Ббк 91. 9: 83 б 90 «Бу-Ба-Бу»: Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак icon

Ббк 91. 9: 83 б 90 «Бу-Ба-Бу»: Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак



НазваниеБбк 91. 9: 83 б 90 «Бу-Ба-Бу»: Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак
страница1/3
Дата конвертации23.11.2013
Размер0.51 Mb.
ТипДокументы
скачать >>>
  1   2   3



ВОЛИНСЬКА ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ЮНАЦТВА


Територія читання





бібліографічний дайджест


Луцьк – 2012


ББК 91.9:83

Б 90


«Бу-Ба-Бу»: Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак : бібліогр. дайджест / Волин. обл. б-ка для юнацтва ; упоряд Р. Тимощук. – Луцьк : [б. в.], 2012. – 27 с. – (Територія читання).


Модернізація літературної освіти в Україні, оновлення шкільних курсів «Українська література», «Рідна література» зумовлюють пошук таких предметних технологій, що сприятимуть розвиткові естетичних смаків учнів, розумінню ними специфіки художньої літератури як виду мистецтва, особливостей творів жанрів, стилів, авторів. Саме тому актуальною є проблема вивчення літературних творів письменників різних літературних угрупувань.

На допомогу вивченню теми «Сучасна українська література» пропонується бібліографічний дайджест про літературне угрупування «Бу-Ба-Бу» та творчість його учасників – Юрія Андруховича, Олександра Ірванця, Віктора Неборака.

Видання буде корисним для молоді, яка цікавиться історією української поезії 90-х років ХХ століття, студентам-філологам, вчителям української мови та літератури, бібліотечним працівникам.

Літературне видання відкриває серію бібліографічних посібників Волинської обласної бібліотеки для юнацтва «Територія слова», присвячена популяризації художньої літератури та творчості письменників.

Більш повну версію посібника представлено на веб-сайті Волинської обласної бібліотеки для юнацтва (
http://vollibr.org.ua/).


Укладач Р. Тимощук

Відповідальна за випуск М. Мах


©Укладач Р. Тимощук, 2012

©Волинська обласна бібліотека для юнацтва, 2012


* * *

«Троє молодих хлопців понад двадцять років тому вирішили завоювати світ. Так починається легенда. Спробуємо прив’язати її до ще прекраснішої реальності. Як це буває навесні, 17 квітня 1985 року між цими трьома добрими легінями – Юрієм Андруховичем (згодом – Патріарх), Олександром Ірванцем (згодом – Підскарбій) та Віктором Небораком (згодом – Прокуратор) відбулася серйозна розмова, і в результаті довгих переговорів і по-чоловічому міцних напоїв народилося слово Бубабу, точніше, літературна група Бу-Ба-Бу (Бурлеск – Балаган – Буфонада)».

[Ірванець, О. «Я напишу, як все було насправді» [Електронний ресурс] : [інтерв’ю] / О. Ірванець. – Текст. дані. – Режим доступу : http://politikhall.com/?page=filing&a_id=481 (перевірено: 18.04.2012 р.). – Загол. з екрана].


«Балаган (перс,balahana верхня кімната, бал­кон): 1. Тимчасова будівля для розважальних яр­маркових видовищ. 2. Жанр ярмаркової вистави – грубувате, часто комічне, сатиричного спрямування видовище, засноване на римованих примовках, те­ревенях, супроводжуване шумовими ефектами. 3. Сучасний театральний жанр, заснований на стилі­зації народних балаганних видовищ. 4. У перенос­ному значенні – щось грубе, несерйозне, невідповідне високому художньому смаку.

Бурлеск (фр. burlesque, від італ. burla; жарт) – різновид комічної поезії та драматургії, генетично пов'язаний із народною сміховою культурою, з античними діонісіями, середньовічними карнавала­ми. Для бурлеску характерна свідома невідповід­ність між змістом і формою, вживання низького стилю у значенні високого, профанація сакрально­го, гротеск, травестія. Часто у бурлеску з’являється вульгарний пафос, карика­турність.

Буфонада (італ. buffonata жарт, комічна ви­тівка) – комедійна манера гри актора, в якій ви­користовується надмірний, іноді грубий комізм, окарикатурення персонажів, ситуацій; вистава, по­будована на такій манері виконання. Елементи бу­фонади використовували скоморохи, мандровані дяки в інтермедіях, колядники у вертепному дій­стві».

[^ Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. – К. : Академія, 2006. – 752 с. – Із змісту: Балаган, Бурлеск, Буфонада. – С. 99 – 100].

ББК

Л

«Прізвиська авторів походять від того, що Юрій Андрухович є найстаршим серед трьох, Олександр Ірванець став Підскарбієм через захоплення нумізматикою, а Віктор Неборак став Прокуратором через свою схильність до аналізу та літературознавства. Інакше кажучи, вони нічого особливого не зробили, бо бубабу – всього лишень стиль життя, карнавальний, іронічно-пародійний, необароковий, вуличний, постмодерний».

[Ірванець, О. «Свій перший вірш я написав на п’яну голову» [Електронний ресурс] : [інтерв’ю] / О. Ірванець // Сумно. – 2010. – 23 жовт. – Текст. дані. – Режим доступу : http://sumno.com/article/pidskarbij-bu-ba-bu-sashko-irvanets-svij-pershyj/ (перевірено: 23.04.2012 р.). – Загол. з екрана].


«Що спричинило письменницьке тріо створити такий стиль, як бубабізм?

В. Неборак (ПРОКУРАТОР): Як на мене, того часу (1985 року) «шістдесятники» застосовували забагато патетики, тому бракувало чогось рокенрольного… До речі, саме Сашкові Ірванцю вдається чудово «бавитися» із цими «шістдесятницькими» кліше, він уміє освіжити їхнє звучання.

Відомо, що протягом дванадцяти років ваша група вручала премію «Бу-Ба-Бу» (пляшку найдорожчого алкоголю, яку можна було придбати саме того дня) імені пана Базя, персонажа, що живе у віршах кожного з вас. А чому саме спиртне?

ПРОКУРАТОР: Тому що цей задум виник 1988-го, себто року, коли Горбачов почав боротися з алкоголізмом. Це був наш виклик тогочасній політиці».

[Неборак, В. «Я став цінувати приватність» [Електронний ресурс] : [інтерв’ю] / В. Неборак // ЛітАкцент – 2010. – 13 трав. – Режим доступу : http://litakcent.com/2010/05/13/viktor-neborak-ja-stav-cinuvaty-pryvatnist/ (перевірено 20.04.2012 р.). – Загол. з екрана].

.

«Бу-Ба-Бу» [Електронний ресурс]. – Зображення. – Режим доступу: http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?analiz_krovi_dubiv_i_leviv_pid_chas_podorozhi_kriz_tuman&objectId=1124965 (перевірено: 20.04.12).


«Перший публічний вечір «Бу-Ба-Бу» відбувся наприкінці 1987 року в Києві. Період найактивнішої діяльності Бу-Ба-Бу (23 концертні поетичні вечори) припав на 1987–1991 роки. Апофеозом Бу-Ба-Бу став фестиваль «Вивих-92», коли головну фестивальну акцію склали чотири постановки 1-4 жовтня 1992 року поезоопери Бу-Ба-Бу «Крайслер Імперіал» (режисер С. Проскурня). В 1995 році вийшла перша спільна книга бубабістів «Бу-Ба-Бу. Т.в.о.[...]ри» у видавництві «Каменяр». У 1996 році друкований проект «Крайслер Імперіал» («Четвер-6») практично завершив «динамічний період» існування Бу-Ба-Бу.

Творчість учасників Бу-Ба-Бу в межах самого літугрупування стала ситуативно-концептуальним мистецьким відгуком на суспільну рефлексію. Бу-Ба-Бу заснувало свою Академію».

[Бу-Ба-Бу [Електронний ресурс] // Енциклопедія сучасної української літератури. – Текст. дані. – Режим доступу : http://www.ukrlib.com.ua/encycl/sovr_g/printout.php?number/ (перевірено : 19.04.2012 р.). – Назва з екрана].


«В історії української літератури «Бу-Ба-Бу» не є чимось оригінальним, воно стало логічним продовженням традицій мандрівних дяків, Г. С. Сковороди, І. П. Котляревського, Т. Г. Шевченка, модерністів, неокласиків, футуристів, шістдесятників. У своїй творчості бубабісти активно використовують і надбання світової літератури, зокрема бароко та постмодернізму. А власне естетика «Бу-Ба-Бу» споріднена з естетикою Карнавалу, якої бубабісти спочатку дотримувалися інтуїтивно, але вибір саме цієї естетики виявився невипадковим. У 80-ті роки ХХ століття в мистецькому середовищі починає складатися ситуація двосвітовості (термін М. Бахтіна), подібна до подвійного аспекту сприйняття світу й життя людини доби середньовіччя та Відродження. Авангардне образотворче мистецтво, творчість музичних гуртів («Брати Гадюкіни», «Сестричка Віка») та окремих виконавців (А. Миколайчук, Тризубий Стас), народні анекдоти, що набули неабиякої популярність у часи «гласності» та «перебудови» суттєво відрізнялися від офіційної культури, а інколи навіть протиставлялися їй. Вони представляли зовсім інший, народний, неофіційний і часто сміховий, погляд на життя окремої людини, стосунки, на державні й суспільні проблеми. Таким чином, до середини 80-х років минулого століття культура виявилася розділеною на два табори, давніший із яких продовжував висловлювати державне, а точніше партійне бачення світу в традиційних формах, а «молодий» – народно-сміхове, що, набуваючи масовості, наприкінці 80-х – початку 90-х перетворюється на загальнонаціональний карнавал. Бубабісти своїм виникненням і обраною естетикою передбачили подібну ситуацію і навіть випередили її, оскільки створення «Бу-Ба-Бу» передувало квітневому пленумові ЦК КПРС 1985 року, на якому було проголошено курс на «перебудову». Таким чином, формування ситуації постійної святковості (чим за своєю суттю є Карнавал) було цілком природним і своєчасним з огляду на початок державної кризи».

[Горелик, О. Серце, кинуте в юрбу, вибухає: Бу-Ба-Бу [Текст] / О. Горелик // Art-Line. – 1998. – №4. – С. 64 – 66.]


«Бубабісти були на той час чи не єдиними виразниками карнавальної естетики. Враховуючи особливості ідіостилів Ю. Андруховича, О. Ірванця й В. Неборака, були виокремлені такі носії стилю бубабу: поєднання публічності та популярності аж до культовості, ритуальність, іронічність та самоіронічність, пародійність, синтетичність, урбанізм, єдність масовості й елітарності. Як бачимо, риси творчості групи «Бу-Ба-Бу» не вкладаються в межі естетики постмодернізму, а інколи й суперечать їй. Зокрема бубабізм ґрунтується на традиції, тоді як постмодернізм, граючи з традицією, дистанціюється від неї. Зрештою поетична творчість бубабістів не відповідає концепції власне постмодерної поезії, що її розробляв Ч. Олсон на підставі критики Т. Адорно. Головна відмінність полягає в тому, що постмодерна поезія постала внаслідок відмови від панування лірики і традиційної концепції поетичного твору. Автори постмодерної поезії віддають перевагу процесо-центричній альтернативній поезії, що кидає виклик передбачуваній «природності» референційності, суб’єктивності, текстуальності поетичного твору як жанру. Ч. Олсон надає перевагу «проекційному віршеві» (відкритій поетичній формі), в якому поетичний процес переважає над поетичним продуктом: вірш повинен бути продовженням змісту і не має диктуватися наперед визначеною формою». Натомість творчість бубабістів не заперечує традицій, а відновлює їх, осучаснює, розвиває, додаючи, безумовно, нове в дусі сучасних світових тенденцій. При цьому єдине, що зближує поезії бубабістів із власне постмодерною поезією, – це фрагменти мовних ігор та прийом «апунктуації», які роблять «твір більш відкритим у стосунку і до форми, і до змісту».

Зважаючи на вище сказане, пропонується виділяти стиль бубабу як специфічну складову літературного напряму постмодернізм. А зважаючи на синтетичний характер останнього, є цілком природним використання бубабістами низки художніх методів – бароко, реалізму, натуралізму».

[Харчук, Р. Покоління постепохи [Текст] / Р. Харчук // Слово і час. – 1998. – №2. – С. 24 – 26].


В своєму інтерв’ю Віктор Неборак так сказав про стиль «Бу-Ба-Бу»:

«В. Грабар: Вікторе, Ти у своїй післямові ста­виш так званий стиль бубабу в один ряд з класициз­мом, бароко, сюрреалізмом, дадаїзмом... Чи не доречніше цей стиль і цю естетику вважати вия­вом постмодернізму?

В.Неборак: Про це говорять і пишуть наші кри­тики ось уже майже десять років.

В. Грабар: Я не хочу стверджувати, що Ти підмінюєш поняття, але фактично естетика ва­шого угруповання з’ясовується через постмо­дернізм. Навіщо вигадувати ще якийсь додатко­вий термін?

В.Неборак: Не всі наші критики вважають нас постмодерністами. На думку Єшкілєва, якщо я правильно її зрозумів, постмодерністичним є лише роман – Андруховича «Перверзія». А сам феномен групи «Бу-ба-бу» Єшкілєвсько-Андруховичівська енциклопедія розглядає як необароко або ж неомодернізм. Та якщо ми беремо таку дефі­ніцію постмодерну, ми потрапляємо у ще розмитіше коло різнотлумачень (бо модернізм в різних культурах був різним), ніж коли застосовуємо дефініцію «стиль бубабу». «…після БуБаБу в українській поезії стало можливим писати все, і досяжність успіху залежить тільки від міри таланту. Ми зруйнували дуже багато шаблонів. Не те що ми вийшли, боролись, руками-ногами їх валяли – просто ми писали, не думаючи про те, що це «не можна», і воно ставало: «можна».

Найбільш вдячним продовженням БуБаБу є, як це зухвало не прозвучить, Сергій Жадан. Він, до речі, колись ще учнем виграв олімпіаду з української мови і літератури, так от – він тоді якраз інтерпритував БуБаБу. Тут є прямий імпульс, пряме посилання».

[Ірванець, О. «Після БуБаБу в українській поезії стало можливим писати все» [Електронний ресурс] : [інтерв’ю] / О. Ірванець ; розмовляла О. Шарговська // ЛітАкцент. – 2009. – 10 трав. – Текст. дані. – Режим доступу : http://litakcent.com/2009/10/05/oleksandr-irvanec-pislja-bubabu-v-ukrajinskij-poeziji-stalo-mozhlyvym-pysaty-vse.html (перевірено: 25.04.2012 р.). – Загол. з екрана].


«Стиль бубабу – це стиль, у якому поєднано бурлескно-балаганно-буфонадні елементи. Усе дуже чітко. І ніяких претензій на тотальну но­визну. Що, бурлеску не було двісті чи дві тисячі років тому? Був. Була ще в античні часи знаме­нита пародія на епос Гомера – «Жабомишодраківка». Це сміхове заниження високого стилю, – те, що пізніше отримало назву бурлеску. І ба­лаган був з давніх давен. Андрухович говорить, що це староєврейське слово, яке означає хаос. Буфонада? – Міcтерія-буф, опера-буф і т. п. Усе це було задовго до того, як запропонували термін, постмодернізм». Тому і творчість угруповання «Бу-ба-бу» не варто однозначно зараховувати до постмодерну. Іншими словами, це можна назва­ти поліфонічно-карнавальним стилем літерату­ри, який час від часу відроджується і актуалі­зується».

[Габор, В. Бубабістський хронотоп Віктора Неборака [Текст] / В. Габор // Дзвін. – 2002. – №4. – С. 137 – 142.]


* * *

«Шостого вересня 2007 року у Львові відбулася презентація нового видання «Вибраного» Бу-Ба-Бу, яке вийшло у серії «Приватна колекція», що її творить Василь Габор. До неї увійшли кращі, з погляду упорядника, зразки поезії, прози й есеїстики Ю. Андруховича, О. Ірванця та В. Неборака. Нове видання, точніше – фоліант у художньому оформленні Андрія Кіся. Ідеться не тільки про формат, папір і дотепні й епатажні фото самих бубабістів у виконанні Анатолія Мізерного, Павла Дроб’яка й Михайла Дашковича, а також світлини, на яких можна побачити архітектурні пам’ятки Львова (Андрій Кісь). Не менш важливими, особливо для історика літератури, є біографічні та бібліографічні відомості про кожного з учасників групи й загальні матеріали – тези, декларації й думки про «Бу-Ба-Бу» кожного з бубабістів. Бібліографія – досить повна, хоча іноді серед книжок з’являються й екзотичні позиції. Наприклад, у бібліографії, що стосується творчості Ю. Андруховича, Василь Габор подав роман В. Шевчука «Око прірви», вочевидь, через те, що у цьому творі прозаїк порушив проблему гри, віддзеркалюючи таким чином дискусію, що точилася в українському мистецькому середовищі кінця ХХ ст. Серед бібліографії Ю. Андруховича знаходимо й роман Ю. Іздрика «Воццек», у якому фігурують бубабісти. Проте якщо навіть погодитися з таким потрактуванням бібліографії, дивує, чому до неї не включено роман Є. Пашковського «Щоденний жезл», у якому наратор полемізує із бубабістами, сатирично називаючи їх «бабуїністами».. Спочатку варто все-таки визначити, чим є «Бу-Ба-Бу» тепер – фактом історії української літератури кінця ХХ ст. чи й досі актуальним явищем. Хай кожен із учасників групи воліє називати себе бубабістом, який обрав власний шлях у літературі, проте зрозуміло, що перед нами явище історії літератури або, за Ю. Андруховичем, молодість, котра минула разом із тоталітарною епохою (тоталітарна епоха, зрештою, надавала їй сенсу).

…Із першим завданням Василь Габор упорався досить успішно. Хоча я, наприклад, замість «Рекреацій», незважаючи на суспільний резонанс останніх, подала б усе-таки «Московіаду». Адже саме цей роман дає розуміння того, що насправді совєтська система є російською. Вірші, проза й есеїстика Ю. Андруховича у доборі В. Габора являє собою своєрідний концентрат молодості. Якщо в добірці О. Ірванця містяться вірші кінця 90-х років, а також твори початку нового тисячоліття, коли «Давно нам ніхто не приносить нічого / Он навіть данайці прийшли без дарів», то у Ю. Андруховича знаходимо лише ранні твори. Відтак творчість О. Ірванця, як і В. Неборака завдяки різним версіям вірша про вулицю Академічну, постає багатограннішою. Ці автори виявляються динамічними, тоді як Ю. Андрухович у доборі Василя Габора статичний. Насправді ж це зовсім не так. Адже і у «Дванадцяти обручах», і особливо у «Таємниці», де чимало місця приділено «Бу-Ба-Бу», з’являються й нові теми, зокрема – тема зради й смерті.

Щодо О. Ірванця. Його творчість в антології, як на мене, представлена неповно. Бракує, наприклад, творів Ірванця-трибуна хоча б його «Оди гривні». Гадаю, що обов’язковими в антології мали б бути його драматичні твори; варто було подати бодай «Маленьку п’єсу про зраду». Адже талант О. Ірванця розкрився саме у драматургії. Щодо прози О. Ірванця, то я не маю нічого проти його ранніх оповідань, проте оповідання «День перемоги» (я б воліла, аби воно називалося «Дєнь Побєди») є у подібній антології незамінним, бо руйнує останній совєтський міф. Саме в цьому полягає неперехідне значення цього тексту.

Що ж до творчості В. Неборака, то, на мою думку, тут варто було б підкреслити, що всі бубабісти починали як поети, проте саме В.Неборак залишився передусім поетом. На відміну від Ю. Андруховича, стихією В. Неборака не є ані проза, ані есеїстка. Не пише В. Неборак і п’єс, як О. Ірванець. Проте йому вдалося стати першокласним поетом. Я маю на увазі саме його римовану поезію з її різноманіттям рим, віртуозними переносами і витворною грою словами.

Бубабістам таки вдалося синтезувати досвід покоління, чия молодість збіглася із падінням совєтської імперії, досвід алкогольно-еротичного покоління із прокуреними легенями, якому, на жаль, було начхати на здоров’я і яке не надто переймалося кар’єрою; для якого шейпінґ і шопінґ – порожній звук, для якого не існувало слова солодшого за слово «свобода».

[Харчук, Р. «Бу-Ба-Бу» як синонім свободи [Електронний ресурс] / Р. Харчук // ЛітАкцент. – 2008. – 11 січ. – Текст. дані. – Режим доступу : http://litakcent.com/2008/01/11/roksana-harchuk-bu-ba-bu-jak-synonim-svobody/ (перевірено: 25.04.2012 р.). – Загол. з екрана].




«Бу-Ба-Бу» (Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак) : вибр. тв. : поезія, проза, есеїстка / авт. проект В. Габора. – Львів : Піраміда, 2007. – 392 с. – (Серія «Українські Літературні Групи»).


Андрухович, Ю. Депресивне “бу-ба-бу!” від Андруховича [Електронний ресурс] : [інтерв’ю] / Ю.Андрухович ; провів інтерв’ю В. Бушанський // Укр. правда. – 2011. – 18 січ. – Текст. дані. – Режим доступу : http://www.pravda.com.ua/columns/2010/08/5/5273873/ (перевірено 19.04.2012 р.). – Загол. з екрана.

Бондар-Терещенко, І. Право на позу, або Дещо про літературне десятництво 90-х років [Текст] / І. Бондар-Терещенко // Кур’єр Кривбасу. – 2002. – №12. – С. 149 – 154.

Жадан, С. Ми, молоді, ми думали – ви Моцарт [Текст] / С. Жадан // Дзеркало тижня. – 2002. – 10 серп.

Ірванець, О. «Унікально, що «Бу-Ба-Бу» стільки років разом і ми жодного разу не посварилися» [Електронний ресурс] : [інтерв’ю] / О. Ірванець; розмовляв І. Островий // ZIK. – 2005. – 30 березня. – Текст. дані. – Режим доступу : http://zik.ua/ua/news/2005/03/30/2446 (перевірено: 22. 04. 2012 р.). – Загол. з екрана.

Ірванець, О. «Ми поставили собі писати не нудно» [Електронний ресурс] : [інтерв’ю] / О. Ірванець; розмовляв В. Задорожній // Захід. – 2011. – 11 груд. – Текст. дані. – Режим доступу :
http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?sashko_irvanets_mi_postanovili_sobi_pisati_ne_nudno&objectId=1243145/ (перевірено 26. 04. 2012 р.). – Загол. з екрана.

Літературні рушення 90-х та модернізм, постмодернізм, авангард, молодь сучасна і колишня [Текст] : («круглий стіл») // Слово і час. – 1999. – №3. – С. 56 – 64.

Медведєва, В. Течії в українській літературі у 80-90-х роках [Текст] / В. Медведєва // Бібліотечна планета. – 2002. – №3. – С. 28 – 31.

Неборак, В. З висоти літаючої голови: літературний гурт «Бу-ба-бу» [Текст] / В. Неборак // Сучасність. – 1994. – №5. – С. 57 – 63.

Особливості літературного процесу кінця ХХ – початку ХХІ ст. [Електронний ресурс] // Українська література. – Текст. дані. – Режим доступу : http://www.ukrlit.vn.ua/ (перевірено : 24.04. 2012 р.). – Назва з екрана.

Ткачук, М. Літературний процес 90-х років ХХ століття [Текст] / М. Ткачук // Українська мова та література. – 2000. – №22. – С. 1 – 7.

  1   2   3



Похожие:

Ббк 91. 9: 83 б 90 «Бу-Ба-Бу»: Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак icon80-й Чемпіонат України з шахів 2011 року серед чоловіків Прес-реліз №1 бойовой старт 10 червня у Києві в «Українському Домі»
Павло Ельянов і Олександр Моїсеєнко, олімпійські чемпіони Захар Єфименко та Андрій Волокитін, дворазовий чемпіон України Євген Мірошниченко,...
Ббк 91. 9: 83 б 90 «Бу-Ба-Бу»: Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак iconЩе раз про Донбас. Казус Андруховича і дійсність
Що ж, Юрій Андрухович може собою пишатися він знову неабияк збурив інтелектуальне середовище
Ббк 91. 9: 83 б 90 «Бу-Ба-Бу»: Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак iconПлан роботи управління культури І туризму облдержадміністрації на серпень 2011 року
Перегляд літератури «Юрій Андрухович: відчуття епохи» із циклу: «Розмова з сучасником»
Ббк 91. 9: 83 б 90 «Бу-Ба-Бу»: Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак iconЮрій Андрухович Абетка постмодернізму
Ситуація постмодернізму звістує кінець мистецтва, смерть, глухий кут, безвихідь. Що далі?
Ббк 91. 9: 83 б 90 «Бу-Ба-Бу»: Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак iconБбк 91. 9: 83 П81 «Пропала грамота»: Юрко Позаяк, Віктор Недоступ, Семен Либонь
«Пропала грамота»: Юрко Позаяк, Віктор Недоступ, Семен Либонь : бібліогр дайджест / Волин обл б-ка для юнацтва; упоряд. Н. Ількевич....
Ббк 91. 9: 83 б 90 «Бу-Ба-Бу»: Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак iconАндрухович: Якщо переможуть помаранчеві, то Криму й Донбасу треба дати можливість відокремитися
Його твори перекладено на польську, англійську, німецьку, російську, білоруську, угорську, фінську, шведську мови. І це не кінець,...
Ббк 91. 9: 83 б 90 «Бу-Ба-Бу»: Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак iconПротокол засідання Кросового комітету
Присутні: Ярило Юрій, Решетілов Олександр, Зерній Андрій, Калниш Світлана, Бондаренко Ігор
Ббк 91. 9: 83 б 90 «Бу-Ба-Бу»: Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак iconПротокол засідання Кросового комітету
Присутні: Ярило Юрій, Бабінець Федір, Решетілов Олександр, Зерній Андрій, Чмих Микола, Беседін Олексій, Калниш Світлана
Ббк 91. 9: 83 б 90 «Бу-Ба-Бу»: Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак iconПротокол №3 Засідання Кросового комітету
Присутні: Ярило Юрій, Решетілов Олександр, Зерній Андрій, Калниш Світлана, Бондаренко Ігор, Бабінець Федір, Чмих Микола, Бесєдін...
Ббк 91. 9: 83 б 90 «Бу-Ба-Бу»: Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак iconПротокол №8 Засідання Кросового комітету Автомобільної Федерації України 13. 08. 2008 року 10: 00 м. Дніпропетровськ
Присутні: Ярило Юрій, Калниш Світлана, Бондаренко Ігор, Бабінець Федір, Зерній Андрій, Решетілов Олександр
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов