Читання карти Зображення рельєфу на мапі icon

Читання карти Зображення рельєфу на мапі



НазваниеЧитання карти Зображення рельєфу на мапі
Дата конвертации27.03.2013
Размер79.23 Kb.
ТипДокументы
скачать >>>

Читання карти


Зображення рельєфу на мапі Існує три способи зображення рельєфу на мапі: горизонталей, відмивка і гіпсометричний. Найбільш поширений спосіб горизонталей. Суть його полягає в тому, що всі нерівності місцевості зображаються кривими замкнутими лініями, які мають однакову абсолютну висоту, тобто висоту над рівнем моря. Ці лінії називаються горизонталями. Напрямок схилу показується бергштрихом,  маленькою рискою, який викреслюється перпендикулярно до горизонталі і завжди показує напрям вниз по схилу. Горизонталі проводяться через визначений проміжок по висоті, наприклад через 5, 10, 20 або 40 м. Для полегшення читання кожна п’ята горизонталь потовщується. Крім основних горизонталей, на мапі місцями проводять переривчасті  допоміжні горизонталі. Допоміжні горизонталі зображають форми рельєфу, котрі не можна виразити основними горизонталями із-за своїх малих розмірів. Відстань між двома сусідніми горизонталями по висоті називається висотою січення, а віддаль між сусідніми горизонталями на мапі  закладенням. Чим ближче горизонталі одна до одної, тим крутіший схил. Максимальна крутизна схилу, відображуваного горизонталями, приблизно рівна 40 0 Крутизна схилу визначається по мапі за ступенем зближення горизонталей, тобто по величині закладення. На топографічних мапах масштабу 1:10 000 - 1:200 000 рельєф крім горизонталей позначається умовними знаками скель, осипищ, обривів, карстових лійок, ярів та промоїн. Зображення рельєфу доповнюється числовими відмітками характерних точок місцевості  абсолютних висот і глибин, підписом горизонталей, причому цифри напрямлені в сторону підвищення схилу.

^ Масштаб мапи. Масштаб показує, в скільки разів зменшені на мапі віддалі і лінії місцевості. Таким чином, масштабом мапи називають степінь зменшення ліній місцевості при зображенні їх на мапі. На мапі масштаби подаються в трьох видах: числовому, іменованому і лінійному. Числовий масштаб зображається у вигляді дробу, в якого чисельник рівний одиниці, а знаменник  число, що вказує, у скільки разів відстань на мапі менша, ніж відстань на місцевості. Чим більше число у знаменнику дробу, тим більше зменшення. Так наприклад, масштаби 1:25 000 і 1:50 000, показують, що 1 см на мапі відповідає на місцевості 250 м і 500 м. Запис « в 1 сантиметрі - 10 метрів » називають іменованим масштабом, а відстань на місцевості, яка відповідає 1 см на мапі, називають величиною масштабу. За допомогою величини масштабу дуже зручно визначати відстань. На мапі позначають і лінійний масштаб. Це  пряма лінія, поділена на рівні частини (звичайно сантиметри). Біля кожної поділки лінії надписують числа, що відповідають відстані на місцевості. Першу поділку від 0 ділять на менші частини. За допомогою лінійного масштабу визначають точні розміри об'єктів, зображених на місцевості, та відстані між ними.

^ Умовні знаки  азбука мапи. Знаючи їх, можна навчитись читати мапу, тобто уявляти по ній місцевість, ніби дивлячись на неї зверху з деякої висоти. Умовні знаки по їх призначенню діляться на три види: мастабні, позамасштабні і пояснювальні.

Масштабні знаки  служать для відображення об'єктів, розміри яких (довжину, ширину, площу, конфігурацію) можна виразити в масштабі мапи (наприклад, масив лісу, населений пункт, площа саду, озера).

Позамасштабні знаки  застосовуються для зображення місцевих предметів, які не можуть бути виражені в масштабі мапи (водонапірні башти, окремі будинки). Позамасштабний умовний знак включає цю якби головну точку, показуючи точно положення даного предмету на мапі, і своїм зображенням вказують, що це за предмет.

Пояснювальні знаки  застосовуються в сукупності з масштабними і позамасштабними знаками для додаткової характеристики предметів і показу їх різновидностей. Наприклад фігурка дерева на зображені лісового масиву показує домінуючу породу дерева, поперечний штрих на умовному знаку залізної дороги - кількість колій, стрілка на ріці - напрямок течії ріки. Крім власне умовних знаків на мапі широко використовують підписи і цифрові позначення, які дають додаткову характеристику об'єктів, які не можна зобразити графічно. Наприклад, особисті назви населених пунктів, назви урочищ, рік, озер; цифри біля перевалу: його висота і час дії (місяці).

^ Орієнтування мапи На любій мапі зверху завжди північ, внизу  південь, справа  схід, зліва  захід. Зорієнтувати мапу  означає надати їй таке положення, при якому верхня сторона листа була б повернута на північ. Мапа орієнтується по компасу або по лініях місцевості.

А) Орієнтування мапи по компасу проходить в наступному порядку:

1) Накладають компас на мапу так, щоб діаметр NS компаса співпав з одною з вертикальних ліній сітки, а буква N була повернута до північної рамки мапи.

2) Звільнивши стрілку компасу, обертають мапу разом з компасом до тих пір, доки північний кінець стрілки не зупиниться навпроти букви N. В такому положенні мапа буде зорієнтована.

Б) Орієнтування мапи по лініям місцевості.

Знаходячись на якій-небудь прямій лінії місцевості, наприклад на прямолінійній дорозі, можна орієнтувати мапу по напрямку цієї дороги. При цьому слід звернути увагу на то, щоб предмети розташовані на місцевості по праву і ліву сторони дороги, знаходились з тих же сторін і на мапі.

Якщо точка стояння визначення на мапі і з неї видно на місцевості другу точку, також упізнана на мапі, то мапу можна орієнтувати по напрямку з першої точки на другу.

^ Визначення на мапі свого місцезнаходження (точки стояння)

А) Визначення точки стояння по місцевим предметах.

Для цього потрібно зорієнтувати мапу, уважно вивчити місцевість, зауважити на ній добре видимі місцеві предмети і упізнати ці предмети на мапі

Упізнавши предмети на мапі і визначивши окомірно віддаль до них, не тяжко приблизно намітити на мапі своє місцеположення відносно цих предметів.

Б) Визначення точки стояння по рельєфу.

Визначення точки стояння по рельєфу в дійсності не відрізняється від визначення її по місцевим предметам: замість місцевих предметів використовуються оточуючі форми і деталі рельєфу, які зображені на мапі.


^ Користування компасом


Компас - це намагнічена стрілка, яка вільно закріплена на осі, навколо якої вона може обертатися. Стрілка компасу завжди вказує на північний магнітний полюс Землі.

По своїй конструкції компаси бувають різні (артилерійський, Адріанова, рідинні). Але, якщо ми вивчимо будову компаса якого-небудь одного типу, то без особливих зусиль можемо користуватись іншим типом компасу.

Основна частина кожного компасу - магнітна стрілка. Вона має властивість зберігати свій напрямок з півночі на південь. Стрілка поміщається в спеціальній коробці, розміри і улаштування якої визначають тип компасу.

Улаштування компасу досить просте. Всередині круглої коробки поміщена кругова шкала, розділена на 360 0, з ціною одного ділення 3 0. На ній проставлені букви N, S, E, W, що означають : північ, південь, схід і захід. На деяких компасах букви N немає, але там, де вона повинна бути, поміщений великий трикутник. Зверху на коробці компаса закріплена кришка, що обертається , з проріззю і мушкою для візирування. Навпроти мушки знаходиться покажчик для відліку по шкалі. Два вушка ззовні коробки служать для кріплення ремінця. Стрілка компаса в неробочому стані закріплена дужкою (арретиром).

Північний кінець стрілки, покажчики для відліку і штрихи на шкалі, відповідають основним сторонам обрію (N, S, E, W), покриті фосфорною мастикою, що дозволяє користуватися компасом у ночі.

Щоби визначити по компасу сторони обрію, відпустіть дужку магнітної стрілки і встановіть компас горизонтально. Потім поверніть його так, щоб північний кінець магнітної стрілки опинився навпроти букви N, яка позначає північ. При такому положенні компаса букви E, W і S покажуть напрямок на схід, захід і південь.

У випадку відсутності компаса мандрівник може зробити компас сам, використовуючи підручні матеріали.

Якщо кусочок залізної дротини (наприклад, швейна голка) деякий час терти в одному напрямку об шовкову тканину, або інший матеріал, то він намагнітиться, і будучи підвішеним, покаже напрямок на північ.

Замість шовку саме краще використовувати магніт: доторкаючись до нього, рівномірно проводьте дріт або голку від одного кінця до другого в одному напрямку. Потім підвісьте голку на нитці, просунувши її в петлю, і врівноважте.

Плаваючу голку можна використовувати так само, як і підвішену. Покладіть голку на кусок паперу, кори або листя рослин і опустіть на поверхню води.

Щоб намагнітити метал, можна використовувати джерело електроенергії напругою від 2 вольт і більше, наприклад батарейку, і невеликий кусочок ізольованого дроту. Намотайте дріт навколо голки. Якщо провід без ізоляції, обмотайте голку папером або картоном. Кінці дроту на 5 хвилин приєднайте до клем батарейки.

В якості стрілки компаса можна використовувати і лезо бритви. Намагнітьте його обережно, а опісля підвісьте. Час від часу повторюйте намагнічення голки.

Компасом не рекомендується працювати в грозу, коли під її впливом магнітна стрілка може відразу відхилитися на 2 0. Також не можна користуватися ним в місцях, де є великі поклади магнітного залізняка і велике скупчення металу.

^

Азимутний хід



В мандрівці досить часто доводиться пересуватися без доріг в лісі, в тумані, вночі. В таких випадках напрямок руху витримується за допомогою азимута. Рух за азимутом  це вміння рухатися у потрібному напрямі за допомогою компаса. Для цього потрібно попередньо вибрати на мапі маршрут руху і визначити азимути кожної ділянки  від одного повороту до другого (проміжні орієнтирні точки), а також віддаль, яку потрібно пройти в кожному з цих напрямків, щоб вийти до наміченого пункту.

Рух за азимутом потребує від мандрівника наступних вмінь і навичок:

- швидко визначити за допомогою компаса магнітний азимут на орієнтир і відповідного напрямку на місцевості;

- витримувати потрібний напрямок руху при мінімальному використанні компаса;

- постійного і правильного вимірювання кроками пройденого шляху;

- збереження потрібного напрямку при обході різноманітних перешкод (боліт, озер, загороджених територій).

Особливу увагу слід приділити точності вимірювання азимута. Помилка у визначенні магнітного азимута в 10 при самих сприятливих умовах приводить до бокового відхилення від орієнтира на 18 м на 1 км пройденого шляху.

Магнітний азимут (Ам) - це кут між магнітним меридіаном і напрямком на предмет, на який визначається азимут. Саме магнітним азимутом користуються при визначені сторін обрію на місцевості. Крім магнітного азимута існує ще істинний (географічний) азимут.

Істинним (географічним) азимутом (А) називають поземний кут між північним напрямком меридіана (істинним меридіаном) і напрямком на предмет, на який визначається азимут, а кут між магнітним і істинним меридіанами називається магнітним схиленням.

Якщо стрілка компаса відхиляється своїм північним кінцем на схід від істинного меридіану, то схилення називають східним; якщо північний кінець стрілки відхиляється на захід, то схилення називається західним.

На місцевості азимут (магнітний азимут) визначають за допомогою компаса. Компас може бути з візирним пристроєм чи без візирного пристрою.

^ В першому випадку для визначення азимуту потрібно:

1) стати лицем до предмету, на який визначається азимут;

2) обертаючи компасну кришку, направити візирний пристрій на предмет.

3) відпустити стрілку компаса і підвести нульове ділення компаса під північний кінець.

4) напроти покажчика візирного пристрою, який повернутий до предмету, прочитати відлік, який і виражає величину азимута на заданий предмет.

В другому випадку, якщо на компасі немає візирного пристрою, потрібно:

1) зорієнтувати компас;

2) покласти на скло кришки по її діаметру сірник або якусь-іншу тоненьку паличку так, щоб вона була напрямлена на предмет, на який визначається азимут;

3) під кінцем сірника, який напрямлений на предмет, прочитати на лімбі величину азимута.

Як на мапі, так і на місцевості азимути відраховуються по ходу годинникової стрілки від 0 до 360 градусів.



Похожие:

Читання карти Зображення рельєфу на мапі iconЛекція 2 тема: Загальна характеристика рельєфу Землі мета: розглянути загальні
Мета: розглянути загальні відомості про рельєф земної поверхні, принципи класифікації рельєфу, морфографію І морфометрію рельєфу...
Читання карти Зображення рельєфу на мапі iconГутірк Топографічні карти
Упорядники карт давали клятву про нерозголошення таємниці, працювали приховано й захищали карти ціною власного життя. Коли ворог...
Читання карти Зображення рельєфу на мапі icon«Фізична поверхня»
А повністю вимкнені тематичні шари розвантажують карту, створюючи сприятливі умови для візуального сприйняття морфології рельєфу,...
Читання карти Зображення рельєфу на мапі iconObd-ditu at ua 7 клас Теоретичний тур
Перелічіть моделі-зображення Землі й земної поверхні. Назвіть особливості зображення земної поверхні на різних моделях; переваги...
Читання карти Зображення рельєфу на мапі iconТема: „Аналіз карти будови земної кори”. Мета
Мета: навчитися читати карту будови земної кори, виробити вміння розрізняти платформи та області складчастості за віком, виявити...
Читання карти Зображення рельєфу на мапі iconПрактикум по физической географии материков Основні терміни та поняття
Мета: Дати загальну характеристику рельєфу Африки, опираючись на знання студентів з геоморфології та загального землезнавства про...
Читання карти Зображення рельєфу на мапі iconПрактикум по физической географии материков Основні терміни та поняття
Визначити головні риси морфоструктурного рельєфу, опираючись на ендогенні процеси, та морфоскульптурного рельєфу, опираючись на зонально-кліматичні...
Читання карти Зображення рельєфу на мапі iconІнформація про проведення змагань з спортивного орієнтування естафетний чемпіонат області 18. 11. 2012р. Старт 11. 30
Карти, дистанції та легенд надруковані струменевим принтером Карти негерметизовані!!!
Читання карти Зображення рельєфу на мапі iconВзаємозв’язок між будовою земної кори та формами рельєфу”
Завдання Встановіть, які планетарні (найбільші) форми рельєфу відповідають земній корі материкового, а які – океанічного типу
Читання карти Зображення рельєфу на мапі iconДодаток 3 читання українська мова навчання 2 – 4 класи Об’єктами контролю й оцінювання з читання є
Перевірка розвитку навички читання вголос у 2-4 кл здійснюється індивідуально у процесі поточного контролю і підсумкового (в кінці...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов