Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в україні друге дослідження icon

Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в україні друге дослідження



НазваниеОцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в україні друге дослідження
страница1/11
Дата конвертации16.08.2013
Размер1.52 Mb.
ТипДокументы
скачать >>>
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


ОЦІНКА ДОСТУПУ ДО ІНФОРМАЦІЇ, УЧАСТІ У ПРИЙНЯТТІ РІШЕНЬ ТА ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ


ДРУГЕ ДОСЛІДЖЕННЯ


«ЕкоПраво-Київ»

2006


Дослідження з оцінки доступу виконали члени національної команди дослідників, яку очолює Громадська еколого-правова організація «ЕкоПраво-Київ»:


Борис Васильківський – голова ГЕПО «ЕкоПраво-Київ»;

Олена Паніна – менеджер з програм ГЕПО «ЕкоПраво-Київ», координатор Проекту з оцінки доступу в Україні.


Дослідники:

Олександр Стегній — доктор соціологічних наук, провідний науковий співробітник Інституту соціології НАН України (відповідальний виконавець);

^ Лілія Попова — головний спеціаліст Управління регіональної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України;

Галина Пристінська — юрист громадської еколого-правової організації «ЕкоПраво-Київ»;

^ Олена Сімонова — кандидат архітектури, дійсний член Громадської ради при Мінприроди України від Українського відділення Міжнародної спілки «Екологія людини»;

^ Світлана Чекунова – перекладач (англійська/українська/російська мови);

Олена Кушнеренко – перекладач (англійська/українська/російська мови);

^ Мирослава Кривонос — перекладач/редактор (українська/російська мови), «ЕкоПраво-Київ».


Для дослідження був використаний метод оцінки, розроблений глобальною мережею організацій громадянського суспільства «Ініціатива доступу». Якщо інше не зазначено, за думки, інтерпретації та висновки, представлені у цьому документі, відповідальність несуть виконавці, а не «Ініціатива доступу».

Додаткову інформацію про «Ініціативу доступу» можна отримати на сайті www.accessinitiative.org.


Зміст


Резюме (короткий зміст)

Список ситуативних досліджень

1. Вступ

1.1.Соціальний, екологічний та політичний контекст

1.2. Методологія оцінки „Ініціативи доступу”

2. Результати

2.1. Оцінка Конституції України

2.2. Доступ до інформації

2.3. Участь громадськості

2.4. Доступ до правосуддя

2.5. Розбудова інституційної спроможності

^ 3. Заключні висновки та рекомендації

Список літератури

Додатки

1. Оцінки індикаторів законодавства

2. Оцінки індикаторів доступу до інформації

3. Оцінки індикаторів участі громадськості

^ 4. Оцінки індикаторів доступу до правосуддя

5. Індикатори інституційної спроможності


Резюме

Запропонований аналітичний звіт з доступу громадськості до екологічної інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя з питань довкілля здійснено з метою оцінки загального рівня забезпечення Урядом України прав громадян, задекларованих Оргуською конвенцією.

Завданням цього звіту є збільшення можливостей для покращення доступу громадськості до інформації, участі у прийнятті екологічно важливих рішень та доступу до правосуддя з екологічних питань шляхом підвищення інституційної спроможності громадських організацій, реформування державної політики та законодавства у сфері екології, процесу екологізації життєдіяльності українського суспільства в цілому.

Звіт складається зі вступу, основного розділу з результатами дослідження, заключних висновків і рекомендацій, списку літератури та додатків.

У вступі розглядається соціальний контекст дослідження, аналізуються політичні та соціальні чинники, які впливають в Україні на доступ громадськості до інформації екологічного змісту, на участь у прийнятті екологічно важливих рішень та на доступ до правосуддя з питань навколишнього середовища. Також стисло описується методологія дослідження, виокремлюється технологія оцінки доступу та подається емпірична база.

Розділ „Результати” складається з п’яти параграфів.

У параграфі 2.1. представлені результати загальної оцінки рамкових юридичних умов доступу до екологічної інформації в Конституції України.

У параграфі 2.2. подано аналіз доступу до трьох різних типів інформації екологічного змісту: про екологічну надзвичайну ситуацію локального масштабу; про моніторинг води і повітря та документи екологічної звітності промислових підприємствах.

Параграф 2.3. містить загальні юридичні умови підтримки участі громадськості в прийнятті рішень, що стосуються довкілля, а також практичні приклади участі громадськості у трьох типах процедур прийняття рішень: прийняття рішення при розробці політики на прикладі державної програми; прийняття рішень на стадії реалізації проекту, а також прийняття регуляторного рішення.

У параграфі 2.4. розглядається юридична підтримка доступу до правосуддя, а також приклади трьох судових справ, які стосуються права на доступ до інформації екологічного змісту та права участі у прийнятті екологічно важливих рішень.

І, нарешті, параграф 2.4. містить рамкові юридичні умови підтримки інституційної спроможності; приклади зусиль Уряду України щодо розбудови власної спроможності у забезпеченні інформацією, використанні участі громадськості, а також щодо зростання спроможності громадськості в реалізації принципів доступу шляхом зміцнення громадських організацій та незалежних засобів масової інформації.

У додатках подано п’ять блоків таблиць з результатами вимірювання оцінок індикаторів відповідно: загального законодавства; доступу до інформації; участі громадськості; доступу до правосуддя; інституційної спроможності. Отримані оцінки відповідних індикаторів ґрунтуються на відомостях, отриманих в результаті проведеного дослідження.

Проведені дослідження та отримані результати засвідчили, що Конституція України створює сприятливі рамкові юридичні передумови для реалізації прав громадян щодо чистого і безпечного навколишнього середовища; доступу до інформації, якою володіють державні органи; безпосередньої участі у процесі прийняття рішень; доступу до правосуддя, у тому числі на компенсацію збитків і доступ до засобів судового захисту; свободи висловлювання поглядів і переконань, а також свободи об’єднання громадян в організації.

Оцінка законодавства щодо доступу до екологічної інформації є в цілому позитивною і не створює реальних перешкод на шляху до реалізації права громадян на отримання такої інформації.

Серед індикаторів зусилля найпозитивнішим виглядає приклад моніторингу повітря і води, де команді дослідників були надані повні і точні відповіді під час інтерв’ю зі співробітниками установ, відповідальних за проведення моніторингу. І навпаки, найгіршою є ситуація щодо надання інформації про надзвичайну екологічну ситуацію (повну інформацію громадяни отримують тільки з часом), а також про екологічну звітність підприємств (на сайтах підприємств є тільки комерційна інформація, і нема даних про екологічне забруднення навколишнього природного середовища та екологічні заходи).

Українське законодавство надає рівні можливості доступу до екологічної інформації для всіх груп громадськості, незалежно від їхньої національної приналежності та майнового стану. В умовах юридичного регламентування безоплатності надання відкритої екологічної інформації фінансова спроможність громадян не має особливого значення, а на перший план виходить реальна досяжність такої інформації, що залежить насамперед від налагодженої системи практичного доступу, яка охоплює механізми збору та розповсюдження екологічної інформації серед громадськості, належного рівня підготовки чиновників, відповідальних за цю ділянку роботи.

Порівняння результатів, отриманих у цьому дослідженні, з результатами попереднього (перше дослідження за програмою „Ініціатива Доступу” було здійснене в Україні у 2004 році) зафіксувало відсутність будь-яких істотних позитивних зрушень. Навпаки, можна говорити про певний регрес, який виявився у відсутності відповідей на офіційні запити з усіх трьох промислових підприємств.

Відібрані приклади доволі чітко ілюструють недоліки державної системи щодо зусиль громадськості, спрямованих на участь у прийнятті екологічно важливих рішень, та ефективності цих зусиль. Це стосується передусім незадовільного забезпечення відповідальними органами виконавчої влади участі громадськості на усіх етапах прийняття рішення; незадовільної оперативності сповіщення про початок кожного етапу прийняття рішення, що негативно позначилося в усіх відібраних прикладах участі громадськості; фактичної відсутності асигнування з державного бюджету для участі громадськості у прийнятті екологічно важливих рішень. Як результат, у жодному з трьох наведених прикладів участь громадськості не вплинула вирішальним чином на кінцевий результат прийнятих рішень.

Порівняльний аналіз отриманих результатів практичної участі громадськості в трьох типах прийняття екологічних рішень з результатами першого дослідження фіксує відсутність будь-яких істотних позитивних змін. Йдеться про відсутність системних зусиль державних органів, спрямованих на реалізацію конституційного права громадськості брати реальну, а не лише декларовану участь у прийнятті соціально важливих рішень, зокрема в екологічній сфері.

Треба також відмітити, що загальнонаціональні державні установи не створюють належних умов для участі громадськості у прийнятті екологічно важливих рішень. Чинне законодавство чітко і конкретно не вимагає від них силами свого штату забезпечувати участь громадськості. Бюджетні кошти, а також кошти з Державного фонду навколишнього природного середовища для ефективної участі громадськості в прийнятті екологічно важливих рішень не передбачаються. Проведення громадських слухань, круглих столів або семінарів відбувається, як правило, за рахунок коштів міжнародних проектів або грантів.

На відміну від доступу до інформації та участі в прийнятті рішень, де найкращі оцінки мали переважно індикатори правової підтримки, серед індикаторів доступу до правосуддя найвищі оцінки отримали індикатори зусилля та ефективності. При цьому варто підкреслити фактично рівномірний розподіл найкращих оцінок серед підкатегорій законодавства, зусилля та ефективності.

У всіх випадках судових позовів, крім однієї справи, судовий процес був прозорим: представники засобів масової інформації (ЗМІ), інші зацікавлені особи брали участь в судових засіданнях та вільно розповсюджували отриману інформацію (публікували, оголошували тощо). В усіх відібраних випадках не було підстав для вжиття заходів щодо досяжності суду для етнічних меншин або соціально малозахищених верств населення.

Серед зафіксованих недоліків у юридичній підтримці доступу громадськості до правосуддя слід виокремити відсутність у чинному законодавстві України вимоги до державного органу надавати громадськості технічну підтримку, інструктаж, навчання щодо звернення до суду.

Акти законодавства України є достатньо суворими для гарантування незалежності та неупередженості суду, але їх конкретизація в інших актах законодавства щодо фінансування судів, яка є результатом політичної волі, недостатня.

В Оргуській конвенції прямо сказано, що країни-учасниці повинні пом’якшити процедурні і фінансові бар’єри при доступі до правосуддя. Поки що, без сплати державного мита можуть прийматися справи про відшкодування збитків здоров’ю або моральних збитків. Якщо шкідливість від забруднення довкілля можна віднести до цих категорій, то екологічні позови суд може розглядати без сплати мита. Однак, положення, згідно з яким громадська організація могла б звернутися до суду для захисту екологічних інтересів громадян і не платити при цьому мита, в законі немає.

В усіх відібраних прикладах судових справ співробітники судових органів максимально сумлінно виконали свої обов’язки щодо доступу громадськості до правосуддя. Поряд з цим, впродовж останніх трьох років не проводилися навчальні заходи з питань екологічного права для суддів та працівників апаратів судів.

Ситуація з низькою оцінкою інституційної спроможності державних органів на регіональному рівні співпадає для всіх відібраних прикладів і є достатньо типовою для країни в цілому. Незадовільність інституційної спроможності цих органів щодо участі громадськості пояснюється відсутністю у чинному законодавстві вимоги до урядового органу надавати можливість обласним органам забезпечити участь громадськості у відібраних прикладах прийняття рішення.

Негативним чином на інституційну спроможність громадськості щодо її участі у прийнятті екологічно важливих рішень впливає відсутність у законодавстві вимоги до урядового органу надавати громадськості технічну підтримку, інструкції або проведення тренінгу з питань участі у відібраних прикладах прийняття рішення.

Ступінь сприяння законодавства, правил реєстрації та діяльності ЗМІ реалізації свободи преси є середнім. Тому для розбудови інституційної спроможності „четвертої влади” в Україні існує необхідність закріплення європейських принципів журналістської діяльності, зокрема, стосовно об'єктивності, збалансованості подання інформації та виявлення нейтральності засобів масової інформації при висвітленні ними будь-яких відомостей, а також визначення правового забезпечення цих принципів; встановлення норм, які б унеможливлювали переслідування засобів масової інформації та журналістів за їхню професійну діяльність, а також встановлення додаткових гарантій реалізації трудових прав працівників засобів масової інформації, зокрема, щодо порядку та форм оплати праці, порядку звільнення працівників.

На основі отриманих результатів колектив дослідників пропонує своє бачення завдань, які стоять перед організаціями громадянського суспільства в Україні. Коло цих завдань охоплює:

  • активізацію діяльності державних органів виконавчої влади у питаннях контролю стану навколишнього природного середовища та природокористування. Саме безвідповідальність державних службовців, їхні прорахунки і некваліфікованість під час прийняття рішень, відсутність рішучих дій щодо покарання порушників чинного екологічного законодавства призвели до подальшого загострення екологічних проблем в Україні;

  • удосконалення методів взаємодії громадських організацій з органами влади та громадськістю. Громадські організації повинні приділяти більшу увагу публічному резонансові своєї діяльності, а не зводити свої акції та проекти лише до ведення переговорів з представниками різних гілок влади. Громадським організаціям доцільно демонструвати існування організацій, які незадоволені екологічною політикою органів державної влади, і говорити про це відкрито;

  • розробку нової стратегії відносин громадських екологічних організацій із засобами масової інформації. Насамперед мова йде про активізацію зусиль щодо створення як на національному, так і на регіональному/місцевому рівнях спеціального інформаційного каналу, який би висвітлював діяльність органів державної влади, підприємств промисловості і бізнесу, наукових установ, громадських організацій в сфері екології.

Наведені у звіті матеріали можуть бути корисними передусім для державних службовців та представників органів влади при вирішенні невідкладних екологічних проблем та розбудові засад екологічної демократії в Україні, а також для екологічної громадськості у відстоюванні своїх прав на екологічну безпеку свого повсякденного життя. Підготовлений звіт допомагає усім зацікавленим сторонам знайти спосіб покращення системи участі громадськості, підвищити її інформованість щодо можливостей отримання достовірної інформації та участі в прийнятті рішень державних органів влади, більш наполегливо захищати свої законні права у судових інстанціях, а також спланувати та здійснити заходи для усунення існуючих недоліків у розбудові екологічної демократії у державі.


^ Список ситуативних досліджень

Категорія доступу до екологічної інформації

  1. ВАТ „Концерн Стірол” у м. Горлівці Донецької області

На долю концерну припадає найбільше виробництво в країні карбіду і аміаку. Концерн відомий широким впровадженням ресурсозберігаючих технологій. Протягом останніх п’яти років концерн не скидає в природні водойми стічних вод, протягом двох років — не використовує річкову воду, оскільки в технологічних цілях використовується очищена стічна вода, яка надходить з міських джерел і від власних промислових установок концерну. При цьому „Стірол” щорічно нарощує виробництво продукції на суму близько 500 млн. грн. У 2005 році обсяг реалізованої продукції на підприємстві досяг 3,01 млрд. грн. та на 26,1 % перевищив аналогічний показник 2004 року. Прибуток компанії в 2005 році становив 513 млн. грн.1


  1. ВАТ „АЗОТ” у м. Черкасах Черкаської області


Відкрите акціонерне товариство „Азот” у м. Черкасах - одне з найбільших підприємств в Україні з виробництва мінеральних добрив, іонообмінних смол, капролактаму та іншої хімічної продукції. Сьогодні ВАТ „Азот” - це 43 виробничих структурних підрозділи, що розмістилися на земельних ділянках загальною площею 500 га. У товаристві працює понад 6 тис. осіб.

Виробничі потужності при повному завантаженні можуть давати близько 3 млн. тонн мінеральних добрив на рік. Якість продукції повністю задовольняє працівників сільського господарства України та СНД. Постійна активність ВАТ на світових ринках дозволяє йому також мати стабільний збут добрив у країни Європи, Азії, Америки. У 2005 році завод був відібраний для екологічного аудиту в рамках спільного проекту Всесвітнього банку і Міністерства охорони навколишнього природного середовища України „Гармонізація промислового розвитку в Україні за європейськими стандартами навколишнього середовища”. Загальна оцінка дотримання природоохоронних стандартів на цьому підприємстві показала, що в цілому ВАТ „Азот” виконує нормативні вимоги і безпосередніх загроз від поточної експлуатації не існує.



  1. ЗАТ „Лукор” у м. Калуші Івано-Франківської області

    Закрите акціонерне товариство Лукор” у м. Калуші спеціалізується на виробництві хлору, каустичної соди, вінілхлориду, етилену, поліетилену і пропілену. В кінці жовтня 2004 року дочірня компанія Lukoil Chemical B.V.” російського нафтового холдінгу Лукойл та Лукор створили Карпатнафтохім. Зараз його статутний фонд складає 1,581 млрд. гривень, де 24% (379,5 млн. грн.) належить Лукору, 76% (1,2 млрд. грн.) - компанії Lukoil Chemical B.V. На момент проведення дослідження підприємство „Лукор” розпочало будівництво нового виробництва хлору і, відповідно, впровадження нових технологій. Упродовж реалізації проекту старе виробництво хлору буде поетапно повністю замінене на нове. Станом на 2006 рік потужності ЗАТ „Лукор” з виробництва хлору складали 110 тис. тон на рік2. Крім зниження собівартості, впровадження нових технологій на новому виробництві хлору вирішить також низку екологічних проблем.



  1. Аварія на напірному каналізаційному колекторі ВАТ „АЗОТ”, приклад аварії локального масштабу


Відібраний приклад є типовим з огляду на профіль виробництва та характер самої аварії. У квітні 2006 року на напірному каналізаційному колекторі ВАТ „АЗОТ”, який обслуговує м. Черкаси, стався прорив трубопроводу. За півгодини вода з каналізаційного колектора діаметром 1 м затопила території ряду підприємств, асфальтобетонного заводу, десять приватних житлових будинків та дренажний канал Черкаського регіонального управління водних ресурсів. В результаті було зменшено тиск у водогоні м. Черкас, населення якого становить понад 300 тис. жителів. Черкаський ВАТ „АЗОТ” перекрив колектор і почав скидати брудну воду до очисних споруд по двох менших колекторах. Рятувальні служби аварію локалізували та відкачали нечистотні води з уражених територій. Для уникнення подібних аварій необхідно прокласти колектор глибокого залягання, але обсяг потрібних на нього коштів є завеликим для міського й обласного бюджетів, тому потрібно вишукати фінанси з Державного бюджету України або розробити цільову державну програму.



  1. Моніторинг повітря у м. Горлівці Донецької області

Відібраний приклад моніторингу повітря, в цілому, є типовим для України з огляду на недоліки його організації. Мова йде про відсутність єдиних систем екологічного моніторингу та автоматизованої інформаційно-аналітичної екологічної системи у
м. Горлівці та його адміністративних районах; діяльність численних суб’єктів моніторингу, які працюють за різними методиками та контролюють різні показники повітря з різних джерел (стаціонарні та пересувні джерела забруднення повітря); відсутність в Інтернеті електронної звітності щодо якості повітря по окремих районах м. Горлівки, за винятком території заводу «Стірол», яка б концентрувала усі дані різних відомств та була б доступною для громадськості.



  1. Моніторинг води у м. Києві

Відібраний приклад моніторингу води у столиці України в цілому є типовим для країни з огляду на недоліки його організації. Це відсутність єдиних систем екологічного моніторингу та автоматизованої інформаційно-аналітичної екологічної системи м. Києва та його адміністративних районів; діяльність численних суб’єктів моніторингу, які працюють за різними методиками та контролюють різні показники води з різних джерел (відкриті водойми та річки, станції підготовки води для водогонів, артезіанські свердловини тощо); відсутність в Інтернеті електронної звітності щодо якості води, яка б концентрувала усі дані різних відомств та була б доступною для громадськості.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11



Похожие:

Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в україні друге дослідження iconАнкета учасника Дистанційного курсу
Як довго Ви займаєтеся питаннями прозорості влади в контексті доступу до інформації та участі у прийнятті рішень?
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в україні друге дослідження iconКабінет міністрів україни п о с т а н о в а від 2008 р. N київ
Затвердити Стратегію впровадження положень «Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень І доступ...
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в україні друге дослідження iconНачальнику головного управління мвс україни у Луганській області
Міжнародною конвенцією „Про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень І доступ до правосуддя по питаннях, що...
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в україні друге дослідження iconШановний Євгене Микитовичу! Я,, громадянин України, звертаюся до Вас, згідно з положеннями ст. 34 Конституції України, статей 9, 33, 35, 47 закон
Міжнародною конвенцією „Про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень І доступ до правосуддя по питаннях, що...
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в україні друге дослідження iconЗвернення Щодо посилення заходів з охорони ранньоквітучих рослин
України „Про інформацію”, ст. 9 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, Міжнародною конвенцією „Про доступ...
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в україні друге дослідження icon«до ядерної та радіаційної безпеки в україні через діалог зацікавлених сторін» Київ, 21-22 лютого 2012 року
Україні, дискутуватимуть щодо того, як забезпечити належний доступ громадськості до інформації та участь в прийнятті рішень щодо...
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в україні друге дослідження iconРеєстраційний номер заявки
Аплікаційна форма –заявка на участь у конкурсному відборі сільських районів для участі у проекті «Покращення доступу сільського населення...
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в україні друге дослідження iconКонвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя

Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в україні друге дослідження iconРозпорядження 26. 07. 2011 м. Чигирин №170 Про забезпечення доступу до публічної інформації в райдержадміністрації
Про доступ до публічної інформації”, Указу Президента України від 05. 09. 2011 №547/2011 „Питання забезпечення органами виконавчої...
Оцінка доступу до інформації, участі у прийнятті рішень та правосуддя в україні друге дослідження iconПоложення про коаліцію в сфері захисту прав власності проекту «Доступ до правосуддя та правової обізнаності в Україні «правова країна» мета, завдання та місія коаліції
Коаліція в сфері захисту прав власності проекту usaid «Доступ до правосуддя та правової обізнаності в Україні «правова країна» створена...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов