Регламент комісії (ЄС) №262/2009 від 30 березня 2009 року icon

Регламент комісії (ЄС) №262/2009 від 30 березня 2009 року



НазваниеРегламент комісії (ЄС) №262/2009 від 30 березня 2009 року
Дата конвертации18.06.2013
Размер264.37 Kb.
ТипРегламент
скачать >>>

31.3.2009 UA Офіційний вісник Європейського Союзу L 84/

Регламент комісії (ЄС) № 262/2009

від 30 березня 2009 року

що встановлює вимоги щодо координованого розподілу та використання кодів запитувачів режиму S для єдиного європейського повітряного простору

(Текст стосується ЄЕП)


Комісія європейських СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства,

Беручи до уваги Регламент (ЄС) № 552/2004 Європейського Парламенту та Ради від 10 березня 2004 року про сумісність Європейської мережі управління повітряним рухом (Регламент щодо сумісності) (1) та, зокрема, його частину 5 статті 3,

Беручи до уваги Регламент (ЄС) № 549/2004 Європейського Парламенту та Ради від 10 березня 2004 року, що встановлює рамки створення єдиного європейського повітряного простору (рамковий Регламент) (2) та, зокрема, його частину 2 статті 8,

Оскільки:

  1. Режим S (селекторний) – це об’єднана техніка спостереження для контролю повітряного руху. Вона робить можливим вибірковий запит повітряного судна та вилучення отриманих у повітрі даних, за допомогою яких можна розробляти нові функції контролю повітряного руху. Розробка систем з підтримкою запиту окремого літального апарату у режимі S (далі – запитувачі режиму S) потребує використання кодів запитувачів режиму S для виявлення та спостереження за літальними апаратами, обладнаними прийомовідповідачами режиму S.

  2. Для гарантування безпеки системи спостереження за повітряним рухом необхідно уникати перекриття зон спостереження радарів двох запитувачів режиму S, які використовують той самий код, окрім випадків, коли вони об’єднані у групу чи за наявності інших належних експлуатаційних обставин.

  3. Для підтримки використання зростаючої кількості запитувачів режиму S та вирішення проблем, що виникають через скорочення кодів запитувачів, доступних для запиту повітряних суден, виникає потреба у ефективній координації розподілу та використанні таких кодів запитувачів.

  4. Євроконтроль зобов’язаний відповідно до частини 1 статті 8 Регламенту (ЄС) № 549/2004 розробляти вимоги до розподілу та використання кодів запитувачів режиму S (далі – коди запитувачів). Цей Регламент заснований на звіті від 2 січня 2008 року, створеному за результатами цього зобов’язання.

  5. Спочатку з технічних причин були визначені та використовувалися як коди запитувача лише коди ідентифікатора запитувача (надалі – коди ІІ) з 0 по 15. Через очікувану кількість запитувачів режиму S пізніше були вжиті заходи щодо уможливлення використання додаткових кодів ідентифікатора спостереження (далі – коди SІ) від 1 по 63.

  6. Зазвичай використання кодів SІ потребує, щоб усі мішені режиму S в межах зони спостереження запитувачів режиму S були обладнані для цього. Проте, Євроконтролем були розроблені технічні характеристики для функціонування кодів ІІ/SІ, що могло зробити можливим початкове використання кодів SІ запитувачами режиму S навіть в умовах, де усі мішені режиму S не обладнані для використання кодів SІ. Оператори режиму S повинні таким чином здійснити адаптування до такого функціонування кодів ІІ/SІ.

  7. Під керівництвом Євроконтролю була заснована централізована служба з розподілу кодів запитувачів, що здійснюється через систему розподілу кодів запитувачів. Держави-члени повинні вживати необхідних заходів, щоб гарантувати, що система розподілу кодів запитувачів надає інформацію, яка підтримує послідовність ключових елементів розподілу кодів запитувачів. Ці ключові елементи повинні бути чітко визначені.

  8. Потрібно визначити загальні процедури для забезпечення належного застосування ключових елементів розподілу кодів запитувачів. Вони повинні враховувати відповідні положення Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО).

  9. Оператори режиму S та постачальники послуг з повітряного перевезення повинні вживати належних заходів для виявлення та пом’якшення впливу можливих конфліктів між кодами запитувачів.

  10. Цей Регламент не повинен стосуватися військових дій та навчань, як зазначено у частині 2 статті 1 Регламенту (ЄС) № 549/2004.

  11. Обмежена кількість кодів запитувачів відведена для виключного використання та управління військовими об’єктами, включаючи міжурядові організації, зокрема, Організацію Північноатлантичного договору. Запитувачі режиму S, що використовують ці коди, таким чином не підлягатимуть процесу координованого розподілу. Тим не менш, держави-члени повинні вживати необхідних заходів для забезпечення відсутності шкідливого впливу від використання цих кодів запитувачів на безпеку загального повітряного руху.

  12. Код запитувача 0 був зарезервований ІКАО для застосування без призначеного коду. Запитувачі режиму S, що використовують код запитувача 0, відповідно до Стандартів та Рекомендованих практик ІКАО не підлягають процесу координованого розподілу.

  13. ІІ Код 14 був відведений для спільного використання системами перевірки. Виявлення мішені режиму S не може бути гарантоване, якщо декілька систем перевірки працюють одночасно. Оператори систем перевірки режиму S, які повинні проводити тимчасові випробування, що потребують безконфліктної ситуації, таким чином мають забезпечити належну двосторонню координацію з іншими операторами систем перевірки режиму S.

  14. Централізована служба з розподілу кодів запитувачів повинна надавати державам-членам та операторам режиму S, а також оновлювати відповідно до вимог план розподілу кодів запитувачів, забезпечуючи ефективне та безпечне використання кодів запитувачів. План розподілу повинен бути схваленим державами-членами, яких стосується його зміст.

  15. Необхідно визначити механізм для вирішення ситуацій, коли схвалення плану розподілу кодів запитувачів не може бути отримане вчасно.

  16. З огляду на підтримку чи вдосконалення існуючих рівнів безпеки операцій держави-члени повинні забезпечити, щоб зацікавлені сторони проводили оцінку безпеки, включаючи виявлення небезпеки, оцінку ризику та його зниження. Гармонізована імплементація цих процесів для систем, описаних у цьому Регламенті, потребує ідентифікації специфічних вимог щодо безпеки для усіх вимог стосовно експлуатаційної сумісності та робочих характеристик.

  17. Відповідно до пункту (d) частини 3 статті 3 Регламенту (ЄС) № 552/2004, правила імплементації щодо експлуатаційної сумісності повинні описувати специфічні процедури, які потрібно застосовувати для оцінки відповідності або придатності використання компонентів, а також перевірки систем.

  18. Рівень зрілості ринку для компонентів, до яких застосовується цей Регламент, є таким, що їх відповідність чи придатність до використання може бути достатньо оцінена через внутрішній контроль на виробництві, використовуючи процедури, засновані на Блоці А Рішення № 768/2008/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 9 липня 2008 року про спільні рамки для збуту продукції та припинення дії Рішення Ради 93/465/ЄЕС. (3).

  19. Заходи, передбачені цим Регламентом, відповідають висновку Комітету з питань єдиного повітряного простору,

Ухвалили цей регламент:

Стаття 1

Предмет та сфера застосування

  1. Цей Регламент встановлює вимоги щодо координованого розподілу та використання кодів запитувачів режиму S (далі – коди запитувачів) для безпечного та ефективного спостереження за повітряним рухом та військово-цивільної координації.

  2. Цей Регламент застосовується до належних запитувачів режиму S та відповідних систем спостереження, їх складових частин і пов’язаних процедур під час підтримки координованого розподілу чи використання належних кодів запитувачів.

Стаття 2

Визначення

Для цілей цього Регламенту застосовуються визначення статті 2 Регламенту (ЄС) № 549/2004.

Також застосовуються такі визначення:

  1. «запитувач режиму S» означає систему, що складається з антени та електронного обладнання, яке підтримує запит окремого літального апарату через селекторний режим, відомий як режим S;

  2. «код запитувача» означає код індентифікатора спостереження або запитувача, який використовується для багатовузлового блокування та можливих протоколів передачі даних;

  3. «код ідентифікатора запитувача» (далі – код ІІ) означає код запитувача режиму S зі значенням в межах від 0 до 15, який може використовуватись як для багатовузлового блокування, так і для протоколів передачі даних;

  4. «код ідентифікатора спостереження» (далі – код SІ) означає код запитувача режиму S зі значенням в межах від 1 до 63, який може використовуватись для багатовузлового блокування, але не може використовуватись для багатовузлових протоколів передачі даних;

  5. «багатовузлове блокування» означає протокол, який робить можливим наведення та блокування цілі режиму S декількома запитувачами режиму S, зони спостереження яких перекриваються;

  6. «багатовузлові протоколи передачі даних» означає протоколи, які використовуються в зонах спостереження з перекриттям зон спостереження запитувачів режиму S для контролю передачі даних, які здійснюється шляхом більше ніж однієї транзакції;

  7. «ціль режиму S» означає платформу, обладнану прийомовідповідачем режиму S;

  8. «блокування» означає протокол, який забезпечує стримування усіх відповідей на виклик у режимі S від уже визначених цілей режиму S;

  9. «оператор режиму S» означає особу, організацію або підприємство, яке використовує чи надає запитувачі режиму S, включаючи:

    1. постачальників аеронавігаційних послуг;

    2. виробників запитувачів режиму S;

    3. операторів аеропортів;

    4. дослідні установи;

    5. будь-яку іншу установу, яка використовує запитувач режиму S;

  10. «розподіл кодів запитувачів» означає визначення значень принаймні усіх ключових елементів розподілу кодів запитувача, як зазначено у Додатку ІІ, Частині В;

  11. «система розподілу кодів запитувачів» означає систему в межах Європейської мережі управління повітряним рухом, а також пов’язані з нею процедури, через які завдяки державам-членам для операторів режиму S надається централізована служба з розподілу кодів запитувачів (далі – служба з розподілу кодів запитувачів), пов’язані з обробкою заяв на коди запитувачів та розповсюдженням пропозиції стосовно плану розподілу кодів запитувачів;

  12. «заява на код запитувача» означає заяву від оператора режиму S на розподіл коду запитувача;

  13. «пропозиція стосовно плану розподілу кодів запитувачів» означає пропозицію щодо повного набору розподілів кодів запитувачів, подана службою розподілу кодів запитувачів для схвалення державам-членам;

  14. «план розподілу кодів запитувачів» означає найновіший затверджений повний набір розподілів кодів запитувачів;

  15. «дійсний запитувач режиму S» означає запитувач режиму S, який відповідає принаймні одній з нижченазваних умов:

    1. запитувач базується, принаймні частково, на запитах і відповідях усіх викликів у режимі S для наведення на цілі режиму S; або

    2. запитувач блокує зафіксовані цілі режиму S у відповідь на усі запити на виклик у режимі S, постійно чи періодично, у всій або частині зони свого охоплення; або

    3. запитувач використовує бугутовузлові протоколи передачі даних для застосування посилань на дані;

  16. «дійсний код запитувача» означає будь-який код ІІ чи код SІ, окрім:

    1. коду ІІ 0;

    2. коду(ів) запитувача, відведених для військових установ, включаючи міжурядові організації, зокрема управління та розподіл Організації Північноатлантичного договору;

  17. «запити на усі виклик в режимі S» означає повідомлення, які зазвичай використовуються запитувачами режиму S для наведення на цілі режиму S, які знаходяться у зоні їх покриття;

  18. «експлуатаційний код запитувача» означає будь-який дійсний код запитувача, окрім коду ІІ 14;

  19. «компетентні держави-члени» означає:

    1. у випадку постачальника аеронавігаційних послуг, державу-члена, яка сертифікувала його відповідно до Регламенту Комісії (ЄС) № 2096/2005 (4);

    2. в інших випадках державу-члена, в межах сфери відповідальності якої діє чи має намір діяти оператор режиму S, або дійсний запитувач режиму S;

  20. «конфлікт кодів запитувачів» означає некоординоване перекриття зон охоплення двох чи більше запитувачів режиму S, які працюють на одному й тому ж коді запитувача, потенційним результатом чого є невиявлення літального апарату принаймні одним із таких запитувачів;

  21. «спостереження за конфліктом кодів запитувачів» означає впровадження оператором режиму S технічних чи процедурних засобів для ідентифікації впливу конфліктів кодів запитувачів з іншими запитувачами режиму S на дані спостереження, передані їх власними запитувачами режиму S;

  22. «послідовність впровадження» означає обмежену в часі послідовність впровадження розподілу кодів запитувачів, які повинні виконуватися операторами режиму S для уникнення тимчасових конфліктів кодів запитувачів;

  23. «узгоджений код ІІ» означає код ІІ, декодований прийомовідповідачем режиму S, який не підтримує коди SІ, у запиті на усі виклики режиму S, який містить код SІ, та який використовується цим прийомовідповідачем для кодування усіх відповідей на виклик;

  24. «карта блокувань» означає файл конфігурації запитувача режиму S, який визначає де і як застосовувати блокування цілей режиму S.

Стаття 3

Вимоги до сумісності та робочих характеристик

Оператори режиму S забезпечують, щоб основний електронний компонент радара їх запитувачів режиму S, які використовують робочий код запитувача:

  1. підтримував використання кодів SІ та кодів ІІ відповідно до положень Міжнародної організації цивільної авіації, визначених у пункті 1 Додатку І;

  2. підтримував використання операції коду ІІ/SІ відповідно до вимог, зазначених у Додатку ІІІ.

Стаття 4

Пов’язані процедури для операторів режиму S

  1. Оператори режиму S застосовують лише запитувач режиму S, використовуючи дійсний код запитувача, якщо для цього вони отримали розподіл кодів запитувача від держави-члена.

  2. Оператори режиму S, що застосовують чи мають намір застосовувати дійсний запитувач режиму S, для якого не надано розподілу кодів запитувача, надають заяву щодо коду запитувача до компетентної держави-члена відповідно до вимог, зазначених у Додатку ІІ, Частині А.

  3. Оператори режиму S виконують ключові пункти розподілу кодів запитувача, який вони отримують відповідно до Додатку ІІ, Частини В.

  4. Оператори повинні інформувати компетентну державу-члена принаймні кожні шість місяців про будь-які зміни у плануванні установки чи робочому статусі дійсних запитувачів режиму S, беручи до уваги будь-які з ключових пунктів розподілу кодів запитувачів, зазначених у Додатку ІІ, Частині В.

  5. Оператори режиму S забезпечують, щоб кожен з їх запитувачів режиму S використовував лише свій виділений код.

Стаття 5

Пов’язані процедури для держав-членів

  1. Держави-члени перевіряють дійсність заяв на коди запитувачів, отриманих від операторів режиму S, перед наданням їх у доступ через систему розподілу кодів запитувачів для координації. Перевірка дійсності включає ключові елементи, зазначені у Додатку ІІ, Частині А.

  2. Держави-члени вживають необхідних заходів для того, щоб гарантувати, що система розподілу кодів:

    1. перевіряє заяви на коди запитувачів щодо відповідності вимогам про формати і дані;

    2. перевіряє заяви на коди запитувачів щодо повноти, точності та своєчасності;

    3. найпізніше через шість календарних місяців після подання заяви:

      1. виконує моделювання оновлень плану розподілу кодів запитувачів на основі поданих заяв;

      2. готує запропоноване оновлення плану розподілу кодів запитувачів для схвалення державами-членами, яких стосується це оновлення;

      3. забезпечує, щоб запропоноване оновлення плану розподілу кодів запитувачів відповідало якнайбільшою мірою операційним вимогам, вказаним у заявах щодо кодів запитувачів, як описано ключовими пунктами (g), (h) та (i), зазначеними у Додатку ІІ, Частині А;

      4. оновлює та повідомляє державам-членам план розподілу кодів запитувачів відразу після його ухвалення без шкоди національним процедурам повідомлення інформації щодо запитувачів режиму S, які використовуються військами.

  3. Зміни у плані розподілу кодів запитувачів підлягають ухваленню усіма державами-членами, які підпадають під дію оновлення цього плану.

  4. У разі незгоди зі змінами, зазначеними у частині 3 цієї статті, зацікавлені держави-члени передають справу на розгляд до Комісії. Комісія діє відповідно до процедури, зазначеної у частині 2 статті 5 Регламенту (ЄС) № 549/2004.

  5. Держави-члени, зазначені у частині 3, забезпечують, щоб їх схвалення плану розподілу кодів запитувачів було передано іншим державам-членам через систему розподілу кодів запитувачів.

  6. Держави-члени, зазначені у частині 3, забезпечують, щоб зміни розподілу кодів запитувачів, що виникають в результаті оновлення плану розподілу кодів запитувачів, повідомлялися відповідним операторам режиму S, які знаходяться під їх владою, упродовж 14-ти календарних днів після прийняття оновленого плану розподілу.

  7. Держави-члени надають іншим державам-членам принаймні кожні шість місяців через систему розподілу кодів запитувачів оновлений запис розподілу та використання кодів дійсними запитувачами режиму S у межах їх сфери відповідальності.

  8. В місцях перекриття зони охоплення запитувача режиму S, який знаходиться у межах відповідальності держави-члена, та зони охоплення запитувача, який знаходиться у межах відповідальності третьої держави, зацікавлена держава-член:

  1. забезпечує, щоб третя держава була поінформована про вимоги щодо безпеки стосовно розміщення та використання кодів запитувачів;

  2. вживає необхідних заходів для координації використання кодів запитувачів із третьою державою.

Стаття 6

Пов’язані процедури для постачальників обслуговування повітряного руху

Постачальники послуг повітряного перевезення не повинні використовувати дані запитувачів режиму S, які перебувають під відповідальністю третьої держави, якщо не було проведено координацію розподілу кодів запитувачів.

Стаття 7

Вимоги щодо надзвичайних ситуацій

  1. Постачальники послуг повітряного перевезення проводять оцінку можливих наслідків конфліктів кодів запитувачів на послуги повітряного перевезення, а також відповідні потенційні втрати даних щодо спостереження за цілями режиму S запитувачами, які зазнали впливу, беручи до уваги їх технічні вимоги та наявний надлишок.

  2. Доки проведена оцінка потенційних втрат даних спостереження за ціллю режиму S не засвідчить їх несуттєвість щодо безпеки, оператори режиму S:

    1. застосовують моніторингові засоби для виявлення конфліктів кодів запитувачів, спричинених іншими запитувачами режиму S, які впливають на дійсні запитувачі режиму S, що використовують будь-який експлуатаційний код запитувача;

    2. забезпечують, щоб виявлення конфліктів кодів запитувачів, що здійснюється застосуванням моніторингових засобів, виконувалося своєчасно та в межах зони охоплення, яка задовольняє їх вимоги щодо безпеки;

    3. визначають та застосовують належним чином альтернативний режим у роботі для зниження рівня можливих загроз з боку можливих конфліктів кодів запитувачів для будь-якого експлуатаційного коду, визначених в оцінці, вказаній у частині 1;

    4. забезпечують, щоб введений альтернативний режим не створював в свою чергу будь-яких конфліктів кодів запитувачів між іншими запитувачами режиму S, зазначеними у плані розподілу кодів запитувачів.

  3. Оператори режиму S повідомляють компетентній державі-члену про будь-які виявлені конфлікти запитувачів, що охоплюють дійсний запитувач режиму S, на якому вони використовують будь-який із експлуатаційних кодів запитувача, а також надають через систему розподілу кодів відповідну інформацію іншим операторам режиму S.

Стаття 8

Військово-цивільна координація

  1. Держави-члени вживають необхідних заходів, щоб переконатися, що військові частини, у яких дійсні запитувачі режиму S використовують будь-які інші коди, окрім коду ІІ 0, а також інших кодів, відведених для управління військами, відповідали статтям з 3 по 7 та статті 12.

  2. Держави-члени вживають необхідних заходів, щоб переконатися, що військові частини, у яких запитувачі режиму S використовують коди ІІ 0, або інші коди, відведені для військового керівництва, контролюють виключне використання цих кодів запитувачів з метою уникнення некоординованого використання будь-якого з дійсних кодів запитувачів.

  3. Держави-члени вживають необхідних заходів, щоб переконатися, що розподіл та використання кодів запитувачів військовими частинами не чинить негативного впливу на безпеку загального повітряного руху.

Стаття 9

Вимоги щодо безпеки

  1. Оператори режиму S забезпечують належну оцінку та зниження рівня потенційних загроз, які виникають внаслідок конфліктів кодів запитувачів, що впливають на їх запитувачі режиму S,

  2. Держави-члени вживають необхідних заходів, щоб переконатися, що будь-яким змінам в існуючих системах та пов’язаних процедурах, зазначених у частині 2 статті 1, чи введенню нових систем та процедур такого роду передуватиме оцінка безпеки, включаючи виявлення загроз, оцінку та зниження ризику, які проводяться зацікавленими сторонами.

  3. Для оцінки стану безпеки, зазначеної у частині 2, вимоги, вказані у статтях з 4 по 8 та статті 12, вважаються мінімальними вимогами щодо безпеки.

Стаття 10

Оцінка відповідності

Перед виданням декларації ЄС про відповідність та придатність до використання, як зазначено у статті 5 Регламенту (ЄС) № 552/2004, виробники компонентів або їх уповноважені представництва в межах Співтовариства, а також систем, зазначених у частині 2 статті 1 цього Регламенту, оцінюють відповідність чи придатність до використання компонентів відповідно до вимог, встановлених у Додатку ІV, Частині А цього Регламенту.

Стаття 11

Перевірка систем

  1. Постачальники аеронавігаційних послуг, які можуть довести або довели, що вони виконали умови, встановлені у Додатку V, проводять перевірку систем, зазначених у частині 2 статті 1, відповідно до вимог, встановлених у Додатку VІ, Частині А.

  2. Постачальники аеронавігаційних послуг, які не можуть довести, що вони виконали умови, встановлені у Додатку V, укладають договір субпідряду із вказаним органом щодо перевірки систем, зазначених у частині 2 статті 1. Така перевірка проводиться відповідно до вимог, встановлених у Додатку VІ, частині В.

Стаття 12

Додаткові вимоги

  1. Оператори режиму S забезпечують, щоб їх персонал, який відповідає за здійснення розподілу кодів запитувачів, був належним чином повідомлений про відповідні положення цього Регламенту, а також що персонал належним чином підготовлений до роботи.

  2. Оператори режиму S:

    1. розробляють та підтримують посібники з експлуатації, включаючи необхідні інструкції та інформацію, щоб персонал, відповідальний за здійснення розподілу кодів запитувачів, міг застосувати положення цього Регламенту;

    2. забезпечують доступність та оновлення посібників, зазначених у підпункті (а), а також забезпечують, щоб їх оновлення та розповсюдження підлягало належному контролю якості та структури документації;

    3. забезпечують, щоб методи роботи та експлуатаційні процедури, необхідні для застосування розподілу кодів запитувачів, узгоджувалися з відповідними положеннями, зазначеними у цьому Регламенті.

  3. Держави-члени вживають необхідних заходів для забезпечення належного інформування персоналу, який здійснює розподіл кодів запитувачів, про відповідні положення цього Регламенту, а також забезпечують адекватну підготовку для такої роботи.

  4. Держави-члени вживають необхідних заходів, щоб забезпечити, що централізована служба розподілу кодів запитувачів:

  1. розробляє та підтримує експлуатаційні посібники та інформацію для того, щоб її персонал міг застосувати положення цього Регламенту;

  2. забезпечує, щоб посібники, зазначені у пункті (а), були доступними та постійно оновлювалися, а також щоб їх оновлення та розповсюдження підлягало належному контролю якості та структури документації;

  3. забезпечує, щоб методи роботи та експлуатаційні процедури узгоджувалися з відповідними положенням цього Регламенту.

Стаття 13

Набуття чинності та застосування

Цей Регламент набуває чинності на 20й день після його публікації в ^ Офіційному віснику Європейського Союзу.

Стаття 3 застосовується з 1 січня 2011 року.

Цей Регламент є обов’язковим у повному обсязі та повинен прямо застосовуватися в усіх державах-членах.

Вчинено у Брюсселі 30 березня 2009 року.

За Комісію

Antonio TAJANI

Віце-голова

^ ДОДАТОК І

Положення Міжнародної організації цивільної авіації, зазначені у частині 1 статті 3 та Додатку ІІІ підпункті 2

  1. Глава 3 «Радарні системи спостереження», Секція 3.1.2.5.2.1.2. «ІS: Код запитувача» Додатку 10 ІКАО «Авіаційний електрозв’язок», Том ІV «Ситеми оглядової радіолокації та попередження зіткнень» (третє видання, липень 2002 року, включаючи Поправку 77).

  2. Глава 5, «Лінія передачі даних повітря-земля у режимі S ВОРЛ», Секція 5.2.9 «Формат звіту про потужність лінії передачі даних» Додатку 10 ІКАО «Авіаційний електрозв’язок», Том 3 «Системи передачі даних» (перше видання, Поправка 79).

^ ДОДАТОК ІІ

Частина А: Вимоги щодо застосування кодів запитувачів, зазначені у частині 2 статті 4, частинах 1 і 2 статті 5.

Застосування ІS включає у якості мінімуму наступні ключові пункти:

  1. індивідуальний номер посилання на заяву, призначений компетентною державою-членом;

  2. повний детальний опис представництва держави-члена, відповідального за координацію розподілу ІС режиму S;

  3. повний детальний опис точки контакту оператора режиму S для питань з розподілу ІС режиму S;

  4. назва запитувача режиму S;

  5. режим використання запитувача режиму S (експлуатаційний або випробувальний);

  6. місцезнаходження запитувача режиму S;

  7. запланована дата першої передачі у режимі S для запитувача режиму S;

  8. запитувана зона охоплення режиму S;

  9. особливі експлуатаційні вимоги;

  10. пропускна потужність коду SІ;

  11. пропускна потужність «операції коду ІІ/SІ»;

  12. пропускна потужність карти зони охоплення;

Частина В: Вимоги щодо розподілу кодів запитувачів, зазначених у частині 10 статті 3 і частинах 3 та 4 статті 4

Розподіл ІС включає наступні мінімальні пункти:

  1. довідка про застосування від компетентної держави-члена;

  2. індивідуальний номер посилання на розподіл від служби розподілу ІС;

  3. відмінені згідно вимог номери посилання про розподіл;

  4. розподілені коди запитувачів;

  5. обмеження зон охоплення та блокування згідно з формою поділених на сектори областей або карти охоплення режиму S;

  6. період застосування, під час якого потреби у розподілі необхідно зареєструвати у запитувачі режиму S, зазначеному в заяві;

  7. послідовність застосування, якої необхідно дотримуватись;

  8. на вибір та у поєднанні з іншими варіантами: рекомендації щодо блоків запитувачів;

  9. у разі потреби особливі експлуатаційні обмеження.

^ ДОДАТОК ІІІ

Використання коду ІІ/SІ, зазначене у частині 2 статті 3

  1. Запитувачі режиму S, застосовуючи код SІ і, якщо це можливо завдяки відповідному експлуатаційному параметру, також наводяться на ціль через відповіді на усі виклики, які закодовані за допомогою узгодженого коду ІІ.

  2. Запитувачі режиму S, застосовуючи код SІ і, якщо це можливо завдяки відповідному експлуатаційному параметру, також включають відповідні прийомовідповідачі, які відповідають на усі виклики, закодовані з використанням узгодженого коду ІІ, як прийомовідповідачі, що не мають коду SІ, незалежно від потужності SІ, вказаної у звіті щодо потужності лінії передачі даних у документі, зазначеному у підпункті 2 Додатку І.

  3. Запитувачі режиму S, застосовуючи код SІ і, якщо це можливо завдяки відповідному експлуатаційному параметру, надсилають запит до прийомовідповідачів, яким не вистачає потужності коду SІ, використовуючи повідомлення протоколу багатовузлового блокування режиму S, передбачені для роботи з кодом ІІ. Кодом ІІ, який має використовуватися, буде узгоджений код ІІ.

  4. Запитувачі режиму S, застосовуючи код SІ і, якщо це можливо, завдяки відповідному експлуатаційному параметру можуть бути реконфігуровані оператором так, щоб вони:

    • не блокували узгоджений ІІ код для прийомовідповідачів, що повідомляють про відсутність потужності коду SІ, або

    • здійснювали періодичне блокування узгодженого коду ІІ прийомовідповідачів, які повідомляють про відсутність потужності коду SІ.

  5. Запитувачі режиму S, застосовуючи код ІІ і, якщо це можливо завдяки відповідному експлуатаційному параметру, можуть бути реконфігуровані оператором так, щоб вони:

    • не блокували прийомовідповідачі, які повідомляють про відсутність потужності коду SІ у своєму звіті про потужність лінії передачі даних чи не можуть повідомити потужність своєї лінії передачі даних, або

    • здійснювали періодичне блокування прийомовідповідачів, які повідомляють про відсутність потужності коду SІ у своєму звіті про потужність лінії передачі даних чи не можуть повідомити потужність своєї лінії передачі даних.

  6. При активації операції коду ІІ/SІ карти блокування не враховуються щодо прийомовідповідачів, у яких відсутня потужність коду SІ.

^ ДОДАТОК ІV

Частина А: Вимоги до оцінки відповідності чи придатності до використання компонентів систем, зазначених у статті 10

  1. Процедури перевірки показують відповідність компонентів, які підтримують протоколи блокування кодів ІІ та SІ, а також операції з коду ІІ/SІ із вимогами щодо сумісності та робочих характеристик, зазначеними у цьому Регламенті, або їх придатність для використання під час роботи цих компонентів у випробувальному середовищі.

  2. Застосування виробником або його представництвом, зареєстрованим у Співтоваристві, модуля, описаного у Частині В, вважається належною процедурою оцінки відповідності, яка забезпечує та засвідчує відповідність компонентів. Допускаються також аналогічні або більш суворі процедури.

^ Частина В: Модуль внутрішнього контролю виробництва

  1. Цей модуль описує процедуру, за якою виробник або його уповноважене представництво, зареєстроване у Співтоваристві, які виконують обов’язки, зазначені у підпункті 2, забезпечують та засвідчують, що згадані компоненти задовольняють вимоги цього Регламенту. Виробник або його уповноважене представництво, зареєстроване у Співтоваристві, повинні встановити письмову декларацію відповідності чи придатності до використання відповідно до Додатку ІІІ, підпункту 3 Регламенту (ЄС) № 552/2004.

  2. Виробник має скласти технічну документацію, описану в підпункті 4, а також він або його уповноважене представництво, зареєстроване у Співтоваристві, повинні зберігати її упродовж принаймні 10 років після виробництва останніх компонентів у розпорядженні відповідних національних наглядових органів влади для перевірки та у розпорядженні постачальників, які використовують ці компоненти у своїх системах. Виробник або його уповноважене представництво, зареєстроване у Співтоваристві, інформують держави-члени про місце та спосіб ознайомлення з технічною документацією.

  3. Якщо виробник не заснований у Співтоваристві, він визначає особу/осіб, які розміщують складові частини на ринку Співтовариства. Ця особа/особи інформують держави-члени про місце та спосіб ознайомлення з технічною документацією.

  4. Технічна документація повинна уможливлювати проведення оцінки відповідності складових частин вимогам цього Регламенту. Вона повинна, наскільки необхідно для оцінки, включати розробку, виготовлення та роботу компонентів.

  5. Виробник або його уповноважене представництво повинні зберігати копію декларації про відповідність чи придатність до використання з технічною документацією.

^ ДОДАТОК V

Умови, зазначені у статті 11

  1. Постачальник аеронавігаційних послуг повинен мати у наявності методи звітування у межах організації, що забезпечують та показують об’єктивність та незалежність суджень відносно процедур перевірки.

  2. Постачальник аеронавігаційних послуг повинен забезпечити, щоб персонал, залучений до процесів перевірки, виконував обстеження з найвищим ступенем професійної об’єктивності та найвищою технічною компетенцією, а також був вільний від будь-якого тиску та спонукання, особливо фінансового, який може вплинути на їх судження чи результати проведених ними обстежень, зокрема, від осіб чи груп осіб, на яких вплинуть результати обстежень.

  3. Постачальник аеронавігаційних послуг повинен забезпечити, щоб персонал, залучений до процесів перевірки, мав доступ до обладнання, яке дозволить йому належним чином виконувати запитані обстеження.

  4. Постачальник аеронавігаційних послуг повинен забезпечити, щоб персонал, залучений до процесів перевірки, мав належну технічну та професійну підготовку, достатні знання вимог до перевірок, які вони повинні провести, адекватний досвід проведення таких операцій, а також здатність, необхідну для складання декларацій, записів та звітів, які мають демонструвати факт проведення перевірок.

  5. Постачальник аеронавігаційних послуг повинен забезпечити, щоб персонал, залучений до процесів перевірки, міг проводити обстеження об’єктивно. Винагорода персоналу не повинна залежати від кількості проведених обстежень чи їх результатів.

^ ДОДАТОК VІ

Частина А: Вимоги до перевірки систем, зазначених у частині 1 статті 11

  1. Перевірка систем має продемонструвати відповідність цих систем вимогам цього Регламенту щодо сумісності, технічних характеристик, безпеки та роботи у надзвичайних ситуаціях, в умовах оцінки, що відображає робочу обстановку цих систем. Зокрема, перевірка запитувачів режиму S повинна показувати:

    • правильну роботу коду SІ, включаючи роботу коду ІІ/SІ,

    • що комбінація систем та/або процедур моніторингу конфліктів ІС, а також альтернативний режим роботи належним чином знижують рівень загрози конфліктів ІС,

    • що альтернативний режим роботи не суперечить плану розподілу ІС.

  2. Перевірка систем, зазначених у частині 2 статті 1, проводиться відповідно до належного та визнаного порядку проведення випробувань.

  3. Випробувальні засоби, які використовуються для перевірки систем, зазначених у частині 2 статті 1, повинні мати належні функціональні якості.

  4. Перевірка систем, зазначених у частині 2 статті 1 цього Регламенту, створює елементи технічного файлу, що вимагається підпунктом 3 Додатку ІV Регламенту (ЄС) № 552/2004, включаючи наступне:

    • опис застосування,

    • звіт про результати перевірок та випробувань, отримані перед введенням системи в експлуатацію.

  5. Постачальник аеронавігаційних послуг керує процесом перевірки і, зокрема:

    • визначає належні умови роботи та технічної оцінки, які відображають умови експлуатації,

    • перевіряє, чи план випробувань описує інтеграцію систем, зазначених у частині 2 статті 1, в умовах роботи і технічної оцінки,

    • перевіряє, чи план випробувань повністю охоплює відповідні вимоги цього Регламенту щодо експлуатаційної сумісності, робочих характеристик, безпеки та роботи у надзвичайних ситуаціях,

    • забезпечує узгодженість та якість технічної документації та плану випробувань,

    • планує організацію випробувань, службовий персонал, установку та структуру пункту випробувань,

    • здійснює перевірки та випробування згідно з планом випробувань,

    • пише звіт, який показує результати перевірок та випробувань.

  6. Постачальник аеронавігаційних послуг забезпечує, щоб системи, зазначені у частині 2 статі 1 і які функціонують в умовах оцінки роботи, відповідали вимогам Регламенту щодо експлуатаційної сумісності, робочих характеристик, безпеки та роботи у надзвичайних ситуаціях.

  7. Після задовільного завершення перевірки відповідності технічним умовам, постачальники аеронавігаційних послуг складають декларацію ЄС про перевірку системи та передають її до національного наглядового органу влади разом із технічним файлом, як вимагається у статті 6 Регламенту (ЄС) № 552/2004.

^ Частина В: Вимоги щодо перевірки систем, зазначених у частині 2 статті 11

  1. Перевірка систем повинна показувати їх відповідність вимогам Регламенту щодо сумісності, технічних характеристик, безпеки та роботи у надзвичайних ситуаціях в умовах оцінки, що відображає робочу обстановку цих систем. Зокрема, перевірка запитувачів режиму S повинна показувати:

    • правильну роботу коду SІ, включаючи роботу коду ІІ/SІ,

    • що комбінація систем та/або процедур моніторингу конфліктів ІС, а також режим нейтралізації несправності належним чином знижують рівень загрози конфліктів ІС,

    • що режим нейтралізації несправності не суперечить плану розподілу ІС.

  2. Перевірка систем, зазначених у частині 2 статті 1, проводиться відповідно до належного та визнаного порядку проведення випробувань.

  3. Випробувальні засоби, які використовуються для перевірки систем, зазначених у частині 2 статті 1, повинні мати належні функціональні якості.

  4. Перевірка систем, зазначених у частині 2 статті 1 цього Регламенту, створює елементи технічного файлу, заданого підпунктом 3 Додатку ІV Регламенту (ЄС) № 552/2004, включаючи наступне:

    • опис застосування,

    • звіт про результати перевірок та випробувань, отримані перед введенням системи в експлуатацію.

  5. Постачальник аеронавігаційних послуг встановлює належні умови роботи і технічної оцінки, які відображають умови експлуатації та надає можливість нотифікованому органу здійснювати перевірку.

  6. Вказаний нотифікований орган керує процесом перевірки та, зокрема:

    • визначає належні умови роботи та технічної оцінки, які відображають умови експлуатації,

    • перевіряє, чи план випробувань описує інтеграцію систем, зазначених у частині 2 статті 1, в умовах роботи і технічної оцінки,

    • перевіряє, чи план випробувань повністю охоплює відповідні вимоги цього Регламенту щодо сумісності, технічних характеристик, безпеки та роботи у надзвичайних ситуаціях,

    • забезпечує узгодженість та якість технічної документації та плану випробувань,

    • планує організацію випробувань, службовий персонал, установку та структуру пункту випробувань,

    • здійснює перевірки та випробування згідно з планом випробувань,

    • складає звіт, який показує результати перевірок та випробувань.

  7. Вказаний нотифікований орган забезпечує, щоб застосування обміну інформацією, яке підтримує процес розподілу та використання ІС режиму S, інтегрованого у системи, які використовуються у змодельованих експлуатаційних умовах, відповідало вимогам цього Регламенту щодо експлуатаційної сумісності, технічних характеристик, безпеки та роботи у надзвичайних ситуаціях.

  8. Після задовільного виконання завдань перевірки вказаний суб’єкт складає сертифікат відповідності стосовно виконаних суб’єктом завдань.

  9. Потім постачальник аеронавігаційних послуг складає декларацію ЄС про перевірку системи та передає її до національного наглядового органу влади разом з технічним файлом, як вимагається у статті 6 Регламенту (ЄС) № 552/2004.

1() ОВ L 96, 31.3.2004, С.26.

2() ОВ L 96, 31.3.2004, С.1.

3() ОВ L 218, 13.8.2008, С.82.

4() ОВ L 335, 21.12.2005, С.13.



Похожие:

Регламент комісії (ЄС) №262/2009 від 30 березня 2009 року iconРегламент комісії (ЄС) №68/2009 від 23 січня 2009 року
Беручи до уваги Регламент Ради (єес) №3821/85 від 20 грудня 1985 року про записуюче обладнання дорожнього транспорту (1) та, зокрема,...
Регламент комісії (ЄС) №262/2009 від 30 березня 2009 року iconРегламент комісії (ЄС) №1266/2009 від 16 грудня 2009 року
Беручи до уваги Договір про Європейський Союз та Договір про функціонування Європейського Союзу
Регламент комісії (ЄС) №262/2009 від 30 березня 2009 року iconРегламент комісії (ЄС) №730/2006 від 11 травня 2006 року
Беручи до уваги Регламент (ЄС) Європейського Парламенту і Ради від 10 березня 2004 року №551/2004 про організацію та використання...
Регламент комісії (ЄС) №262/2009 від 30 березня 2009 року iconРегламент (ЄС) №79/2009 європейського парламент ута ради від 14 січня 2009 року
Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, та зокрема його статтю 95
Регламент комісії (ЄС) №262/2009 від 30 березня 2009 року iconРегламент (ЄС) №1108/2009 європейського парламенту та ради від 21 жовтня 2009 року
Регламенту (ЄС) №216/2008 у сфері аеродромів, управління повітряним рухом та повітряних навігаційних послуг і який скасовує Директиву...
Регламент комісії (ЄС) №262/2009 від 30 березня 2009 року iconРегламент комісії (ЄС) №482/2008 від 30 травня 2008 року
Беручи до уваги Регламент (ЄС) №550/2004 Європейського Парламенту та Ради від 10 березня 2004 року щодо надання послуг з повітряної...
Регламент комісії (ЄС) №262/2009 від 30 березня 2009 року iconРегламент комісії (ЄС) №1033/2006 від 4 липня 2006 року
Беручи до уваги Регламент (ЄС) №552/2004 Європейського Парламенту та Ради від 10 березня 2004 року про експлуатаційну сумісність...
Регламент комісії (ЄС) №262/2009 від 30 березня 2009 року iconРегламент комісії (ЄС) №1032/2006 від 6 липня 2006 року
Беручи до уваги Регламент (ЄС) №552/2004 Європейського Парламенту та Ради від 10 березня 2004 року про експлуатаційну сумісність...
Регламент комісії (ЄС) №262/2009 від 30 березня 2009 року iconРегламент комісії (ЄС) №1794/2006 від 6 грудня 2006 року
Беручи до уваги Регламент (ЄС) №550/2004 Європейського Парламенту та Ради від 10 березня 2004 року про надання аеронавігаційних послуг...
Регламент комісії (ЄС) №262/2009 від 30 березня 2009 року iconРегламент комісії (ЄС) №2121/98 від 2 жовтня 1998 року
Беручи до уваги Регламент Ради (єес) №684/92 від 16 березня 1992 року про загальні правила міжнародного перевезення пасажирів міжміськими...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов