М. М. Микієвич Н.І. Андрусевич Т. О. Будякова icon

М. М. Микієвич Н.І. Андрусевич Т. О. Будякова



НазваниеМ. М. Микієвич Н.І. Андрусевич Т. О. Будякова
страница1/29
Дата конвертации26.04.2013
Размер2.69 Mb.
ТипНавчальний посібник
скачать >>>
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29

М.М. Микієвич Н.І. Андрусевич Т.О. Будякова

ЄВРОПЕЙСЬКЕ ПРАВ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Львівський національний університет імені Івана Франка Благодійний фонд „ЕКОПРАВО-ЛЬВІВ”

М. М. Микієвич Н. І. Андрусевич Т. О. Будякова

ЄВРОПЕЙСЬКЕ ПРАВО НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Навчальний посібник

Львів — 2004

ББК Х9(4УКР)407.11.я73 УДК 349.6(075.8)


Рекомендовано до друку Вченою Радою Львівського національного університету імені Івана Франка

Рецензенти:

С.М. Кравченко — доктор юридичних наук, професор

В.Н. Денисов — доктор юридичних наук, професор

Авторський колектив:

М.М. Микієвич — кандидат юридичних наук, доцент, завідувач кафедри європейського права Львівського національного університету імені Івана Франка

Н.І. Андрусевич — спеціаліст з міжнародних питань, Благодійний фонд „Екоправо-Львів”; аспірант кафедри європейського права Львівського національного університету імені Івана Франка

Т.О. Будякова — юрисконсульт з фінансових та адміністративних питань, Благодійний фонд „Екоправо-Львів”

Літературний редактор — Оксана Коцюруба Фото на обкладинці Дмитра Скрильнікова

Цей документ був виданий за фінансової підтримки Європейського Союзу

This document has been produced with the financial assistance of the European Union.

The content of this document are the sole responsibility of Ecopravo-Lviv and can under no circumstances be regarded as reflecting the position of the European Union.

ISBN 966-631-300-8© БФ „Екоправо-Львів”, 2004


ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА

^ ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

РОЗДІЛ 1. Формування європейського права навколишнього середовища та його місце у системі європейського права.

1. Поняття та місце європейського права навколишнього середовища в системі європейського права

2. Розвиток європейського права навколишнього середовища

РОЗДІЛ 2. Предмет і структура європейського права навколишнього середовища.

1. Компетенція Європейського Союзу у галузі охорони навколишнього середовища

2. Предметні сфери регулювання європейського права навколишнього середовища

РОЗДІЛ 3. Джерела європейського права навколишнього середовища.

1. Установчі договори як джерело європейського права навколишнього середовища

2. Норми вторинного права ЄС у сфері охорони навколишнього середовища

3. Рішення суду ЄС як джерело європейського права навколишнього середовища

4. Міжнародні договори ЄС у сфері охорони навколишнього середовища

РОЗДІЛ 4. Принципи європейського права навколишнього середовища.

1. Загальні принципи права ЄС і навколишнє середовище

2. Принципи європейського права навколишнього середовища

РОЗДІЛ 5. Роль інституційного механізму Європейського Союзу у розвитку та застосуванні європейського права навколишнього середовища.

1. Функції органів ЄС у сфері охорони навколишнього середовища

2. Спеціальні органи ЄС у сфері охорони навколишнього середовища

^ ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

РОЗДІЛ 6. Правове регулювання у галузі попередження зміни клімату в рамках ЄС.

1. Стратегія Європейського Союзу зі зміни клімату

2 Законодавство ЄС у сфері зменшення викидів парникових газів

3. Правове регулювання торгівлі квотами у європейському праві

4. Альтернативні види енергії як засіб попередження зміни клімату

РОЗДІЛ 7. Збереження та охорона біологічного різноманіття у європейському праві навколишнього середовища.

1. Концепція біологічного різноманіття у міжнародному та європейському праві

2. Збереження й охорона флори та фауни і природних середовищ існування у законодавстві ЄС

3. Правове регулювання торгівлі видами дикої флори та фауни у рамках ЄС

4. Охорона біологічного різноманіття від негативного впливу генетично модифікованих організмів (ГМО)

РОЗДІЛ 8. Правове регулювання поводження з відходами у рамках ЄС.

1. Загальна характеристика законодавства ЄС у сфері поводження з відходами

2. Основні положення правового регулювання поводження з відходами

3. Правове регулювання операцій поводження з відходами

4. Правове регулювання поводження з окремими видами відходів

РОЗДІЛ 9. Правові аспекти співпраці України і Європейського Союзу у сфері охорони навколишнього середовища.

1. Співпраця України і ЄС в сфері охорони навколишнього середовища

2. Адаптація екологічного законодавства України до стандартів Європейського Союзу

Корисні лінки в Інтернеті

^ TABLE OF CONTENTS

Foreword

GENERAL ISSUES

CHAPTER 1. Development of the EU Environmental Law and its Place in the EU Legal System.

1. Notion and Place of EU Environmental Law in the EU Legal System

2. Development of the EU Environmental Law

CHAPTER 2. Scope and Structure of the EU Environmental Law.

1. The EU Competence in the Field of EU Environmental Law

2. The Subjects of the EU Environmental Law

CHAPTER 3. Sources of the EU Environmental Law.

1. Constituent Treaties as a Source of the EU Environmental Law

2. Secondary Legislation in the Field of the EU Environmental Law

3. EU Case-Law as a Source of the EU Environmental Law

4. International Treaties of the EU in the Field of

Environmental Protection

CHAPTER 4. Principles of the EU Environmental Law.

1. General Principles and the Environment

2. Principles of the EU Environmental Law

CHAPTER 5. Role of the EU Institutional Mechanisms in the Develop­ment and Enforcement of the EU Environmental Law.

1. Functions of the EU Institutions in the Field of the Environmental Protection

2. Special EU institutions in the Field of the Environmental Protection

^ SELECTED TOPICS

CHAPTER 6. Climate Change Prevention in the EU.

1. EU Strategy in the Climate Change

2. EU Legislation on the Reducing of the Greenhouse Gas Emissions

3. Emissions Trading in the EU Law

4. Alternative Energy as a Means to Prevent the Climate Change

CHAPTER 7. Biodiversity Conservation and Protection in the EU Environmental Law.

1. Biodiversity Concept in the International and the EU Law

2. Conservation and Protection of Flora and Fauna Species and Natural Habitats in the EU Legislation

3. Trade Regulation of Wild Flora and Fauna Species within the EU

4. Biodiversity Protection against the Negative Impact of the GMOs

CHAPTER 8. Waste Management in the EU.

1. Overview of the EU Legislation on Waste Management

2. Waste Management Principles

3. Waste Handling Operations

4. Management of Certain Types of Waste

CHAPTER 9. Legal Aspects of the Cooperation between Ukraine and the European Union in the Field of the Environmental Protection.

1. Cooperation between Ukraine and the EU in the Field of the Environmental Protection

2. Adaptation of the Ukrainian Environmental Legislation

to the EU Standards

Useful links in Internet


ПЕРЕДМОВА

Європейське право навколишнього середовища — порівняно нова галузь європейського права, яка динамічно розвивається усі останні роки під впли­вом міжнародно-правових процесів, особливо глобального масштабу. З іншо­го боку, такий її розвиток має безпосередній вплив на сучасне міжнародне право навколишнього середовища та національне право усіх європейських держав, включаючи Україну.

Цей підручник виходить у світ, коли до Європейського Союзу приєд­налось десять нових держав-членів. Україна опиналась пліч-о-пліч з новим об’єднаним сусідом — ЄС, до якого прагне приєднатись. Наскільки добре ми знаємо одне одного? Чи те спільне, що нас вже об’єднує, переважає те відмінне, що нас роз’єднує? Перший крок до ЄС — крок пізнання. Мета цього підручника — сприяти кращому розумінню правового регулювання охорони довкілля у ЄС. Проте мета цього підручника досягається двояко. Хоча підручник сам є джерелом інформації про європейське право навколишнього середовища, навряд чи він може ефективно виконати своє завдання, якщо він не є частиною навчального процесу. Тому розробка даного підручника покликана дати поштовх впровадженню навчального курсу з європейського права навколишнього середовища у вищих навчальних закладах України.

Думаю, читач усвідомлює новітність цього видання. Підручник не пре­тендує на досконалість, а є лише першим кроком до вивчення цієї галузі європейського права в Україні. В основі його структури лежить концепція підручника з міжнародного права навколишнього середовища, що побачив світ у 2002 році.1 Центральна ідея концепції — заохочувати самостійне мис­лення та роботу студентів, намагаючись не обґрунтовувати “правильних” тверджень чи позицій. Частина додаткових матеріалів подається англійською та російською мовами з метою заохочення вивчення іноземних мов, особливо студентами-міжнародниками, та для ознайомлення студентів зі термінологічними та стилістичними особливостями відповідних матеріалів. Підручник розроблений одночасно із збірником основних нормативно-правових актів ЄС у сфері охорони навколишнього середовища. Разом ці два видання складають цілісний навчально-методичний матеріал.

Підручник та збірник є результатом проекту Благодійного фонду “Екопра-во-Львів”, що реалізовувався за фінансової підтримки Європейської Комісії. Реалізація проекту відбувалась у тісній співпраці із кафедрою європейського права факультету міжнародних відносин Львівського національного університету ім. Івана Франка. Ми щиро вдячні рецензентам підручника — д.ю.н. Кравченко Світлані Миколаївні та д.ю.н Денисову Володимиру Наумовичу — за корисні зауваження та співпрацю, що стали запорукою успішної реалізації проекту. Віримо, що підручник сприятиме вивченню європейського права навколишнього середовища в Україні.

Кравченко С.М., Андрусевич А.О., Бонайн Дж. Актуальні проблеми міжнародного права навколишнього середовища. — Львів, 2002.


^ ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

РОЗДІЛ І.

ФОРМУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРАВА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ТА ЙОГО МІСЦЕ У СИСТЕМІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРАВА

1. Поняття та місце європейського права навколишнього середовища в системі європейського права.

Європейське право виникло внаслідок активного розвитку інтеграційних процесів на європейському континенті, які привели до створення Європейського Союзу — потужного об’єднання держав-членів, що не має аналогів у світі. Європейське право має особливі джерела права, процес нормотворчості та правозастосування, інсти-туційний механізм і механізм контролю за дотриманням норм.

Незважаючи на наявність рис як національного права, так і міжнародного, європейське право є особливою самостійною системою права. Суд Європейських Співтовариств, аналізуючи у своїх рішеннях юридичну природу Європейських Співтовариств, неодноразово робив висновок про існування особливої правової системи. Наприклад, у справі Costa v. ENEL Суд зробив висновок, що “на відміну від звичайних міжнародних договорів, Договір про заснування ЄЕС створив особливий правопорядок, інтегрований у систему права держав-членів з моменту набрання чинності, що має обов’язкову силу для їх судових органів”.1

У даному посібнику під терміном “європейське право” слід розуміти сукупність правових норм, що регулюють взаємовідносини, які встановлюються у рамках Європейських Співтовариств та Європейського Союзу. До Європейського Союзу, окрім Європейських Співтовариств (перша опора), входить також спільна зовнішня політики і політика безпеки та співпраця судових органів і поліцій (друга та третя опора).

Іноді для позначення цього поняття використовують термін “право Європейського Союзу” чи “право Європейського Співтовариства”, хоча за юридичним змістом ці поняття слід розрізняти.

Європейське право, як система, не є настільки всеохоплюючою, як національне право. Сфера компетенції самих Європейських Співтовариств та Європейського Союзу встановлює певні межі функціонування такої системи. Разом з тим, європейське право має ряд галузей, що співпадають із галузями національного права, а також

Case 6/64, [1964] ECR 1141.

10

9

використовує принципи і механізми, властиві міжнародному праву, коли регулюються відносини в межах другої і третьої опор.

Залежно від предмета та методу правового регулювання, норми права групуються у галузі. Такий підхід можна застосувати і до європейського права, тобто в його межах можна виділити окремі галузі права, як це робиться у національному праві.

Враховуючи високий рівень динаміки європейського права, у його межах можна виділити ряд галузей, які активно розвиваються: інституційне право, економічне і торгівельне право, митне право, податкове право, інвестиційне право, соціальне право, право навколишнього середовища та ін.

Межі компетенції Європейського Союзу є різними в різних галузях та інститутах системи європейського права. Зрозуміло, що найбільш розвинутими є ті галузі, які регулюють економічні відносини, оскільки вони беруть початок від моменту створення Європейського об’єднання вугілля та сталі, Європейського Економічного Співтовариства та Євратому. Проте, останнім часом кількість предметних сфер регулювання Європейського Союзу збільшилась і європейське право починає охоплювати й інші сфери суспільного життя, які далеко виходять за межі економічної діяльності та включають політичну, соціальну, культурну та інші сфери суспільної діяльності.

Право навколишнього середовища окремої держави-члена включає всі норми, що “випливають із міжнародних договорів і звичаїв, директив та регламентів ЄС, національних конституцій, законодавства, муніципальних постанов, постанов, прийнятих національними та місцевими виконавчими й адміністративними органами, рішень суду і звичаєвого права”2.

Оскільки європейське право — доволі молода система права, то й відповідні галузі є ще недостатньо розвинутими й розвиваються відповідно до становлення самого європейського права.

У рамках системи європейського права склалась стійка, цілісна сукупність норм у сфері охорони навколишнього середовища — “європейське право навколишнього середовища”.

Під європейським правом навколишнього середовища слід розуміти сукупність норм і принципів європейського права, що регулюють відносини між його суб’єктами з питань, які стосуються навколишнього середовища.

Правове регулювання питань, що стосуються навколишнього середовища, у державах-членах здійснюється за допомогою норм

Kiss A., Shelton D. Manual of European Environmental Law. Cambridge, 1995. P.12.

11

10Розділ I

національного, європейського та міжнародного права. Взаємовідносини між національним правом держав-членів та європейським правом характеризуються такими важливими принципами, як:

– Верховенство європейського права, що полягає в наданні нормам європейського права вищої юридичної сили порівняно з нормами національного права держав-членів. Це супроводжується зобо в’язанням кожної держави-члена не приймати національні норми права, що суперечать європейському праву, вносити зміни у національне законодавство з метою гармонізації з європейським правом, а також вживати самостійних заходів для забезпечення максимально ефективної дії права Співтовариств.

– Пряма дія, що полягає у безпосередньому та обов’язковому застосуванні нормативно-правових актів Співтовариств національною адміністрацією і судами, незалежно від їх згоди чи умов, встановлених державами-членами.

– Принцип інтеграції, під яким розуміється впровадження норм права Співтовариств у національні системи права всіх держав-членів.

– Юрисдикційний захист, під яким розуміється обов’язкове для всіх національних судових органів держав-членів і судових установ Європейського Союзу забезпечення застосування права Співтовариства і максимально ефективний захист прав та інтересів, що виникаються на його основі.

2. Розвиток європейського права навколишнього середовища.

Європейські Співтовариства розпочинають відлік своєї історії з 1951 року, коли шість держав-учасниць — Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург та ФРН — створили Європейське об’єднання вугілля і сталі. Наступним етапом у формуванні європейського права стало підписання Римських договорів про створення Європейського Економічного Співтовариства і Європейського співтовариства з атомної енергії. Проте, ні у Паризькому договорі, ні у Римських договорах не було прямої згадки про необхідність охорони навколишнього середовища і проведення спільної екологічної політики.

Від початку створення і до 1972 року Європейські Співтовариства не мали жодної компетенції у сфері навколишнього середовища. Проводились лише окремі заходи в цій сфері, існували окремі норми, що регулювали такі питання.

12

Формування європейського права навколишнього середовища11

Стокгольмська конференція ООН 1972 року мала значний вплив на розвиток екологічного права Співтовариства. В жовтні 1972 року держави-члени ЄЕС приймають Декларацію щодо програми дій із навколишнього середовища, а на початку 1973 року була прийнята Перша програма дій із навколишнього середовища (на 1973-1976 рр.). Її можна вважати першим офіційним документом, у якому були сформульовані основні принципи європейської політики у сфері охорони навколишнього середовища. З цього моменту всі пріоритетні дії Співтовариства у сфері охорони довкілля визначаються так званими програмами дій, які, хоча і не мають обов’язкової юридичної сили, є важливим інструментом регулювання питань, що стосуються охорони довкілля.

Друга програма дій Європейських Співтовариств, яка називалася “Продовження та імплементація політики Європейського Співтова­риства і програма дій з навколишнього середовища”, була прийнята у 1977 році і була фактичним продовженням і розвитком Першої програми дій.

Перша та Друга програми дій визначили основні цілі екологічної політики Європейських Співтовариств, які полягають у запобіганні, зменшенні та уникненні забруднення; підтримці екологічного балансу і забезпеченні захисту біосфери; уникненні такого використання природних ресурсів, яке може суттєво вплинути на навколишнє середовище; пошуку вирішення державами екологічних проблем за межами Співтовариства, на міжнародному рівні.

Перші дві програми дій з навколишнього середовища закріпили такі принципи екологічної політики:

– запобігання забрудненню, а не боротьба з наслідками негативного впливу;

– врахування впливу на навколишнє середовище на ранніх стадіях прийняття рішень;

– зменшення використання природних ресурсів і природи, що може суттєво вплинути на екологічний баланс;

– покращення наукових і технічних знань, з метою вживання ефек­тивних заходів для збереження й поліпшення навколишнього середовища;

– “забруднювач платить”;

– уникнення транскордонного впливу;

– врахування в екологічній політиці Співтовариством і державами-членами інтересів країн, що розвиваються;

13

12Розділ I

– визначення довготермінової концепції європейської екологічної політики;

– розвиток екологічної освіти;

– координація національних програм у сфері навколишнього середовища Співтовариством та ін.

Перша програма дій зосереджувала увагу на зменшенні та запобіганні забруднення, покращенні стану навколишнього середовища і умов життя, діях Співтовариства та держав-членів на міжнародному рівні. Друга програма дій, зокрема, визначає загальні дії для захисту і покращення навколишнього середовища, що містять оцінку впливу на навколишнє середовище, врахування економічних аспектів, реалізацію дослідницьких проектів щодо захисту навколишнього середовища, дії Співтовариства на міжнародному рівні, співпрацю з країнами, що розвиваються з екологічних питань.

Третя програма дій Європейського Співтовариства “Продовження та імплементація політики Європейського Співтовариства і програма дій з навколишнього середовища” (1982-1986 рр.) була прийнята 7 лютого 1983 року. Вона містила ряд принципово нових положень, що стосувались чотирьох аспектів екологічної політики Співтовариства: необхідність подальшої інтеграції екологічної політики в інші секторні політики Співтовариства; необхідність посилення превентивних аспектів екологічної політики, при цьому особливе значення приділялось оцінці впливу на навколишнє середовище; виділення ряду галузей, дії в яких були визнані пріоритетними для покращення навколишнього середовища (інтеграція екологічної політики в інші політики Співтовариства, процедура оцінки впливу на навколишнє середовище, зниження забруднення морської і прісної води, транскордонне забруднення, небезпечні хімічні речовини і препарати, відходи, забруднення ґрунтів та ін.); формулювання низки положень, які Європейська Комісія повинна розглядати як базові під час підготовки своїх пропозицій (необхідність уникати дублювання дій, необхідність оцінювати вартість планованих дій і потенційну вимогу для їх проведення).

Окрім цього, виник ряд нових питань, які потребували регулювання, у зв’язку з розширенням Європейського Співтовариства: особлива увага до захисту Середземного моря, врахування політикою в сфері охорони довкілля Співтовариства регіональних аспектів у зв’язку з різним рівнем розвитку різних регіонів Співтовариства.

До 1987 року, коли поправки Єдиного європейського акту до Римського договору набрали чинності, Співтовариство вже прийняло понад 150 актів вторинного законодавства в сфері охорони
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29



Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов