Проект \"Пласт для розвитку громадянського суспільства\" icon

Проект "Пласт для розвитку громадянського суспільства"



НазваниеПроект "Пласт для розвитку громадянського суспільства"
страница1/7
Дата конвертации27.03.2013
Размер1.54 Mb.
ТипНавчальний посібник
скачать >>>
  1   2   3   4   5   6   7





Канадське Бюро Міжнародної Освіти

Пласт – Національна Скаутська Організація України


Проект

"Пласт для розвитку громадянського суспільства"


МАЙСТЕРНІСТЬ

З




Навчальний посібник

семінару

(29 листопада – 2 грудня 2001 р., Ялта, Крим)


Україна – 2001




Володимир Скоробський. Київ-Пласт


А. ПОНЯТТЯ КОНЦЕПЦІЇ «ГРОМАДА»



І сказав Бог: ”Сотворімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує на землі”. І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: “Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодівайте нею, і пануйте над морськими рибами і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!” (Книга Буття 1, 26-28).


Людина є істотою суспільною. Від самого початку на неї було покладено велику відповідальність Творцем. Людина відповідальна за всі процеси, які відбуваються на землі. Яким буде наше суспільство, якою буде наша екологія - залежить від людських спільнот, котрі ми називаємо громадами. Розвиток громади - це зміна зміна на краще. Але перед тим, як приступити до аналізу розвитку громад, потрібно зробити крок у минуле й чітко визначити предмет дослідження. Що таке громада? Які історичні витоки громадського життя на теренах України?


^ СЛОВНИК

1.Гурт — означає скупчення неорганізоване, людське і тваринне («гурт людей», «гурт худоби»). Щодо тварин, то є ще такі означення: череда (худоби), табун (ко­ней і птахів), отара (овець), тічка (собак, вовків).


2. Скупчення або скупина — проста група.


3. Громада — вживається для означення агрегатів — села і міста, але українська інтелігенція в XIX ст. поча­ла безкритично прикладати термін «громада» до сту­дентських товариств, до товариств клубного та просвітного характеру або колоній, напр., «українські громади» по містах, партійні громади і т. п. За останніх часів уживається «громадсь­кий» в розумінні «суспільний», навіть зроблено юридич­ний термін «громадянство», що означає належність до держави. Доцільно було б повернути слову «громада» його первіс­ний зміст — назву сільського чи міського агрегату.


4. Товариство — організована група з підкресленням характером професійно-корпоративної солідарності, напр.: “Товариство Низове Запорізьке”, “товариство-кооператив”, “товариство наукове”, “театральне”, “мистецьке” тощо. Характерна риса товариства — рівність прав і обов'язків членства та культурна і соціальна рівновартність членів.


5. Спілка — організована група з певною матеріаль­ною та професійною метою.


6. Верства — складна, кумулятивна група.


7. Прошарки — частини скупчення або верстви, розміще­ні одна над іншою у сенсі підпорядкування.


8. Земляцтво — територіальна або крайова група.


9. Парубоцтво, дівоцтво — вікові групи.


10. Братство, сестринство — організовані солідарні угрупування на релігійному ґрунті, з добродій­ною чи просвітницькою метою (Кирило-Мефодіївське Братство — перша політично-ідеологічне угрупування українського відрод­ження).


11. Стовпище, юрба, маса — означення неорганізова­них груп.


12. Парафія —ця назва прищепилася для означення то­вариства віруючих біля однієї церкви.


13. Рада — вищий розпорядчий орган у товариствах, гро­мадах, державі, іноді контрольний. Цей термін вима­гає усталення, бо вживають його у різних розуміннях.


14. Нарада — правильніше «порада» — засідання, збори групи чи її органів.


15. Співпомічник (фасилітатор) – лідер або людина яка допомагає громаді визначити її потреби, розв’язати конфлікти, перевести оцінку реального становища в житті громади та визначити шляхи покращення життя.


^ 16. Традиції


Яка роль традиції в розвитку людини (людства) ?


Роль традиції в розвитку людства можна порівняти з функцією пам’яти окремої людини. Основна функція пам’яти полягає в збереженні набутого досвіду попередніх поколінь ідентифікацією особи зі спільнотою. Отже - це функція консервативна. Якби людина не володіла пам’яттю попередніх поколінь, припинився б поступ у її розвиткові, бо лише попередній досвід дає їй можливість з успіхом пристосовуватись до умов життя, боротись за своє існування. Таке ж саме значення традиції мають для розвитку людства й окремих націй. Поступ можливий лише тому, що молодші покоління отримують від старших певні здобутки культури. Через це молодшим поколінням не потрібно започатковувати новий культурний рух: їм потрібно лише продовжувати й вдосконалювати здобутки предків.


^ Надзвичайно важливу ролю відіграють традиції в збереженні нації.


Що є на вашу думку нація ?

17. Нація – це цілість поколінь минулих, сучасних і майбутніх. Цю цілість підтримують передусім традиції. Завдяки їм зберігається й розвивається національна мова, без якої неможливе існування нації, зберігається релігія, звичаї, здобутки мистецької творчости, світогляд, народні ідеали - все те, що створює обличчя народу, що відрізняє його від інших народів. Отже, відмова від національних традицій рівнозначна відмові від своєї національности.


Основою в традиціях є здобутки духовної культури й передусім народні ідеали, що міцно пов’язані зі світоглядом, релігією й мораллю. Коли ці ідеали високі й здорові, то це перша запорука того, що нація з честю витримає найтяжчі іспити історії й збереже себе в найтяжчих умовах внутрішнього й міжнародного життя. Це з успіхом доводить історія Пласту, який не лише зберіг кращі традиції своєї нації, але й акумулював до національної психіки багато традицій різних народів, створивши таким чином Пластові традиції, органічно переплетені з минулим, сьогоденням й майбуттям.

(Тут варто привести приклади традицій , які плекаються в Пласті: Різдво, Різдвяна свічечка, Вифлиємський вогонь Миру, стійки біля Гробу Господнього, свято Миколая, Андріївський вечір, свято Івана Купала. Також варто зазначити гурткові, курінні традиції та інше).


^ 18. Українська мова


Яку роль відіграє мова ?


Мова - це генотип нації, народу. Втрата мови - втрата своєї ідентичности, свого обличчя.

Науковці стверджують, що дитина, вихована в чужому мовному середовищі, не може в повній мірі використати свій потенціял, закладений у неї на генетичному рівні попередніми поколіннями. Лише віднедавна українська мова в Україні державна, але пластуни і пластунки завжди розуміли значення української мови для ствердження нації. Чи то в часи окупації українських земель, чи то розкинені по світі в діаспорі, пластуни намагалися вживати українську мову як розмовну мову між собою. Спілкування українською мовою - це невід'ємна умова буття українського пластуна.


Використана література:

Олександер Тисовський “Життя в Пласті”, Нью-Йорк - Торонто, 1969.

Григорій Ващенко “Виховний ідеал”, “Полтавський вісник”, 1994.


Збереження, збирання та використання органічних українських соціологічних виразів і слів — першочергове завдання, яке потребує вирішення для уста­лення і розвитку доброї української політичної, суспільної та ін. термінології.


1. Визначення громади


В перекладі з грецької громада означає товариство. Це є слово щоденного вжитку. Наше звичне вживання цього слова навряд чи робить його значення важким для порозуміння. Громада, здається, звучить чітко і ясно. Однак, якщо взяти глибше значення, то слово громада може бути складнішим. Це видно з наступних описів та визначень поняття громада взятих від різних філософів, фахівців з розвитку громад та ін.


Українська минувшина”:


Громада (община)самоврядний виробничий і соціально-побутовий колектив. Виділяються дві основні форми общин – первісна та селянська (останню звичайно ще називають сусідською, сільською, землеробською). Українцям була відома саме селянська, переважно землеробська община. У часи Київської Руси вона згадується під назвами верв, мир, село.В українських письмових джерелах XIV-XV ст.. селянська община вже відома як громада, общество. Подальша доля селянської громади на Україні складалася в тих чи інших реґіонах дещо по-різному, але в основних своїх рисах вона зберігалася майже до кінця XVIII ст.. Громади мали власні органи самоврядування – громадський сход, виборну сільську старшину отамана, пізніше війта. У всіх ділянках свого життя громада спиралася на звичаєве право з його традиційними формами судочинства та общинну мораль з її опорою та звичаї предків.Громада продовжувала посідати головне місце у формуванні морально-етичного клімату в селі, у дотримуванні традиційних звичаїв та обрядів, за допомогою яких контролювалася поведінка кожного односельця.


Братства – національно-релігійні громадські організації міщан та селян України. Найбільшого поширення набули в містах, а згодом - і в селах. Основна мета на демократичному устрою – сприяти народній освіті, відновленню чистоти національної (християнської) релігії, проповідь тверезого способу життя та милосердя.

^ Молодіжні громади – традиційні об’єднання молоді, що організовувалися за статево-віковою ознакою і діяли на засадах етико-правових звичаїв та норм громадського життя. Молодіжні громади виступали в ролі посередників між сім’єю та сільською громадою. Водночас мали власні права та інтереси, які визнавалися громадськістю. М.г. регулювали стосунки між сільською молоддю, захищали інтереси та честь своїх членів, виступали організаторами власного дозвілля, так і загальгосільських урочистостей.Парубки та дівчата проводили колядування, а на отримані грші оздоблювали церкву, з цією ж метою наймали для обробітку поле, мали власні центри спілкування і самостійні свята: Катерини(парубоцьке) та Андрія (дівоче).

^ Молодші (молодечі) братства – вікові об”єднання неодруженої молоді, що мали багато спільного з парубочими та дівочими громадами на селі.

Взаємодопомога – одна з характерних рис громадського побуту українського народу. Заснована на відповідальності членів громади один за одного, ця соціальна функція була обов”язком кожного з них. В. проявлялася у численних формах та обрядах життєвого циклу від народження людини до її похорону, у спільному захисті її честі й власності.

^ Толока (клака, поміч) – одна з найдавніших форм колективної взаємодопомоги при виконанні нагальних і трудомістких робіт.Народна толока ґрунтувалася переважно на етичних засадах. Основним її моральним принципом було добровільне надання безкоштовної допомоги односельцям, а на знак вдячності господар толоки щедро пригощав її учасників (толочан)

^ Куток (магала, кінець) певна, значною мірою самостійна частина села. Іноді мав свою церкву, кладовище, але обов”язково власну назву, яка зберігала пам”ять про минулі події на цьому місці.. Кутки були осередками сусідської єдності, навколо них формувалися молодіжні громади. Скільки було в селі кутків, стільки було в ньому й співочих гуртів дівчат (вечорниць). Мешканці кутка становили основний склад сябринних, толочних, супряжних та інших спілок, виступали учасниками та свідками всіх життєвих подій, що траплялися у сусідів.

^ Система Звичаєвого Права – історично сформована сукупність правових традицій і звичаїв, яким регулювалися стосунки і поведінка людей у різних сферах їхнього життя. Підґрунтя звичаєвого права українців складали правові традиції та звичаї часів “Руської Правди”. Характерною особливістю звичаєвого права українців була його різноманітна й своєрідна обрядовість: майже кожний процесуальний акт чи інститут мав свої обряди-символи. У звичаєвому праві яскраво проявлялося начало колективності, публічності – усі правові акти здійснювалися привселюдно.

^ Жіноче Право – умовна сукупність звичаїв, норм та уявлень, що регулювали і забезпечували певні громадські та господарські права жінок. (В.Сироткін 1993).


Грецький філософ Арістотель описав громаду як групу людей, що збираються разом, щоб насолодитися спілкуванням одне з одним, задовольнити основні потреби і знайти сенс життя (Крістенсон і Робінсон 1989).

Томас Гоббс, англійський філософ 1600-их, мав дещо інше розуміння поняття громади. Він вірив, що формування громади - це є природній наслідок того, що люди збираються разом, щоб реалізувати свої особисті інтереси. Такий особистий інтерес може найкраще бути реалізований в групі. Тому Гоббс робив акцент на особистому інтересі як протилежному до інтересу великої групи (Крістенсон і Робінсон 1989).

Дж. Бернард, активний діяч розвитку громад, описує громаду як географічно окреслену соціальну систему або набір інтегрованих функціональних підсистем (Гоман 1999).

Д. Мінар та С. Грін, дослідники розвитку громад, акцентують на відносинах, що описують громаду як єдність з оточуючими, розширення зв’язків з родиною та друзями на тих, хто розділяє з нами спільну долю (Поплін 1979).

Нарешті, Словник Фанка і Вагнеля дає визначення громаді як групі людей, що живуть разом в одній місцевості та підлягають однаковим законам, мають спільні інтереси, риси та ін.

Більшість із цих визначень мають дещо спільне одне з одним, але акцентують на різних речах. У деяких наголос робиться на спільних інтересах між людьми, інші ж підкреслюють життя у визначеній географічній місцевості, деякі сфокусовані на зв’язки між людьми однієї спільноти.


^ ГРУПИ ОРГАНІЗОВАНІ І НЕОРГАНІЗОВАНІ

Коли ми приглянемось до реальних скупчень, то знай­демо, що вони дуже неоднакові між собою. Ми відрізняємо в першу чергу скупчення організовані і неорганізовані. Організовані скупчення мають такі дві головні прик­мети:

а) вони складаються з двох частин: керуючої (про­від) і підлеглої, якою керують;

б) в обох частинах є розподіл обов'язків, ролей чи, як кажуть, функцій.

Неорганізоване скупчення не має в собі ані проводу, ані поділу функцій. Такі скупчення називаються гурта­ми, стовпищами, юрбами. Партія, родина, кооператив, клуб, наукове товариство, парламент, церква і т. д. — це скупчення організовані, а стать (чоловік і жінка), вік (діти, молоді, дорослі, старі), національні або точні­ше — лінгвістичні скупчення, класові, всякі короткотри­валі скупчення (на пожежі, на вулиці, на видовищах усяких — у театрі, концертах, лекціях і т. і.) — це скуп­чення неорганізовані або маси, їх іноді називають ще аморфними (безформними) тому, що вони не мають ке­рівництва і розподілу функцій.

^ СКУПЧЕННЯ ЗАКРИТІ, ВІДКРИТІ

Цей поділ скупчень також дуже важливий в соціоло­гії. Скупчення, до яких людина може увійти членом чи вий­ти по своїй волі, є відкриті. Прикладом відкритого скуп­чення є партія. Закритими скупченнями є такі, де лю­дина є членом не по своїй волі і не може до смерті вий­ти з них. Прикладом закритого скупчення є біологічні скупчення, як статеве, вікове і таке соціально-історичне, як каста ( Індія). Проміжним скупченням є родина, напр.: шлюб­на пара складається більш-менш добровільно, але вже діти, народжені в ній, є членами даної родини опріч волі і ніколи не перестануть бути її членами, хоч би одійшли і заклали свої окремі родини. Держава, церква, професія і багато інших — це все скупчення проміжні, які стоять ближче до закритих чи відкритих скупчень, але все таки перебувають поміж ними.

^ СКУПЧЕННЯ ПРОСТІ І СКЛАДНІ

Візьмемо для прикладу партію — це сполучення лю­дей для досягнення однієї мети - політичної влади. Спортивне товариство, наукове, кооператив, земляцтво, професійна спілка (учительська, шахтарська, ма­шиністів, співаків тощо) — це все також прості скуп­чення або елементарні. Характерною рисою для них є те, що вони об'єднані однією прикметою.

А коли візьмемо, наприклад, таке скупчення (о’бєднання): «Союз українок», то тут об'єднання відбулося по двох лініях: жінки (статева група), що розмовляють українською мовою (лінгвістична група). Отже маємо дві прикмети об'єднання. А коли цей союз оповість, що його членами можуть бути лише православні українки, то вже об'єд­нання буде по трьох лініях — статевій, лінгвістичній, релігійній, та державній приналежності і т. д.

Поведінка соціальної верстви буде солідарною при умові, коли лінії об'єднання закумульовані, напр.: капіта­лісти, об'єднані по трьох згаданих лініях, а мовою від­різняються — це вже буде дві антагоністичних верстви.

Національність - це злите територіальне скуп­чення (земляцтво), лінгвістичне скупчення і державне (або прагне стати державним); отже національність — складне скупчення (верства).

Від соціальних верств треба відрізняти прошарки. Верст­вами є окремі складні скупчення в суспільстві, а ша­ри — це частини окремих організованих скупчень: шари можна бачити, коли уявити собі будову скупчення. Наприклад, візьмемо партію і уявимо її собі як піраміду: на горі — центральний комітет (ще вище його президія), потім крайові комітети, потім районні, потім комітети місцевих скупчень, потім рядові члени партії, потім співчуваючі, потім попутники (симпатики). Це все прошарки одного скупчення, що рухається в суспільстві. З цього ясно вид­но, що прошарки є лише у скупчень організованих. Ці шари у головному такі: всі особи, що керують діяльністю інших членів скупчення творять шар керуючий в протилежність до шару підлеглих. Але й ці два головні шари поділя­ються своєю чергою на певні частини: представництво (найбільш авторитетна частина проводу) і розпорядний орган (уряд), який має ще при собі технічний апарат (урядовці-виконавці). Цьому шарові підлягає шар під­леглий, який складається з керуючих органів 2-го, 3-го і т. д. ступеня (підпорядковано-керуюча частина) та з ви­конавчо-підлеглої частини (рядові члени). До цього скупчення треба ще додавати маси попутників, що йдуть разом зі скупченням, не будучи його членами, та співчу­ваючих, що також до певної міри тягнуться в «хвості» скупчення, будучи власне «суспільним матеріалом», з якого виростає організоване скупчення. Попутників і співчуваючих загалом треба зарахувати до підлеглого шару скупчення, бо ці категорії не мають впливу на ке­рівництво скупчення, за яким ідуть.

Коли ми зробимо аналіз держави, церкви, громади, партії і взагалі будь-якого організованого скупчення, то розміщення шарів і підшарків буде різна в деталях, та в основному буде така, як вище вказано. В практичному житті аналіз шарів грає важливу роль якраз при оцінці соціальної ваги скупчень.


^ СУСПІЛЬНІ АГРЕГАТИ І ГРОМАДИ

Ми розглядали прості скупчення в яких індивіди (особи), сполучені якоюсь однією ознакою: або однією мовою, або однією релігією, або сусідством, расою, статтю, однаковим рівнем заможності, прав, під­данством, професією, політичною метою і т. д. Потім розглянули складні скупчення (верстви), в яких люди сполучені двома чи більше ознаками, напр.: мовою, ре­лігією, расою і однаковим обсягом прав, (подвійна аку­муляція) професією, маєтністю і обсягом прав; або мо­вою + територією + політично-державною метою (потрій­на акумуляція), мовою + професією + релігією + обсягом прав + маєтністю (поп'ятірна кумуляція) і навіть окре­мо розглянули типові для нашого часу верстви (в Ін­дії — касту, в Європі — націю і клас).

Це все так. Але ж суспільство є якоюсь вищою єд­ністю цих різних скупчень? Очевидно, що так. Погляньмо глибше. І прості, і складні скупчення творяться в тому ж населенні. Очевидно, і прості, і складні скупчення спо­лучаються у вищу форму? Так, сполучаються, cкажім, університет. Що це таке? Це є школа. Але чи школа є простим скупченням чи складним? В ній є прості скупчення: мовні, релігійні, расові, статеві, вікові, професійні і т. д. Є складні скупчення: жіноче това­риство студенток медицини (статева + професійна вер­ства), є кооператив студентів українців-правників (мовно +професійно + маєткова група), є нарешті сполучен­ня всіх студентів у «студентську громаду», а професорів у факультетські ради,а на чолі університету (цебто професорів, сту­дентів, різних технічних службовців і робітників) стоїть заряд, ректорат із ректором та президентом.. Тому, університет є систе­мою взаємочинності і простих, і складних скупчень , і це очевидний факт. Але як називається таке сполучення простих + складних скупчень в одну систему? Це є суспільний агрегат, в якому об'єднані спільністю мети різні прості і складні скупчення.

А військо хіба не те саме? Зробивши аналіз - побачи­мо, що виробництво (фабрика чи завод), , залізнично-транспортне «насе­лення», монастир, є суспільними агрегатами. Агрегатами є й такі явища, як «населення» залізнич­ного потяга, лікарні, санаторія, газети, те­атру, установ і т.п.

^ Вищою формою суспільних скупчень є громади, що включають в себе і прості скупчення, і складні скупчення, і суспільні агрегати. (Пр. Скуп.+ Верстви + Агрегати).

Основних громад є три: село, місто, держава.


1. СЕЛО

Село є первісною територіальною хліборобською гро­мадою, яка об'єднує родини, професійні скупчення, мов­ні, релігійні і інш. як прості, так і їх кумулятивні сполу­чення і агрегати в одну цілість, яку ми називаємо гро­мадою.

^ Громада є територіальною і публічно-правною одиницею, що в певних межах самоуправляється, має примусову владу над своїми членами.


2. МІСТО

Місто є також територіальною і публічно-правною одиницею, що об'єднує в собі і прості скупчення, і склад­ні верстви, і суспільні агрегати. Місто від села дуже різниться тим, що в своїй діяльності відірване від пря­мого зв'язку з природою і виконує вищі соціальні функ­ції — промисловість, обмін, транспорт, публічна адміністра­ція, наука і мистецтво, а на долю села залишається сільське господарство.

3. ДЕРЖАВА

Володіє територією і захищає її перед міжнародним правом, має всю повноту між селом і містом, є головним змістом суспільного життя. Таким чином, громадська організація в селі і місті є передусім організацією для розподілу осельної землі, охорони порядку, регуляції основних потреб, що виника­ють внаслідок співжиття певного числа людей у даному місті. Функції громад подібні, хоч і різняться в кіль­кості, а не якості публічної влади. Держава як громада дає санкцію публічних прав селу і місту, економічну функцію (орга­нізація засобів і мірил обміну, грошей), веде своє госпо­дарство у межах відчуженої в своє користування госпо­дарської землі і частини засобів із господарства грома­дян.

В ряді громад держава є верховною громадою, ос­кільки над нею жодної вищої організації немає. Публічно-правове коло діяльності громад обмежу­ється в просторі територією, в межах якої діє гро­мадська організація. З того випливає і обсяг функцій кожної громади (так звана «компетенція»), і він змі­нюється в історичному процесі: то держава перебирає на себе багато функцій, то місто відвойовує собі більше прав. Сільська громада завжди мала небагато прав, бо її обмежує держава, місто і крайова громада. Отже, всі крайові громади і держава зводяться до основних громад: село і місто. Коли б усі села і міста звести докупи, то ми мали б лише дві громади: село і місто. Район, область, держава — це ли­ше різні назви організацій, витворених містом на пев­ній території. Можна б далі вести порівняння устрою, органів і функцій, які виконує держава, місто і село, але й цього достатньо, щоб зробити наступні висновки: між селом, містом та дер­жавою - багато спільного, разом з тим - село є зародком міста, місто є прообразом держави (іноді й державою).

Село, місто та держава є справді громадами, різниця між ними ли­ше в тому, що держава є формою зв'язку між містами та селами і що над державою немає вищого органу (у тих випадках, коли держава є складною, напр., конфедерація, то сама держава розкладається на кілька організацій — вищих громад, над якими стоїть верховна громада, а під ними стоять крайові громади, які , в свою чергу, об'єднують міські і сільські громади).

Коли сільська і міська громади є на певній території сполученням простих і складних скупчень та агрегатів, то що таке держава як громада? Це форма коорди­нації міських і сільських громад в просторі; всі гро­мади виростають із сіл, мають все ширше терито­ріальне охоплення і ширшу компетенцію в правах і функціях.

Громади є формою правно-політичної організації населення, а партії є приватно-політичними організаці­ями, що борються за владу в сільській, міській, крайовій, чи державній громадах (Микита Шаповал, Загальна соціологія ,1996.).


Отже, щоб дати чітке визначення поняття громади, використаємо чотири спільні компоненти, (за Крістенсоном та Робінсоном, 1989 р.) які пронизують більшість визначень поняття громади. Вони були названі чотирма компонентами громади.


2. Чотири компоненти громади

  1   2   3   4   5   6   7



Похожие:

Проект \"Пласт для розвитку громадянського суспільства\" iconПроект "Пласт для розвитку громадянського суспільства"

Проект \"Пласт для розвитку громадянського суспільства\" iconПершочергові завдання для Стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні1 Завдання державної політики розвитку громадянського суспільства
Спрощення адміністративних процедур для створення та діяльності інститутів громадянського суспільства
Проект \"Пласт для розвитку громадянського суспільства\" iconПроектна пропозиція як основа співпраці влади та громадянського суспільства тренінг для представників місцевої влади та нуо
Проект "Посилення співпраці влади та громадянського суспільства заради розвитку громади"
Проект \"Пласт для розвитку громадянського суспільства\" iconІнформація про виконання плану заходів з реалізації у 2008 році Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства
У напрямі удосконалення нормативно-правової бази з питань розвитку громадянського суспільства, діяльності інститутів громадянського...
Проект \"Пласт для розвитку громадянського суспільства\" iconРішення у співпраці тренінг для представників місцевої влади та нуо проект "Посилення співпраці влади та громадянського суспільства заради розвитку громади" Лабораторія законодавчих ініціатив
Проект "Посилення співпраці влади та громадянського суспільства заради розвитку громади"
Проект \"Пласт для розвитку громадянського суспільства\" iconЗвернення національного Комітету з розвитку громадянського суспільства до Президента України Януковича В. Ф
Установчих зборів-засновників Національного Комітету з розвитку громадянського суспільства, вирішили звернутися до Вас як Глави держави,...
Проект \"Пласт для розвитку громадянського суспільства\" iconКонцепція взаємодії держави і громадянського суспільства
Концепція державної підтримки розвитку громадянського суспільства є документом, що має встановити засади взаємовідносин органів публічної...
Проект \"Пласт для розвитку громадянського суспільства\" iconПроект розвитку громадянського суспільства (Україна)
Для розвитку ресурсів використовуються різні джерела. Одним із найпоширеніших джерел є, звичайно, збирання коштів (організована діяльність,...
Проект \"Пласт для розвитку громадянського суспільства\" iconРозпорядження від 18 липня 2012 року №303 м. Київ Про проект Програми сприяння розвитку громадянського суспільства у Київській області на 2012 2015 роки
Відповідно до Закону України „Про місцеві державні адміністрації”, Указу Президента України від 24. 03. 2012 №212/2012 „Про Стратегію...
Проект \"Пласт для розвитку громадянського суспільства\" iconРозпорядження Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року №1035-р «Про схвалення Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства»,
Паспорт обласної Програми сприяння розвитку інститутів громадянського суспільства на 2012—2015 роки «Чернігівська громада»
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов