. Виникнення питання про характер сільських поселень в Каталонії. Аналіз джерел. Питання про общинні угіддя. Аналіз джерел по судовим справам з питань користування угіддями. Соціальний склад сільського населення.

^ Реформація як фактор германської історії.

Розуміння питання у творах істориків, представників різних історичних шкіл. Розкриття питання про причини та передумови Реформації. Складання ідеології. Погляди Мартіна Лютера.


^ Актуальні проблеми слов’янознавства.

Слов'янознавство як міжгалузевий науковий комплекс. Предмет і завдання слов'янознавства. Міжпредметні зв'язки.

^ Проблема етногенезу слов'ян.

Поняття етногенезу. Слов'яни - автохтонні жителі Східної Європи. Гіпотези прабатьківщини слов'ян. Писемні та археологічні джерела історії етногенезу слов'ян. Етногенез окремих слов'янських народів.

^ Роль слов'ян у середньовічній європейській цивілізації.

Геополітичне становище слов'ян на "кордоні Сходу і Заходу". Боротьба східних слов'ян із кочівниками. Встановлення золотоординського ярма. Слов'яни і Візантія. Слов'яни і протистояння Риму і Константинополя. Слов'яни і османська агресія.

^ Національне відродження у слов'янських країнах.

Становище слов'янських народів на рубежі XVIII-XIX ст. Османська імперія. Російська імперія. Австрійська імперія. Соціально-економічні передумови та ідейні витоки національного відродження в окремих слов'янських країнах. Особливості національного відродження в окремих слов’янських країнах. Ідеї панславізму у національному відродженні.

^ Перша світова війна і слов'янські народи. Місце слов’янських країн у планах ворогуючих військово-політичних блоків. Завершальний етап національно-визвольної боротьби слов'янських народів. Бойові дії на східному, балканському, румунському та салонікському фронтах. Національна трагедія слов’янських країн під час першої світової війни. Наслідки війни в історії слов’янських країн.


^ Теоретико-методологічні засади та основні етапи розвитку українського національно-визвольного руху

Об’єкт і предмет курсу. Дефініції термінів та категорій націології.

Національно-визвольний рух та націоналізм у світі: минуле та сучасність.

Періодизація і типологізація українського національно-визвольного руху та націоналізму.

Український національно-визвольний рух, націоналізм та націонал-комунізм. Їх місце серед інших політичних доктрин ХІХ--ХХ століть.

Історіографія курсу. Джерела з історії українського національно-визвольного руху.

^ Зародження і розвиток українського національно-визвольного руху за княжих і козацьких часів

Зародження етнічної самосвідомості українців-русів. Повстання в Києві 1068 і 1113 рр. Боротьба із степовиками.

Опір України монголо-татарській навалі та зазіханням сусідніх держав у ХІІІ – середині ХУІІ ст.

Національно-визвольні ідеї і їх реалізація у другій половині ХУІІ ст. Богдан Хмельницький. Визвольні ідеї літописів С.Величка, Г.Граб’янки, Р.Ракушки-Романовського.

Теорія і практика визвольного руху під проводом гетьманів Івана Мазепи та Пилипа Орлика.

Народні повстання ХУІІІ ст. Визвольні ідеї гайдамаччини.

^ Національне відродження України у кінці ХVIІІ -- ХІХ ст. Історичні передумови формування української національної ідеї

Перші спроби систематичного викладу історії України у працях П.Симоновського, В.Рубана, В.Капніста, О.Ригельмана, „Історії Русів”, твори І.Котляревського, М.Гоголя, Т.Шевченка та їх вплив на українське відродження.

Вплив ідей французької революції та російського визвольного руху на українське національне відродження. Таємні дворянські організації в Україні.

Програмні ідеї та діяльність Кирило-Мефодіївського братства.

Громадівський рух на Наддніпрянщині.

Народовство і просвітницво на Західній Україні.

^ Теоретичне формування української національної ідеї (кінець ХІХ – поч. ХХ ст.) та спроби її втілення в життя.

Історичні предтечі українського національно-визвольного руху та націоналізму. Національно-визвольні ідеї в творчості Тараса Шевченка та Івана Франка.

Ідея політичного сепаратизму та самостійності України та її адепти в діяльності перших політичних партій на Наддністрянщині. Юліан Бачинський.

Національно-визвольний рух на зламі століть на Наддніпрянщині. Братство тарасівців. Микола Міхновський і його „Самостійна Україна”.

Внесок будівничих національної державності доби Визвольних змагань українського народу 1917-1921 рр. у розвиток української національної ідеї. Позиції Миколи Міхновського, Михайла Грушевського, Симона Петлюри, Володимира Винниченка.

Національно-визвольні аспекти руху махновщини та повстанців Холодного Яру.

^ Розробка теоретичних засад українського націоналізму і націонал-комунізму та їх практика у 1920-30-х рр.

Дмитро Донцов і його теорія «вольового або чинного націоналізму». Праця Д.Донцова „Націоналізм”.

Традиції Українських Січових Стрільців. Ідеї Спілки Визволення України. Діяльність Української військової організації. Євген Коновалець.

Заснування Організації українських націоналістів (ОУН). Її основні осередки в Європі. Ідеологія ОУН.

Крайова екзекутива ОУН на західноукраїнських землях. Степан Бандера.

Ідеологи і практики націонал- комунізму у 20-і роки ХХ ст. та їх крах у 30-ті роки. Микола Хвильовий, Микола Скрипник, Олександр Шумський, Михайло Волобуєв.

^ Діяльність ОУН в часі Другої світової війни.

Утворення двох (мельниківської та бандерівської) фракцій в ОУН.

ОУН в системі військово-політичних інтересів ІІІ-го Райху. Створення Легіону українських націоналістів.

Проголошення ОУН-Б Акту державності у Львові 30 червня 1941 р. та його наслідки. Діяльність ОУН на Східно-українських землях та в Києві у 1941-1942 роках.

Еволюція доктрини ОУН на прикладі програмних документів її Другого і Третього Великих Зборів. ОУН на завершальному етапі війни. УГВР.

Бойова та пропагандистська діяльність УПА в роки війни як вияв національно-визвольного руху.

Антифашистська партизанська і підпільна національно-визвольна боротьба в Україні і в нацистських таборах за кордоном у роки війни.

^ Розвиток українського націонал–комуністичного та націоналістичного руху в другій половині 40-х – 50-х рр. ХХ ст.

Боротьба ОУН-УПА з радянським тоталітаризмом за національне визволення. Роман Шухевич.

Закордонні частини ОУН. «Двійкарі».

Націоналістичне підпілля в радянських таборах. Повстання політичних в’язнів.

Видатні постаті українського націоналістичного руху (М.Сорока, З.Красівський, С.Караванський та ін.).

Підпільні організації 50-х – початку 60-х років: „Об’єднана партія визволення України”, „Обєднання”, „Український національний комітет”, „Демократичний союз соціалістів”, Українська робітничо-селянська спілка” (керівник -- Левко Лук’яненко), Український національний фронт” (керівники – Д.Квецко та З.Красівський), мелітопольська група (13 чол.) та ін.

Націонал-комуністичні ідеї О.Довженка, В.Сосюри та ін.

^ Український дисидентський рух у 1960-х -- 1980-х рр.

Програмові засади новітнього українського руху опору у роки хрущовської демократизації.

Шістдесятники. Василь Симоненко, Ліна Костенко, Іван Драч, Алла Горська, Іван Світличний, Іван Дзюба, Лесь Танюк, Євген Сверстюк, Іван Вінграновський, Богдан та Михайло Горині, Василь Стус, В’ячеслав Чорновіл та ін.

Основні течії в українському дисидентстві.

Форми боротьби дисидентів з радянським режимом. Акції самоспалення В.Макуха, О.Гірника, М.Бериславського.

Створення та діяльність Української гельсінської групи (УГГ). Микола Руденко, Петро Григоренко, Оксана Мешко, Левко Лук’яненко, Олесь Бердник, Валерій Марченко.

Ключові постаті національно-визвольного руху 70-х – 80-х років ХХ ст. Василь Голобородько, Іван Гель, Юрій Бадзьо, Ніна Строката, Ігор та Ірина Калинці, Валентин Мороз, Степан Хмара, Микола Плахотнюк та ін.

^ Організований український націонал-демократичний та націоналістичний рух з кінця 1980-х рр. до сьогодення.

Радикалізація українського визвольного руху. Поновлення журналу „Український вісник”. Повернення останніх українських політв’язнів Л.Лук’яненка, І.Кандиби, М.Горбаля, І Сокульського та ін.

Виникнення перших легальних некомуністичних організацій. Перетворення УГГ в Українську Гельсінкську спілку (УГС). Народний Рух України (1989) як найпотужніше національно-визвольне об’єднання. УРП, СУМ та ін. утворення.

Створення в Україні ОУН, Конгресу українських націоналістів та молодіжної організації «Тризуб» ім. С.Бандери. Ярослава Стецько. Участь Конгресу Українських Націоналістів та націонал-демократичних партій в парламентських виборах в Україні. Олексій Івченко, Євген Гірник.

Сучасний стан та перспективи розвитку українського націонал-демократичного та націоналістичного руху в ХХІ ст.


^ Основи демократії.

Термін "демократія". Визначення демократії.

Різні контексти демократії. "Демократія" як визначення способу ор­ганізації та діяльності колективу людей. Демократія як певний політичний світо­гляд духовна цінність або напрям суспільного руху.

^ Світові пам’ятки демократії. Тривалий шлях демократії

Складний історичний шлях розви­тку демократії. Пряма „елітарна демократія" у Давній Греції, де вперше виникла демократія. Поняття "демократія" в працях давньогрецьких мислителів. Наступний етап розвитку демократії у добу Середньовіччя та Відродження. Історичний досвід України. Розвиток демократичних засад життя козацтва в українському суспільстві. Пи­лип Орлик. Звід законів, який фактично став першою у світі демократичною консти­туцією. Стан демократії в Українській Народній Республіці 1917-1920 рр.

^ Основні принципи сучасної демократії

Вільні й відкриті вибори як важливий принцип демократії. Влада через представників народу (депутатів). Демократія як правління більшості. Сучасна демократія: виконання волі більшості і дотримання прав меншості. Верховенство права як визначальна ознака правової держави. Демократія як спосіб організації суспільного життя.

^ Зародження й розвиток прав людини

Права людини у вигляді моральних норм і як поняття юридичне. Групи прав. Свобода людини. Міра свободи за різних політичних режимів.

Шлях людства до сучасного розуміння прав людини. Спра­вжній відлік історії прав людини від Великої Французької революції кінця XVIII століття. Лафаєт і його проект Декларації прав лю­дини і громадянина. Творці американсь­кої Конституції. Оголошення народу суверенним. Значення Загальної декларації прав людини, ухваленої Ге­неральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року.

^ Державна влада за умов демократії

Поняття "державна влада". Апарат різних засобів впливу держави. Демократичні і недемо­кратичні держави у залежності якими способами і методами здійснюється влада. Поділ влади на три гілки як необхідна умова існування сучасної демократичної правової держави. Закон як документ, в якому держава записує найважливіші право норми. Законодавча влада. Виконавча влада як така, що ухвалює політичні рішення й запроваджує за­кони, створені законодавчою гілкою влади. Президент. Прем'єр-міністр та група міні­стрів — уряд. Роль судів за демо­кратії. Влада закону. Конституція як основний закон держави.

^ Форми правління за умов демократії

Переваги демократії. Демократичні держави. Дві основні форми правління: монархія і республіка. Сучас­ні парламентарні (конституційні) монархії. Республіка як бли­зька до демократії за своєю суттю. Два види республік: парламе­нтська та президентська. Змішані форми республіки. Переваги й недоліки різних форм правління.

^ Система державної влади в Україні

Система влади в Українській державі. Її дер­жавний устрій.

Поділ і рівновага гілок влади в Україні. Законодавча влада (Верховна Рада України), як орган, що діє в ме­жах Конституції. Президент як гарант Конституції, глава держави і Верховний Головнокоманду­вач України. Виконавча влада або уряд (Кабінет Міністрів на чолі з Прем'єр міністром) як така, що своїми діями забезпе­чує здійснення внутрі­шньої і зовнішньої по­літики, виконання Конституції і законів, постанов Верховної Ради, указів і розпоряджень Президента. Судова влада (Кон­ституційний Суд, Верховний Суд та інші суди). Принцип дії системи державної влади -- механізм противаг і стримувань. Можливості впливу на державну владу для груп громадян і окремих осіб.

^ Права і свободи людини і громадянина в Україні

Затвердження у правових, насамперед конституційних нормах права і свобод людини і громадянин держави. Права і свободи у відносинах із державою в особі державних органів, службових та посадових осіб. Утве­рдження і забезпечення прав і свобод людини як головний обов'яз­ок держави. Поділ конституційних прав і свобод на громадянські (осо­бисті), політичні, соціально-економічні, культурні та інші.

^ Конституційні обов’язки

Права і свободи інших осіб як межа здійс­нення власних прав і свобод. Стаття 68 Конституції України про обов'язок ко­жного не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Конституційні обов'язки -- важливий елемент взаємодії держави, права і особи. В обов'язках виражено як особисті, так і загальнозначущі інтереси. Обов'язки кожної людини, котра живе в Україні та тільки громадянина України.

Право однієї людини у вигляді такого, що закінчується там, де починається право іншої. Конфлікт прав і обов'язків.

^ Поняття самоврядування

Походження від слів "врядувати, керувати самому". Пов'язаність з поняттями і принципами демократії. Основна мета запровадження самоврядування всіх рівнів -- забезпечення можливості громадянам самим вирішувати конкрет­ні питання свого співжиття.

Конституція України: визнання і гарантування місцевого самоврядування. Закон Верховної Ради "Про місцеве самоврядування в Україні". Органи місцевого само­врядування: сільські, селищні, міські ради та їх ви­конавчі органи. Районні та обласні ради. Голова районної та голова обласної ради. Виконавчі комітети. Поділ повноважень між центральним урядом органами самоврядування в Україні і в інших державах. Залежність місцевого самоврядування від податкових коштів і їх розподілу з центральною владою. Тенденція у демократичних суспільствах до обме­ження повноважень центральної влади і заохочення розвитку міс­цевого самоврядування.

^ Засоби масової інформації та їх використання громадянами в демократичному суспільстві

Інформація як засіб спі­лкування. Засоби масової інфо­рмації як од­не із джерел інформації. Засоби масової інформації (ЗМІ) — періодичні друковані й електронні. Забезпечення суспільством передумов для функціонування ЗМІ.

Добір інформації засобами масової інформації. Варіативність джерел інформації. Важливість місця і форми розміщення інформації. Значення для суспільства рівня культури, свідомості, відповідальності за свої дії у працівників ЗМІ. Журналістська етика

Становище ЗМІ в Україні до і після помаранчевої революції.

^ Соціальні норми. Їх необхідність

Соціальні норми як усталені правила, зразки поведінки або дій окремих людей і соціальних груп. Встановлення ними межі до­зволеної за тих чи інших обставин поведінки або дії. Різноманітність норм. Регулювання життя малих груп -- сім'ї, класу. Регулювання великих груп або суспільства в цілому. Норми правові й моральні. Підтримка суспільством соціальних норм. Суспільний контроль соціальних норм. Політичні, правові, еко­номічні форми контролю. Вплив на людину моралі, традицій і звичаїв як форм суспільного контролю.

^ Жити у суспільстві – означає спілкуватись

Спілкування як процес взає­модії між людьми, в якому відбувається обмін діяльністю, інфор­мацією, досвідом, уміннями і навичками, а також результатами діяльності. Природність і необхідність спілкування для людини. Проблеми спілкування. Успішне спілкування. Його передумови і критерії. Загальні правила спі­лкування, що можуть зробити його успішнішим. Важливість аргументації.

Правильне формулювання відмови. Конструктивна критика як обов'язковий елемент нашого життя. Уміння аргументовано обстоювати свою позицію.

^ Суперечки. Їх неминучість. Значення толерантності

Суперечка як змога вибрати кращу думку серед багатьох інших. Суперечка у формі дискусії або полеміки. Поняття толерантності. Толеран­тний підхід як терпимість до ін­ших думок, поглядів, традицій і показник ступеню демокра­тичності кожної окремої держави та одна з умов її розвитку. Толера­нтність українського народу. Толерантність людини (або людей) як найважливіша умова миру злагоди в сім'ї, колективі, суспільстві. Консенсус. Компроміс. Переговори – шлях до консенсусу та компромісу.

^ Підходи до вирішення проблем і конфліктів

Три підходи до вирішення проблем і конфліктів: з позиції сили; з позиції інтересів; з позиції правил. Вирішення проблеми або конфлікту за допомогою сили. Наслідки такого розв'язання. Раціональність підходу до розв'язання конфлікту з позиції ін­тересів. Інтерес як глибинна причина виникнення думок або бажань. Позиція правил. Правила гри. Релігійні правила. Особливе місце норм закону серед правил. Різні органи для дотримання правил, записаних у законах України: суд, прокурату­ра, міліція, Уповноважений з прав людини та інші. Суд і закон, як головний спосіб вирішити проблему більш-менш справедливо і мирно.

^ Стереотипи й упередження

Стереотипи внаслідок недостатності інформації, під впливом певної ситуації, особистого досвіду й уявлень, прийнятих у суспільстві. Усталені стереотипи, що передаються з покоління в покоління. Стереотипи та пов'язані з ними упередження внаслідок перебільшення відмінностей та недооцінювання схожості. Поділ стереотипів на позитивні, негативні, нейтральні. Упередження як думки, найчастіше негативні, про явища, лю­дину або групу людей, що формуються без всебічного знайомства з ними. Передсуди як підґрунтя традиційних за­бобонів та упереджень.

Дискримінація

Дискримінація як обмеження або позбав­лення прав певної категорії громадян. Дискримінація на ґрунті упередження. Упередження як ставлення, а дискримінація як дії, вчинки, поведінка, що виникають на ґрунті упереджень. Дискримінація і справедливі обмеження в певних правах. Дискримінація у міжнародних відносинах.

^ Народ як джерело влади в Україні. Представницька демократія

В Україні, згідно з Конституцією, єдиним джерелом влади є самі громадяни. Спосіб здійснення влади самим на­родом є прямою демократією. Представницька демократія є засобом реалізації волі народу че­рез обраних ним представників до органів влади або посадових осіб, які безпосередньо здійснюватимуть владу (наприклад, президент). Пряма і представницька демократії у нашій країні не відокрем­лені одна від одної. Своєрідним містком між ними є вибори.

Референдум

У сучасному демократичному суспільстві популярним шляхом здійснення прямого народовладдя є референдум. В Україні, згідно із законодавством, можливе проведення всеукраїнського й місцевого референдумів і референдуму Автономної Республіки Крим. Кожен з них може вирішувати тільки питання свого рівня. За законом, з ініціативою проведення референдумів можуть виступати й органи державної влади, й громадяни.

^ Формування представницьких органів влади за допомогою виборів

У світовій практиці відомі такі системи або способи формування представницьких органів влади й обрання повноважних осіб на виборах: Мажоритарна (від англ. – більшість) – обраним вважається кандидат, за якого віддано більшість голосів виборців; пропорційна — відносна кількість місць у парламенті збігається з відсотком голосів виборців, поданих за політичні партії під час виборів; змішана — поєднання мажоритарної та пропорційної систем під час виборів.

^ Об’єднання громадян

Згуртування в спілки, організації, партії для колективного обстоювання своїх інтересів перед владою та іншими силами. Професійні спілки. Політичні партії, громадські організації та об'єднання, незалежні засоби масової інформації як складові громадянського суспільства. Громадські організації: допомога органам влади та противага владі.

^ Об’єднання в політичні партії

Політична партія, згідно як об'єднання громадян-прихильників пев­ної загальнонаціональної програми суспільного роз­витку, які мають головною метою участь у вироблен­ні державної політики, фо­рмуванні органів влади. Структура політичної партії. Політичний плюралізм як змога розглядати різні програми розвитку суспільства. Класифікації партій. Класифікація за ідеологічними спрямуваннями. Класифікація за способом діяльності партії.

Партійна система в Україні після здобуття незалежності.

^ Громадські об’єднання громадян

Три сектори суспільної структури. Громадські орга­нізації як об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, тво­рчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших інтересів. Відмінність громадських організацій від політичних партій. У демократич­ному суспільстві взаємини між державою та громадськими органі­заціями визначені законом. Відсутність урядового контро­лю. Можливість впливати на уряд і ви­магати від нього звіту.

^ Громадянське суспільство. Захист прав громадян

Законні способи захисту прав та свобод громадян. Незалежні суди на захисті прав людини. Державні органи, які згідно з Конституцією України зобов'язані захищати й гарантувати права і свободи людини. Уповноважений Верховної Ради з прав людини. Європейський Суд в місті Страсбурзі.

^ Засоби впливу на громадське життя

Конституція і Закони України "Про друковані засоби масової інформації" та "Про звернення громадян". Закон України "Про друковані засоби масової інформації". Свобода слова і вільне вираження своїх поглядів і переконань. Звернення громадян до державних службовців, організацій та установ.

Недержавні, ненасильницькі методи впливу. Виняткові засоби впливу на владу.

^ Територіальні громади. Вирішення проблем

Сільські, селищні, міські ради. Сесії. Постійні комісії з числа депутатів. Комісія з питань фінан­сів і бюджету. Громадська думка як чинник впливу на діяльність місцевих органів влади. Закон України "Про місцеве самоврядуван­ня в Україні", про право громадян впливати на місцеву владу за­конним мирним шляхом. Ініціативи територіальних громад.

Громадські слухання. Відкликання депутатів.

^ Поняття економіки. Господарство та економіка

Термін "економіка". Економічна само­стійність держави. Ефектив­ність економіки і державна самостійність. Економіка як засіб забезпечення прав і потреб людини. Участь громадян в економічному житті держави. Господарювання як діяльність. Економіка як наука, яка вчить людину успішно госпо­дарювати. Галузі господарства. Процес функціонування економіки

Поняття виробництва і продукту. Принципи і способи організації виробництва. Складові виробництва. Засоби виробництва Результати виробництва. Предмети споживання. Розподіл продукції виробництва.

Ринок як головний економічний механізм розподілу товарів у суспільстві. Ринок як сукупність економічних відносин у сфері обміну між покупцями і продавцями конкретного товару., Різноманітність ринків. Ринковий процес. Ринок і право людей на приватну власність Економічний закон попи­ту – пропозиції.

^ Ринкова економіка як економічне підґрунтя демократії. Соціально орієнтована ринкова економіка. Економічна свобода. Свобода підприємниціцтва. Економічна відповідальність. Конкуренція як механізм, що вможливлює раціональний поділ ресурсів. Конкуренція суб’єктів ринку.

Податки до державної скарбниці задля існування усіх членів суспільства в межах певного добробуту. Адам Сміт про чотири принципи організації податкової системи. Три основні функції податків. Забезпечення доходів. Розвиток. Подолання соціальної нерівності

Економічна діяльність всупереч правовим нормам, без сплати податків та інших виплат, які належать державі. Тіньова економіка в Україні.

Еко­номічна система демократичного суспільства. Цілі економічної системи громадянського суспільства. Економічна свобода. Економічна ефективність. Економічна рівність. Економічна безпека. Економічне зростання. Виваженість державної економічної політики.

^ Вирішення власних соціально-економічних проблем громадян

Принцип споживання як головний підхід до вирішення проблеми щодо того, які потре­би людини можна задовольнити на основі ринко­вих відносин, а які потребують вирішення на дер­жавному рівні. Неможливість вільного ринку без жодного втручання держави. Інфля­ційні процеси. Скорочення виробництва і безробіття. Соціальний захист у громадянському суспільстві.

^ Українська держава і народ

Термін народ (етнос). Нація як вища біосоціальна форма існування людських спільнот.

Нація етнічна. Нація як політична спільнота. Україн­ський народ як політична нація, до якої належать всі громадя­ни України.

Держава як вища політична форма існування нації, її дім. Україна --багатонаціональна держава. Україна -- поліетнічна держва. Національна меншина як група людей, котрі вирізняються з більшості населення за своєю етнічною належністю. Закон України "Про національні меншини". Перепис населення 2001 р. в Україні. Росіяни. Взаємовідносини національних меншин з титульним українського етносом. Держана політика щодо національних меншин.

^ Громадянство України і патріотизм

Патріот як людина, котра любить свою Батьківщину, захищає її інтереси та авторитет. Вища форма патріотизму -- націоналізм. Нетерпимість і вороже ставлення до інших націй -- шовінізм. Космополітизм. Еміграція: право кожного. Мотиви еміграції.

Громадянство -- зв'язок людини з державою, її права і обов'язки. Закон про громадянство України.

^ Україна і полікультурне суспільство

Культура як цінності й системи поведінки, засвоєння яких дозволяє окремим індивідам і групам усвідомлювати навколишній світ і діяти в ньому. Культурні спільноти.

Контакти з іншими куль­турами, взаємообмін. Найчастіше такі процеси відбуваються в країнах, де живуть люди різних національ­ностей, котрі є носіями різних культур. Полі культурні суспільства. Україна -- багатокультурна держава.


^ Методика викладання історії у ВНЗ: предмет курсу.

Зміст нової навчальної програми у ВНЗ з історії України та Всесвітньої історії. Формування історичних уявлень, понять та закономірностей суспільного розвитку в курсах історичних дисциплін. Побудова та завдання курсів історії давнього світу, середніх віків, нової та новітньої історії України та всесвітньої історії.

^ Про проблему класифікації методів навчання у ВНЗ. Система методів навчання історії: методи вивчення історичних чинників, хронології, локальності історичних подій, формування основних історичних понять, розкриття закономірностей історичного розвитку. Логічні і психологічні прийоми навчання історії. Основні дидактичні форми навчання історії. Творчий підхід викладача ВНЗ до вибору методів навчання історії.

Інформаційна, логічна і виховна функція усного викладу. Значення усного повідомлення історичного матеріалу. Значення усного повідомлення історичного матеріалу. Види усного викладу розповіді і повідомлення про історичні події; опис і характеристика; пояснення і лекція. Засоби і прийоми підвищення образності і конкретності викладу. Найважливіші вимоги до усного викладу навчального матеріалу. Бесіда як діалогічний усний метод навчання історії. Класифікація видів бесіди на лекції з історії.

^ Функції і значення наочного навчання історії. Види наочних засобів навчання: предметна, образотворча й умовно-графічна. Прийоми роботи з художніми, подійними та типологічними картинами, діаграмами, структурно-логічними схемами, графіками, мапами. Технічні засоби і їхнє застосування в навчанні історії. Методика використання екранної наочності: діаграми, діапозитиви, кінофільм, телепередачі. Прийоми і методи роботи з різноманітними видами історичних джерел і документів. Система навчання роботі загальними, оглядовими та тематичними картами, картами-вкладниками, картами-схемами. Прийоми навчання читанню історичних мап.

Історія держави і права України

Метою вивчення курсу є здобуття для майбутнього фахівця необхідного рівня та достатнього обсягу знань щодо пізнання зародження, розвитку та функціонуванню державності та права українського народу в різноманітніших аспектах їхньої взаємодії.

Завдання курсу полягають у здійсненні ідеї громадянської злагоди через виявлення загальноцивілізованих засад формування спільних поглядів на історію державно-правового розвитку України. Вивчення минулого державно-правових інститутів України, визначення закономірностей їхнього розвитку і передбачення майбутнього.

Предметом курсу історії держави і права України є вивчення еволюції української державної традиції в цілому, розвитку механізмів державної влади в Україні, зародження та функціонування правової системи в цілому і окремих галузей права України.

Курс складається з теоретичної, практичної частини та блоку самостійної роботи. В теоретичній частині розглядаються фундаментальні засади процесу виникнення, розвитку та функціонування держави і права України в їх сукупності враховуючи надбання світової історико-правової науки.

Практична частина присвячена формуванню навичок проведення аналізу зародження та розвитку державно-правових інститутів, вивчення державно-правової традиції України, вдумливого та глибокого дослідження історико-правової проблеми.

На самостійну роботу виносяться окремі теми, які студенти в змозі освоїти самостійно базуючись на попередньо отриманих знаннях та навичках роботи по вивчення державно-правового розвитку України.


^ Мистецтво України дохристиянської доби.

Петрогліфи Камяної могили. Мистецтво неоліту та енеоліту. Трипільська кераміка. Скульптура Трипілля. Мистецтво України епохи бронзи. Мистецтво іраномовних племен на українських землях. Скіфський “звірячий стиль” у мистецтві та його зразки. Еллінська культура на Україні.

Мистецтво словянських племен залізного віку. Образотворче мистецтво антів, склавин і русів дохристиянської доби. Антські скарби.

^ Мистецтво України—Русі. Зодчество храмове і світське. Монументальні споруди ранньої Русі. Софійський собор. Образотворче мистецтво. Іконопис. Ювелірне мистецтво. Руські майстри. Музика і спів. Билини.

Мистецтво Галицько-Волинської держави – Королівства Русі. Архітектура. Стилі і форми. Деревяні церкви. Давнини як продовження билинних форм.

^ Українське мистецтво польсько-литовського періоду. Архітектурні стилі і пам’ятки. Фортифікаційне будівництво. Архітектурні пам’ятки готики і ренесансу. Шедеври доби ренесансу у Львові: Скульптура і живопис. Майстри іконопису та книжкової мініатюри. Людвісарська майстерня Франковичів. «Весела ікона». Парсуна.

Музичне мистецтво українського народу в Литовсько-польську добу. Багатоголосий спів. Історичні думи та пісні як продовження билинного епосу. Початки драматургії.

^ Мистецтво козацької України (середина ХVІІ – ХVІІІ ст.). Зодчество. Козацьке бароко. Сакральні споруди козацької доби. Покровські собори. Спадщина С.Ковніра, Г.Григоровича-Барського, В.Растреллі. Зразки рококо у Києві, Львові та ін. центрах. Живопис та скульптура. Народний образ козака Мамая в живопису. Майстри живопису та різьблення. Художники Л.Боровиковський, Г.Левицький. Київська школа іконописців та граверів. Графіка братів Тарасевичів. Жовківські різьбярі та живописці. Гравюри Н.Зубрицького. Людвісар О.Петрович.

Музична творчість народу козацьких часів. “Ірмологіон”. Граматика мусикійська” М.Ділецького. Думи як оригінальний жанр українського вокального мистецтва. Козацькі історичні пісні, танці, музичні інструменти.

Театральне мистецтво мистецтво козацької доби.Шкільна драма. Вертеп.

Культура Кримського ханства.

^ Мистецтво України доби класицизму. Зодчество де Ф. Боффо в Одесі, А. Меленського в Києві. Памятки світської архітектури Києва, Катеринослава, Харкова першої половини ХІХ ст. Шедеври палацо-аркової архітектури.

Петербурзька академія художеств та українці. Т.Шевченко як художник і гравер. «Мальовнича Україна». Композиторська творчість. Перші опери і духовна музика. Д.Бортнянський М.Березовський, А.Ведель. Кобзарі і лірники А.Шут, О.Вересай.

Українські театр та драматургія і їх впливи у Східній Європі. Театр І.Котляревського. Актори К.Соленик, М.Щепкін.

^ Українське мистецтво пореформеної доби. Еклектизм і модерн в архітектурі. Творчість зодчих В.Городецького, О.Беретті у Києві, Ю.Захаревича та І.Левинського у Львові. Володимирський собор у Києві. Будинок земства у Полтаві. Резиденція митрополита у Чернівцях.

Пересувні виставки. М.Пимоненко, С.Васильківський. Творчість І. Репіна, М. Ге Імпресіонізм І.Труша, О.Мурашка. Пейзажі А.Куїнджі, О.Левченка. Скульптури М.Микешина, Л.Позена.

Художньо-естетичні пошуки. Модернізм зодчих Г.Гая, В.Жукова, скульпторів М.Гаврилка, М.Паращука, живописців М.Жука, О.Новаківського.

Перша українська професійна театральна трупа у Львові. Театр Марка Кропивницького у Києві. Перший стаціонарний театр Миколи Садовського. Театральні зірки: М.Заньковецька, П.Саксаганський І.Бурлака та ін.

Музика. Опера “Запорожець за Дунаєм”, С.Гулака-Артемовського. Пісенна творчість М.Леонтовича. М.Вербицький. Музика Миколи Лисенка. Співаки С.Крушельницька, М. Менцинський.

^ Національно-культурне відроження 20х рр. ХХ ст. Нові шляхи в художньому мистецтві. Монументалісти М.Бойчук, В.Седляр. Кубофутуристи О.Богомазов, К.Малевич. Графіки Г.Нарбут, М.Дерегус. Творчість братів Кричевських. Західноукраїнські художники і скульптори О.Новаківський, О.Кульчицька, П.Холодний, М.Паращук.

Музичні колективи. Хорова капела “Думка”, Київський симфонічний ансамбль, хор Г.Верьовки. Музичні твори П.Козицького, Л.Ревуцького. Композитори С.Людкевич, Н.Нижанківський, піаністка Л.Колесса. Кобзарі та бандуристи. Г.Хоткевич.

Театр “Березіль” Леся Курбаса. Актори А.Бучма, Г.Юра. Пєси М.Куліша.

Музеї українського мистецтва. У 1927 р. Київська кіностудія. Перші фільми. «Земля» Олександра Довженка.

^ Мистецтво 30-х рр.. ХХ ст. «Соціалістичний реалізм» і репресії.

Композитори Б.Лятошинський, М.Вериківський, В.Косенко. Відкриття консерваторій.

Театр та драматургія. Актори Ю.Шумський, О.Сердюк, Н.Ужвій, О.Ватуля. Оперні співаки М.Донець, З.Гайдай. Драматург О.Корнійчук. Кіномистецтво 30-х років. Звукове кіно режисерів Д.Вертова, І.Савченка.

Творчість талановиті графіків і художників. А.Петрицький, В.Касіян. Скульптор М.Манізер. Декоративно-прикладна народна творчість. Петриківці, Решетилівка. Опішня.

^ Українське мистецтво повоєнної доби. Нові погроми діячів культури і мистецтва. Майстри образотворчого мистецтва О.Шовкуненко, Т.Яблонська, М.Глущенко. Патріотична тематика. Витвори народних майстрів Катерини Білокур, Марії Приймаченко, Тетяни Пати.

Творчість скульпторів І.Севери, М.Лисенка.

Архітектурне вирішення відбудови київського Хрещатика, Севастополя.

Оперні співаки І.Козловський, І.Паторжинський, М.Гришко. Симфонії і опери Г.Майбороди, С.Людкевича, А.Штогаренка, К.Данькевича та ін.

Творчість акторів Н.Ужвій, О.Сердюка, О.Ватулі.

Фільми "Тарас Шевченко", "Весна на Зарічній вулиці", "Сільська вчителька" та ін.

^ Мистецтво 60-х – 80-х рр.. ХХ ст. Зодчество. Русанівський житловий масив та пам’ятник Лесі Українці у Києві, масив “Перемога” у Дніпропетровську та ін.

Образотворче мистецтво. Живопис О.Лопухова, І.Марченка, В.Одайника. Г.Меліхова. Портрети сучасників В.Зарецького, М.Антончика.

Флоромозаїки Г.Синиці, ліплення Г.Севрук та І.Гончара, аплікації Л.Панченко, темперова філософія І.Марчука та теософія Ф.Гуменюка.

Скульптури Г.Кальченко, І.Макогона, . Скульптури Лео Мола та картини Я.Гніздовського в еміграції. Новаторство художників О.Заливахи, А.Горської, Л.Семикіної.

Театр і кіно. Вистави за творами М.Зарудного, О.Коломійця, В.Врублевської. Народні артисти СРСР Є.Пономаренко, А.Гашинський, А.Роговцева.

Поетичне кіно С.Параджанова та Ю.Іллєнка. Кінофільми режисерів Т.Левчука, Л.Осики, П.Тодоровського, Л.Бикова. Ролі в кіно І.Миколайчука, Б. Ступки, І.Гаврилюка.

Музика. Симфонічні твори Б.Лятошинського, А.Штогаренка, В.Губаренка, І.Шамо, К.Домінчина, М.Скорика та ін. Балети Є.Станковича, В.Гомоляки, Лесі Дичко. Опери Г.Майбороди, Ю.Мейтуса, В.Кирейко. Блискуче сузір’я українських Балетна трупа Київського театру опери і балету. Л.Сморгачова, І.Лукашова, Р.Хилько, С.Приходько, В.Ковтун та ін. Заслужений академічний ансамбль танцю УРСР ім. П.Вірського.

Оперні співаки Д.Гнатюк, А.Солов’яненко, Є.Мірошниченко, Д.Петриненко, А.Мокренко. Пісні І.Шамо, О.Білаша, В.Івасюка, П.Майбороди. Академічний народний хор ім. Г.Верьовки.

Спортивні досягнення футболістів “Динамо” (Київ) на чолі з В.Лобановським.

^ Мистецтво незалежної України. Розвиток театрального мистецтва Режисери С.Донченко, В.Петров, М.Резніков, І.Борис, Р.Віктюк.

Полотна подружжя Кумановських, І.Марчука, М.Темненка, А.Антонюка (“Учителю, хто ми?”), графічні роботи В.Лопати, Г.Якутовича, А.Базилевського. Мистецтво скульптури А.Фуженка, В.Зноби, А.Куща.

Відновлення храмів. Пам’ятники княжні Ользі, Т.Шевченкові, П.Сагайдачному, С.Бандері, жертвам Голодомору та ін.

Національне музичне мистецтво. Класичні музичні жанри. Нові твори Є.Станковича, М.Скорик, Л.Дичко, І.Карабиця. Оперні співаки: Вікторія Лук’янець, Володимир Гришко, Ольга Басистюк. Музиканти І.Завадський, О.Криса, Б.Которович, диригенти М.Сіренко І.Гамкало.

Нові пісні композиторів і виконавців О.Пономарьова, Т.Петриненка, О.Білозір, І.Білик, С.Вакарчука. Співаки Н.Яремчук, В.Зінкевич, Т.Повалій, Н.Могилевська, Ані Лорак. Групи “ВВ”, “Океан Ельзи” та ін. Успіхи Руслани Ліжичко та Тіни Кароль на конкурсі „Євробачення”.

Кінотрилогія О.Муратова, фільми “Лебедине озеро. Зона” (С.Параджанов, Ю.Іллєнко), „Мамай” О.Саніна, „Молитва за гетьмана Мазепу” Ю.Ільєнка, М.Засєєва-Руденка, Кіри Муратової, О.Янчука та ін.

Актори Б.Ступка, О.Хостікоєв, О.Сумська, Б.Бенюк та ін.

Спорт. Зірки світового спорту С.Бубка, брати Віталій і Володимир Клички, Я.Клочкова, Л.Підкопаєва, О.Баюл, А.Шевченко, Р.Вірастюк.


Література


  1. Абетка етнополітолога. У 2-х т. К., 1996.

  2. Аносов І.П. Сучасний освітній процес: Антропологічний аспект. – К.: Твім-інтер, 2003. - 321 с.

  3. Варзар І. М. Політична етнологія як наука. К., 1994.

  4. Гапотій В.Д., Гудзь В.В., Попазова О.В. Основи держави і права. Навчальний посібник. -- Мелітополь, 2006.

  5. Грабовський С. Ставрояні, С. Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення: навч. посібн. для студ. вузів та стар. класів. -- Київ: Генеза, 1995

  6. Грицак Я. // Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст. – К, 1996.

  7. Гудзь В. Історія України. – К., 2008.

  8. Дещинський Л. Панюк А. // Міжнародні відносини України: історія і сучасність. – К., 2000.

  9. З історії українського мистецтва. Кер.авт.кол. Л.Афанасьєва, В.Гудзь. – Мелітополь, 2000

  10. Історія світової і зарубіжної культури. – К., 2005.

  11. Копейчиков В.В. Правознавство. Навч. посіб. -- Київ, 2000.

  12. Крижко В.В. // Теорія та практика менеджменту в освіті. – Запоріжжя, 2003.

  13. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навч. посібник За ред. Яртися А.В., Шендрика С.М. – Львів, 2004.

  14. Макарчук С.А. Етнографія України: Навч. посібн. Вид 2-е, перероб і доп. -- Львів: Світ, 2004.

  15. Мала енциклопедія етнодержавознавства / Відп. ред. Ю.І.Римаренко.– К.: Генеза, 1996.

  16. Основи етнодержавознавства. – К., 1997.

  17. Остапчук Е.Н. Организация научно-методической работы в лицее. Ориентиры новой педагогической парадигмы. — Кривой Рог, 2000. — 132 с.

  18. Оцінювання та відбір педагогічних інновацій: теоретико-прикладний аспект: Науково-методичний посібник //За ред. Даниленко Л.І. — К.: , 2001.

  19. Тиводар М. Етнологія. -- Львів: Світ, 2004.



Похожие:

Програма на дек для студентів магістратури спеціальності „Історія Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького програма iconМіністерство освіти і науки України Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького
Програма державного екзамену з виконавського мистецтва для студентів магістратури факультету мистецтв та художньої освіти / Укладач:...
Програма на дек для студентів магістратури спеціальності „Історія Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького програма iconМелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького
Організатор конкурсу Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького та Мелітопольське відділення...
Програма на дек для студентів магістратури спеціальності „Історія Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького програма iconМелітопольський державний педагогічний університет ім. Б. Хмельницького
Організатор фестивалю Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького
Програма на дек для студентів магістратури спеціальності „Історія Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького програма iconМелітопольський державний педагогічний університет імені богдана хмельницького факультет математики І інформатики Кафедра педагогіки І педагогічної майстерності
Програма кваліфікаційного екзамену зі спеціальності “Управління навчальним закладом” освітньо-кваліфікаційного рівня "магістр"/ укладач...
Програма на дек для студентів магістратури спеціальності „Історія Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького програма iconМелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького лісова зоологія (Курс лекцій)
Лісова зоологія (курс лекцій). Уклад.: С.І. Шевченко. Мелітополь.: Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана...
Програма на дек для студентів магістратури спеціальності „Історія Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького програма iconМіністерство освіти і науки України Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького
Комунальний заклад “Мелітопольський педагогічний ліцей-інтернат Творчість Запорізької обласної ради
Програма на дек для студентів магістратури спеціальності „Історія Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького програма iconМіністерство освіти і науки України Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького
Затверджено вченою радою Мелітопольського державного педагогічного університету ім. Богдана Хмельницького
Програма на дек для студентів магістратури спеціальності „Історія Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького програма iconМелітопольський державний педагогічний університет Імені Богдана Хмельницького

Програма на дек для студентів магістратури спеціальності „Історія Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького програма iconМелітопольський державний педагогічний університет імені богдана хмельницького один з лідерів педагогічної освіти україни

Програма на дек для студентів магістратури спеціальності „Історія Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького програма iconМелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького Практичні заняття до курсу „Загальна психологія”
Форми організації діяльності студентів на занятті: письмове тестування, презентація творчих завдань, індивідуальні доповіді, реферування...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов