Закон україни „ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України Верховна Рада України постановляє: І. Внести зміни до таких законодавчих актів України: у господарському кодексі України icon

Закон україни „ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України Верховна Рада України постановляє: І. Внести зміни до таких законодавчих актів України: у господарському кодексі України



НазваниеЗакон україни „ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України Верховна Рада України постановляє: І. Внести зміни до таких законодавчих актів України: у господарському кодексі України
Дата конвертации30.06.2013
Размер216.46 Kb.
ТипЗакон
скачать >>>

ПРОЕКТ

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”


Верховна Рада України постановляє:


І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:


1. У Господарському кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 18, ст. 144; № 19 – 20, ст. 144; № 21 – 22, ст. 144; 2005 р., № 11, ст. 205):

1) статтю 55 доповнити пунктом 6 такого змісту:

„6. Керівний орган суб’єкта господарювання може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Керівником (директором, генеральним директором, головним бухгалтером) не може бути призначено фізичну особу, яка раніше була засновником, директором чи головним бухгалтером іншого підприємства, якщо таке підприємство припинило діяльність за рішенням суду (за позовом про банкрутство, скасування реєстрації (визнання реєстрації недійсною), або такою особою раніше скоєно при веденні підприємницької діяльності економічні злочини установленні судом”.


2. У ^ Законі України „Про виноград та виноградне вино” (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 31, ст. 419; 2006 р., № 26, ст. 214; 2008 р., № 27 – 28, ст. 253):

1) частину одинадцяту статті 5 після слова „промисловості” доповнити словами „за погодженням органом, який видає ліцензію на право виробництва і торгівлі алкогольними напоями”;

2) доповнити статтею 14 такого змісту:

„Стаття 14. Органи контролю за дотриманням норм цього Закону

Діяльність у галузі виноробства і виноградарства регулюють спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади, відповідно до покладених функцій та завдань.

Орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на право провадження діяльності з виробництва та обігу алкогольних напоїв, здійснює контроль у цій сфері за дотриманням норм цього Закону, відбір зразків виноробної продукції у підприємств (у тому числі в оптових та торговельних організацій) і проводить дослідження на місці та в експертних лабораторіях.

Порядок відбору зразків виноробної продукції визначається органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на право провадження діяльності з виробництва та обігу алкогольних напоїв”;

3) у статті 15:

а) частини п’яту та шосту викласти у такій редакції:

„Виручка, одержана від продажу фальсифікованих вин, вермутів, коньяків України і бренді, вилучається до державного бюджету за рішенням органу державної податкової служби.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених абзацами четвертим, п’ятим та шостим частини 2 цієї статті, приймається органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі алкогольними напоями, та іншими органами виконавчої влади у межах визначеної законами України компетенції”;

б) доповнити частинами сьомою та восьмою такого змісту:

„У разі невиконання суб’єктами підприємницької діяльності рішення органів, зазначених у частині шостій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

Дії органів, які мають право контролю за реалізацією норм цього Закону, можуть бути оскаржені у місячний термін у судовому порядку”.


3. У статті 37 ^ Закону України „Про інформацію” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 48, ст. 650):

1) в абзаці сьомому після слів „або нормативними актами” доповнити словами „крім запитів органів державної податкової служби з питань оподаткування або валютного контролю”;

2) в абзаці восьмому після слів „контрольно-фінансових відомств” доповнити словами „крім запитів органів державної податкової служби з питань оподаткування або валютного контролю”.


4. У ^ Законі України „Про нотаріат” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 39, ст. 383):

1) частину сьому статті 8 викласти у такій редакції:

„На письмову вимогу органу державної податкової служби видаються довідки, документи і копії з них, необхідні для визначення як правильності і своєчасності справляння державного мита, так і цілей оподаткування”.


5. У ^ Законі України „Про державну податкову службу в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 15, ст. 84; 1996 р., № 31, ст. 148; 2003 р., № 30, ст. 247; № 33 – 34, ст. 267; 2005 р., № 10, ст. 187; № 17, ст. 267; № 18 – 19, ст. 267; 2009 р., № 38, ст. 536):

1) у статті 10:

а) пункт 11 викласти у такій редакції:

„11) подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-платників податків про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна (у т.ч. зі сплати коштів бюджетного фонду), а також про зобов’язання фізичних осіб-платників податків до подання декларацій про майновий стан і доходи (податкової декларації)”;

б) доповнити пунктом 19 такого змісту:

„19) обстежують будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення (території), засоби виробництва, транспортні засоби та інші об’єкти, які використовуються для здійснення господарської діяльності та одержання доходів платниками податків”;

2) у статті 11:

а) пункт 1 доповнити абзацом такого змісту:

„обстежувати будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення (території), засоби виробництва, транспортні засоби та інші об’єкти, які використовуються для здійснення господарської діяльності і одержання доходів платниками податків, та складати відповідний акт про результати такого обстеження”;

3) у статті 111:

а) пункт 9 частини шостої викласти у такій редакції:

„9) платником подано декларацію з від'ємним значенням податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., або подано декларацію, у якій заявлено до відшкодування від’ємне значення податку на додану вартість, за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено з порушенням норм податкового законодавства”;

б) доповнити частину шосту пунктом 10 такого змісту:

„10) у інших випадках визначених законами України;

в) доповнити частиною такого змісту:

„Обмеження у строках та підставах проведення перевірок платників податків не поширюються також на перевірки юридичних та фізичних осіб, які порушують основні трудові права працівників, пов’язані з оплатою праці, мають заборгованість перед бюджетом і державними цільовими фондами (у т.ч. зі сплати коштів бюджетного фонду), мають заборгованість із виплати заробітної плати найманим особам і на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі)”.


6. У ^ Законі України „Про систему оподаткування” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 16, ст. 119; 2002 р., № 17, ст. 117; 2003 р., № 38, ст. 319; 2006 р., № 27, ст. 234):

1) у статті 5:

а) частини восьму – дев’яту викласти у такій редакції:

„Фінансові установи починають здійснення видаткових операцій за рахунком платника податків і зборів (обов’язкових платежів) – юридичної особи (зокрема відкритим через відокремлені підрозділи) чи самозайнятої фізичної особи з дати отримання фінансовою установою документального підтвердженого повідомлення органу державної податкової служби про взяття рахунка на облік у органах державної податкової служби. Ця вимога не поширюється на рахунок, відкритий на ім’я банку.

Порядок подання, форма і зміст повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків і зборів (обов’язкових платежів) у фінансових установах, а також підстави для відмови у взятті на облік таких рахунків у органах державної податкової служби визначаються центральним органом державної податкової служби”;

б) частину десяту виключити.


7. У ^ Законі України „Про податок на додану вартість” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 21, ст. 156; 1998 р., № 10, ст. 37; 2002 р., № 15, ст. 100; 2005 р., № 17, ст. 267; № 18 – 19, ст. 267; № 27, ст. 363; 2009 р., № 41, ст. 599):

1) статтю 1 доповнити пунктом 1.27 такого змісту:

„1.27. Електронна база даних про платників податків – сукупність даних про платників податків та пов’язаних осіб (засновників, керівників, головних бухгалтерів тощо), яка формується за даними державних реєстрів, органів державної податкової служби, контролюючих та правоохоронних органів, включає ідентифікаційні, реєстраційні та інші дані про таких осіб, а також інформацію щодо виконання податкових зобов’язань та порушень законодавства платниками податків та пов’язаними особами. Порядок формування електронної бази даних про платників податків встановлюється центральним податковим органом”;

2) у статті 7:

а) підпункт 7.2.1 пункту 7.2 доповнити абзацами такого змісту:

„При здійсненні операцій з поставки товарів (послуг) платник податку- продавець товарів (послуг) зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних платниками податку-продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників податку на додану вартість, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній складає:

понад 1 мільйон гривень – через 30 днів після набрання чинності цим Законом;

понад 500 тисяч гривень – через 90 днів після набрання чинності цим Законом;

понад 100 тисяч гривень – через 120 днів після набрання чинності цим Законом.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється центральним органом державної податкової служби. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцеві на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов’язку включення суми податку на додану вартість, вказаної у податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках - покупця товарів (послуг)”;

б) підпункт 7.2.4 пункту 7.2 після першого абзацу доповнити абзацами такого змісту:

„Право платника податку на складання та виписку податкових накладних призупиняється у таких випадках:

податковим органом встановлено факт виписки платником податкових накладних, які не включено до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, податкової декларації з податку на додану вартість та за якими не проведено у повному обсязі розрахунків з державним бюджетом за цією декларацією сукупно за 12 послідовних календарних місяців у розмірі, що перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість);

місцезнаходження платника не встановлено;

порушено провадження у справі про припинення (ліквідацію) платника;

порушено провадження у справі про банкрутство платника;

прийнято рішення про припинення (ліквідацію, закриття) платника;

прийнято рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відновлення права на складання та виписку податкових накладних відбувається у разі усунення зазначених обставин.

Рішення про призупинення, відновлення такого права приймається відповідним податковим органом.

Порядок призупинення та відновлення права складання і виписки податкових накладних, інформування про це через глобальну мережу передачі даних (Інтернет) встановлюється центральним податковим органом”.

У зв’язку з цим абзац другий вважається відповідно абзацом дванадцятим.

в) у підпункті 7.2.6 пункту 7.2:

перше речення абзацу першого викласти у такій редакції:

„Незалежно від того, яка з подій відбулася раніше, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з поставки товарів (послуг), на вимогу отримувача лише за умови фактичного відвантаження (надання) таких товарів (послуг) та є підставою для нарахування податкового кредиту”;

г) у підпункті 7.2.8 пункту 7.2:

в абзаці третьому слово „документальному” замінити словом „паперовому”;

доповнити двома абзацами такого змісту:

„Платник податку подає органу державної податкової служби як додаток до податкової декларації за відповідний звітний податковий період копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних в електронному вигляді.

Орган податкової служби розробляє та розміщує на своїй офіційній сторінці (сайті) у глобальній мережі передачі інформації (Інтернет) програму ведення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних в електронному вигляді та забезпечує безоплатне розповсюдження (включаючи необхідні зміни та доповнення) шляхом надання доступу до копіювання такої програми як через Інтернет, так і через запис на магнітні носії інформації за запитом платника”;

ґ) у підпункті 7.4.5 пункту 7.4:

абзац перший замінити двома абзацами такого змісту:

„Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені погашеними податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) або підтверджені податковими накладними, складеними з порушенням вимог підпункту 7.2.1 цього пункту.

Якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом двох звітних періодів з дати виписки податкової накладної”;

д) підпункт „а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 викласти у такій редакції:

„а) при від’ємному значенні суми, розрахованої як різниця суми податкового зобов’язання наступного звітного податкового періоду та податкового кредиту такого звітного податкового періоду (від’ємна різниця), що виникла у результаті здійснення операцій з поставки товарів (послуг) на митній території України, така різниця зараховується у рахунок майбутніх платежів з податку на додану вартість.

За операціями з поставки товарів у митному режимі експорту або реекспорту, що оподатковуються за нульовою ставкою, відшкодування податку на додану вартість проводиться у частині від’ємного значення податку, сформованого за рахунок лише тих товарів (послуг), які фактично отримані та за які проведені розрахунки з постачальниками таких товарів (послуг) або з державним бюджетом (у частині сплати податку на додану вартість)”;


8. У Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 27, ст. 181; 1998 р., № 10, ст. 35; 2003 р., № 12, ст. 88; 2004 р., № 52, ст. 563; 2008 р., № 27 – 28, ст. 253):

1) у статті 5:

а) підпункт 5.2.4 виключити;

б) абзац третій підпункту 5.4.6 пункту 5.4 викласти у такій редакції:

„Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків об’єкта оподаткування за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік”;

в) пункт 5.6 доповнити підпунктом 5.6.3 такого змісту:

„5.6.3 До складу валових витрат, пов’язаних із веденням господарської діяльності, включаються витрати на оплату праці за умови обов’язкового перерахування (сплати) до бюджету податку з доходів фізичних осіб, утриманого з доходів фізичних осіб згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб”;

2) у статті 6:

а) у пункті 6.1:

у першому реченні слова „першого календарного кварталу” виключити;

друге речення виключити;

б) пункт 6.3 викласти у такій редакції:

„6.3. У разі коли від’ємне значення об’єкта оподаткування декларується платником податку, податковий орган має право провести позачергову перевірку правильності визначення об’єкта оподаткування”;

3) у статті 7:

а) абзац четвертий підпункту 7.2.1 пункту 7.2 викласти у такій редакції:

„Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі – сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування ризиків на території України або за її межами”;

б) підпункт 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 викласти у такій редакції:

„У разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів”;

4) у статті 8:

а) у пункті 8.3:

абзац перший підпункту 8.3.1 викласти у такій редакції:

„Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду”;

абзац другий виключити;

підпункт 8.3.2 викласти у такій редакції:

„8.3.2. Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:

Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) – В(а-1) – А(а-1), де

Б(а) – балансова вартість групи на початок звітного періоду;

Б(а-1) – балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;

П(а-1) – сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

В(а-1) – сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

А(а-1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному”;

б) підпункт 8.6.1 пункту 8.6 викласти у такій редакції:

„8.6.1. Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду у такому розмірі:

група 1 – 8 відсотків;

група 2 – 35 відсотків;

група 3 – 22 відсотки;

група 4 – 48 відсотків.

Для основних фондів груп 1, 2 і 3, придбаних до 1 січня 2004 року, застосовуються такі норми амортизаційних відрахувань:

група 1 – 5 відсотків;

група 2 – 22 відсотки;

група 3 – 14 відсотків;

група 4 – 48 відсотків.

Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених цим підпунктом.

Зазначене рішення:

приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року;

доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації до початку першого звітного податкового року.

Для платників податку, визнаних монополістами згідно із законом, сума амортизаційних відрахувань не є обов'язковою складовою тарифів, інших видів цін на їх послуги”;

в) в абзаці другому підпункту 8.7.1 пункту 8.7 слово „кварталу” замінити на слово „року”;

5) у статті 11:

а) абзац перший пункту 11.1 викласти у такій редакції:

„11.1. Для цілей цього Закону використовується податковий період – календарний рік”;

6) пункт 12.2 статті 12 доповнити пунктом 12.2.6 такого змісту:

„12.2.6. Віднесення до складу валових витрат сум коштів, віднесених до страхових резервів є виправданим лише щодо безнадійної заборгованості, визначеної пунктом 1.25 статті 1 цього Закону”;

7) у статті 16:

а) абзаци перший та другий пункту 16.4 викласти у такій редакції:

„16.4. Протягом звітного року платники податку, за винятком нерезидентів та виробників сільськогосподарської продукції, сплачують до бюджету щомісячно податок на прибуток, визначений як 1/12 суми нарахованого податку на прибуток за попередній календарний рік, проіндексований на індекс інфляції попереднього календарного року.

Податок сплачується до бюджету до 20 числа кожного календарного місяця.

Платники податку у визначені законом строки подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за річний звітний період.

У разі коли сума сплаченого податку перевищує суму податкових зобов'язань цього платника податку за звітний період, різниця не переноситься у зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів”;

б) в абзаці першому пункту 16.11 слово „щоквартально” замінити словами „за підсумками року”;

8) у статті 18:

а) в абзаці другому пункту 18.3 слова „з календарного кварталу, наступного за кварталом” замінити словами: „протягом звітного періоду”;

б) в абзаці третьому пункту 18.3 слова „за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податку виписку із правоустановчих документів, легалізований відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента” виключити;

9) пункт 22.13 статті 22 виключити.


9. Абзац третій частини другої статті 22 ^ Закону України „Про державну статистику” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 43, ст. 362; 2009 р., № 30, ст. 416) викласти у такій редакції:

„інформацію щодо назв, адрес, номерів телефонів, видів діяльності, сум заборгованості із виплати заробітної плати підприємств, установ і організацій, якщо інше не передбачено законодавством”.


10. У статті 62 ^ Закону України „Про банки і банківську діяльність” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5 – 6, ст. 30):

1) пункт 4 частини першої викласти у такій редакції:

„4) органам державної податкової служби України – у частині надання повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до Закону України „Про систему оподаткування”, а також на їх письмову вимогу - з питань оподаткування або валютного контролю стосовно обсягу та призначення платежів, операції за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи за конкретний проміжок часу, а також інформація, яка надається відповідно до Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”;


11. У ^ Законі України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 10, ст. 44):

1) статтю 4 доповнити підпунктом 4.5 такого змісту:

„4.5. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації щодо вартості імпортованих товарів, яка відрізняється від задекларованої при митному оформленні, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов’язання платника податків відповідно до абзацу „б” підпункту 4.2.2. пункту 4.2 або пункту 4.3 статті 4 цього Закону, виходячи з вартості зазначеного у вказаних документах товару”;

2) підпункт 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 викласти у такій редакції:

„17.1.9. У разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування або сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов’язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов’язання з такого податку (від суми несплаченого податку з доходів фізичних осіб), збору (обов’язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону”.


12. У Законі України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 29, ст. 137; 2005 р., № 1, ст. 23) статтю 1 доповнити пунктом 1.39 такого змісту:

„1.39. списання без згоди клієнта банку – списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законодавством документів у випадках передбачених законодавством України”.


13. Пункт 2 статті 31 ^ Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 1, ст. 1) доповнити словами „а також органам державної податкової служби для забезпечення контролю за додержанням податкового та валютного законодавства платниками податків”.


14. Частину 1 статті 24 ^ Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 31 – 32, ст. 263; 2006 р., № 27, ст. 234; 2009 р., № 19, ст. 263) доповнити абзацом такого змісту:

„При проведенні реєстрації юридичної особи, засновником (засновниками) якої є фізична особа, кожна фізична особа, або уповноважена нею особа повинна особисто подати державному реєстратору декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) завірену органом державної податкової служби”.


15. У ^ Законі України „Про податок з доходів фізичних осіб” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 37, ст. 308; 2004 р., № 52, ст. 564; 2005 р., № 17, ст. 267; № 18 – 19, ст. 267; 2006 р., № 13, ст. 110; № 22, ст. 187):

1) у статті 4:

а) підпункт 4.2.11 пункту 4.2 викласти у такій редакції:

„4.2.11. сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк давності згідно з законом, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів (обов'язкових платежів) та погашення податкового боргу.

При цьому податковим агентом є суб’єкт господарювання, в тому числі комерційний банк та небанківська фінансова установа, стосовно якої виникла така заборгованість”;

б) доповнити пункт 4.2 підпунктом такого змісту:

„4.2.18. Доходи платника податку, отримані при переході права власності на майно за рішенням суду (у межах, що підлягає оподаткуванню), включаються до складу загального річного доходу і відображаються у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації)”;

2) підпункт 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 викласти у такій редакції:

„8.1.2. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом утриманий з усієї суми, отримуваної для виплати доходу у порядку, визначеному центральним податковим органом за погодженням із Національним банком України. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. У разі прийняття банківською установою платіжних документів на виплату доходу без сплати (перерахування) або неповної слати (неповного перерахування) податку, така установа сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми виплаченого доходу. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду”;

3) у статті 9:

а) абзац другий підпункту 9.1.1 пункту 9.1 викласти у такій редакції:

„При цьому оподатковуваним доходом платника податку вважається сума орендної плати, зазначеної у договорі оренди, але не менше мінімального розміру орендного платежу, встановленого законодавством”;

б) підпункт 9.9.1 пункту 9.1 доповнити абзацами такого змісту:

„Для цілей цього пункту до іноземних доходів відносяться кошти міжнародних переказів; кошти, переведені через міжнародні платіжні системи, виплачені готівкою без відкриття поточних рахунків та/або зараховані на поточні рахунки, що надходять на користь фізичних осіб-резидентів (окрім переказів від фізичних осіб-найманих працівників, які отримали кошти за кордоном у вигляді заробітної плати та сплатили податки у країні походження коштів, якщо інше не зазначене у міжнародних угодах України з відповідною зарубіжною країною).

Кошти, отримані фізичною особою – резидентом у вигляді міжнародних переказів, переведені через міжнародні платіжні системи, виплачені готівкою без відкриття поточних рахунків та/або зараховані на поточні рахунки, за результатами звітного податкового року звільняються від оподаткування відповідно до норм статті 14 цього Закону, якщо відправником таких коштів є член сім’ї першого ступеня споріднення фізичної особи.

Установи Національного банку України, комерційні банки та небанківські фінансові установи, а також інші суб’єкти господарювання надають податковим органам інформацію щодо коштів міжнародних переказів, коштів, переведених через міжнародні платіжні системи, виплачених готівкою без відкриття поточних рахунків та/або зарахованих на поточні рахунки на користь фізичних осіб, та відправників зазначених коштів у передбачені для податкового кварталу строки та за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби”;

в) абзац перший підпункту 9.11.1 пункту 9.11 викласти у такій редакції:

„9.11.1. Доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону) та за ставкою пункту 7.3 статті 7 Закону”;

г) абзац перший підпункту 9.11.3 пункту 9.11 викласти у такій редакції:

„9.11.3. Якщо доходи з джерелом їх походження з України, у тому числі зазначені у пункті 9.6 статті 9, статтях 11, 12 та 13 цього Закону, нараховуються (виплачуються) нерезиденту резидентом-юридичною особою або самозайнятою фізичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. При укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання нерезидентом доходу з джерелом його походження з України, резидент зобов’язаний зазначити ставку податку, яку буде застосовано до таких доходів”;

4) у статті 11:

а) підпункт 11.1.4 пункту 11.1 та підпункт 11.2.4 пункту 11.2 виключити;

б) пункт 11.3 доповнити абзацом такого змісту:

„Якщо стороною договору купівлі-продажу об’єкта нерухомого майна є юридична особа чи фізична особа-підприємець, така особа є податковим агентом платника податку щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів, отриманих платником податку від такого продажу”;

в) пункт 12.4 статті 12 виключити;

6) пункт 13.4 статті 13 доповнити абзацом третім такого змісту:

„При отриманні нерезидентом доходу у вигляді успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) податок сплачується під час оформлення свідоцтва про право на спадщину”;

У зв’язку з цим абзаци третій – четвертий вважати відповідно абзацами четвертим – п’ятим.

7) статтю 20 доповнити пунктом такого змісту:

„20.5. Пеня.

20.5.1. Після закінчення встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податковими агентами податку з доходів фізичних осіб, на суму неперерахованого податку з доходів фізичних осіб нараховується пеня.

20.5.2. За прострочення встановлених строків сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб (у тому числі неутриманого у джерела виплати або утриманого не повному обсязі), перерахування не до відповідного місцевого бюджету, стягується пеня у розмірі 5 відсотків суми недоплати за кожний день прострочення”.

16. У ^ Законі України „Про цінні папери та фондовий ринок” (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 31, ст. 268):

1) в абзаці четвертому пункту 1 статті 42 після слів „внутрішніх справ,” доповнити словами „органів державної податкової служби”;

2) в абзаці третьому пункту 1 статті 45 після слів „службових обов’язків” доповнити словами „,органам державної податкової служби”.


17. У частині третій статті 13 ^ Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 10, ст. 77; 1999 р., № 25, ст. 211) слова „або підлягають амортизації” виключити.


ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності від дня опублікування, крім пункту 8 розділу І, який набирає чинності з 1 січня 2011 року.

2. З дня набрання чинності цим Законом інші закони та нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечать цьому Закону.

3. До приведення чинного законодавства у відповідність до цього Закону, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

4. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону.



Голова

Верховної Ради України



В.Литвин



Похожие:

Закон україни „ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України Верховна Рада України постановляє: І. Внести зміни до таких законодавчих актів України: у господарському кодексі України iconЗакон україни про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань надання відпусток Верховна Рада України постановляє: Внести зміни до таких законодавчих актів України
У кодексі законів про працю України (Відомості Верховної Ради урср,1971 p., додаток до №50, ст. 375; 1998 p., №43-44, ст. 268)
Закон україни „ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України Верховна Рада України постановляє: І. Внести зміни до таких законодавчих актів України: у господарському кодексі України iconЗакон україни про внесення змін до деяких законодавчих актів України Верховна Рада України постановляє: І. Внести зміни до таких законодавчих актів України
У законі України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (Відомості Верховної Ради урср, 1991, n 21, ст. 252)
Закон україни „ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України Верховна Рада України постановляє: І. Внести зміни до таких законодавчих актів України: у господарському кодексі України iconЗакон україни про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реклами
Верховна Рада України постановляє: І. Внести зміни до таких законодавчих актів України: у законі України «Про рекламу» (Відомості...
Закон україни „ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України Верховна Рада України постановляє: І. Внести зміни до таких законодавчих актів України: у господарському кодексі України iconЗакон україни про внесення змін до Бюджетного кодексу України та Закону України "Про оплату праці" Верховна Рада Українипостановля є: І. Внести зміни до таких законодавчих актів України
У бюджетному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., №3738, ст. 189)
Закон україни „ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України Верховна Рада України постановляє: І. Внести зміни до таких законодавчих актів України: у господарському кодексі України iconЗакон україни про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань ліцензування певних видів господарської діяльності Верховна Рада України постановляє: I. Внести зміни до таких законів України
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань ліцензування певних видів господарської діяльності
Закон україни „ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України Верховна Рада України постановляє: І. Внести зміни до таких законодавчих актів України: у господарському кодексі України iconЗакон України " Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування" Верховна Рада України постановляє: І. Внести зміни до таких законодавчих актів України
В законі України “Про оподаткування прибутку підприємств” (Відомості Верховної Ради 1997, №27, ст. 181, із наступними змінами)
Закон україни „ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України Верховна Рада України постановляє: І. Внести зміни до таких законодавчих актів України: у господарському кодексі України iconВерховна Рада України п о с т а н о в л я є : I. Внести зміни до таких закон
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження споживання і продажу пива
Закон україни „ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України Верховна Рада України постановляє: І. Внести зміни до таких законодавчих актів України: у господарському кодексі України iconЗакон україни про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України Верховна Рада України постановляє
У цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., Nn 40 44, ст. 356)
Закон україни „ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України Верховна Рада України постановляє: І. Внести зміни до таких законодавчих актів України: у господарському кодексі України iconЗакон україни про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України (щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва) Верховна Рада України постановляє
Проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України»
Закон україни „ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України Верховна Рада України постановляє: І. Внести зміни до таких законодавчих актів України: у господарському кодексі України iconЗакон україни про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України (щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва) Верховна Рада України постановляє
Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України»
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©gua.convdocs.org 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов