Директива 2009/15/єс європейського парламенту та ради від 23 квітня 2009 р про загальні правила та стандарти для організацій, які здійснюють корабельні інспекції та огляди, а також щодо відповідної діяльності морських адміністрацій icon

Директива 2009/15/єс європейського парламенту та ради від 23 квітня 2009 р про загальні правила та стандарти для організацій, які здійснюють корабельні інспекції та огляди, а також щодо відповідної діяльності морських адміністрацій



НазваниеДиректива 2009/15/єс європейського парламенту та ради від 23 квітня 2009 р про загальні правила та стандарти для організацій, які здійснюють корабельні інспекції та огляди, а також щодо відповідної діяльності морських адміністрацій
Дата конвертации18.06.2013
Размер295.95 Kb.
ТипДокументы
скачать >>>

28.5.2009 UA Офіційний вісник Європейського Союзу L 131/



ДИРЕКТИВИ


ДИРЕКТИВА 2009/15/ЄС ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ


від 23 квітня 2009 р.


про загальні правила та стандарти для організацій, які здійснюють корабельні інспекції та огляди, а також щодо відповідної діяльності морських адміністрацій


(переглянута версія)


(Текст стосується ЄЕП)


ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,


Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, та зокрема частину 2 його статті 80,


Беручи до уваги пропозицію Комісії,


Беручи до уваги висновок Європейського Економічно-соціального комітету (1),


Беручи до уваги висновок Комітету регіонів (2),


Діючи у відповідності до процедури, викладеної у статті 251 Договору, у світлі спільного тексту, ухваленого Дорадчим Комітетом 3 лютого 2009 р. (3),


Оскільки:



  1. До Директиви Ради 94/57/ЄС від 22 листопада 1994 р. про загальні правила та стандарти для організацій, що здійснюють корабельні інспекції та огляди, а також щодо відповідної діяльності морських організацій (4) було внесено декілька значних змін. Оскільки існує необхідність у внесенні подальших змін, у інтересах ясності її необхідно переглянути.




  1. З огляду на характер положень Директиви 94/57/ЄС видається необхідним переглянути її положення за допомогою двох різних правових інструментів Співтовариства, а саме Директиви та Регламенту.



  1. У своїй Резолюції від 8 червня 1993 р. про спільну політику щодо морської безпеки Рада поставила перед собою завдання усунення всіх суден, що не відповідають стандартам, з вод Співтовариства та надала пріоритет діяльності Співтовариства, спрямованій на забезпечення ефективного та єдиного запровадження міжнародних правил шляхом розробки спільних стандартів для класифікаційних товариств.



  1. Підвищення безпеки на морі та запобігання забрудненню морів можуть ефективно забезпечуватися шляхом суворого застосування міжнародних конвенцій, кодексів та резолюцій, розширюючи при цьому завдання свободи надання послуг.



  1. Контроль за відповідністю суден єдиним міжнародним стандартам підвищення безпеки на морі та запобігання забрудненню морів покладається на держави прапору та порту.



  1. Держави-члени несуть відповідальність за видачу міжнародних сертифікатів безпеки та запобігання забрудненню у відповідності до таких конвенцій, як Міжнародна конвенція з охорони людського життя на морі (SOLAS 74), Міжнародна конвенція про вантажну марку від 5 квітня 1966 р. та Міжнародна конвенція щодо запобігання забрудненню з суден від 2 листопада 1973 р. (Marpol), та за виконання цих конвенцій.



  1. У відповідності до таких конвенцій всі держави-члени можуть уповноважувати в тій чи іншій мірі визнані організації проводити сертифікацію такої відповідності і можуть делегувати видачу відповідних сертифікатів безпеки та запобігання забрудненню.

  2. По всьому світі у великій кількості існуючих організацій, визнаних Міжнародною морською організацією (ІМО), сторони угоди не забезпечують адекватного дотримання правил чи достатньої надійності, діючи від імені національних адміністрацій, оскільки не мають надійних та адекватних структур та досвіду забезпечення високопрофесійного виконання ними своїх обов’язків.




  1. Відповідно до Постанови 3-1, частини А-1, Розділу ІІ-1, SOLAS 74, держави-члени несуть відповідальність за те, що проектування, будівництво та експлуатація суден, що ходять під їхнім прапором, відбувається у відповідності до вимог щодо структури, механізмів та системи електрики, установлених організаціями, що визнаються адміністративними органами. Таким чином, ці організації розробляють та впроваджують правила щодо конструкції, будівництва, обслуговування та інспекції суден та відповідають за проведення інспекції суден від імені держав прапору та їх сертифікації, що засвідчує відповідність таких суден вимогам міжнародних конвенцій стосовно видачі відповідних сертифікатів. З метою забезпечення належного виконання своїх обов’язків вони повинні бути незалежними, мати вузькоспеціалізовані технічні знання та забезпечувати суворе управління якістю.




  1. Організації, що здійснюють корабельні інспекції та огляди, відіграють важливу роль у законодавстві Співтовариства, пов’язаному з безпекою на морі.




  1. Організації, що здійснюють корабельні інспекції та огляди, повинні мати можливість пропонувати свої послуги по всій територій Співтовариства та конкурувати між собою, забезпечуючи при цьому однаковий рівень безпеки та захисту довкілля. Таким чином, важливо установити єдині необхідні професійні стандарти їхньої діяльності та забезпечити їх дотримання на всій території Співтовариства.




  1. Видача Сертифіката про надійність радіозв’язку вантажних суден може бути доручена приватним органам, що мають достатню компетенцію та кваліфікований персонал.




  1. Держава-член може обмежити кількість визнаних організацій, яким вона надає повноваження, у відповідності до своїх потреб на об’єктивній та прозорій основі за умови контролю Комісії у відповідності до процедур комітету.




  1. Ця Директива повинна гарантувати свободу надання послуг у Співтоваристві; відповідно, Співтовариство повинно домовитися з третіми країнами, де розташовані деякі з визнаних організацій, про забезпечення рівного ставлення до визнаних організацій, розташованих на території Співтовариства.




  1. Активне залучення національних адміністративних органів у огляд суден та видачу відповідних сертифікатів необхідне для забезпечення повної відповідності міжнародним правилам безпеки, навіть якщо держави-члени уповноважують визнані організації, що не входять до їх адміністрації, на виконання нормативних обов’язків. Тому установлення близьких робочих відносин між адміністративними органами та уповноваженими ними визнаними організаціями видається доречним, що може вимагати від визнаних організацій відкриття місцевого представництва на території держави-члена, від імені якої вони виконують свої обов’язки.




  1. Коли визнана організація, її інспектори чи технічний персонал видають відповідні сертифікати від імені органів влади, держави-члени мають розглянути можливість надання їм, у рамках цієї делегованої діяльності, відповідних правових гарантій та судового захисту, включаючи використання належних прав на захист, окрім недоторканності, що є прерогативою, до якої можуть удаватися лише держави-члени оскільки мова йде про невід’ємне право на суверенітет, що не може делегуватися.




  1. Розбіжності режимів фінансової відповідальності серед визнаних організацій, що діють від імені держав-членів, заважали б належному виконанню цієї Директиви. З метою вирішення цієї проблеми варто забезпечити на рівні Співтовариства певну гармонізацію відповідальності за будь-які морські аварії, спричинені, за рішенням суду, визнаною організацією, включаючи урегулювання спорів шляхом арбітражного провадження.




  1. Заходи, необхідні для виконання цієї Директиви, повинні бути приведені у відповідність до Рішення Ради 1999/468/ЄС від 28 червня 1999 р., що визначає порядок здійснення покладених на Комісію виконавчих повноважень (5).




  1. Зокрема, необхідно уповноважити Комісію вносити зміни до цієї Директиви з метою включення до неї наступних змін до міжнародних конвенцій, протоколів, кодексів та резолюцій, пов’язаних з нею. Оскільки такі заходи носять загальний характер та призначені для внесення змін та доповнень до несуттєвих положень цієї Директиви, вони повинні прийматися у відповідності до підконтрольної регулятивної процедури, зазначеної у статті 5а Рішення 1999/468/ЄС.




  1. Однак, держави-члени повинні мати можливість призупинити дію чи відкликати повноваження, надані ними визнаній організації, повідомивши Комісію та інші держави-члени про своє рішення та навівши вагомі причини такого рішення.

  2. Держави-члени повинні періодично проводити оцінку діяльності визнаних організацій, що діють від їх імені, та надавати Комісії та всім іншим державам-членам точну інформацію про таку діяльність.




  1. Держави-члени як портова влада зобов’язані підвищувати рівень безпеки та запобігати забрудненню у водах Співтовариства, проводячи першочергове інспектування суден із сертифікатами організацій, що не відповідають спільним критеріям, гарантуючи таким чином, що на судна, що ходять під прапором третьої країни, не розповсюджується режим найбільшого сприяння.




  1. На сьогодні не існує єдиних міжнародних стандартів, яким мають відповідати всі судна на стадії будування чи протягом усього терміну експлуатації по відношенню до корпусу, обладнання та електричних і контрольних установок. Такі стандарти можуть бути установлені у відповідності до правил визнаних організацій чи аналогічних стандартів, що можуть бути установлені національними адміністративними органами згідно з процедурою, визначеною Директивою 98/34/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 22 червня 1998 р., що визначає порядок надання інформації у сфері технічних норм і стандартів та правил щодо послуг інформаційного суспільства. (6)




  1. Оскільки завдання цієї Директиви, а саме ухвалення заходів, яких мають дотримуватися держави-члени у їх відносинах з організаціями, на які покладається завдання інспектування, огляду та сертифікації суден, та які працюють на території Співтовариства, не може бути адекватно виконане державами-членами, і тому, з огляду на масштаб діяльності може бути виконане краще на рівні Співтовариства, Співтовариство може ухвалити заходи у відповідності до принципу субсидіарності, викладеного у статті 5 Договору. Згідно з принципом пропорційності, викладеному у вказані статті, ця Директива не виходить за рамки діяльності, необхідної для виконання зазначеного завдання.




  1. Зобов’язання щодо транспонування цієї Директиви у національне законодавство має обмежитися тими положеннями, що містять істотні зміни до Директиви 94/57/ЄС. Зобов’язання транспонування положень, що не були змінені, випливає із вказаної Директиви.




  1. Ця Директива не повинна обмежувати зобов’язання держав-членів щодо термінів запровадження Директив, перерахованих у Додатку І, Частині В, у національне законодавство.




  1. У відповідності до пункту 34 Міжінституційної Угоди про покращення законотворчого процесу (7), державам-членам пропонується, для себе чи в інтересах Співтовариства, скласти та опублікувати власні таблиці для якомога більш повної ілюстрації взаємозв’язку між цією Директивою та заходами з транспонування.




  1. Заходи, яких мають дотримуватися організації, що здійснюють корабельні інспекції та огляди, викладені у Регламенті (ЄС) №391/2009 Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2009 р. про спільні правила та стандарти для організацій, що здійснюють корабельні інспекції та огляди (переглянута версія) (8).


^ УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:


Стаття 1


Ця Директива встановлює заходи, яких повинні дотримуватися держави-члени у своїх стосунках з організаціями, на які покладається проведення інспекцій, оглядів та сертифікація суден на відповідність міжнародним конвенціям з безпеки на морі та запобігання забрудненню морів, сприяючи при цьому реалізації мети вільного надання послуг. Цей процес включає розробку та впровадження вимог щодо безпеки корпусу, обладнання та електричних і контрольних установок суден, що підпадають під дію міжнародних конвенцій.


Стаття 2


Для цілей цієї Директиви використовуються наступні визначення:


(а) «судно» означає судно, що підпадає під дію міжнародних конвенцій;

(b) «судно, що ходить під прапором держави-члена» означає судно, зареєстроване у державі-члені, та що ходить під прапором держави-члена у відповідності до її законодавства. Судна, що не відповідають цьому визначенню, віднесені до суден, що ходять під прапором третьої країни;

(c) «інспекції та огляди» означають інспекції та огляди, що є обов’язковими у відповідності до міжнародних конвенцій;

(d) «міжнародні конвенції» означають Міжнародну конвенцію з охорони людського життя на морі від 1 листопада 1974 р. (SOLAS 74) за виключенням розділу ХІ-2 Додатку до неї, Міжнародну конвенцію про вантажну марку від 5 квітня 1966 р. та Міжнародну конвенцію із запобігання забрудненню з кораблів від 2 листопада 1973 р. (Marpol) разом з протоколами та змінами до них, а також пов’язані з ними кодекси, обов’язкові до виконання, у їхній оновленій версії;

(e) «організація» означає юридичну особу, її дочірні підприємства та будь-які інші суб’єкти, підконтрольні їй, що спільно чи окремо виконують завдання у рамках цієї Директиви;

(f) «контроль» означає, для цілей пункту (е), права, угоди чи будь-які інші заходи, юридичні чи фактичні, що окремо чи у поєднанні надають можливість здійснювати вирішальний вплив на юридичну особу чи дозволяти цій особі виконувати завдання у рамках цієї Директиви;

(g) «визнана організація» означає організацію, визнану у відповідності до Регламенту (ЄС) №391/2009;

(h) «дозвіл» означає акт, яким держава-член надає дозвіл чи делегує повноваження визнаній організації;

(i) «обов’язковий сертифікат» означає сертифікат, виданий безпосередньо державою прапору чи від її імені у відповідності до міжнародних конвенцій;

(j) «правила та процедури» означають вимоги визнаної організації до проекту, побудови, обладнання, обслуговування та огляду суден;

(k) «сертифікат класу» означає документ, виданий визнаною організацією, що засвідчує придатність судна для специфічного використання чи обслуговування у відповідності до правил та процедур, викладених та оприлюднених цією визнаною організацією;

(l) «сертифікат про надійність радіозв’язку вантажного судна» означає сертифікат, введений Протоколом 1988 р. зі змінами до SOLAS, прийнятим Міжнародною морською організацією (ІМО).


Стаття 3

1. Виконуючи свої обов’язки та зобов’язання у рамках міжнародних конвенцій, держави-члени повинні гарантувати забезпечення їхніми компетентними адміністративними органами належного виконання положень цієї Директиви, зокрема, стосовно інспекції та огляду суден та видачі обов’язкових сертифікатів та свідоцтв про звільнення у відповідності до вимог міжнародних конвенцій. Держави-члени повинні діяти згідно з вимогами відповідних положень Доповнення та Додатку до Резолюції ІМО А.847(20) про настанови щодо допомоги державам прапору у впровадженні інструментів ІМО.


2. Якщо з метою виконання частини 1 держава-член приймає рішення щодо суден, що ходять під її прапором:

(і) уповноважити організації здійснювати повністю або частково інспекції та огляди, пов’язані із обов’язковими сертифікатами, включаючи огляди для оцінки відповідності правилам, зазначеним у статті 11(2) і за необхідності видавати чи поновлювати пов’язані із цим сертифікати; або


(іі) уповноважити організації на повне чи часткове проведення інспекцій та оглядів, зазначених у пункті (і);


вона повинна доручати ці обов’язки виключно визнаним організаціям.


Уповноважений адміністративний орган в усіх випадках затверджує перше надання сертифікатів про звільнення.


Проте, якщо мова йде про сертифікат щодо надійності радіозв’язку вантажного судна, то ці завдання можуть бути передані приватним установам, визнаним адміністративними органом, такими, що є компетентними та які мають достатній необхідний досвід і кваліфікований персонал для здійснення від його імені спеціальних робіт з оцінки безпеки у сфері радіокомунікацій.


3. Ця стаття не стосується сертифікації конкретних позицій морського обладнання.


Стаття 4


1. Виконуючи положення статті 3(2), держави-члени принципово не повинні відмовляти жодній з визнаних організацій у дозволі виконувати такі функції без шкоди положенням частини 2 цієї статті, а також статей 5 і 9. Однак вони можуть обмежити кількість організацій, яким вони надають дозвіл, у відповідності до своїх потреб за наявності прозорих та об’єктивних підстав для таких дій.


На прохання держави-члена Комісія повинна вжити належних заходів у відповідності до нормативної процедури, зазначеної у статті 6 (2), для забезпечення правильного застосування першої частини цього параграфу стосовно відмови у наданні дозволу та статті 8 стосовно тих випадків, коли дію такого дозволу було призупинено чи дозвіл було відкликано.


2. Для того, щоб держава-член надала згоду на виконання обов’язків, зазначених у статті 3, визнаною організацією, розташованою на території третьої країни, вона може просити цю третю країну надати взаємний режим тим визнаним організаціям, що розташовані на територій Співтовариства.


Крім того, Співтовариство може вимагати від третьої країни, де розташована визнана організація, надання взаємного режиму тим визнаним організаціям, що знаходяться на території Співтовариства.

Стаття 5


1. Держави-члени, що приймають рішення, як зазначено у статті 3(2), повинні установити «робочі відносини» між своїми компетентними адміністративними органами та організаціями, що діють від їх імені.


2. Робочі відносини регулюються офіційною письмовою недискримінаційною угодною або рівноцінними правовими домовленостями, що визначають конкретні обов’язки та функції організацій, включаючи, принаймні:


(а) положення Додатку ІІ Резолюції ІМО А.739(18) про настанови щодо надання дозволу організаціям діяти від імені адміністративного органу, керуючись при цьому Додатком, Доповненнями та Додатком до Циркуляру 710 ІМО/MSC (Комітету з безпеки на морі) та Циркуляру 307 МЕРС (Комітету з охорони морського середовища) про типову угоду про надання дозволу визнаним організаціям, що діють від імені адміністративного органу;

(b) наступні положення щодо фінансової відповідальності:

(і) якщо відповідальність, що виникає внаслідок будь-якої морської аварії, остаточно і безумовно накладається на адміністративний орган судом або у рамках урегулювання спорів у арбітражному порядку разом з вимогою виплати компенсації потерпілим сторонам за втрату чи пошкодження майна або тілесні ушкодження чи смерть, що, як доведено у суді, були викликані умисною бездіяльністю чи крайньою недбалістю з боку визнаної організації, її органів, персоналу, агентів чи інших осіб, що діють від імені визнаної організації, адміністративний орган отримує право на фінансову компенсацію від визнаної організації у такій мірі, у якій за рішенням цього суду згадані втрата, пошкодження майна, тілесні ушкодження чи смерть були спричинені визнаною організацією.

(іі) якщо відповідальність, що виникає внаслідок будь-якої морської аварії, остаточно і безумовно накладається на адміністративний орган судом або у рамках урегулювання спорів у арбітражному порядку разом з вимогою виплати компенсації потерпілим сторонам за тілесні ушкодження чи смерть, що, як доведено у суді, сталися через недбалість, необережні дії чи бездіяльність з боку визнаної організації, її персоналу, агентів чи інших осіб, що діють від імені визнаної організації, адміністративний орган отримує право на фінансову компенсацію від визнаної організації у такій мірі, у якій за рішенням суду згадані тілесні ушкодження чи смерть були спричинені визнаною організацією; держави-члени можуть обмежити максимальну суму, що підлягає сплаті визнаною організацією, однак вона має дорівнювати принаймні 4 мільйонам Євро;

(ііі)якщо відповідальність, що виникає внаслідок будь-якої морської аварії, остаточно і безумовно накладається на адміністративний орган судом або у рамках урегулювання спорів у арбітражному порядку разом з вимогою виплати компенсації потерпілим сторонам за втрату чи пошкодження майна, що, як доведено у суді, сталися через недбалість, необережні дії чи бездіяльність збоку визнаної організації, її персоналу, агентів чи інших осіб, що діють від імені визнаної організації, адміністративний орган отримує право на фінансову компенсацію від визнаної організації у такій мірі, у якій за рішенням суду згадана втрата чи пошкодження майна були спричинені визнаною організацією; держави-члени можуть обмежити максимальну суму, що підлягає сплаті визнаною організацією, однак вона має дорівнювати принаймні 2 мільйонам Євро;

(c) положення щодо періодичного аудиту, що проводиться адміністративним органом чи неупередженим стороннім органом, призначеним адміністративним органом для виконання обов’язків організаціями від його імені, як зазначено у cтаті 9(1);

(d) можливість вибіркових детальних інспекцій суден;

(e) положення про обов’язкове надання істотних даних про класифікований флот, зміни, призупинення дії та позбавлення класу.


3. У рамках угоди чи рівноцінної правової домовленості від визнаної організації може вимагатися наявність місцевого представництва на території держави-члена, від імені якої вона виконує обов’язки, зазначені у статті 3. Таким вимогам відповідає місцеве представництво з правосуб’єктністю, що підпадає під дію законодавства держави-члена та знаходиться під юрисдикцією державних судів.


4. Кожна держава-член повинна надавати Комісії точну інформацію про робочі відносини, установлені відповідно до цієї статті. Комісія, у свою чергу, передає цю інформацію іншим державам-членам.


Стаття 6


1. Комісії у діяльності допомагає Комітет з безпеки морів та запобігання забрудненню з суден (COSS), створений у рамках Регламенту (ЄС) Європейського Парламенту та Ради №2099/2002 (9).


2. При посиланні на цю частину, застосовуються статті 5 та 7 Рішення 1999/468/ЄС з урахуванням положень його статті 8.


Період, про який йдеться у статті 5(6) Рішення 1999/468/ЄС, становить три місяці.

3. При посиланні на цю частину, застосовуються стаття 5а(1) – 4 та стаття 7 Рішення 1999/468/ЄС з урахуванням положень його статті 8.


Стаття 7


1. До цієї Директиви можна вносити зміни без розширення сфери її застосування з метою:

(а) інкорпорування з метою забезпечення виконання цієї Директиви подальших змін, внесених до міжнародних конвенцій, протоколів, кодексів та резолюцій, пов’язаних із нею та зазначених у статтях 2(d), 3(1) та 5(2), що набули чинності;

(б) зміни сум, зазначених у пунктах (іі) та (ііі) статті 5(2)(b).


Ці заходи, призначені для внесення змін та доповнень до несуттєвих положень цієї Директиви, повинні ухвалюватися у відповідності до підконтрольної регулятивної процедури, зазначеної у статті 6(3).


2. Після ухвалення нових актів або протоколів до міжнародних конвенцій, зазначених у статті 2(d), Рада, діючи за пропозицією Комісії, повинна прийняти рішення, з урахуванням парламентських процедур держав-членів, а також відповідних процедур ІМО, щодо детальної підготовки до ратифікації цих нових актів або проколів, забезпечуючи при цьому їх однакове та одночасне впровадження у державах-членах.


Зміни до міжнародних документів, зазначених у статті 2(d) та статті 5, можуть бути виключені із сфери застосування цієї Директиви згідно зі статтею 5 Регламенту (ЄС) №2099/2002.


Стаття 8


Незважаючи на мінімальні критерії, зазначені у Додатку І Регламенту (ЄС) №391/2009, коли держава-член приймає рішення про те, що визнана організація більше не може мати дозвіл на виконання від її імені завдань, зазначених у статті 3, вона може призупинити дію такого дозволу чи зовсім відкликати його. У такому випадку держава-член повинна невідкладно повідомити Комісію та інші держави-члени про своє рішення та надати вагомі підстави для такого рішення.


Стаття 9


1. Кожна держава-член повинна сама переконатися у тому, що визнані організації, що діють від її імені у рамках статті 3(2), ефективно виконують функції, згадані у цій статті, виконуючи вимоги її адміністративного органу.

2. З метою виконання завдання, зазначеного у частині 1, кожна держава-член принаймні раз на два роки повинна перевіряти діяльність кожної визнаної організації, що діє від її імені, та надавати іншим державам-членам та Комісії звіт щодо результатів такої перевірки не пізніше 31 березня наступного року після проведення перевірки.


Стаття 10


Виконуючи свої інспекційні права та обов’язки портових держав, держави-члени повинні повідомити Комісії та іншим державам-членам, а також зацікавленій державі прапору у випадку виявлення того, що судно, якому визнаними організаціями, що діють від імені держави прапору, було видано дійсні сертифікати, не виконує необхідних вимог міжнародних конвенцій, чи у випадку невиконання судном з дійсним сертифікатом класу пунктів цього сертифікату. Для забезпечення виконання цієї статті повідомлятися буде лише про судна, що представляють серйозну загрозу безпеці та навколишньому природному середовищу, а також що демонструють докази особливо недбалого поводження визнаних організацій. Таку визнану організацію повідомлять про ситуацію під час початкового огляду з тим, щоб вона могла негайно вжити відповідних заходів.


Стаття 11


1. Кожна держава-член повинна гарантувати, щоб судна, що ходять під її прапором, були спроектовані, побудовані, обладнані, а також обслуговувалися у відповідності до норм щодо корпусу, обладнання, електричних та контрольних установок визнаної організації.


2. Держава-член може прийняти рішення застосовувати правила, які вона вважає рівноцінними нормам визнаної організації, лише за умови негайного їх повідомлення Комісії у відповідності до процедури Директиви 98/34/ЄС та іншим державам-членам, при цьому інші держави-члени або Комісія не заперечують проти їх застосування, і вони визнаються шляхом нормативної процедури, зазначеної у статті 6(2) цієї Директиви, як такі, що не є еквівалентними.


3. Держави-члени повинні співпрацювати з уповноваженими ними визнаними організаціями при розробці правил та процедур цих організацій. Вони повинні проводити консультації з визнаними організаціями з метою забезпечення послідовної інтерпретації міжнародних конвенцій.


Стаття 12

Комісія повинна кожні два роки повідомляти Європейський Парламент та Раду про стан імплементації цієї Директиви державами-членами.

Стаття 13


1. Держави-члени повинні ввести у дію закони, підзаконні акти та адміністративні положення, необхідні для виконання Директиви не пізніше 17 червня 2011 р., про що негайно повідомляється Комісії.


При прийнятті державами-членами ці документи повинні містити посилання на цю Директиву або повинні супроводжуватися такими посиланнями у випадку їх офіційної публікації. Вони також мають містити зауваження про те, що посилання у існуючих законах, підзаконних актах та адміністративних положеннях на директиви, скасовані цією Директивою, будуть вважатися посиланнями на цю Директиву. Методи розробки таких посилань встановлюються державами-членами.


2. Держави-члени повинні надавати Комісії текст основних положень національного законодавства у сфері застосування цієї Директиви.


Стаття 14


Директива 94/57/ЄС зі змінами, внесеними Директивами, зазначеними у частині А, Додатку І, скасовується, починаючи з 17 червня 2009 р., не порушуючи зобов’язання держав-членів, пов’язаних із транспонування у національне законодавство Директив, викладених у частині В, Додатку І.


Посилання на скасовані Директиви слід вважати посиланнями на цю Директиву і читати у відповідності до таблиці співвідношення, наведеної у Додатку ІІ.


Стаття 15


Ця Директива набуває чинності на 20-й день після її опублікування у ^ Офіційному віснику Європейського Союзу.


Стаття 16


Цю Директиву адресовано державам-членам.


Учинено у Страсбурзі, 23 квітня 2009 р.



За Європейський Парламент


Голова


^ H.-G. PÖTTERING

За Раду


Голова


P. NEČAS





ДОДАТОК І


ЧАСТИНА А


^ Скасована Директива з переліком її подальших змін


(зазначена у статті 14)


Директива Ради 94/57/ЄС

L 319, 12.12.1994, с. 20

Директива Комісії 97/58/ЄС

L 274, 7.10.1997, с. 8

Директива Європейського Парламенту та Ради 2001/105/ЄС

L 19, 22.1.2002, с.9

Директива Європейського Парламенту та Ради 2002/84/ЄС

L 324, 29.11.2002, с. 53



^ ЧАСТИНА B


Строки транспонування у національне законодавство


(зазначені у статті 14)


Директива

Строк транспонування

94/57/ЄС

31 грудня 1995 р.

97/58/ЄС

30 вересня 1998 р.

2001/105/ЄС

22 липня 2003 р.

2002/84/ЄС

23 листопада 2003 р.



^ ДОДАТОК ІІ


Кореляційна таблиця



Директива 94/57/ЄС

Ця Директива

Регламент (ЄС) № 391/2009

Стаття 1

Стаття 1

Стаття 1

Стаття 2(a)

Стаття 2(a)

Стаття 2(a)

Стаття 2(b)

Стаття 2(b)



Стаття 2(c)

Стаття 2(c)



Стаття 2(d)

Стаття 2(d)

Стаття 2(b)

Стаття 2(e)

Стаття 2(e)

Стаття 2(c)



Стаття 2(f)

Стаття 2(d)

Стаття 2(f)

Стаття 2(g)

Стаття 2(e)

Стаття 2(g)

Стаття 2(h)

Стаття 2(f)

Стаття 2(h)

Стаття 2(i)

Стаття 2(g)

Стаття 2(i)

Стаття 2(k)

Стаття 2(i)



Стаття 2(j)

Стаття 2(h)

Стаття 2(j)

Стаття 2(l)



Стаття 2(k)



Стаття 2(j)

Стаття 3

Стаття 3



Стаття 4(1) перше речення



Стаття 3(1)

Стаття 4(1) друге речення



Стаття 3(2)

Стаття 4(1) третє речення





Стаття 4(1) четверте речення



Стаття 4(1)





Стаття 3(3)





Стаття 4(2), (3), (4)





Стаття 5





Стаття 6





Стаття 7

Стаття 5(1)

Стаття 4(1)



Стаття 5(3)

Стаття 4(2)



Стаття 6(1), (2), (3), (4)

Стаття 5 (1), (2), (3), (4)



Стаття 6(5)





Стаття 7

Стаття 6

Стаття 12

Стаття 8(1) перший абзац

Стаття 7(1), підпункт (a) пункту першого



Стаття 8(1) другий абзац



Стаття 13(1)

Стаття 8(1) третій абзац

Стаття 7(1), підпункт (b) першого пункту





Стаття 7(1) другий пункт

Стаття 13(1) (другий пункт)

Стаття 8(2)

Стаття 7(2)



Стаття 8(2) другий пункт



Стаття 13(2)

Стаття 9(1)





Стаття 9(2)





Стаття 10(1) вступний вираз

Стаття 8



Стаття 10(1)(a), (b), (c), (2), (3), (4)





Стаття 11(1),(2)

Стаття 9(1), (2)



Стаття 11(3), (4)



Стаття 8(1), (2)

Стаття 12

Стаття 10



Стаття 13





Стаття 14

Стаття 11(1), (2)





Стаття 11(3)





Стаття 12







Стаття 9

Стаття 15(1)









Стаття 10(1), (2)

Стаття 15(2)



Стаття 10(3)

Стаття 15(3)



Стаття 10(4)

Стаття 15(4)



Стаття 10(5)

Стаття 15(5)



Стаття 10(6) перший, другий, третій, п’ятий пункти






Стаття 10(6) четвертий пункт

Стаття 16

Стаття 13



Стаття 17

Стаття 16





Стаття 14





Стаття 15







Стаття 11





Стаття 14





Стаття 15





Стаття 16





Стаття 17





Стаття 18





Стаття 19

Додаток



Додаток I



Додаток I





Додаток II

Додаток II







1ОВ С 318, 23.12.2006, с. 195.

2ОВ С 229, 22.09.2006, с. 38.

3Висновок Європейського Парламенту від 25 квітня 2007 р. (ОВ С 74 Е, 20.3.2008, с. 632), Спільна Позиція Ради від 6 червня 2008 р. (ОВ 184 Е, 22.7.2008, с.11), Позиція Європейського Парламенту від 24 вересня 2008 (ще не опублікована у Офіційному віснику), Рішення Ради від 26 лютого 2009 р. та Законодавча Резолюція Європейського Парламенту від 11 березня 2009 р. (ще не опублікована у Офіційному віснику).

4ОВ L 319, 12.12.1994, с. 20.

5 ОВ L 184, 17.7.1999, с. 23.

6 ОВ L 204, 21.7.1998, с. 37

7 ОВ С 321, 31.12.2003, с. 1

8 Див. с. 11 цього Офіційного вісника.

9 ОВ L 324, 29.11.2002, стор. 1.



Похожие:

Директива 2009/15/єс європейського парламенту та ради від 23 квітня 2009 р про загальні правила та стандарти для організацій, які здійснюють корабельні інспекції та огляди, а також щодо відповідної діяльності морських адміністрацій iconДиректива комісії 97/58/ec від 26 вересня 1997 р., що вносить поправки до Директиви Ради 94/57/ec "Загальні правила І стандарти для організацій, що виконують
На підставі Директиви Ради 94/57/ec "Загальні правила І стандарти для організацій, що виконують огляд І обстеження суден І відповідна...
Директива 2009/15/єс європейського парламенту та ради від 23 квітня 2009 р про загальні правила та стандарти для організацій, які здійснюють корабельні інспекції та огляди, а також щодо відповідної діяльності морських адміністрацій iconДирективи директива європейського парламенту та ради 2009/139/єс від 25 листопада 2009 року
Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, і зокрема, його статтю 95
Директива 2009/15/єс європейського парламенту та ради від 23 квітня 2009 р про загальні правила та стандарти для організацій, які здійснюють корабельні інспекції та огляди, а також щодо відповідної діяльності морських адміністрацій iconДиректива європейського парламенту І ради 2009/40/єс від 6 травня 2009 року про перевірку технічного стану моторних транспортних засобів та їхніх причепів на придатність до експлуатування
Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, зокрема статтю 71 цього Договору
Директива 2009/15/єс європейського парламенту та ради від 23 квітня 2009 р про загальні правила та стандарти для організацій, які здійснюють корабельні інспекції та огляди, а також щодо відповідної діяльності морських адміністрацій iconДиректива європейського парламенту та ради від 11 березня 2002 року про організацію робочого часу осіб, які здійснюють мобільну автотранспортну діяльність
Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, і зокрема статтю 71 та статтю 137(2) Договору
Директива 2009/15/єс європейського парламенту та ради від 23 квітня 2009 р про загальні правила та стандарти для організацій, які здійснюють корабельні інспекції та огляди, а також щодо відповідної діяльності морських адміністрацій iconВиправлення директиви 2004/49/єс європейського парламенту та ради від 29 квітня 2004 року
Директива про безпеку на залізницях) (Офіційний бюлетень Європейського союзу L 164 від 30 квітня 2004)
Директива 2009/15/єс європейського парламенту та ради від 23 квітня 2009 р про загальні правила та стандарти для організацій, які здійснюють корабельні інспекції та огляди, а також щодо відповідної діяльності морських адміністрацій iconДиректива 2004/49/єс європейського парламенту та ради від 29 квітня 2004 року
Беручи до уваги Договір про створення Європейського Співтовариства, та зокрема його статтю 71(1)
Директива 2009/15/єс європейського парламенту та ради від 23 квітня 2009 р про загальні правила та стандарти для організацій, які здійснюють корабельні інспекції та огляди, а також щодо відповідної діяльності морських адміністрацій iconДиректива 2004/54/єс європейського парламенту та ради від 29 квітня 2004 року
Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, та зокрема, його частину 1 статті 71
Директива 2009/15/єс європейського парламенту та ради від 23 квітня 2009 р про загальні правила та стандарти для організацій, які здійснюють корабельні інспекції та огляди, а також щодо відповідної діяльності морських адміністрацій iconДиректива Європейського Парламенту та Ради №2000/18/єс від 17 квітня 2000 року щодо мінімальних екзаменаційних вимог до консультантів у справах перевезення небезпечних товарів автомобільним, залізничним або річковим транспортом
Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства, особливо його статті 75(1)(с)
Директива 2009/15/єс європейського парламенту та ради від 23 квітня 2009 р про загальні правила та стандарти для організацій, які здійснюють корабельні інспекції та огляди, а також щодо відповідної діяльності морських адміністрацій iconДиректива комісії 2005/12/єс від 18 лютого 2005 року про внесення змін та доповнень до Директиви 2003/25/єс європейського Парламенту та Ради про особливі вимоги щодо стабільності пасажирських суден типу ролкер
Беручи до уваги Директиву 2003/25/єс європейського Парламенту та Ради від 14 квітня 2003 року про особливі вимоги щодо стабільності...
Директива 2009/15/єс європейського парламенту та ради від 23 квітня 2009 р про загальні правила та стандарти для організацій, які здійснюють корабельні інспекції та огляди, а також щодо відповідної діяльності морських адміністрацій iconДиректива 2002/6/єс європейського парламенту та ради від 18 лютого 2002 року щодо облікових формальностей для суден, що прибувають та/або відбувають з портів держав-членів Співтовариства
Приймаючи до уваги Договір про створення Європейського Співтовариства, та зокрема, його статтю 80(2)
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов