Навчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.) icon

Навчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.)



НазваниеНавчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.)
страница40/45
Дата конвертации26.04.2013
Размер6.18 Mb.
ТипНавчальний посібник
скачать >>>
1   ...   37   38   39   40   41   42   43   44   45
1. /Цив_льне право Украхни, Панченко М._..docНавчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.)
За межами за­значених строків шкода підлягає відшкодуванню:

• якщо на порушення вимог законом строку не встанов­лено;

• якщо особу не було попереджено про необхідні дії після закінчення строку придатності та про можливі наслідки в разі невиконання зазначених дій.

Продавець або виробник товару, виконавець робіт (по­слуг) звільняється від відповідальності лише у випадках, якщо доведе, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або порушення потерпілим правил користування або зберігання товару (результатів робіт, послуг).

Що розуміють під моральною шкодою?

В якому розмірі вона підлягає відшкодуванню?



Порушення особистих і майнових прав може спричи­нити виникнення у потерпілої особи моральної (немайно-вої) шкоди.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайново-го характеру внаслідок моральних і фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати в моральних пережи­ваннях, пов'язаних з такими обставинами: втратою рідних, отриманням травм, захворювань; порушенням права влас­ності (у тому числі і інтелектуальної), прав споживачів;

неможливістю продовження активного ділового чи гро­мадського життя; розголошенням особистої чи сімейної таємниці; незаконним перебуванням під слідством чи су­дом та іншими обставинами, які негативно впливають на потерпілого.

Цивільний кодекс України визначає, що моральна шко­да, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, компенсується запо-діювачем за наявності його вини. Зокрема, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної вла­ди, органу влади Автономної Республіки Крим, органу міс­цевого самоврядування фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо:

• шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здо­ров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підви­щеної небезпеки;

• шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконно­го засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжно­го заходу взяття під варту або підписки про невиїзд, неза-

конного затримання, незаконного накладення адміністра­тивного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Крім того, низка спеціальних нормативних актів прямо передбачає право громадянина на відшкодування мораль­ної шкоди: ст. 49 Закону України "Про інформацію", ст. 24 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. 44 За­кону України "Про авторські і суміжні права", ст. 1831 Кодексу законів про працю України, ст. 17 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ст. 21 Закону України "Про туризм" та ін.

Зокрема, ст. 4 Закону України "Про порядок відшкоду­вання шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" передбачає, що моральна шкода відшкодовується у тих випадках, коли незаконними діями органів дізнання, досу­дового слідства, прокуратури і суду громадянину завдана моральна шкода, яка призвела до порушення його нормаль­них життєвих зв'язків, спонукала його до додаткових зу­силь для організації свого життя.

Частина третя ст. 13 цього закону встановлює, що від­шкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом здійснюється із розміру не менше ніж однієї мінімальної заробітної плати за кожний місяць пере­бування під слідством чи судом.

Відшкодування моральної шкоди працівнику можливе і без втрати ним працездатності, якщо причиною моральних страждань стали небезпечні чи шкідливі умови праці.

Намагаючись компенсувати моральну шкоду, законода­вець прагне деякою мірою загладити завдані особі моральні страждання. Але людські емоції важко оцінити в грошовій сумі, особливо самому потерпілому.

Розмір компенсації моральної шкоди визначається су­дом залежно від характеру правопорушення, глибини фізич­них і моральних страждань, погіршення або позбавлення можливості реалізації потерпілим своїх здібностей, а також ступеня вини заподіювача у випадках, коли вина є підста­вою відшкодування. При визначенні розміру шкоди мають

враховуватися вимоги розумності та справедливості. Харак­тер фізичних і душевних страждань оцінюється судом з урахуванням фактичних обставин, за яких було завдано моральну шкоду, та особистості потерпілого. Моральна шко­да компенсується незалежно від майнової шкоди, яка підля­гає відшкодуванню, і не пов'язується із сумою цієї компен­сації. Моральна шкода може, компенсуватись одноразово, а моральна шкода, завдана каліцтвом — шляхом здійснен­ня щомісячних платежів.

Зразок позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання та досудового слідства, прокуратури і суду

До Кіровського місцевого районного суду м. Дніпропетровська

Позивач:

Омельченко Іван Петрович, який мешкає за адресою:

м. Дніпропетровськ, вул. Чичеріна, 7/3

Відповідач:

Кіровське районне управління головного управління МВС України у М.Дніпропетровську, юридична адреса:

М.Дніпропетровськ, 17

Вартість позову: 60 000 грн

ПОЗОВНА ЗАЯВА

20 квітня 2004 р., приблизно о 5-й годині ранку я проходив по вул. Дніпровській. У дворі будинку № 5 побачив чоловіка, який лежав на асфальті.

Я підійшов до нього, щоб побачити, що з ним. Переконавшись, що у нього відсутні ознаки життя, я повідомив про це в міліцію, працівники якої записали мої дані.

В цей же день мене затримали, а 25 квітня 2004 р. мені було пред'явлено обвинувачення і постановою суду Кіровського район­ного суду м. Дніпропетровська застосовано запобіжний захід — взяття під варту.

21 вересня 2004 р. відносно мене кримінальна справа була закрита за відсутністю в моїх діях складу злочину. В цей же день мене звільнили зі слідчого ізолятора, тобто я більше п'яти місяців був незаконно позбавлений волі.

У зв'язку з незаконними діями працівників органів досудо-вого слідства я був позбавлений конституційного права на на­вчання (до арешту я навчався на другому курсі ПТУ № 1 м. Дніп­ропетровська). Перебування в місцях позбавлення волі призвело до порушення моїх нормальних життєвих зв'язків, погіршення відносин з оточуючими людьми. За місцем проживання зі мною перестали вітатися сусіди, а на вулиці говорять, що я "вбивця", — у мене немає іншого виходу, як змінити місце проживання.

Крім того, під час незаконного утримання в місцях позба­влення волі я захворів і після звільнення перебував на лікуванні, але так і не відновив здоров'я.

Моральну шкоду, завдану мені незаконними діями працівни- . ків слідства Кіровського РУГУ МВС України в м. Дніпропетров­ську — незаконне притягнення мене до кримінальної відповідаль­ності, арешт та позбавлення волі протягом п'яти місяців і одного дня, я оцінюю в суму 60 000 грн, яку повинно відшкодувати Кіровське РУГУ МВС України в м. Дніпропетровську.

На підставі ст. 1176 Цивільного кодексу України, ст. 13 Зако­ну України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої грома­дянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", керуючись п. З, 9 Постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в спра­вах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди",

ПРОШУ:

Стягнути з Кіровського районного управління ГУ МВС Украї­ни в м. Дніпропетровську моральну шкоду в сумі 60 000 (шістде­сят тисяч)гривень.

Додаток:

1. Постанова про закриття кримінальної справи (копія).

2. Постанова про звільнення з-під варти (копія).

3. Лікарняний лист.

4. Довідка з військкомату про стан здоров'я до арешту.

5. Копія позовної заяви.

1 жовтня 2004 р. Омельченко І.П.

Книга шоста СПАДКОВЕ ПРАВО

Інститут спадкового права в системі цивільного права будь-якої правової системи, в тому числі правової системи України, тісно пов'язаний з усіма іншими видами майно­вих прав. З одного боку, після смерті певної особи найчас- " тіше залишається майно, основу якого становлять право власності та інші речові права. Вони і є об'єктом переходу за спадщиною після смерті їх власника. З іншого боку, спад­кування — це один зі способів набуття майнових прав, що зближує його із зобов'язальним правом. Тому інститут спад­кового права в сучасних правових системах і в системі ци­вільного права нашої країни — один із найважливіших. Значення цього інституту зумовлено також тим, що об'єк­том спадкування переважно є право власності. Питання про те, що залишається після смерті померлого власника, кому воно має перейти, в якому порядку й обсязі, з найдавніших часів (римського приватного права) до наших днів залиша­ються в центрі уваги суспільства і держави, законодавців і дослідників, кожної людини, оскільки вони тією чи іншою мірою стосуються їхніх інтересів.

Логічним завершенням нового Цивільного кодексу України, де врегульовані питання переходу прав та обо­в'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб, є спадкове право. Теперішня реальність свідчить про те, що розвиток спадкового права — один із аргументів на користь подальшої перебудови господарського механізму в нашій країні. Людина працює не тільки для себе і суспільства, а й для міцної матеріальної бази близьких їй людей. Отже, на­явність і подальший розвиток інституту спадкування тісно пов'язані з утворенням одного з потужних стимулів для продуктивної праці.

У спадковому праві нашої країни по-новому вирішується проблема усунення від спадкування, питання щодо спадку­вання окремих прав і обов'язків спадкодавця. За рішенням суду усувається від права спадкування особа, яка ухиляла­ся від надання допомоги спадкодавцеві, коли він через по­важні причини потребував її. Право на вклад у банках в усіх випадках має включатись до спадщини.

Чимала кількість нових положень стосується спадкуван­ня за заповітом. Мається на увазі складання подружжям єдиного заповіту, право на складання заповіту з умовою, складання таємного заповіту тощо, які не були відомі ци­вільному праву УРСР.

За новим законом передбачено шість черг спадкоємців. Змінено підхід до порядку прийняття спадщини. Передба­чається можливість складання спадкового договору.

Шоста книга містить сім глав (ст. 1216—1308) і завер­шує новий Цивільний кодекс України.

На те щоб глибше зрозуміти значення спадкування, джерела його виникнення, розвитку та становлення на за­садах сучасного приватного права, передусім і звернені на­ведені нижче питання та відповіді цього розділу посібника.

Що таке спадщина?

Після смерті громадянина його майнові права та обо­в'язки, а також деякі немайнові права (спадщина) пере­ходять до інших осіб (спадкоємців). Такий перехід майна померлого до іншої особи або до інших осіб називається спадкуванням.

Умови та порядок спадкування регламентуються низкою цивільно-правових норм, що в сукупності становлять окре­мий цивільно-правовий інститутспадкове право. Саме спадкове право визначає підстави спадкування, час і місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, особливості спад­кування окремих видів майна, порядок і строки прийняття та відмови від спадщини, оформлення спадкових прав.

Майно, яке переходить у порядку спадкування, нази­вається спадщиною. Серед майнових прав, що у складі спад­кового майна переходять до спадкоємців, насамперед слід назвати право власності на різноманітне майно. Це пра­во власності може бути на будинок, дачу, автомашину, за­ощадження, цінні папери, земельну ділянку, предмети домаш­ньої обстановки та особистого вжитку, інші речі, які є об'єктом права власності громадян. До майнових прав, що входять до спадщини, належить не тільки право власності на майно, а й право вимоги, що випливає з укладених спадкоємцем дого­ворів (наприклад, договору дарування, позики, договору збе­рігання, договору купівлі-продажу тощо).

Наприклад, громадянин за договором позики передав комусь певну суму грошей. Якщо позикодавець помре до того, як позичальник поверне йому позичені гроші, то пра­во вимагати від боржника повернення боргу переходить до спадкоємців позикодавця.

До спадщини входить також право на неодержану спад­кодавцем заробітну плату, пенсію, майнові права авторів літературних, художніх творів, творів мистецтва, майнові права авторів відкриттів, винахідників.

Як зазначено вище, до складу спадкового майна входять і майнові обов'язки спадкодавця. Коли за життя спадкода­

вець мав борги, то вони також переходять після його смерті до спадкоємців. Але спадкоємці відповідають за боргами спадкодавця тільки в межах дійсної вартості майна, яке вони отримали у спадщину. Дійсна вартість спадщини ви­значається на момент її відкриття, а не на момент пред'яв­лення кредиторами вимог до спадкоємця.

Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

• особисті немайнові права (ім'я, вчене звання, державні нагороди тощо);

• право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або установчими документами таких об'єднань;

• право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

• права на аліменти, пенсію, допомогу або інші випла­ти, встановлені законом;

• права та обов'язки як кредитора або боржника, якщо вони нерозривно пов'язані з особою померлого і у зв'язку з цим зобов'язання не може бути виконане іншою особою.

Відносно деяких категорій майна діють спеціальні прави­ла. Наприклад, відповідно до Закону України "Про державні нагороди України" від 16 березня 2000 р. нагороди (ордени, медалі, іменна вогнепальна зброя) після смерті нагороджено­го за наявності спадкоємців залишаються в сім'ї померлого.

Цивільний кодекс України встановлює, що право влас­ності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, зі збереженням її цільового призна­чення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або користування зе­мельною ділянкою, на якій вони розташовані.

Частка у праві спільної сумісної власності успадковується також на загальних підставах. Суб'єкт права спільної суміс­ної власності має право заповідати свою частку у праві спіль­ної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробив­ши відповідне розпорядження банку. Право на вклад у бан­ку (фінансовій установі) входить до складу спадщини неза­лежно від способу розпорядження ним спадкодавцем. За­повіт, складений після того, як було зроблено розпоряджен­ня банку, повністю або частково скасовує його, якщо у за­повіті змінено особу, до якої має перейти право на вклад, або якщо заповіт стосується усього майна спадкодавця.

Страхові виплати (страхові відшкодування) успадкову­ються на загальних підставах, але якщо страхувальник у договорі особистого страхування призначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової виплати у разі його смерті, це право не входить до спадщини.

Як зазначалося вище, до спадкоємців переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у дого­вірних зобов'язаннях, а також право стягнення неустойки у зв'язку з невиконанням боржником спадкодавця своїх договірних обов'язків, яка була присуджена судом спадко­давцеві за його життя. До спадкоємців переходить також право на відшкодування моральної шкоди, яке було при­суджено судом спадкодавцеві за його життя.

До спадкоємців переходить і обов'язок відшкодування майнової та моральної шкоди, який був присуджений су­дом зі спадкодавця за його життя.

Що розуміють під терміном "відкриття спадщини"?

Відкриття спадщини — це настання певних обставин, за яких у відповідних осіб виникає право спадкоємства.

Цивільним кодексом України передбачені такі обстави­ни, що викликають відкриття спадщини: 1) смерть особи;

2) оголошення особи судом такою, що померла.

Важливе значення для відкриття спадщини має встанов­лення часу відкриття спадщини. На момент відкриття спадщини встановлюється коло спадкоємців, які заклика­ються до спадщини, визначається, яке майно належить спадкодавцю і має перейти до його спадкоємців, з дня відкриття спадщини обчислюється встановлений законом

строк для її прийняття тощо.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, який вказаний у свідоцтві про смерть, виданий органами РАГСу.

Коли спадщина відкривається внаслідок оголошення особи такою, що померла, часом відкриття спадщини вва­жається день, коли набрало законної сили рішення суду про оголошення особи такою, що померла.

У випадках одночасної смерті (в межах однієї доби) осіб, які є спадкоємцями один одного (наприклад, батько і син загинули при аварії літака), спадщина відкривається одно­часно і окремо щодо кожного з них.

Якщо кілька осіб, які б могли бути спадкоємцями один після одного, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи тощо), припускається, що вони померли одночасно. У цьому випадку спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з цих осіб.

Особливе значення для вирішення деяких питань, по­в'язаних з порядком спадкування, має і точне визначення

місця відкриття спадщини.

Так, нотаріальна контора за місцем відкриття спадщи­ни вживає заходи: до охорони спадкового майна; за місцем відкриття спадщини спадкоємці подають до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, а нотаріальні кон­тори видають спадкоємцям свідоцтва про право на спадщи­ну; за місцем відкриття спадщини кредитори спадкодавця пред'являють претензії до спадкоємців.

Місцем відкриття спадщини вважається:

• останнє місце проживання спадкодавця;

• якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого май-

на або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Місцем відкриття спадщини слід вважати певний насе­лений пункт: те чи інше місто, село, селище, а також ра­йон, область або країну, де цей населений пункт знаходиться.

Право на спадкування виникає у день відкриття спад­щини.

Які особи можуть бути спадкоємцями?

Спадкоємець — це особа, яка у випадку смерті тієї чи іншої особи набуває права одержати її спадкове майно.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і наро­джені живими після відкриття спадщини. Фізична особа може стати спадкоємцем незалежно від віку, статі, стану здоров'я тощо.

Отже, спадкоємцями можуть бути не тільки дієздатні, а й недієздатні громадяни. В останньому випадку відповідні дії, необхідні для прийняття спадщини, здійснюють їх за­конні представники — батьки, усиновлювачі, опікуни. Спад­коємцями можуть бути також іноземні громадяни та особи без громадянства. Юридичні особи, держава, територіальні громади можуть бути спадкоємцями лише за заповітом.

Цивільне законодавство встановлює суворі обмеження щодо спадкоємців. Зокрема, не мають права на спадку­вання ні за заповітом, ні за законом особи, які:

• умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя

(це правило не стосується особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж визнає її своїм спадкоємцем);

• умисно перешкоджали здійсненню спадкодавцем своєї останньої волі при складенні заповіту і цим сприяли виник­ненню права на спадкування у них самих або у близьких їм осіб, або до збільшення їхньої частки у спадщині.

Не мають права на спадкування за законом:

• батьки після дітей, щодо яких вони позбавлені бать­ківських прав і не були відновлені у цих правах на момент відкриття спадщини, а також батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти, інші особи, які ухилялися від виконання покладених на них за законом обов'язків щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом;

• один після одного особи, шлюб між якими визнаний судом недійсним (якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за тим, хто пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до укладення шлюбу, суд може визнати право на спадкування щодо частки у майні того, хто помер, яке було нажите ними за час цього шлюбу).

За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, важку хворобу або каліцтво був у безпорадно­му стані.

Зазначені правила поширюються на будь-яких спад­коємців, у тому числі тих, які мають право на обов'язкову частку, а також осіб, на користь яких зроблено заповідаль­ний відказ.

Що таке спадкування за заповітом і які вимоги пред'являються до заповіту?

Кожна дієздатна особа може за життя визначити долю належного їй майна на випадок смерті. Таке розпо­рядження, зроблене у встановленій законом формі, нази­вається заповітом.

За юридичною природою заповіт — односторонній пра-вочин. У цьому правочині набуває вираження волевиявлен­ня тільки однієї особи — заповідача. Внаслідок такого одностороннього волевиявлення після смерті заповідача у певних осіб, згаданих у заповіті, як правило, виникає пра­во на одержання спадщини.

Цивільним кодексом України до заповіту встановлено відповідні вимоги. Зокрема, оскільки заповіт — це не до­говір, а односторонній правочин, за яким права та обов'яз­ки для інших осіб виникають за волевиявленням заповіда­ча, то до заповіту встановлено такі ж умови дійсності, як і до будь-якого договору, а саме:

• заповіт має бути складений тільки дієздатною особою;

• заповіт повинен бути складений у формі, визначеній , законом;

• зміст заповіту має відповідати вимогам чинного зако­нодавства.

Заповіт укладається в письмовій формі з обов'язковим зазначенням місця і часу його укладення. Він має бути власноручно підписаним і нотаріально посвідченим. Вчи­нення заповіту через представника не допускається.

Нотаріус посвідчує заповіт, написаний заповідачем влас­норучно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У населеному пункті, де немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на

це посадовою, службовою особою відповідного органу місце­вого самоврядування.

На бажання заповідача його заповіт може бути посвідче­ний і при свідках. Свідками можуть бути лише особи з по­вною дієздатністю. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. До тексту заповіту обов'язково заносять відомості про осо­бу свідків.

Свідками не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за запо­вітом та члени сім'ї і родичі спадкоємців за заповітом;

свідки, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Якщо спадкодавець через фізичні вади не може власноруч­но підписати заповіт, то за його дорученням заповіт може підписати інша особа, при цьому робиться позначка про причини, через які спадкодавець не може зробити підпис власноруч. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено.

Зміст заповіту повинен бути складений так, щоб розпо­рядження спадкодавця не викликало непорозумінь чи спорів після відкриття спадщини. Коли заповіт складено на користь кількох осіб, спадкодавець має право зазначити в ньому, в якій частці кожному зі спадкоємців він призна­чає майно. При визначенні майна не в рівних частках вони вказуються в арифметичних частках або в процентах. На­приклад: "Належний мені на праві приватної власності житловий будинок, що розташований у М.Дніпропетров­ську, вул. Короленко, 10, я заповідаю: 1/4 — сину Гулаку Андрію Михайловичу, 3/4 — дружині Гулак Марії Петрівні". До заповіту можуть бути включені розпоряджен­ня також немайнового характеру (про порядок проведення поховання, бажання призначити опіку та інші розпоряджен­ня, які не суперечать закону). Тлумачення заповіту може бути здійснено після відкриття спадщини самими спадкоєм­цями, а у разі спору тлумачення заповіту провадиться судом.

Одним із найяскравіших за формою і змістом заповітів, який став історичним для людства, можна назвати заповіт,

складений 27 листопада 1895 р. А. Нобелем, що передбачає видачу кожного року з його спадщини премій у рівних ча­стках тим особам, які принесли найбільшу користь люд­ству у п'яти галузях.

Нотаріус, посадова особа, яка засвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість запо­відача, не мають права до відкриття спадщини розголошу­вати відомості стосовно факту складання заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

Заповідач може скласти
1   ...   37   38   39   40   41   42   43   44   45



Похожие:

Навчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.) iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (лист №4/18-г-1228 від 30. 05. 2008 р.)
Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (лист №4/18-г-1228...
Навчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.) iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Рекомендовано Міністерством освіта І науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (лист Ne 4/18-г-1111...
Навчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.) iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності «Педагогіка вищої школи», лист №1/11 12102 від 22. 12. 2011
Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів...
Навчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.) iconАвер'янов В. Б
Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №4/18-г-660 від 26. 04. 2007р.) Рекомендовано Вченою радою Інституту законодавства...
Навчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.) iconКомарницький В. М., Шевченко В.І., Єлькін С. В. Екологічне право: Навчальний посібник. 3-є вид Центр навчальної літератури, К.: 2006. 224 с
Гриф надано Міністерством освіти і науки України (Лист №14/18. 2-1413 від 21. 06. 2005 р.)
Навчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.) iconНавчально-методичний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як посібник для вчителів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів
Психолого-педагогічні та методичні засади розв’язування задач із основ фізики: Навч метод посіб для загальноосвітн та вищих навч...
Навчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.) iconБогданова І. М. Соціальна педагогіка: Навч посіб. — К.: Знання, 2008. — 343 с. — (Бібліотека соціального педагога)
Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №4/18-г-1215 від 30 травня 2008 р.)
Навчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.) iconЮ. О. Квашньова І М. І. Томчука Затверджено Міністерством освіти І науки України київ «вежа» 2005 ббк 68. 4(4 Укр)9 д 68 Затверджено Міністерством освіти І науки України (протокол
Затверджено Міністерством освіти і науки України (протокол №17 від 16 січня 1998 р.)
Навчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.) iconПрограма навчальної дисципліни
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчально-методичний комплекс (протокол засідання науково-методичної комісії...
Навчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.) iconПрограма з дисциплини «основи соціалізації особистості»
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчально-методичний комплекс (протокол засідання науково-методичної комісії...
Навчальний посібник удк 347(075. 8) Ббк67. 99(4укр)2я73 П16 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.) iconПостанова м. Київ >01. 03. 2011 Пл
Міністерством освіти І науки України та ЦК профспілки працівників освіти І науки України на 2007-2009 роки, продовженої на 2010 рік,...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов