Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького icon

Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького



НазваниеНаціональна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького
Дата конвертации23.03.2013
Размер417.29 Kb.
ТипАвтореферат
скачать >>>

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М.Корецького




ВАЩИНЕЦЬ Іван Іванович

УДК 347.78



ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА

АВТОРСЬКИХ ПРАВ В УМОВАХ РОЗВИТКУ

ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ


Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право


АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук


Київ - 2006


Дисертацією є рукопис.


Робота виконана в Інституті держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України.


^ Науковий керівник - кандидат юридичних наук,

старший науковий співробітник

БОШИЦЬКИЙ Юрій Ладиславович,

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького

НАН України, старший науковий співробітник


^ Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

ХАРИТОНОВ Євгеній Олегович,

Одеська національна юридична академія

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри цивільного права


кандидат юридичних наук, доцент

^ КОХАНОВСЬКА Олена Велеонінівна

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка,

доцент кафедри цивільного права


Провідна установа – Інститут приватного права і підприємництва,

відділ проблем приватного права,

Академія правових наук України, м. Київ


Захист відбудеться “ 12 ” квітня 2006 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.


Автореферат розісланий “ 10 ” березня 2006 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор юридичних наук Кучеренко І.М.


1


^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Сучасний світ переживає фундаментальні й динамічні зміни, пов’язані з бурхливим розвитком новітніх інформаційних технологій. В економіках розвинених держав світу з кожним роком збільшується питома вага галузей виробництва інтелектуальних продуктів, зокрема об’єктів авторського права. В Україні на державному рівні проголошено стратегічний курс на формування інтелектуально орієнтованої економіки, зокрема збільшення обсягів надання високотехнологічних послуг. Це підвищує роль авторського права як галузі, що забезпечує правову охорону результатів творчої діяльності. Разом з тим, стрімкий розвиток інформаційних технологій у світі загострив існуючі та виявив нові проблеми в авторському праві - проблеми правового статусу нових об’єктів авторського права, охорони авторських прав у цифрових мережах, недопущення обходу технічних засобів захисту авторського права, які вимагають негайного вирішення.


Процес удосконалення цивільного законодавства, який відбувається в нашій державі, підвищує актуальність охорони авторських прав в умовах розвитку інформаційних технологій. Новий Цивільний кодекс потребує удосконалення та усунення суперечностей з нормами інших законодавчих актів, зокрема Закону України “Про авторське право і суміжні права”, а також з положеннями міжнародних договорів у сфері авторського права, до яких приєдналася Україна.

Теоретичну базу дослідження склали праці дореволюційних російських цивілістів Г.Ф.Шершеневича та Я.О. Канторовича; радянських цивілістів І.Я. Хейфеца, М.В. Гордона, В.І.Серебровського, О.С. Іоффе, В.Я. Іонаса, І.В. Савельєвої, М.І. Нікітіної, В.Ф. Яковлєва та інших; вітчизняних вчених-юристів Ю.С. Шемшученко, Я.М. Шевченко, Ю.Л. Бошицького, О.А.Підопригори, М.І. Штефана, О.В. Дзери, З.В. Ромовської; російських дослідників – В.А.Дозорцева, Е.П. Гаврилова, А.П. Сєргеєва, М.І. Брагінського, В.В. Вітрянського, Н.М.Малеїної, В.М. Ведяхіна, В.О. Калятіна, Н.В. Макагонової та інших, а також вчених інших країн – Д. Ліпцик, Р. Дюма, Б. Едельмана, А. Люка, С. Дюсольє, А. Керевера, П. Сірінеллі, І.Пульє, М. Бюйдена, А. Лепаж, Е.-П. Рокічіолі, Г. Пфенніга, Т. Рамсауера, І. Гобіа та інших.

У вітчизняній юридичній науці проблеми, пов’язані з охороною авторського права в умовах розвитку інформаційних технологій досліджені фрагментарно. Більшість авторів у своїх роботах розглядають лише окремі аспекти цих проблем; таких як загальні проблеми охорони авторських прав за чинним законодавством України, захист окремих об’єктів авторського права, зокрема творів науки та комп’ютерних програм, особливості реалізації та захисту авторських прав у мережі Інтернет, особливості укладення видавничих договорів, зокрема у нових технологічних умовах. Також досліджувались питання правового статусу веб-сайту, можливості розповсюдження правових норм, що регулюють діяльність засобів масової інформації, на

2


інформаційні ресурси й об’єкти авторського права, що розміщені в загальнодоступних інформаційних мережах. Однак праці щодо впливу інформаційних технологій на сучасне авторське право носять постановочний характер, лише констатують наявність тих чи інших правових проблем і вказуючи на неможливість використання тих чи інших норм чинного законодавства та необхідність внесення до нього змін тощо. Комплексні дослідження проблем охорони авторського права в умовах розвитку інформаційних технологій відсутні.

Стан сучасного авторського законодавства України відображає відсутність системного підходу до регулювання авторсько-правових відносин в умовах цифрової епохи, що проявляється у нечіткості правової термінології, двоякому тлумаченні та наявності суперечностей між нормами нового Цивільного кодексу України і Закону України “Про авторське право і суміжні права” та власне нормами цих законодавчих актів між собою, прогалинами у законодавстві в питаннях, які стосуються визначення правового статусу нових об’єктів авторського права, зокрема мультимедійних творів, технічних засобів захисту авторського права. Не завжди чітко переносяться положення міжнародних договорів у сфері авторського права, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, в процесі їх імплементації.

Крім того, в Україні відсутня правова база, яка б належно забезпечувала регулювання відносин, що виникають у зв’язку з використанням об’єктів авторського права у цифрових мережах. Не створено ефективного механізму реалізації та охорони авторських прав у цифровому середовищі.

Наявність соціально-економічної потреби в підвищенні рівня охорони авторських прав у сфері інформаційних технологій, реформування авторського законодавства та загалом цивільного законодавства, яке сьогодні відбувається в нашій державі, а також відсутність комплексних досліджень, присвячених вирішенню актуальних проблем авторського права у сфері інформаційних технологій, зумовлюють актуальність теми даної роботи.

^ Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до комплексної теми відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України “Проблеми удосконалення національного законодавства у галузі інтелектуальної власності в умовах інтеграції України до Європейського Союзу”.

^ Мета і задачі дослідження. Метою даного дослідження є розробка цивілістичної концепції охорони авторських прав в умовах розвитку інформаційних технологій за чинним законодавством України та формулювання на її основі теоретичних положень і практичних пропозицій щодо удосконалення законодавства і правозастосовчої практики.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі основні задачі: дати загальну характеристику основних тенденцій розвитку авторського права в умовах розвитку

3


інформаційних технологій; виявити зміни у підходах до поняття об’єкта авторського права, зумовлені впливом інформаційних технологій, та визначити правовий статус нових об’єктів авторського права; охарактеризувати зумовлену інформаційними технологіями переоцінку ролі автора твору як центрального суб’єкта авторського права та його місця у авторських відносинах; визначити поняття охорони авторських прав та окреслити її межі згідно чинного законодавства України; розглянути сучасний стан охорони особистих немайнових та майнових прав автора у їх статиці; проаналізувати вплив інформаційних технологій на традиційні авторські правомочності; розробити та обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення механізму охорони авторських прав в умовах розвитку інформаційних технологій з урахуванням досвіду розвинених держав світу та проголошеного курсу на адаптацію вітчизняного авторського законодавства до законодавства Європейського Союзу; проаналізувати систему цивільно-правового захисту авторських прав у законодавстві України; дослідити сутність технічних засобів захисту як частини системи захисту авторського права та внести пропозиції щодо деталізації їх правового статусу.

^ Об’єктом дослідження є цивільні правовідносини щодо охорони авторських прав в умовах розвитку інформаційних технологій.

Предметом дослідження є нормативно-правові акти України та практика їх застосування, законодавство іноземних держав щодо охорони авторських прав в умовах розвитку інформаційних технологій, а також наукові погляди, ідеї, концепції вітчизняних та іноземних вчених з цього питання.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі використані діалектичний, історичний, порівняльно-правовий, формально-логічний, системно-структурний та деякі інші загальні та спеціальні наукові методи дослідження.

Перші три з зазначених методів використовувалися дисертантом при визначенні основних тенденцій розвитку сучасного авторського права, дослідженні поняття об’єкта авторського права, а також змін у підходах до поняття автора твору.

За допомогою системно-структурного аналізу було досліджено умови та межі охорони авторських прав. Для встановлення меж охорони авторських прав згідно чинного законодавства України, вивчення правового регулювання відносин щодо створення й охорони нових об’єктів авторського права, правового статусу автора в сучасному авторському праві, проблем реалізації особистих немайнових і майнових авторських прав, цивільно-правових способів їх захисту, а також розробка й обґрунтування пропозицій щодо удосконалення механізму охорони авторських прав здійснювалися дисертантом з використанням порівняльно-правового методу. Цей метод також застосований при дослідженні норм національного та зарубіжного права. Для виявлення суперечностей у понятійному апараті цивільного права загалом та авторського зокрема автор використав формально-логічний метод. При дослідженні судової практики застосовано методи

4


аналізу та узагальнень.

^ Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що дана дисертація є першою роботою у вітчизняній цивілістичній науці, в якій комплексно досліджуються актуальні проблеми вітчизняного авторського права, зумовлені розвитком інформаційних технологій, і котра виконана на базі нового Цивільного кодексу України й інших законодавчих актів та міжнародно-правових угод. Для дослідження сучасного стану правового регулювання авторсько-правових відносин і тенденцій його розвитку застосовано новий підхід дослідження в сучасних технологічних умовах, що суттєво впливають на охорону авторських прав. Це дозволило висунути ряд пропозицій щодо удосконалення законодавства і правозастосовчої практики у сфері охорони авторських прав.

Загальна направленість дослідження дала можливість дисертанту обґрунтувати наступні теоретичні положення, висновки і пропозиції, які виносяться на захист:

1. Зроблено висновок про наявність наступних тенденцій розвитку авторського права на сучасному етапі: 1) загальне посилення авторсько-правової охорони, яке поєднується з послабленням охорони окремих авторських правомочностей; 2) розповсюдження авторсько-правової охорони на нові об’єкти, які не є результатами творчої діяльності (нетворчі бази даних, технічні засоби захисту авторського права); 3) звуження можливостей застосування обмежень авторських прав та їх підміна укладенням ліцензійних угод.

2. Висновок про необхідність чіткого розмежування понять опублікування та розповсюдження, для чого пропонується в Законі України “Про авторське право і суміжні права” викласти визначення поняття розповсюдження в такій редакції: “розповсюдження – це будь-яка дія, за допомогою якої оригінали або примірники творів вводяться в обіг”; а визначення поняття опублікування уточнити, вилучивши з нього фразу “надання доступу до них через електронні системи інформації таким чином, що будь-яка особа може його отримати з будь-якого місця і у будь-який час за власним вибором”.

3. Аргументовано висновок про необхідність встановлення у Законі України “Про авторське право і суміжні права” права автора чи іншого суб’єкта, якому належать авторські права, надавати примірник твору в строкове безоплатне користування (позичку), для чого пропонується внести відповідні зміни до Закону України “Про авторське право і суміжні права” з метою вилучення поняття “комерційний прокат” та включення до вказаного Закону поняття “позичка”.

4. Висновок про необхідність внесення до Закону України “Про авторське право і суміжні права” змін з метою включення до системи авторських прав окремого виключного права автора дозволяти або забороняти подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх

5


власним вибором, яке дозволить забезпечити належний рівень захисту прав автора у випадку використання його творів у інформаційних мережах.

5. Вперше запропоновано усунути суперечності між положеннями Цивільного кодексу України та Закону України “Про авторське право і суміжні права” щодо визначення права слідування шляхом застосування цього права тільки до продажів творів образотворчого мистецтва і фотографічних творів через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо.

6. Вперше запропоновано законодавчо закріпити обов’язок суб’єктів, які здійснюють наступний за першим публічний продаж творів образотворчого мистецтва і фотографічних творів, щорічно повідомляти організації колективного управління авторськими правами про такий здійснений ними продаж.

7. Висновок про те, що виплата компенсації за порушення авторського права у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків або стягнення доходу може розглядатися як таке, що суперечить Європейській конвенції з прав людини, а рішення про виплати такої компенсації можуть оскаржуватися в Європейському суді з прав людини. Для уникнення цього пропонується викласти пункт “г” частини 2 ст. 52 Закону в новій редакції, надавши суду право постановити рішення чи ухвалу про “виплату компенсації, що визначається судом у подвійному розмірі доходу, який отриманий або міг бути отриманий внаслідок порушення, а за наявності умислу порушника – в потрійному розмірі, замість відшкодування збитків або стягнення доходу”.

8. Вперше запропоновано деталізувати в чинному авторському законодавстві правовий статус технічних засобів захисту авторського права шляхом введення до чинного Закону нової статті 50-1 “Технічні засоби захисту авторського права і (або) суміжних прав”, в якій визначаються межі охорони технічних засобів захисту та окреслюється коло заборонених дій, предметом яких є засоби (пристрої, обладнання) чи їх складові, призначені для обходу технічних засобів захисту.

^ Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання сформульованих в дисертаційній роботі висновків і пропозицій у законотворчій діяльності при подальшому вдосконаленні авторського законодавства, у правозастосовчій практиці для упорядкування судового захисту і підготовці постанов Пленуму Верховного Суду України і Вищого Господарського Суду України з питань захисту авторських прав. Крім того, наведені висновки і пропозиції можуть використовуватися у науковій діяльності в процесі дослідження актуальних проблем авторського права та у викладацькій роботі під час викладання курсу авторського права, курсу права інтелектуальної власності, а також при підготовці підручників, методичних матеріалів, учбових посібників, науково-популярної та довідкової літератури в сфері авторського права.

6


^ Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана в Інституті держави і права ім. В.М.Корецького НАН України та обговорена і прорецензована на засіданні відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. Основні висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, були викладені на науково-практичних конференціях: Міжнародній науковій конференції “Проблеми розвитку та управління інтеграційними процесами на міжнародному ринку освіти та науки” (м. Ужгород та м. Сніна (Словаччина) 16-18 жовтня 2002 р.); Міжнародній науковій конференції “Теорія і практика переходу до ринку: економіко-правовий, міжнародний, інформаційно-технологічний та освітньо-правовий аспекти” (м. Ужгород та м. Сніна (Словаччина) 12-15 березня 2003 р.); Науково-практичній конференції “Проблеми кодифікації законодавства України”, (м. Київ 14 травня 2003 р.); Міжнародній науковій конференції “Проблеми розвитку та управління інтеграційними процесами на міжнародному ринку освіти та науки” (м. Ужгород та м. Сніна (Словаччина) 15-17 жовтня 2003 р.).

Публікації. За темою дисертації та відповідно до її змісту опубліковано 4 статті у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також тези 4 доповідей на науково-практичних конференціях.


^ Структура дисертації зумовлена метою та завданням дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг рукопису становить 179 сторінок друкованого тексту, в тому числі 14 сторінок списку використаних джерел, який охоплює 166 найменувань.


^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, дається характеристика об’єкта, предмета і методологічної основи дослідження, визначається мета і задачі дослідження, формулюється наукова новизна та викладаються основні положення, що виносяться на захист, висвітлюється теоретичне та практичне значення роботи, апробація отриманих результатів.

^ Розділ 1 “Вплив інформаційних технологій на розвиток авторського права” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 “Основні тенденції розвитку авторського права в умовах інформатизації” на основі аналізу нормативних актів, що прийняті в останнє десятиріччя як на національному, так і на міжнародному рівні, автор визначає основні тенденції розвитку авторського права в умовах стрімкого розвитку інформаційних технологій.

Найбільш чітко вираженою тенденцією розвитку авторського права в останнє десятиріччя

7


було посилення його охорони. Ця тенденція проявляється у значному розширенні прав авторів та посиленні відповідальності за порушення їх прав, а також у розширенні процесуальних прав компетентних державних органів щодо запобігання порушенням авторських прав та вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності правопорушників.

Поряд з посиленням охорони авторських прав прослідковується тенденція до певного послаблення окремих авторських правомочностей. Зокрема, запроваджені обмеження щодо авторських прав на комп’ютерні програми та бази даних стосовно технічних дій, необхідних для їх використання добросовісному користувачеві відповідно до її призначення (виготовлення резервної копії, переклад, адаптація, пристосування або будь-яка інша зміна комп’ютерної програми чи бази даних і відтворення результатів таких дій).

Іншою тенденцією розвитку авторського права є розповсюдження авторсько-правової охорони на об’єкти, які не є результатом творчої діяльності – неоригінальні бази даних, що охороняються правом особливого роду (“sui generis”). Крім того, законодавство надає правову охорону технічним засобам захисту авторського права, тобто технологічним механізмам, покликаним убезпечити доступ і передачу творів та доповнити правову охорону, передбачену законом та договором, ефективним технічним захистом. В обох випадках зазначені об’єкти охороняються аналогічно до об’єктів авторського права.

Договір ВОІВ про авторське право визнав можливість використання творів без дозволу автора чи іншої особи, якій належать авторські права, в окремих особливих випадках, які не завдають шкоди нормальному використанню твору і невиправдано не обмежують законних інтересів автора. Це стало поштовхом до встановлення законодавствами розвинених держав норм, які встановлюють додаткові обмеження на використання творів без дозволу автора чи іншої особи, котрій належать авторські права, шляхом обов’язкової перевірки кожного факту такого використання на його відповідність умовам, вказаним у Договорі ВОІВ, незважаючи на прямий дозвіл такого використання у законодавстві, що загрожує подальшим обмеженням прав користувачів. У цифровому середовищі користувачі взагалі будуть змушені укладати ліцензійні договори на умовах, продиктованих особою, якій належать авторські права, навіть у випадках, коли ліцензія не потрібна. Це загрожує балансу інтересів, закладених в авторському праві.

Таким чином, можна виділити такі тенденції розвитку вітчизняного авторського права: загальне посилення авторсько-правової охорони, яке поєднується з послабленням охорони окремих авторських правомочностей; розповсюдження авторсько-правової охорони на нові об’єкти, які не є результатами творчої діяльності; а також звуження можливостей застосування обмежень авторських прав та їх часткова підміна укладенням ліцензійних угод.

^ У підрозділі 1.2 “Поняття об’єкта авторського права у сфері нових технологій автор досліджує зміну в підходах до такого фундаментального поняття як об’єкт авторського права,

8


його обов’язкових ознак, а також аналізує правовий статус нових об’єктів авторського права, які з’явилися внаслідок розвитку інформаційних технологій – комп’ютерних програм, баз даних та творів мультимедіа.

Автор розділяє позицію таких вчених-цивілістів як О.С.Іоффе, В.Я.Іонас, А.М.Гарібян, М.В.Гордон, В.І.Серебровський, В.А.Дозорцев, О.А.Підопригора, Е.П.Гаврилов, А.П.Сєргеєв, які визначають два критерії охороноздатності об’єкта авторського права - творчий характер та об’єктивну форму, в якій виражений твір.

Відмічаючи певні зміни підходів до поняття творчого характеру об’єкта авторського права, які викликані розвитком інформаційних технологій, дисертант аналізує таке нове поняття в законодавстві як “оригінальність”, яке є критерієм надання авторсько-правової охорони базам даних. На основі системного аналізу норм Закону України “Про авторське право і суміжні права” і судової практики автор робить висновок щодо синонімічності понять “творчий характер” та “оригінальність” об’єкта авторського права.

Другим критерієм охороноздатності твору є об’єктивна форма його вираження. Розвиток інформаційних технологій призвів до виникнення нових об’єктів авторського права – комп’ютерних програм, баз даних і творів мультимедіа. Правовий статус перших двох об’єктів чинним законодавством загалом визначено: комп’ютерні програми охороняються як літературні твори (ч. 4 ст. 433 ЦК, ст. 18 Закону), бази даних – як такі аналогічно до збірників творів та інших складених творів (ч. 5 ст. 433 ЦК, ст. 19 Закону). Правовий статус творів мультимедіа залишається не визначеним.

Автор аналізує природу творів мультимедіа, які є сукупністю комп’ютерних програм, баз даних, пошукових систем та інших об’єктів (анімації, звукового супроводу, графіки тощо). Враховуючи творчий характер діяльності при поєднанні цих структурних елементів у єдиний твір, автор розділяє думку тих цивілістів, які вважають твори мультимедіа об’єктами авторського права, хоча і досить специфічними. Дисертант визначає характерні ознаки даного об’єкта авторських прав.

Аналіз різних поглядів науковців щодо правового статусу творів мультимедіа дав можливість автору зробити висновок про неприйнятність охорони даного об’єкта авторського права як аудіовізуального твору, комп’ютерної програми чи бази даних внаслідок його характерних особливостей і можливості виникнення правових колізій. Автор вважає недоцільним створення для творів мультимедіа окремого правового режиму через відсутність для цього юридичних та економічних підстав. Запропоновано визначити правовий статус творів мультимедіа виходячи із загальних норма авторського законодавства, а при вирішенні питань, що виникають при використанні цих творів враховувати, зокрема, обставини, за яких створено твір, характер вкладу кожного з авторів, характер кожної з частин твору, обставини створення таких

9


частин.

На підставі наведеного автор робить висновок про відсутність принципових змін у підходах до поняття об’єкта авторського права та критеріїв його охороноздатності. Однак є потреба внесення змін до чинного ЦК щодо узгодження статті 433 в частині визначення об’єктами авторського права комп’ютерних програм і баз даних з аналогічними положеннями статті 8 Закону, а також вироблення єдиної позиції стосовно правового статусу творів мультимедіа, яка на думку автора повинна ґрунтуватися на застосування до цих творів загальних положень авторського права без створення для них спеціального правового режиму.

^ Підрозділ 1.3 “Розвиток поняття автора твору в умовах розвитку інформаційних технологій” присвячений аналізу поняття автора твору, його ролі у створенні об’єкта авторського права та впливу, який здійснюється інформаційними технологіями на дане поняття.

Наводяться сучасні зарубіжні концепції щодо втрати автором своєї первісної ролі у народженні нового твору в умовах розвитку інформаційних технологій та розвитку системи авторського права у напрямку зменшення ролі особистості і розширення колективної моделі створення об’єктів авторського права. Автор критично ставиться до зазначених концепцій як таких, що ґрунтуються тільки на наявній сьогодні зміні способів і методів зовнішньої діяльності автора, ніяк не враховуючи незмінність його внутрішньої діяльності щодо створення твору. Також автор вказує на неможливість визнання машини в якості автора як з точки зору психології, оскільки творчість є процесом психіки, так і з точки зору права, - адже машина не може бути визнана суб’єктом права.

Відмічаючи серйозний вплив інформаційних технологій на творчий процес, який проявляється у суттєвому зменшенні технічної роботи автора і можливості широкого використання у творчому процесі здобутки інших авторів, а також підвищенні ефективності колективної творчості, обґрунтовується позиція щодо відсутності фундаментальних змін концепції автора, прийнятої в авторському праві.

^ У розділі 2 “Особливості цивільно-правової охорони авторських прав в умовах розвитку інформаційних технологій” визначаються поняття і умови охорони авторських прав, аналізуються проблеми охорони особистих немайнових і майнових прав автора в цифровому середовищі, зокрема права слідування, пропонується вирішення вказаних проблем. Структурно розділ поділяється на чотири підрозділи.

^ Підрозділ 2.1. “Поняття та умови охорони авторських прав в умовах розвитку інформаційних технологій” присвячений дослідженню поняття охорони прав і розмежуванню його з захистом прав, визначенню умов надання цивільно-правової охорони авторським правам, її специфіці в нових технологічних умовах.

Виходячи з поглядів вітчизняних та іноземних цивілістів на поняття охорони прав

10


пропонується власне визначення охорони авторських прав: “Цивільно-правова охорона авторських прав – це система норм цивільного законодавства, що спрямовані на забезпечення нормальної реалізації авторських прав їх суб’єктами, а також на відновлення порушених, не визнаних або оспорюваних авторських прав”.

Визначено, що цивільно-правова охорона надається суб’єктивним авторським правам у випадку виконання встановлених статтею 3 Закону умов надання такої охорони. При цьому охорона авторських прав ставиться у залежність від правомірності їх набуття, а також від меж здійснення таких прав. Здійснення авторських прав визначається загальними межами, установленими для усіх цивільних прав, а також конкретними межами. Останні є характерними тільки для даного виду суб’єктивних прав і випливають з самої природи авторських прав та потреб суспільства у відношенні до творів літератури, науки та мистецтва. У випадку порушення особою норм чинного законодавства, що визначають вказані критерії, суб’єктивні авторські права такої особи не підлягають правовій охороні.

У підрозділі 2.2. “Охорона особистих немайнових прав у інформаційному середовищі” автором пропонується загальне формулювання особистих немайнових прав автора, аналізуються проблеми реалізації особистих немайнових прав в інформаційному середовищі, пропонуються шляхи вирішення цих проблем.

Узагальнюючи визначені вченими-цивілістами В.І. Серебровським, О.С. Іоффе, М.С.Малеїним характерні ознаки особистих немайнових прав автора, на основі аналізу норм чинного авторського законодавства, автором розроблене наступне визначення особистих немайнових прав: “Особисті немайнові права - це сукупність абсолютних невідчужуваних безстроково охоронюваних та неуспадковуваних прав автора, які визначають нерозривний зв’язок між автором і його твором, позбавлені економічного змісту та спрямовані на захист особи автора”.

Аналізуючи систему особистих немайнових прав автора, дисертант вказує на необхідність усунення суперечностей між нормами Цивільного кодексу та Закону України “Про авторське право і суміжні права” щодо визначення права на опублікування твору та права на недоторканність твору.

Обґрунтовується позиція автора щодо співвідношення понять “оприлюднення” і “опублікування”, яке у Законі України “Про авторське право і суміжні права” цілком відповідає уявленням, що склалися про них у міжнародній доктрині авторського права, де оприлюднення дозволяє робити твір вперше доступним для публіки, а опублікування є більш вузьким поняттям і передбачає надання у розпорядження публіки екземплярів (матеріальних носіїв) твору. У зв’язку з цим пропонується привести визначення поняття опублікування, наведене в Цивільному кодексі України у відповідності з нормами Закону.

11


Вказуючи на відсутність принципових змін у концепції особистих немайнових прав автора в умовах розвитку інформаційних технологій, дисертант пропонує використовувати досягнення інформаційних технологій для підвищення рівня охорони особистих немайнових прав автора.

^ У підрозділі 2.3. “Специфіка охорони майнових прав автора в цифровому середовищі” досліджується правова природа майнових прав автора й аналізується система цих прав. Дисертант вказує на суттєві зміни системи виключних авторських прав, викликані розвитком інформаційних технологій - появу нових авторських правомочностей, зміну змісту вже існуючих прав автора. Досліджується співвідношення фундаментальних понять авторського права – відтворення, опублікування і розповсюдження. Детально аналізуються права на здавання у майновий найм та комерційний прокат, що входять до системи майнових прав автора.

Дисертант відмічає загострення проблем охорони майнових прав автора в умовах розвитку інформаційних технологій. Зокрема, вітчизняна судова практика розглядає розміщення твору в Інтернеті тільки як його відтворення, не зважаючи на те, що дане поняття не охоплює які-небудь дії щодо ознайомлення третіх осіб з твором. Включення до опублікування дій по наданню доступу до твору через електронні системи інформації суперечить природі цього способу використання, який нерозривно пов’язаний з виготовленням матеріальних носіїв твору та випуском в обіг визначеної їх кількості, а також стирає різницю між опублікуванням та розповсюдженням.

Автор критично ставиться до визначення розповсюдження, наведеного в законодавстві, оскільки воно відкидає традиційно притаманний йому зв’язок з матеріальним носіями творів та охоплює дії, що відносяться до інших способів використання, наприклад до публічного сповіщення. Виходячи з вітчизняної судової практики та досвіду європейських країн, обґрунтовується необхідність чіткого розмежування визначення опублікування та розповсюдження для чого пропонується визначити розповсюдження наступним чином: “Розповсюдження - будь-яка дія, за допомогою якої оригінали або примірники творів вводяться в обіг”. Також з метою недопущення різного тлумачення права на розповсюдження та установлення єдиного підходу до вичерпання цього права автор пропонує об’єднати пункти 8 і 10 частини третьої статті 15 Закону України “Про авторське право і суміжні права”.

Аргументуючи необхідність уточнення визначення опублікування у статті 1 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, пропононується вилучити з нього фразу “надання доступу до них через електронні системи інформації таким чином, що будь-яка особа може його отримати з будь-якого місця і у будь-який час за власним вибором”.

Автором доведено, що поняття комерційного прокату як одного з шляхів розповсюдження оригіналу та примірників твору законодавством не визначене. Норми Цивільного кодексу не дають змоги відмежувати його від майнового найму. Порівняння норм вітчизняного та

13


європейського законодавства дає підстави вважати, що розмежування зазначених понять повинно здійснюватися за ознакою оплатності. Враховуючи, що договір найму, так само, як і договір прокату згідно норм ЦК є оплатним, а також зважаючи на наявність у Законі визначення майнового найму, доцільним вважається вилучення з Закону поняття “комерційний прокат” та включення до нього поняття “позичка”.

Обґрунтовується твердження про непристосованість традиційних виключних прав автора до інформаційного середовища, де користувач отримує доступ до твору в будь-який час з будь-якого місця за власним вибором. У вітчизняному авторському законодавстві донедавна надання досупу до творів у цифрових мережах у цілому не охоплювалася ніяким окремим авторським правом. Надання такого доступу до твору є логічно єдиною дією, яка повинна охоплюватися єдиним виключним авторським правом.

Враховуючи європейський і світовий досвід, автор обґрунтовує необхідність введення до чинного законодавства окремого виключного права – права на публічне повідомлення, яке б забезпечувало усі способи подання своїх творів до загального відома публіки в інформаційних мережах в електронній (в тому числі цифровій), оптичній чи іншій формі, яку може зчитувати комп’ютер. Для цього пропонується включити в статтю 1 Закону наступне визначення публічного повідомлення: “Публічне повідомлення - подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором”.

^ У підрозділі 2.4. “Проблеми права слідування в умовах розвитку інформаційних технологій” аналізується юридична природа права слідування. Автор приєднується до позиції тих дослідників, які вважають, що дане право не відноситься до виключних прав, проте є майновим правом, бо передбачає виплату винагороди автору.

Зазначається відсутність аргументів на користь розширення обсягу права слідування у ЦК України порівняно з чинним Законом України “Про авторське право і суміжні права” за рахунок включення до його об’єктів оригіналів художніх творів та оригіналів рукописів літературних творів, а також визнання цього права за авторами в усіх випадках перепродажу оригіналу твору.

Автор пропонує усунути суперечності у визначеннях змісту права слідування в Цивільному кодексі України та Законі України “Про авторське право і суміжні права” шляхом застосування цього права тільки до публічного продажу творів образотворчого мистецтва і фотографічних творів.

Для створення дієвого механізму реалізації права слідування автор пропонує закріпити в законі обов’язок суб’єктів, які здійснюють наступний за першим продаж творів образотворчого мистецтва і фотографічних творів, щорічно повідомляти організації колективного управління авторськими правами про такий здійснений ними продаж.

14


^ У розділі 3 “Захист авторських прав в умовах розвитку інформаційних технологій”, дисертант досліджує поняття і цивільно-правові способи захисту авторських прав, особливості їх застосування в умовах розвитку інформаційних технологій, а також визначає поняття і правовий статус технічних засобів захисту авторського права.

^ У підрозділі 3.1. “Поняття захисту авторських прав в умовах розвитку інформаційних технологій” досліджується поняття цивільно-правового захисту авторських прав, загальна характеристика і особливості цивільно-правових способів захисту авторських прав, їх відмінність від мір цивільної відповідальності.

Підставою для реалізації суб’єктом авторського права наданих йому законом способів цивільно-правового захисту є порушення авторського права, визначені статтею 50 Закону України “Про авторське право і суміжні права”. Проте в зазначеному переліку відсутній єдиний критерій розмежування, внаслідок чого вчинення деяких дій є правопорушеннями, передбаченими декількома нормами вказаної статті. Також вбачається сумнівним включення до переліку правопорушень дій, що створюють загрозу порушення авторського права. Зазначені дії не порушують особисті немайнові чи майнові права суб’єктів авторського права, не завдають майнової чи немайнової шкоди уповноваженим особам, а тому не можуть вважатися деліктами.

Дисертант обґрунтовує необхідність розмежування дій по обходу технічних засобів захисту авторського права від виготовлення і розповсюдження засобів для такого обходу, пов’язуючи з вчинення кожної з цих дій різні юридичні наслідки. Для цього автор пропонує викласти абзац перший частини першої статті 50 Закону в такій редакції: “Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав, в тому числі, але не виключно”. Крім того, з переліку порушень авторського права і (або) суміжних прав слід виключити пункт “д”, який у якості таких порушень визначає вчинення дій, що створюють загрозу порушення зазначених прав.

^ У підрозділі 3.2. “Способи захисту особистих немайнових та майнових прав автора в умовах розвитку інформаційних технологій” детально досліджується юридична природа окремих цивільно-правових способів захисту авторських прав. На прикладах з вітчизняної судової практики аналізуються проблеми реалізації найбільш поширеного способу – подання позову про виплату компенсації за порушення авторських прав у розмірі від 10 до 50000 мінімальних зарплат.

Відмічається, що спираючись на тлумачення Європейського суду з прав людини, європейські суди відмовляють у визнанні та виконанні рішень про стягнення компенсації за порушення

15


авторського права, оскільки кваліфікують даний інститут як такий, що відноситься до кримінального, а не цивільного права. Оскільки Україна приєдналася до Європейської конвенції з прав людини, судові рішення про виплату компенсацій за порушення авторського права можуть оскаржуватися до Європейського суду з прав людини. Для недопущення цього автор пропонує викласти пункт “г” частини 2 ст. 52 Закону України “Про авторське право і суміжні права” в новій редакції, надавши суду право постановити рішення чи ухвалу про “виплату компенсації, що визначається судом у подвійному розмірі доходу, який отриманий або міг бути отриманий внаслідок порушення, а за наявності умислу порушника – в потрійному розмірі, замість відшкодування збитків або стягнення доходу”.

Автор доводить, що частиною другою статті 52 Закону України “Про авторське право і суміжні права” визначено міри цивільно-правової відповідальності, які можуть бути застосовані судом до порушника у випадку звернення уповноваженої особи до суду в процесі реалізації цивільно-правових способів захисту авторських прав.

Частинами третьою та четвертою статті 52 Закону “Про авторське право і суміжні права” передбачено відповідальність порушника авторського права у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь потерпілого від порушення, а також вилучення чи конфіскації контрафактних примірників творів. Обґрунтовується, що вказані міри відповідальності не можуть бути визнані цивільно-правовими, оскільки суперечать загальним засобам цивільної відповідальності: штраф стягується у доход бюджету в невизначеній сумі, незалежній від розміру завданих збитків; вилучення і конфіскація не слугують меті відновлення майнового стану особи, чиї права порушено, можуть здійснюватися незалежно від її волі і на користь бюджету.

^ Підрозділ 3.3 “Поняття та правовий статус технічних засобів захисту авторського права в умовах інформаційних технологій” присвячений дослідженню поняття технічних засобів захисту авторського права, їх видів та способів застосування. Виділяються чотири великі групи технічних засобів захисту авторського права: технічні засоби захисту, спрямовані на захист дій, що підпадають під виключне право автора; криптографічні засоби захисту авторського права; засоби кодування і маркування; електронні системи управління авторськими правами в цифрових мережах.

Дисертант доводить, що згідно ст. 50 Закону України “Про авторське право і суміжні права” намагання зробити копію твору в цифровій формі, захищеного технічними засобами, може кваліфікуватися як два правопорушення: порушення власне авторського права на твір та обхід технічних засобів його захисту.

Автор звертає увагу на необхідність чіткого визначення правового статусу технічних засобів захисту авторського права. Обґрунтовується необхідність встановити обов’язок осіб, що

16


мають авторське право, не створювати невиправданих перешкод для реалізації користувачами наданих їм законодавством прав. З метою закріплення зазначених положень у чинному законодавстві України пропонується доповнити Закон України “Про авторське право і суміжні права” статтею 50-1 “Технічні засоби захисту авторського права”.

У Висновках наведено сформульовані в дисертації теоретичні узагальнення та науково-практичні результати, що виявляються у формулюванні конкретних пропозицій з удосконалення правового регулювання цивільно-правової охорони авторських прав в умовах розвитку інформаційних технологій та внесенні змін до Цивільного кодексу України та Закону України “Про авторське право і суміжні права”. Основні висновки дисертаційного дослідження полягають у наступному:

1. Зроблено висновок про наявність наступних тенденцій розвитку авторського права на сучасному етапі: 1) загальне посилення авторсько-правової охорони, яке поєднується з послабленням охорони окремих авторських правомочностей; 2) розповсюдження авторсько-правової охорони на нові об’єкти, які не є результатами творчої діяльності (нетворчі бази даних, технічні засоби захисту авторського права); 3) звуження можливостей застосування обмежень авторських прав та їх підміна укладенням ліцензійних угод.

2. Визначення правового статусу нового об’єкту авторського права – творів мультимедіа, та регулювання відносин щодо їх використання слід здійснювати виходячи з загальних положень авторського права, оскільки введення особливого режиму для нового виду творів є недоцільним з огляду на їх структурну неоднорідність і постійну видозміну.

3. Пропонується наступне визначення особистих немайнових прав: це сукупність абсолютних невідчужуваних безстроково охоронюваних та неуспадковуваних прав автора, які визначають нерозривний зв’язок між автором і його твором, позбавлені економічного змісту та спрямовані на захист особи автора.

4. Покладення на автора обов’язку доведення шкоди його честі та репутації у будь-якому випадку перекручення, спотворення чи іншої зміни твору суперечить як нормам самого Закону України “Про авторське право і суміжні права”, зокрема частині другій статті 29 Закону, яка зобов’язує спадкоємців автора доводити завдання шкоди честі та репутації автора тільки у випадку “іншої зміни твору”, так і положенням Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (стаття 6-bis). Тому пропонується викласти статтю 442 ЦК у новій редакції, привівши її у відповідність з Законом, а норми статті 438 ЦК і статті 14 Закону, які закріплюють право автора на недоторканність твору у відповідність з положеннями статті 6-bis Бернської конвенції.

5. Висновок про необхідність чіткого розмежування понять опублікування та розповсюдження, для чого пропонується в Законі України “Про авторське право і суміжні права”

17


викласти визначення поняття розповсюдження в такій редакції: “розповсюдження – це будь-яка дія, за допомогою якої оригінали або примірники творів вводяться в обіг”; а визначення поняття опублікування уточнити, вилучивши з нього фразу “надання доступу до них через електронні системи інформації таким чином, що будь-яка особа може його отримати з будь-якого місця і у будь-який час за власним вибором”.

6. Аргументовано висновок про необхідність встановлення у Законі України “Про авторське право і суміжні права” права автора чи іншого суб’єкта, якому належать авторські права, надавати примірник твору в строкове безоплатне користування (позичку), для чого пропонується внести відповідні зміни до Закону України “Про авторське право і суміжні права” з метою вилучення поняття “комерційний прокат” та включення до вказаного Закону поняття “позичка”.

7. Висновок про необхідність внесення до Закону України “Про авторське право і суміжні права” змін з метою включення до системи авторських прав окремого виключного права автора дозволяти або забороняти подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором, яке дозволить забезпечити належний рівень захисту прав автора у випадку використання його творів у інформаційних мережах.

8. Вперше запропоновано усунути суперечності між положеннями Цивільного кодексу України та Закону України “Про авторське право і суміжні права” щодо визначення права слідування шляхом застосування цього права тільки до продажів творів образотворчого мистецтва і фотографічних творів через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо.

9. Вперше запропоновано законодавчо закріпити обов’язок суб’єктів, які здійснюють наступний за першим публічний продаж творів образотворчого мистецтва і фотографічних творів, щорічно повідомляти організації колективного управління авторськими правами про такий здійснений ними продаж.

10. Висновок про те, що виплата компенсації за порушення авторського права у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків або стягнення доходу може розглядатися як таке, що суперечить Європейській конвенції з прав людини, а рішення про виплати такої компенсації можуть оскаржуватися в Європейському суді з прав людини. Для уникнення цього пропонується викласти пункт “г” частини 2 ст. 52 Закону в новій редакції, надавши суду право постановити рішення чи ухвалу про “виплату компенсації, що визначається судом у подвійному розмірі доходу, який отриманий або міг бути отриманий внаслідок порушення, а за наявності умислу порушника – в потрійному розмірі, замість відшкодування збитків або стягнення доходу”.


18


11. Вперше запропоновано деталізувати в чинному авторському законодавстві правовий статус технічних засобів захисту авторського права шляхом введення до чинного Закону нової статті 50-1 “Технічні засоби захисту авторського права і (або) суміжних прав”, в якій визначаються межі охорони технічних засобів захисту та окреслюється коло заборонених дій, предметом яких є засоби (пристрої, обладнання) чи їх складові, призначені для обходу технічних засобів захисту.


^ Список опублікованих праць за темою дослідження:


  1. Ващинець І.І. Деякі питання визначення правового статусу творів мультимедіа // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - 2004. - №4. - С. 98-105.

  2. Ващинець І.І. Поняття технічних засобів захисту авторського права та їх правовий статус за чинним законодавством України // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - №3. - С. 95-101.

  3. Ващинець І.І. Деякі проблеми удосконалення права автора на розповсюдження у чинному законодавстві України // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - Випуск 27. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. - С. 84-91.

  4. Ващинець І.І. Деякі проблеми реалізації права слідування за чинним законодавством України // Право України. - 2005. - №3. - С. 76-80.

  5. Ващинець І.І. Деякі проблеми реалізації права слідування в Україні // Науковий вісник Ужгородського державного інституту інформатики, економіки і права: Збірник тез доповідей Міжнародної науковій конференції “Проблеми розвитку та управління інтеграційними процесами на міжнародному ринку освіти та науки” (16-18 жовтня 2002 р.). - Ужгород: Вид-во Ужгородського державного інституту інформатики, економіки і права, 2002. - С. 202-206.

  6. Ващинець І.І. Деякі питання юридичної природи суб’єктивних авторських прав // Науковий вісник Ужгородського державного інституту інформатики, економіки і права: Збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції “Теорія і практика переходу до ринку: економіко-правовий, міжнародний, інформаційно-технологічний та освітньо-правовий аспекти (12-15 березня 2003 р.). - Ужгород: Вид-во Ужгородського державного інституту інформатики, економіки і права, 2003. - С. 168-173.

  7. Ващинець І.І. Право автора на недоторканність твору у новому Цивільному кодексі України // Матеріали науково-практичної конференції “Проблеми кодифікації законодавства України” (14 травня 2003 р.). - Київ: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. - С. 140-144.

18

  1. Ващинець І.І. Проблеми удосконалення права автора на розповсюдження у чинному законодавстві України // Науковий вісник Ужгородського державного інституту інформатики, економіки і права: Збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції “Проблеми розвитку та управління інтеграційними процесами на міжнародному ринку освіти та науки” (15-17 жовтня 2003 р.). - Ужгород: Вид-во Ужгородського державного інституту інформатики, економіки і права, 2003. - С.321-325.


Ващинець І.І. Цивільно-правова охорона авторських прав в умовах розвитку інформаційних технологій. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Інститут держави і права ім. В.М.Корецького Національної академії наук України, Київ, 2006.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню проблем цивільно-правової охорони авторських прав в умовах розвитку інформаційних технологій. У дисертації визначаються основні тенденції розвитку авторського права в сучасних умовах, вплив інформаційних технологій на розвиток понять об’єкта авторського права та автора твору, проводиться правовий аналіз поняття та умов охорони авторських прав, а також особливостей цивільно-правової охорони особистих немайнових та майнових прав автора, визначається поняття захисту авторських прав, досліджується правова природа цивільно-правових способів захисту авторських прав, дається поняття технічних засобів захисту авторського права, визначається їх правовий статус.

У дисертаційному дослідженні на підставі правового аналізу чинного вітчизняного та іноземного законодавства, вітчизняної та іноземної судової практики, юридичної літератури обґрунтовані наукові висновки, сформульовані пропозиції щодо удосконалення Цивільного кодексу України та Закону України “Про авторське право і суміжні права”.

^ Ключові слова: авторське право, охорона авторських прав, право слідування, захист авторських прав, технічні засоби захисту авторського права.


Ващинец И.И. Гражданско-правовая охрана авторских прав в условиях развития информационных технологий. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 – гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. – Институт государства и права им. В.М.Корецкого Национальной академии наук Украины, Киев, 2006.

Диссертация посвящена комплексному исследованию проблем гражданско-правовой охраны авторских прав в условиях развития информационных технологий. В диссертации широко

19


использованы действующие нормативные акты, судебная практика, отечественная и зарубежная юридическая литература, законодательство и судебная практика зарубежных стран и ЕС.

На основании анализа изменений законодательства Украины и зарубежных стран, положений международных договоров в сфере авторского права автор определяет основные тенденции развития авторского права на современном этапе, а также их значение для гражданско-правовой охраны авторских прав.

Учитывая влияние информационных технологий на понятие объекта авторского права в диссертации исследуется правовой статус новых объектов авторского права – компьютерных программ, баз данных и произведений мультимедиа. Детально раскрывается природа и понятие произведений мультимедиа, на основании сравнительно-правового анализа обосновывается целесообразность регулирования отношении относительно их использования исходя из общих положений авторского права. Диссертант обращает внимание на отсутствие концептуальных изменений понятия автора как основного субъекта авторского права, вместе с тем отмечая существенные изменения в творческом процессе и методах создания произведения автором.

В работе уделяется большое внимание проблемам гражданско-правовой охраны личных неимущественных и имущественных прав автора. На основании правового анализа норм Гражданского кодекса Украины и Закона Украины “Об авторском праве и смежных правах” диссертантом определяются пределы и условия гражданско-правовой охраны авторских прав. Раскрываются особенности охраны отдельных личных неимущественных прав автора, в частности права на неприкосновенность произведения, права на авторство и авторское имя. Рассматривая такие личные неимущественные права автора как право на обнародование и право на неприкосновенность произведения, автор обосновывает необходимость приведения в соответствие норм ГК Украины и норм Закона Украины “Об авторском праве и смежных правах”, касающихся указанных прав.

Детальный правовой анализ норм действующего законодательства об имущественных правах автора позволяет обосновать предложения о совершенствовании существующей системы имущественных прав автора путем уточнения основополагающих понятий авторского права – воспроизведения, опубликования и распространения - в ГК Украины и Законе Украины “Об авторском праве и смежных правах”, а также путем введения в законодательство нового исключительного права, позволяющего разрешать или запрещать представление своих произведений публике таким образом, что ее представители могут осуществлять доступ к произведениям из любого места в любое время по собственному выбору.

При исследовании понятия защиты авторских прав и правовой природы гражданско-правовых способов защиты авторских прав автор, основываясь на практике Европейского суда по правам человека, указывает на несоответствие положениям Европейской конвенции по правам человека

20


норм Закона Украины “Об авторском праве и смежных правах”, предоставляющих право автору либо иному лицу, владеющему авторским правом, подавать иск с требованием о выплате нарушителем авторских прав компенсации в размере от 10 до 50000 минимальных размеров оплаты труда вместо возмещения убытков или взыскания доходов, что может быть основанием для обжалования решений отечественных судов о взыскании такой компенсации в Европейском суде. Для недопущения этого предлагается ограничить размеры компенсации исходя из размера доходов, полученных или могущих быть полученными нарушителем авторских прав от совершенного им нарушения. В связи с все более широким использованием технических средств защиты авторского права предлагается детализировать их правовой статус путем введения в Закон Украины “Об авторском праве и смежных правах” новой статьи.

На основании диссертационного исследования, правового анализа действующего законодательства, мнений ученых автором обоснованы научные выводы, внесены предложения по совершенствованию Гражданского кодекса Украны и Закона Украины “Об авторском праве и смежных правах”.

^ Ключевые слова: авторское право, охрана авторских прав, право следования, защита авторских прав, технические средства защиты авторского права.


Vashchinets I.I. The civil law protection of copyright in the conditions of development of information technologies. – Manuscript.

The thesis for obtaining a scientific degree of the Candidate of Science (Law) on the speciality 12.00.03 – Civil law and Civil Procedure; The Family Law; International Private Law.- V.M. Koretsky Institute of State and Law of the National Ukrainian Academy of Sciences.- Kyiv, 2006.

The dissertation is devoted to the complex research of the problems of civil law protection of copyright in the conditions of development of information technologies. The basic trends of copyright development in the modern terms, the impact of information technologies on developing of definitions of copyright object and author of a work, are defined in the dissertation. Тhe legal analysis of the concept and the terms of copyright protection, the features of civil law protection of author’s economic and moral non-economic rights are given. The definition of copyright protection, the legal nature of civil-law methods of copyright protection, the technical means of copyright protection and their legal status are determined in the paper.

On the basis of legal analysis of national legislation in force and views of famous scientist the author makes scientific conclusions and propositions concerning the improvement of Civil Code of Ukraine, The Law of Ukraine “On Copyright and Related Rights”.

Key words: copyright, protection of copyright, resale right, technological measures of the protection of copyright.



Похожие:

Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького iconНаціональна академія наук україни інститут держави І права імені В. М. Корецького пастухов олександр Миколайович
Робота виконана в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова Міністерства освіти і науки України
Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького iconО. А. Костюченко банківське право україни банківське право Національний банк Комерційний банк Розрахунки І кредитування Ринок цінних паперів Національне закон
Рецензенти: В. Ф. Погорічко, докт юрнд наук, проф., член-кор. Апрн україни (Інститут держави І права нан україни ім. В. М. Корецького);...
Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького iconНаціональна академія педагогічних наук україни інститут обдарованої дитини інститут проблем виховання національний центр “мала академія наук україни” Науково-практичний семінар
Психолого-педагогічні особливості навчання та виховання інтелектуально обдарованих дітей
Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького iconНаціональна академія педагогічних наук україни інститут обдарованої дитини інститут педагогічної освіти І освіти дорослих національний центр “мала академія наук україни” Круглий стіл
Психологічні засади формування педагогічної майстерності вчителів у роботі з інтелектуально обдарованими учнями
Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького iconНаціональна академія педагогічних наук україни інститут обдарованої дитини управління освіти І науки тернопільської ода тернопільський обласний комунальний інститут післядипломної педагогічної освіти національний центр «Мала академія наук України»
«проектування розвитку та психолого-педагогічного супроводу обдарованої особистості»
Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького iconНаціональна академія педагогічних наук україни інститут обдарованої дитини національний центр «мала академія наук україни» круглий стіл
«загальна обдарованість І спеціальні здібності: концепції, тезаурус, критерії, діагностика»
Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького iconДенісова олена Сергіївна
Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України Копєйчиков Володимир Володимирович, Національна...
Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького iconНаціональна академія педагогічних наук україни інститут обдарованої дитини національний центр “мала академія наук україни” Всеукраїнська конференція
«Теоретично-методичні засади дослідження динаміки структури інтелектуальних властивостей особистості обдарованих підлітків»
Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького iconВ. М. Корецького розенфельд наталія Андріївна удк 343 01 кримінально-правова характеристика незакон
Робота виконана в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України
Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького iconНаціональна академія наук україни інститут економіко-правових досліджень
Робота виконана в Інституті економіко-правових досліджень Національної академії наук України (м. Донецьк) та на кафедрі господарського...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов