Регламент (ЄС) №725/2004 європейського парламенту та ради від 31 березня 2004 року icon

Регламент (ЄС) №725/2004 європейського парламенту та ради від 31 березня 2004 року



НазваниеРегламент (ЄС) №725/2004 європейського парламенту та ради від 31 березня 2004 року
страница1/13
Дата конвертации18.06.2013
Размер2.08 Mb.
ТипРегламент
скачать >>>
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

29.4.2004 UA Офіційний вісник Європейського Союзу L 129/


РЕГЛАМЕНТ (ЄС) № 725/2004 ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ


від 31 березня 2004 року


про посилення безпеки суден та портових споруд


(текст дотичний ЄЕП)


ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,


Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства та, зокрема, частину 2 його статті 80,


Беручи до уваги пропозицію Комісії,


Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (1),


Провівши консультації з Комітетом регіонів,


Діючи відповідно до процедури, встановленої у статті 251 Договору (2),


Оскільки:


  1. Міжнародні протизаконні дії та, зокрема, тероризм становлять найбільшу загрозу для ідеалів демократії та свободи, а також цінностей миру, які є вкрай важливими для Європейського Союзу.




  1. Безпека флоту Європейського Співтовариства та громадян, які ним користуються, а також навколишнього середовища з огляду на загрозу вчинення міжнародних протизаконних дій, таких як терористичні дії, піратство тощо, повинні завжди забезпечуватися.




  1. У зв’язку з перевезенням вантажів, які містять особливо небезпечні речовини, такі як хімічні та радіоактивні речовини, потенційні наслідки загроз, які зумовлюються міжнародними протизаконними діями, для громадян Союзу та навколишнього середовища є дуже серйозними.




  1. 12 грудня 2002 року Дипломатична Конференція Міжнародної морської організації (ММО) ухвалила зміни до Міжнародної Конвенції про охорону людського життя на морі від 1974 року (Конвенція СОЛАС) та Міжнародний кодекс безпеки суден та портових споруд (Кодекс БСПС). Ці інструменти спрямовані на посилення безпеки суден, які використовуються у міжнародній торгівлі, та асоційованих портів; вони містять обов’язкові положення, сфера застосовування деяких з яких на території Співтовариства повинна бути з’ясована, та рекомендації, деякі з яких повинні бути обов’язковими на території Співтовариства.




  1. Без шкоди правилам держав-членів у сфері національної безпеки та заходів, які могли б бути вжиті на основі розділу VI Договору про заснування Європейського Союзу, мета безпеки, описана у декларативному пункті 2, повинна досягатися шляхом ухвалення відповідних заходів у сфері політики щодо морського транспорту, яка встановлює спільні стандарти для інтерпретації, імплементації та моніторингу в межах території Співтовариства положень, ухвалених Дипломатичною Конференцією ММО 12 грудня 2002 року. Імплементаційні повноваження повинні покладатися на Комісію у сфері ухвалення детальних імплементаційних положень.




  1. Цей Регламент стосується фундаментальних прав та оглядає принципи, визнані, зокрема, Хартією фундаментальних прав Європейського Союзу.




  1. Посилення безпеки повинне поширюватися не тільки на судна, які використовуються у міжнародному судноплавстві, та порти, які їх обслуговують, проте і на судна, які експлуатуються на внутрішніх рейсах у межах території Співтовариства та їх порти, зокрема, пасажирські судна, з огляду на кількість людських життів, які така діяльність наражає на ризик.




  1. Частина В Кодексу БСПС містить певну кількість рекомендацій, які повинні бути визнані обов’язковими на території Співтовариства для здійснення уніфікованого прогресу в напрямку досягнення мети безпеки, описаної у декларативній статті 2.




  1. Для сприяння визнаній та необхідній меті, спрямованій на розвиток руху на малі відстані в межах Співтовариства, держави-члени повинні запрошуватись до укладання, у світлі регламенту 11 щодо спеціальних заходів щодо посилення морської безпеки Конвенції СОЛАС, угод про заходи безпеки для регулярного морського руху в межах Співтовариства на постійних рейсах, які використовують призначені порти, без порушення основних стандартів передбачуваної безпеки.




  1. Постійне застосування усіх правил безпеки, передбачених цим Регламентом, до портових споруд, розташованих у портах, які лише час від часу обслуговують міжнародне судноплавство, могло б бути диспропорційним. Держави-члени повинні визначити, на основі оцінювання безпеки, яке вони повинні здійснювати, яких портів це стосуватиметься та які альтернативні заходи забезпечуватимуть адекватний рівень захисту.




  1. Держави-члени повинні активно відслідковувати відповідність з правилами безпеки суден, які мають намір увійти до порту Співтовариства, незважаючи на їх походження. Відповідна держава-член повинна призначати „компетентний орган з морської безпеки”, який відповідатиме за координування, імплементацію та моніторинг застосування заходів безпеки, встановлених у цьому Регламенті, оскільки вони застосовуються до суден та портових споруд. Цей орган повинен вимагати від кожного судна, яке має намір увійти до порту, завчасно надати інформацію щодо його міжнародного сертифікату безпеки судна та рівні безпеки, на підставі яких воно експлуатується та експлуатувалося раніше, та будь-яку іншу доцільну інформацію щодо безпеки.




  1. Держави-члени повинні мати дозвіл надавати виключення з положень щодо дії систематичної вимоги для надання інформації, зазначеної у декларативній статті (11) у випадку внутрішніх регулярних морських перевезень та перевезень в межах Співтовариства, за умови, якщо компанії, які надають такі послуги мають змогу надати таку інформацію у будь-який час на запит компетентних органів держав-членів.




  1. Перевірки безпеки у порту можуть проводитись компетентними органами для потреб морської безпеки держав-членів, проте також, стосовно міжнародного сертифікату безпеки суден, інспекторами, які діють у межах контрольних заходів порту держави, як передбачено у Директиві Ради 95/21/ЄС від 19 червня 1995 року про обов’язкове застосування міжнародних стандартів безпеки суден, попередження забруднення та умов життя та праці до суден, що використовують порти Співтовариства та експлуатуються у водах під юрисдикцією держав-членів (контроль держави порту) (3). У разі, якщо мова йде про різні органи, положення повинне ухвалюватися для них з метою взаємного доповнення.




  1. З огляду на значну кількість сторін, залучених до імплементації заходів безпеки, кожна держава-член повинна призначати єдиний компетентний орган, який відповідатиме за координування та моніторинг застосування заходів безпеки у сфері судноплавства на національному рівні. Держави-члени повинні ввести в дію необхідні ресурсі та розробити національний план імплементації цього Регламенту для досягнення мети безпеки, описаної у декларативній статті 2, зокрема, шляхом встановлення календарного плану дострокового впровадження певних заходів у відповідності з положеннями Резолюції 6, ухваленої Дипломатичною Конференцією ММО 12 грудня 2002 року. Ефективність перевірок щодо імплементації кожної національної системи повинна перевірятися за допомогою інспекцій, які проводитимуться Комісією.




  1. Ефективне та стандартне застосування заходів згідно цієї політики викликає важливі питання щодо їх фінансування. Фінансування певних додаткових заходів безпеки не повинне призводити до порушення умов конкуренції. Для цього Комісія повинна негайно провести дослідження (спрямоване, зокрема, на розгляд способу розподілу фінансових фондів між державними органами та експлуатантами, без шкоди розподілу повноважень між державами-членами та Європейським Співтовариством) та подати результати та, за доцільності, будь-які пропозиції до Європейського Парламенту та Ради.




  1. Заходи, необхідні для імплементації цього Регламенту, повинні ухвалюватися відповідно до Рішення Ради 1999/468/ЄС від 28 червня 1999 року, що встановлює процедури здійснення імплементуючих повноважень, покладених на Комісію (4). Процедура повинна визначатися для адаптації цього Регламенту у світлі набутого досвіду з метою надання обов’язкового характеру подальшим положенням частини В Кодексу БСПС, яким початково не було наданого обов’язкового характеру цим Регламентом.




  1. Оскільки цілі цього Регламенту, а саме впровадження та імплементація відповідних заходів у сфері політики морських перевезень, не можуть достатньою мірою бути досягнуті державами-членами, а можуть, з огляду на європейську сферу охоплення цього Регламенту, у найкращий спосіб досягатися на рівні Співтовариства, Співтовариство може ухвалити заходи відповідно до принципу субсидіарності, як встановлено у статті 5 Договору. Відповідно до принципу пропорційності, як встановлено у згаданій статті, цей Регламент не виходить за межі доцільного для досягнення цих цілей.



^ УХВАЛИЛИ ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:


Стаття 1


Цілі


1. Основною метою цього Регламенту є впровадження та імплементація заходів Співтовариства, спрямованих на посилення безпеки суден, які використовуються у сфері міжнародної торгівлі та внутрішнього судноплавства, та асоційованих портів з огляду на загрозу вчинення міжнародних протизаконних дій.


2. Регламент також спрямований на забезпечення встановлення базису щодо гармонізованої інтерпретації та імплементації, а також моніторингу з боку Співтовариства спеціальних заходів посилення морської безпеки, ухвалених Дипломатичною Конференцією ММО 12 березня 2002, яка внесла зміни до Міжнародної Конвенції захисту людського життя на морі (Конвенція СОЛАС) від 1976 року та встановила Міжнародний кодекс безпеки суден та портових споруд (Кодекс БСПС)


Стаття 2


Визначення


Для цілей цього Регламенту:


1. „спеціальні заходи посилення морської безпеки Конвенції СОЛАС” означають зміни, внесені додатком І до цього Регламенту, які впроваджують нову главу ХІ-2 додатку до Конвенції СОЛАС ММО, в її найновішій версії,


2. „Кодекс БСПС” означає Міжнародний кодекс охорони суден та портових споруд, у його найновішій версії,


3. „Частина А Кодексу БСПС” означає Преамбулу та обов’язкові вимоги, які формують частину А Кодексу БСПС, як приєднано у якості додатку ІІ до цього Регламенту, щодо положень глави ХІ-2 додатку до Конвенції СОЛАС ММО у її найновішій версії,


4. „Частина В Кодексу БСПС” означає настанови, які формують частину В Кодексу БСПС, як приєднано у якості додатку IІІ до цього Регламенту, щодо положень глави ХІ-2 додатку до Конвенції СОЛАС ММО, зі змінами, та додатку А Кодексу БСПС, у її найновішій версії,


5. „морська безпека” означає сполучення превентивних заходів, які спрямовані на захист суден та портових споруд від загроз міжнародних протизаконних дій,


6. „координаційний центр у сфері морської безпеки” означає орган, який призначається кожною державою-членом у якості контактного пункту для Комісії та інших держав-членів та для полегшення розвитку та інформування щодо застосування заходів з морської безпеки, встановлених у цьому Регламенті,


7. „компетентний орган у сфері морської безпеки” означає орган, який призначається державою-членом для координування, імплементування та моніторингу застосування заходів безпеки, встановлених у цьому Регламенті, щодо суден та/або одного або кількох портів. Компетенція цього органу може різнитися в залежності від завдань, які призначаються для нього,


8. „міжнародне судноплавство” означає будь-яке морське перевезення, яке здійснюється судном з порту держави-члена до порту, який знаходиться поза межами держави-члена, або навпаки,


9. „внутрішнє судноплавство” означає будь-яке морське перевезення судном у морських зонах з порту держави-члена до того ж порту або іншого порту в межах держави-члена,


10. „регулярне транспортне сполучення” означає серію морських перевезень, організованих таким чином, щоб забезпечити сполучення між двома або більшою кількістю портів:


  1. або на основі опублікованого графіку руху;




  1. або з регулярністю або частотою, які становлять визнане систематичне сполучення,


11. „портова споруда” означає місце, де відбувається сполучення судно/порт; це включає такі зони, як якірні стоянки, причали для очікування завантажувальних та розвантажувальних робіт та підходи з боку моря, у відповідних випадках,


12. „сполучення судно/порт” означає взаємодії, які мають місце, коли на судно напряму або опосередковано впливають дії, які передбачають рух осіб або вантажів, або надання портових послуг судном або щодо судна,


13. „міжнародна протизаконна дія” означає навмисну дію, яка за своїм характером або контекстом могла б завдати шкоди суднам, які використовуються у сфері міжнародного або національного морського руху, їх пасажирам або вантажам, а також портам, які пов’язані з ними.


Стаття 3


Спільні заходи та сфера застосування


1. Що стосується міжнародного судноплавства, то держави-члени застосовують у повному обсязі до 1 липня 2004 року спеціальні заходи посилення морської безпеки Конвенції СОЛАС та частину А Кодексу БСПС відповідно до умов та стосовно суден, компаній та портів, які в них зазначені.


2. Що стосується внутрішнього судноплавства, держави-члени застосовують у повному обсязі до 1 липня 2005 року спеціальні заходи посилення морської безпеки Конвенції СОЛАС та частину А Кодексу БСПС до пасажирських суден класу А у розумінні статті 4 Директиви Ради 98/18/ЄС від 17 березня 1998 року про правила та стандарти безпеки, які застосовуються до пасажирських суден (5), які здійснюють внутрішні перевезення, та до їх компаній, як визначено у регламенті ІХ-1 Конвенції СОЛАС, а також до портів, які їх обслуговують.


3. Держави-члени, після обов’язкового оцінювання ризиків безпеці, приймають рішення про межі, у яких вони будуть застосовувати до 1 червня 2007 року положення цього Регламенту до різних категорій суден, як здійснюють внутрішні перевезення, окрім тих, які зазначені у частині 2, до їх компаній та портів, які їх обслуговують. Сукупний рівень безпеки не повинен порушуватися будь-яким подібним рішенням.


Держави-члени інформують Комісію про усі подібні рішення у разі їх ухвалення, а також про періодичний огляд, який повинен здійснюватися з інтервалами не більше ніж п’ять років.


4. При імплементації положень, які вимагаються до впровадження на підставі частин 1, 2 та 3, держави-члени враховують у повному обсязі настанови, які містяться у частині В Кодексу БСПС.


5. Держави-члени зважають на вказані нижче пункти частини В Кодексу БСПС, якби вони були обов’язковими:


  • 1.12 (перегляд планів безпеки суден),




  • 1.16 (оцінювання безпеки портової споруди),




  • 4.1 (захист конфіденційності планів та оцінювань безпеки),




  • 4.4 (визнані організації у сфері безпеки),




  • 4.5 (мінімальні повноваження визнаних організації у сфері безпеки),




  • 4.8 (встановлення рівня безпеки),




  • 4.14, 4.15, 4.16 (контактні центри та інформація про плани безпеки портової споруди),




  • 4.18 (ідентифікаційні документи),




  • 4.24 (застосування заходів безпеки суден, рекомендовані державою, у територіальних водах якої вони здійснюють перевезення),




  • 4.28 (кваліфікація обслуговуючого персоналу),




  • 4.41 (у передачі інформації при входженні до порту відмовлено або судно випроваджене з порту),




  • 4.45 (судна з держави, яка не є членом Конвенції),




  • 6.1 (зобов’язання компанії надати капітану інформацію про експлуатантів судна),




  • з 8.3 по 8.10 (мінімальні стандарти щодо оцінювання безпеки судна),




  • 9.3 (мінімальні стандарти щодо плану безпеки судна),




  • 9.4 (незалежність визнаної організації безпеки),




  • 13.6 та 13.7 (регулярність навчань с сфері забезпечення безпеки та тренувань команд кораблів та офіцерів безпеки судна та компанії),




  • 15.3 та 15.4 (мінімальні вимоги щодо оцінювання безпеки портової споруди),




  • 16.3 та 16.8 (мінімальні стандарти щодо плану безпеки портової споруди),




  • 18.5 та 18.6 (регулярність навчань с сфері забезпечення безпеки та тренувань на території портових споруд та офіцерів безпеки портової споруди).



6. Незважаючи на положення параграфу 15.4 частини А Кодексу БСПС, періодичний перегляд оцінювань безпеки портової споруди, передбачений параграфом 1.16 частини В Кодексу БСПС, здійснюється через як максимум п’ять років після того, як були здійснені оцінювання та востаннє переглянуті.


7. Цей Регламент не застосовується до військових суден, суден перевезення військових груп, вантажних суден з валовим тоннажем не менше ніж 500 реєстрових тон, суден, які не приводяться у дію за допомогою механічних засобів, дерев’яних суден примітивної конструкції, рибацьких суден або суден, які не залучені до комерційної діяльності.


8. Незважаючи на положення частин 2 та 3, держави-члени забезпечують, ухвалюючи плани безпеки судна та плани безпеки портової споруди, щоб такі плани містили відповідні положення для забезпечення того, щоб безпека суден, до яких застосовується цей Регламент, не впливала на будь-яку взаємодію судна та портової споруди або на діяльність судно-судно з будь-якими суднами, які підлягають дії цього Регламенту.


Стаття 4


Передача інформації


1. Кожна держава-член повідомляє ММО, Комісії та іншим державам-членам інформацію, яка вимагається на підставі регламенту 13 (Передача інформації), щодо спеціальних заходів для посилення морської безпеки Конвенції СОЛАС.


2. Кожна держава-член повідомляє Комісії та іншим державам-членам контактні дані про офіцерів зв’язку, зазначених у параграфі 4.16 частини В Кодексу БСПС, та інформацію, передбачену параграфом 4.41 частини В Кодексу БСПС, коли судно випроваджено з порту або судну відмовлено у заходженні до порту Співтовариства.


3. Кожна держава-член складає перелік відповідних портових споруд на основі проведених оцінювань безпеки портової споруди та встановлює сферу охоплення заходів, ужитих для застосування положень частини 2 регламенту 2 (межі застосування до портових споруд, які час від часу обслуговують міжнародні рейси) щодо спеціальних заходів для посилення морської безпеки Конвенції СОЛАС.


Кожна держава-член повідомляє вищезгаданий перелік іншій держав-члену та Комісії до 1 липня 2004 року якнайпізніше. Комісія та будь-яка відповідна держава-член також отримує достатню інформацію про вжиті заходи.

Стаття 5


Альтернативні домовленості щодо безпеки та еквівалентні заходи безпеки


1. Для потреб цього Регламенту, регламент 11 (альтернативні домовленості щодо безпеки) щодо спеціальних заходів для посилення морської безпеки Конвенції СОЛАС може також застосовуватися до регулярних перевезень в межах Співтовариства, які здійснюються на регулярних рейсах та залучають портові споруди.


2. З цією метою держави-члени можуть укласти між собою, кожна з них – від свого імені, двосторонні або багатосторонні угоди, передбачені вищенаведеним регламентом СОЛАС. Держави-члени можуть, зокрема, враховувати такі угоди для сприяння судноплавству на короткі морські відстані у межах території Співтовариства.


Відповідні держави-члени повідомляють про угоди Комісії та надають достатню інформацію про заходи для надання можливості Комісії визначити, чи угоди відповідають рівню безпеки інших суден або портових споруд, які не охоплені угодами. Детальна інформація про заходи, безпосередньо пов’язані з національною безпекою, якщо такі є, можуть не включатися до повідомлення на адресу Комісії.


Комісія перевіряє, чи угоди гарантують адекватний рівень захисту, зокрема, стосовно вимог частини 2 вищенаведеного регламенту СОЛАС 11, та чи вони відповідають законодавству Співтовариства та належному функціонуванню внутрішнього ринку. Якщо угоди не відповідають цим критеріям, Комісія у чотирьохмісячний термін ухвалює рішення, відповідно до процедури, зазначеної у частині 3 статті 11; у таких випадках відповідні держави-члени скасовують або адаптують угоду відповідним чином.


3. Періодичний перегляд таких угод, передбачених частиною 4 регламенту 11 щодо спеціальних заходів для посилення морської безпеки, повинен здійснюватися з інтервалами не більше ніж у п’ять років.


4. Держави-члени можуть ухвалювати, для внутрішнього судноплавства та портів, як зазначено у частині 2 статті 3 та частині 3 статті 3 цього Регламенту, еквівалентні заходи безпеки, як передбачено регламентом 12 (еквівалентні заходи безпеки) про спеціальні заходи для посилення морської безпеки Конвенції СОЛАС, за умови, якщо такі заходи безпеки є принаймні такими ж ефективними, які ті, що передбачені у главі ХІ-2 Конвенції СОЛАС та відповідними обов’язковими положенням Кодексу БСПС.


Відповідні держави-члени повідомляють Комісії всеохоплюючу інформацію про такі заходи за їх ухвалення та про результати періодичних оглядів таких заходів не пізніше ніж через п’ять років після того, як вони були ухвалені та востаннє переглянуті.


Умови застосування таких заходів підлягають дії інспекцій Комісії, передбачених частинами 4, 5 та 6 статті 9 цього Регламенту, згідно процедур, які у ній визначені.

Стаття 6

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13



Похожие:

Регламент (ЄС) №725/2004 європейського парламенту та ради від 31 березня 2004 року iconРегламент комісії (ЄС) №262/2009 від 30 березня 2009 року
Беручи до уваги Регламент (ЄС) №552/2004 Європейського Парламенту та Ради від 10 березня 2004 року про сумісність Європейської мережі...
Регламент (ЄС) №725/2004 європейського парламенту та ради від 31 березня 2004 року iconРегламент комісії (ЄС) №730/2006 від 11 травня 2006 року
Беручи до уваги Регламент (ЄС) Європейського Парламенту і Ради від 10 березня 2004 року №551/2004 про організацію та використання...
Регламент (ЄС) №725/2004 європейського парламенту та ради від 31 березня 2004 року iconРегламент комісії (ЄС) №482/2008 від 30 травня 2008 року
Беручи до уваги Регламент (ЄС) №550/2004 Європейського Парламенту та Ради від 10 березня 2004 року щодо надання послуг з повітряної...
Регламент (ЄС) №725/2004 європейського парламенту та ради від 31 березня 2004 року iconРегламент (ЄС) №1070/2009 європейського парламенту та ради від 21 жовтня 2009 року
Регламентів (ЄС) №549/2004, (ЄС) №550/2004, (ЄС) №551/2004 та (ЄС) №552/2004 з метою покращення роботи і стійкості Європейської системи...
Регламент (ЄС) №725/2004 європейського парламенту та ради від 31 березня 2004 року iconРегламент (ЄС) №261/2004 європейського парламенту та ради від 11 лютого 2004 року
Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства та, зокрема, частину 2 його статті 80
Регламент (ЄС) №725/2004 європейського парламенту та ради від 31 березня 2004 року iconРегламент комісії (ЄС) №1033/2006 від 4 липня 2006 року
Беручи до уваги Регламент (ЄС) №552/2004 Європейського Парламенту та Ради від 10 березня 2004 року про експлуатаційну сумісність...
Регламент (ЄС) №725/2004 європейського парламенту та ради від 31 березня 2004 року iconРегламент комісії (ЄС) №1794/2006 від 6 грудня 2006 року
Беручи до уваги Регламент (ЄС) №550/2004 Європейського Парламенту та Ради від 10 березня 2004 року про надання аеронавігаційних послуг...
Регламент (ЄС) №725/2004 європейського парламенту та ради від 31 березня 2004 року iconРегламент комісії (ЄС) №1032/2006 від 6 липня 2006 року
Беручи до уваги Регламент (ЄС) №552/2004 Європейського Парламенту та Ради від 10 березня 2004 року про експлуатаційну сумісність...
Регламент (ЄС) №725/2004 європейського парламенту та ради від 31 березня 2004 року iconПостанова комісії (ЄС) №324/2008 від 9 квітня 2008 р
На підставі Постанови (ЄС) №725/2004 Європейського Парламенту і Ради від 31 березня 2004 р з підвищення безпеки суден і портів (1),...
Регламент (ЄС) №725/2004 європейського парламенту та ради від 31 березня 2004 року iconРегламент (ЄС) №789/2004 європейського парламенту та ради від 20 квітня 2004
Беручи до уваги Договір про створення Європейського Співтовариства, та зокрема його статтю 80(2)
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов