Навчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.) icon

Навчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.)



НазваниеНавчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.)
страница39/45
Дата конвертации26.04.2013
Размер6.18 Mb.
ТипНавчальний посібник
скачать >>>
1   ...   35   36   37   38   39   40   41   42   ...   45
1. /Цив_льне право Украхни, Панченко М._..docНавчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.)
м. Дніпропетровськ, вул. Тиха,14/3

Відповідач:

закрите акціонерне товариство "Січ", юридична адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Пархоменка, 100

Третя особа: Ющенко Семен Сидорович, який мешкає: м. Дніпропетровськ, вул. Довженко, 11

Ціна позову:

2800 (дві тисячі вісімсот) грн

ПОЗОВНА ЗАЯВА

10 квітня 2004 р. на перехресті вул. Дніпровської і проспекту Гагаріна сталася дорожньо-транспортна пригода. При цьому я на автомобілі ВАЗ-2110, 2001 р. випуску, державний реєстраційний номер А 65-11 ЯА, рухався по вул. Дніпровській і проїжджав перехрестя на дозволений сигнал світлофора, а водій Ющен­ко С.С. на автомобілів ГАЗ, мікроавтобус, державний реєстрацій­ний номер 30-15 ЯАА, рухався по проспекту Гагаріна і проїжджав перехрестя на заборонений сигнал світлофора.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілю ВАЗ-2110, 2001 р. випуску, державний реєстраційний номер

А 65-11 ЯА, що належить мені на праві приватної власності, зав­дані технічні пошкодження.

Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія Ющен­ка С.С., який керував автомобілем ГАЗ, державний реєстрацій­ний номер 30-15 ЯАА, що належить відповідачу. Про це свідчать матеріали перевірки, проведеної Державтоінспекцією Кіровсько­го району м. Дніпропетровська.

Згідно зі складеною калькуляцією вартість ремонту мого ав­томобіля становить:

а) вартість робіт — п'ятсот грн;

б) вартість замінених деталей і використаних матеріалів — тисяча шістсот грн;

в) за послуги зі складання калькуляції — сто грн.

Всього — дві тисячі грн.

• Крім того, за висновком експерта у мого автомобіля погіршив­ся товарний вигляд на 10 %, що у грошовому еквіваленті стано­вить вісімсот грн від його вартості.

Загальна сума завданої матеріальної шкоди становить 2800 (дві тисячі вісімсот) грн.

Відповідно до ст. 1188 Цивільного кодексу України

ПРОШУ:

Стягнути з відповідача — закритого акціонерного товариства "Січ" — на мою користь як відшкодування завданої шкоди дві тисячі вісімсот грн і судові витрати.

Додаток:

1. Довідка ДАІ про відмову в порушенні кримінальної справи.

2. Калькуляція вартості ремонту автомобіля.

3. Висновок експерта про втрату товарного вигляду автомобіля.

4. Квитанція про сплату витрат за складання експертного висновку.

5. Квитанція про сплату державного мита.

6. Копія позовної заяви.

21 травня 2004 р. Кирпа М.С.

Які особливості відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними діями правоохоронних органів і суду?

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шко­ди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяль­ністю органів державної влади, органів місцевого самовря­дування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями ор­ганів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, визначається Цивільним кодексом України та спеціальним законом.

Відповідно до Закону України від 1 грудня 1994 р. "Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" шкода, заподіяна особі, відшкодову­ється в повному обсязі незалежно від вини осіб названих державних органів.

У ст. 1 Закону наводиться перелік незаконних дій:

• незаконне засудження, незаконне притягнення як об­винуваченого, незаконне взяття і тримання під вартою, незаконне проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконне накладення арешту на майно, незаконне відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежу­ють права громадян;

• незаконне застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконна конфіскація майна, незаконне накладення штрафу;

• незаконне проведення оперативно-розшукових заходів.

Право на відшкодування шкоди виникає у громадяни­на в таких випадках:

• постановлення виправдувального вироку суду;

• закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведе­ністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;

• відмова в порушенні кримінальної справи або закрит­тя кримінальної справи з цих підстав;

• закриття справи про адміністративне правопорушення.

Шкода, заподіяна оперативно-розшуковими заходами до порушення кримінальної справи (тобто гласними чи неглас­ними розшуковими заходами, які здійснювались із засто­суванням оперативних і оперативно-технічних способів), відшкодовується за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було прийнято рішення про порушення за результатами цих заходів кримінальної спра­ви або таке рішення було скасовано.

Закриття справи за так званими нереабілітуючими обставинами амністією, недосягненням віку, з якого на­стає кримінальна відповідальність, зміною обставин та ін. — не дають права на відшкодування шкоди згідно з цим законом.

Відповідно до ст. З Закону відшкодуванню підляга­ють:

• заробіток та інші грошові доходи, які особа втратила внаслідок незаконних дій;

• майно (в тому числі гроші, грошові вклади і процен-^ти за ними, цінні папери та проценти за ними, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами дізнан­ня чи попереднього слідства, органами, які здійснюють

оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

• штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

• суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги;

• моральна шкода.

Відповідно до ст. 7 Закону час перебування під вартою, час відбування покарання, а також час, протягом якого осо­ба працювала у зв'язку з незаконним відстороненням від роботи (посади), зараховується в загальний трудовий стаж, як і стаж роботи за спеціальністю, стаж державної служби, неперервний стаж.

Відповідно до ст. 9 Закону місцеві органи влади і само­врядування протягом одного місяця від дня звернення по­винні повернути громадянинові, який втратив право кори­стування житловим приміщенням у зв'язку з незаконним засудженням, раніше займане ним житлове приміщення, а у разі неможливості повернення (наприклад, будинок зне­сено чи переобладнано в нежитловий, після капітального ремонту житлового приміщення, яке займав громадянин, більше не існує чи воно значно зменшилося в розмірі, жиле приміщення у встановленому порядку надано іншій особі та ін.) — надають йому поза чергою протягом шести місяців після звернення громадянина в цьому ж населеному пункті рівнозначне житлове приміщення з урахуванням складу сім'ї і діючих норм жилої площі (від 9 до 13,65 кв. м жилої площі на кожного члена сім'ї).

Вартість втраченого житла відшкодовується виходячи з ринкових цін, що діють на момент звернення громадянина про відшкодування шкоди.

Питання про відшкодування моральної шкоди та її роз­мір вирішує суд за заявою громадянина відповідно до чин­ного законодавства.

Заяву про оскарження постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, до-

судового слідства чи прокуратури, на вибір громадянина може бути подано до суду за місцем його проживання або місцезнаходженням відповідача. Сторони в цих справах звільняються від судових витрат.

Більш детально питання, пов'язані з відшкодуванням шкоди, роз'яснюються в Положенні про порядок застосу­вання вказаного закону, затвердженому наказом Міністер­ства юстиції України, Генеральної прокуратури України і Міністерства фінансів України 4 квітня 1996 р.

Які особливості відповідальності за шкоду, /-заподіяну джерелом підвищеної небезпеки?

Шкода може бути завдана у зв'язку з такою діяльністю, яка сама по собі становить певну небезпеку для оточення. Наприклад, експлуатація транспортного засобу створює для громадян небезпеку зіткнення автомобілів, аварії, наїзду.

Під джерелом підвищеної небезпеки звичайно розумі­ють діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, ра­діоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речо­вин, утриманням диких звірів, службових собак та со­бак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

У Цивільному кодексі України наведено приблизний пе­релік осіб і організацій, діяльність яких пов'язана з підви­щеною небезпекою для оточення: володільці транспортних засобів, транспортні організації, промислові підприємства, будови та ін. Виходячи з цього переліку, неважко скласти уявлення про джерела підвищеної небезпеки. Це — різні транспортні засоби (локомотиви, автобуси, трамваї, тро­лейбуси, автомашини тощо), устаткування промислових підприємств (верстати, механізми, конструкції), будівель-

на техніка (бульдозери, екскаватори, баштові крани). Су­дова практика як джерело підвищеної небезпеки розгля­дає також рухомий склад залізниці, річкові і морські суд­на, обладнання гарячих цехів, мотоцикли, вибухові, отруй­ні, займисті речовини. Слід зазначити, що практика не відносить до джерел підвищеної небезпеки: велосипеди, вогнепальну і холодну зброю, свійських тварин, гужовий транспорт.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшко­довується особою, яка на відповідній правовій підставі права власності, іншого речового права володіє транспортним засо­бом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберіган­ня або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Для захисту інтересів громадян і організацій законода­вець встановив особливі умови відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки. Ця відповідальність має сут­тєву особливість — вона настає незалежно від вини особи, яка завдала шкоду, тобто ця особа не звільняється від відпо­відальності також за умови, коли встановлено її невинність.

Особливість відповідальності за шкоду, завдану джере­лом підвищеної небезпеки, полягає і в тому, що зобов'язан­ня з відшкодування шкоди завжди покладається на воло­дільця цього джерела підвищеної небезпеки. Володільцем джерела підвищеної небезпеки, який несе перед потерпілим відповідальність за завдану шкоду, визнається юридична чи фізична особа, якій належить джерело підвищеної не­безпеки на певній правовій основі і яка здійснює його екс­плуатацію (володіння, користування, зберігання, транспор­тування тощо). Володільцем джерела підвищеної небезпе­ки є той, хто здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі належного йому права власності (пра­ва спільної власності), права володіння та користування джерелом підвищеної небезпеки на підставі договору підря­ду, оренди, доручення та інших договорів. Права володіння й користування таким джерелом ґрунтуються на адміні­стративному акті чи іншій правовій підставі. Особою, відпо­відальною за завдання шкоди джерелом підвищеної небез­

пеки, також визнається особа, яка самочинно (протиправне і винно) заволоділа джерелом підвищеної небезпеки.

Якщо особа, яка керувала джерелом підвищеної небезпе­ки, не є його володільцем, а виконувала ці функції в силу трудової угоди з володільцем (наприклад, водій тролейбуса, машиніст електропоїзду), то вона не відповідає безпосеред­ньо перед потерпілим за завдану шкоду. Так, у разі дорож­ньо-транспортної пригоди перед потерпілим пішоходом відпо­відальність буде нести не водій тролейбуса, який безпосеред­ньо заподіяв шкоду, а трамвайно-тролейбусне управління (ТТУ) як володілець тролейбуса. Безпосередній винуватець (водій) несе відповідальність перед володільцем джерела підвищеної небезпеки. Така вимога кредитора (ТТУ) до борж­ника (водія) про повернення грошової суми, яку кредитор сплатив потерпілому за вини боржника третій особі (пішохо­ду), називається в цивільному праві регресним позовом.

Підставами звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від відповідальності є непереборна сила або уми­сел потерпілого.

Володілець джерела підвищеної небезпеки звільняється від відповідальності, коли шкода виникла внаслідок непе­реборної сили, яка безпосередньо не давала змоги належ­ним чином експлуатувати джерело підвищеної небезпеки (наприклад, у результаті землетрусу сталася аварія поїзду, яка завдала шкоду пасажирам).

Умисел потерпілого визначає, що потерпілий передба­чає наслідки своїх дій і бажає цих наслідків (наприклад, громадянин кидається під колеса автомашини для отри­мання травм, щоб потім одержати страхове відшкодуван­ня). За таких обставин відшкодування шкоди потерпілому з боку володільця джерела підвищеної небезпеки було б не'-виправданим.

За наявності вини володільця у протиправному вилученні з його володіння джерела підвищеної небезпеки відпові­дальність може бути покладена як на володільця, так і на осіб, що заволоділи джерелом підвищеної небезпеки, у від­повідній частині, залежно від ступеня вини кожного з них.

Наприклад, Н. завів мотоцикл, що стояв уночі на вулиці, який належав П., виїхав на трасу і, не впоравшись з керу­ванням, допустив зіткнення з автомобілем Д., що стояв на узбіччі траси. Розглянувши позовну заяву Д. про відшко­дування збитків, суд поклав обов'язок з відшкодування шкоди на Н., який здійснив крадіжку мотоцикла і безпосе­редньо заподіяв шкоду, і на П., який не забезпечив належ­них умов зберігання мотоцикла.

Хто відповідає за шкоду, заподіяну малолітньою та неповнолітньою особою?

За шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг 14 років, відповідають його батьки (усиновлювачі) або опікуни чи інші фізичні особи, які на правових підставах здійснюють виховання неповнолітнього, — якщо не до­ведуть, що шкода виникла не з їхньої вини.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України винною поведінка батьків, опікунів визнається тоді, коли шкода, завдана неповнолітнім, стала наслідком несумлін­ного здійснення або нездійснення нагляду за ним (відсут­ність необхідної уваги, потурання, заохочення пустощів, хуліганських дій тощо), результатом чого стала негативна поведінка дітей, яка і спричинила шкоду.

Батьки і опікуни не можуть посилатись на відсутність вини і в тих випадках, коли в момент завдання шкоди ди­тина перебувала на вулиці, у знайомих, з друзями. Оскіль­ки батько і мати дитини мають рівні права і обов'язки, то, відповідно, до відповідальності вони повинні притягуватись незалежно від того, проживають вони разом з дитиною чи роздільно. На батьків, позбавлених батьківських прав, суд може покласти відповідальність за шкоду, завдану їхніми неповнолітніми дітьми, протягом трьох років після позбав­лення батьків батьківських прав, якщо поведінка непов­

нолітнього стала наслідком неналежного здійснення ними обов'язку виховання неповнолітнього.

Якщо неповнолітній завдав шкоду тоді, коли перебував під наглядом навчального, виховного, лікувального чи іншо­го закладу (школи, інтернату, табору, санаторію, лікарні та ін.), а також під наглядом особи, яка здійснювала нагляд на підставі договору, ці заклади та особи відповідають за шкоду, якщо не доведуть, що шкода при здійсненні нагля­ду виникла не з їхньої вини. Коли малолітній завдав шкоду як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини дитячого закладу, згадані особи і заклад зобов'язані відшко­дувати шкоду в частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду. Обов'язок батьків, опікунів, навчальних, виховних, лікувальних та інших закладів з відшкодування шкоди не припиняється після досягнення неповнолітніми повноліття або одержання ними майна, до­статнього для відшкодування шкоди. Якщо батьки, опіку­ни померли або вони не мають достатніх коштів для відшко­дування шкоди, завданої життю і здоров'ю потерпілих, а сам заподіювач, який став повністю дієздатним, має такі кошти, суд, з урахуванням майнового становища заподію-вача, а також інших обставин, має право ухвалити рішення про відшкодування шкоди повністю або частково за раху­нок майна самого заподіювача.

Неповнолітні віком від чотирнадцяти до вісімнадця­ти років за наявності їх вини відповідають за завдану шкоду своїм майном і заробітком. У випадках, коли та­кий неповнолітній не має майна чи заробітку (доходу), до­статнього для відшкодування шкоди, шкода має бути від­шкодована повністю або в частині, якої не вистачає, його батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо ті не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини. Обов'язок батьків, піклувальників і дитячого закладу відшкодувати шкоду припиняється після досягнення заподіювачем шко­ди повноліття або коли у нього до досягнення повноліття з'являються майно чи інші джерела доходу, достатні для відшкодування шкоди, або коли він до досягнення повно­ліття став дієздатним.

За шкоду, завдану спільними діями кількох неповно­літніх, які походять від різних батьків (усиновлювачів), батьки (усиновлювачі), а також опікун або піклувальник несуть часткову відповідальність перед потерпілим солідар-но. Якщо у спільному завданні шкоди брали участь непов­нолітні віком від 14 до 18 років, які перебували на ліку­ванні в дитячих закладах, ці заклади разом із батьками чи опікуном або піклувальником інших неповнолітніх, що спільно заподіяли шкоду, несуть часткову відповідальність перед потерпілими.

На кого покладається відповідальність за шкоду, завдану недієздатною особою і особою, яка не здатна розуміти значення своїх дій?

Згідно з положеннями Цивільного кодексу України за шкоду, завдану фізичною особою, що визнана в судовому порядку недієздатною, відповідають опікун або устано­ва, що зобов'язані здійснювати за нею нагляд, якщо не доведуть, що шкоду завдано не з їхньої вини. Звичайно такими установами є лікарні, в яких утримуються хворі, які страждають душевними хворобами. Обов'язок опікуна чи закладу відшкодувати шкоду, завдану фізичною особою, що визнана недієздатною, не припиняється у разі віднов­лення дієздатності такої особи.

Коли опікун недієздатної особи, яка завдала шкоди, помер або у нього відсутнє майно, достатнє для відшкоду­вання шкоди, а сама недієздатна особа має таке майно, суд може постановити рішення про відшкодування шкоди, зав­даної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, частково або в повному обсязі за рахунок май­на цієї недієздатної особи.

Іноді особи цілком дієздатні не можуть розуміти значен­ня своїх дій або керувати ними внаслідок, наприклад, рап­

тової втрати свідомості чи в стані афекту. За загальним правилом, оскільки в діях таких осіб відсутня вина, вони, не відповідають за завдану шкоду. Одним із доказів тако­го хворобливого стану заподіювача, а отже, і відсутності його вини, є висновок судово-психіатричної експертизи. В ухвалі про призначення експертизи перед експертом ставиться запитання: чи міг дієздатний заподіювач шкоди розуміти значення свої дій або керувати ними на момент заподіяння шкоди?

Ці правила не поширюються на випадки заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки його во­лоділець відповідає незалежно від вини. Володілець не може бути звільнений від відповідальності на підставі того, що, наприклад, водій, який є володільцем джерела підвищеної небезпеки, втратив свідомість і як неосудний не міг запо­бігти наїзду на пішохода.

Коли фізична особа, яка завдала шкоди, сама довела себе до стану, в якому не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними, — в результаті вживання спирт­них напоїв, наркотичних засобів, токсичних речовин тощо, шкода, завдана нею, відшкодовується на загальних підста­вах. Тобто такі особи не можуть бути звільнені від відпові­дальності за заподіяну ними шкоду.

Якщо шкода завдана особою, яка не могла розуміти зна­чення своїх дій або керувати ними внаслідок психічної хво­роби чи недоумства, обов'язок відшкодувати шкоду може бути покладений судом на тих, хто з нею проживає, праце­здатних і спроможних відшкодовувати шкоду іншого з по­дружжя, батьків, повнолітніх дітей, що знали про її стан, але не порушували питання про визнання заподіювача не­дієздатним і встановлення над ним опіки.

Які особливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг?

Продавець, виробник, той хто надає послуги, зобов'я­зані відшкодувати шкоду, завдану фізичній чи юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецеп­турних та інших недоліків товарів, робіт, послуг, а також недостовірної або недостатньої інформації про них. Відшкодування шкоди не залежить від вини заподію-вачів, а також від того, чи перебував потерпілий з ними в договірних відносинах.

Шкода, завдана через недоліки товару, підлягає відшко­дуванню за вибором потерпілого — продавцем або виробни­ком товару. Коли шкода, завдана через недоліки робіт (по­слуг), то вона відшкодовується їх виконавцем. У разі завдан­ня шкоди внаслідок ненадання повної чи достовірної інфор­мації щодо властивостей і правил користування товаром, шкода відшкодовується за вибором потерпілого продавцем або виготовлювачем товару. Слід підкреслити, що шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг, підлягає відшкодуванню, коли її завдано протягом встановлених строків придатності цих товарів, робіт, послуг, а якщо вони не встановлені, — протягом 10 років від дня виготовлення товару, виконання робіт, надання послуги.
1   ...   35   36   37   38   39   40   41   42   ...   45



Похожие:

Навчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.) iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (лист №4/18-г-1228 від 30. 05. 2008 р.)
Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (лист №4/18-г-1228...
Навчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.) iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Рекомендовано Міністерством освіта І науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (лист Ne 4/18-г-1111...
Навчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.) iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності «Педагогіка вищої школи», лист №1/11 12102 від 22. 12. 2011
Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів...
Навчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.) iconАвер'янов В. Б
Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №4/18-г-660 від 26. 04. 2007р.) Рекомендовано Вченою радою Інституту законодавства...
Навчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.) iconКомарницький В. М., Шевченко В.І., Єлькін С. В. Екологічне право: Навчальний посібник. 3-є вид Центр навчальної літератури, К.: 2006. 224 с
Гриф надано Міністерством освіти і науки України (Лист №14/18. 2-1413 від 21. 06. 2005 р.)
Навчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.) iconНавчально-методичний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як посібник для вчителів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів
Психолого-педагогічні та методичні засади розв’язування задач із основ фізики: Навч метод посіб для загальноосвітн та вищих навч...
Навчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.) iconБогданова І. М. Соціальна педагогіка: Навч посіб. — К.: Знання, 2008. — 343 с. — (Бібліотека соціального педагога)
Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №4/18-г-1215 від 30 травня 2008 р.)
Навчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.) iconЮ. О. Квашньова І М. І. Томчука Затверджено Міністерством освіти І науки України київ «вежа» 2005 ббк 68. 4(4 Укр)9 д 68 Затверджено Міністерством освіти І науки України (протокол
Затверджено Міністерством освіти і науки України (протокол №17 від 16 січня 1998 р.)
Навчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.) iconПрограма навчальної дисципліни
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчально-методичний комплекс (протокол засідання науково-методичної комісії...
Навчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.) iconПрограма з дисциплини «основи соціалізації особистості»
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчально-методичний комплекс (протокол засідання науково-методичної комісії...
Навчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.) iconПостанова м. Київ >01. 03. 2011 Пл
Міністерством освіти І науки України та ЦК профспілки працівників освіти І науки України на 2007-2009 роки, продовженої на 2010 рік,...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов