Положення договорів про надання послуг icon

Положення договорів про надання послуг



НазваниеПоложення договорів про надання послуг
страница1/4
Дата конвертации26.04.2013
Размер0.75 Mb.
ТипПоложення
скачать >>>
  1   2   3   4
1. /Стефанчук - Цив_льне право, 2004/алфав_тно-предметний вказ_вник.doc
2. /Стефанчук - Цив_льне право, 2004/вступ.doc
3. /Стефанчук - Цив_льне право, 2004/л_тература.doc
4. /Стефанчук - Цив_льне право, 2004/розд_л_01.doc
5. /Стефанчук - Цив_льне право, 2004/розд_л_02.doc
6. /Стефанчук - Цив_льне право, 2004/розд_л_03.doc
7. /Стефанчук - Цив_льне право, 2004/розд_л_04.doc
8. /Стефанчук - Цив_льне право, 2004/розд_л_05.doc
9. /Стефанчук - Цив_льне право, 2004/розд_л_06.doc
10. /Стефанчук - Цив_льне право, 2004/розд_л_07.doc
11. /Стефанчук - Цив_льне право, 2004/розд_л_08.doc
12. /Стефанчук - Цив_льне право, 2004/розд_л_09.doc
13. /Стефанчук - Цив_льне право, 2004/розд_л_10.doc
14. /Стефанчук - Цив_льне право, 2004/розд_л_11.doc
15. /Стефанчук - Цив_льне право, 2004/розд_л_12.doc
16. /Стефанчук - Цив_льне право, 2004/розд_л_13.doc
17. /Стефанчук - Цив_льне право, 2004/розд_л_14.doc
18. /Стефанчук - Цив_льне право, 2004/розд_л_15.doc
19. /Стефанчук - Цив_льне право, 2004/скорочення.doc
20. /Стефанчук - Цив_льне право, 2004/титулка.doc
Алфавітно-предметний покажчик
Вступне слово шановний читачу!
Список використаної та рекомендованої літератури: а загальна література до всіх розділів
Розділ І. Вступ до цивільного права глава Поняття приватного права
Положення про цивільні правовідносини Цивільно-правові відносини
Розділ ІІІ. Здійснення І захист цивільних прав
Положення про особисті немайнові права Під поняттям особистих немайнових прав слід розуміти юридично гарантовані можливості, які довічно належать кожній особі за законом і характеризуються немайновістю та особистісністю
Положення про право власності Однією із фундаментальних підгалузей цивільного права є речове право
Положення про право інтелектуальної власності
Положення зобов’язального права глава 37. Загальні положення про цивільне зобов'язання Цивільне зобов'язання
Розділ VIII. Зобов'язання щодо передачі майна у власність чи інше речове право глава 39. Загальні положення договору купівлі-продажу
Розділ ІХ. Зобов'язання щодо виконання робіт глава 54. Загальні положення договору підряду
Положення договорів про надання послуг
Авторським договором. Цк україни прямо не вказуючи на авторські договори та договори про передачу суміжних прав, як окремі види договорів, разом з тим визначає, що розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
Договір простого товариства
Положення про недоговірні зобов’язання
Положення про спадкування Спадкування це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК україни)
Сучасні цивільно-правові системи світу
Перелік умовних скорочень
Навчальний посібник За загальною редакцією Р. О. Стефанчука Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Київ

РОЗДІЛ Х. ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ЩОДО НАДАННЯ ПОСЛУГ



Глава 59. Загальні положення договорів про надання послуг



Договір про надання послуг як окремий правочин уперше віднайшов своє місце в цивільному законодавстві України у Главі 63 ЦК України. Проте, окремі різновиди договорів про надання послуг містились як у ЦК УРСР (1964 р.), так і в ряді нормативно-правових актів: ЗУ “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, ЗУ “Про аудиторську діяльність”1, ЗУ “Про зв'язок”2, ЗУ “Про поштовий зв'язок3, Наказ Держстандарту “Про затвердження Правил обов'язкової сертифікації готельних послуг”4, Наказ Міносвіти, Мінекономіки, Мінфіну “Про затвердження Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами”5 тощо.

За договором про надання послуг, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Юридичні ознаки та форма договору про надання послуг визначається спеціальними нормами про конкретні види договірних зобов'язань.

Сторонами договору про надання послуг України є виконавець та замовник. Виконавцем і замовником можуть бути фізичні особи (в тому числі і фізичні особи – підприємці) та юридичні особи.

Предметом договору про надання послуг є виконання певних дій або здійснення певної діяльності, які не мають матеріального результату.

Специфічною рисою договору про надання послуг є встановлення вимоги по відношенню до виконавця надати послугу особисто, хоча і допускається можливість покладення виконання договору на іншу особу, за умови повної відповідальності виконавця перед замовником.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Законодавство допускає можливість розірвання договору про надання послуг в тому числі і шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку передбаченому законом.

Загальні положення щодо договору про надання послуг поширюється на всю низку договорів, предметом яких є надання послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, які як передбачені в ЦК України поза межами глави (перевезення, страхування, транспортне експедирування, зберігання, доручення, комісія, управління майном та ін.), так і не передбачені в ньому, а містяться в інших нормативно-правових актах – ЗУ “Про аудиторську діяльність”, ЗУ “Про зв'язок” та ін.


Глава 60. Договори про перевезення



Розвиток народного господарства та життя людей взагалі неможливо уявити без засобів переміщення (транспорту). Роль транспорту полягає в наданні специфічних послуг, направлених на переміщення товару або людини в просторі.

ЦК України відносить до підстав виникнення зобов’язань із перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти договір перевезення. Тобто, не є підставою виникнення даного виду зобов’язань план перевезення вантажів.

Правове регулювання договору перевезення здійснюється Главою 64 ЦК України, ЗУ “Про транспорт”6 та спеціальними правилами щодо окремих видів перевезення.

Залежно від об’єкта перевезення законодавець виділяє договори перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти. Крім того, залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення, розрізняють договори перевезення залізничним транспортом, морським і внутрішнім водним транспортом, повітряним транспортом, автомобільним транспортом.

Розглянемо особливості укладення та виконання окремих видів договорів перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст.909 ЦК України).

Юридичні ознаки договору: взаємний, реальний або консенсуальний (на морському транспорті) та відплатний.

Договір перевезення вантажу носить публічний характер, однак за умови дотримання умов, які випливають зі змісту ст.915 ЦК України: а) перевізником повинна виступати спеціалізована юридична особа, яка здійснює перевезення транспортом загального користування; б) згідно із законом, іншими нормативно-правовими актами або ліцензією, виданої цій організації, вона має здійснювати перевезення за зверненням будь-якої особи.

Сторонами договору є перевізник і відправник. Перевізниками вважаються ті транспортні організації, які мають права юридичної особи та яким надано право укладати договори перевезення безпосередньо або через свої підрозділи транспортними статутами (кодексами), а відправниками вантажів можуть бути як організації (юридичні особи), так і фізичні особи, яким вантаж належить або на праві власності, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. А особа, яка має право на одержання вантажу від перевізника, є одержувачем. Одержувачем може бути сам відправник або третя особа на користь якої укладено договір.

Договір перевезення вантажу відноситься до договорів на користь третьої особи (ст.636 ЦК України).

Істотною умовою договору є умова про предмет.

Предметом договору є послуги щодо доставки ввірених перевізнику матеріальних цінностей (вантажу) до пункту призначення. До таких послуг відносять не лише саме переміщення вантажу, а й інші дії, зокрема, збереження, видачу вантажу одержувачеві, завантаження та вивантаження.

Форма договору: письмова. При цьому, для укладення договору застосовується система єдиного документу. Так, залежно від виду документу розрізняють: а) систему накладної, яка застосується майже на всіх видах транспорту; б) систему коносаменту, яка застосовується на морському транспорті; в) систему чартеру, яка застосовується на морському та повітряному транспорті. У деяких випадках системи можуть бути комбіновані.

Договір перевезення вантажу відносять до строкових договорів. За правилами ст.919 ЦК України, строк встановлюється договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а у разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Крім того законодавець надає можливість укладення довгострокового договору в разі необхідності здійснення систематичних перевезень (ст.914 ЦК України).

Змістом договору є сукупність прав та обов’язків сторін. При цьому відповідному обов’язку однієї сторони кореспондує відповідне право іншої. Обов’язки перевізника можна поділити на основні, які передбачаються законом, та додаткові, які можуть бути встановлені за домовленістю між сторонами в договорі. Так, до основних обов’язків перевізника слід віднести обов’язки:

  1. доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві) (ст.909 ЦК України);

  2. надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором, за умови їх придатності для перевезення цього вантажу (ч.1 ст.917 ЦК України);

  3. забезпечити цілісність і схоронність прийнятого до перевезення вантажу (ст.924 ЦК України);

  4. своєчасно доставити вантаж до пункту призначення та видати його одержувачеві (ст.919 ЦК України).

Крім того, сторони можуть покласти на перевізника і виконання додаткових обов’язків:

  1. здійснити завантаження (вивантаження) вантажу, у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ст.918 ЦК України);

  2. провести страхування вантажу (ст.927 ЦК України);

  3. повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу тощо.

В свою чергу відправник зобов’язаний:

  1. пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці, а також замаркувати вантаж відповідно до встановлених вимог (ч.2 ст.917 ЦК України). Інакше перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу (ч.3 ст.917 ЦК України);

  2. сплатити провізну плату за перевезення вантажу у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами; якщо розмір провізної плати не визначений, то розумної плати (ч.1 ст.916 ЦК України). У разі невиконання цього обов’язку, перевізник має право притримати переданий йому для перевезення вантаж для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами або не випливає із суті зобов’язання (ч.4 ст.916 ЦК України);

  3. надати перевізникові необхідну кількість примірників правильно заповнених транспортних документів.

Крім того, договором може бути покладено на відправника, також, обов’язок повністю і раціонально завантажити транспортні засоби у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються до них (ч.2 ст.918 ЦК України).

Основним обов’язком одержувача є обов’язок прийняти вантаж та вивезти його з території станції, аеропорту, пристані. У разі порушення даної умови він повинен оплатити зберігання вантажу, при цьому плата може бути в декілька разів збільшена за наявності його вини. Відповідно, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому вантажу в пункті призначення. У разі невиконання перевізником обов’язку доставити вантаж на адресу його одержувача, останній має право пред’явити йому вимогу з приводу втрати вантажу, а у разі неналежного виконання ним обов’язку – вимогу з приводу нестачі, псування або пошкодження вантажу (ст.924 ЦК України), а також вимогу з приводу прострочення доставки вантажу (ст.923 ЦК України).

Сторони за договором перевезення вантажу несуть відповідальність у формі відшкодування збитків та (або) сплати неустойки (штрафу, пені).

ЦК України передбачає окремі випадки покладення відповідальності на перевізника за порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення вантажу:

  1. за ненадання транспортного засобу (ст.921 ЦК України);

  2. за прострочення доставки вантажу (ст.923 ЦК України);

  3. за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу (ст.924 ЦК України).

Крім того, законодавець передбачив правило про відповідальність відправника за невикористання наданого перевізником транспортного засобу (ст.921 ЦК України).

У разі довгострокового прострочення доставки вантажу, тобто протягом 30 днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вантаж вважається втраченим (ч.2 ст.919 ЦК України). Одержувачеві у даному випаду надається право вимагати відшкодування фактичної шкоди у зв’язку незбереженням вантажу (ч.2 ст.924 ЦК України). Однак, одержувач вантажу повинен прийняти вантаж, що прибув після спливу зазначених вище строків, і повернути суму, виплачену йому перевізником за втрату вантажу, якщо інше не встановлено договором, транспортними кодексами (статутами).

Перевізник відповідає за збереження вантажу після прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або його пошкодження сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало (ч.1 ст.924 ЦК України), а саме сталися не з його вини (презумпція вини перевізника). Тобто, перевізник повинен довести свою невинність шляхом посилання на обставини: по-перше, яким не міг запобігти та по-друге, усунення яких від нього не залежало. Так, до обставин яким перевізник не міг запобігти (або безумовних обставин звільнення від відповідальності) слід віднести: а) вантаж прибув у справному вагоні (контейнері) та зі справними пломбами відправника; б) нестача, псування та пошкодження сталися внаслідок природних причин, пов'язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі; в) вантаж перевозиться в супроводі провідника вантажовідправника або вантажоодержувача; г) нестача не перевищує норм природної втрати (ст.111 Статут залізниць України).

Перевізник, також, може бути звільнений від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, якщо доведе наявність обставин усунення яких від перевізника не залежало, а саме: а) вину відправника або одержувача; б) особливі природні властивості вантажу; в) недоліки тари чи упаковки, які не могли бути помічені за зовнішнім виглядом під час прийняття вантажу до перевезення; г) здача до перевезення вантажу або зазначення у накладній його особливих властивостей, які потребують особливих умов або запобіжних заходів для збереження вантажу при перевезенні; д) здача до перевезення вантажу, вологість якого перевищує встановлену норму.

На відміну від ЦК України, транспортні кодекси (статути) допускають поряд із презумпцією вини перевізника, також, презумпцію відсутності вини перевізника. За останньою перевізник не зобов’язаний доводити відсутність своєї вини, так як вона є явною.

Відповідно до ч.2 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди. А це означає, що перевізник не зобов’язаний відшкодовувати доходи, які одержувач або відправник міг б реально одержати за звичайних обставин, якби їх право не було б порушене (упущену вигоду).

Після прибуття вантажу до пункту призначення відповідальність перед перевізником за одержання конкретного вантажу несе одержувач. Однак він може перекласти на відправника всі суми штрафів, зборів та збитків, які сплачені перевізникові внаслідок неправильних дій відправника за даним перевезенням.

Претензії та позови, що випливають із договору перевезення, порядок і строки їх пред’явлення та розгляду встановлюються транспортним законодавством. Відповідно до ст.925 ЦК України, по-перше, передбачається обов’язковим пред’явлення до перевізника претензії до пред’явлення йому позову, однак строк для пред’явлення не встановлюється; по-друге, позов до перевізника може бути пред’явлений відправником вантажу або його одержувачем за наявності двох необхідних умов: а) якщо має місце повна або часткова відмова перевізника задовольнити претензію; б) якщо перевізник не дав відповідь на претензію у місячний строк.

Щодо пред’явлення позову, то по-перше, застосовується позовна давність в 1 рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів) (ч.3 ст.925 ЦК України); по-друге, позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами) (ст.926 ЦК України), тобто дана норма має відсильний характер.

Ще одним різновидом договору перевезення є договір перевезення пасажира та багажу, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення (ч.1 ст.910 ЦК України)

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний (перевезення пасажира) або реальний (перевезення багажу), відплатний.

Сторонами договору є пасажир – фізична особа (як при перевезенні пасажира, так і його багажу) та перевізник (транспортна організація, яка відноситься, як правило, до транспорту загального користування).

Форма договору: усна (при купівлі квитка або шляхом здійснення конклюдентних дій, наприклад, шляхом подачі міського транспорту до зупинки, посадка пасажира в таксі, прохід через турнікети метро, здійснення платежу жетоном тощо).

Предметом договору є надання послуг, пов’язаних з перевезенням.

Зміст договору становлять права та обов’язки сторін. Законодавець до основних відноситься право пасажира:

  1. одержати місце у транспортному засобі згідно з придбаним квитком;

  2. провозити з собою безоплатно одну дитину віком до 6 років без права зайняття нею окремого місця;

  3. купувати для дітей віком від 6 до 14 років дитячі квитки за пільговою ціною;

  4. перевозити з собою безоплатно ручну поклажу у межах норм, встановлених транспортними кодексами (статутами);

  5. зробити не більше однієї зупинки в дорозі з подовженням строку чинності проїзних документів (квитка) не більше ніж на 10 діб, а в разі хвороби – на весь час хвороби;

  6. відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка – залежно від строку здавання квитка згідно з правилами, встановленими транспортними кодексами (статутами);

  7. отримувати повну та своєчасну інформацію про час та місце відправлення транспортного засобу за вказаним у транспортному документі (квитку) маршрутом та інше.

Основним обов’язком пасажира є його обов’язок внести провізну плату за перевезення (ст.916 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.919 та 924 ЦК України, обов’язок перевізника щодо забезпечення збереження багажу та доставити його у строк до пункту призначення будуються на тих самих засадах, що й за договором перевезення вантажу.

Відносно договору перевезення пасажира, то не допускається будь-яка домовленість між перевізником і пасажирами про обмеження або виключення встановленої законом відповідальності перевізника. Однак, таке правило не виключає можливість домовленості про обмеження або виключення передбаченої відповідальності пасажира, а також про підвищення відповідальності перевізника, наприклад, у разі повітряного перевезення.

Відповідно до ст.922 ЦК України, за затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами). При цьому перевізник звільняється від відповідальності, якщо це сталося внаслідок: а) непереборної сили; б) усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров’ю пасажира; в) інших обставин, що не залежали від перевізника.

Характерною рисою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором перевезення багажу є її обмежений характер. Так, відповідно до ст.68 ЗУ “Про автомобільний транспорт”7, у разі втрати або нестачі багажу – в розмірі вартості багажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження (псування) багажу – в розмірі суми, на яку зменшилася вартість багажу; у разі втрати багажу, зданого для перевезення з оголошенням його цінності, - в розмірі оголошеної цінності багажу.

Згідно ст.928 ЦК України, перевізник несе відповідальність за шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю пасажира за правилами Глави 82 ЦК України, якщо договором або законом не встановлена відповідальність перевізника без вини. Можливість притягнення перевізника до цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю пасажира зумовлена тією обставиною, що законодавець розглядає транспортний засіб як джерело підвищеної небезпеки (ст.1187 ЦК України). А особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.


Глава 61. Договори транспортного експедирування



При перевезенні вантажу виникає необхідність виконання комплексу допоміжних заходів, пов’язаних з відправленням та одержанням вантажу: зокрема, їх маркуванням, завантаженням і вивантаженням, доставкою на станцію (в порт) відправлення або зі станції (порту) призначення на склад одержувача тощо. Їх виконання покладається на осіб, спеціально підготовлених та уповноважених на таку діяльність на підставі договору транспортного експедирування.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст.929 ЦК України).

Правове регулювання договору транспортного експедирування здійснюється Главою 65 ЦК України та транспортними статутами.

Договір транспортного експедирування є публічним.

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний (коли експедитор організує виконання експедиційних послуг) або реальний (коли експедитор надає експедиційні послуги із ввіреним йому вантажем), відплатний.

Договір експедиції може містити елементи кількох видів договорів: перевезення, доручення, комісії, підряду, зберігання тощо, які тісно переплітаються в одному юридичному факті (договорі).

Сторонами договору є клієнт – сторона, якій надають послуги, та експедитор – сторона, яка надає послуги. Клієнтами за договором можуть бути будь-які особи зацікавлені в одержанні експедиційних послуг. Експедитором може бути лише підприємець (комерційна організація чи фізична особа), який одержав ліцензію на здійснення транспортно-експедиційної діяльності.

Предметом договору є послуги, пов’язані з перевезенням вантажу. Послуги можна поділити на основні (по організації перевезення, укладення договору перевезення) та додаткові, які можуть охоплювати будь-які питання транспортування вантажу (перевiрка кiлькостi та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборiв i витрат, покладених на клiєнта, зберiгання вантажу до його одержання у пунктi призначення, одержання необхiдних для експорту та iмпорту документiв, виконання митних формальностей).

Форма договору: письмова. При цьому недодержання сторонами письмової форми не має наслідком недійсність договору за правилами ст.218 ЦК України. Для виконання певних обов’язків клієнт повинен видати експедиторові довіреність.

Строк договору визначається характером взаємовідносин сторін.

Змістом договору є права та обов’язки сторін, які визначаються законом і домовленістю між сторонами за договором. Так, експедитор має право залучати до виконання своїх обов’язків інших осіб (ст.932 ЦК України), якщо це доцільно або сам експедитор не в змозі виконати ті чи інші доручення клієнта. Однак, якщо має місце порушення умов договору, експедитор відповідає перед клієнтом за дії інших осіб, залучених ним.

Експедитор має право на одержання від клієнта плати за надані послуги, що й підтверджує оплатний характер договору транспортного експедирування. Розмір плати визначається договором, якщо інше не встановлено законом. Однак, якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст.931 ЦК України).

Крім того, експедитор має право відкласти виконання своїх обов’язків за договором транспортного експедирування до надання документів та іншої інформації про властивості вантажу, умови його перевезення, а також іншої інформації, необхідної для виконання експедитором обов’язків, встановлених договором, у повному обсязі (ч.3 ст.933 ЦК України).

Законодавець (ст.935 ЦК України) відносить до особливостей договору транспортного експедирування право експедитора або кредитора односторонньо відмовитися від договору, попередивши про це другу сторону в розумний строк. Тобто, застосовуються норми про представництво.

За договором транспортної експедиції експедитор зобов’язаний виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу. При цьому, законодавець розрізняє основні та додаткові обов’язки. Так, основним обов’язком експедитора є надання послуг юридичного характеру, які направлені на організацію перевезення вантажу: а) організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, обраним експедитором або клієнтом; б) укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу та інші. А додатковими обов’язками експедитора є надання послуг фактичного характеру, необхідних для доставки вантажу, а саме: а) перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження; б) сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта; в) зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення; г) одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо.

Відповідальність сторін за договором може бути як прямою, так і регресною. Це пов’язано з тією обставиною, що експедитор є посередником між відправником, перевізником і одержувачем, тому порушення ним умов договору може привести до відповідальності як клієнта перед перевізником, так і експедитора перед перевізником (за умови, що дані особи не співпадають).

Залежно від характеру порушень, відповідальність за договором транспортного експедирування може мати місце як у формі сплати неустойки, так і відшкодування збитків. Наприклад, у разі порушення клієнтом обов’язку щодо надання документів та інформації про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформації, необхідної для виконання експедитором своїх обов’язків, клієнт відповідає за збитки, завдані експедиторові (ч.4 ст.933 ЦК України). Також, сторона, яка заявила відмову від договору транспортного експедирування, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки, завдані їй у зв’язку із розірвання договору (ст.935 ЦК України).


  1   2   3   4



Похожие:

Положення договорів про надання послуг iconПоложення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) Це Положення розроблено відповідно до статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"
Воно застосовується при укладанні договорів купівлі/продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) та товарообмінних договорів...
Положення договорів про надання послуг iconРозпорядження про Центр надання адміністративних послуг Смілянської районної державної адміністрації
«Про затвердження Примірного положення про центр надання адміністративних послуг», з метою створення зручних і сприятливих умов для...
Положення договорів про надання послуг iconРозпорядження 03 вересня 2013 року Печеніги №192 Про організацію роботи Центру надання адміністративних послуг при Печенізькій райдержадміністрації
Про затвердження примірного Положення про центр надання адміністративних послуг”, на виконання доручень Президента України від 06....
Положення договорів про надання послуг iconРозпорядження 29 квітня 2013 року Печеніги №89 Про затвердження Положення про Печенізький територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)
Ору Печенізького територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (Пономарьовій З.І.) подати нову редакцію...
Положення договорів про надання послуг iconРішення Від 29 грудня 2011 року №105 Про затвердження Положення про надання дозволу на
Розглянувши Положення про надання дозволу на розміщення та відкриття об’єктів торгівлі, сфери послуг та проведення видовищних заходів...
Положення договорів про надання послуг iconРозпорядження 04. 06. 2013 Печеніги №121 Про затвердження Положення про комісію з питань звільнення громадян від плати за соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) в структурних підрозділах Печенізького територіального центру
Ання структурними підрозділами територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) затверджених постановою...
Положення договорів про надання послуг iconНазва реферату: Облік (реєстрація) зовнішньоекономічних договорів Розділ
Положенням про реєстрацію зовнішньоекономічних договорів (контрактів) з додатками №1-7 (надалі Положення), затвердженим наказом Міністерства...
Положення договорів про надання послуг iconПоложення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти
Мінекономіки на чисельні звернення щодо надання роз’яснення про застосування вимог Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт...
Положення договорів про надання послуг iconНадання соціальних послуг І. Загальні положення
Мультидисциплінарний підхід з надання соціальних послуг – форма організації роботи суб’єкта, що надає соціальні послуги особам, які...
Положення договорів про надання послуг iconРішення від № м. Маріуполь Про затвердження форм договорів на надання послуг з централізованого постачання холодної води І водо- відведення
Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»
Положення договорів про надання послуг iconРішення від 09 липня 2013 року №339 Про стан надання соціальних послуг Корецьким районним територіальним центром соціального обслуговування
Про затвердження Положення про Корецький районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в новій...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов